Перші Інгарденівські читання
З ініціативи кафедри української філології Університету ім. Марії Кюрі-Склодовської (м.Люблін) та насамперед професора цієї кафедри І.Набитовича 13-14 жовтня 2008 р. було проведено перші Інґарденівські читання – “Studia Ingardeniana. Інтерпретація літературного тексту”....
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2009
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132962 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Перші Інгарденівські читання / М. Васьків // Слово і Час. — 2009. — № 4. — С. 91-93. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-132962 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1329622018-05-17T03:03:11Z Перші Інгарденівські читання Васьків, М. Літопис подій З ініціативи кафедри української філології Університету ім. Марії Кюрі-Склодовської (м.Люблін) та насамперед професора цієї кафедри І.Набитовича 13-14 жовтня 2008 р. було проведено перші Інґарденівські читання – “Studia Ingardeniana. Інтерпретація літературного тексту”. 2009 Article Перші Інгарденівські читання / М. Васьків // Слово і Час. — 2009. — № 4. — С. 91-93. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132962 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Літопис подій Літопис подій |
| spellingShingle |
Літопис подій Літопис подій Васьків, М. Перші Інгарденівські читання Слово і Час |
| description |
З ініціативи кафедри української філології Університету ім. Марії Кюрі-Склодовської
(м.Люблін) та насамперед професора цієї кафедри І.Набитовича 13-14 жовтня 2008 р.
було проведено перші Інґарденівські читання – “Studia Ingardeniana. Інтерпретація
літературного тексту”. |
| format |
Article |
| author |
Васьків, М. |
| author_facet |
Васьків, М. |
| author_sort |
Васьків, М. |
| title |
Перші Інгарденівські читання |
| title_short |
Перші Інгарденівські читання |
| title_full |
Перші Інгарденівські читання |
| title_fullStr |
Перші Інгарденівські читання |
| title_full_unstemmed |
Перші Інгарденівські читання |
| title_sort |
перші інгарденівські читання |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Літопис подій |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132962 |
| citation_txt |
Перші Інгарденівські читання / М. Васьків // Слово і Час. — 2009. — № 4. — С. 91-93. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT vasʹkívm peršííngardenívsʹkíčitannâ |
| first_indexed |
2025-07-09T18:22:34Z |
| last_indexed |
2025-07-09T18:22:34Z |
| _version_ |
1837194654762663936 |
| fulltext |
Слово і Час. 2009 • №4 91
насамперед з’ясування особливостей краси в ньому. Керівник семінару також детально
зупинився на питанні про те, як періодичні видання виконують свою критичну місію
(“Літературна Україна”, “Критика”, “Слово і Час”, інтернет-видання “ЛітАкценти”).
Актуальні теми для обговорення запропонували В.Панченко (“Літературна критика як
практична діяльність сучасного літературознавства”), Н.Шляхова (“Канон актуальності
розуміння в літературній критиці”), Л.Грицик (“Компаративна критика І.Франка: модифікації
порівняльних методик”), Н. Зборовська (“Психокритика як метод дослідження сучасного
літпроцесу”), Р.Гром’як (“Трансформація предметності літературної критики в Україні
протягом ХХ століття”), Г.Штонь (“Художня складова критичного присуду”), М.Гнатюк
(“Франкова концепція літературної критики: критерії науковості та художності”).
Порівняно з філологічним семінаром 2007 року кількість учасників настільки зросла,
що їх роботу було організовано в семи секціях. Відповідно, це дозволило не лише
обмінятися думками з приводу широкого кола суто теоретичних і методологічних питань,
а й плідно обговорити їх. Привернули увагу доповіді Н.Костенко (“Художність як критерій
оцінки літературного твору та його перекладу [з приводу публікації Г.Петріашвілі в
журналі “Всесвіт”, 2008, №5-6]”), Н.Бернадської (“Критична рецепція “якості” сучасної
прози: парадокси і несподіванки”), О.Астаф’єва (“Європоцентричні стратегії української
літератури [за матеріалами паризького журналу “Культура”]”), М.Гнатюк (“Феномен
Стуса” в інтерпретації М.Коцюбинської: онтологія слова і духу”), С.Філоненко (“Нам треба”
не “голосу Тараса”, а українського Стівена Кінга...”: дискусія про масову літературу в
сучасній критиці”), В.Хархун (“Ідеологічні практики марксо-ленінської критики”), О.Бровко
(“Есеїстичні наративні структури в літературно-критичних виступах К.Москальця та
В.Даниленка”), Н.Науменко (“Українська вільновіршова пародія як феномен літературної
критики”), Т.Шестопалової (“Категорія мімезису та основоположні критерії літературно-
критичного розмислу”), О.Башкирової (“Критичне бачення ментальної пам’яті жінки: на
матеріалі романів Л.Голоти та М.Гримич”), О.Бороня (“Методологічні та нагальні завдання
літературно-критичної практики”), О.Кудряшової (“Художній світ Г.Чупринки в оцінці його
сучасників”).
Молоді науковці (студенти й аспіранти) також запропонували цікаві доповіді, серед
них – С.Жигун (“Українська література 20-60-х років в оцінці Богдана Кравціва: канон
художності”), С.Бугай (“Шістдесятники в критичній рецепції М.Коцюбинської”), І.Забіяка
(“Авангардисти: своєрідне тлумачення проблеми художності”), О.Андріяшик (“Розмаїття
форм вираження авторської медитації [на прикладі творчості Р.Андріяшика]”), В.Левицький
(“Кібер-критика як антикритика”), Ю.Гончар (“Художній твір як об’єкт гендерної критики
(на матеріалі повістей Т.Шевченка)”.
Не змогли прибути на семінар, але прислали свої доповіді Н.Над’ярних (Москва),
Я. Поліщук (Краків) та ін.
Розмаїття тем, підходів до їх вирішення, дискусійність обговорюваних питань,
безумовно, сприятимуть подальшому з’ясуванню феномену літературної критики та її
функціональної участі в сучасному літературному процесі.
Ніна Бернадська
ПЕРШІ ІНҐАРДЕНІВСЬКІ ЧИТАННЯ
З ініціативи кафедри української філології Університету ім. Марії Кюрі-Склодовської
(м.Люблін) та насамперед професора цієї кафедри І.Набитовича 13-14 жовтня 2008 р.
було проведено перші Інґарденівські читання – “Studia Ingardeniana. Інтерпретація
літературного тексту”. Ініціативу УМКС організаційно й фінансово підтримало Люблінське
відділення Польської академії наук (ПАН). До участі в роботі читань були запрошені
науковці України і Польщі; проходили Інґарденівські читання в Любліні, у приміщенні
Слово і Час. 2009 • №492
відділення ПАН (колишній палац Чарторийських), чому є логічне пояснення: адже Роман
Інґарден довгий час працював у Львівському університеті, а потім продовжував наукову й
викладацьку діяльність у Любліні. Усього до участі в читаннях зголосилося 29 науковців,
із них 16 репрезентували різні наукові установи й ВНЗ України. Однак прикрим моментом
стало те, що консульства Республіки Польща були надзвичайно прискіпливими й навіть
упередженими до українських учасників Інґарденівських читань, тому більшість із них
так і не змогли отримати візу для поїздки в Люблін.
Традиційно на початку конференції прозвучали привітання учасників конференції та
побажання плідної наукової праці. Їх виголосили президент Люблінського відділу ПАН
проф. Я.Ґліньський та заступник керівника Комісії польсько-українських культурних
зв’язків Люблінського відділу ПАН проф. М.Олдаковска-Куфльова. Однак це були не
тільки традиційні привітання й побажання, а й повідомлення про здобутки й перспективи
у справі зміцнення українсько-польських культурних, зокрема наукових, зв’язків, а також
у вивченні й популяризації наукової спадщини Р.Інґардена, якого поляки беззаперечно
вважають найвизначнішим вітчизняним літературознавцем.
Пленарне засідання розпочалося з доповіді Г.Корбич (Познань) “Тенденції зближення
естетичного та історико-соціологічного видів пізнання у феноменологічних теоріях ХХ віку”
– короткого огляду розвитку літературознавчої феноменології (і не тільки феноменології)
ХХ ст. і, зокрема, ролі та місця інґарденівської теорії в цьому процесі. Фактично це була
дуже вдала передмова до подальшого ходу роботи конференції, яка викликала чимало
запитань, уточнень і перейшла у жваву дискусію. Перегуки між Р. Інґарденом та Б.-І.
Антоничем у розумінні сутності літератури (ширше – мистецтва), літературного тексту,
творчого процесу розглянув В.Назарук (Варшава) у доповіді “(Нео)ідеалістична концепція
мистецтва Антонича в контексті теорії Романа Інґардена”.
Чи не найгострішу дискусію викликало питання про те, чи може інґарденівська
теорія знайти практичне застосування при аналізі конкретного літературного твору. Ця
проблема так і залишилася відкритою, хоча доповідь В.Соболь (Варшава) “Література
про Гадяцьку унію в світлі концепції Інґардена про двовимірну будову літературного
твору” була, видається, вдалою спробою такого практичного застосування теорії
визначного польського феноменолога. Б.Романовська, молода дослідниця з Торуня,
пробувала довести, що її доповідь “Літературні умови для евокації метафізичної
якості “граційності й легкості дівочого руху” на прикладі “Пана Тадеуша” Адама
Міцкевича” є теж прикладом практичного застосування інґарденівського вчення,
але, на наш погляд, це була швидше вдала структуралістська спроба аналізу фоніки
й ритміки “Пана Тадеуша”. Натомість молодий дослідник із Варшави Л.Врубель у
доповіді “Інтенційність та референція. До феноменології жанрових форм”, а також у
ході обговорення, виявивши глибокі знання й розуміння праць Інґардена, наполягав
на виключно теоретичному їх значенні і дуже скептично ставився до широкого їх
практичного застосування.
Решта доповідей були присвячені найрізноманітнішим теоретичним і практичним
проблемам інтерпретації літературного твору. Так, І.Набитович (Люблін-Дрогобич) у
доповіді “Дослідження фрактальної природи sacrum у художньому тексті (Інґарденівська
перспектива)” здійснив оригінальну спробу застосування в літературознавстві методології
і принципів, запозичених із природничих наук. Це був тільки концептуальний виклад
нового підходу, який перебуває ще тільки на стадії становлення, але подальша розробка
цієї концепції обіцяє бути багатоперспективною. Огляд історії й теорії рецепції польською
науковою спільнотою теоретичних напрацювань Ю.Лотмана й науковців із його оточення
був здійснений у доповіді В.Дуркалевич (Дрогобич) “Культура як семіотичний проект
(функціонування тартуського тексту у польському літературознавстві)”. Про кореляцію
між розумінням жанрової природи роману та методологією й методикою аналізу творів
цього жанру говорив М.Васьків (Кам’янець-Подільський) у своєму виступі “Ґенологічна
сутність роману та інтерпретація творів цього жанру”.
Цікавими й оригінальними були також доповіді, які подавали приклади інтерпретації
конкретного (чи конкретних) літературного твору або творчості митця (митців). Зокрема, це
доповідь А.Вонторського (Щецін) “Віоліновий ключ відкриває поезію (музичні контексти
лірики Юрія Липи)”. Оригінальністю, насамперед для українського читача, вирізняється
Слово і Час. 2009 • №4 93
і доповідь А.Хоми (Люблін) “Деконструкція митця-поляка в історичній прозі Романа
Іваничука”.
Л.Пушак (Люблін) у доповіді “Естетичний підхід до словесної творчості М.Грушевського”,
всупереч загальноприйнятим уявленням про Грушевського-літературознавця як про
прихильника суто соціологічного підходу до мистецьких явищ, доводив, що автор “Історії
української літератури” важливого значення надавав художності літературного твору.
Доповідь І.Бетко (Ольштин) “Проблема інтерпретації символічно-психологічних мотивів
в українській прозі “нової хвилі”” стала продовженням публікацій дослідниці, в яких вона
намагається визначити домінантні риси сучасної української літератури, насамперед
прози. Незавершеним, але цікавим компаративним дослідженням стала доповідь
“Образ Італії очима росіянина й поляка – італійські подорожі в текстах Павла Муратова
і Збіґнєва Герберта”, яку виголосив В.Краль (Щецін). Систематизацію напрацювань
сучасного лесезнавства здійснила А.Корицка (Ольштин). Вона зосередилася виключно
на тих працях, які вписуються в постмодерністський дискурс, на що, власне, вказувала
й тема доповіді – “Проблема інтерпретації драм Лесі Українки в постмодерністському
літературознавстві”.
Високий рівень доповідей, жвава фахова дискусія, оригінальні думки й ідеї, які
зроджувалися в ході цієї дискусії, переконали у плідності результатів Інґарденівських
читань. Тому закономірним стало рішення їх організаторів та учасників продовжити
традицію цих читань і проводити їх із періодичністю раз у два роки, тобто Університет
ім. Марії Кюрі-Склодовської чекає учасників наступних Інґарденівських читань восени
2010 року.
Прекрасним завершальним акордом у роботі конференції стала поїздка до
відпочинково-туристичного центру – містечка Казімєжа Дольного, де учасники читань
могли помилуватися мальовничими пейзажами, залишками старовинного замку, чудовими
зразками середньовічної, ренесансної й барокової архітектури.
м. Кам’янець-Подільський Микола Васьків
СЕМІНАР “ТЕКСТ. КОНТЕКСТ. ЕДИЦІЯ”
В Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України відбулося перше засідання
міжінститутського семінару “Текст. Контекст. Едиція” , в якому взяли участь
літературознавці, мовознавці, фольклористи, археографи й видавці.
Вступне слово виголосив заступник директора з наукової роботи Інституту літератури
ім. Т.Г.Шевченка НАН України М.Сулима. Він привітав започаткування регулярного
текстологічного семінару, який має стати прикладом продуктивної систематичної співпраці
між гуманітарними інституціями.
Засідання було присвячено насамперед мовно-правописним проблемам едиції.
Директор Інституту української мови НАН України П.Гриценко у своїй доповіді наголосив
на актуальності подальшого розвитку текстології, без якої сьогодні не можуть розвиватися
ні літературознавство, ні мовознавство, ні фольклористика. Кожна з цих наук має свої
текстологічні напрацювання, елементи власної методики, бо підпорядковані своїм
дослідницьким цілям. Інтегральною для цих наук щодо текстології є підвищена увага до
тексту, його якості, що визначається як відношення аналізованого тексту до первісного,
створеного автором. Реальною загрозою для дослідника та висновків з його студій
завжди був і залишається неякісний текст, спотворений видавцями всупереч волі автора.
Неусвідомлення цього факту, що стало загрозливо масовим, – це реальна передумова
хибного напряму у вивченні текстів, поширеного сьогодні “вільного поводження” з
текстами, безсистемності в едиційній практиці. Семінар “Текст. Контекст. Едиція” має на
меті розширити коло фахівців різних галузей гуманітаристики, які реально оцінювали б
|