До проблеми видання української книги для дітей (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.) (на прикладі діяльності Олександра Лотоцького)
У статті досліджуються проблеми українського книговидання для дітей, особистий внесок і роль у їх подоланні Олександра Лотоцького. За хронологічним принципом (видання літератури до 1917 р., під час та у перші роки після української революції 1917–1920-х рр. та на еміграції) авторка згрупувала три ос...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13898 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До проблеми видання української книги для дітей (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.) (на прикладі діяльності Олександра Лотоцького) / Т.І. Ковтун // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 373-380. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-13898 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-138982010-12-07T12:03:42Z До проблеми видання української книги для дітей (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.) (на прикладі діяльності Олександра Лотоцького) Ковтун, Т.І. Культурні й духовні питання У статті досліджуються проблеми українського книговидання для дітей, особистий внесок і роль у їх подоланні Олександра Лотоцького. За хронологічним принципом (видання літератури до 1917 р., під час та у перші роки після української революції 1917–1920-х рр. та на еміграції) авторка згрупувала три основних проблемно-тематичні блоки і подала розгорнуту картину навколо проблем видання книжок для дітей в Україні протягом значного історичного періоду. В статье исследуются проблемы украинского книгоиздательства для детей, личный вклад и роль в их решении Александра Лотоцкого. За хронологическим принципом (издание литературы до 1917 г., во время и в первый годы после украинской революции 1917–1920-х гг. и на эмиграции) автор сгруппировала три основные проблемно-тематические блоки и подала развернутую картину проблем издания книг для детей в Украине на протяжении значительного исторического периода. In the article the problems of Ukrainian children’s book printing are examined, the contributions and role of Oleksandr Lototskyj in solution of these problems are concretized. According to chronological principle (book printing before 1917, in time of the Ukrainian revolution 1917–1920 and during the early years after it, in emigration) the author groups three main ranges of issues and presents the large-scale picture of children’s book printing in Ukraine during the long historical period. 2009 Article До проблеми видання української книги для дітей (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.) (на прикладі діяльності Олександра Лотоцького) / Т.І. Ковтун // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 373-380. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. XXXX-0024 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13898 087.2. Лотоцький «кін.18/пер.трет.19» uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Культурні й духовні питання Культурні й духовні питання |
| spellingShingle |
Культурні й духовні питання Культурні й духовні питання Ковтун, Т.І. До проблеми видання української книги для дітей (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.) (на прикладі діяльності Олександра Лотоцького) |
| description |
У статті досліджуються проблеми українського книговидання для дітей, особистий внесок і роль у їх подоланні Олександра Лотоцького. За хронологічним принципом (видання літератури до 1917 р., під час та у перші роки після української революції 1917–1920-х рр. та на еміграції) авторка згрупувала три основних проблемно-тематичні блоки і подала розгорнуту картину навколо проблем видання книжок для дітей в Україні протягом значного історичного періоду. |
| format |
Article |
| author |
Ковтун, Т.І. |
| author_facet |
Ковтун, Т.І. |
| author_sort |
Ковтун, Т.І. |
| title |
До проблеми видання української книги для дітей (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.) (на прикладі діяльності Олександра Лотоцького) |
| title_short |
До проблеми видання української книги для дітей (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.) (на прикладі діяльності Олександра Лотоцького) |
| title_full |
До проблеми видання української книги для дітей (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.) (на прикладі діяльності Олександра Лотоцького) |
| title_fullStr |
До проблеми видання української книги для дітей (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.) (на прикладі діяльності Олександра Лотоцького) |
| title_full_unstemmed |
До проблеми видання української книги для дітей (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.) (на прикладі діяльності Олександра Лотоцького) |
| title_sort |
до проблеми видання української книги для дітей (кінець хіх – перша третина хх ст.) (на прикладі діяльності олександра лотоцького) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Культурні й духовні питання |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13898 |
| citation_txt |
До проблеми видання української книги для дітей (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.) (на прикладі діяльності Олександра Лотоцького) / Т.І. Ковтун // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 373-380. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kovtuntí doproblemividannâukraínsʹkoíknigidlâdítejkínecʹhíhperšatretinahhstnaprikladídíâlʹnostíoleksandralotocʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-02T15:42:19Z |
| last_indexed |
2025-07-02T15:42:19Z |
| _version_ |
1836550392840716288 |
| fulltext |
Випуск XVI
373
УДК; 087.2. Лотоцький «кін.18/пер.трет.19»
Т.І. Ковтун
(м. Умань)
ДО ПРОБЛЕМИ ВИДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КНИГИ ДЛЯ ДІТЕЙ
(кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.)
(НА ПРИКЛАДІ ДІЯЛЬНОСТІ ОЛЕКСАНДРА ЛОТОЦЬКОГО)
У статті досліджуються проблеми українського книговидання для дітей, особистий внесок
і роль у їх подоланні Олександра Лотоцького. За хронологічним принципом (видання літератури
до 1917 р., під час та у перші роки після української революції 1917–1920-х рр. та на еміграції)
авторка згрупувала три основних проблемно-тематичні блоки і подала розгорнуту картину
навколо проблем видання книжок для дітей в Україні протягом значного історичного періоду.
В статье исследуются проблемы украинского книгоиздательства для детей, личный
вклад и роль в их решении Александра Лотоцкого. За хронологическим принципом (издание
литературы до 1917 г., во время и в первый годы после украинской революции 1917–1920-х гг.
и на эмиграции) автор сгруппировала три основные проблемно-тематические блоки и подала
развернутую картину проблем издания книг для детей в Украине на протяжении значитель-
ного исторического периода.
In the article the problems of Ukrainian children’s book printing are examined, the contributions
and role of Oleksandr Lototskyj in solution of these problems are concretized. According to chrono-
logical principle (book printing before 1917, in time of the Ukrainian revolution 1917–1920 and dur-
ing the early years after it, in emigration) the author groups three main ranges of issues and presents
the large-scale picture of children’s book printing in Ukraine during the long historical period.
Рівень успішності у вирішенні проблеми видання книг в усі часи й для будь-яких
політичних устроїв і систем був лакмусовим папірцем для визначення державної волі,
уваги домінуючої ідеології до толерантності у розв’язанні національних питань, ви-
явом демократизму в ставленні до культурних потреб окремих націй та, врешті, розу-
міння й передбачуваності свого майбутнього як повноцінних цивілізованих країн.
Українці, як ніякий інший народ, протягом усієї своєї історії відчували на собі
брутальну несправедливість щодо ускладнення друку книг рідною мовою. Своїми за-
бороняючими указами царський уряд однозначно нектував право повноцінної, проте
змаргеналізованої внутрішньою політикою імперії нації на власну літературу. Особ-
ливі перестороги стосувалися існування дитячої книги українською мовою. Адже ім-
перські ідеологи добре розуміли, що через неї закладалися основи такого небажаного
для них національного виховання, розгортання відповідних рухів тощо.
З точки зору ідеології національно-визвольної боротьби (з кінця ХІХ ст. до подій
1917 р.) організація і видання українських книг для дітей розглядалися:
– як виразний акт опору царській політиці;
– як один із способів самореалізації діяльності українських культурних осередків
через реалізацію видавничих планів;
Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст.
374
– як демонстрація через друк книг одного з рівнів духовних надбань українців;
– як демонстрація достойності й рівності серед інших національних культур у Ро-
сійській імперії;
– як можливість зберегти кращі українські твори;
– як можливість дієвого поширення української літератури на теренах Російської
імперії;
– як найдієвіший елемент національного виховання серед дітей та дорослих;
– як ризиковий, проте особистісний свідомий вибір окремих українських діячів;
– як оригінальний вираз українськими меценатами своїх національних інтересів.
Петербурзька доба (як зазначав Василь Швидкий)1 життя і діяльності Олександра
Гнатовича Лотоцького (1900–1917 рр.) була насичена справою підготовки й видання
книг для дітей. Значна частина митарств припадала на отримання дозволів у цензур-
ному комітеті на друк останніх, котрі готувалися київськими колегами О.Лотоцького
чи видавцями з інших міст малоросійської України. Окрім того, він і сам готував текс-
ти дитячих книжок, зокрема для своїх дітей2. Усі свої відповідні твори Олександр Гна-
тович підписував лише одним псевдонімом «Білоусенко»3.
Згодом у споминах «Сторінки минулого» він це аргументував так: «Сучасного чи-
тача може здивувати, чому се я так багато колись присвячував увагу, а тепер так ши-
роко розвожуся над справою дитячої лектури. По суті речі се була після мертвої доби
цензурного гніту одна з актуальніших проблем того часу – проблема національного
виховання дітей. А до того мене, як і моїх співробітників на тому ж полі, праця над
лектурою для дітей, тою лектурою, що головне своє джерело мала в творчості народ-
ній, найбільш натурально зв’язувала з психологією рідного народу, з самою його ду-
шею та давала нам, одірваним від рідної землі, ті солодкі переживання національного
чуття, що живлять дух та не дають занепасти на чужині»4. Так, за браком дитячих
українських книжок з-під пера Олександра Гнатовича почали виходити переклади,
відредаговані твори відомих письменників, фольклорні матеріали й невеликі авторські
тексти, складені спеціально для самоосвіти його дітей – Оксани та Бориса. Вони і за-
клали основу майбутніх загальновідомих збірок, які багато десятиліть прислужували-
ся юним українцям. Серед них «Три поросяти» (переклад з німецької) й збірка казок
«З народного поля», для упорядкування котрої багатий пісенний матеріал був запози-
чений з етнографічних збірників, а фольклорний – записувався безпосередньо
О.Лотоцьким ще в студентські роки. Збірка постійно поповнювалася, поділяючись за
окремими темами та книжками. Олександр Гнатович справедливо вважав, що у на-
родних піснях і переказах є багато матеріалу такого педагогічного значення, що з ним
важко рівнятися навіть письменницьким творам. Вони містять цікаві драматичні мо-
менти, які дозволяють створювати цілісні сюжети. На думку Дмитра Чередниченка,
так з’явилися оповідання «Ходить сон коло вікон», «Сон літом», «Ладу-ладусі», «Як
діти гулялися», котрі ввійшли до збірки5.
Непересічною подією у розвитку української дитячої літератури стала поява кни-
ги-читанки О.Лотоцького «Вінок»6, робота по складанню якої була розпочата ще в
київському гурті учасників видавництва «Вік» (1894–1919 рр.). Збірка була видана
коштом столичного «Благодійного товариства видання загальнокорисних та дешевих
книг» (далі – «Благодійне товариство»), де Олександр Гнатович займав пост заступни-
Випуск XVI
375
ка його голови й тому спромігся на додаткові кошти оформити її 120-ма ошатними
малюнками.
Після 1905 р., коли були частково зняті основні цензурні заборони, він приступив до
більш розширеного доопрацювання читанки, присвячуючи цьому весь вільний від слу-
жбової та громадської роботи час. У матеріалах архіву Лотоцьких із фондів ЦДІА Укра-
їни в м. Києві (Ф. 1225) міститься папка з великою кількістю чернеткових записів. Це
переписані рукою упорядника твори народної творчості (казки, пісні), праці українських
авторів (оповідання, вірші)7, котрі він планував долучити до оновленого «Вінка». Вреш-
ті, підготовлений за п’ять років обсяг читанки зріс настільки, що «Благодійне товарист-
во» вже не у силі було її публікувати. Друге видання останньої погодився друкувати
відомий московський видавець І.Ситін. У 1911 р. оновлений «Вінок» вийшов у світ роз-
міром більш як 500 сторінок і з багатьма ілюстраціями8. До книги ввійшли твори україн-
ських класиків Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українки, О.Кониського, Л.Глібова,
Б.Грінченка, М.Грушевського, О.Олеся й багатьох інших. Олександр Гнатович їх спеці-
ально відредагував, довівши до такої літературної форми, яка легко сприймалася мале-
нькими читачами. Власні твори він умістив під псевдонімом «О.Білоусенко» та крипто-
німами «Л.» і «О. Б.». За своїм змістом «Вінок» являв собою своєрідну енциклопедію, де
прилаштовані до дитячого сприймання статті своєю тематикою роз’яснювали навколи-
шній світ9. Згодом дослідники високо оцінили цей факт, вважаючи, що О.Лотоцьким в
умовах царату була запропонована своєрідна система національного виховання, котра
виховувала «активного українця в обставинах неукраїнського світу»10.
Поряд із хрестоматійним «Вінком» до 1917 р. в Санкт-Петербурзі з’явилися й інші
твори для дітей Олександра Гнатовича та гурту його помічників-ентузіастів. На пере-
конання дослідників11, на особливу увагу заслуговує серія недорогих видань «Мальо-
вані казочки» з ілюстраціями В.В.Каррика й Ю.Ю.Павловича12. Саме невелика ціна
книжок дозволяла робити їх збільшеними накладами та уможливлювала доступність
для широкого загалу українських читачів. У цій серії друком вийшло 17 книжечок,
деякі з них мали наклад у 40–50 тис. примірників13. Здебільшого це були популярні й
нині казки «Бідний вовк», «Цап та баран», «Пан Коцький», «Рукавичка», «Заєць та
лев», «Лисичка і рак», «Ріпка», «Солом’яний бичок», «Кривенька качечка», «Коза-
Дереза», «Собака та півень», «Івасик-Телесик» й ін. В 1913 р. під назвою «Червона
Хусточка»14 з’явився переклад Лотоцького відомої казки «Червона Шапочка». У серії
«Мальовані казочки», дотримуючись того ж стилю, було надруковано популярну біо-
графію Кобзаря («Життя Т. Шевченка») та вибірку з його поезій «Кобзарик», буквар з
читанкою («Читанка») і збірку різдвяних колядок з нотами («Колядничок»). Окремо
вийшла віршована п’єса за сюжетом казки «Колобок» з малюнками Е.Е.Ессена й но-
тами П.О.Балицького15. Її було відзначено схвальними рецензіями на сторінках мос-
ковської «Украинской жизни»16 та київського «Книгаря»17. Крім недорогих видань,
видавці спромоглися і на розкішний художній друк казки «Коза-Дереза», до котрої
Юрій Павлович18 намалював не лише ілюстрації, а й самий текст від руки19. Книга
була видана великим форматом і своєю художньою якістю перевершила всі тогочасні
видання для дітей.
З бурхливим перебігом політичних подій революції 1917 р. Олександр Гнатович
знову повертається до започаткованої видавничої справи. В період відкритої боротьби
Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст.
376
за політичну незалежність та утвердження української державності організація і ви-
дання українських книг для дітей вбачалася:
– як можливість використати наданий історією час для публікації й поширення
української книги;
– як найдієвіший інструмент виховання національно свідомих українців;
– як демонстрація уваги новоївлади до проблеми друку українських книг;
– як можливість видати заборонені попереднім режимом кращі зразки національ-
но корисних книг;
– як можливість створити нові, актуальні у час становлення національної держави
тематичні напрямки підготовки дитячих книжок;
– як можливість заявити про себе значної когорти українських письменників – ві-
домих та початківців (як дитячих).
Вже в нових історичних умовах знову постало питання перевидання «Вінка». Після
повернення до Києва у 1917 р. О.Лотоцький очолив київську «Просвіту». Як відомо,
одним із приоритетних напрямків цієї організації була підтримка національного книго-
видання, зокрема літератури для дітей. Окрім того, Українська Центральна Рада призна-
чила його генеральним писарем в уряді Дмитра Дорошенка. Отже, сполучаючи вигідні
можливості від цих посад, Олександр Гнатович спромігся на нові видавничі проекти.
Відредаговану у чотирьох частинах і значно розширену книжку 1918 р. опублікували
спільними зусиллями полтавська «Спілка споживчих Ттвариств»20 та київське видавни-
цтво «Криниця»21 накладом 300 тис. примірників (!)22. На цю подію схвальною рецензі-
єю у київському «Книгарі» відгукнулася відомий педагог Софія Русова23.
Борис Гошовський зазначав, що в найважчий для України час під гнітом царату
О.Лотоцький ясно вбачав її майбутню долю. Виданням «Вінка» він «поклав не що
інше, а фундамент під будову української справи, що зокрема виявилося у часі Держа-
вності 1917–1919 рр., коли ця книга-хрестоматія стала першою книгою [виділено –
Т.К.] навчання й виховання в українських родинах і школах»24.
Крім того, у складний революційний час, коли унеможливилося перевидання пов-
ного «Вінка», Олександр Гнатович спромігся публікувати його окремі частини. В Києві
1918 р. тією ж «Криницею» друкуються читанки «Було колись: Читанка з поля історії.
Частина перша»25, «Баю-баю: Читанка для маленьких»26 та «Весна»27, котрі також отри-
мали позитивні рецензії на сторінках «Книгаря». Будучи визначним дослідником церко-
вної історії й права, О.Лотоцький зробив переклад Старого і Нового Заповітів для дитя-
чого читання у вигляді книжки «Життя Ісуса Христа» (1918 р.)28.
Після виїзду на еміграцію (1920 р.) у літературній творчості Олександра Гнатови-
ча національний момент набув особливо загостреного значення. За доби перебування
провідних культурних діячів та національного уряду в екзилі (1920–1930-ті рр.) орга-
нізація й видання українських книг для дітей розглядалися:
– як вираз національної ідентичності українців на тлі різноголосої Європи;
– як можливість через цю діяльність зберегти національні культурні надбання, зо-
крема мову;
– як зусилля українських еміграційних осередків навколо видання дитячої літера-
тури, котрі уможливлювали об’єднання інтересів різних політичних течій і партій;
Випуск XVI
377
– як те, що талановиті, національно свідомі, але розрізнені в умовах еміграції діячі
через участь у роботі навколо дитячої літератури мали можливість хоч у такий спосіб
зберегти свою національну самобутність та митецьку індивідуальність;
– як те, що дитяча книга – один з атрибутів національної приналежності – переда-
валася молодим наступникам, які мали виростати українцями, але поза своїх теренів.
Глибоке розуміння О.Лотоцьким складних умов культурно-національного життя
українців за кордоном примусило його більш цілеспрямовано творити в галузі літера-
тури для дітей. Дослідник його творчості Швидкий справедливо відмічав, що, на пер-
ший погляд казковий сюжет творів увібрав усю силу національного почуття Олексан-
дра Гнатовича; через них він передав щиру любов і шану до рідного слова. Як не див-
но, сюжети для своїх казок прийшли до автора, здавалося б, у не відповідних для цьо-
го обставинах, а саме... в Константинополі29. «Я у ті крадені години пізньої ночі, –
згадував О.Лотоцький, – писав оповідання для дітей з світу звірячого – в тому світі
відносини виглядали шляхетніше, ніж у царгородських стінах з добровольцями (ма-
ється на увазі білогвардійське офіцерство – примітка Т. К.)»30. Так, 1921 р. в львівсь-
кому видавництві «Світ дитини» вперше вийшла у світ збірка «Пригоди вовка-
неситого»31, до котрої він зібрав численні «вовчі пригоди» з народних казок й опові-
дання найкращих авторів, зокрема байкаря Леоніда Глібова. Як згадував Марко Анто-
нович, через скрутні часи книга мала невисокий поліграфічний рівень, видана на об-
гортковому папері, малюнки були не надто ясні, зокрема на обгортці ледве що можна
було розпізнати, проте поряд із дитячою п’єсою О.Олеся «Івасик-Телесик» вона зали-
шалася улюбленою книжечкою для багатьох юних українців32. Ця книга була одним із
небагатьох довоєнних видань, котрі користувалися любов’ю дітвори; згодом, у Львові
1937 р. її було перевидано33.
В 1925 р. видавництво «Світ дитини» продовжило започатковану справу низкою
видань окремих творів для дітей Олександра Гнатовича, більша частина яких написа-
на була ще в Санкт-Петербурзі та вміщена у «Вінку». На особливу увагу заслуговують
збірки «Безконечні казочки», «Веселі танці», «Весняні забави», «Гоп-гоп», «Гулянки»,
«Дорога могила», «Ладу-ладусі», «Сон», «Сон літом, «Сестра», «Ходить сон коло ві-
кон», «Понад рідним краєм». Згодом виходять оповідання «Пташині гостини»
(1928 р.) і «Галя» (1934 р.). Серія львівських видань «Дитяча бібліотека» в 1928 р. зба-
гатилася новими збірками казок О.Лотоцького «Лисичка-сестричка» (кн. 80)34 та
«Зайчик-побігайчик» (кн. 83)35; обидві були прорецензовані на сторінках паризького
«Тризубу» Зінаїдою Мірною36.
Для використання євангельських сюжетів в учбовому процесі Олександр Гнато-
вич також підготував підручники з біблійної історії, основ християнської моралі й
церковного життя: «Біблійна історія Старого Заповіту»37 (котра мала і друге видання у
Львові 1926 р.)38 та «Біблійна історія Нового Заповіту» (два наклади)39, які були видані
1923 р. львівською видавничою спілкою «Відбудова». Ці книги мали надто конспек-
тивний характер, тому автор пізніше доопрацював їх, збільшивши текст майже втричі.
Він напрочуд вдало підібрав матеріал із Старого та Нового Заповітів, передавши осно-
вний зміст та сюжети Біблії дохідливо і гранично ясно, що стало запорукою її широ-
кого використання в навчальному процесі. Згодом у варшавській Синодальній друка-
рні з благословення митрополита Діонісія 1927 р. вийшли окремим друком «Старий
Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст.
378
Заповіт: Біблійна історія для шкіл середніх» (видання перше)40 й «Новий Заповіт: Біб-
лійна історія для шкіл середніх»41 (видання друге; перше видання – Варшава, 1923
р.)42. Підручник «Наша віра (Короткий катехізис)» також був виданий двічі в Львові
протягом 1924 р.; наступне його видання здійснене заходами Української православ-
ної церкви в США під назвою «Наша віра: Короткий катехізис православної віри»
(1956 р.).
Пізніше у Варшаві колектив авторів на чолі з О.Лотоцьким значно вдосконалив
текст першого видання і 1938 р. випустив цю книгу під назвою «Катехізис: Підручник
для семикласових початкових шкіл», котра дає загальне знання Закону Божого, міс-
тить пояснення основних християнських догматів, відомості про три іпостасі Святої
Трійці, церковні таїнства та символ віри. Методологічна побудова підручників зали-
шає їх актуальними і в наш час, вони надзвичайно корисні у виховному плані: всі опо-
відання несуть у собі певну мораль, містять приклади добродійства й стверджують
думку про неминуче покарання злих учинків. На визнання високого національно-
виховного значення літературної творчості Олександра Гнатовича нашими сучасни-
ками ці праці 1993 р. вийшли у київському видавництві «Либідь»43. Варто погодитися
з думкою Василя Ульяновського, що особливе значення в наш час має не лише знання
основ віри та виховання християнської моралі, а й елементарне розуміння храмового
дійства. Саме тому до серії видань «Либеді» було включено також підручник «Наука
про Службу Божу» (1993 р.), котрий створювався у Варшаві за участю О.Лотоцького і
був апробований спеціальною комісією під керівництвом Діонісія – митрополита ва-
ршавського й усієї Польщі44.
Непевність політичної ситуації в середині різноманітних українських еміграцій-
них осередків ускладнювала культурно-освітню роботу серед їх молодого покоління. І
вже втретє свідома громадськість повернулася до питання перевидання лотоцькового
«Вінка», як кращого зразка першої книги для навчання та виховання дітей у націона-
льному дусі поза українськими теренами. В 1926 р. на це спромоглося празьке видав-
ництво «Полум’я», оздобивши її чудовими малюнками Катерини Антонович45. Сприяв
цьому й багатолітній співробітник Олександра Гнатовича, колега у подоланні петер-
бурзьких цензурних заборон і видавничих перипетій Максим Сливінський, котрий
мешкав тоді в Чехословаччині. Празьке видання було спеціально підготовлено й мало
два томи. Перший був розрахований для початкового навчання і складався з букваря
«Віночок» та першої частини читанки «Вінок»46, а другий вміщував його другу части-
ну47. Іншою особливістю видання було те, що, заощаджуючи місце на сторінках для
максимального їх наповнення матеріалом, О.Лотоцький публікував вірші на кшталт
прозових рядків. Борис Гошовський справедливо вважав, що «Вінок» поруч із «Моло-
дою Україною» Олени Пчілки став основою національного виховання молодих украї-
нців. Він ще не раз перевидавався за кордоном, а з набуттям незалежності уможливи-
лося його видання і в Україні. Ошатно оформлену графікою Миколи Компанійця, з
необхідними примітками й поясненнями книжку випустило 1998 р. найвідоміше в
державі видавництво літератури для дітей «Веселка»48.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що виокремлені три різні проблемно-
хронологічних блоки (діяльність в умовах царату, протягом короткого періоду україн-
ської державності та праця на еміграції) мають деякі спільні риси:
Випуск XVI
379
– звернення політичних і культурних діячів до проблем видання дитячої літерату-
ри – це вираз тяглості процесу ствердження культурних набутків нації, демонстрація
перед іншими народами національної гідності;
– існування та поширення дитячої книги рідною мовою є найдієвішим інструмен-
том виховання національно свідомих українців;
– не зважаючи на різні історичні умови, увага держави, її структур до видання
книжок для дітей завжди мала політично об’єднуючий характер;
– зусилля національно свідомих діячів навколо видання української книги дали
можливість зберегти національну ідентичність нації.
Доклад чималих зусиль для цього й Олександр Гнатович Лотоцький.
___________________________
1 Швидкий В. Петербурзька доба О.Г.Лотоцького (1900–1917 рр.): заходи на послаблення
цензурних заборон // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика / Збірник статей. – К., Ін-
ститут історії України НАН України, 1999. – Випуск 3. – С.67–92.
2 Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі – ЦДІА). – Ф. 1225. –
Оп. 1. – Спр. 42–43.
3 Псевдонім обрано на згадку від дитячих років, які провів Лотоцький у с. Білоусівці на
Вінниччині.
4 Лотоцький О. Сторінки минулого. Частина третя / Видання Науково-Богословського ін-
ституту УПЦ у США, 1996. – С.200.
5 Чередниченко Д. Пам’ять роду людського // Вінок: Читанка для молодших школярів /
Упорядкував О.Лотоцький. – Київ., 1998. – С.11.
6 Винок: Читанка (з 120 малюнками) / Уложив О. Білоусенко. – Санкт-Петербург, 1905. – 192 с.
7 ЦДІА України у м. Києві. – Ф. 1225. – Оп. 1. – Спр. 80. – Арк. 4–6 зв.
8 Вінок: Читанка з 100 малюнками. Відділи: Серед маленьких дітей; Що живе на світі;
Що росте; Од льоду до льоду; Серед людей (розум; праця; правда; рівність, братерство; рідне);
Бог і люде. – Москва., 1911. – 506 с.
9 ЦДІА України у м. Києві. – Ф. 1225. – Оп. 1. – Спр. 80. – Арк. 3.
10 Гошовський Б. Вступне слово // Лицар правди і обов’язку: Збірник присвячений пам’яті
проф. Олександра Лотоцького-Білоусенка. – Торонто, Нью-Йорк; 1983. – С.9.
11 Швидкий В.П. О.Г.Лотоцький-Білоусенко як дитячий письменник // Україна ХХ ст.:
культура, ідеологія, політика / Збірник статей. – Випуск 4. – К., 2001. – С.113.
12 Мальовані казочки: Читанка. – 1914. – 16 с.
13 Лотоцький О. Сторінки минулого. Частина третя / Видання Науково-Богословського ін-
ституту УПЦ у США, 1996. – С.197.
14 Червона хусточка: Казка. – 1913. –16 с.
15 Колобок: Співана казочка на три дії (Завів на голос П. Б.; З малюнками Е. Е.). – Петро-
град, 1916. – 32 с.
16 [Рец.:] Л. Б. // Украинская жизнь. – 1916. – № 1. – С.98.
17 С.Русова; Д. Ревуцький; М. Бурачек // Книгарь. – 1917. – № 3. – Ст. 137–138.
18 Павлович Георгій Георгійович (1872, Київ – помер 13.IX.1947, Київ) – український ху-
дожник-етнограф (Див: Іващенко-Дзвінковий Г.Л. Нехай козириться! Гральні карти в історич-
ному і культурному контекстах. – Дніпропетровськ, 2004. – С.167–168; Словник художників
України. – К., 1973. – С.83).
19 Зайцев П.О. Г.Лотоцький. (В десятиліття смерті) // Українське слово: Український тижне-
вик англійської зони. – Бльомберг (Німеччина), 1949. – Рік ІІ. – Ч. 42 (77). – С.23 жовтня. – С.2.
Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст.
380
20 Вінок: Уложив О. Білоусенко. – З-тє видання з малюнками, перероблене і значно роз-
ширене. – Полтава, 1918. – Читанка перша – 192 с. (Хрестоматія для дітей молодшого віку);
Вінок: Уложив О. Білоусенко. – Полтава, 1918. – Читанка друга, частина перша – 118 с.; Вінок:
Уложив О. Білоусенко. – Полтава, 1918. – Читанка друга, частина друга.
21 Вінок: Уложив О. Білоусенко. – К., 1918. – Читанка друга, частина третя. – 288 с.; [Рец.:]
Ревуцький Д. Читанка для школи: (Огляд) // Книгарь. – 1919. – № 18. – Лютий. – Ст. 1115.
22 Домовини св. п. Лотоцьких // Svoboda: The Ukrainian Weekly. – Джордж Сіті (США),
1971. – № 188. – 9 жовтня. – С.4.
23 [Рец.:] Русова С. // Книгарь. – 1918. – № 15. – Ст. 903–904.
24 Гошовський Б. 100% на Гарвард плюс 5% на фундамент Гарварду // Америка. – 1971. –
4 травня. – С.3; Його ж. 100% – на дах і мури плюс 5% – на фундамент // Наша мета. – 1971. –
15 травня. – С.2.
25 Було колись: Читанка з поля історії. Частина перша / Уложив О. Білоусенко. – К.,
1918. – 173 с.+ІІІ; [Рец.:] Романовський М. // Книгарь. – 1919. – № 22. – Ст. 1478–1479.
26 Баю-баю: Читанка для маленьких. – К., 1918. – 158 с.; [Рец.:] Страшкевич В. //
Книгарь. – 1919. – № 28. – Ст. 1934–1935.
27 Весна: Читанка для маленьких дітей. – К., 1918. – 62 с.; [Рец.:] Страшкевич В. // Кни-
гарь. – 1918. – № 28. – Ст. 1934–1935.
28 Життя Іісуса Христа. (Земне життя Господа Іісуса Христа) / Уложив за Євангелієм
О.Білоусенко. – К., 1918. – 124 с.; [Рец.:] Ходзицький О., свящ. // Книгарь. – 1918. – № 9. – Ст. 542–544.
29 Швидкий Василь. Олександр Лотоцький: учений, громадський діяч, політик (1890–1939-
ті рр.) / Монографія. – К., 2002. – С.202.
30 Лотоцький О. В Царгороді. – Варшава, 1939. – С.132.
31 Пригоди Вовка-Неситого: Казка. – Л., 1921. – 67 с.
32 Антонович М. Жмут споминів // Лицар праці і обов’язку. Збірник присвячений пам’яті
проф. Олександра Лотоцького-Білоусенка. –Торонто; Нью-Йорк, 1983 – С.71.
33 Пригоди Вовка-Неситого: Казка. – Видання друге. – Л., 1937. – 50 с.
34 Лисичка-сестричка: Казка. – Л., 1928. – Кн. 83. – 70 с.
35 Зайчик-побігайчик: Казка. – Л., 1928. – Кн. 83. – 70 с.
36 [Рец.:] З. М. // Тризуб. – Париж, 1928. – № 50 (156). – С.45–46.
37 Біблійна історія Старого Заповіту. – Л., 1923. – 44 с.
38 Біблійна історія Старого Заповіту. – Наклад другий. – Л., 1926. – 47с.
39 Біблійна історія Нового Заповіту. – Л., 1923. – 60 с.; Біблійна історія Нового Заповіту. –
Л., 1923. – 55 с.
40 Старий Заповіт: Біблійна історія для шкіл середніх. – Видання перше. – Варшава,
1927. – 159 с.
41 Новий Заповіт: Біблійна історія для шкіл середніх. – Видання друге. – Варшава, 1927. –
VI+159 с.
42 Новий Заповіт: Біблійна історія для шкіл середніх. – Варшава, 1923. – 153 с.
43 Старий Заповіт: Біблійна історія. – К., 1993. – 160 с.; Новий Заповіт: Біблійна історія. –
К., 1993. – 144 с.; Катехізис. – К., 1993.
44 Ульяновський В.І. Олександр Лотоцький: Дорога до Храму // Білоусенко О. Старий За-
повіт: Біблійна історія. – К., 1993. – С.12.
45 Антонович М. Жмут споминів // Лицар праці і обов’язку. – С.70.
46 Віночок: Буквар; Вінок: Перша читанка. – Прага, 1926. – 44 с.+62 с.; [Рец.:] І.З. «Віно-
чок» і перша читанка «Вінок» О. Білоусенка // Тризуб. – Париж, 1927. – № 1 (59). – С.28.
47 Вінок: Друга читанка. Видання 4-те з малюнками. – Прага, 1926. – 168 с.; [Рец.:]
Батько // Тризуб. – Париж, 1926. – № 26–27. – С.47.
48 Вінок: Читанка для молодших школярів / Упорядкував О.Г.Лотоцький. – К., 1998. –
654 с.
|