Вузькоколійки в українських Карпатах кінця ХІХ – першої третини ХХ ст.
Метою статті є в розкриття основних умов зародження, будівництва та експлуатації вузькоколійок українських Карпат.
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13908 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вузькоколійки в українських Карпатах кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. / В.М. Клапчук // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 65-74. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-13908 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-139082010-12-07T12:03:10Z Вузькоколійки в українських Карпатах кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. Клапчук, В.М. Сторінки вітчизняної економічної історії Метою статті є в розкриття основних умов зародження, будівництва та експлуатації вузькоколійок українських Карпат. Целью статьи является раскрытие основных условий зарождения, строительства и эксплуатации узкоколеек украинских Карпат. The purpose of the article is the disclosure of the basic conditions of origin, construction and operation of narrow-gauge lines of the Ukrainian Carpathians. 2009 Article Вузькоколійки в українських Карпатах кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. / В.М. Клапчук // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 65-74. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. XXXX-0024 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13908 94 (477.8): 625.31 «XIX-XX» uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Сторінки вітчизняної економічної історії Сторінки вітчизняної економічної історії |
| spellingShingle |
Сторінки вітчизняної економічної історії Сторінки вітчизняної економічної історії Клапчук, В.М. Вузькоколійки в українських Карпатах кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. |
| description |
Метою статті є в розкриття основних умов зародження, будівництва та експлуатації вузькоколійок українських Карпат. |
| format |
Article |
| author |
Клапчук, В.М. |
| author_facet |
Клапчук, В.М. |
| author_sort |
Клапчук, В.М. |
| title |
Вузькоколійки в українських Карпатах кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. |
| title_short |
Вузькоколійки в українських Карпатах кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. |
| title_full |
Вузькоколійки в українських Карпатах кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. |
| title_fullStr |
Вузькоколійки в українських Карпатах кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Вузькоколійки в українських Карпатах кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. |
| title_sort |
вузькоколійки в українських карпатах кінця хіх – першої третини хх ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Сторінки вітчизняної економічної історії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13908 |
| citation_txt |
Вузькоколійки в українських Карпатах кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. / В.М. Клапчук // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 65-74. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT klapčukvm vuzʹkokolíjkivukraínsʹkihkarpatahkíncâhíhperšoítretinihhst |
| first_indexed |
2025-07-02T15:42:46Z |
| last_indexed |
2025-07-02T15:42:46Z |
| _version_ |
1836550421499346944 |
| fulltext |
Випуск XVI
65
УДК 94 (477.8): 625.31 «XIX-XX»
В.М. Клапчук
(м. Івано-Франківськ)
ВУЗЬКОКОЛІЙКИ В УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТАХ
кінця XIX – першої третини XX ст.
Метою статті є в розкриття основних умов зародження, будівництва та експлуатації
вузькоколійок українських Карпат.
Целью статьи является раскрытие основных условий зарождения, строительства
и эксплуатации узкоколеек украинских Карпат.
The purpose of the article is the disclosure of the basic conditions of origin, construction and
operation of narrow-gauge lines of the Ukrainian Carpathians.
У даний час важко уявити собі життя без такого зручного, дешевого і безпечного
виду транспорту, як залізниця. Втім, минуло порівняно небагато часу з появою
перших залізниць на українській землі. Зокрема історія вузькоколійок тут сягає почат-
ку ХIХ ст., коли в Галичині виникла потреба перевезення деревини. Тоді й з’явилися
у Карпатах колії, схожі на трамвайні, завширшки 750–760 мм. Багато таких вузько-
колійок було знищено під час Першої світової війни, а ще більше постраждало їх від
стихій та загальної економічної ситуації в регіоні.
Актуальність статті полягає в розкритті умов зародження, будівництва й екс-
плуатації вузькоколійок українських Карпат. Адже на сучасному етапі ця господар-
ська галузь є однією з найперспективніших для розвитку рекреації.
Питанням будівництва та експлуатації залізниць та вузькоколійок в Українських
Карпатах приділяли увагу О.Балицький1, А.Басараб та ін.2, Н. та М.Библюки3,
П.Гранкін4, Г.Ковальчак5, П.Лазечко6, П.Сова7 й В.Трубецкой8. Велику роботу з вив-
чення цієї проблематики здійснили також С. і П.Пеняки9, В.Венделін10 та ін. У роз-
відці роботи використано праці українських і зарубіжних вчених та матеріали
приватного архіву Клапчуків.
Зростання економіки Австро-Угорщини в 2-й половині XIX ст. зумовило не обхід-
ність інтенсивнішого використання лісових ресурсів українських Карпат. Відкриття
нових тартаків, збільшення можливостей вивезення лісових багатств у центральні
регіони метрополії й за її межі в зв’язку з введенням у дію нових залізниць вимагало
зростання обсягів робіт та доставки промислової деревини. Однак ліси, що прилягали
до шосейних шляхів, до кінця століття були практично вирубані. Тому нові лісосіки
відводилися у віддалених місцях, найраціональнішим транспортом для вивезення
деревини з котрих, виявилися вузькоколійні залізниці, що з кінця XIX ст. почали
працювати паралельно з мережею ширококолійних.
Історія вузької залізниці в Карпатах розпочалася у 1873 р., коли австрійський
підприємець, барон Л.Поппер фон Подгарі переніс з Угорщини в Галичину головний
офіс своєї фірми, яка спеціалізувалася на заготівлі, переробці й збуті деревини. Він
Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст.
66
влаштував у Вигоді перший тартак11, а вже в 1883 р. сюди було проведено залізничне
полотно.
Від широкої залізниці в гори прокладали вузькоколійки з кінною тягою. Така
колія довжиною 3 км сполучила в 1890 р. лісопильний завод у Вигоді з тартаком
у Старому Мізуні.
Окрім Л.Поппера, вузькі залізниці з 1886 р. активно прокидали брати барони
Грьоделі (в сколівських Бескидах) та графи Потоцькі (в Осмолоді). За 20 років ці
підприємці збудували 3 вузькоколійки. Одна з них ішла через Демню до найвищої
вершини Сколівщини – г. Парашка (1268 м). А у 1892 р., на противагу «легким
коліям» Поппера, Грьоделі спорудили найдовшу в Галичині «льокальку» – 13,6 км. За
наступні 15 р. довжина цієї залізниці зросла вп’ятеро. Нею перевозили деревину,
робітників і туристів.
Інтенсивна розробка лісових ресурсів Галичини викликала пожвавлення в будів-
ництві мереж вузькоколійок (ширина колії 750–760 мм), прокладення котрих
супроводжувалося створенням стаціонарних інженерних (мости, переправи, естакади
тощо), житлових та господарських споруд. Система вузькоколійних залізниць була
тісно інтегрована у загальну систему залізничного транспорту. Створені в той час
інженерні системи, транспортні вузли й станції у багатьох випадках функціонують
і до цього часу. Нижче зупинимося на характеристиці вузькоколійок, які функціону-
вали в Українських Карпатах (табл..)12.
Таблиця 1.
Вузькоколійні залізниці в українських Карпатах
№ п/п Назва основної лінії Довжина
мережі, км
Рік початку
будівництва
Львівщина
1 Броди – Шнирів 39 1912
2 Верхнє Синьовидне – Мальмансталь 1895
3 Сколе (Демня) – Мала 41 1888
4 Стоянів 7 1916
5 Турка – Завадка 25 1907
Всього: 112
Буковина
6 Чудей – Кощуя 1907
Станіславщина
7 Болехів – Хирава 35,9 1907
8 Брошнів – Дарів 72 1909
9 Видинів – Джурів 20,4 1892
10 Ворохта – Форещанка 13,5 1895
11 Вигода – Сенечів
12 Вигода – Бескид
65 1912
13 Делятин – Луг 10 1920
14 Долина – Болехів 27 1904
Випуск XVI
67
15 Креховичі – Липовиця 1896
16 Микуличин – Поляниця 20,9 1910
17 Надвірна – Салатрук 57 1897
Всього: 321,7
Закарпаття
18 Берегове – Багарика (мережа) 158,2 1908
19 Білин – Кваси
20 Буштина – Вонігове 6,5 1887
21 Великий Бичків – Великий Плаєць 42 1897
22 Великий Бичків – Щербілове 41 1904
23 Вишкове – Кіблерська долина
24 Долина р. Осава 4,5
25 Долина Павлика – Богдан 24 1927
26 Дубриничі – Люта 30 1890-і
27 Жорнава – Стужиця 7,5 1924
28 Зимір – Козьмещик
29 Кам'яниця – г. Балова 8,05 1890-і
30 Кольчине – Нижня Вижниця 6,5 1923
31 Кострине – Іванцузький, Коровлянський
та Розтоцький потоки
16,216
32 Малий Березний – долина Ублянки 25,2 1900
33 Перечин – Папричний 7,8 1890-і
34 Перечин – долина Тур'ї (мережа) 65,7 1913
35 Свалява – Поляна 88 1906
36 Свалява – Жденеве 40
37 Свалява – Гнилий Верх 17
38 Тересва – Бертянка 250 1903
39 Тур'я-Бистра – Обавський камінь 14
40 Ужгород – Папричний 17,9 1904
41 Ужгород – Анталовці 34,873 Поч. XX ст.
42 Улицька Крива – Глибокий потік 28 1907
43 Хуст – Медвеже 32,5 Кін. XIX –
44 Чинадієве – Середній Верх 18 1922
Всього*: 990,439
Загалом по Українських Карпатах* 1410,139
* – За неповними даними
Зокрема на Станіславівщині за досліджуваний період існувало 11 вузькоколійок:
1. Болехів – Тисів (вітка на Лужки) – Поляниця – Хирава. Довжина основної лінії
вузькоколійки, що була споруджена протягом 1907–1911 рр., становила 35,9 км. До
1939 р. її обслуговували танк-паровози 1913 р. випуску.
2. Брошнів – Рожнятів – Перегінське – Закерничне (вітка на Гуту) – Ангелове –
Осмолода – Дарів. Ширина колії – 760 мм. Рухомий склад – 6 паровозів у 1897–1910 р.
та 12 – у міжвоєнний час. Цю вітку побудували графи Потоцькі у 1909 р. Вона мала 48
Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст.
68
мостів та 55 км довжини від депо у Брошневі до станції Мшана. Її урочисте відкриття
відбулося 13 вересня того року. Магістральна лінія допускала максимальне
навантаження на вісь 3,2 т, середню швидкість руху – 15 км/год.; максимальний
ухил – 16 – 24%. Довжина залізниці в 1913 р. становила 72 км. Після Першої Світової
війни у вузлових пунктах побудовано нові станції.
3. Видинів – Джурів. Вітку шириною колії 600 мм і довжиною 15,3 км спору-
джено в 1892–1893 рр. на вугільні шахти Джурова. У 1913 р. добудовано ще дві вітки
4. Ворохта – Форещанка. Ця лісовозна лінія вздовж р. Прут мала 2 ділянки:
Ворохта – Арджелуджа (6 км, 1895 р.) і Арджелуджа – Форещанка (7,5 км, 1905–
1906). Для перевезення лісу використовувалися танк-паровози.
5-6. Дві тупикові вітки Вигода – Пшеничники – Дубовий Кут – Солотвин –
Сенечів та Вигода – Людвиківка – Бескид споруджені в 1912 р.
Перед Першою Світовою війною існували 2 короткі вузькоколійні лінії з кінною
тягою на північний захід від Вигоди. У 1900 р. збудовано залізницю Вигода – тартак
(с. Старий Мізунь) довжиною 3 км. Плани будівництва парової залізниці вздовж р.
Мізунки з’явилися в 1911 р., коли компанія у жовтні 1913 р. уклала угоди про
відчуження землі, а в 1913–1914 р. розпочала спорудження лінії, яке здійснювалося
німецькою компанією «Orenstein & Koppel». Довжина прокладеної вітки становила 21
км (від Вигоди до Людвиківки), а вартість робіт – 600 тис. крон. Протягом 1920–
1939 рр. головну лінію у долині р. Мізунки продовжили до Буківця й Собольського
лісництва, а в 1936 р. – на Троян, Глибокий і Яловий. У 1939 р. довжина мережі
місцевих вузькоколійок становила 65 км. Діяли маршрути з Вигоди до Солотвин-
ського (по р. Мізунці) та Бескидського (по р. Свіча) міндунків11.
У 1938–1939 рр. функціонував регулярний пасажирський поїзд з Вигоди до Свічі
й назад. Він відправлявся з Вигоди о 8-45 год., а на кінцеву станцію «Свіча» прибував
о 10-30. Швидкість – близько 25 км/год. Назад потяг відправлявся о 16-30 год.,
прибуваючи у Вигоду о 18-00.
6. Делятин – Луг. Лісовозна лінія, шириною колії 760 мм, прокладена в 1920–
1921 рр. підприємцем З.Кляйном. Її довжина становила 10 км, на лінії працювали
2 паровози.
7. Долина – Рахиня – Болехів. Побудована Галицькою дирекцією лісів в 1904–
1905 рр. Головна лінія довжиною 27 км мала статус імперської лісовозної залізниці.
8. Креховичі – Луги (вітка Ілемня-5 – Розтока) – Липовиця. Прокладена в 1896–
1897 рр. з 4 великими мостами через ріки Чечва і Ілемку.
9. Микуличин – Поляниця. Лісовозну вузькоколійку шириною 760 мм та довжи-
ною 20,9 км побудовано в 1910–1914 рр.
10. Надвірна – Зелена (вітки на Хрипелів і Довбушанку) – Бистриця (вітка на
Довжинець) – Салатрук. Лісовозна залізниця Надвірна – Бистриця (33 км) шириною
колії 760 мм була простелена у 1897–1901 рр. Пізніше добудовано вітки на Довжинець
(10 км, 1902-1903 р.), Салатрук (9 км, 1913 р.), Хрипелів (5 км, 1904 р.) і Довбушанку
(1926 р.).
На Львівщині функціонувало 5 вузькоколійок:
1. Броди – Шнирів. Лісовозна лінія споруджена в 1912–1913 рр. (39 км). Влітку
1915 р. російська армія розібрала 31 км колії, й австрійською арміями. Після 1919 р.
Випуск XVI
69
18 км (ширина колії – 600 мм) було відбудовано. На вузькоколійці працювали танк-
паровози 1913 р. випуску, захоплені російськими військами у німців в 1915 р.
2. Верхнє Синьовидне – Корчин – Крушельниця – Сопот – Довге – Рибник –
Зубриця – Мальмансталь. Головну лінію вузькоколійки від Верхнього Синьовидного
до Мальмансталю прокладено у 1895–1913 рр. Локомотивне депо знаходилося в
Синьовидному. У 1928 р. добудовано вітку Майдан – Зубриця і декілька відгалужень.
Обидві лінії закінчувалися в горах, біля Завадки. Початкова ширина колії становила
800 мм.
3. Сколе – Демня – Коростів – Мала. Основну лінію споруджено у 1888 – 1893 рр.
Колія мала ширину 800 мм. Пізніше були добудовані вітки Коростів – Гута – Липа –
Мала – Велика Бутильва – Мала Бутильва. До 1939 р. на лінії використовувалися 4
танк-паровози, придбані в 1893–1900 рр. У 1888 р. прокладено 4,7 км лісової залізниці
Сколе – Демня шириною 800 мм. 23 травня 1892 р. лінію продовжено до Пограничної
(13,6 км), а в 1893 р. вона досягла долини р. Оряви. Максимальний ухил складав 2,5%,
а довжина – 40 км. У 1938 р. відбулося офіційне відкриття туристичної залізниці, для
чого використовувалися спеціальні відкриті пасажирські вагони.
4. Стоянів. Вузькоколійку на розробки торфу відкрито в 1916 р.
5. Турка – Ільник – Риків – Завадка. Побудована у 1907 р. від Турки вздовж рік
Стрий та Завадка до Ільника (16,8 км) із шириною колії 760 мм. У 1908 р. лінію
продовжено до Завадки (8,2 км).
На Буковині існувала єдина вузькоколійка Чудей – Банилів Підгірний – Гілче –
Кощуя, споруджена в 1907-1908 рр. компанією «Bukowinaer Lokalbahnen» з шириною
колії 760 мм. Це була дорога загального користування з вантажо-пасажирським
сполученням. До основної лінії примикали 3 приватні лісовозні вітки в Гилчі й Кощуї
(дві) братів Фелікса і Міхаела Адлерсбергів.
На Закарпатті функціонувало близько 30 вузькоколійок:
1. Берегове – Хмільник (вітка на Виноградів) – Іршава (вітка на Кам’янку) –
Довге – Суха-Бронька – Кушниця – Лисичове – Багарика. Вона експлуатувалася
компанією BGV (Залізниця Долини Боржи), а з 1923 р. стала Чехословацькою
державною залізницею. У 1926 р. загальна довжина її становила 107 км. Було
пасажирське (Виноградів – Іршава) та товарне сполучення. В мережі існувало декілька
віток: Хмільник – Виноградів – 19 км (грудень 1908 р.); Берегове – Приборжавське –
Довге – 67 км (грудень 1908 р.); Довге – Кушниця 9 км (травень 1909 р.); Іршава –
Осій – 8 км (грудень 1910 р.); Осій – Кам’янка – 4 км (червень 1911); Суха-Бронька –
Кичера – 21 км (1912 р.); Кушниця – Лисичове – Рєпіна – 4,2 км (1930–1931 рр.);
Кушниця – Березинка – полонина Боржава 17 км (працювало 18 локомотивних
бригад); Лисичове – г. Камінь – 4 км; Лисичово – г. Присліп – 2 км; Лисичово –
г. Звур – 3 км.
2. Білин – Білинський потік – Кваси.
3. Буштине – Вонигове. прокладена у 1887 р. фірмою «Поллак і Шульц». Початкова
довжина – 3 км (працювало 16 вантажних вагонів). У 1902–1904 рр. її продовжили
до 6,5 км (24 вагони). В 1919 р. переведена на локомотивну тягу.
4. Великий Бичків – Великий Плаєць. Побудована у 1897 р.; до 1903 р. працювала
на кінній тязі, а досягнувши протяжності 9,8 км, – перейшла на локомотивну.
Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст.
70
Напередодні Першої Світової війни довжина колії сягала 42 км. На перевезенні лісу
працювала 191 вантажна вагонетка. Одна з віток проходила долиною потоку Тьовшаг
до г. Прелука.
5. Великий Бичків – Кобилецька Поляна – Щербілове (29 км) була споруджена
у 1904 – 1914 рр. фірмою «Клотільда». В 1930-х рр. прокладено ще 2 вітки: долиною
Малої Шопурки до Димера та Щербілова (26 км) та Кобилецька Поляна – долина
Середньої Ріки – урочище Попітник (12 км). У 1937 р. на відрізку Великий Бичкйв –
Кобилецька Поляна започатковано пасажирський рух.
6. Вишкове – Кіблерська долина. Спочатку вузькоколійка була на кінній тязі,
пізніше – на локомотивній. Через Тису вагонетки з деревиною переправляли паромом,
обладнаним колією.
7. Долина р. Павлик – Богдан. Збудована у 1927-1928 рр. (8,2 км). В гирлі Павлика
було споруджено депо. В 1932 р. колія мала довжину 24 км.
8. Дубриничі – Чорноголова – Люта. Належала до перших залізниць, що були
побудовані у 1890-х рр. Спочатку працювала на кінній тязі (7,2 км), а після
спорудження в 1902 р. фірмою «Бантлін» Перечинського лісохімзаводу вона стала
його власністю, й її перевели на парову локомотивну тягу. Вузькоколійка починалася
в Дубриничах, де мала сполучення з широкою залізницею Ужгород – Великий
Березний. У 1906 р. досягла довжини 30 км (біля Чорноголової мала два відгалужен-
ня – під вершину Чело і до Лютянки). В 1917-1918 рр. тут працювало 4 локомотиви.
В 1937 р. вузькоколійка використовувала 44 вантажні, 1 службовий та 2 пасажирські
вагони.
9. Жорнава – Загорб – Стужиця. Прокладена в 1924-1926 рр. протяжністю до
вершин Кременарош і Равка довжиною 17,5 км. Основна колія мала відгалуження
у долини рік Бистрої, Тихої, Папоротної, Жидівської. У 1927 р. вузькоколійку
обслуговувало декілька локомотивів, а вагонний парк становили 54 вантажні й
4 пасажирські вагони.
10. Зимір – Лазіщина – Козьмещик (детальні дані відсутні).
11. Кам'яниця – Суха Гута – підніжжя г. Балова. Перша її вітка, споруджена
в 1890 р. (1,8 км), працювала на кінній тязі, а у 1920 рр. була демонтована. Друга вітка
на паровій локомотивній тязі (4,5 км), котра прокладалася на замовлення Управління
державними лісами і землеволодіннями, була споруджена в 1928 р. До неї у 1936 р.
добудовано відгалуження (1,75 км) через долину Сухого потоку під вершину
г. Балова.
12. Кольчине – Шелестове – Фрідешове – Нижня Вижниця. Споруджена в 1923 р.
фірмою «Спітз» (виготовляла шпали для широкої колії) довжиною 6,5 км та шириною
колії 760 мм, діяла до 1929 р.
13. Кострина – Іванцузький, Коровлянський та Розтоцький потоки. Загальна
довжина мережі – 16,216 км. Головне призначення колії – забезпечення деревиною
тартаку у Кострині. Експлуатація колії припинилася в 1934 р.
14. З Малого Березного в долині Ублянки було 3 вітки, що належали Угорській
королівській лісовій управі. У 1900 р. вузькоколійка на кінній тязі, шириною колії
700 мм досягла довжини 7,2 км. В 1902 р. її продовжено до с.Убля, а довжина досягла
10,5 км. Працювало 10 вантажних вагонів. В 1904-1914 рр. тут діяли 3 вітки
Випуск XVI
71
завдовжки 3,8, 5,4 та 5,5 км, на яких працювало 12 вантажних вагонів. Після
використання лісосік вузькоколійку було розібрано.
15. Перечин – долина Вулшави – Папричний. Збудована в 1890-х рр. (7,8 км).
Основним її завданням було транспортування бука для Перечинських лісохімзаводу
й тартаку. Вузькоколійки з'єднувалися зі станціями широкої залізниці Ужгород –
Ужоцький перевал. У 1920 рр. розібрана.
16. Перечин – долина Тур'ї – полонина Рівна. Дозвіл на спорудження у серпні
1913 р. видано Міністерством торгівлі Угорщини. Передбачалося будівництво голов-
ного залізничного полотна з Перечина до Тур’ їхРемет, а далі – долиною р. Тур’я через
с. Тупицю до Лумшор (25,85 км), до Тур'їПоляни (9,555 км) і під г. Козяк, де повинна
була мати 2 розгалуження. До початку Першої Світової війни вдалося здійснити лише
частину проекту. Експлуатація вузькоколійки, що йшла долиною р. Тур'ї та за
с.Ракове й відгалужувалася в долину потоку Добрий (довжина 17,9 км), почалася з
травня 1914 р. В 1915-1916 рр. було прокладено відгалуження від Тур'їРемет у долину
р. Кловатів (15,4 км). Після припинення вирубки вітку розібрали, а рейки використали
для продовження колії Тур'яПасіка – р. Шеповець (5,5 км).
Наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. вузькоколійне полотно перемістили на
нове місце, паралельно з шосейним шляхом. Після закінчення її будівництва (1929–
1931 рр.) реконструйована вузькоколійка проходила через Тур'їРемети, Ракове,
Тур'юПасіку, Порошкове до Тур'їПоляни, де повертала у долину р. Шипот до схилів
полонини Рівна. До головної лінії підходили тимчасові вузькоколійки, що вели
безпосередньо на лісосіки: р.Кловатів – г. Тарниця (9 км); Тур'ї-Ремети – долина р.
Велика Ружа довжиною 5,15 км (1932 р.); Тур'ї-Пасіки – долина р. Добри (5,5 км);
Тур'я-Пасіки – г. Кичера (5,15 км, 1928 р.). Перевезення пасажирів на ділянці Перечин
– Тур'ї-Ремети здійснювалося з 1928 р. потягом, котрий складався з 3-4 пасажирських
вагонів і курсував за розкладом. Загальна довжина мережі становила 64 км.
17. Свалява (тартак, хімзавод) – долина р.Пиня – Голубине – Поляна. Споруджена
у 1906–1908 рр. Будапештською філією віденської фірми «Holzhandels – Aktien
Gesellschaft» для забезпечення лісом великого тартаку. У 1907 р. її довжина становила
28 км, у 1914 – близько 70 км, у міжвоєнний період – 88 км. З Поляни йшло 4
відгалуження до лісових масивів. На відрізку Свалява – Поляна діяли й пасажирські
перевезення. В 1909 р. тут працювали 9 локомотивів та 205 вантажних вагонів.
18. Свалява – Неліпине – Ганьковиця, Підполоззя – Жденієве (40 км).
19. Свалява – Черник – Стройне – Дусина – Росош – Гнилий Верх (17 км).
20. Тересва – Тернове – Дубове – Усть-Чорна – Лопухів – Бертянка. Збудована в
1903 р. Поїзд, що рухався з Тересви, на станції Усть-Турбат (проходячи її о 8-00 год.)
розділявся, і його частини відправлялися на станції Лопухів та Турбат. На всіх
станціях існували станційні будинки з персоналом. На лінії також існував невпоряд-
кований рух лісовозів, дрезин невідомої приналежності й приватних платформ, які
завозилися головним поїздом на лісовозних платформах, а по відгалуженнях і назад –
власниками. Обслуговувалась 14 локомотивами та паровозами.
21. Тур'я Бистра – хребет Обавський камінь (14 км). Відрізок був прокладений для
потреб хімічного заводу у Тур'їБистрій, після завершення експлуатації котрого
вузькоколійку розібрано.
Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст.
72
22. Ужгород – Доманинці – Папрична. В 1904 р. її протяжність становила 17,9 км.
Вузькоколійка за Доманинцями звертала на північний схід і йшла до відрогів
Кадубецького гірського масиву. По ходу залізниця оминала сс. Гусак, Петровичі,
Корумлю й прямувала до лісосіки під г.Папричний (1020 м н.р.м.). У грудні 1916 р.
демонтована.
23. Ужгород – Радванка – Анталовці. Споруджена на початку XX ст. для доставки
деревини на військове деревообробне підприємство; мала 2 відгалуження: перше –
долинами Старого, Середнього і Крайнього потоків під гг.Маковицю, Анталовецьку
і Поляну та друге – на г.Токарню. Будівництво вели швидкими темпами і вже у жовтні
1914 р. залізниця (ширина колії 760 мм) була здана в експлуатацію. Потяги рухалися
на паровій локомотивній тязі. В 1922 р. перейшла у власність Ужгородського
управління державними лісами і землеволодіннями. Її довжина становила 34,873 км.
Невдовзі на вузькоколійці був сформований спеціальний пасажирський потяг, який
курсував між Ужгородом і Анталовцями, із зупинками в Дравцях, Підгорбі, Холмцях,
Руських Комарівцях, Вовковому, Середньому, Чертежі та Худльові. На лінії працю-
вали паровози типу «Краусс 7196/1916».
24. Улицька Крива – Збой – Нова Седлиця – Глибокий потік (28 км). Прокладена
у долині р. Уличанки для забезпечення деревиною тартаку, побудованого в 1907 р.
у с. Забродь, через котре проходила широка залізнична колія Ужгород – Ужоцький
перевал.
25. Хуст – Іза – Монастирець – р. Цеховець – Медвеже. Споруджена наприкінці
XIX – на початку XX ст. загальною довжиною 26 км. Тут діяли локальні вітки Монасти-
рець – Горінчове (2 км) та в долині р. Осава (4,5 км).
26. Чинадієво – Синяк – Середній Верх. Функціонувала для забезпечення
сировиною 2 тартаків, паркетного цеху та сірникової фабрики. Будувалася впродовж
1922–1923 рр. фірмою «Бантлін». Загальна довжина – 18 км. У 1926 р. споруджена
вітка Чинадієве – Обавський камінь.
Слід підсумувати, що перша вузькоколійка на теренах українських земель
виникла за часів австрійського уряду і мала назву «Галицька». Першими залізницями
на Бойківщині став відрізок від Стрия до Сколе. Будувались вони і на Закарпатті,
і далеко в карпатських горах. Історія вузької залізниці розпочалася в Карпатах іще за
часів Австро-Угорської імперії, коли в 1870 рр. австрійський підприємець барон
Леопольд Поппер фон Подгарі від широкої залізниці в гори проклав вузькоколійки
з кінною тягою. Окрім нього, вузькі залізниці і лісопромисел із 1886 р. активно
розбудовували брати барони Грьоделі – у Сколівських Бескидах та графи Потоцькі –
в Осмолоді.
Наприкінці XIX ст. в Українських Карпатах функціонувало 12 вузькоколійок
(27 %). Бурхливий розвиток припав на початок XX ст., коли було розпочато
будівництво 17 колій (38,6 %). Перша Світова війна змусила власників карпатських
лісів на деякий час припинити лісорозробки і будівництво вузькоколійок.
Вузькі залізниці використовувались не лише для транспортування вантажів, але
й для перевезення пасажирів. Першу ліцензію на туристичні маршрути серед малих
залізниць Європи отримала карпатська вузькоколійка братів Грьоделів «Сколе –
Демня – Коростів», протяжністю 41 км.
Випуск XVI
73
Вузькоколійки будувались різної ширини – від 600 до 800 мм. Наприкінці XIX ст.,
в основному, використовувалась кінна тяга, а з початку XX ст. – паровози (Cn2t-3537-
3540, Cn2t-4173-4175, Dh2t+t, Dh2+3t, танк-паровози O&K 6506 і 6507 (013-0Т),
Краусс/Лінц 0-2-0Т, Краусс/Лінц № 5768, 7196 та ін.).
Всього в Українських Карпатах в кінці ХІХ – першій третині XX ст. діяло 44
вузькоколійки загальною довжиною понад 1400 км, з яких 16 – у Передкарпатті
(Львівщина – 11,4 %, Станіславівщина – 25 %), 27 – на Закарпатті (61,3 %) та 1 – на
Буковині (2,3). Найбільшою була мережа на Закарпатті, довжина ліній якої, лише за
встановленими даними, складала близько 1 тис. км.
___________________________
1 Балицький О.І. Дармштадтська вузькоколійка [Текст] / Промисловий та туристичний
транспорт. – 2004. – № 3. – С.12–13; Балицький О. І. Спадщина польських залізниць та проми-
словості – нове спрямування туризму [Текст] / Промисловий та туристичний транспорт. –
2003. – № 2. – С.70.
2 Рухомий склад вузькоколійних залізниць [Текст]: каталог-огляд. – Л., 2002 (2002). – 36
с.: ілюстр. – С.36. – ISBN 5-7745-019-2; Вузькоколійки Сколівських Бескидів, 2004. – 45 с.: іл.
3 Библюк Н., Библюк М. Екологічні аспекти гірської лісозаготівлі [Текст] // Праці НТШ. –
Львів, 1998. – Том ІІ. – Розділ V. Екотехнології.
4 П.Є. Гранкін, П.В. Лазечко, І.В. Сьомочкін, Г.І. Шрамко. Львівська залізниця. Історія і
сучасність [Текст] /– Л., 1996. – 175 с.
5 Ковальчак Г.І. Економічний розвиток західноукраїнських земель [Текст]. – К., 1988. –
110 с.
6 Лазечко П.В. Передумови будівництва залізниць у Галичині // Галицька брама. –
1996. – №14. – С. 3.
7 Сова П. Прошлое Ужгорода – Ужгород, 1987. – 309 с.
8 Трубецкой В.А. Локомотивы лесовозных железных дорог. – Москва: Гослесбум-
издат,1946.
9 Пеняк С., Пеняк П. Закарпаття – земля українська // Карпатський голос. – 2002. –
№ 23–24.
10 Wendelin W. Karpatendampf. – Band 1. Schmalspurbahnen in Ostgalizien: eine
Bilddokumentation über Ostgaliziens kleine Bahnen von den Anfängen unter Österreich über
Blütezeit und Niedergang bis zur Gegenwart in der Ukraine [на нім. мові] – Lemberg : Afischa,
2002. – 236 s. – Literaturverz. S. 220 – 221; Karpatendampf. – Band 2. Schmalspurbahnen in
Nordbukowina [на нім. мові] – Lemberg, 2003. – 136 s.; Wendelin W. Karpatendampf. – Band 3.
Waldbahn Vyhoda : Bilddokumentation, die Entwicklung der letzten Waldbahn Ostgaliziens – von
den Anfängen unter Österreich über die polnische und sowjetische Periode bis zur Gegenwart in der
Ukraine [на нім. мові] / – Lemberg, 2006. – 148 S. – Literaturverz. – S. 138.
11 Wendelin W. Karpatendampf. – Band 1. Schmalspurbahnen in Ostgalizien : eine
Bilddokumentation über Ostgaliziens kleine Bahnen von den Anfängen unter Österreich über
Blütezeit und Niedergang bis zur Gegenwart in der Ukraine [на нім. мові] / W.Wendelin. – Lemberg
: Afischa, 2002. – 236 s. – Literaturverz. S. 220 – 221; 14 Wendelin W. Karpatendampf. – Band 2.
Schmalspurbahnen in Nordbukowina [на нім. мові] / W.Wendelin. – Lemberg : Afischa, 2003. – 136
s.; Wendelin W. Karpatendampf. – Band 3. Waldbahn Vyhoda : Bilddokumentation, die Entwicklung
der letzten Waldbahn Ostgaliziens – von den Anfängen unter Österreich über die polnische und
Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст.
74
sowjetische Periode bis zur Gegenwart in der Ukraine [на нім. мові] / W.Wendelin. – Lemberg :
Afischa, 2006. – 148 S. – Literaturverz. S. 138.
12 Пеняк С., Пеняк П. Закарпаття – земля українська // Карпатський голос. – 2002. – № 23-
24; Wendelin W. Karpatendampf. – Band 1. Schmalspurbahnen in Ostgalizien : eine
Bilddokumentation über Ostgaliziens kleine Bahnen von den Anfängen unter Österreich über
Blütezeit und Niedergang bis zur Gegenwart in der Ukraine [на нім. мові] / W.Wendelin. – Lemberg
: Afischa, 2002. – 236 s. – Literaturverz. S. 220–221; 14 Wendelin W. Karpatendampf. – Band 2.
Schmalspurbahnen in Nordbukowina [на нім. мові] / W.Wendelin. – Lemberg : Afischa, 2003. – 136
s.; Wendelin W. Karpatendampf. – Band 3. Waldbahn Vyhoda : Bilddokumentation, die Entwicklung
der letzten Waldbahn Ostgaliziens – von den Anfängen unter Österreich über die polnische und
sowjetische Periode bis zur Gegenwart in der Ukraine [на нім. мові] / W.Wendelin. – Lemberg :
Afischa, 2006. – 148 S. – Literaturverz. S. 138.
|