Губернські предводителі дворянства Правобережної України другої половини ХІХ – ст.: соціокультурний портрет

Автором статті здійснено спробу ґрунтовного та всебічного змалювання соціокультурного портрету губернських предводителів дворянства Правобережної України другої половини ХІХ ст....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Тимошенко, В.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2009
Теми:	Соціальні студії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13917
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Губернські предводителі дворянства Правобережної України другої половини ХІХ – ст.: соціокультурний портрет / В.І. Тимошенко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 288-295. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-13917
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-139172010-12-07T12:03:49Z Губернські предводителі дворянства Правобережної України другої половини ХІХ – ст.: соціокультурний портрет Тимошенко, В.І. Соціальні студії Автором статті здійснено спробу ґрунтовного та всебічного змалювання соціокультурного портрету губернських предводителів дворянства Правобережної України другої половини ХІХ ст. Автором статьи осуществлена попытка тщательного и всестороннего изображения социокультурного портрета губернских предводителей дворянства Правобережной Украины второй половины ХІХ в. The author of the article conducted a thorough and comprehensive attempt to image the sociocultural portrait of provincial marshals of nobility Right-Bank Ukraine in the second half ХІХ century. 2009 Article Губернські предводителі дворянства Правобережної України другої половини ХІХ – ст.: соціокультурний портрет / В.І. Тимошенко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 288-295. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. XXXX-0024 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13917 342.53 (477.4) «1850/1900» uk Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Соціальні студії Соціальні студії
spellingShingle	Соціальні студії Соціальні студії Тимошенко, В.І. Губернські предводителі дворянства Правобережної України другої половини ХІХ – ст.: соціокультурний портрет
description	Автором статті здійснено спробу ґрунтовного та всебічного змалювання соціокультурного портрету губернських предводителів дворянства Правобережної України другої половини ХІХ ст.
format	Article
author	Тимошенко, В.І.
author_facet	Тимошенко, В.І.
author_sort	Тимошенко, В.І.
title	Губернські предводителі дворянства Правобережної України другої половини ХІХ – ст.: соціокультурний портрет
title_short	Губернські предводителі дворянства Правобережної України другої половини ХІХ – ст.: соціокультурний портрет
title_full	Губернські предводителі дворянства Правобережної України другої половини ХІХ – ст.: соціокультурний портрет
title_fullStr	Губернські предводителі дворянства Правобережної України другої половини ХІХ – ст.: соціокультурний портрет
title_full_unstemmed	Губернські предводителі дворянства Правобережної України другої половини ХІХ – ст.: соціокультурний портрет
title_sort	губернські предводителі дворянства правобережної україни другої половини хіх – ст.: соціокультурний портрет
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Соціальні студії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13917
citation_txt	Губернські предводителі дворянства Правобережної України другої половини ХІХ – ст.: соціокультурний портрет / В.І. Тимошенко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 288-295. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT timošenkoví gubernsʹkípredvoditelídvorânstvapravoberežnoíukraínidrugoípolovinihíhstsocíokulʹturnijportret
first_indexed	2025-07-02T15:43:14Z
last_indexed	2025-07-02T15:43:14Z
_version_	1836550449344282624
fulltext	Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. 288 УДК 342.53 (477.4) «1850/1900» В.І. Тимошенко (м. Малин) ГУБЕРНСЬКІ ПРЕДВОДИТЕЛІ ДВОРЯНСТВА ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ другої половини XIX ст.: СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПОРТРЕТ Автором статті здійснено спробу ґрунтовного та всебічного змалювання соціокультур- ного портрету губернських предводителів дворянства Правобережної України другої полови- ни ХІХ ст. Автором статьи осуществлена попытка тщательного и всестороннего изображения социокультурного портрета губернских предводителей дворянства Правобережной Украины второй половины ХІХ в. The author of the article conducted a thorough and comprehensive attempt to image the sociocultural portrait of provincial marshals of nobility Right-Bank Ukraine in the second half ХІХ century. Інститут предводителів дворянства був одним із найголовніших елементів дво- рянської корпоративної організації Російської імперії. Функції їх мали подвійний ха- рактер: з одного боку, вони очолювали дворянське станове самоуправління, а з друго- го, – брали участь у діяльності органів місцевого державного управління та різних громадських організацій. Предводителі відстоювали інтереси свого стану перед орга- нами державної влади і повідомляли дворянство про розпорядження останньої, прово- дили його збори й вибори, розпоряджалися фінансами відповідного товариства, здійс- нювали контроль за дотриманням ним відповідних моральних та етичних норм. Цілком зрозуміло, що предводителі дворянства вважалися одними із найвпливо- віших осіб у губернії. Неодноразовими були випадки, коли в зв’язку із хворобами, відпустками чи тривалими відрядженнями губернаторів вони виконували їх функції. Інститут губернських предводителів дворянства Правобережної України мав пев- ні особливості порівняно з іншими губерніями Російської імперії. Вони були пов’язані із соціально-економічним домінуванням польського дворянства на території краю. Поразка повстання 1863 р. суттєво ослабила позиції польського дворянства на Правобережжі. Більше того, вона підштовхнула правлячі кола Російської імперії до активізації діяльності по русифікації краю. Серед цілого ряду заходів, спрямованих на зменшення ролі польського дворянства, були й такі, які обмежили значення дворянсь- ких корпоративних організацій останнього, в котрих воно домінувало. Російська влада стала на шлях заборони проведення зборів, які обирали губернських предводителів дворянства. Відтепер ці посадові особи дворянського самоврядування призначалися Сенатом за поданням начальників губерній. Приводом до цього стали події, що відбулися в краї на початку 60-х рр. XIX ст. У вересні 1862 р. під час проведення виборчої кампанії у відповідних корпоративних Випуск XVI 289 організаціях Подільської губернії предводителі дворянства звернулися до імператора з адресою, в котрій закликали його приєднати Правобережну Україну до Царства Польського і залишити проведення селянської реформи у цих землях на розсуд його землевласників. Цей лист був визнаний царським урядом як акт сепаратизму. Органі- затори подання були заарештовані й засуджені до різних строків тюремного ув’язнення та адміністративного заслання1. За ініціативою міністра внутрішніх справ П.Валуєва, проведення відповідних збо- рів і виборів нових керівних органів дворянства губерній та повітів Правобережжя було відкладено до особистого рішення імператора. В 1864 р. було видано царський указ про призначення губернських предводителів дворянства Правобережної України Сенатом за поданням губернаторів лише з числа російських потомствених дворян2. Виконуючи повеління імператора, губернатори Правобережжя стикнулися із знач- ними труднощами. Знайти гідні кандидатури на посади предводителів дворянства на місцях було вкрай непросто. З одного боку, це пояснювалося нечисленністю наявного у Правобережній Україні російського дворянства й незнанням останнім проблем краю, з другого, – небажанням його займати ці відповідальні посади, виконання котрих вима- гало знання законодавства і наявності досвіду керівної роботи. Тому непоодинокими були факти, що посади губернських предводителів дворянства тривалий час були вакан- тними. Їх заміщення далеко не завжди здійснювалося з числа найбільш гідних для цієї діяльності осіб, а із тих, хто був близьким до царського двору й за кого клопотали перед губернаторами. Переважна більшість предводителів дворянства Правобережжя в дослі- джуваний період була вихідцями із внутрішніх губерній Російської імперії. До питання про відновлення дворянських зібрань на Правобережній Україні уря- дові кола повернулися під час революції 1905–1907 рр. В умовах наростання народних виступів уряд вирішив піти назустріч польському дворянству з метою забезпечення підтримки з його боку. Було скасовано певні політичні та економічні санкції проти польських землевласників. У травні 1905 р. прийнято указ про відновлення дворянсь- ких зібрань і вибори на них предводителів дворянства3. Однак після поразки револю- ції царський уряд відмовився від своїх обіцянок. Практика призначення предводителів на Правобережжі тривала фактично до падіння царизму. Метою даної статті є соціокультурний аналіз корпусу губернських предводителів дворянства Правобережної України в другій половині XIX – на початку XX ст. Вибір предмета дослідження продиктований двома обставинами. По-перше, розробка даного питання знаходиться у загальному руслі розвитку історичної науки, котра нині приді- ляє більше уваги вивченню так званих «персоналій» та їх груп. Очевидно, ця тенден- ція пояснюється реакцією на спроби, які мали місце в минулому, нав’язати для пояс- нення історичного процесу соціологічні схеми, у котрих не було місця для людей. По- друге, соціокультурний підхід має внутрішню логіку вивчення як груп чиновників із більшою компетенцією, так і вивчення посадових осіб із меншими владними повно- важеннями. Губернаторський комплекс із цієї точки зору в цілому вже вивчено як у масштабах всієї імперії, так частково й у територіальних рамках Правобережжя. Ра- зом із тим спеціальні дослідження, присвячені предводителям дворянства губерній Правобережної України, поки що нечисленні. Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. 290 Перші праці з проблем дворянської корпорації з’явилися в історіографії порефор- меного періоду. Вони головним чином розглядали лише історико-правові аспекти дворянського корпоративного самоуправління4. Радянська історіографія повернулася до вивчення дворянства лише у 70-ті роки ХХ ст. В той період вийшла узагальнююча праця А.Кореліна, у котрій зокрема розгля- нуто правові основи функціонування дворянських корпоративних організацій5. Ю.Соловйов детально проаналізував еволюцію взаємовідносин інституту самодержавс- тва та дворянського стану наприкінці XIX – на початку XX ст.6 Проте комплексних праць, присвячених дослідженню особливостей функціонування інституту предводите- лів дворянства на Правобережжі у радянській історичній літературі здійснено не було. Діяльність дворянських організацій у регіоні розглядалася вченими в основному у руслі вивчення «загальноросійської» моделі відповідного корпоративного самоуправління. Західна історіографія значно раніше, ніж вітчизняна, вдалася до дослідження ім- перської проблематики, розкриваючи відносини між центром імперії й її регіональни- ми елітами. Новими поглядами на Росію як багатоетнічну імперію вирізняється праця А.Каппелера7. Дослідження французького дослідника Д.Бовуа присвячено аналізові соціальних структур 1863–1914 рр. на Правобережній Україні8. Останнім часом російські історики відновили перервану традицію і почали інтен- сивно працювати над імперською проблематикою, зокрема досліджуючи історію дво- рянського корпоративного самоуправління9. Однак особливості його в Правобережжі сучасна російська історіографія досліджує в основному побічно, у контексті історії всього російського дворянства. Винятком є праця А.Міллера, в котрій проаналізовано структуру суспільства Правобережної України та місце в ній останнього10. Сучасна вітчизняна історіографія все активніше вивчає складні процеси, які відбувалися у середовищі дворянства на території України в пореформений період. Цьому присвячено великі синтетичні праці істориків11. Ряд цікавих даних про дворянську корпоративну організацію Правобережної України містять дослідження В. Шандри12. Конкретне вивчення історії дворянства Правобережжя на прикладі Київської губернії зроблено у дисертації І.Кривошеї13. В працях І.Лісевича дано аналіз соціально-економічного й політичного становища і культурного розвитку польського населення Наддніпрянської України14. О.Буравсь- кий розкрив роль польських землевласників у господарському, громадському та куль- турному житті Волині в досліджуваний період15. Отже, аналіз історіографії свідчить, що вивчення історії інституту предводителів дво- рянства, особливостей його функціонування на території Правобережжя має недостатній характер і все ще не знайшло належного узагальнюючого висвітлення. З поля зору науко- вців випало багато важливих питань, котрі потребують подальшого дослідження, у тому числі характеристика якісного складу губернських предводителів дворянства. Джерелознавчою базою дослідження є в першу чергу опубліковані чернігівським губернським предводителем дворянства, графом Милорадовичем у 1895 р. «Списки гу- бернских предводителей дворянства Российской империи за 1785–1895 гг.»16 Цінним джерелом є також щорічне видання «Список лиц, служащих по ведомству Министерст- ва внутренних дел». Нині в умовах відсутності комплексу формулярних списків місце- вих чиновників цей довідник є цінним статистичним посібником, складеним у свій час Випуск XVI 291 спеціально для того, щоб систематизувати за єдиною схемою та оприлюднити інформа- цію, яка містилася в згаданих списках, полегшивши таким чином її аналіз. Важливим джерелом для даного дослідження й адрес-календарі та «Памятные книжки губерний». Вивчення фондів Центрального державного історичного архіву України у м. Києві, обласних державних архівів Київської, Житомирської й Хмельницької обла- стей дозволило встановити, що в жодному із цих закладів немає у наявності повного комплекту відповідних статистичних довідників і формулярних списків губернських предводителів дворянства. Однак зібрані в архівних справах та статистичних довідни- ках матеріали за досліджуваний період дали можливість з’ясувати, що у 1856–1917 рр. на Правобережній Україні працювали (роки діяльності вказані в дужках) такі губерн- ські предводителі дворянства)17. – у Волинській губернії: К.Ф.Микулич (1856–1863), з 1863 по 1866 роки вакансія, М.К.Імеринський (1866–1869), з 1869 по 1872 роки вакансія, М.М. Карамишев (1872– 1877), з 1877 по 1880 рр. – вакансія, М.С.Кудашев (1880–1881), з 1881 по 1882 рр. – вакансія, С.А.Уваров (1882–1900), Ф.М. Нірод (1901–1902), В.В.Волконський (1902– 1907), П.О.Демидов (1907–1914), Б.М.Лелявський (1914–1915), І.А.Папа-Афансопуло (1915–1917). – у Київській губернії: О.О.Горват (1860–1866), П.Д.Селецький (1866–1880), М.В. Рєпнін (1880–1909), М.А.Куракін (1909–1912), Ф.М.Безак (1912–1917). – у Подільській губернії: А.І.Морков (1862–1869), М.В.Кочубей (1869–1874), М.П. Балашев (1874–1879), М.М. Крупенський (1879–1887), А.Г. Щербатов (1887– 1894), М.І.Виноградський (1894–1897), О.М. Волжин (1897–1904), П.П. Местмахер (1904–1909), І.Г.Ракович (1910–1917). Всі губернські предводителі були православними, за винятком К.Ф. Микулича, що був католиком. Більшість із них були вихідцями із потомствених дворян внутрі- шніх губерній Російської імперії. Частина походила із дворянства Лівобережжя, як-от П.Д.Селецький (Полтавська губернія). Місцевими уродженцями були також Б.М.Лелявський (Волинська губернія), П.П.Местмахер й І.Є.Ракович (Подільська гу- бернія). Це наочно засвідчує, що царський уряд у процесі русифікації Правобережної України робив ставку на російське дворянство. Ті ж, котрі народилися в цьому регіоні, у складі губернських предводителів були винятком. Зупинимося на аналізі вікової характеристики останніх. У таблиці 1 вони розмі- щені по п’ятирічних вікових інтервалах відповідно до загальноприйнятої практики18. Таблиця 119 Вік губернських предводителів дворянства Правобережжя і період їх призначення на цю посаду Кількість по губерніях, осіб Волинська Київська Подільська Правобережна Укра- їна Вікові параметри, років Кількість осіб % Кількість осіб % Кількість осіб % Кількість осіб % 25-30 2 20 2 8 31-35 1 10 1 20 1 11 3 12 Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. 292 36-40 1 10 1 20 3 33 5 15 41-45 1 10 3 60 4 12 46-50 4 40 3 33 7 21 51-55 1 10 1 4 56-60 2 22 2 8 Всього 10 100 5 100 9 100 24 100 Аналіз наведених даних дозволяє зробити висновок про те, що вік призначення на посаду переважної більшості губернських предводителів дворянства регіону становив 36 – 50 років. Виходячи з викладеного, можна вважати, що останні у період, який ви- вчається, перебували в розквіті інтелектуальних можливостей. Освітній рівень їх був досить високим, про що свідчить таблиця 2. Таблиця 2 Освітній рівень губернських предводителів дворянства Правобережної України Показники по губерніях Волинська Київська Подільська Правобережна Укра- їна Освіта Кіль- кість осіб % Кіль- кість осіб % Кількість осіб % Кількість осіб % Військова 5 50 2 40 4 44,5 11 45 Цивільна вища 5 50 3 60 5 55,5 13 55 Всього 10 100 5 100 9 24 100 Майже половина із предводителів мала військову освіту. У зв’язку із тим, що мо- ва йде про цивільні посади, наявність на них професійних військових (в основному відставників), на наш погляд, означала неадекватну підготовленість їх до виконання своїх обов’язків. Разом із тим 55 % губернських предводителів дворянства мала вищу цивільну освіту (Санкт-Петербурзький, Київський університети та ін.). Більшість із тих, хто її отримав, за фахом були правниками. Звернемося до вивчення питання про те, котрий клас чину мали губернські пред- водителі дворянства під час призначення їх на ці посади. Відповідні дані знаходяться у таблиці 3. Випуск XVI 293 Таблиця 3 Клас чину губернських предводителів дворянства Показники по губерніях , осіб Волинська Київська Подільська Правобережна Україна Кла- си чинів Кіль- кість осіб % Кіль- кість осіб % Кіль- кість осіб % Кіль- кість осіб % 3-й 1 10 3 60 - 4 16 4-й 1 10 2 22 3 12 5-й 2 20 2 8 6-й 3 30 1 20 4 44 8 32 7-й 8-й 1 20 2 22 3 12 9-й 1 10 1 11 2 8 10-й 11-й 12-й 2 20 2 8 Всьо- го 10 100 5 100 9 100 24 100 Із таблиці видно, що більшість губернських предводителів дворянства Правобережжя в період, який досліджується, призначалася на посаду, маючи 6-й клас чину, однак частина їх мала навіть 3-й та 4-й класи. Це досить високий рівень, якщо зважити на те, що, відпові- дно до «Табеля про ранги», посада губернатора здебільшого відповідала 4-му класу, віце- губернатора – 5 –му, а губернського предводителя дворянства – 5 – 6- му класам. Найбільш заслуженими (із точки зору розглянутого показника) були волинський губернський предводитель дворянства С.А.Уваров та київські – П.Д. Селецький, М.А.Куракін і М.В.Рєпнін, котрі мали чин дійсних статських радників; звертатися до них слід було як до губернаторів: «Ваше превосходительство». Поряд із цим бачимо, що політика призначення губернських предводителів дво- рянства Правобережної України не була збалансованою й контрольованою. Адже по- ряд з особами, котрі мали високі класи чинів, на ці посади призначалася і дворяни, які мали 9-й та 12-й класи. Як керівник дворянської корпоративної організацій і посадова особа губернський предводитель дворянства відігравав важливу роль у державному управлінні в дослі- джуваний період. Проте значна частина їх у Правобережжі в той час не мали досвіду цивільної державної служби. Лише половина із них раніше працювала на адміністра- тивній роботі. П.Д. Селецький обіймав посаду віце-губернатора Київської губернії, повітовими предводителями дворянства були М.В. Рєпнін, С.А.Уваров, П.О.Демидов. Б.М.Лелявський служив у канцелярії Київського генерал-губернатора, а потім у депа- ртаменті загальних справ Міністерства внутрішніх справ. Важливе соціокультурне значення має питання про стаж роботи губернських предводителів дворянства Правобережної України на даній посаді. Ця інформація на- ведена в таблиці 4. Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. 294 Таблиця 4. Стаж роботи губернських предводителів дворянства на цій посаді Показники по губерніях, осіб Стаж ро- боти Волинська губ. Київська губ. Подільська губ. Правобере- жна Україна Кількість осіб % Кіль- кість осіб % Кіль- кість осіб % Кіль- кість осіб % 1-3 роки 5 50 1 20 2 22 8 33 4-5 років 2 20 1 20 3 33 6 25 6-10 років 2 20 1 20 4 44 7 29 11-15 років 1 20 1 4 16-20 років 1 10 1 4 Більше 20 років 1 20 1 4 Всього 10 100 5 100 9 100 24 100 Таблиця показує, що третина предводителів дворянства губерній Правобережжя (8 осіб) перебували на цій посаді від 1 до 3 років, 25 % (6 осіб) мали стаж служби від- повідно від 4 до 5 років, ще 29% (7 осіб) – від 6 до 10 років. Найдовше протрималися на посаді губернського предводителя дворянства Київщини – М.В.Рєпнін – 29 років та Волині – С.А.Уваров – 18 років. Для частини їх ця посада стала останнім місцем служби перед виходом на пенсію. Лише одиниці після її проходження піднялися вгору по службовій драбині. О.М.Волжин став обер –прокурором Святого Синоду, Б.М.Лелявський – головою Во- линської земельної управи, В.В.Волконський – депутатом Державної думи. Це засвід- чує, що уряд не проводив цілеспрямовану політику по підготовці керівних кадрів і не мав їх для заміщення цих посад. Отже, соціокультурний аналіз губернських предводителів дворянства за період 1863–1917 рр. показав, що до підбору кадрів у зазначеному регіоні влада прагнула дотриматися єдиних вимог. Адже завданням цих посадовців було запровадження ім- перської політики російського царизму на Правобережній Україні. Типовим керівни- ком дворянської корпоративної організації губерній регіону була православна особа з вищою цивільною чи військовою освітою. В момент призначення він мав 4-6 – клас- ний чин, досвіду роботи губернського предводителя дворянства не мав, працював на даній посаді протягом 1 – 5 років. Саме такій людині влада довіряла виконання важли- вих функцій керівника дворянської корпоративної організації Правобережжя на за- ключному етапі існування Російської імперії. З урахуванням соціокультурних реалій регіону (переважна більшість населення були українці, а дворян – поляки) можна зро- бити висновок про те, що виявлені показники не були оптимальними, а отже, сприяли поглибленню кризи російської державності, що мала місце в той період. Випуск XVI 295 1 Центральний державний історичний архів у м. Києві ( далі – ЦДІАУК). – Ф. 442. – Оп. 812. – Спр. 195. – Арк. 40 – 41 зв.; Русские уголовные процессы. – Т. 2 – Санкт-Петербург, 1867. – С.1 –32. 2 ЦДІАУК. – Ф.442. – Оп.537. – Спр.226. – Арк.8, 9 зв., 10. 3 Там само. – Ф.442. – Оп.703. – Спр.163. – Арк. 54 4 Антонович В.Б. Дворянство Волынской губернии. – Житомир, 1867; Евреинов Г.А. Прошлое и настоящее русского дворянства. – Санкт-Петербург, 1898; Романович- Словатинский А. Дворянство в России от начала XVIII в. и до отмены крепостного права. – К., 1912; Яблочков М. История дворянского сословия в России. – Санкт-Петербург, б. д 5 Корелин А.П. Дворянство в пореформенной России 1861 – 1904 гг. – Москва, 1979. 6 Соловьев Ю.Б. Самодержавне и дворянство в 1902 – 1907 годах. – Ленинград, 1981; 7 Каппелер А. Россия. Многонациональная империя: возникновение, история, распад. – Москва, 2000. 8 Бовуа Д. Битва за землю в Україні, 1863–1914. Поляки в соціоетнічних конфліктах. –К., 1998. 9 Миронов Б.Н. Социальная история России периода империи (XVIII – начало XX вв.). Генезис личности, демократической семьи, гражданского общества и правового государства. – Москва, 1999. – Т.1; Иванова Н.А., Желтова В.П. Сословно-классовая структура России в кон- це XVIII – начале XX века. – Москва, 2004. 10 Миллер А.И. Украинский вопрос в политике властей. – Санкт-Петербург, 2000. 11 Сарбей В.Г. Національне відродження України. – К., 1999; Реєнт О.П. Деякі проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: стан і перспективи наукової розробки // Український історичний жур- нал. – 2000. – № 2. – С.3–26; Україна в імперську добу (ХІХ – початок ХХ ст.) – К., 2003. 12 Шандра В.С. Адміністративні установи Правобережної України кінця XVIII – початку ХХ ст. в російському законодавстві: джерелознавчий аналітичний огляд. – К., 1988; її ж. Гене- рал-губернаторство в Україні. – К., 2005. 13 Кривошея І.І. Еволюція дворянства Правобережної України наприкінці XVIII – початку ХХ ст. (на матеріалах Київської губернії):Автореферат дис…канд.іст. наук. –К.,1997. 14 Лісевич І.Т. Польська національна меншина в Наддніпрянській Україні (1864-1917 рр.) // Український історичний журнал. – 1997. – № 2. – С.42–61: його ж. У затінку двоглавого орла (польська національна меншина на Наддніпрянській Україні в другій половині ХІХ – на почат- ку ХХ ст.). – К., 1993. 15 Буравський О.А. Поляки Волині у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. – Житомир, 2004. 16 Списки губернских предводителей дворянства Российской империи. 1785-1895 гг. – Чернигов, 1895. 17 Ваховський В.С. С.А.Уваров – почесний громадянин Новограда-Волинського // Житомир- щина крізь призму століть. Науковий збірник. – Житомир, 1997. – С.123; Иванов А.А. Последние защитники монархии. – Санкт-Петербург, 2006; Общие печатные списки должностных лиц гу- берний и областей Российской империи (1841–1908). – Библиографический указатель. – Санкт- Птербург, 1999; Памятная книжка Киевской губернии за 1903 г. – К.,1902. – С.2; Списки губерн- ских предводителей дворянства Российской империи. – С.6–7, 11, 21–22; Список лиц, служащих по ведомству Министерства внутренних дел в губерниях, областях и градоначальствах. – Ч. 2. – Санкт-Петербург, 1895. – С.100, 342; 1896. – С.100, 342; 1897. – С.101, 356; 1898. – С.116, 404. 18 Зайончковский П.А. Правительственный аппарат самодержавной России в XIX веке. – Москва, 1978. – С.214.; Лысенко Л.М. Губернаторы и генерал-губернаторы Российской импе- рии (XVIII – начало XX века). – Mосква, 2001. – С.351. Любичанковский С.В. Социокультур- ный облик “главных начальников” Оренбургского края (1781–1881) // Проблемы истории Оренбургского края : К 260-летию учреждения Оренбургской губернии и 70-летию образова- ния Оренбургской области: Сб. статей. – Оренбург, 2004. – С.34 – 35. 19 Губернии Российской империи. История и руководители. – Москва, 2003. – С.19–34.; Списки губернских предводителей дворянства Русской империи. – С.6–7, 11, 21–22; Список лиц служащих по ведомству министерства внутренних дел … 1875. (маються на увазі дані до таблиць №№1–4).

Губернські предводителі дворянства Правобережної України другої половини ХІХ – ст.: соціокультурний портрет

Репозитарії

Схожі ресурси