Участь українських політичних партій у підготовці українського селянського з’їзду та організації української селянської спілки
У статті розглядається спроба скликання Всеукраїнського селянського з’їзду та організації Української селянської спілки, яка була зроблена представниками національних політичних партій та селянства в період революції 1905–1907 рр....
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13922 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Участь українських політичних партій у підготовці українського селянського з’їзду та організації української селянської спілки / О.М. Федьков, В.О. Магась // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 348-361. — Бібліогр.: 113 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-13922 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-139222010-12-07T12:03:25Z Участь українських політичних партій у підготовці українського селянського з’їзду та організації української селянської спілки Федьков, О.М. Магась, В.О. Політичні студії У статті розглядається спроба скликання Всеукраїнського селянського з’їзду та організації Української селянської спілки, яка була зроблена представниками національних політичних партій та селянства в період революції 1905–1907 рр. В статье рассматривается попытка созыва Всеукраинского крестьянского съезда и создания Украинского крестьянского союза, которая была предпринята представителями украинских национальных политических партий и крестьянства в период революции 1905–1907 гг. The attempt of convocation of All Ukrainian Peasant Congress and organization of the Ukrainian Peasant Union, which was done by the representatives of national political parties and peasantry in the period of revolution 1905-1907, is examined in the article. 2009 Article Участь українських політичних партій у підготовці українського селянського з’їзду та організації української селянської спілки / О.М. Федьков, В.О. Магась // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 348-361. — Бібліогр.: 113 назв. — укр. XXXX-0024 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13922 329.7(477)«1905/1906» uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Політичні студії Політичні студії |
| spellingShingle |
Політичні студії Політичні студії Федьков, О.М. Магась, В.О. Участь українських політичних партій у підготовці українського селянського з’їзду та організації української селянської спілки |
| description |
У статті розглядається спроба скликання Всеукраїнського селянського з’їзду та організації Української селянської спілки, яка була зроблена представниками національних політичних партій та селянства в період революції 1905–1907 рр. |
| format |
Article |
| author |
Федьков, О.М. Магась, В.О. |
| author_facet |
Федьков, О.М. Магась, В.О. |
| author_sort |
Федьков, О.М. |
| title |
Участь українських політичних партій у підготовці українського селянського з’їзду та організації української селянської спілки |
| title_short |
Участь українських політичних партій у підготовці українського селянського з’їзду та організації української селянської спілки |
| title_full |
Участь українських політичних партій у підготовці українського селянського з’їзду та організації української селянської спілки |
| title_fullStr |
Участь українських політичних партій у підготовці українського селянського з’їзду та організації української селянської спілки |
| title_full_unstemmed |
Участь українських політичних партій у підготовці українського селянського з’їзду та організації української селянської спілки |
| title_sort |
участь українських політичних партій у підготовці українського селянського з’їзду та організації української селянської спілки |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Політичні студії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13922 |
| citation_txt |
Участь українських політичних партій у підготовці українського селянського з’їзду та організації української селянської спілки / О.М. Федьков, В.О. Магась // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 348-361. — Бібліогр.: 113 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT fedʹkovom učastʹukraínsʹkihpolítičnihpartíjupídgotovcíukraínsʹkogoselânsʹkogozízdutaorganízacííukraínsʹkoíselânsʹkoíspílki AT magasʹvo učastʹukraínsʹkihpolítičnihpartíjupídgotovcíukraínsʹkogoselânsʹkogozízdutaorganízacííukraínsʹkoíselânsʹkoíspílki |
| first_indexed |
2025-07-02T15:43:27Z |
| last_indexed |
2025-07-02T15:43:27Z |
| _version_ |
1836550464284393472 |
| fulltext |
Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст.
348
УДК 329.7(477)«1905/1906»
О.М. Федьков, В.О. Магась
(м. Кам’янець-Подільський)
УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ У ПІДГОТОВЦІ
УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСЬКОГО З’ЇЗДУ
ТА ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ СЕЛЯНСЬКОЇ СПІЛКИ
наприкінці 1905 – на початку 1906 року
У статті розглядається спроба скликання Всеукраїнського селянського з’ їзду та органі-
зації Української селянської спілки, яка була зроблена представниками національних політич-
них партій та селянства в період революції 1905–1907 рр.
В статье рассматривается попытка созыва Всеукраинского крестьянского съезда и соз-
дания Украинского крестьянского союза, которая была предпринята представителями укра-
инских национальных политических партий и крестьянства в период революции 1905–1907 гг.
The attempt of convocation of All Ukrainian Peasant Congress and organization of the Ukrain-
ian Peasant Union, which was done by the representatives of national political parties and peasantry
in the period of revolution 1905-1907, is examined in the article.
На основі організацій Всеросійського селянського союзу (ВСС) – (масової безпар-
тійної організації селянства), які діяли в Україні у роки Першої російської революції,
наприкінці 1905 – на початку 1906 р. розгорнулася робота із скликання Українського
селянського з’ їзду та утворення Української селянської спілки (УСС). Діяльність назва-
них організацій в Російській імперії, в Наддніпрянській Україні, засвідчила, що селянст-
во стає серйозною самостійною політичною силою, на що мусять зважати уряд, полі-
тичні партії, інші соціальні групи суспільства. Історіографія проблеми дуже обмежена,
оскільки безпосередньо їй присвячена лише стаття О.Федькова1. Метою даної розвідки
є охарактеризувати участь політичних партій у підготовці УСЗ та утворення УСС.
Необхідність останніх на Наддніпрянщини обґрунтував член УДП-УДРП В. Шемет.
Він писав: «…кожен нарід по-своєму живе, по своєму також і хазяйнує і на свою землю
рідну… має найбільші права… Шануючи дуже постанови з’ їзду селянського у Москві,
ми, проте, гадаємо, що на Україні земельне питання повинен розв’язувати Всеукраїнсь-
кий селянський з’ їзд, а його скликати повинна Всеукраїнська спілка хліборобська»2.
Згадуючи про авторство цих ініціатив видатний громадсько-політичний діяч,
у той час член РУП-УСДРП Д.Дорошенко згадував, що справа організації УСС «ски-
далася більше на авантюру… Двом-трьом людям у Києві спало на думку започаткува-
ти таку спілку й скликати у Києві селянський з’ їзд. Зібрали десяток людей, проголо-
сили себе комітетом і видрукували в десятках тисяч примірників плякат з закликом
селян на з’ їзд, на якому мало бути обговорене земельне питання»3. Наведене твер-
дження не відповідає дійсності, оскільки Д.Дорошенко особисто брав участь лише
в технічній стороні справи (розсилці закликів) і перебував в Києві тільки впродовж
грудня 1905 р.4, а тому погано орієнтувався в організації УСС та запланованого з’ їзду.
Випуск XVI
349
Насправді ж, сам з’ їзд селян в Києві мав відбутися з відома Центрального бюро
ВСС5, а можливість скликання подібних форумів на рівні національних областей була
передбачена програмою Всеукраїнського Селянського союзу6. Ідея необхідності скли-
кання обласних з’ їздів була подана делегатом Донецького округу ще на Установчому
з’ їзді ВСС. Він вказав, що є певні особливості, які мають велике значення на місцево-
му рівні і можуть мало цікавити всеросійські з’ їзди, як, наприклад, питання про друк
книг українською мовою7. Отже, обласні з’ їзди мали враховувати існуючі особливості
на рівні національних областей.
Крім того на листопадовому з’ їзді ВСС делегати з українських губерній (Чернігів-
ської та Полтавської) наголошували на необхідності виділення обласного структурно-
го підрозділу в Всеросійському Селянському союзі8. На цьому ґрунті і розгорнулася
робота з утворення Української селянської спілки.
Одразу ж після закінчення Делегатського з’ їзду ВСС 11 листопада 1905 р. україн-
ські делегати, що спеціально затрималися задля цього в Москві, зібралися окремо на
нараду. Ними й були започаткована Українська селянська спілка та призначено першу
дату Всеукраїнського з’ їзду в Києві на грудень 1905 р.9. Необхідність проведення цьо-
го з’ їзду пояснювалася тим, що українські делегати мали виробити спільну позицію до
наміченого на початок 1906 р. другого Делегатського з’ їзду ВСС у Москві.
Загалом, на листопадовому з’ їзді ВСС були присутніми 17 селян-українців, деле-
гати з Харківської, Полтавської, Чернігівської, Київської, Курської губерній та Дон-
щини10, список яких було знайдено під час обшуку у одного з активних діячів РУП
П.Дятлова11. На означеній нараді, окрім селян з України, були присутні представники
українських політичних партій, а саме – УСДРП, УСД Спілки (в т.ч. і М.Меленевсь-
кий) та УДП. Для проведення підготовчої діяльності в Київ було командировано члена
РУП-УСДРП Василя Мазуренка12.
На нараді було вироблено такі організаційні засади майбутнього Всеукраїнського
селянського з’ їзду:
1. На з’ їзд у Київ могли прибути селяни без різниці статі та віросповідання
з усіх українських земель, а саме: Київської, Подільської, Волинської, Херсонської,
Катеринославської, Полтавської, Чернігівської, Харківської, Чорноморської губерній,
а також Кубанщини. З Донщини, Холмщини, Бессарабії, Таврійської, Курської та Во-
ронезької губерній на з’ їзд до Києва могли прислати своїх делегатів ті волості, які вва-
жали себе українськими.
2. Кожна волость могла прислати на з’ їзд до Києва одного виборного.
3. Повітові (окружні) і губернські комітети Селянського союзу з України могли
послати по два виборних.
4. По два делегати мали право прислати на з’ їзд також ті політичні партії, що
боролися в Україні за інтереси селянства та робітників13.
Таким чином, намічалося досить широке представництво селян, й у разі успіху,
рішення такого з’ їзду могли би підняти українську справу на якісно новий рівень.
Важливе місце в підготовці УСЗ та започаткуванні УСС належало відомому гро-
мадсько-політичному діячеві, члену УРП-УДРП С. Єфремову. Спільно зі своїм однопа-
ртійцем М.Левицьким вони брали участь в діяльності Київської філії (а по-суті – інтелі-
гентського бюро) Всеросійського селянського союзу, в яку також входили кадети14 та
Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст.
350
есери15. Робота в цьому напрямку давала змогу українським лібералам посилити свій
вплив на селі. С.Єфремов та М.Левицький обстоювали ідею, що національні та економі-
чні особливості України вимагають самостійної, незалежної від Москви Української
селянської спілки, яка могла би бути пов’язана федеративно з російською організаці-
єю16. Поступово українські ліберали повністю перехопили ініціативу з рук російських
товаришів і все листування, навіть з центральними органами ВСС, відбувалося через
них17. На всі запити з України про селянський союз, що направлялися членами Київської
філії ВСС до С.Єфремова, він відповідав виключно українською мовою, намагаючись
таким чином привернути увагу респондентів до національної справи та зацікавити їх
нею18. Крім того, з цією ж метою, у м. Санкт-Петербурзі було надруковано «Протоколи
селянського з’ їзду» в українському перекладі М.Левицького19.
Важливою заслугою С.Єфремова стало написання відозви-заклику до селянства
про скликання УСЗ, що була надрукована в «Хліборобі» та розповсюджена окремими
відбитками20. Поширенням відозви займався Київський комітет організації Українсь-
кого селянського з’ їзду». До нього ввійшли згадуваний вже Д.Дорошенко, С.Тимо-
шенко (члени УСДРП), В. Козловський, К.Хохлич, П.Оправхата та деякі інші особи.
Їх діяльність полягала в розсилці поштою по волосним правлінням всієї України (а їх
було тисячі) друкованих закликів – відбитків з «Хлібороба»21. Окремі відбитки отри-
мали поштою волосні правління Чернігівщини22, Волині23, Київщини24 та Поділля 25.
Інколи відбитки з «Хлібороба» розсилалися окремим особам26. Можливо, це було
пов’язано з їх політичною приналежністю.
С.Єфремов у згаданому заклику сформулював платформу майбутнього з’ їзду:
1. Автономія України з Українською Народною Радою (сеймом) – демократично
обраним законодавчим органом;
2. Рівні права і справедливий суд;
3. Прогресивне оподаткування;
4. Широке використання української мови в школах, судах та інших установах;
5. «щоб уся земля народною стала і щоб давали її хліборобам які самі її оброб-
лятимуть, а більше нікому»27.
Загалом, завданням УСЗ селян було їх згуртування задля розв’язання економічних
та політичних питань на обласному рівні, а також сприяння розвитку національної
самосвідомості28. За даними жандармських органів головувати на з’ їзді у Києві мав
якийсь Сорокін29.
Всеукраїнський селянський з’ їзд спочатку було заплановано на 18 грудня 1905 р.30
Оскільки головним способом популяризації ідей УСЗ була розсилка друкованих за-
кликів поштою, то для вчасного завершення підготовчої діяльності значною перешко-
дою стали події найвищого піднесення Першої російської революції. 7 грудня 1905 р.
відбулося засідання Київського комітету організації Українського селянського з’ їзду
на якому прийнято рішення про перенесення його засідань на 5 січня 1906 року. При-
чинами цього названо страйк пошти, телеграфу, а також Києво-Полтавської та Харків-
сько-Полтавської залізниць31. Насправді ж організатори Українського селянського
з’ їзду, у зв’язку з оголошенням м. Києва на військовому становищі, просто не хотіли
допускати розгону селян збройною силою32. Для активізації підготовчої роботи при-
йнято рішення звернутися за допомогою до спілкових організацій та політичних пар-
Випуск XVI
351
тій, що працювали в Україні серед робітників та селян. Прийнято також рішення на
найближчих засіданнях Комітету розпочати розробку детальної програми наступного
з’ їзду. Останній закликав усіх співчуваючих надсилати в комітет кошти та резолюції
селянських сходів33.
Оголошення про перенесення з’ їзду було зроблено в останній момент, тому на мі-
сцях не всі були належним чином проінформовані і багато делегатів все ж приїхало до
Києва. Але вони мусили повертатися додому ні з чим34.
Про розсилку відбитків з «Хлібороба» з відозвою про скликання Всеукраїнського
селянського з’ їзду у волосні правління стало відомо Київському губернаторові, про
що той повідомив начальника Київського охоронного відділення35. В грудні 1905 р.
губернатор Київщини оголосив відозву, в якій заявив, що не допустить ніякого з’ їзду і
в разі потреби розжене його військовою силою36.
Зрештою, з’ їзд так і не відбувся, оскільки його організатори були заарештовані37.
Напередодні нового року було ув’язнено кілька членів комітету, зокрема і К.Хох-
лича38. 29 грудня 1905 р. проведено також обшук на квартирі у С.Єфремова та здійс-
нено його арешт39 за участь у діяльності Київської філії Всеросійського селянського
союзу40. Оголошення про скасування з’ їзду з’явилося в пресі ще в середині грудня
1905 р.41, однак, незважаючи на це, невелика кількість селянських делегатів все ж при-
їхала 5 січня 1906 р. до Києва. Вони, з огляду на арешт керівників з’ їзду та військове
становище, навіть не зробили спроби зібратися42. Загалом, посилення репресій в умо-
вах спаду революції унеможливлювало проведення подібного форуму у Всеукраїнсь-
кому масштабі.
Виразником ідеї створення УСС та скликання Українського селянського з’ їзду стала
перша в Наддніпрянщині легальна українська газета «Хлібороб», яка виходила під гас-
лом «Селяне всієї України, єднайтеся!»43. Вона видавалася в листопаді-грудні 1905 року
у м. Лубнах Полтавської губернії відомим національним та громадськими діячем, чле-
ном УНП М.Шеметом. Усі п’ять опублікованих номерів «Хлібороба» були присвячені
проблемі організації українського селянства44. Такою ж спрямованістю відзначалася
і газета «Народня справа», що видавалася в м. Одесі іншим членом УНП І.Луценком45.
Заклик до утворення Селянської спілки на засадах автономії українського народу було
також вміщено в газетах «Полтавщина»46, «Киевские Отклики» тощо47.
Окрім того, у брошурі «Всеросійські селянські з’ їзди і Всеросійська селянська спіл-
ка» в усіх питаннях, які можуть виникнути у селян з приводу Українського селянського
з’ їзду, радили звертатися до редакцій газет «Хлібороб» в Лубнах, а також «Киевские
Отклики» та «Громадський голос» у Києві 48. Відомо також, що визначним організацій-
ним центром з організації Українського селянського з’ їзду стала редакція газети «Гро-
мадська думка», де працював С.Єфремов, куди відвідувачі приходили за вказівками
і літературою, скаргами на місцеву владу, запитаннями та довідками49. Отже, українська
преса проводила значну інформаційну та організаційну кампанію: публікувалися відо-
зви про організацію Українського селянського з’ їзду, присуди селянських сходів та інша
інформація, газети виступали у якості організаційних центрів з’ їзду.
Наприкінці 1905 – на початку 1906 рр. по всій Україні проводилася агітація серед
селянства. Участь у цій роботі взяли представники української інтелігенції, які 29 лис-
топада зібралися в Києві50. Окрім усього іншого, вони прийняли постанову про необ-
Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст.
352
хідність звернути особливу увагу на пробудження в селянських масах національної
політичної свідомості і усіляко сприяти справі проведення Українського селянського
з’ їзду51. Розуміючи величезну роль української національно свідомої інтелігенції
у справі організаційної допомоги з’ їздові, визнаючи за нею роль «заступників україн-
ського селянства», на початку грудня 1905 р. Київський організаційний комітет Укра-
їнського селянського з’ їзду звернувся до інтелігенції з відозвою у якій закликав її
представників: пояснювати селянам значення об’єднання в селянську спілку; органі-
зовувати в селах збори для з’ясування нагальних потреб землеробів та обрання деле-
гатів на з’ їзд у м. Київ; оберігати селян від переслідувань та репресій з боку місцевої
адміністрації; забезпечувати селян необхідною літературою та інформацією з приводу
з’ їзду; збирати на місцях кошти для допомоги в організації селянського з’ їзду; трима-
ти Київський комітет у курсі стану справ на місцях52.
Саме інтелігенція, як найактивніший учасник боротьби за національні права на-
роду53, поставила на порядок денний в Селянських союзах вимогу автономії України.
Подекуди інтелігенція у своїй роботі стикалася з несподіваними труднощами. Так,
представник української інтелігенції, що проводив агітацію за програмою ВСС на
Херсонщині, спробував пробудити в місцевих селян-українців національну свідомість.
Для цього усю свою промову на зборах інтелігент виголосив українською, але селяни
сприйняли її як кепкування. Вони зауважили, що і вчитель говорить російською. Інте-
лігенту, в свою чергу, довелося виправдовуватися і доводити, що до селян він звертав-
ся на рідній для себе та для них мові виключно з метою зробити свою промову зрозу-
мілішою для аудиторії. Прагнучи прищепити селянам повагу до рідної мови, інтелі-
гент змушений був наводити приклади ставлення до своєї мови поляків та литовців,
пояснювати різницю між російською та українською мовами54. Таким чином, подеку-
ди селянам бракувало навіть мінімального національного самоусвідомлення. Для них
головним залишалося аграрне питання і представники української інтелігенції виму-
шені були творити своєрідний «тандем» аграрної та національної платформ55, що про-
явилося і в процесі підготовки Українського селянського з’ їзду.
Загалом, рівень політичної та національної свідомості селян по губерніях був не-
однаковим. Передували хлібороби Полтавщини, як найсвідоміші. Найменше розумін-
ня національних потреб виявляло селянство Волині56.
Про низький рівень усвідомлення селянами сутності, принципів та завдань Всеук-
раїнського селянського з’ їзду говорив в своїх спогадах і С.Єфремов, оскільки саме він
консультував простий люд із питань з’ їзду : «Розмови були мені надзвичайно цікаві,
але здебільшого і сумне од їх надзвичайно враження лишалося. Зверху все було ніби
гарно, свідомість велика, громадська течія широка й дужа, але досить було торкнутися
землі, справжньої чорноземлі тії, що була для нас ґрунтом і підвалиною руху, щоб
почути, що власне ґрунту того немає. Темнота й несвідомість серед звичайних делега-
тів були такі, що просто руки опускалися й пропадали надії на добрий кінець револю-
ції і нашої справи зокрема»57.
Як про прикметний із багатьох подібних випадків С.Єфремов згадував про один:
спілкування з вчителем церковнопарафіяльної школи с. Чечелівка Гайсинського пові-
ту Подільської губернії П.Ксендзюком58 та простим селянином з того ж села. Їх одно-
сельці досить пізно довідалися про з’ їзд, але все ж відрядили своїх делегатів, оскільки
Випуск XVI
353
боялися лишитися без землі. Найбільше С.Єфремова вразило те, що селянин та вчи-
тель вважали його та інших працівників «Громадської думки» (в редакції якої і відбу-
лася означена зустріч) представниками офіційної влади, начальством, яке могло «зем-
лю ділити та наділяти». Довго довелося пояснювати їм принципи організації та за-
вдання селянського союзу та з’ їзду, аж доки вчитель (людина на селі чи не найбільш
інтелігентна) почав щось розуміти. Натомість селянин розумів лише те, що вони спіз-
нились, не виконали доручення громади і в село тепер не можна повертатися.
С.Єфремову ледь вдалося відрядити цих подільських селян додому, попередньо забез-
печивши їх брошурами та прокламаціями різних політичних сил59. Невдовзі, проводя-
чи в с. Чечелівка у П.Ксендзюка обшук, жандарми виявили літературу РСДРП, Украї-
нської соціал-демократичної спілки, ПСР, ВСС та відбиток з «Хлібороба»60. Таким
чином, навіть сільська інтелігенція інколи не могла повністю зрозуміти справжніх
завдань селянського союзу.
Характерно, що навіть на Полтавщині, де робота із скликання Українського з’ їзду
набула найбільшого розмаху61, на перших порах пропозиція внести в програму ВСС
поправку місцевого характеру про автономію не мала успіху. Так, на нараді делегатів-
селян які прибули в Полтаву для участі в аграрній нараді економічної ради губернсь-
кого земства лунали голоси проти цієї вимоги. Водночас, на місцях були потрібні по-
яснення, і все ж на селян ця вимога особливого враження не справляла і їх готовність
відстоювати її не була переконливою62. Безпосередньо перед Українським з’ їздом ба-
чимо вже іншу картину. Ціла низка селянських зборів обговорює питання автономії.
Так, жителі м. Нефорощі Костянтиноградського повіту Полтавської губернії на схо-
ді, що відбувся 27 листопада 1905 року, ухвалили присуд у якому зазначалося таке:
«Україна мусить мати найширшу автономію, бо вона має свої місцеві властивості і міс-
цеві потреби ми краще знаємо»63. Подібні присуди були також прийняті і в ряді інших
сіл Полтавщини: Параскіївці64, Карлівці65, Кибинцях66, Диканьці67, Мачухах68 тощо. Та-
ким чином, ми бачимо, що в Полтавській губернії ідея автономії за короткий час набула
популярності і здобула чимало прихильників. Це стало можливим завдяки діяльності в
цьому регіоні осередків найпотужніших національних політичних партій (Української
демократичної партії, а після об’єднання з Українською радикальною партією наприкін-
ці 1905 року Української демократично-радикальної партії, Революційної української
партії, а з грудня того року – Української соціал-демократичної робітничої партії), які
зробили багато для пробудження національної свідомості селянства і його організації.
Безперечно вони впливали і на діяльність ВСС Полтавщини69.
Подекуди в Полтавській губернії підготовка до Українського селянського з’ їзду
проходила на повітовому рівні. Так, Пирятинський повітовий селянський з’ їзд у своїй
відозві до населення закликав збиратися на сходи, писати присуди з описом своїх по-
треб і запровадити у себе волосний чи сільський комітет; обрати з свого середовища
виборних делегатів; з’ їхатися в повітовому місті (Пирятині), де спільно від повіту об-
рати делегатів в Полтаву; і після цього остаточно обговорити свої потреби спільно на
загальноукраїнському з’ їзді в Києві70.
Надіслати своїх делегатів на Всеукраїнський селянський з’ їзд мав намір також
Хорошковський волосний селянський союз Кобелякського повіту Полтавської губер-
нії. Союзом на з’ їзд в м. Київ, запланований на 5 січня 1906 р., делегувалися селяни
Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст.
354
Д.Маляров та К.Стеценко, але 2 січня 1905 р. членів волосного відділення ВСС було
заарештовано, внаслідок чого поїздка не відбулася71.
На Полтавщині був також прецедент утворення організацій Української селянсь-
кої спілки. У Ковалівській волості Пирятинського повіту в комітет УСС зорганізува-
лися селяни з 11 сіл. На сході 20 листопада 1905 р. вони прийняли постанову з вимо-
гами націоналізації землі, скликання всеросійських Установчих зборів, надання авто-
номії Україні з національною Народною Радою (Сеймом), запровадження рідної мови
у закладах освіти всіх рівнів, прогресивного оподаткування та виборності священни-
ків. Сход відіслав до Москви у Центральне бюро ВСС присуд про приєднання до Со-
юзу і створив у Ковальській волості комітет Української селянської спілки на чолі
з селянином П. Оправхатою72. Про приєднання до Ковалівського комітету УСС і, вод-
ночас, до Всеросійського селянського союзу заявили також селяни села Семенівка
Кантакузської волості того ж Пирятинського повіту 73, а також сіл Калеберда, Сушки,
Прохорівка Золотоноського повіту Полтавської губернії74. Згодом вищезазначений
комітет об’єднував вже села чотирьох волостей. Представники Ковалівського комітету
мали намір взяти участь у з’ їзді селян від усієї Україні в м. Києві, запланованому на
5 січня 1906 р., і делегувати на нього 4-ох представників (відповідно до кількості
включених до спілки волостей). Для допомоги в організації Українського селянського
з’ їзду комітетом 8 грудня 1905 р. було зібрано 5 руб. та надіслано до редакції газети
«Хлібороб» з проханням передати їх «куди треба»75.
Діяльність Ковалівської Української селянської спілки і її керівника високо оці-
нював видатний український громадсько-політичний діяч член УДП (згодом – УДРП)
Євген Чикаленко, що й сам проводив агітацію за об’єднання в селянську спілку селян
с. Кононівки Ковалівської волості76. Натомість Д. Дорошенко зауважив у своїх спога-
дах, що П.Оправхата пізніше виявився провокатором77. Дійсно, в період реакції
1907 р. в Києві була надрукована його брошура, в якій висміювався революційний рух
взагалі та участь у ньому селянства зокрема78. Але таких самих поглядів П.Оправхата
дотримувався і 1905 р., що проявилося в його прагненні утримати селян від погром-
ницьких дій та втягнути їх в організовану боротьбу за свої права79. Вважаємо, що ак-
тивна його участь в утворенні Української селянської спілки на місцевому та робота з
організації Українського селянського з’ їзду на центральному рівнях не дає підстави
вважати його провокатором, а сам П.Оправхата у своїй діяльності, очевидно, стояв на
національно-ліберальному ґрунті.
Отже, ініціатива створення УСС і скликання Всеукраїнського з’ їзду селян отри-
мала найбільшу підтримку на Полтавщині, що було обумовлено діяльністю націона-
льно свідомої інтелігенції та українських політичних партій.
Іншим важливим центром підготовки означених ініціатив стала Київська губернія.
Тут з подачі С.Єфремова та М.Левицького за допомогою наближеної до них сільської
інтелігенції на села були поширені ідеї Української селянської спілки. На Сквирщині
таким популяризатором став член РУП-УСДРП Л.Юркевич. У Звенигородському по-
віті агітацією займався член УДРП В. Доманицький80. Останній у себе на батьківщині
в с. Колодистому та навколишніх населених пунктах проводив агітацію за програмою
ВСС, результатом чого стало складання і підписання відповідних присудів81. В деяких
селах на Звенигородщині, зокрема й тих, де агітував В.Доманицький, окрім загальних
Випуск XVI
355
вимог ВСС до присудів було включене й положення про те, «щоб всі наші внутрішні
справи не в Петербурзі десь вирішувалися, а в Києві, де має бути друга Рада для всіх
губерній, в яких мешкають українці: Київської, Подільської, Волинської, Чернігівсь-
кої, Полтавської, Курської (частини), Орловської (частини), Катеринославської,
Херсонської, Чорноморщини. В судах та інституціях має бути заведена українська
мова, бо вона одна лише й зрозуміла для нас»82. В с. Ступична того ж повіту на почат-
ку 1906 р. в присуд також було включене положення про те «щоб наша українська
земля належала українському народові – нам українцям… Щоб управлялись ми виб-
раними від нас же українців українцям»83.
Селянин м. Кагарлик Київської губернії Л.С.Петрунін, що працював разом із
С.Єфремовим в редакції газети «Громадська думка», зберігав з метою подальшого
розповсюдження між селянами листівки ВСС «Чего хотят люди, которые ходят с кра-
сным флагом», брошури «Всеросійські селянські з’ їзди і Всеросійська селянська спіл-
ка» та «Перший Всеросійський з’ їзд», а також марксистську літературу, програми
УДРП та Партії конституційних демократів84.
Відвідати Всеукраїнський селянський з’ їзд мали намір і згадувані вже представ-
ники Київщини, що на листопадовому з’ їзді ВСС репрезентували Українську соціал-
демократичну спілку і брали участь у окремій нараді селянських делегатів з України.
Відомо, що вони прагнули збільшити представництво соціал-демократів на з’ їзді
в Києві, надсилаючи їм запрошення85.
В с. Березняки Черкаського повіту Київської губернії за сприяння дочки священи-
ка Г.М.Лукомської, котра проводила агітацію в дусі РУПу та ВСС, було прийнято
присуд на основі платформи Українського селянського з’ їзду. У присуді висловлено
жаль з приводу неможливості послати свого делегата на з’ їзд, а також зазначалося:
«Вивчаючи шановне зібрання, бажаємо йому успіху та співчуття у громади»86.
З жандармського листування відомо також, що на з’ їзд у Київ збиралися їхати
і деякі селяни Чигиринського повіту Київської губернії87. На з’ їзд тут покладалися
особливо великі надії, а тому, коли його було заборонено Київським губернатором,
селяни с. Ярового Чигиринського повіту 27 грудня 1905 року провели сход, на якому
уклали присуд з проханням «відміни вказаної постанови, оскільки наше становище
безправного та бідного вимагає втілення хоча б поліційних заходів задля утримання
голодного і озлобленого населення від якихось руйнівних дій»88.
Агітація за участь у з’ їзді проводилася і в інших губерніях України. Український
соціал-демократ П.Блонський агітував серед жителів містечка Смотрич Кам’янецького
повіту Подільської губернії. Він радив «обрати від кожної волості по чоловіку і посла-
ти в Київ на селянський з’ їзд, який буде 5 січня 1906 року»89.
Брат П.Блонського – Ю.Блонський та О.Юрчишин проводили агітацію в тому ж
дусі в Ляцкорунській волості Кам’янецького повіту. 27 грудня 1905 р. у м. Ляцкорунь
під їх керівництвом відбувся схід, на якому зібралися селяни вказаного містечка та сіл
Дрепалівки, Мар’янівки, Летави. П.Блонський запропонував селянам обрати від їхньої
волості одного делегата на Всеукраїнський селянський з’ їзд в м. Київ. Також П.Блон-
ський прочитав присутнім брошуру «Український селянський з’ їзд»90.
Проводилася відповідна агітація і в с. Торков Брацлавського повіту Подільської гу-
бернії. Тут син місцевого землевласника, учень чоловічої Немирівської гімназії
Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст.
356
М.Фредро в грудні 1905 р. зібрав 40 селян, читав їм антиурядові заклики та радив наді-
слати в Київ уповноважених від товариства, де, за його словами, «існує Дума з селян»91.
На Поділлі також розповсюджувався україномовний варіант найпопулярнішої ли-
стівки ВСС під назвою «Чого хотять ті, котри ходять з червоним прапором». Окремі
екземпляри означених листівок були знайдені біля казенних винних крамниць сіл Глі-
бова, Гарби та Крилюк. Окрім ознайомлення з основними завданнями революційного
руху (тими ж, що і в оригінальній прокламації) в означеній листівці пропонувалося
селянам складати присуди і надсилати їх у Лубни Полтавської губернії до редакції
газети «Хлібороб», а також повідомлялося про запланований на 5 січня у Києві Всеук-
раїнський селянський з’ їзд92.
На Чернігівщині в Глухівському повіті агітацію за утворення Української селян-
ської спілки проводила «група селян-українців». 4 грудня 1905 р. вона випустила ве-
лику гектографічну прокламацію українською мовою під назвою «Про селянський
з’ їзд у Москві». В ній висувалися вимоги скликання Установчих зборів та передачі
землі без викупу всім, хто на ній працює, а також обстоювалися права українців на
використання рідної мови. Наприкінці прокламації пропонувалося приєднуватися до
УСС93. Можна припустити, що діяльність «групи глухівських селян-українців» була
тісно пов’язана з діяльністю РУП, осередок якої широко розгорнув свою діяльність у
той час у селах Глухівщини94.
Селянин с. Кропивни Новозибківського повіту Чернігівської губернії95, учасник ли-
стопадового делегатського з’ їзду ВСС96 та член його Головного комітету97 Ф.Медведєв
у проведенні пропаганди за утворення селянських союзів серед українських селян він
активно використовував літературу УРП, яку отримував безпосередньо від С. Єфремова.
За словами Сергія Олександровича, переважна більшість таких «спеціалістів-агітаторів»
належала до ПСР, або поділяла есерівські погляди, що, однак, не заважало їм в своїй
діяльності стояти на національному ґрунті та поширювати ідеї Української селянської
спілки98. Очевидно, що до подібних агітаторів можна віднести і колишнього учня Ні-
жинського технічного училища Д.Стаценка, що привіз із Києва в Ніжин для подальшого
розповсюдження значну кількість україномовної літератури УРП та ВСС99.
Ідея скликання Всеукраїнського з’ їзду здобула певну підтримку у с. Хороше Озе-
ро Борзнянського повіту Чернігівської губернії, де в середині грудня 1905 року неод-
норазово влаштовувалися мітинги. Їх організатором був учитель Г.Судьбін. На одно-
му з них було обрано 4 делегати та зібрані кошти для поїздки останніх на Український
селянський з’ їзд у м. Київ. Однак, коли розпочалися переслідування і поліційні ареш-
ти, делегати відмовилися їхати на з’ їзд100.
В с. Мартиновка того ж Борзнянського повіту вчитель Тхоржевський в грудні
1905 р. пропонував селянам створити селянський союз і надіслати уповноважених на
запланований в січні 1906 р. в м. Києві селянський з’ їзд101.
Звільнений в запас армії колишній писар А.М.Дражевський 27 листопада 1905 р.
на сільському сході в слободі Кремінній Куп’янського повіту Харківської губернії
запропонував селянам приєднатися до Всеросійського селянського союзу та обрати
уповноваженого для присутності на з’ їзді в м. Києві. Тоді ж на сході було обрано сіль-
ський комітет ВСС з 7 осіб, в який увійшов і сам А.М.Дражевський. Йому ж було до-
Випуск XVI
357
ручено бути присутнім на запланованому на грудень 1905 р. в м. Києві з’ їзді обласно-
го селянського союзу102.
Відомо, що від Донеччини на ВСУ селян мав поїхати хтось із братів Мазурен-
ків103. На Єфремово-Степанівському сільському сході в Донецькому окрузі Області
Війська Донського на з’ їзд до Києва було делеговано І.Абрамова, якому на дорогу
зібрали 45 руб. На намічений з’ їзд тут покладали великі надії і чекали його директив.
З цієї причини були скасовані вибори старшини Єфремово-Степанівської волості.
Вважалося, що на з’ їзді у Києві буде вироблено порядок вибору сільських посадових
осіб та після повернення звідти делегата, планувалося провести вибори волосного ста-
ршини. Кандидатом на цю посаду намічено також І. Абрамова104.
Збиралися на Всеукраїнський селянський з’ їзд і селяни Волині. Так, троє з них
(очевидно, делегатів з’ їзду) с. Ємільчина Новоград-Волинського повіту Волинської
губернії в грудні 1905 р. приїхали в Київ та помилково звернулися за довідкою до ре-
дакції чорносотенної великоросійської шовіністичної газети «Киевлянин». Безпосере-
дньо від її головного редактора Д.І.Піхна вони з подивом дізналися, що «ніякого се-
лянського з’ їзду ні у Києві, ні в Москві не буде, а той з’ їзд, що був у Москві, був
з’ їздом не селян, а брехунів та бунтарів»105. Така оцінка цілком відповідала консерва-
тивно-монархічним поглядам Д.І.Піхна та редагованої ним газети.
Хоча ідея скликання УСЗ та організації УСС здобула значну підтримку, все ж во-
на не реалізувалася у всеукраїнському масштабі. Цьому завадили, насамперед, репре-
сії властей: у місті Києві було оголошено військовий стан, проводилися арешти орга-
нізаторів Селянських союзів. Шкодила також незгода між українськими національни-
ми партіями106 та нерівномірний ступінь їх впливу на всій етнічній території підросій-
ської України.
Необхідно зазначити, що селяни тих губерній України, де великим був вплив за-
гальноросійських політичних сил, також призначили свої альтернативні з’ їзди на по-
чаток січня 1906 р. Так, 5 січня того року було проведено третій з’ їзд Селянського
союзу Катеринославської губернії, що відбувся, незважаючи на запроваджені владою
посилені заходи безпеки107. На 9 січня 1906 р. у с. Веселому Мелітопольського повіту
було заплановано проведення з’ їзду селян Таврійської губернії, але він не відбувся у
зв’язку зі вжитими владою запобіжними заходами108. Було заарештовано більше 100-а
селян-депутатів109. Можна припустити, що в той же час, що і Український селянський
з’ їзд, мав проходити також з’ їзд селян Сумського повіту Харківської губернії, оскіль-
ки перший з’ їзд представників сіл Борзнянського повіту Чернігівської губернії, що
відбувся наприкінці 1905 р., обрав по двох делегатів та намітив два кандидати для по-
їздки на Київський чи Сумський з’ їзд селянського союзу110.
З’ їзд у Києві не відбувся і УСС не була утворена, однак саме на початку 1906 року
в Україні було зроблено спробу утворити інше об’єднання – Українську селянську
партію, яка мала на меті «пробуджувати національну та класову свідомість українсь-
кого селянства та організувати його для боротьби за волю й щастя робочих мас»111. Ця
партія заявила про себе в першому і єдиному числі газети «Запорожжє». Оглядач
українського соціал-демократичного журналу вірно підмітив ідейну близькість УСП і
Селянської спілки. Однак немає даних, які б засвідчили їх організаційний зв’язок між
собою. Невідомі й факти роботи Селянської партії серед селянства112.
Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст.
358
Зрештою, ідея утворення Всеукраїнської селянської спілки не була остаточно по-
хована наступом властей. У 1906 р. вона відродилася в дещо іншій інтерпретації. 21
серпня того року відбувся делегатський з’ їзд Подільського району ВСС, котрий ви-
словив побажання, щоб на наступному Всеросійському з’ їзді прийняли рішення про
створення Всеукраїнської області, «в яку б увійшла вся Південна Росія»113.
Таким чином, нами було зроблено огляд роботи, спрямованої на скликання Укра-
їнського селянського з’ їзду та утворення Української селянської спілки. Ці ініціативи
належали нараді українських делегатів листопадового делегатського з’ їзду ВСС. Най-
більшого розмаху вона набула на Полтавщині, але проводилася по всій етнічній тери-
торії підросійської України від Донецького округу області Війська Донського до Во-
лині. Очолювали цей процес представники національно свідомої інтелігенції та члени
українських політичних партій (РУП-УСДРП, УДП, УРП, УДРП, Української соціал-
демократичної спілки). Важливу роль відігравала також українська преса, а особливо
газета «Хлібороб» усі номери якої було присвячено справі організації Українського
селянського з’ їзду. Прецедент утворення Української селянської спілки ми маємо в
Ковалівській волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. Українська селянсь-
ка спілка формувалася як невід’ємна складова частина Всеросійського селянського
союзу. Вона мала бути пов’язаною з останнім на федеративних началах. Фактичним
керівником Української селянської спілки був С. Єфремов. Причинами невдач обох
справ був початок періоду реакції після найвищого підйому революції та особиста
заборона з’ їзду Київським губернатором.
Загалом, спроба проведення загальноукраїнської організації селянства сприяла
зростанню національної свідомості селянства і поширенню його союзів в Україні.
___________________________
1 Федьков О.М. «Селяни усієї України єднайтеся!» (З історії боротьби за скликання Україн-
ського селянського з’ їзду наприкінці 1905 – на початку 1906 років) // Наукові праці Кам’янець-
Подільського державного університету: збірник за підсумками звітної наукової конференції ви-
кладачів і аспірантів. – Випуск 2: В 2-х томах. – Кам’янець-Подільський, 2003. – Т.1. – С.97.
2 Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі – ЦДІАК України). –
Ф.274. – Оп. 1. – Спр.1529. – Арк. 17.; Шемет В. Про селянський з’ їзд // Хлібороб. – 1905. –
№3. –28 листопада. – С.1.
3 Дорошенко Д.І. Мої Спомини Про Давнє Минуле (1901–1914 роки). – Вініпег-Манітоба,
1949. – С.78.
4 Дорошенко Д.І. Мої Спомини Про Давнє Минуле (1901–1914 роки). – Вініпег-Манітоба,
1949. – С.78–79.
5 Свідзінський М. Названа праця – 1928.–№ 6. – C.160.
6 Симонова М.С. Крестьянский союз Всероссийский // Советская историческая энцикло-
педия. – Москва. Энциклопедия, 1965. – Т.8. – С.110.; Учредительный съезд Всероссийского
крестьянского союза (Протокол). – Б. м. в. Б. р.в. – С.19.
7 Там же.
8 Куренышев А.А. Всероссийский крестьянский союз. 1905-1930 гг. Мифы и реальность. –
Москва, 2004. – С.130.
9 Кирюхина Е.И. Местные организации Всероссийского крестьянского союза в 1905 году //
Учёные записки Кировского государственного педагогического института им. В. И. Ленина. – Ки-
Випуск XVI
359
ров: Кировское книжное издательство,1956. – Вып.10. – С.93.; Мазуренко В. Наше село в 1905 году
// Пути революции. – 1925. – №2. – С.41.; ЦДІАК України. – Ф.1335. – Оп. 1. – Спр.492. – Арк. 63.
10 Там само. – Ф.274. – Оп. 1. – Спр. 1323. – Арк. 6,7.
11 Федьков О.М. Політичні партії і селянство в 1905-1907 роки (діяльність партійних та
непартійних організацій в селах Правобережної України): Монографія. – Кам’янець-
Подільський, 2007. – С. 101.; ЦДІАК України. – Ф. 336. – Оп. 1. – Спр.2326. – 127-127 зв.
12 Мазуренко В. Наше село в 1905 году // Пути Революции. – 1925. – № 2. – С.41.
13 ЦДІАК України. – Ф.1335. – Оп. 1. – Спр.492. – Арк. 63.
14 Єфремов С. Про дні минулі (Спогади) (Продовження) // Молода нація. Альманах. –
2004. – № 3. – С.211.
15 Єфремов С. Про дні минулі (Спогади) (Закінчення) // Молода нація. Альманах. – 2004. –
№ 4. – С.71.
16 Єфремов С. Про дні минулі (Спогади) (Продовження) // Молода нація. Альманах. –
2004. – № 3. – С.212.
17 ЦДІАК України. – Ф.274. – Оп. 3. – Спр.190. – Арк. 2-3.
18 Єфремов С. Про дні минулі (Спогади) (Закінчення) // Молода нація. Альманах. – 2004. –
№ 4. – С.71.
19 Там само. – С.70.
20 Там само – С.71.
21 Дорошенко Д.І. Назв. праця. – С.79.
22 ЦДІАК України. – Ф.1439. – Оп. 1. – Спр.557. – Арк. 127-128, 151-152; Там само. –
Ф.1439. – Оп. 1. – Спр.559. – Арк. 563-565;
23 Там само. – Ф.1335. – Оп. 1. – Спр.492. – Арк. 42, 63, 155.
24 Там само. – Ф.275. – Оп. 1. – Спр.959. – Арк. 2-4, 18; ДАКО. – Ф.2. – Оп.222. – Спр. 188.
– Арк. 14-14 зв.
25 Федьков О.М. «Селяни усієї України єднайтеся!»... – С.98.
26 Державний архів Полтавської області. – Ф. 83. Канцелярія Полтавського цивільного гу-
бернатора. – Оп. 1. – Спр. 51. Переписка с уездными исправниками губернии о революционном
движении в Лубенском уезде (24 грудня 1905 – 2 вересня 1906 р.) – 3-4 зв.
27 Федьков О.М. Назв. праця. – С.97.; ЦДІАК України. – Ф.1335. – Оп. 1. – Спр.492. – Арк. 63.
28 Політична історія України ХХ ст.: У 6 т. – К., 2002-2003, – Т.1: на зламі століть (кінець
ХІХ ст. - 1917 р.) – 2002. – С.178.
29 ЦДІАК України. – Ф.275. – Оп. 1. – Спр.1117. – Арк. 3.
30 Хлібороб. – 1905. – № 4. – 7 грудня. – С.4.
31 Звістка про Український селянський з’ їзд у Києві // Хлібороб. – 1905. – № 5. – 16 січня. – С.4.
32 Єфремов С. Назв. праця. – С.72.
33 Звістка про Український селянський з’ їзд у Києві. – С.4.
34 Єфремов С. Назв. праця. – С.72.
35 Федьков О.М. Політичні партії і селянство в 1905-1907 роки. – С.3.
36 Дорошенко Д.І. Назв. праця. – С.79.
37 Мірза-Авяканц Н. Селянські розрухи на Україні 1905-1907 року. – Харків: Державне ви-
давництво України, 1925. – C.42.; Христюк П. 1905 рік на Україні. – Харків: Державне видав-
ництво України,1925. – С.101.
38 Дорошенко Д.І. Назв. праця. – С.79.
39 Єфремов С. Назв. праця. – С.75-78.
40 Бойко Н. Єфремов С. – представник української політичної еліти початку ХХ століття
(Нарис політичної біографії) // Людина і політика. – 2001. – №3. – С.146.
Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст.
360
41 Отмена предположенного собрания крестьян в г. Киеве 5 и 6 января 1906 года // Киев-
ские отклики. – 1905. – № 337. – 18 (31) декабря. – С.3; Київський комітет організації селянсь-
кого з’ їзду оповіщає // Полтавщина. – 1906. – № 1. – 1 (14) января. – С.3.
42 Єфремов С. Назв. праця. – С.84.
43 Христюк П. 1905 рік на Україні. – Х.,1925. – С.146.
44 Федьков О.М. «Селяни усієї України єднайтеся!»... – С.97.
45 Народня справа. – 1906. – № 1. – 8 січня. – С. 1.
46 Высший подъём революции 1905 – 1907 гг. Вооружённые восстания, ноябрь-декабрь
1905 года. – Москва, 1955. – Ч.1. – С.55.
47 Федьков О.М. Назв. праця. – С.97.
48 ЦДІАК України. – Ф.274. – Оп. 1. – Спр.1529. – Арк. 17.
49 Єфремов С. Назв. праця. – С.72.
50 Федьков О.М. Назв. праця. – С.97.
51 Українське життя // Хлібороб. – 1905. – №4. – 7 грудня. – С.3-4.
52 До Української інтелігенції // Хлібороб. – 1905. – №4. – 7 грудня. – С.3.
53 Рибалка І.К. Історія України. – Х.,1997. – Частина 2: Від початку ХІХ ст. до лютого
1917 року. – С.357.
54 Дописи // Громадська думка. – 1906. – № 10. – 12 січня. – С.4.
55 Нариси з історії українського національного руху. Колективна монографія. – К., 1994 – С.132.
56 Там само.
57 Єфремов С. Назв. праця. – С.73.
58 Федьков О.М. Назв. праця. – С.98.
59 Єфремов С. Назв. праця. – С.74.
60 Федьков О.М. Назв. праця. – С.98.
61 Політична історія України ХХ ст. – Т.1: на зламі століть (кінець ХІХ ст.-1917 р.). – С.178.
62 Оленин Р. Крестьяне и интеллигенция (к характеристике освободительного движения в
Малоросии). – Б. м. в.:, Б. р.в. – С.157.
63 По Україні // Громадська думка. – 1906. – №1. – 1 січня. – С.2.
64 По Україні // Громадська думка. – 1906. – №4. – 4 січня. – С.3.
65 Рибалка І.К. Назв. праця. – С.357.
66 Приговори // Хлібороб. – 1905. – №4. – 7 грудня. – С.3.
67 Свідзінський М. Назв. праця. – C.157.
68 Там само. – С.156.
69 Федьков О.М. Назв. праця. – С.98.; ЦДІАК України. – Ф. 320. – Оп. 1. – Спр. 912. – Арк.
25-28 зв., 33-35 зв.
70 Свідзінський М. Назв. праця. – 1928.–№6. – C.155.
71 Державний архів Полтавської області. – Ф. 138. Оп. 1. – Спр. 315. – Арк. 58-59.
72 Приговор Ковалівського волосного сходу Пирятинського повіту Полтавської губернії //
Хлібороб. – 1905. – № 3. – 28 листопада. – С.2.
73 Приговор Семенівського селянського сходу // Хлібороб. – 1905. – № 5. – 16 січня. – С.4.
74 З Полтавщини с. Прохорівка Золотоноського повіту // Хлібороб. – 1905. – № 4. – 7 гру-
дня. – С.4.; Золотоношський повіт // Хлібороб. – 1905. – № 5. – 16 грудня. – С.3.; Федьков О.М.
Назв. праця. – С.98.
75 Оправхата П. Вельми шановна редакція // Хлібороб. – 1905. – № 5. – 16 грудня. – С.4.
76 Чикаленко Є. Спогади (1861-1907): Документальне художнє видання. – К., 2003. –
С.277.
77 Дорошенко Д.І. Назв. праця. – С.79.
78 Оправхата П. Сільські масовки і революційне селянство. – К., 1907 р. – 20 с.
Випуск XVI
361
79 Чикаленко Є. Назв. праця. – С.277.; Иванов Л.М. Революция 1905 – 1907 гг. на Украине
// Революция 1905 – 1907 гг. в национальных районах России. Сборник статей. Москва,1955. –
С.108.
80 Єфремов С. Про дні минулі (Спогади) (Продовження) // Молода нація. Альманах. –
2004. – № 3. – С.212.
81 ДАКО. – Ф.2. – Оп. 222. – Спр. 279. – Арк. 7 зв., 19-22.
82 Громадська Думка. – 1906. – №5. – 5 січня. – С.2.
83 ЦДІАК України. – Ф.274. – Оп. 1. – Спр.2057. – Арк. 143-144.
84 Федьков О.М. Політичні партії і селянство в 1905-1907 роки. – С.103-104.
85 Мазуренко С.П., Мазуренко В.П., Мазуренко Ю.П. К истории крестьянского движения
1905 г. // Пути Революции. – 1926. – № IV (7). – С.26.
86 Федьков О.М. Назв. праця. – С.104.
87 ЦДІАК України. – Ф.275. – Оп. 1. – Спр.1117. – Арк. 3-3 зв.
88 Высший подъём революции 1905-1907 гг. – Москва, 1956.–Ч.3. кн. первая. – С.273.;
Лось Ф.Є. Революція 1905-1907 років на Україні. – К., 1955. – С.247.
89 Федьков О.М. Назв. праця. – С.103.
90 ЦДІАК України. – Ф. 301. – Оп. 1. – Спр. 1105. – Арк. 2-3; Федьков О.М. Назв. праця. –
С.103.
91 ЦДІАК України. – Ф. 301. – Оп. 1. – Спр. 1026. – Арк. 4, 11.
92 ДАХО. – Ф.281. – Оп. 1. – Спр. 7860. – Арк. 68.
93 Дроздов И.Г. Крестьянские союзы на Черниговщине в 1905-1906 гг. // Исторические за-
писки. – Москва, 1940. – Т.9. – С.25.
94 Д.Д. З Глухівського повіту на Чернігівщині // Хлібороб. – 1905. – № 4. – 7 грудня. – С. 3.
95 Дроздов И.Г. Указ. соч. – С.18.
96 ЦДІАК України. – Ф.274. – Оп. 1. – Спр. 1323. – Арк. 7.
97 Мазуренко С.П., Мазуренко В.П., Мазуренко Ю.П. Указ. соч. – С.23.
98 Єфремов С. Про дні минулі (Спогади) (Закінчення) // Молода нація. Альманах. – 2004. –
№ 4. – С.70.
99 ЦДІАК України. – Ф.1439. – Оп. 1. – Спр. 792. – Арк. 182, 184-184 зв.
100 Федьков О.М. «Селяни усієї України єднайтеся!»... – С.98.
101 Дроздов И.Г. Указ. соч. – С.19.
102 ЦДІАК України. – Ф.336. – Оп. 1. – Спр. 1386. – Арк. 2; Там само. – Спр. 2911. – Арк. 163.
103 Свідзінський М. Назв. праця. – 1928.–№6. – C.155.
104 Там само.
105 Пихно Д.И. Письмо крестьянам с. Эмильчина. Киев, 28 декабря 1905 г. // Пихно Д.И. В
осаде. Политические статьи. – К., 1905. – С.374.
106 Федьков О.М. Назв. праця. – С.98.
107 Александров О. Селянська спілка перед царським судом. – Х.: Шляхи Революції, 1931. –
С.16-17.
108 ЦДІАК України. – Ф.419. – Оп. 1. – Спр. 4903. – Арк. 15; Там само. – Спр. 4905. –
Арк. 1-1 зв.
109 Кирюхина Е.И. Указ. соч. – С.115.
110 ЦДІАК України. – Ф.318. – Оп. 1. – Спр. 944. – Арк.30 зв., 32.
111 Мірза-Авяканц Н. Назв. праця. – C.42.
112 Федьков О.М. Політичні партії... – С.146.
113 Федьков О.М. Всеросійський селянський союз... – Т.11. – С.157.
|