Диференціація кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за допомогою санкцій статей

Диференціація кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за допомогою санкцій статей

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2009
1. Verfasser: Шаповалова, А.А.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України 2009
Schlagworte:
Кримінальне право та кримінальний процес
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13945
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Диференціація кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за допомогою санкцій статей / А.А. Шаповалова // Судова апеляція. — 2009. — № 1(14). — С. 33-36. — Бібліогр.: 4 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-13945
record_format dspace
spelling irk-123456789-139452010-12-07T12:02:02Z Диференціація кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за допомогою санкцій статей Шаповалова, А.А. Кримінальне право та кримінальний процес 2009 Article Диференціація кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за допомогою санкцій статей / А.А. Шаповалова // Судова апеляція. — 2009. — № 1(14). — С. 33-36. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. XXXX-0026 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13945 uk Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Кримінальне право та кримінальний процес
Кримінальне право та кримінальний процес
spellingShingle Кримінальне право та кримінальний процес
Кримінальне право та кримінальний процес
Шаповалова, А.А.
Диференціація кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за допомогою санкцій статей
format Article
author Шаповалова, А.А.
author_facet Шаповалова, А.А.
author_sort Шаповалова, А.А.
title Диференціація кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за допомогою санкцій статей
title_short Диференціація кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за допомогою санкцій статей
title_full Диференціація кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за допомогою санкцій статей
title_fullStr Диференціація кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за допомогою санкцій статей
title_full_unstemmed Диференціація кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за допомогою санкцій статей
title_sort диференціація кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за допомогою санкцій статей
publisher Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України
publishDate 2009
topic_facet Кримінальне право та кримінальний процес
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13945
citation_txt Диференціація кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за допомогою санкцій статей / А.А. Шаповалова // Судова апеляція. — 2009. — № 1(14). — С. 33-36. — Бібліогр.: 4 назв. — укp.
work_keys_str_mv AT šapovalovaaa diferencíacíâkrimínalʹnoívídpovídalʹnostízazločiniusferígospodarsʹkoídíâlʹnostízadopomogoûsankcíjstatej
first_indexed 2025-07-02T15:44:04Z
last_indexed 2025-07-02T15:44:04Z
_version_ 1836550502192513024
fulltext зультаті чого тексти важко читаються; б) пропуски літер; в) неправильна систе� матизація матеріалів кримінальної справи; г) у тексті акта не виділені абзаци; ґ) велика кількість виправлень, перекреслень; д) неохайність оформлення; е) текст написаний різними почерками і різними чорнилом; є) допускається плутанина і неохайність у нумерації сторінок; ж) документи підшиті неправильно (спочатку кінець, а потім початок документа) або «догори ногами»; з) недотримання бе� регів. Слідчі не повинні забувати, що процесуальні акти вони складають не стільки для себе, скільки для інших учасників кримінального процесу і тому слід потурбуватися про те, щоб вони могли прочитати їх без будь�яких ускладнень. Помилки структурного характеру – це помилки, пов’язані з неправильним оформленням реквізитів, неточною передачею окремих реквізитів, які є обов’яз� ковими елементами, притаманними певному виду документа для визнання його дійсним. Класифікація та характеристика груп помилок правозастосування стосують� ся актів досудового розслідування, прокурорського реагування та судового про� вадження. Підсумовуючи, зазначимо таке. По�перше, потрібно вказати на те, що окремі недоліки сучасної правозастосовної практики зумовлені недостатньою увагою до писемної форми процесуальних актів. По�друге, процесуальний акт повинен відповідати таким властивостям, як: обов’язковість, повнота і конкретність пра� вового регулювання; сувора відповідність кримінально�процесуальному закону; провадження кримінальної справи на всіх стадіях однією мовою; логічна завер� шеність, несуперечність, послідовність викладу тексту; зрозумілість і доступність мови викладу; семантична точність і чіткість понять і термінів; використання термінів із чітким суворо окресленим змістом тощо. По�третє, характер і наслідки правозастосовних помилок, що виявлені при складанні й оформленні процесу� альних актів кримінального судочинства, свідчать про необхідність подати зраз� ки бланків процесуальних актів або зразки процесуальних актів: а) додатком до Кримінально�процесуального кодексу України; б) у відомчих нормативних ак� тах; в) в інструкції, розробленій та прийнятій Міністерством юстиції, Міністерст� вом внутрішніх справ, Верховним Судом, Генеральною прокуратурою України. Диференціація кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за допомогою санкцій статей О.А. Шаповалова, суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, викладач академії суддів України Формулювання законодавцем складів злочинів з кваліфікуючими та особли� во кваліфікуючими ознаками є засобом диференціації кримінальної Шаповалова О. А. Диференціація кримінальної відповідальності за злочини у сфері… 33 № 1 (1 4 ), 2 0 0 9 відповідальності. Наукою кримінального права доведено, що така дифе� ренціація буде дієвою за умови дотримання такого правила: у статтях, які мають частини, мінімальний рівень санкції частини статті, яка посилює покарання, не повинен виходити за максимальну межу покарання, що встановлене за менш не� безпечне діяння1. На жаль, законодавець у багатьох випадках при конструюванні санкцій ста� тей розділу VІІ КК України ігнорує це майже загальновизнане вченими� криміналістами правило. Мінімальний рівень санкцій частин статей, що містять кваліфіковані та особливо кваліфіковані ознаки злочинів, виходить за макси� мальну межу покарання, що встановлене за менш небезпечне діяння у стат� тях199, 200, 201, 209, 209�1, 210, 211, 223, 228, 229 КК. У окремих випадках позиція законодавця взагалі не піддається логічному по� ясненню. Зокрема, санкція частини першої ст. 223 КК «Порушення порядку ви� пуску (емісії) та обігу цінних паперів» містить як один із альтернативних видів основного покарання – штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до� ходів громадян. Санкція частини другої цієї статті також починається з альтер� нативного виду основного покарання – штрафу, розмір якого встановлений так само, як і у частині першій зазначеної статті – до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а інші альтернативні види основного покарання є більш суворими порівняно з передбаченими у частині першій ст. 223 КК. Подібне спостерігається і в ст. 229 КК «Незаконне використання знака для то� варів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походжен� ня товару». Частина перша цієї статті у санкції передбачає один із альтернатив� них видів основного покарання у виді виправних робіт на строк до двох років. Частина друга зазначеної статті, в якій містяться кваліфікуючі ознаки, також у санкції одним із альтернативних видів основного покарання називає виправні роботи на строк до двох років, тоді як інші види покарання є значно суворішими порівняно з передбаченими у частині першій цієї статті. Зазначені недоліки у формулюванні санкцій частин статей КК, що містять кваліфікуючі ознаки, призводить до того, що законодавець надає суду право, не мотивуючи свого рішення, призначити однакові покарання за злочин, вчинений без кваліфікуючих ознак, і злочин, суспільна небезпечність якого за рахунок на� явності цих ознак підвищена. Так, оскільки частина перша ст. 199 КК передба� чає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а части� на друга ст. 199 КК – від п’яти до десяти років, то за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а та� кож збут підробленої національної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї, вчинені без кваліфікуючих ознак, і за ті ж самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі, суд мо� же, виходячи з меж санкцій статей, призначити одне і те ж покарання. Тим са� мим нівелюється диференціація кримінальної відповідальності, а проблеми ка� раності злочину з кваліфікуючими ознаками штучно переміщуються до сфери Кримінальне право та кримінальний процес 34 № 1 (1 4 ), 2 0 0 9 1 Энциклопедия уголовного права. Т. 8: Уголовная ответственность и наказание. – Изд. проф. Малинина. – СПб., 2007. – Т. 8: Уголовная ответственность и наказание. – С. 679–683; Лесниевски� Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. – М., 2000. – С. 323–329. індивідуалізації покарання. На думку С.Дементьєва, така недосконалість кримінально�правових санкцій є однією з причин падіння або зниження авто� ритету правосуддя, існування корупції у цій сфері2. Із цього випливає, що санкції статей 199, 200, 201, 209, 209�1, 210, 211, 223, 228, 229 КК мають бути змінені таким чином, щоб виключити вихід мінімаль� ного покарання за злочин, обтяжений кваліфікуючими або особливо кваліфікую� чими ознаками, за межі максимального покарання за злочин, передбачений іншою частиною тієї самої статті КК, у якій ці ознаки відсутні. У переважній більшості випадків при формулюванні санкцій статей розділу VІІ Особливої частини КК законодавець підвищує караність діяння за наявності кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак поступово. Значна кількість злочинів у сфері господарської діяльності за відсутності кваліфікуючих ознак є злочинами невеликої тяжкості, за наявності кваліфікуючих ознак – злочинами середньої тяжкості, а з особливо кваліфікуючими – тяжкими. Таке рішення відповідає виробленому наукою кримінального права правилу, згідно з яким кваліфікований злочин різниться від простого за типовим ступенем суспільної небезпеки, характер же останньої – однаковий для обох злочинів. Тому суттєві, різкі «скачки» сходинками покарань, як правило, необґрунтовані3, а різниця за ступенем тяжкості між основним та кваліфікованим або кваліфікованим та особливо кваліфікованим злочином повинна бути не більша, ніж на одну по� зицію4. У межах розділу VІІ Особливої частини КК це правило не враховане у стат� тях 212, 212�1 та ст. 233 КК. Так, ст. 212 КК «Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)» та ст. 212�1 КК «Ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» складаються з трьох частин. Злочини, передбачені частинами першою та другою статей 212 та 212�1 КК, є злочинами невеликої тяжкості. Злочини, передбачені частинами третіми зазначених статей, які містять як особливо кваліфікуючі ознаки вчинен� ня їх особою, раніше судимою за відповідний злочин та в особливо великих розмірах, одразу постають тяжкими злочинами, при цьому з максимальним для цієї категорії розміром основного покарання – позбавлення волі до десяти років. У ст. 233 КК «Незаконна приватизація державного комунального майна» зло� чин, передбачений частиною першою цієї статті, є злочином середньої тяжкості, за наявності таких кваліфікованих ознак, як вчинення у великих розмірах та вчинення групою осіб за попередньою змовою (частина друга ст. 233 КК) – особ� ливо тяжким злочином. З таким рішенням законодавця важко погодитись. Як бачимо, різкі перепади в оцінці ступеня суспільної небезпечності зазначених злочинів за наявності кваліфікуючих або особливо кваліфікуючих ознак мають місце при використанні обставин, що є типовими для відповідно частин другої та третьої статей, які передбачають відповідальність за злочини у сфері господарсь� Шаповалова О. А. Диференціація кримінальної відповідальності за злочини у сфері… 35 № 1 (1 4 ), 2 0 0 9 2 Энциклопедия уголовного права. – СПб., 2007. – Т. 8: Уголовная ответственность и наказа� ние. – С. 680. 3 Лесниевски�Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законода� тельная практика. – С. 323–329. 4 Гуторова Н.О. Злочини проти державних фінансів: механізм побудови кримінально�правових санкцій // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Вип. 23. – Х., 2003. кої діяльності. Але при цьому у інших складах злочинів розглядуваної групи та� ких «стрибків» не спостерігається. З цього випливає, що санкції статей 212 та 212�1, 233 КК мають бути зменшеними таким чином, щоб злочини, передбачені різними частинами однієї статті, за ступенем тяжкості відрізнялись не більш як на одну категорію. Отже, узагальнюючи викладене, можна зробити такі висновки. Конструкція кваліфікованих складів розглядуваних злочинів загалом відповідає правилам, виробленим наукою кримінального права та судовою практикою. Але в окремих випадках існує необхідність удосконалення в цій ча� стині кримінального законодавства шляхом приведення санкцій окремих час� тин статей КК, що передбачають відповідальність за кваліфіковані та особливо кваліфіковані злочини у сфері господарської діяльності, відповідно до правил диференціації кримінальної відповідальності, зокрема: – санкції статей 199, 200, 201, 209, 209�1, 210, 211, 223, 225, 228, 229 КК ма� ють бути змінені таким чином, щоб виключити вихід мінімального покарання за злочин, обтяжений кваліфікуючими або особливо кваліфікуючими ознаками, за межі максимального покарання за злочин, передбачений іншою частиною тієї самої статті КК, у якій ці ознаки відсутні; – санкції статей 212 та 212�1 та 233 мають бути перероблені таким чином, щоб за ступенем тяжкості злочини, передбачені різними частинами однієї статті, різнились не більш як на одну категорію. Розвиток законодавства України щодо торгівлі людьми в контексті міжнародного права Т. М. Юденко, суддя Апеляційного суду м. Києва Одним із ганебних явищ, з яким зіткнулося українське суспільство на� прикінці ХХ ст., є торгівля «живим товаром». Цей вид злочинної діяльності на� був таких масштабів, що експерти Комісії ООН вважають його за своїми наслід� ками третім після нелегальної торгівлі зброєю та наркотиками, який щорічно приносить прибуток злочинцям близько 7–12 млрд доларів, і це при тому, що ризик бути затриманим та покараним є мінімальним. Фахівці зазначають, що в багатьох країнах світу економіка характеризується зростаючим проникненням у неї міжнародних злочинних угруповань, які використовують рабську працю по� терпілих від торгівлі людьми в її тіньовому секторі1. Торгівля людьми існувала завжди, але масового характеру вона набувала за рабовласницького ладу, часів іспанської колонізації Америки, а також масового продажу негрів на цей континент та до Європи. У 1889–1890 роках на Брюс� сельській конференції ряд країн висловив тверду рішучість покласти цьому край, Кримінальне право та кримінальний процес 36 № 1 (1 4 ), 2 0 0 9 1 Торгівля людьми в Україні / ЮНІСЕФ, ОБСЄ, АМР США, Британська Рада. – К., 2004. – С. 110.

Ähnliche Einträge