Тактика судового слідства в системі криміналістики:тенденції та наукові дискусії

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Вільгушинський, М.Й.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України 2009
Schlagworte:	Кримінальне право та кримінальний процес
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13980
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Тактика судового слідства в системі криміналістики:тенденції та наукові дискусії / М.Й. Вільгушинський // Судова апеляція. — 2009. — № 2(15). — С. 40-45. — Бібліогр.: 29 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-13980
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-139802010-12-08T12:02:24Z Тактика судового слідства в системі криміналістики:тенденції та наукові дискусії Вільгушинський, М.Й. Кримінальне право та кримінальний процес 2009 Article Тактика судового слідства в системі криміналістики:тенденції та наукові дискусії / М.Й. Вільгушинський // Судова апеляція. — 2009. — № 2(15). — С. 40-45. — Бібліогр.: 29 назв. — укp. XXXX-0026 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13980 uk Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Кримінальне право та кримінальний процес Кримінальне право та кримінальний процес
spellingShingle	Кримінальне право та кримінальний процес Кримінальне право та кримінальний процес Вільгушинський, М.Й. Тактика судового слідства в системі криміналістики:тенденції та наукові дискусії
format	Article
author	Вільгушинський, М.Й.
author_facet	Вільгушинський, М.Й.
author_sort	Вільгушинський, М.Й.
title	Тактика судового слідства в системі криміналістики:тенденції та наукові дискусії
title_short	Тактика судового слідства в системі криміналістики:тенденції та наукові дискусії
title_full	Тактика судового слідства в системі криміналістики:тенденції та наукові дискусії
title_fullStr	Тактика судового слідства в системі криміналістики:тенденції та наукові дискусії
title_full_unstemmed	Тактика судового слідства в системі криміналістики:тенденції та наукові дискусії
title_sort	тактика судового слідства в системі криміналістики:тенденції та наукові дискусії
publisher	Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Кримінальне право та кримінальний процес
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13980
citation_txt	Тактика судового слідства в системі криміналістики:тенденції та наукові дискусії / М.Й. Вільгушинський // Судова апеляція. — 2009. — № 2(15). — С. 40-45. — Бібліогр.: 29 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT vílʹgušinsʹkijmj taktikasudovogoslídstvavsistemíkrimínalístikitendencíítanaukovídiskusíí
first_indexed	2025-07-02T15:45:30Z
last_indexed	2025-07-02T15:45:30Z
_version_	1836550592528384000
fulltext	– подальша гуманізація кримінального закону; – пояснення у кримінальному законі понять та термінів, що в ньому вжива� ються; – необхідність уточнення меж кримінальної відповідальності; – виділення інституту кримінального проступку як окремої категорії право� порушень; – запровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб; – законодавче закріплення правил кваліфікації діянь; – вивчення соціальної зумовленості кримінальної відповідальності за окремі види злочинів; – декриміналізація діянь за ознакою відсутності чи невеликого ступеня суспільної небезпеки; – удосконалення законодавчих конструкцій складів злочинів в Особливій частині КК України; – мінімізація оціночних критеріїв кваліфікуючих ознак матеріальних складів злочинів. У зв’язку з цим нагальною потребою сучасного періоду розвитку криміналь� но�правової політики в Україні є здійснення комплексного моніторингу норм Загальної та Особливої частин КК України. Тактика судового слідства в системі криміналістики: тенденції та наукові дискусії М. Й. Вільгушинський, перший заступник голови Апеляційного суду м. Києва Криміналістика є доволі динамічною наукою, яка характеризується розвит� ком усіх структурних елементів, наповненням їх новим змістом. Відбувається певна перебудова криміналістичної науки, оскільки вона перестає бути тільки наукою для досудового розслідування. Дані криміналістики широко використо� вуються й у діяльності суду. В криміналістичній літературі справедливо зазначається, що дослідження можливостей і меж застосування даних криміналістики судом у певних випад� ках виявило необхідність розробки таких криміналістичних рекомендацій, які були б призначені для суду, враховували специфіку судового слідства та його відмінності від попереднього (досудового) розслідування. Завдання полягає у розробці тактики саме судового слідства, і це завдання визначає на теперішній час одну з важливих тенденцій розвитку криміналістичної тактики1. Судовий розгляд кримінальних справ багато років залишався «полем битви» криміналістів2. Кримінальне право та кримінальний процес 40 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 1 Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики: Учеб. пособие. – Волгоград, 1993. – С. 19. 2 Баев О.Я. От тактики суда к тактике в суде // Проблемы криминалистики и уголовного процес� са (статьи разных лет). – Воронеж, 2006. – С. 90. На теперішній час існують різні підходи щодо можливостей використання судом даних криміналістики. Так, Р.С. Бєлкін вважає, що, крім розробки такти� ки судового слідства в кримінальному процесі, ведеться доволі інтенсивна роз� робка проблем використання даних криміналістики й у цивільному судочинстві та адміністративному процесі3. Іншої позиції (більш обережної) дотримуються М.П. Яблоков та О.Ю. Головін, які пишуть, що питання про особливості та обсяг використання судом рекомендацій криміналістичної тактики відповідно до чин� ного кримінально�процесуального законодавства потребує додаткових наукових досліджень. Передусім, це стосується самого поняття «тактика судового слідства» в умовах змагального процесу, більш чіткого визначення мети, завдань і суб’єктів криміналістичної діяльності, котра може бути здійснена під час тако� го судового розгляду4. На їхню думку, щодо тактики судового слідства можна го� ворити лише про рекомендації криміналістичного характеру щодо проведення судом низки процесуальних дій, спрямованих на дослідження і перевірку до� казів по справі (допити підсудного, потерпілого, свідків, експерта, призначення судової експертизи, огляд речових доказів, місцевості і приміщень, проведення слідчого експерименту, пред’явлення для впізнання і освідування), а також про вирішення окремих ситуаційних завдань5. Справедливою є позиція тих учених�криміналістів, які вважають, що об’єктивний хід становлення та розвитку криміналістики примушує дослідників змінювати погляди попередніх уявлень про предмет цієї науки і сферу її засто� сування. Криміналістика не може бути обмежена досудовим розслідуванням, а її рекомендації мають використовуватися і в судовому провадженні6. В.І. Коміса� ров підкреслює, що тактика судового розгляду кримінальних справ у принципі різниться від тактики попереднього (досудового) слідства… Всі учасники судо� вого розгляду з різних процесуальних сторін «спільно» аналізують, оцінюють зібрані слідчим докази7. Необхідно констатувати, що більшість сучасних підручників з криміналісти� ки містять визначення її предмета, в яких відображено й закономірності щодо судового слідства8. Інша справа, що зміст тактики судового слідства, інші реко� мендації для судового слідства фактично залишаються не висвітленими. Визнання можливостей використання даних криміналістики для цілей судо� вого слідства призвело до розробки криміналістичних рекомендацій у про� фесійній діяльності захисника та інших учасників процесу. Зокрема, Т.В. Вар� фоломеєва намагалася встановити особливості тактики в діяльності захисника Вільгушинський М. Й. Тактика судового слідства в системі криміналістики: тенденції… 41 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 3 Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т.1: Общая теория криминали� стики. – С. 297, 298. 4 Яблоков Н.П. Криминалистика: природа и система. – М., 2005. – С. 139, 140. 5 Там само. – С. 140. 6 Гавло В.К. Тактика и методика судебного следствия – научное поле деятельности криминали� стики // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: зб. наук.�практ. матер. – Х., 2006. – Вип. 6. – С. 22. 7 Комиссаров В.И. Теоретические проблемы следственной тактики: Монография. – Саратов. ун� та, 1987. – С. 55. 8 Криминалистика: учебник для вузов / Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россин� ская Е.Р.; под ред. Р.С. Белкина. – 2�е изд. перераб. и доп. – М., 2003. – С. 42; Курс криминалисти� ки: В 3 т. / Под ред. О.Н. Коршуновой и А.А. Степанова. – СПб., 2004. – Т.1. Общетеоретические во� просы. Криминалистическая техника. Криминалистическая тактика. – С. 35; Криміналістика: Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – 3�є вид., переробл. та доп. – К., 2004. – С. 7, 8; Салтевсь$ кий М.В. Криміналістика: Підручник: У 2 ч. – Х., 2001. – Ч. 2 – С. 5, 6 та ін. на досудовому слідстві й у суді9. Пізніше М.О. Баєв запропонував монографічне дослідження, присвячене тактичним основам діяльності адвоката�захисника у кримінальному судочинстві10. В цій роботі він дійшов висновку, що тактика професійного захисту з кримінальних справ являє собою підсистему криміналістичної тактики, яка складається з системи розроблюваних на основі наукових положень криміналістичної тактики відповідних засобів (прийомів, комбінацій, операцій, рекомендацій) допустимого і раціонального надання, дослідження і використання адвокатом доказової інформації, що виправдовує підзахисного або пом’якшує його відповідальність, забезпечує права та інтереси останнього в умовах потенційної чи реальної, безпосередньої чи опосередкова� ної протидії з боку осіб та організацій, які протистоять захиснику при реалізації ним своєї кримінально�процесуальної функції11. Інша тенденція пов’язана з розробкою криміналістичних рекомендацій у діяльності прокурора. Так, О.С. Рубіс підготував монографію, в якій намагався створити теорію криміналістичного забезпечення діяльності прокурора у сфері боротьби зі злочинністю12. На його думку, при здійсненні регульованого впливу прокурор повинен повною мірою використовувати криміналістичні методи у своїй безпосередній діяльності, а також контролювати криміналістичний зміст діяльності суб’єктів боротьби зі злочинністю при здійсненні процесуального керівництва щодо виявлення і доказування злочинів. При цьому зміст кри� міналістичної складової діяльності прокурора (її етапи, форми, тактичні прийо� ми та засоби тощо) слід розглядати як основу механізму процедурної реалізації його наглядової функції з процесуального керівництва цими процесами13. Розробка тактики судового слідства набуває особливої актуальності у зв’язку із змінами, що відбуваються у кримінально�процесуальній діяльності. Ю.М. Грошевий пише, що кримінально�процесуальна теорія має запропонувати законодавцю такі науково�практичні моделі нормативного регулювання у сфері судочинства, які б, зокрема, з одного боку, реально забезпечували проголошені Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та закріплені в Конституції України права і свободи громадян у сфері криміналь� но�процесуальної діяльності, а з іншого – підвищували надійність результатів доказування у кримінальній справі як однієї з найважливіших умов винесення судом правомірного та справедливого акта правосуддя14. Л.С. Халдєєв зазначає, що для суду може бути притаманним лише один варіант – відсутність будь�яко� го ухилу й безперечного дотримання принципу об’єктивності та неупередже� ності. Головуючому в судовому процесі необхідно твердо засвоїти, що він зо� бов’язаний бути тільки суддею, і не брати на себе функції інших учасників, Кримінальне право та кримінальний процес 42 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 9 Варфоломеева Т.В. Вопросы тактики защиты в уголовном судопроизводстве // Криминалисти� ка и судебная экспертиза. – К., 1984. – Вып. 29. – С. 36–40; Варфоломеева Т.В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника. – К., 1987. – 152 с. 10 Баев М.О. Тактические основы деятельности адвоката�защитника в уголовном судопроизвод� стве. – Воронеж, 2004. – 220 с. 11 Там само. – С. 22, 23. 12 Рубис А.С. Основы теории криминалистического обеспечения деятельностью прокурора в сфе� ре борьбы с преступностью: Монография. – Минск, 2006. – 416 с. 13 Рубис А.С. Цит. праця. – С. 4. 14 Грошевий Ю.М. Конституція – основа формування кримінально�процесуального права // Ма� теріали наукової конференції «Конституція України – основа модернізації держави та суспільства. 21–22 червня 2001 р., Харків». – Х., 2001. – С. 310, 311. навіть коли одна із сторін не буде справлятися зі своїм завданням15. Саме з цим пов’язують особливу роль суду, визначають його регулюючу роль у тактиці судо� вого слідства. Перехід на реальні рейки змагального процесу пов’язаний з певними склад� нощами. Зокрема, йдеться про необхідність забезпечення розгляду кожної кримінальної справи нормальною участю державного обвинувача та захисника. За результатами дослідження С.Л. Кисленка встановлено, що на сьогодні в Російській Федерації при процесуальній обов’язковості участі в судовому роз� гляді обвинувача, за участю прокурора слухається не більше 53% справ, адвока� ти надають юридичну допомогу значно частіше (до 80% справ)16. У криміналістичній літературі висловлювалась думка про те, що в системі криміналістичної тактики можна виокремити три самостійні підсистеми: 1) так� тика слідча; 2) тактика прокурорська (державного обвинувачення з криміналь� них справ); 3) тактика адвокатська (тактика професійного захисту від підозри чи обвинувачення у вчиненні злочину)17. З таким підходом повною мірою пого� дитись не можна, тому що тактика обвинувачення і тактика захисту взаємо� пов’язані та певним чином взаємозумовлені. Окрім цього, вони не можуть існу� вати без тактики суду (судді). М.П. Яблоков справедливо висловлює заперечен� ня проти ідеї щодо існування двох підсистем у криміналістиці – криміналістики обвинувачення і криміналістики захисту18. У теорії криміналістики останнім часом з’явилася позиція, яка взагалі запе� речує існування тактики суду. На думку О.Я. Баєва, існує дві самостійні підсис� теми: тактика кримінального переслідування, яка у свою чергу складається із слідчої – попереднього розслідування злочинів і тактики прокурорської – дер� жавного обвинувачення з кримінальних справ, і тактика адвокатська (тактика професійного захисту від підозри або обвинувачення у вчиненні злочину)19. О.Я. Баєв вважає, що не суд як такий, а дві особи, які змагаються в суді, є суб’єктами криміналістичної тактики при судовому розгляді кримінальних справ: державний обвинувач і захисник підсудного (представник потерпілого). Саме вони, за його позицією, здійснюють свої процесуальні функції, усувають протидію осіб, які мають у розглядуваній справі інші, ніж у них, особисті і про� фесійні інтереси, переконують суд у правомірності та обґрунтованості обраної ними позиції. Тому стосовно діяльності цих осіб, як і діяльності слідчого, має розроблятися криміналістична тактика…20. На підтримку такого погляду О.Я. Баєв запропонував такі аргументи: 1) так� тика існує там і тільки там, де є необхідність запобігати та (або) долати протидію Вільгушинський М. Й. Тактика судового слідства в системі криміналістики: тенденції… 43 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 15Халдеев Л.С. Судья в уголовном процессе: Практ. пос. – М., 2000. – С. 119–121. 16 Кисленко С.Л. Тактика судебного следствия и ее место в системе криминалистики: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная эксперти� за; оперативно�розыскная деятельность». – Саратов, 2002. – С. 20. 17 Баев О.Я. Основы криминалистики: Курс лекций. – М., 2001. – С. 184. 18 Яблоков Н.П. Нужно ли менять предметную область и систему современной криминалистики? // Актуальні проблеми криміналістики: матер. міжнар. наук.�практ. конф. (Харків) 25–26 вересня 2003 р. – Х., 2003. – С. 14–17. 19 Баев М.О. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. Прокурор� ская тактика. Адвокатская тактика: Науч.�практ. пособие. – М., 2005. –С. 8; Баев О.Я. Основы кри� миналистики: Курс лекций. – 2�е изд., перераб. и доп. – М., 2003. – С. 200; Баев О.Я. Тактика уго� ловного преследования и профессиональной защиты от него. Следственная тактика: науч.�практ. пос. – М., 2003. – С. 14. 20 Баев О.Я. Криминалистическая тактика: понятие и система // Проблемы криминалистики и уголовного процесса (статьи разных лет). – Воронеж, 2006. – С. 59. задоволенню особистісних та (або) професійних інтересів, здійснювану одним учасником взаємодії стосовно інших його учасників; 2) завдання суду – єдиного органу здійснення правосуддя з кримінальних справ – слухати, досліджувати і приймати законні та обґрунтовані рішення. Суд за призначенням має вирішува� ти завдання не пошукового, а виключно дослідницького характеру. Він має пе� ревірити докази, що є у справі, «на міцність», піддати ретельному аналізу дока� зи, що вперше надаються суду сторонами про доведеність обвинувачення…; 3) не суд як такий, а дві сторони, що змагаються в суді є суб’єктами криміналістики. Не суд, а вони здійснюють свої процесуальні функції, викори� стовують криміналістичні засоби для збирання, надання, дослідження доказів і переконання суду у правомірності та обґрунтованості обраної позиції21. Фактично така позиція виключає тактику суду з криміналістики і не розгля� дає її як підсистему криміналістичної тактики. У цьому відношенні О.С.Рубіс пише, що з урахуванням послідовності допиту сторонами судового слідства підсудного, потерпілого, свідків та інших осіб у літературі склалася думка, що суд перестав бути суб’єктом криміналістичної тактики22. Однак це не означає по� вної інертності судді, відсутність яких�небудь тактичних рішень з його боку в процесі судового слідства23. Деякі інші вчені�криміналісти теж висловлювали категоричну думку про те, що роздуми про відмирання криміналістичної такти� ки для суду є передчасними24. Щодо наведених О.Я. Баєвим трьох аргументів, то вони певною мірою є спірними. Так, не можна погодитись із тим, що тактика існує там, і тільки там, де необхідно долати протидію. Такий підхід звернений тільки до тактики вирішен� ня конфліктів. Доцільно нагадати, що тактика використовується й там, де немає необхідності долати конфлікт, тобто існує можливість застосування тактичних засобів й у безконфліктних ситуаціях. Другий аргумент теж є суперечливим, оскільки автор сам зазначає, що завдання суду – слухати, досліджувати і прий� мати законні та обґрунтовані рішення. Здійснення такої діяльності є неможли� вим без використання тактичних засобів. Особливо, що стосується можливостей судового дослідження. Окрім того, є незрозумілим те, що суд «має вирішувати завдання не пошукового, а виключно дослідницького характеру». Але пошуки – це теж дослідження. Сумнівним є й третій аргумент, що суд не використовує криміналістичних засобів. Саме оптимальна діяльність суду й передбачає вико� ристання цих засобів. Суддя має найвищою мірою володіти такими засобами, оскільки виконує регулюючу функцію щодо інших суб’єктів взаємодії – сторони обвинувачення та сторони захисту. Інакше судова діяльність буде неефектив� ною, суд займатиме пасивну позицію, а «боротьба» між обвинуваченням та захи� стом перетвориться на хаос. У кримінально�процесуальній літературі зверталася увага на активність су� ду. Так, на думку І.Ю. Мірошникова, активність суду являє собою належне ви� конання цим суб’єктом своєї функції – вирішення справи, для чого він зо� бов’язаний вживати всіх заходів, що викривають або виправдовують підсудного Кримінальне право та кримінальний процес 44 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 21 Баев О.Я. От тактики суда к тактике в суде // Проблемы криминалистики и уголовного про� цесса (статьи разных лет). – Воронеж, 2006. – С. 92. 22 Рубис А.С. Основы теории криминалистического обеспечения деятельности прокурора в сфе� ре борьбы с преступностью: Монография. – Минск, 2006. – С. 309. 23 Там само. – С. 309. 24 Полстовалов О. Влияние современного уголовно�процессуального законодательства на опре� деление системы криминалистической тактики // Уголовное право. – 2004. – № 2. – С. 120, 121. (статті 22, 253, 260, 299 КПК та ін.)25. При цьому автор вважає, що активність суду повинна мати ситуаційний характер, а саме залежати від певної процесу� альної ситуації, яка може виникнути під час розгляду кримінальної справи. Тоб� то суду при відправленні судочинства потрібно зберігати активність при дослідженні доказів (якщо він цього не виконуватиме, то це буде безумовною підставою для скасування вироку – однобічність або неповнота судового слідства); і лише у виняткових випадках суд першої чи апеляційної інстанції мо� же виявити ініціативу, стати активним у кримінальному процесі, коли сторони (або одна із сторін) навмисно намагаються створити умови, які в майбутньому спричинять скасування вироку26. Така позиція підтверджує наявність тактики судового слідства, оскільки діяльність суду є залежною від ситуацій, має «ситуа� тивний» характер. У літературних джерелах справедливо наголошується на змісті активності су� ду. Зокрема, Л.М. Лобойко пише, що під час судового розгляду всі права, за до� помогою яких одна сторона може вплинути на іншу, реалізуються через суд. Так, поставити запитання підсудному під час судового слідства прокурор може тільки з дозволу головуючого, заявивши спочатку клопотання ( а не «напряму», як це він міг зробити на досудовому слідстві). Так само й сторона захисту не може без такого дозволу вступати у відносини зі стороною обвинувачення27. З точки зору криміналістичної тактики суд впливає як на тактику сторони обвинувачення, так і сторони захисту. Суд впливає на процес пізнавальної діяльності. А.В. Ду� лов зазначає, що різні вихідні позиції у пізнавальній діяльності (прокурора, ад� воката), різні інтереси (цивільного позивача, цивільного відповідача, підсудно� го та ін.) призводять до того, що під час судового слідства кожний з учасників процесу прагне так використовувати джерела передачі різних відомостей, щоб у найбільш яскравій формі виступали саме ті факти, які необхідні для сприйнят� тя судом моделі події, обстоюваної даним учасником процесу. Відповідно до цьо� го в суду виникає обов’язок регулювати процес пізнання усіма учасниками, а ра� зом із тим і регулювати стосунки між ними при здійсненні цієї діяльності28. У цьому аспекті С.В. Рудакова підкреслює, що процесуальний порядок дослідження обставин справи в судовому засіданні має бути побудований так, щоб забезпечити активну роль як стороні обвинувачення й захисту, так і суду. Змагальність не виключає й не забороняє активної позиції суду й пошуку об’єктивної істини у справі. Істина має бути пізнана в результаті змагальності сторін, але за умови повноцінної участі суду в пізнанні істини29. Під час судового розгляду кримінальних справ принцип змагальності може бути реалізований повною мірою лише тоді, коли з’являться серйозні наукові розробки щодо тактичного забезпечення діяльності сторін у судовому слідстві. Причому засоби криміналістичної тактики мають відповідати не тільки їх за� гальним засадам, а й особливостям судової діяльності, функціональному спря� муванню її учасників. Вільгушинський М. Й. Тактика судового слідства в системі криміналістики: тенденції… 45 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 25 Мірошников І.Ю. Судове слідство в апеляційній інстанції: Монографія. – Х., 2007. – С. 53. 26 Там само. – С. 52. 27 Лобойко Л.М. Поняття і структура судового (змагального) методу кримінально�процесуально� го права // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 9 (49). – С. 41. 28 Дулов А.В. Судебная психология: Учеб. пос. – изд. 2�е, испр. и доп. – Минск, 1975. – С. 382. 29 Рудакова С.В. Познание судом обстоятельств уголовного дела: Автореф. дис. ... канд. юрид. на� ук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно�розыск� ная деятельность». – Краснодар, 2004. – С. 7.

Тактика судового слідства в системі криміналістики:тенденції та наукові дискусії

Institution

Ähnliche Einträge