Постнекласична економічна наука як новий формат антикризового господарського мислення
Традиційна неоліберальна економічна наука перебуває в затяжній кризі. Економічна цивілізація із властивою їй пануючою неоліберальною ідеологією ринкового фундаменталізму в принципі не націлена на цілісне розуміння і розвиток людини. Вона розглядає людину лише як засіб для отримання прибутку і зроста...
Gespeichert in:
| Datum: | 2018 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2018
|
| Schriftenreihe: | Вісник економічної науки України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/139868 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Постнекласична економічна наука як новий формат антикризового господарського мислення / О.Г. Задорожна // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 1 (34). — С. 25-29. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-139868 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1398682018-06-26T03:02:58Z Постнекласична економічна наука як новий формат антикризового господарського мислення Задорожна, О.Г. Наукові статті Традиційна неоліберальна економічна наука перебуває в затяжній кризі. Економічна цивілізація із властивою їй пануючою неоліберальною ідеологією ринкового фундаменталізму в принципі не націлена на цілісне розуміння і розвиток людини. Вона розглядає людину лише як засіб для отримання прибутку і зростання капіталу. Перехід досліджень від економіки до господарства як цілісної сфери життєдіяльності людини стає головним вектором методологічного антикризового оновлення сучасної економічної науки. Таке методологічне оновлення пов’язане з формуванням нової постнекласичної економічної науки, основним предметом аналізу якої є людинорозмірні комплекси, де цілісна людина є їх ядром. Для подолання глобальної полісистемної кризи повинні відбуватися насамперед якісні зміни у суспільстві. Істотно зростає роль тих неекономічних чинників, яким економічна наука до останнього часу не надавала належного значення, але зараз неодмінно повинна їх враховувати у своїх дослідженнях – духовно-моральнісні цінності, культура, соціокультурні чинники. Формування постнекласичної науки пов’язане з переходом від цільової раціональності до більш глибокого рівня ціннісної раціональності, у якій слід шукати витоки і шляхи розв’язання найгостріших соціально-економічних проблем, які до крайності загострили проблему виживання людства. Постнекласична економічна наука потребує кардинального оновлення методологічних засад антикризових досліджень. Традиционная неолиберальная экономическая наука находится в длительном кризисе. Экономическая цивилизация со свойственной ей господствующей неолиберальной идеологией рыночного фундаментализма в принципе не направлена на целостное понимание и развитие человека. Она рассматривает человека только как средство для получения прибыли и наращивания капитала. Переход исследований от экономики к хозяйству как целостной сферы жизнедеятельности человека становится главным вектором методологического антикризисного обновления современной экономической науки. Такое методологическое обновление связано с формированием новой постнеклассической экономической науки, основным предметом анализа которой является человекоразмерные комплексы, где целостный человек выступает их ядром. Для преодоления глобального полисистемного кризиса должны происходить прежде всего качественные изменения в обществе. Значительно возрастает роль тех неэкономических факторов, которым экономическая наука до последнего времени не придавала надлежащего значения, но теперь неизбежно должна их учитывать в своих исследованиях – духовно-нравственные ценности, культура, социокультурные факторы. Формирование постнеклассической науки связано с переходом от целевой рациональности к более глубинному уровню ценностной рациональности, в которой надо искать истоки и пути решения наиболее острых социально-экономических проблем, которые до крайности заострили проблему выживания человечества. Постнеклассическая экономическая наука требует кардинального обновления методологических оснований антикризисных исследований. Traditional neoliberal economic science is in a prolonged crisis. Economic civilization, with its inherent neo-liberal dominant ideology of market fundamentalism, in principle, is not aimed at a holistic understanding and development of man. It sees man only as a means to profit and increase capital. The transition of research from economy to economy as an integral sphere of human life becomes the main vector of methodological anti-crisis renewal of modern economic science. Such methodological renewal is connected with the formation of a new post-non-classical economic science, the main subject of analysis of which is human-size complexes, where the whole man acts as their nucleus. To overcome the global polysystemic crisis, first of all, there must be qualitative changes in the society. The role of those non-economic factors to which economic science has not given proper importance until recently has become much more important, but now they must inevitably take them into account in their research - spiritual and moral values, culture, and sociocultural factors. The formation of post-non-classical science is associated with the transition from targeted rationality to a deeper level of value rationality, in which it is necessary to search for sources and ways of solving the most acute socio-economic problems that have exacerbated the problem of human survival to the extreme. Postnonclassical economics requires a fundamental renewal of the methodological foundations of anti-crisis research. 2018 Article Постнекласична економічна наука як новий формат антикризового господарського мислення / О.Г. Задорожна // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 1 (34). — С. 25-29. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/139868 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові статті Наукові статті |
| spellingShingle |
Наукові статті Наукові статті Задорожна, О.Г. Постнекласична економічна наука як новий формат антикризового господарського мислення Вісник економічної науки України |
| description |
Традиційна неоліберальна економічна наука перебуває в затяжній кризі. Економічна цивілізація із властивою їй пануючою неоліберальною ідеологією ринкового фундаменталізму в принципі не націлена на цілісне розуміння і розвиток людини. Вона розглядає людину лише як засіб для отримання прибутку і зростання капіталу.
Перехід досліджень від економіки до господарства як цілісної сфери життєдіяльності людини стає головним вектором методологічного антикризового оновлення сучасної економічної науки. Таке методологічне оновлення пов’язане з формуванням нової постнекласичної економічної науки, основним предметом аналізу якої є людинорозмірні комплекси, де цілісна людина є їх ядром.
Для подолання глобальної полісистемної кризи повинні відбуватися насамперед якісні зміни у суспільстві. Істотно зростає роль тих неекономічних чинників, яким економічна наука до останнього часу не надавала належного значення, але зараз неодмінно повинна їх враховувати у своїх дослідженнях – духовно-моральнісні цінності, культура, соціокультурні чинники.
Формування постнекласичної науки пов’язане з переходом від цільової раціональності до більш глибокого рівня ціннісної раціональності, у якій слід шукати витоки і шляхи розв’язання найгостріших соціально-економічних проблем, які до крайності загострили проблему виживання людства. Постнекласична економічна наука потребує кардинального оновлення методологічних засад антикризових досліджень. |
| format |
Article |
| author |
Задорожна, О.Г. |
| author_facet |
Задорожна, О.Г. |
| author_sort |
Задорожна, О.Г. |
| title |
Постнекласична економічна наука як новий формат антикризового господарського мислення |
| title_short |
Постнекласична економічна наука як новий формат антикризового господарського мислення |
| title_full |
Постнекласична економічна наука як новий формат антикризового господарського мислення |
| title_fullStr |
Постнекласична економічна наука як новий формат антикризового господарського мислення |
| title_full_unstemmed |
Постнекласична економічна наука як новий формат антикризового господарського мислення |
| title_sort |
постнекласична економічна наука як новий формат антикризового господарського мислення |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Наукові статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/139868 |
| citation_txt |
Постнекласична економічна наука як новий формат антикризового господарського мислення / О.Г. Задорожна // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 1 (34). — С. 25-29. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT zadorožnaog postneklasičnaekonomíčnanaukaâknovijformatantikrizovogogospodarsʹkogomislennâ |
| first_indexed |
2025-07-10T09:16:24Z |
| last_indexed |
2025-07-10T09:16:24Z |
| _version_ |
1837250889719480320 |
| fulltext |
ЗАДОРОЖНА О. Г.
2018/№1 25
45. Скаршевский В. При росте ВВП 5% мы дого-
ним Россию через 25 лет. URL:http://e-news.su/in-
ukraine/147889-pri-roste-vvp-5-my-dogonim-rossiyu-
cherez-25-let-viktor-skarshevskiy.html.
46. Экономическая теория: политэкономия: учеб-
ник / под ред. В. Д. Базилевича. Киев: «ЗНАННЯ»,
2009. 870 с. URL: http://pidruchniki.com/12120124/
politekonomiya/teoreticheskie_osnovy_rynochnoy_ekono
miki.
47. Что такое рыночная экономика. URL:
http://sovetclub.ru/chto-takoe-rynochnaya-ekonomika.
48. Рыночная экономика. URL: https://studope
dia. ru/view_osnoviekonomiki.php?id=14.
49. Рыночная экономика. URL: https://utmaga
zine.ru/ posts/8718-rynochnaya-ekonomika.
50. Европейские smart cities. Как определить, яв-
ляется ли ваш город умным? URL: http://e-gov.by/
best-practices/evropejskie-smart-cities-kak-opredelit-ya
vlyaetsya-li-vash-gorod-umnym.
51. Климов Г. Умная экономика — это гармонич-
ное управление «переналадками». URL: https:
//gklimov.livejournal.com/316047.html.
52. Ашкеров А. Умная экономика. URL: http:
//www.russ.ru/Mirovaya-povestka/Umnaya-ekonomika.
53. Инновационная экономика. URL: https:
//ru.wikipedia.org/wiki.
54. Kahneman D., Deaton A. High income improves
evaluation of life but not emotional well-being. Proceedings
of the National Academy of Sciences. 2010. №107(38).
Р.16489-16493. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/
pmc/articles/PMC2944762/.
55. Экономика счастья. URL: https://ru.wikipedia.
org/wiki.
56. Экономика дара. URL: https://ru.wikipedia.
org/wiki.
57. Ленин В. И. Империализм как высшая стадия
капитализма (популярный очерк): в 3-х т. Т. 1.
Москва: Политиздат, 1970. 843 с. (С. 638-742).
58. Ленин В.И. Очередные задачи советской вла-
сти: в 3-х т. Т. 2. Москва: Политиздат, 1970. 826 с. (С.
592-685).
59. Маркс К. Капитал. Критика политической
экономии / пер. И. И. Скворцова-Степанова; Т.1. Кн.
1. Процесс производства капитала. Москва: Политиз-
дат, 1978. 907 с.
60. Булеев И. П. О соотношении бизнеса и вла-
сти. Город, регион, государство: экономико-правовые
проблемы градоведения: сб. науч. тр. Донецк: ИЭПИ
НАН Украины, в 2-х т., Т.1, 2007. С. 155-165.
61. Булеев И. П. Институты социальной ответ-
ственности как фактор стабильности экономики /
Н. Е. Брюховецкая, И. П. Булеев // Наукові праці
ДонНТУ. Серія: економічна. Випуск 37-1. — Донецьк,
ДонНТУ, 2009. — С. 162-169.
62. Булеев И. П., Брюховецкая Н. Е. Институци-
ональный поход развития экономики: секторальный и
региональный аспекты. Прометей. 2014. №2. С. 197-
206.
63. Булеев И. П. Экономика Украины на совре-
менном этапе: институциональный аспект. Вісник еко-
номічної науки України. 2015. № 1 (28). С. 26-34.
64. Булеев И. П. Некоторые аспекты функциони-
рования экономики Украины на современном этапе ее
развития. Проблемы экономики. 2015. №1. C. 49—58.
65. Булеев И. П., Брюховецкая Н. Е. Формирова-
ние институциональной среды в трансформируемых
экономиках постсоциалистических стран. Проблемы
экономики. 2016. №4. C. 13-21.
О. Г. Задорожна
канд. екон. наук
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
ПОСТНЕКЛАСИЧНА ЕКОНОМІЧНА НАУКА ЯК НОВИЙ ФОРМАТ
АНТИКРИЗОВОГО ГОСПОДАРСЬКОГО МИСЛЕННЯ
Постановка проблеми. Економічна наука, яка не
лише зводиться до аналізу певних кількісних показни-
ків і тенденцій соціально-економічного функціону-
вання та розвитку суспільства, але й повинна розкри-
вати глибинну сутність процесу господарювання та
його спрямованість на забезпечення гідного життя лю-
дини, в кінці ХХ століття опинилася в глибокій за-
тяжній кризі. Перехід досліджень від суто економіки
до господарства як цілісної сфери життєдіяльності лю-
дини стає головним вектором методологічного анти-
кризового оновлення сучасної економічної науки.
Таке методологічне оновлення пов’язане з формуван-
ням нової постнекласичної економічної науки, основ-
ним предметом аналізу якої є людинорозмірні ком-
плекси, де цілісна людина є їх ядром. Виявлення го-
ловних причин формування і змісту постнекласичної
економічної науки стає головним напрямом і полем
антикризового економічного мислення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Процес
формування постнекласичної економічної науки від-
бувається протягом двох десятиліть, але поки що біль-
шість економістів-дослідників та професорів українсь-
ких університетів знаходяться в межах традиційного
механіко-матеріалістичного підходу, де панує модель
економічної людини, яка має біосоціальну природу і є
головним засобом вироблення прибутку. Духовно-мо-
ральнісні цінності і мотиви діяльності не стали тим
новим форматом, який пов'язаний з цінністю раціо-
нальністю, яка є більш сутнісною, та має запліднювати
цільову раціональність економічних трансформацій.
Хоча окремі українські вчені досліджують проблеми
господарювання цілісної людини, що має триіпос-
тасну — духовно-біо-соціальну природу. Це дає мож-
ливість аналізувати проблеми національного менталі-
тету, позаекономічні чинники та етичні принципи
господарської діяльності. Серед таких дослідників
ЗАДОРОЖНА О. Г.
26 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
можна назвати В. О. Гончарову, Г. В. Задорожного,
Ю. С. Залознову, А. М. Колота, Е. М. Лібанову,
О. Ф. Новікову, Г. М. Пилипенко, Н. Л. Савицьку,
В. М. Тарасевича та ін.
Мета статті. Розкрити причини необхідності пе-
реходу до постнекласичної економічної науки та по-
казати роль духовно-культурних чинників у форму-
ванні антикризового світогляду.
Основні результати дослідження. Традиційна нео-
ліберальна економічна наука перебуває в затяжній
кризі, що безумовно веде до ситуації, коли шляхи
і механізми, практичні рекомендації щодо подолання
кризи глобальної дійсності не підвладні традиційному
економічному мисленню. Це зумовлено тим, що, по-
перше, сучасна неоекономічна наука віддає перевагу
дослідженню саме поверхневих економічних процесів,
які не пов’язані з виявом глибинних пластів господа-
рювання, що значною мірою проявляється у відриві
економічної науки від економічних реалій та їх соціа-
льної сторони-основи. Неоліберальний курс на зни-
щення соціальної держави, яка стала реальністю в 70-
80-ті роки минулого століття і була спрямована на за-
безпечення добробуту населення, уже з початку 90-х
років опинився за межею сучасних досліджень еконо-
мічної теорії. По-друге, модель економічної людини,
хоча й не озвучується зараз в повний голос, але панує
в неокласичній економічній науці досі. Економічний
індивід, що має двоіпостасну біо-соціальну природу,
розглядається в форматі засобу для збільшення при-
бутку і зростання капіталу. По-третє, неокласична
економічна наука по суті відмовилася від дослідження
етичних засад функціонування економічної системи,
залишаючи поза увагою культурно-етичні цінності
господарської діяльності людини. Це свідчить про те,
по-четверте, що економічна раціональність, що зво-
диться до економічної свободи і вибору заради досяг-
нення успіху, стала розглядатися як головна самоціль
функціонування не лише економіки, але й сучасного
суспільства. Звідси ж, випливає, що, по-п’яте, сама
економіка вже розглядається не як підсистема суспіль-
ного відтворення, а як така всезагальна система, що
підпорядковує владно-економічному інтересові усі
суспільні відносини, бо вони безмежно охоплюються
товарно-грошовою сферою.
При цьому усі новітні теорії розвитку суспільства,
що покладають в свою основу інформацію і знання,
виходять із цілей комерціалізації всього і всіх. Тобто
мова йде насамперед про економічну владу, яка прагне
до абсолюту, та функціонує у своїй новітній і все-
охоплюючій віртуальній формі — фінансово-інтелекту-
альної влади.
Якщо головною пружиною торжества капіталіс-
тичної форми виробництва у ХІХ віці був промисло-
вий капітал, то на початку ХХІ століття в епоху глоба-
лізації головною пружиною виробництва став фінан-
сово-інтелектуальний віртуальний капітал.
Перехід до панування віртуальної фінансово-ін-
телектуальної влади змінює зміст самого капіталізму:
якщо раніше він мав за головну мету максимальне зро-
стання прибутку, то зараз головним його інтересом
стає сама влада як така, що поєднує дві провідні сили
суспільства початку ХХІ століття: силу фінансів та
силу інтелекту. Ця нова пануюча форма влади дозво-
ляє все кількісно раціоналізувати, не звертаючи уваги
на ціннісно-якісну сторону сучасного глобального
кризового світу. Віртуальність стає простором-часом
панування цієї найновішої для глобального світу
влади.
Нічим не обмежене намагання фінансово-інте-
лектуальної влади підкорити собі й ті сфери життєді-
яльності людини і суспільства, які у принципі не мо-
жуть розвиватися згідно законів ринкового обміну, то-
варно-грошових відносин, зумовило глобальну полі-
системну кризу, яка спочатку видавалася та оцінюва-
лася як фінансово-економічна криза. Проте, як напи-
сав Г. Кнабе, є «підстави думати, що існуюча криза
виходить далеко за рамки фінансів та економіки, що в
ній знайшла відображення вичерпаність тієї цивіліза-
ції, у якій ми жили в другій половині ХХ століття, а
при більш глибокому погляді й значно далі» [6]. Все-
бічний аналіз витоків сучасної глобальної кризи дає
усі підстави стверджувати, що вона має духовні ви-
токи, пов’язана з тим, що для виходу з нею потрібно
кардинально змінювати світогляд людини і цінності
матеріалістично-економічного мислення на духовно-
моральнісні цінності та мотиви життєдіяльності.
Звісно, при такій суто економічно-матеріальній
орієнтації суспільного розвитку (чи занепаду) мова не
йде у економічній науці про необхідність розробки ці-
лісної господарської теорії-стратегії, яка б цілісно
відображала сучасну реальність, виходячи з потреби
забезпечення гідного життя усього населення планети
та розробляла відповідні практичні рекомендації.
Оцінюючи нинішню вкрай непросту глобальну
ситуацію, професор Нью-Йоркського університету в
Абу-Дабі Г. Дерлугьян, констатує, що перспектива є
настільки жахливою і неясною, що «економічні аналі-
тики мейнстріму про неї воліють мовчати чи говорити
професійно-жаргонними еківоками», і стверджує, що
«самим непродуктивним було б продовжувати в дурну
безкінечність дебати 1990-х на модні, але туманно-не-
визначені теми глобалізації, ринкових і ліберально-де-
мократичних «транзитологій» чи досягнення напівмі-
фічних рубежів постіндустріалізму та інформаційного
суспільства» [5]. Тому зараз у суспільних науках, що
знаходяться десь посередині між гуманітарним і при-
родно-науковим знанням, з’явилися власна і вельми
вагома серія теоретичних проривів, що почалися із
сумніву у спадковій догматиці, бо в останні десяти-
річчя різко збіднилися самі насущні сектори знання
про суспільство, де панували офіційна догматика —
політекономія і соціологія. Нові прориви у макроісто-
ричному розумінні суспільства ніяк не узгоджуються з
неоліберальним баченням світу як конкурентної арени
атомістичних індивідів [5].
Проте багато мислячих дослідників про посткри-
зовий розвиток сходяться до думки, що повинні від-
буватися насамперед якісні зміни у суспільстві, а пе-
рехід його до наступної стадії еволюції — «це не ката-
строфа, а можливість обійняти нову якість. Зможемо
ми скористуватися цією можливістю і створити діюче
суспільство сталого росту — питання громадянської
відповідальності, прозріння, мужності та етики. Все
це — властивості не високих технологій, ринків, уря-
дів, корпорацій чи комп’ютерних моделей, а людської
душі та людського серця» [10, с. 594-595] (виділено
нами — О. З.).
Якщо ж все це співставити з усвідомленням не-
обхідності реалізації імперативу виживання людства
(а саме він сьогодні визначає історичну специфіку мо-
менту), в основі якого лежить пошук відповіді на до-
ЗАДОРОЖНА О. Г.
2018/№1 27
леносне питання «Бути чи не бути… людству?», то й
виникає усвідомлення того, що, з одного боку, сього-
дні немає цілісно розробленої економічної теорії чи кон-
цепції, яка могла б служити ефективним інструмен-
том, що обґрунтовує побудову процвітаючого майбут-
нього для людства та розкриває шляхи створення умов
для досягнення людиною щастя. І справа тут зовсім не
у тому, що вчені-економісти не намагаються створити
таку концепцію. Суть справи зводиться до іншого: еко-
номічна цивілізація із властивою їй зараз пануючою
неоліберальною ідеологією ринкового фундамента-
лізму в принципі не націлена на цілісне розуміння, а тим
більше на розвиток людини. Вона розглядає людину
лише як засіб для отримання прибутку і самозростання
капіталу. Проте важливо знову і знову усвідомлювати
думку академіка НАН України Е. М. Лібанової про те,
що «не може розвиватися суспільство, в якому основ-
ним пріоритетом є економічна доцільність, що до того
ж зводиться до максимальної і миттєвої вигоди. Таке
суспільство приречене» [4, с. 284].
З іншого боку, зараз все більше мислителів, у
тому числі вчених-економістів, розуміючи, що еконо-
мічна цивілізація вступила в спадну фазу свого руху,
про що знову з надзвичайною силою нагадала занадто
глибока сучасна глобальна криза, з якої досі не може
вийти світова економіка, вбачають необхідність зміни
формату світопізнання, коли потрібно повернути ро-
зуміння людської цивілізації у своє первосмислове
русло — як пом’якшення моральнісного устрою людського
гуртожитку («спільносвіту» життєдіяльності).
Занепокоєні проблемою пошуку шляхів виходу з
нинішньої глобальної, насамперед фінансово-еконо-
мічної кризи, вчені, що розуміють недостатність мис-
лення лише в економічних координатах, намагаються
значно розширити поле наукового пошуку. Це обумов-
лено тим, що, по-перше, нинішня занадто складна пе-
рехідно-переломна реальність спонукає «по-новому
осмислювати як попередні етапи розвитку, так і сьо-
годнішні перспективи, відшуковувати нові сенси у
стрімко змінному світі, причому він змінюється
швидше, чим це уловлює сучасна наука» [3, с. 70] (ви-
ділено нами — О. З.). Це «неуловлення» нових смислів,
на наш погляд, пов’язано багато у чому з тим, що в
нинішній глобальній кризовій дійсності, особливо со-
ціально-економічній, все більшою мірою стають заді-
яними ті причини і чинники, на які неокласична еко-
номічна наука кінця ХХ — початку ХХІ століть не
звертає уваги.
Така наука не зважає на сутнісне попередження
А. Маршалла, що «економіку не можна порівнювати з
точними науками подібно фізиці, оскільки вона має
справу з тонким і постійно змінним предметом — люд-
ською природою» [9, с. 32] (виділено нами — О. З.).
Людська природа зовсім не зводиться до її біо-гене-
тичної іпостасі, де в основному функціонують і про-
являються фізичні закономірності. Не рятує ситуацію
і аналіз соціальності, бо вона має нейтральну природу
щодо мети взаємодії людей: добро чи зло. У людській
природі слід насамперед виділяти духовну, мораль-
нісну іпостась, яка визначає смисли, цінності, мотиви
і свідомі цілі життєдіяльності людини. Саме ця іпо-
стась задає вектор і формат соціальних взаємодій. У
цілому мова йде про саме ті феномени, які в загаль-
ному плані отримали назву не(поза)економічних факто-
рів. Нобелівські лауреати з економіки М. Аллє і А. Сен
та інші мислителі сучасності у своїх роботах обґрунту-
вали, що сучасна глобальна криза має насамперед ду-
ховну причину, яка задає їй і відповідного характеру
і визначає її сутнісний зміст.
При цьому, на наш погляд, потрібно саму духов-
ність і духовну причину сучасної глобальної кризи
тісно пов’язувати з моральністю, яка є серцевиною
внутрішнього духовного світу людини. Така потреба ви-
тікає з розуміння того, що «моральність вбудована в
основу Всесвіту разом з законами логіки і фізики. Все-
світ управляється не лише фізичними, але й етичними
законами» [2, с. 301]. Щодо питання: що є більш гли-
бинним фундаментальним в основі Всесвіту: фізичні
чи моральнісні, етичні принципи? — ми повністю со-
лідарні з думкою англійського математика Дж. Р. Еллі-
са про те, що «фізичні принципи самі по собі ніяк не
можуть привести до формування етичних понять… мо-
ральність лежить в основі будь-якої фізики і самого
Всесвіту. Вона наповнює космологію смисловим зміс-
том і таким чином пояснює деякі з її головних особ-
ливостей. Це приводить до своєрідної «перевернутої»
причинності, де теологія воістину стає королевою наук
і формує природу фізичних законів. Теологія пов’язує
їх з релігійним досвідом, який для віруючих є абсо-
лютним і не потребує подальшого підтвердження» [2,
с. 301-302] (виділено нами — О. З.).
Як тут не згадати роботи М. О. Бердяєва, де він
досить широко обґрунтовував, що «у світі проходить
криза людини, не лише криза в людині, але й криза
самої людини. Подальше існування людини робиться
проблематичним»; «ми вступаємо в епоху цивілізації,
яка відмовляється від цінності людини»; «основна
проблема наших днів є насамперед проблема людини»
[1, с. 666, 667, 668]. Якщо ж виходити з того, що лю-
дина, особистість є насамперед духом, на що вказували
майже усі філософи-мислителі Срібного віку, то, го-
ворячи про підвалини кризи суспільства чи цивіліза-
ції, не виникає іншого розуміння щодо висхідних ду-
ховних причин кризи.
Якщо ж у цьому аспекті аналізувати наслідки гло-
бальної кризи для нашої країни, то сутнісні зміни про-
явилися в тому, що «розвивалася моральна деградація
суспільства. Вона стала масовою і пронизує всі соціа-
льні верстви і групи. Взаємне попущення, зниження
моральних вимог людей одне до одного у всіх ланках
офіційних і неофіційних відносин стало повсюдним.
Ненормальна, девіантна поведінка перетворилася в
звичну норму у величезної маси людей. Базовою, на
жаль, для українського суспільства стає людина без
світогляду і моралі, «людина без властивостей». Тота-
льна моральнісна деградація, що продовжується впро-
довж двох десятиліть, перетворила українське суспіль-
ство в хворий організм» [11, с. 410].
Зараз позитивним моментом, є те, що все більше
сучасних західних авторів зі світовими іменами у своїх
дослідженнях економіки і глобалізації почали вихо-
дити з обґрунтування наукового положення про те, що
в умовах глобального світу в людській діяльності акту-
алізується, досить значимо зростає роль тих нееконо-
мічних чинників, яким економічна наука до остан-
нього часу не надавала належного значення, але зараз
неодмінно повинна їх враховувати у своїх досліджен-
нях — духовно-моральнісні цінності, культура, соціо-
культурні чинники. При цьому культура на практиці не
може вимірюватися у кількісному плані: ця ілюзія уні-
версальності та невід’ємності поступово розвіється
[10, с. 289].
ЗАДОРОЖНА О. Г.
28 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
З одного боку, актуалізується необхідність ви-
вчення соціокультурних факторів, бо їх визначальне
значення розвитком західної цивілізації, яка почина-
лася саме із духовної трансформації. З іншого боку,
досить значимим є те, що в останні два десятиліття на
Заході швидко розширюється поле прикладних дослі-
джень, результати і висновки яких підтверджують, що
сучасний світ може вижити лише за допомогою по-
вернення духовної енергетики, тому що культура має
визначальне значення як у розвитку людства, так і в
розвитку економіки, бо «культура і економічна діяль-
ність взаємопов’язані, зміни одного відображаються
на іншому» [8, с. 39].
Більше того, розуміння самого процесу сучасної
глобалізації без врахування впливу на неї духовно-ку-
льтурної сфери людської діяльності не може бути ні
змістовним, ні скільки-небудь повним, бо явно недо-
оцінено творчі та винахідницькі здібності людей, які
стикаються з викликами у сфері культури, а ті, хто ро-
зуміє значення культурних чинників господарського
розвитку, прагнуть до більш гуманної та більш спра-
ведливої глобалізації у економічному і екологічному
плані.
Проте в процесі глобалізації та формування сус-
пільства постмодерну випущені на свободу нові сили,
котрі відчужують людину, неможливо приборкати
лише економічними засобами. У суспільній свідомості
все ще існують ілюзії, що суто економічні засоби змо-
жуть виправити кризову ситуацію: звідкись появиться
ефективний власник, відбудеться зниження податко-
вого тягаря, законодавці стануть на захист виробника
і т.п. Проте для господарського відродження країни
лише таких засобів уже не достатньо. Потрібен більш
змістовний підхід, що аналізує і соціокультурні цінно-
сті та чинники, а тому необхідно усвідомлювати, що
нормальною основою економічної антикризової науки
є не безособистісний грошово-кредитний механізм, а
теорія господарювання свободо-відповідальної, твор-
чої, моральнісної особистості, яка є базовим суб’єктом
благосних господарських трансформацій. При цьому
особиста відповідальність не може замінити функціо-
нальну (посадову) відповідальність, бо мова йде про
онтологічну, екзистенційну відповідальність, яка зараз
повинна виходити на передній план у життєдіяльності
людини у кризовий період. Це по-перше.
Позаекономічні чинники, як вказує аналіз науко-
вих економічних публікацій в останні роки, стають
вирішальними для подолання сучасного кризового
стану і саме від них починає все більшою мірою зале-
жати реальна ситуація на планеті. Тому, по-друге, ці-
лісне проектування економічних, а ширше — господар-
ських реформ потребує нових методологічних підходів
до їх осмислення через призму позаекономічних дисци-
плін. На цей надзвичайно актуальний і необхідний мо-
мент як на іншодисциплінарну — міждисциплінарну і
трансдисциплінарну методику цілісного пізнання і
сприйняття предмета соціально-економічного дослі-
дження сьогодні звертають особливу увагу вчені, які
прагнуть до цілісного розуміння господарських транс-
формацій.
«Неупереджений аналіз свідчить, — обґрунтовує
А. М. Колот, — що подолання кризи, в якій перебуває
економічна наука (припускаємо, що не тільки вона),
неможливе без зміни формату, збагачення методології
досліджень, наповнення її інструментарієм міждисци-
плінарного характеру. Справді, методологічний арсе-
нал, з яким наукові школи, що функціонують у царині
економічних наук, увійшли в ХХІ століття, потребує
оновлення, доповнення здобутками суміжних науко-
вих шкіл — соціологічних, філософських, політологіч-
них тощо» [7, с. 76].
Трансдисциплінарність поглиблює міждисциплі-
нарний підхід тому, що вона є більш всеосяжним ме-
тодом дослідження цілісної реальності, та трактується
як підвісний міст з двостороннім рухом між наукою
і культурою суспільства. «Трансдисциплінарність» по-
трібно розглядати як новий тип зв’язку між наукою
і культурою. Зв’язку, який так само необхідний сучас-
ній науці, як і сучасній культурі. Вона впливає на
внутрішній устрій науки і на її відносини з суспіль-
ством. Вона має вплив і на культуру, на формування її
ціннісних універсалій. Доцільно згадати, що наука є
органом пізнання людства й служить інтересам люд-
ства до тих пір, поки воно може адекватно усвідомлю-
вати свої інтереси. Тобто трансдисциплінарність вво-
дить наукові дослідження в формат культури, голов-
ним виразом якої є пошук і передача глибинних смис-
лів, які стають основопожними цінностями господар-
ської життєдіяльності. Вони повинні пронизувати все
життя людей як по горизонталі, так і по вертикалі.
При цьому слід у наукових пошуках виходити з того,
що вони з самого початку повинні виходити із гумані-
стичних координат, де людина-особистість є метою
господарського розвитку. Для цього ж потрібно розу-
міти, що такий розвиток повинен мати за основу са-
мопізнання та самореалізацію особистості.
Все це вказує на необхідність методологічних
оновлень як у сфері науки взагалі, так і в економічних
дослідженнях. Якщо ж змінюється тренд вимог до на-
укового аналізу, його методів, то схематично, без-
думно копіювати вже «заїзжені» теорії зовсім недо-
статньо. Потреба в осмисленні існуючої турбулентної
дійсності, яка уже стала «апокаліптичним лабіринтом»
(Ю. М. Осіпов), і яка досить швидко змінюється, ста-
вить надзвичайно актуальну вимогу докорінного мето-
дологічного оновлення усієї гуманітарної науки. Особ-
ливо це актуалізується, коли спостерігаються «великі
труднощі вітчизняної науки в поясненні та оцінці
того, що відбувається в країні. Ми не маємо надійної
теорії, що здатна пояснити нинішній стан українського
суспільства, у нас немає необхідного для цього поня-
тійно-категоріального апарату. Методолого-теоре-
тичні труднощі переживають і соціальні філософи, і
політологи, і економісти, і соціологи, і представники
інших соціогуманітарних наук… Спроби імпортувати
для нашого суспільства пояснювальні схеми, що ви-
никли для пояснення інших суспільств, на повірку не-
одноразово також виявилися малопродуктивними» [11,
с. 416-417] (виділено нами — О. З.).
Нова постнекласична людиномірна наука має ба-
зуватися на трьох нових фундаментальних постулатах,
які створюють новий формат світобачення і світо-
гляду. Вони є певною мірою рефлексивними і вклю-
чають такі нові сутнісні теоретико-методологічні по-
ложення як: єдина триіпостасна — духовно-біо-соціа-
льна природа людини; глибинний архетип «свобода-
відповідальність», який висхідно визначає поле благо-
сного господарювання людини; особистість як базовий
свободо-відповідальний творчий суб’єкт господар-
ських трансформацій. При цьому специфіку господар-
ЗАЙЦЕВ В. С.
2018/№1 29
ських досліджень визначає нова гіпотеза про уном лю-
дяності (власне людяне у людині), який включає у себе
геном (біологічне) і мемон (культурно-соціальне), та
розгортає господарство як цілісну сферу життєдіяльно-
сті людини у руслі реалізації духовно-моральнісних цін-
ностей і мотивів. Цей новий формат економічного
мислення дозволяє пізнавати не лише матеріально-
економічні, технократичні аспекти буття людини, але
й виходити з того, що цілісність життєсвіту включає в
себе як матеріально-речовинну сторону, яку вивчає
традиційна механіко-матеріалістична наука, так і ду-
ховні засади життєвідправлення особистості. Тому за-
раз головним об’єктом досліджень науки ХХІ століття
стає пізнання внутрішнього духовного світу людини, її
свідомість, яка зараз постає як новий предмет праці. В
цьому й полягає зміна свідомості та цінностей заради
вирішення проблеми виживання людства.
Висновки. Оновлення методології економічних
досліджень має відбуватися, як вже показує й вищеви-
кладене, за рахунок перш за все введення в сферу су-
часних економічних досліджень позаекономічних при-
чин і факторів. Це дозволяє значно розширювати і по-
глиблювати бачення сучасної економіки як особливої,
специфічної форми господарства. Господарство ж
зовсім не зводиться лише до економічного, ціле-ра-
ціонального, а включає в себе й більш глибинні ос-
нови ціннісно-раціонального характеру. Перехід до мис-
лення в форматі ціннісної, сутнісної раціональності по-
стає життєво важливим як для самої науки, так і для
продуктивних змін у сучасній господарській реально-
сті. Саме в теоретичному заглибленні до рівня ціннісної
раціональності сьогодні слід шукати джерела, витоки
і шляхи розв’язання теперішніх найгостріших соціа-
льно-економічних проблем і протиріч, які до крайно-
сті загострили проблему виживання людства як особ-
ливого біологічного виду homo sapiens.
Кінець ХХ — початок ХХІ століть ознаменувалися
корінною якісною зміною тренду світового господар-
ського розвитку: його головною засадою стало сполу-
чення інноваційних технологій з національно-культурною
ідентичністю господарюючих суб'єктів. Це свідчить про
те, що в новому тренді розвитку, який розпочався,
відбувається актуалізація духовно-творчої складової
господарської діяльності. Зрозуміти сам сучасний про-
цес господарювання поза такою актуалізацією стає на-
вряд чи можливо. Все це й викликало необхідність пе-
реходу до нової постнекласичної людиномірної еконо-
мічної науки.
Сама логіка розвитку постнекласичної економіч-
ної науки поставила завдання усвідомлення цілісності
світу, реальності, показала, що для пізнання цілісного
світу зовсім недостатньо традиційного вивчення лише
його матеріалістичної сторони-основи. Новітній науці
конче потрібно досліджувати й духовне внутрішнє
життя людини-господаря як невід’ємної складової,
мікрокосму у Універсумі, виходячи з єдиної триіпос-
тасної — духовно-біо-соціальної природи людини.
Список використаних джерел
1. Бердяев Н. А. Смысл творчества: Опыт оправ-
дания человека. Москва: АСТ: Астрель, 2011. 668 с.
2. Великие мыслители о великих вопросах:
Современная западная философии. Москва: ФАИР-
Пресс, 2001. 400 с.
3. Волков Ю. К., Пигин Д. Ф. Есть ли ресурс у
капиталистической мир-системы, или Насколько
практичной может стать утопистика?. Философия хо-
зяйства. 2010. № 4. С. 69-78.
4. Глобальна економічна криза 2008-2010 років:
світовий досвід та шляхи подолання в Україні. До-
нецьк: Юго-Восток, 2010. 414 с.
5. Дерлугьян Г. Кризис прежнего, возможности
нового. Развитие и экономика. 2015. № 12, февраль.
URL: http://spkurdyumov.ru/biology/krizis-prezhnego-vo
zmozhnosti-novogo/.
6. Кнабе Г. Год конца истории. Двадцатилетие
конца истории. URL: http://www.russ.ru/pole/God-kon
ca-istorii.
7. Колот А. М. Міждисциплінарний підхід як до-
мінанта розвитку економічної науки та освітньої дія-
льності. Социальная экономика. 2014. № 1-2. С. 76-83.
8. Культура имеет значение. Каким образом цен-
ности способствуют общественному прогрессу. Мос-
ква: МШПИ, 2002. 320 с.
9. Marshall A. Principles of Economics. London:
Macmillan, 1961. 769 с.
10. Новая постиндустриальная волна на Западе.
Антология. Москва: Academia, 1990. 640 с.
11. Шульга М. О. Дрейф на узбіччя. Двадцять ро-
ків суспільних змін в Україні. Київ: ТОВ «Друкарня
«Бізнесполіграф», 2011. 448 с.
В. С. Зайцев
канд. екон. наук
ПАТ «КЗВВ», м. Краматорськ
ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ
РОБІТНИКІВ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
Постановка проблеми. Соціально-економічний
розвиток вітчизняної економіки викликав зміни у тру-
дових відносинах і мотивації праці робітників сфери
матеріального виробництва, що засновані на нових
уявленнях про функціонування та ефективність праці,
зокрема, мотивації праці робітників основного вироб-
ництва промислових підприємств. У сучасних еконо-
мічних умовах значна частина підприємств України
знаходиться у стані рецесії, потребуючи кваліфікова-
них робітників. Протягом останніх чотирьох років чи-
сельність економічно активного населення України
зменшилась на 1815 тис. осіб, або на 9,5% за рахунок
таких чинників як зниження народжуваності, відтік
осіб працездатного віку на роботу за кордон, воєнні дії
|