Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування над дітьми (Продовження)

Початок див. у № 1 за 2009 рік.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Олійник, А.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України 2009
Schlagworte:	Судова практика
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13989
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування над дітьми (Продовження) / А.С. Олійник // Судова апеляція. — 2009. — № 2(15). — С. 122-144. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-13989
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-139892010-12-08T12:02:25Z Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування над дітьми (Продовження) Олійник, А.С. Судова практика Початок див. у № 1 за 2009 рік. 2009 Article Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування над дітьми (Продовження) / А.С. Олійник // Судова апеляція. — 2009. — № 2(15). — С. 122-144. — укp. XXXX-0026 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13989 uk Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Судова практика Судова практика
spellingShingle	Судова практика Судова практика Олійник, А.С. Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування над дітьми (Продовження)
description	Початок див. у № 1 за 2009 рік.
format	Article
author	Олійник, А.С.
author_facet	Олійник, А.С.
author_sort	Олійник, А.С.
title	Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування над дітьми (Продовження)
title_short	Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування над дітьми (Продовження)
title_full	Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування над дітьми (Продовження)
title_fullStr	Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування над дітьми (Продовження)
title_full_unstemmed	Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування над дітьми (Продовження)
title_sort	узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування над дітьми (продовження)
publisher	Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Судова практика
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13989
citation_txt	Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування над дітьми (Продовження) / А.С. Олійник // Судова апеляція. — 2009. — № 2(15). — С. 122-144. — укp.
work_keys_str_mv	AT olíjnikas uzagalʹnennâpraktikirozglâdusudamicivílʹnihspravprousinovlennâdítejpozbavlennâbatʹkívsʹkihpravvstanovlennâopíkitapíkluvannânaddítʹmiprodovžennâ
first_indexed	2025-07-02T15:45:53Z
last_indexed	2025-07-02T15:45:53Z
_version_	1836550616894144512
fulltext	Крім того, практика свідчить, що після скасування таких постанов інші судді приймають аналогічні рішення, а апеляційний суд практично позбавлений мож� ливості дієво на них реагувати. З урахуванням цього, а також того, що законодавство більшості країн Євро� пи не передбачає можливості оскарження прокурором постанов суду про відмо� ву в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, було б варто на зако� нодавчому рівні переглянути таку можливість і в Україні. Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування над дітьми (Продовження)* А. С. Олійник, кандидат юридичних наук, суддя Апеляційного суду м. Києва Підготовка справи до розгляду Справи про усиновлення Статтею 253 ЦПК України врегульовано питання підготовки справи до роз� гляду, визначено процесуальні дії судді на стадії цивільного процесу – провад� ження у справі до судового розгляду (саме так ця стадія названа в главі 3 розділу ІІІ ЦПК України) або підготовка справи до розгляду (визначено ст. 153 ЦПК України) з метою своєчасного та правильного її вирішення. Із системного аналізу положень ЦПК України випливає, що підготовка спра� ви до розгляду розпочинається з моменту постановлення суддею ухвали про відкриття провадження у справі й триває до постановлення ухвали про призна� чення справи до судового розгляду. При розгляді справ про усиновлення на практиці виникає питання щодо обов’язкового проведення попереднього судового засідання у цих справах. Згідно із частиною третьою ст. 253 ЦПК України справи окремого провад� ження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового роз� гляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені законом. Згідно із частиною сьомою ст. 130 ЦПК України попереднє судове засідання є обов’язковим для кожної справи, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом. Із системного тлумачення положень статей 130, 253 ЦПК України випливає, що проведення попереднього судового засідання у справах про усиновлення має бути обов’язковим. Судова практика 122 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 * Початок див. у № 1 за 2009 рік. Положення ЦПК України щодо обов’язкового проведення попереднього су� дового засідання у справах про усиновлення не завжди враховувалися і дотри� мувалися суддями районних судів м. Києва. Так, з 7 справ, які було розглянуто Голосіївським районним судом м. Києва у першому півріччі 2008 року та направлено до Апеляційного суду м. Києва у зв’яз$ ку із узагальненням судової практики, у 5 справах призначено попереднє судове засідання. З 2 справ, які було розглянуто Дарницьким районним судом м. Києва у 2007 році та направлено до Апеляційного суду м. Києва у зв’язку із узагальнен$ ням судової практики, в 1 справі призначено попереднє судове засідання. З 12 справ, які було розглянуто Деснянським районним судом м. Києва у 2007 році та направлено до Апеляційного суду м. Києва, у 6 справах було призна$ чено попереднє судове засідання, а з 10 справ у першому півріччі 2008 року – попе$ реднє судове засідання призначено у 7 справах. З 8 справ, які було розглянуто у першому півріччі 2008 року Дніпровським районним судом м. Києва та направлено до Апеляційного суду м. Києва у зв’язку із узагальненням судової практики, у 7 справах призначено попереднє судове засідання. З 4 справ, які було розглянуто Оболонським районним судом м. Києва у першо$ му півріччі 2008 року та надіслано до Апеляційного суду м. Києва у зв’язку із уза$ гальненням судової практики, у 2 справах призначено попереднє судове засідан$ ня. У 2007 році у всіх справах призначено попереднє судове засідання. З 7 справ, які було розглянуто Печерським районним судом м. Києва у 2007 році та направлено для узагальнення судової практики, попереднє судове засідання призначено у 7 справах, у першому півріччі 2008 року – з 4 справ попе$ реднє судове засідання призначено у 2. У всіх 12 справах, які було розглянуто Подільським районним судом м. Києва у 2007 році та направлено для узагальнення судової практики, призначалося по$ переднє судове засідання, у першому півріччі 2008 року – у всіх 16 справах призна$ чено попереднє судове засідання. З 5 справ, які було розглянуто Солом’янським районним судом м. Києва у 2007 році та направлено для узагальнення судової практики, у 5 справах призначено попереднє судове засідання, у першому півріччі 2008 року з 8 справ – попереднє су$ дове засідання призначено у 6. З 19 справ, які було розглянуто Святошинським районним судом м. Києва у 2007 році та направлено для узагальнення судової практики, у 12 справах при$ значалося попереднє судове засідання, у першому півріччі 2008 року – з 8 справ по$ переднє судове засідання призначалася у 6 справах. У всіх справах про усиновлення, розглянутих Шевченківським районним судом м. Києва, у зазначеному періоді було призначено попереднє судове засідання. Відповідно до частини першої ст. 253 ЦПК України суддя під час підготовки справи про усиновлення дитини до розгляду вирішує питання про участь у ній як заінтересованих осіб відповідного органу опіки та піклування, а у справах, провадження в яких відкрито за заявами іноземних громадян, – уповноважено� го органу виконавчої влади. Орган опіки та піклування повинен подати суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини, до якого мають бути додані: Олійник А. С. Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про… 123 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 – акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його прожи� вання; – свідоцтво про народження дитини; – медичний висновок про стан здоров’я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток; – у випадках, встановлених законом, згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров’я або навчального закладу, а також самої дити� ни на усиновлення (частини друга–третя ст. 253 ЦПК України). У разі ненадання заявником зазначеного висновку органу опіки та піклуван� ня з документами, визначеними частиною третьою ст. 253 ЦПК України, питан� ня про надання органом опіки та піклування висновку та необхідних документів має вирішуватися в попередньому судовому засіданні. Узагальненням встановлено, що, як правило, орган опіки та піклування по� дає суду лише висновок, оскільки передбачені частиною третьою ст. 253 ЦПК України документи надаються заявником разом із заявою про усиновлення. Відповідно до ст. 253 ЦПК України під час підготовки справи про усиновлен� ня суддя має вирішити питання щодо кола заінтересованих у розгляді справи осіб. У ЦПК України не визначено, який саме орган опіки та піклування як заін� тересована особа повинен брати участь у справі про усиновлення. Таке питання виникає на практиці. Наприклад, заявники Г. та Г., заінтересована особа – Служба у справах не$ повнолітніх Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про усинов$ лення звернулися до Святошинського районного суду м. Києва. Із матеріалів справи вбачається, що дитина, яку бажають усиновити заявники, проживає з ос� танніми, які є її опікунами. У матеріалах справи наявний висновок Свято� шинської районної у м. Києві державної адміністрації про доцільність усинов� лення та відповідність його інтересам дитини, але участь у справі брав орган опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації. Святошинський районний суд м. Києва 11 квітня 2008 року розглянув справу за заявою Б., заінтересовані особи – Служба у справах дітей Святошинської рай$ онної у м. Києві державної адміністрації, відділ РАЦС Святошинського районно$ го управління юстиції у м. Києві про удочеріння та задовольнив заяву. Із ма� теріалів справи випливає, що дитина проживає із заявником в Оболонському районі м. Києва (справу відкрито з порушенням правил підсудності), висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини надано Службою у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, а у справі брав участь орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації. В окремих випадках у справі про усиновлення як заінтересовані особи брали участь два органи опіки та піклування, що свідчить про нез’ясування судом пи� тання про участь у справі належного органу опіки та піклування. Наприклад, Голосіївський районний суд м. Києва 11 березня 2008 року розгля$ нув справу за заявою Б. та Б., заінтересовані особи – орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклу$ вання Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, відділ реєстрації Судова практика 124 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва та відділ реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції м. Києва про удочеріння. Із матеріалів справи вбачається, що дівчинку, яку бажають усиновити заявники, було знайдено в Оболонському районі м. Києва та доставлено в інфекційне відділення КМДКЛ № 1 Оболонського рай� ону м. Києва. Висновок у справі про доцільність усиновлення дитини надано Службою у справах неповнолітніх Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації. Відповідно до Порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 року № 1377, висновок щодо можливості особи стати усино$ вителем надає орган опіки та піклування за місцем проживання заявника, а вис$ новок про доцільність усиновлення і його відповідність інтересам дитини – за місцем проживання дитини. Відповідний порядок надання висновків встановлено Порядком проваджен� ня діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав уси� новлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 905, який набрав чинності з 1 грудня 2008 року. Видається, що правильною є практика тих районних судів м. Києва, які як заінтересовану особу у справах про усиновлення залучають орган опіки та піклування за місцем проживання дитини, яку усиновлюють, оскільки саме цей орган опіки та піклування для надання висновку у справі з’ясовує всі обста� вини справи і в судовому засіданні через свого представника його підтримує та захищає інтереси усиновлюваної дитини. У процесі узагальнення виявлено, що в окремих справах про усиновлення попереднє судове засідання проводиться без участі заявника або органу опіки та піклування. Виникає питання щодо обов’язкової участі зазначених осіб у попе� редньому судовому засіданні та можливість його проведення без них. Попереднє судове засідання проводиться з метою сприяння подальшому об’єктивному розгляду справи про усиновлення. Враховуючи специфіку справ про усиновлення, наявність імперативної норми про обов’язкову участь у судо� вому засіданні заявника та представника органу опіки та піклування, вважаємо, що у попередньому судовому засіданні участь заявника та представника органу опіки та піклування має бути обов’язковою. Питання про участь належного ор� гану опіки та піклування має вирішуватися судом при підготовці справи до роз� гляду, а саме: в попередньому судовому засіданні. Вважаємо правильною практику тих районних судів м. Києва, які у разі не� явки в попереднє судове засідання заявника чи представника органу опіки та піклування за умови належного їх повідомлення про час і місце судового розгля� ду відкладають розгляд попереднього судового засідання та повторно виклика� ють у судове засідання цих осіб. У позовному провадженні відповідно до ст. 130 ЦПК України ухвалення рішення суду під час попереднього судового засідання є можливим у разі відмо� ви від позову та визнання позову. У справах окремого провадження відсутній спір про право, а тому ухвалення рішення в попередньому судовому засіданні є неможливим. Олійник А. С. Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про… 125 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 Виявлено ухвалення рішення у справах про усиновлення в попередньому су� довому засіданні в колегіальному складі з участю народних засідателів, що дає підстави стверджувати про призначення справи у попереднє судове засідання з метою ухвалення рішення, а не з метою підготовки справи до розгляду. Викладене свідчить про спрощений підхід окремих суддів до розгляду справ цієї категорії. Справи про позбавлення батьківських прав У всіх проаналізованих цивільних справах про позбавлення батьківських прав протягом вказаного періоду відповідно до вимог ст. 130 ЦПК України було призначено попереднє судове засідання. Водночас із протоколів та журналів су� дового засідання вбачається, що його проведення переважно є формальним, на� лежної підготовки справи судді не проводять. У більшості справ у попередньому судовому засіданні суд ухвалював рішен� ня про задоволення позову. Рішення ухвалювалося у попередньому судовому засіданні у випадках надходження від відповідача заяви про згоду на позбавлен� ня його батьківських прав, а також у випадках відсутності такої заяви. У багатьох справах попереднє судове засідання проводилося без відповідача, якому навіть не направлялися судові повістки про виклик у попереднє судове засідання, а також за відсутності відомостей про вручення йому повістки. Наприклад, у справі за позовом прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах неповнолітньої Авраменко Ю.С. до Авраменко Т.О., Авраменка С.М., третя особа – Служба у справах неповнолітніх Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав суддя Деснянського районного суду м. Києва 12 листопада 2007 року провела попереднє судове засідання без участі відповідачів. Із матеріалів справи вбачається, що в суду бу� ли відомості про вручення повістки С.М. Авраменку та відсутні такі відомості щодо Т.О. Авраменко. У попереднє судове засідання з’явилася лише представ� ник органу опіки та піклування. Так, Голосіївський районний суд м. Києва розглянув у попередньому судовому засіданні справу за позовом Служби у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації до С., третя особа – прокуратура Го$ лосіївського району м. Києва, Ф. та ухвалив рішення. У справі наявна розписка про вручення повістки відповідачу та його заперечення проти позбавлення батьківських прав. Таким чином, суд розглянув справу та ухвалив рішення про позбавлення відповідача батьківських прав на порушення вимог частини четвер$ тої ст. 130 ЦПК України. На порушення вимог ст. 171 СК України у попередньому судовому засіданні судді не вирішують питання про участь у справі дитини для з’ясування її думки при вирішенні питання, що стосується її життя. Наприклад, Шевченківський районний суд м. Києва 16 жовтня 2007 року ух$ валив рішення про задоволення позову у справі за позовом Гупало В.А. до Мака$ ренко І.В., третя особа – Орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, не з’ясу$ вавши думку дитини, щодо якої її матір було позбавлено батьківських прав, не$ зважаючи на те, що на день розгляду справи дитині виповнилося 15 років. Судова практика 126 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 Як один із позитивних прикладів серед проаналізованих справ про позбавлен$ ня батьківських прав можна навести справу Печерського районного суду м. Києва за позовом Островської С.Г. до Островського О.О., Островської О.О., третя осо$ ба – орган опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки, в якій суд заслухав думку дитини 1997 року народження. Вирішення питання про заслуховування думки дитини у судовому засіданні, на наш погляд, має вирішуватися в попередньому судовому засіданні з ураху� ванням думки сторін та представника органу опіки та піклування щодо стану здоров’я дитини та рівня її розумового розвитку. Розгляд справи та ухвалення рішення суду Справи про усиновлення Згідно із частиною четвертою ст. 234 ЦПК України розгляд справ про усинов� лення проводиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів. Як правило, суди дотримуються вимог закону про розгляд справ про усинов� лення колегією у складі одного судді і двох народних засідателів. У практиці районних судів м. Києва мали місце випадки розгляду справ про усиновлення без участі народних засідателів. Так, Святошинський районний суд м. Києва із 20 справ, розглянутих у 2007 році та надісланих до Апеляційно� го суду м. Києва для узагальнення судової практики, 7 справ розглянув без участі народних засідателів, а з 15 справ, розглянутих у першому півріччі 2008 року – 1 справу. Необхідно зазначити, що, на думку суддів Дарницького районного суду м. Києва, яку викладено в короткому узагальненні розгляду судом справ вказа� ної категорії, участь народних засідателів у судовому розгляді справ про усинов� лення порушує надану СК України гарантію про таємницю усиновлення. Відповідно до ст. 254 ЦПК України справи про усиновлення розглядаються з обов’язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров’я усвідомлює факт усиновлення. Обов’язкова участь зазначених осіб у справі про усиновлення зумовлена спе� цифікою справ про усиновлення та необхідністю заслухати їхні особисті пояс� нення. Аналіз судової практики свідчить, що суди переважно дотримуються вимоги цивільного процесуального закону про обов’язкову участь заявника та органу опіки та піклування, уповноваженого органу виконавчої влади під час розгляду справи про усиновлення. За неявки заявника в судове засідання суди відклада� ли розгляд справи з метою забезпечення його обов’язкової участі під час розгля� ду справи. На жаль, траплялися випадки розгляду справ про усиновлення без участі заявника, органу опіки та піклування чи уповноваженого органу виконавчої влади. Так, 24 вересня 2007 року Дніпровський районний суд м. Києва у попередньому судовому засіданні розглянув справу за заявою Б., Б., заінтересована особа – Олійник А. С. Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про… 127 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 Служба у справах неповнолітніх Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про усиновлення дитини без участі представника органу опіки та піклування. Із матеріалів цієї справи вбачається, що відомості про вручення повістки ор� гану опіки та піклування відсутні, а також відсутній медичний висновок про стан здоров’я дитини, її фізичний і розумовий розвиток. Таким чином, суд не провів належної підготовки справи до розгляду та не розглянув її відповідно до вимог закону. Наприклад, Дніпровським районним судом м. Києва з 8 справ про усиновлення, розглянутих у першому півріччі 2008 року, 3 справи розглянуто без заявників, які направили суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі. З урахуванням імперативної норми про обов’язкову участь заявника у справі про усиновлення суди не повинні задовольняти клопотання заявника про роз� гляд справи без його участі. Встановлення судом мотивів, на підставі яких особа бажає усиновити дитину, ставлення до виховання дитини, взаємовідповідність особи, яка бажає усинови� ти дитину, та дитини (ст. 224 СК України) зумовлює обов’язкову участь заявни� ка у справі про усиновлення. Наприклад, Голосіївський районний суд м. Києва 22 квітня 2008 року розгля$ нув справу про усиновлення з ухваленням рішення про задоволення заяви в попе$ редньому судовому засіданні без участі заявника, а лише з участю представника заявника. Проте у рішенні суду зазначено: «вислухавши пояснення заявника». Негативною є практика Подільського районного суду м. Києва, який у всіх проаналізованих справах про усиновлення іноземними громадянами (головую� чий один і той самий суддя) розглянув справи без участі Державного департа� менту з усиновлення та захисту прав дитини, який направляв суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, зазначаючи про свою згоду на усиновлення (удочеріння). Наприклад, Подільський районний суд м. Києва 15 квітня 2008 року ухвалив рішення в попередньому судовому засіданні без участі представника Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини у справі за заявою грома$ дян Італії Джерачі Вінченцо та Гуарезі Марі, заінтересовані особи – Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини при Міністерстві України у справах сім’ї, молоді та спорту, відділ опіки та піклування Подільського райо$ ну м. Києва, відділ РАЦС Подільського району м. Києва, дитячий будинок «Малятко», Дзюбенко Т.А. За змістом положень ст. 218 СК України для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров’я. В окремих матеріалах цивільних справ про усиновлення виявлено письмову згоду дитини на усиновлення без засвідчення її підпису. У таких випадках про� блемним є встановлення судом згоди дитини на усиновлення, якщо думку дити� ни не з’ясовував орган опіки та піклування. У більшості справ про усиновлення суди не вирішують питання участі дити� ни в розгляді справи для надання нею згоди для усиновлення. Судова практика 128 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 Необхідно звернути увагу, що відповідно до п. 72 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновле� них дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 905, для з’ясування, чи згодна дитина на усиновлення, представник служби у справах дітей у присутності представника дитячого або іншого закла� ду, в якому проживає (перебуває) дитина, чи прийомних батьків, батьків�вихо� вателів, опікунів, піклувальників проводить бесіду з дитиною. Якщо дитина усвідомлює факт усиновлення, представник служби у справах дітей роз’яснює дитині його правові наслідки. Письмова згода дитини на усиновлення засвідчується представником служби у справах дітей. Видається, що надання дитиною письмової згоди у формі заяви має бути підставою участі дитини під час розгляду справи для максимального врахування її інтересів. Із проаналізованих справ випливає, що в окремих випадках судді вважають наявність письмової заяви дитини, в якій вона висловлює свою згоду на усинов� лення, достатньою умовою для встановлення відповідного юридичного факту, і не вирішують питання про участь дитини в судовому засіданні, відповідно до ви� мог ст. 254 ЦПК України. Обов’язковою є участь у процесі дитини, яку усиновлюють, передбачає висловлення нею своєї думки щодо усиновлення. Залучення дитини до участі у справі залежить від суддівського бачення можливості її за віком і станом здо� ров’я усвідомлювати факт усиновлення. Питання про участь дитини в розгляді справи має вирішуватися в попередньому судовому засіданні з урахуванням думки органу опіки та піклування, наданого медичного висновку про стан здо� ров’я дитини, її фізичний та розумовий розвиток, щоб не допустити під час роз� гляду справи негативного впливу на дитину. Судова практика щодо процесуальної участі дитини під час розгляду справи є різною. У багатьох справах суди не заслуховують думку дитини, незважаючи на те, що її вік та стан здоров’я дають їй можливість усвідомлювати факт усинов� лення. В одних випадках у підготовчій частині судового розгляду встанов� люється особа дитини, в інших – ні. Із протоколів та журналів судових засідань вбачається, що переважно в судовому засіданні заслуховується думка дитини щодо її усиновлення без встановлення її особи. Наприклад, Подільський районний суд м. Києва у справах про усиновлення дітей іноземними громадянами встановлює особу дитини та заслуховує її дум$ ку щодо усиновлення. Із проаналізованих справ про усиновлення дитини іноземними громадянами випливає, що останні у більшості випадків просять змінити прізвище та ім’я ди� тини. Згідно із частиною першою ст. 231 СК України за заявою усиновлювачів мо� же бути змінено ім'я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім’ї усиновлювачів і звикла до нового імені. Проте на практиці виникає питання щодо згоди дитини на зміну її імені, оскільки СК України не визначає форми такої згоди та вік дитини в цьому випадку. Олійник А. С. Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про… 129 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 Наприклад, у справі Подільського районного суду м. Києва № 2$о$172 /08 за за$ явою Джерачі Вінченцо та Гуарезі Марія, заінтересовані особи – Державний де$ партамент з усиновлення та захисту прав дитини при Міністерстві України у справах сім’ї, молоді та спорту, відділ опіки та піклування Подільського району м. Києва, відділ РАЦС Подільського району м. Києва, дитячий будинок «Малят$ ко», Дзюбенко Т.А. про усиновлення заявники просили змінити ім’я дитини «Оль$ га» на «Ольга Андре». У справі є письмова заява дитини 1997 р. народження про те, що вона не заперечує щодо її усиновлення сім’єю заявників, але не висловле� но думки щодо зміни її імені. У конкретному випадку виникає питання, якщо ім’я дитини фактично зберігається, але до нього приєднується ще одне, чи є не� обхідною обов’язкова згода дитини на зміну імені. Аналіз судової практики свідчить, що районні суди ухвалювали рішення про усиновлення в заочному провадженні. Наприклад, Шевченківський районний суд м. Києва 26 березня 2008 року ухва$ лив заочне рішення у справі за заявою К., К., зацікавлені особи – Т., Шев$ ченківська районна у м. Києві державна адміністрація, відділ реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва про уси$ новлення дитини. Ухвалення заочного рішення в окремому провадженні не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки ЦПК України передбачає заочний розгляд справи лише у справах позовного провадження. Крім того, закон передбачає обов’язкову участь у справі органу опіки та піклування, а тому справу не може бути розглянуто без участі представника цього органу. Згідно із частиною третьою ст. 6 ЦПК України закритий судовий розгляд до� пускається за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, з метою таємниці усиновлення. Таким чином, вирішення питання про закритий судовий розгляд має вирішу� ватися судом залежно від клопотання заявника чи заінтересованих осіб. Із матеріалів цивільних справ про усиновлення вбачається, що клопотання про закритий судовий розгляд заявники викладали в позовних заявах – проси� ли забезпечити таємницю усиновлення. За умови відсутності клопотання про забезпечення таємниці усиновлення, справа має розглядатися за загальним правилом у відкритому судовому засіданні. Згідно із частиною сьомою ст. 6 ЦПК України про розгляд справи в закрито� му судовому засіданні суд зобов’язаний постановити мотивовану ухвалу в на� радчій кімнаті, яка оголошується негайно. У більшості справ суди не вирішують клопотання про розгляд справи у за� критому судовому засіданні. Процесуальні дії суду полягають у зазначенні у вступній частині рішення про розгляд справи у закритому судовому засіданні. Позитивною є практика судів про вирішення вказаного клопотання у попе� редньому судовому засіданні та вказівка про розгляд справи у закритому судо� вому засіданні в ухвалі про призначення справи до судового розгляду. Відповідно до ст. 285 СК України встановлено обмеження права іноземця на таємницю усиновлення дитини, яка є громадянином України. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадяни� ном держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, не Судова практика 130 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 є таємним, якщо у державі, в якій усиновлювач постійно проживає і в яку має переїхати дитина, усиновлення не є таємним (частина перша ст. 285 СК України). Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадяни� ном держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, і якщо ця особа в Україні постійно не проживає, не є таємним (частина друга ст. 285 СК України). Справи про усиновлення дітей іноземними громадянами розглядалася суда� ми у відкритому судовому засіданні. Виявлено також, що суди допускають порушення вимог п. 2�1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України щодо обов’язкового фіксу� вання судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу з 1 січня 2008 року. У Подільському районному судді м. Києва простежується така практика роз$ гляду справ: справа призначається у попереднє судове засідання з метою її роз$ гляду та ухвалення рішення, учасники процесу подають суду письмові заяви про фіксування судового розгляду без технічного запису і розгляд справи фіксується у протоколі судового засідання. Попереднє засідання проводиться з додержанням загальних правил, встанов� лених ЦПК для судового розгляду, з винятками, встановленими главою, що ре� гулює провадження до судового розгляду (частина одинадцята ст. 130 ЦПК Ук� раїни). Таким чином, з 1 січня 2008 року попереднє судове засідання має фіксувати� ся технічними засобами з виготовленням журналу судового засідання. Рішення у справах про усиновлення може бути ухвалено лише в судовому засіданні. Так, Подільський районний суд м. Києва 15 квітня 2008 року ухвалив рішення в попередньому судовому засіданні у справі за заявою громадян Італії Джерачі Вінченцо та Гуарезі Марія, заінтересовані особи – Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини при Міністерстві України у справах сім’ї, молоді та спорту, відділ опіки та піклування Подільського району м. Києва, відділ РАЦС Подільського району м. Києва, дитячий будинок «Малятко», Дзю$ бенко Т.А., фіксуючи хід судового засідання у протоколі судового засідання. Подільський районний суд м. Києва 21 лютого 2008 року ухвалив у поперед$ ньому судовому засіданні рішення у справі за заявою Мартеллі Аллесіо та Пеккіа Анна Марія про усиновлення, заінтересовані особи – Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини при Міністерстві України у справах сім’ї, молоді, спорту, відділ опіки та піклування Подільського району м. Києва, відділ РАЦС Подільського району м. Києва, відділ РАЦС Оболонського району м. Києва, дитячий будинок «Малятко» . У справі наявні письмові заяви від заявників, пред$ ставника органу опіки та піклування Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, прокурора Подільського району м. Києва з проханням проводити судове засідання у справі без застосування звукозаписувального технічного засобу. Для задоволення вказаних клопотань такі заяви не можуть мати для суду правового значення, оскільки ЦПК України в імперативній формі визначено Олійник А. С. Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про… 131 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 про повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу з 1 січня 2008 р. Виявлено ухвалення судами рішення у попередньому судовому засіданні без належної підготовки справи – відсутності необхідних доказів на підтвердження встановлення визначених СК України юридичних фактів. Наприклад, Святошинський районний суд м. Києва 23 липня 2007 року у по$ передньому судовому засіданні ухвалив рішення у справі за заявою П., заінтере$ совані особи – П., орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про усиновлення дитини. Проте із матеріалів справи випливає, що заявник із заявою не надав медичного висновку про стан свого здоров’я, довідку з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копії декла� рації про доходи. Вказані докази не було надано заявником і у попередньому су� довому засіданні. Під час розгляду справ про усиновлення суди допускають порушення й інших норм ЦПК України. Відповідно до частини другої ст. 159 ЦПК України справа розглядається од� ним і тим самим складом суду. У разі зміни одного із суддів під час судового роз� гляду справа розглядається спочатку. Наприклад, Деснянський районний суд м. Києва 17 березня 2008 року у попе$ редньому судовому засіданні розпочав розгляд справи за заявою Г., заінтересовані особи – Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, відділ реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції в м. Києві, відділ реєстрації актів цивільного стану Обо$ лонського районного управління юстиції у м. Києві, Київський міський будинок дитини «Берізка» про усиновлення в одному складі – суддя і два народних засіда$ телі, у справі після дослідження матеріалів справи було оголошено перерву. 28 березня 2008 року суд продовжив розгляд справи, перейшовши до судових де$ батів, незважаючи на те, що у справі змінився один із народних засідателів. Статтею 224 СК України визначено обставини, які повинен враховувати суд, ухвалюючи рішення у справі про усиновлення дитини. Аналіз цивільних справ про усиновлення дає підстави стверджувати, що су� ди не завжди при ухваленні рішення враховують визначені ст. 224 СК України обставини, які мають істотне значення. Наприклад, 13 квітня 2007 року Шевченківський районний суд м. Києва розг$ лянув та ухвалив рішення у справі за позовом Н., зацікавлені особи: орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про усиновлення. Заява про усиновлення надійшла до суду 30 березня 2007 року, рішення ухвалено за один день до повноліття дитини, яка народжена 14 квітня 1989 р. Із справи вбачається, що заявник одружився із матір’ю дитини 7 березня 2001 року. За таких обставин виникає питання щодо мотиву усиновлення дити� ни, яка незабаром стане повнолітньою. У рішенні суд не мотивував належним чином мотив усиновлення дитини, ли� ше зазначив, що «усиновлення дитини піде їй на користь, оскільки вона є непо� внолітньою, залишилася без батька, фактично перебуває на утриманні як своєї матері, так і заявника, який є її вітчимом». Судова практика 132 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 Справи про позбавлення батьківських прав Справи про позбавлення батьківських прав розглядаються у позовному про� вадженні. Як убачається із витребуваних матеріалів цивільних справ, суди до розгляду справ цієї категорії підходять дещо спрощено. Більшість справ цієї категорії розглядається без участі відповідача, без на� лежного його повідомлення про час і місце розгляду справи, за відсутності відо� мостей про час і місце розгляду справи. Відповідно до частини другої ст. 60 ЦПК України докази подаються сторона� ми та іншими особами, які беруть участь у справі. Із більшості справ убачається, що позивачі у позовній заяві просили суд вик� ликати у судове засідання свідків. У попередньому судовому засіданні суд не вирішив клопотання позивачів про виклик свідків. Обставини справи встановлювалися судами на підставі лише дослідження письмових доказів, як правило, висновку органу опіки та піклування, що вип� ливає із рішень судів, в яких про встановлені обставини заначається саме з по� силанням на зазначений висновок. Водночас непоодинокі випадки надання органами опіки та піклування фор� мальних висновків у справі, які судами не оцінюються критично. Наприклад, у справі за позовом прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах неповнолітніх Хуторського О.О., Хутірського Б.О. до Хуторсь$ кої О.О., третя особа – Служба у справах неповнолітніх Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, КМБД «Берізка» про позбавлення батьків$ ських прав, висновок органу опіки та піклування, який складається із трьох невеликих абзаців зводиться до констатації того, що мати залишила своїх дітей, вихованням не займається, не цікавиться їх життям та станом здо$ ров’я, не утримує матеріально, один малолітній знаходиться у бабусі, а ін$ ший – у БД «Берізка». Враховуючи інтереси дітей, на підставі рішення опікунсь$ кої ради орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав відповідача. Узагальненням судової практики у справах про позбавлення батьківських прав також встановлено, що судді не звертають уваги на те, що, відповідно до ча� стини першої ст. 57 ЦПК України, доказове значення у справі мають пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків. Відповідно до ст. 184 ЦПК України, якщо сторона, третя особа, їхні представ� ники заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їх згодою можуть бути допитані як свідки згідно із статтями 180–182 цього Кодексу. Вказане положення є новелою в цивільному процесі, неоднозначно сприй� мається науковцями та практиками. Проте незалежно від ставлення практиків до вказаного положення цивільного процесуального закону, судді повинні про� понувати стороні надати пояснення під присягою та роз’яснювати, що інакше пояснення не будуть вважатися доказом у справі. У всіх надісланих для узагальнення справах сторони, їхні представники да� вали пояснення як особи, які беруть участь у справі. У жодній справі із протоко� Олійник А. С. Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про… 133 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 лу судового засіданні не вбачається, що суд пропонував стороні дати пояснення, відповідно до ст. 184 ЦПК України та роз’яснював наслідки такої відмови. Не звертають уваги судді і на те, що відповідно до ст. 19 СК України саме ор� ган опіки та піклування, а не опікунська рада подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору. Наприклад, Деснянський районний суд м.Києва 13 грудня 2007 року ухвалив рішення у справі за позовом Скітейкіної О.В. до Скітейкіна І.В., третя особа – Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адмі$ ністрації про позбавлення батьківських прав. У справі наявний висновок опікунської ради Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації. Виявлено випадки необгрунтованого розгляду справи про позбавлення батьківських прав у закритому судовому засіданні. Так, Шевченківський районний суд м. Києва 17 жовтня 2007 року розглянув у закритому судовому засіданні справу за позовом Служби у справах неповнолітніх Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації в інтересах непо$ новлітнього Шелифост Д.С. до Шелифост А.В., Шелифост С. М., третя особа – Відділ опіки та піклування Служби у справах неповнолітніх Шевченківської ра$ йонної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення прав та стягнення аліментів. Розгляд справи у закритому судовому засіданні судом не мотивовано. Відповідно до частини другої ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Одно� часно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Неоднозначною є практика судів щодо застосування положення ст. 166 СК України про стягнення аліментів. В окремих випадках суди безпідставно відмов� ляють у стягненні аліментів на дитину. Наприклад, Шевченківський районний суд м. Києва відмовив у позові в час$ тині стягнення аліментів у справі за позовом Служби у справах неповнолітніх Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації в інтересах непо$ вновлітнього Шелифост Д.С. до Шелифост А.В., Шелифост С. М., третя осо$ ба – Відділ опіки та піклування Служби у справах неповнолітніх Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Відмову в позові в частині стягнення аліментів суд мотивував одним реченням: «На час розгляду справи суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в цій частині». Так, Шевченківський районний суд м. Києва 6 вересня 2007 року ухвалив рішення у справі за позовом Служби у справах неповнолітніх Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації в інтересах Дмитренка Б.А. до Дми$ тренка А.М., третя особа – Відділ опіки та піклування Служби у справах непо$ внолітніх Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про поз$ бавлення батьківських прав та стягнення аліментів, яким позов задоволив ча$ стково, в частині стягнення аліментів у позові відмовив з посиланням на ст. 193 СК України, мотивуючи відмову так: «неповнолітній Дмитренко Б.А. не перебуває у закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому закладі». У цьому випадку суд неправильно застосував норму матеріального права, оскільки відповідно до ст. 166 СК України стягнення аліментів не пов’язується із перебуванням дитини у певній установі. Судова практика 134 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 Трапляються випадки неправильного розподілу судових витрат у вказаних справах у разі задоволення позову в частині стягнення аліментів. Наприклад, Шевченківський районний суд м. Києва 21 листопада 2007 року розглянув справу у закритому судовому засіданні за позовом К. в інтересах непо$ внолітніх К., К., до К., третя особа – Орган опіки та піклування управління освіти Шевченківського району м. Києва про позбавлення батьківських прав та задовольнив позов, позбавив батьківських прав К., передав неповнолітніх дітей органам опіки та піклування, стягнув з К. аліменти на утримання непо$ внолітніх дітей на користь установи, де будуть утримуватись діти, стягнув «з К. на користь держави державне мито в розмірі 8 грн 50 коп., на користь тери$ торіального управління державної судової адміністрації України в м .Києві 7 грн 50 коп. за інформаційно$технічне забезпечення розгляду справи». У конкретному випадку суд не звернув уваги, що позови про стягнення аліментів є майновими, відповідно до ст. 80 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців. Як роз’яснив Верховний Суд України у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами зако� нодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кож� ну з них. Проте суди не завжди звертають увагу на вказане положення. Верховний Суд України у зазначеній вище постанові Пленуму також роз’яс� нив, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських прав унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших неза� лежних від неї причин. Суди не повною мірою дотримуються роз’яснень Верховного Суду України, викладених у зазначеній вище постанові. Так, Шевченківський районний суд м. Києва 16 лютого 2007 року ухвалив рішення у справі за позовом прокурора Шевченківського району м. Києва в інтере$ сах малолітнього Д,. до Д., третя особа – Орган опіки та піклування Шев$ ченківської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, яким позов задовольнив та позбавив відповідача батьківських прав. Судом було встановлено, що відповідач 10 січня 2006 р. народила сина Д. З 12 грудня 2006 року і до дати розгляду справи судом відповідач знаходила� ся на лікуванні у лікарні, страждає на хронічне психічне захворювання. У рі� шенні суду зазначено, що мати від дитини не відмовлялася. Дитина залишена в лікувальному закладі у зв’язку з тяжким захворюванням матері (шизофренія) та необхідністю лікувати її у спеціалізованому стаціонарі. У рішенні суд також посилається на висновок опікунської ради, хоча в ма� теріалах справи наявний висновок Шевченківської районної у м. Києві держав� ної адміністрації, в основу якого покладено висновок опікунської ради. Згідно з цим висновком орган опіки та піклування не заперечує проти позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки остання не займається утриманням ма� Олійник А. С. Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про… 135 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 лолітнього та не може забезпечити повноцінне його існування, усунулась від ви� ховання та утримання дитини. У матеріалах справи відсутній акт умов проживання відповідача, складений органом опіки та піклування, а наявний акт – складений працівниками ЖЕКу. З огляду на викладене випливає, що суд не виконав вимоги про повне, всебічне та об’єктивне з’ясування обставин справи, не оцінив критично висно� вок органу опіки та піклування в сукупності з наявними медичними довідками про стан здоров’я матері дитини. Вбачається, що в конкретному випадку не� обхідно було вирішити питання про відібрання дитини від відповідача без поз� бавлення батьківських прав. Із більшості справ випливає, що суди ухвалювали рішення про задоволення позову та позбавлення батьківських прав відповідача (відповідачів). І лише у незначній кількості справ суди ухвалювали рішення про відмову у позові. Наприклад, Голосіївський районний суд м. Києва 5 грудня 2007 року ухвалив рішення у справі за позовом Думанської І.В. до Гончаренка О.М., третя особа – Служба у справах неповнолітніх Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, яким у позові відмовив з тих підстав, що між сторонами склалися неприязні стосунки, зокрема: з приводу ко$ ристування однією квартирою, існують також інші спірні відносини між сторо$ нами, що безпосередньо впливає на виховання дітей та їхні стосунки з батька$ ми. Із рішення випливає, що сторони разом з неповнолітніми С.О. Гончаренко, 1990 року народження, та А.О. Гончаренко 1997 року народження, зареєстровані та проживають в одній квартирі, шлюб між сторонами розірвано. Вимоги до рішення Справи про усиновлення Рішення суду повинно бути законними і обґрунтованим (частина перша ст. 213 ЦПК України). Зміст рішення визначено ст. 215 ЦПК України. Статтею 224 СК України визначено обставини, які необхідно встановити суду і викласти у мотивувальній частині рішення суду у справах про усиновлення. Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 берез� ня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ух� валюючи рішення згідно із ст. 255 ЦПК України та ст. 224 СК України, суд по� винен обґрунтувати задоволення чи відхилення заяви про усиновлення. У разі її задоволення в резолютивній частині рішення необхідно навести відомості про заявника (заявників), повністю зазначивши його прізвище, ім’я, по батькові, день, місяць і рік народження, а також про його громадянство. За наявності кло� потання заявників суд вирішує клопотання про зміну прізвища, імені та по бать� кові, дати й місця народження дитини відповідно до статей 229–231 СК. При цьому слід мати на увазі, що зміни вносяться не до свідоцтва, а до актового запи� су про народження дитини. У результаті проведення узагальнення вбачається, що суди не завжди дотри� муються вимог ст. 255 ЦПК України та ст. 224 СК щодо зазначення необхідних Судова практика 136 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 відомостей про усиновителя в резолютивній частині рішення та не враховують роз’яснення вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України. Найчастіше у рішенні суду не зазначаються відомості про громадянство уси� новителів, проте вказуються інші – місце проживання та місце реєстрації усино� вителів. У справах про усиновлення суди викладають у різних варіантах резолютив� ну частину, вживають такі формулювання в частині задоволення вимоги про усиновлення: «усиновити», «надати дозвіл на усиновлення», «встановити, що усиновили», «визнати усиновлювачем», «оголосити заявника усиновлювачем». Наприклад: «Усиновити Г., число, місяць, рік народження – В. число, місяць, рік народ$ ження, який проживає: зазначено адресу». «Встановити, що Л., число, місяць, рік народження та Л. число, місяць, рік на$ родження, які мешкають: зазначено адресу – усиновили Д., число, місяць, рік на$ родження.» «Надати дозвіл В., число, місяць, рік народження на усиновлення Г., число місяць, рік народження». «Визнати Б., число, місяць, рік народження, уродженця м. Києва, батьком ди� тини – Д., число, місяць, рік народження. Визнати Б., число, місяць та рік народження, уродженку м. Києва, матір’ю дитини Д., число, місяць, рік народження». «Усиновити К,. неповнолітню дитину К, число, місяць, рік народження. «Усиновити Б., число, місяць, рік народження П.». «Оголосити Д., число, місяць, рік народження, уродженця м. Києва, громадя� нина України, який проживає за адресою: зазначено адресу, усиновлювачем С., число, місяць, рік народження». З урахуванням положень частини другої ст. 224 СК України, відповідно до яких суд постановляє рішення, яким оголошує особу усиновлювачем дитини, ви� дається, що найбільш прийнятним є викладення резолютивної частини у спра� вах про усиновлення таким чином: оголосити заявника усиновлювачем. Наприклад, Дарницький районний суд м. Києва 4 жовтня 2007 року ухвалив рішення у справі про усиновлення. Резолютивну частину викладено так: «Заяву громадянина Сполучених Штатів Америки Хоеджі Крістофера Сіна, 27 грудня 1973 року народження, уродженця м. Хантінгтон Біч штату Каліфорнія Сполучених Штатів Америки, що проживає за адресою: 1900, Хітон Драйв, Гарланд, Техас 75042 США про усиновлення неповнолітнього Волкова Андрія Ростиславовича, 17.11.1993 року народження задовольнити. Зобов’язати відділ РАЦС Дарницького РУЮ м.Києва внести зміни до актово$ го запису про народження Волкова Андрія Ростиславовича, проведеного відділом РАЦС Мінського РУЮ в м .Києві за № 2492 від 02 грудня 1992 року, якими зміни$ Олійник А. С. Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про… 137 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 Курсивом у прикладах зазначено відомості, які не вказуються в узагальненні із врахуванням розгляду справ у закритому судовому засіданні ти прізвище дитини «Волков» на «Ходжі» та ім’я «Андрій» на «Ендрю Шон», місце та дату народження дитини залишити без змін, ім’я по батькові не за$ значати та записати батьками дитини Ходжі Крістофера Сіна.» У резолютивній частині рішення у цій справі судом викладено висновок ли� ше про задоволення заяви про усиновлення та відсутній висновок по суті вимог заявника. По�різному викладають суди в резолютивній частині рішення висновок у ча� стині вирішення питання про зміну імені, прізвища та по батькові дитини, дати і місця народження усиновленої дитини: Наприклад: «Відділу РАГС внести зміни в актовий запис № ___ від число, місяць, рік /свідоцтво про народження серія, номер та дата видачі, видане відділом РАГС Подільського району м.Києва (повторне).» «Зобов’язати відділ РАГС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві внести зміни в актовий запис про народження № ___ від число, місяць, рік народження дитини К., вказавши її батьком – К., число, місяць, рік народ$ ження, гр�на України, що зареєстрований за адресою: зазначено адресу та про� живає за адресою: зазначено адресу та змінити в графі мати прізвище з К., на К., відповідно до запису акта про укладення шлюбу № ___ від число, місяць, рік на$ родження, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровсь� кого районного управління юстиції м. Києва. Прізвище дитини змінити з К. на К., по батькові дитини змінити з Д. на Р., ім’я та дату народження залишити без змін». Викладається резолютивна частина і таким чином: «Внести зміни до актового запису № ______, число, місяць, рік народження, складеного …………». «У актовому записі № __ від число, місяць, рік нароження, вчиненому відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, про народження Ш., записати батьком Ш., число, місяць, рік народження, уродженця м. Львів, громадянина України, зареєстрованого у м. Києві, зазначено адресу». «У запис за № __ від число, місяць, рік народження, вчинений відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про народження С., внести зміни: в графу громадянина замість прізвища С.–Д., в графу по батькові замість С.–А.; в графу батько замість С.–Д.» Суди викладають резолютивну частину без використання терміна «зобов’яза� ти» у тих випадках, коли державний орган цивільного стану не брав участі у справі як заінтересована особа, і у тих, коли був учасником цивільного процесу. Викладення змісту резолютивної частини в частині вирішення питання про зміну імені, прізвища та по батькові у формі «зобов’язати відповідний відділ реєстрації актів цивільного стану внести зміни», на нашу думку, є зайвим, з ог� ляду на повноваження органів реєстрації актів цивільного стану. Судова практика 138 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 Немає необхідності викладати резолютивну частину у формі «зобов’язати», оскільки, відповідно до частини сьомої ст. 255 ЦПК України для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільно� го стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення дітей інозем� цями – також до уповноваженого органу виконавчої влади. Направлення рішення суду про усиновлення до державного органу реєстрації актів цивільного стану для внесення змін до актового запису усинов� леної дитини є порядком виконання рішення, а тому немає потреби у резолю� тивній частині рішення зобов’язувати вказані органи вчинити дії щодо внесен� ня змін в актовий запис. Такий висновок випливає і з Положення про порядок зміни, доповнення, по� новлення та анулювання актових записів цивільного стану, затвердженого нака� зом Міністерства юстиції України від 26 вересня 2002 року № 86/5 (у редакції наказу Мін’юсту від 10 грудня 2007 року № 1227/5), а саме: підставою для вне� сення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про усиновлення (удочеріння) (п. 2.9); підставою для внесення відповідних відміток у актові за� писи цивільного стану, у тому числі про анулювання та поновлення, є: рішення суду про усиновлення (удочеріння), про позбавлення або поновлення батьківських прав (п. 2.10); згідно з рішенням суду про усиновлення (удо� черіння) в актовому записі про народження змінюються відомості щодо батьків, самої дитини, а також місця та дати народження, а за необхідності і дати реєстрації народження, якщо про це зазначено в рішенні суду. Якщо мати дити� ни перебуває у шлюбі з особою, яка усиновила (удочерила) її дитину і у зв’язку зі вступом у шлюб змінила прізвище, в актовому записі про народження дитини проводиться виправлення прізвища матері, на підставі рішення суду про вне� сення змін, доповнень або виправлень у актові записи цивільного стану вносять� ся зміни в актові записи цивільного стану, які зазначені в рішенні суду (п. 2.12). Використання терміна «зобов’язати» означає, що на сторону в позовному провадженні, заінтересовану особу в окремому провадженні, яка брала участь у справі, покладається обов’язок вчинити певні дії. Отже, передбачається поши� рення на цих осіб законної сили рішення суду, що недопустимо без залучення особи до розгляду справи. Тому використання термінології «зобов’язати відповідний державний орган реєстрації актів цивільного стану внести зміни», якщо відповідний орган не брав участі у справі як учасник цивільного процесу, є необґрунтованим з погляду за� конодавчої техніки та поширення законної сили судового рішення на заявника та заінтересованих осіб. В окремих справах суд зобов’язував державний орган реєстрації актів цивільного стану видати заявнику нове свідоцтво про народження дитини. Наприклад, Солом’янський районний суд м. Києва у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі за заявою Д., заінтересовані особи – Служба у справах дітей Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації, Д. про усиновлення зобов’язав відділ реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового за$ пису та видати нове свідоцтво про народження. З огляду на положення ст. 233 СК України, відповідно до яких на підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або по� Олійник А. С. Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про… 139 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 внолітньої особи державний орган реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін, а також на загальні норми реєстрації актів цивільного стану, викладені в Прави� лах реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, немає потреби зобов’язувати державний орган реєстрації актів цивільного стану видавати нове свідоцтво про народження дитини. Як роз’яснив Верховний Суд України в постанові Пленуму від 30 березня 2007 року, після набрання рішенням законної сили його копія в порядку части� ни сьомої ст. 255 ЦПК направляється органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення необхідних змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи, а якщо дитина усиновлена іноземним громадянином, – також уповноваженому органу виконавчої влади. У разі якщо фактичне місце проживання особи, щодо якої подано заяву про усиновлення, не збігається з місцем її народження, копія рішення суду надсилається органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем народження такої особи. Суди виконують вимоги про направлення рішення органу державної реєстрації актів цивільного стану для виконання. Проте не завжди дотримуються роз’яснення Верховного Суду України щодо на� правлення копії рішення відповідному державному органу реєстрації актів цивільного стану. Справи про позбавлення батьківських прав Виявлено випадки, коли суд розглядає не всі вимоги, не зазначає мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрун� товувалися вимоги або заперечення. Наприклад, у справі за позовом Шаповал М.В. в інтересах неповнолітнього Андрєєва М.С. до Андрєєвої Є.В., третя особа – Відділ опіки та піклування Служби у справах неповнолітніх Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав позивач просила позбавити відповідача батьківських прав, стягнути аліменти в розмірі частини всіх видів її доходів, призначити її опікуном. Шевченківський районний суд м.Києва у рішенні від 15 листопада 2007 року зазначив про задоволення позову та позбавлення батьківських прав, а щодо інших вимог не виклав жодного мотиву про наявність чи відсутність підстав для стягнення аліментів, у мотивувальній частині суд зазначив ст.164 ЦПК України, на підставі якої вирішено справу, але не зазначив конкретний пункт цієї статті як підстави позбавлення батьківських прав, не зазначено, якими доказами підтверджуються вимоги позивача, у резолютивній частині не викладено про відмову в позові в цій частині чи задоволення. У справах про позбавлення батьківських прав особливих проблем у суддів при викладенні резолютивної частини рішення не виникає. Проте у більшості справ рішення належним чином не мотивовані. Судова практика 140 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 Оформлення процесуальних документів Судові процесуальні документи є офіційними документами, а тому повинні бути викладені та оформлені грамотно. Неправильне вживання юридичних термінів у судових рішеннях суттєво впливає на повагу до суду, знижує якість судового рішення. На жаль, аналіз судової практики у справах про усиновлення та позбавлення батьківських прав свідчить, що досить часто у судових рішеннях вживається термінологія без урахування виду провадження, у якому розглядається справа, вживається недопустима абревіатура, неправильно зазначається найменування юридичних осіб, трапляються граматичні помилки, рішення викладаються спрощено, без належного викладення мотивувальної частини. У справах про усиновлення судді часто вживають термінологію позовного провадження. Наприклад, Солом’янський районний суд м. Києва у вступній частині рішен� ня зазначив: «розглянувши справу за заявою П., треті особи – Служба у спра� вах неповнолітніх Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації, відділ РАЦС Солом’янського РУЮ у м. Києві про усиновлення»; Святошинський районний суд м. Києва у рішенні від 26 листопада 2007 року у вступній частині зазначив: «розглянувши справу за позовною заявою Б. до П., треті особи: Орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві дер� жавної адміністрації, ВРАЦС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, Б. про удочеріння». Суддя Святошинського районного суду м. Києва 8 лютого 2008 р. постанови� ла ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій зокрема викладено таке: «за позовом С., С., заінтересовані особи – Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Відділ РАЦС Святошинського РУЮ м. Києва про усиновлення», «позивачем надано всі необхідні документи для проведення попереднього судового засідання», «зобов’язати позивача нада� ти в судове засідання оригінали документів доданих до позовної заяви, заінтере� сованих осіб письмові пояснення по суті заявлених вимог». Суддя Святошинського районного суду м. Києва в ухвалі про відкриття про� вадження у справі за заявою П., заінтересовані особи: П., орган опіки та піклу� вання Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації зазначила: «У попереднє судове засідання викликати сторони: заявника, представника зацікавлених осіб»; Суддя Голосіївського районного суду м. Києва в ухвалі про відкриття прова� дження від 2 липня 2008 року у справі «за заявою С., зацікавлені особи: С., орган опіки та піклування Голосіївської РДА в м. Києві, Відділ РАЦС Голосіївського району м. Києва, прокуратура Голосіївського району про усиновлення» зазначи� ла: «Запропонувати відповідачу (відповідачам) подати в зазначений строк пись� мові заперечення проти позову». Олійник А. С. Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про… 141 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 Суддя Шевченківського районного суду м. Києва в ухвалі про відкриття про� вадження у справі від 20 лютого 2007 року у справі «За заявою М., М., заінтере� совані особи: Служба у справах неповнолітніх Шевченківської районної держав$ ної адміністрації, М., про усиновлення неповнолітньої М. зазначила: «У попе� реднє судове засідання викликати заявника і представника третьої особи», «за� пропонувати третій особі подати письмові заперечення проти заяви….» У рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 26 листопада 2007 року зазначено таке: «за позовною заявою Б., до П., треті особи – орган опіки та піклування Святошиської районної у м. Києві державної адміністрації, ВРАЦС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, Б. про удочеріння дитини», «позивач звернувся до суду з зазначеним позовом», «в судовому засіданні позивач позов підтримав», Відповідач П. в судове засідання повторно не з’явився», «суд, вислухавши пояснення позивача …, дійшов висновку, що по$ зов підлягає задоволенню», «позов задовольнити». У рішенні Подільського районного суду м. Києва від 27 лютого 2007 року за� значено: «за заявою К. про усиновлення, зацікавлені особи: відділ опіки та піклу� вання Подільського району м. Києва, відділ РАГС Подільського району м. Києва, Г.», «вислухавши пояснення сторін, зацікавлених осіб, … , суд вважає позов доведений та підлягає задоволенню». Відповідно до частини четвертої ст. 235 ЦПК України справи окремого про� вадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Тому у судо� вих рішеннях необхідно вживати термінологію «заінтересована особа», а не «зацікавлена особа». Виявлено випадки непідписання суддями ухвал про відкриття провадження у справі. Наприклад, у справі Солом’янського районного суду м. Києва № 2�0116 /08 за заявою В., зацікавлені особи: служба у справах дітей Солом’янського районної у м. Києві державної адміністрації, В., про усиновлення суддя не підписав ухва� ли про відкриття провадження у справі. Проблемні питання, які виникають при розгляді справ про усиновлення та позбавлення батьківських прав Справи про усиновлення 1. Вивченням справ встановлено, що окремі судді не проводять підготовку справ до розгляду, не призначають попереднє судове засідання. Проблемним є питання щодо обов’язкової участі заявника та заінтересованих осіб – органу опіки та піклування чи уповноваженого органу виконавчої влади у попередньо� му судовому засіданні. 2. Спірним питанням при розгляді справ є визначення кола заінтересованих осіб у кожній конкретній справі. Необхідним є роз’яснення Верховного Суду України щодо кола осіб, які можуть та повинні брати участь у справах про уси� новлення як заінтересованих осіб. Судова практика 142 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 3. Невизначеним залишається процесуальний статус дитини та особливості заслуховування у судовому засіданні її думки про згоду на усиновлення. 4. Проблемним для суддів є визначення конкретного органу опіки та піклу� вання, участь якого є обов’язковою при розгляді справи як заінтересованої осо� би: за місцем проживання дитини, за місцем проживання заявників чи за місцем знаходження дитини. 5. При розгляді справ про усиновлення виникають проблеми щодо участі прокурора та його процесуального статусу у справі, порядку залучення його су� дом до участі у справі, а також щодо змісту та форми висновку, який він має на� дати у справі у зв’язку із залученням до справи. 6. При розгляді справ про усиновлення дитини іноземними громадянами викликає труднощі перевірка судом повноважень організації, яка від імені ком� петентного органу відповідної держави складала висновок з усиновлення про умови життя іноземців та про наявність у них можливості бути усиновлювачами, а також встановлення того факту, що в іноземній державі дитині будуть забезпе� чені права в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України. 7. У судовій практиці виникають певні складнощі щодо оцінки висновку ор� ганів опіки та піклування про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. Потребує визначення певних критеріїв щодо розкриття змісту оціночних понять, які містяться у ньому. 8. Проблемним на практиці також є застосування оціночних понять, зокрема положення частини другої ст. 208 СК України про врахування судом при уси� новленні повнолітньої особи «інших обставин, що мають істотне значення», по� ложення частини другої ст. 218 СК України «відповідає її віку та стану здоров’я» при вирішенні питання про можливість дитини усвідомлювати факт усиновлен� ня та її обов’язкової участі у розгляді справи. Крім того, виникають труднощі щодо перевірки судами проінформованості дитини про правові наслідки уси� новлення при дотриманні вимог ст. 218 СК України щодо згоди дитини на уси� новлення. 9. При усиновленні дітей іноземними громадянами останні у переважній більшості випадків бажають змінити ім’я усиновлювальній дитині. Потребує роз’яснення застосування судами положення ст. 213 СК України щодо згоди ди� тини на зміну її імені, оскільки закон не передбачає, в якій формі має бути нада� на така згода та з якого віку. 10. На думку суддів, потребує роз’яснення застосування судом СК України у ситуації, якщо при розгляді судом заяв про усиновлення без згоди батька (ма� тері), у випадку заперечення батька (матері) проти усиновлення виникає спір про право (спір стосовно виконання батьківських обов’язків, фактично вирішується питання про позбавлення батьківських прав в окремому провад� женні). Проте главою 5 розділу IV ЦПК України не передбачено залишення за� яви про усиновлення в такому випадку без розгляду. 11. Відповідно до ст. 207 СК України усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. У суддів виникає питання: які докази мають надавати іноземні громадяни на підтвердження свого бажання виховувати дитину. 12.Суди по�різному формулюють резолютивну частину рішення. Олійник А. С. Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про… 143 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 Справи про позбавлення батьківських прав 1. Проблемним є застосування ст. 19 СК України щодо обов’язкової участі конкретного органу опіки та піклування у справах цієї категорії: за місцем про� живання дитини, за місцем проживання позивача чи за місцем проживання відповідача. 2. Невизначеним залишається процесуальний статус дитини та особливості її участі у розгляді справи для висловлення її думки при вирішенні спору про поз� бавлення батьківських прав. 3. Проблемним на практиці є визначення процесуального статусу органу опіки та піклування у справах про позбавлення батьківських прав. Ці органи бе� руть участь у справі як треті осіби, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, що не відповідає теорії цивільного процесуального права та по� ложенням ЦПК України. 4. При розгляді справ про позбавлення батьківських прав неоднозначною є судова практика щодо участі прокурора у справі та визначення його процесуаль� ного статусу, порядку залучення його судом до участі у справі, а також щодо змісту та форми висновку, який він має надати у справі у зв’язку із залученням до справи. Викладені окремі проблемні питання, які виникають при розгляді справ вка� заних категорій, потребують більш детального роз’яснення Верховного Суду України, а окремі положення СК України – більш чіткого законодавчого регу� лювання. Висновок науковоEправової експертизи щодо законності визнання приватного нотаріуса спеціальним суб’єктом злочинів у сфері службової діяльності, проведеної у відповідності із Законом України «Про наукову і науковоEтехнічну експертизу» на запит приватного нотаріуса Ковальчука С.П. І. Зміст запиту До Ради науково�правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України звернувся приватний нотаріус Коваль� чук С.П. (лист від 1 листопада 2007 року) з проханням про проведення науково� правової експертизи щодо законності визнання приватного нотаріуса спеціаль� ним суб’єктом злочинів у сфері службової діяльності. Зокрема, запит сформуль� овано так: У зв’язку з порушенням кримінальної справи проти приватного нотаріуса Ковальчука С.П. за ст. 364, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України прошу дати висновок науково�правової експертизи про те, чи може бути суб’єктом даних злочинів приватний нотаріус. II. Юридичні підстави проведення науковоEправової експертизи: 1) лист�запит від 1 листопада 2007 р.; 2) згода виконавця на проведення екс� пертизи та її кошторис, що відповідно до ч. 2 ст.154 Цивільного кодексу України Судова практика 144 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9

Institution

Ähnliche Einträge