Рішення у кримінальних справах
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13992 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Рішення у кримінальних справах // Судова апеляція. — 2009. — № 2(15). — С. 153-157. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-13992 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-139922010-12-08T12:02:29Z Рішення у кримінальних справах Судова практика 2009 Article Рішення у кримінальних справах // Судова апеляція. — 2009. — № 2(15). — С. 153-157. — укp. XXXX-0026 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13992 uk Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Судова практика Судова практика |
| spellingShingle |
Судова практика Судова практика Рішення у кримінальних справах |
| format |
Article |
| title |
Рішення у кримінальних справах |
| title_short |
Рішення у кримінальних справах |
| title_full |
Рішення у кримінальних справах |
| title_fullStr |
Рішення у кримінальних справах |
| title_full_unstemmed |
Рішення у кримінальних справах |
| title_sort |
рішення у кримінальних справах |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Судова практика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13992 |
| citation_txt |
Рішення у кримінальних справах // Судова апеляція. — 2009. — № 2(15). — С. 153-157. — укp. |
| first_indexed |
2025-07-02T15:46:00Z |
| last_indexed |
2025-07-02T15:46:00Z |
| _version_ |
1836550623879757824 |
| fulltext |
Рішення у кримінальних справах
Визнано неправильною кваліфікацію дій засудженого Буркала В.М. за ч. 4
ст. 187 КК України за ознакою заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоE
джень, перекваліфіковано на ч. 2 цієї статті, оскільки достовірно встановлено,
що такі ушкодження були заподіяні шляхом завдання ударів ножем іншим
співучасником – засудженим Кузьменком Д.Б., який у такий спосіб вчинив
умисне вбивство потерпілого, до чого Буркало В.М. не причетний (ексцес виE
конавця).
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду
України від 21 жовтня 2008 року (витяг)
Вироком Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2008 року Кузьмен�
ка Д.Б. визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 4
ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, та Буркала В.М. у вчинені злочинів, перед�
бачених ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинен�
ня менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбуття
Кузьменку Д.Б. – 13 років та Буркалу В.М. – 8 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке є їх особистою власністю.
На зазначений вирок подані касаційні подання прокурора, який брав участь
у розгляді справи в суді першої інстанції, засудженого Кузьменка Д.Б. та захис�
ника Самойленка В.С. щодо засудженого Буркала В.М.
Ухвалою Верховного Суду України від 21 жовтня 2008 року касаційну скар�
гу засудженого Кузьменка Д.Б. залишено без задоволення, касаційне подання
прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, та
касаційна скарга захисника Самойленка В.С. щодо засудженого Буркала В.М.
задоволені частково.
Вказавши при цьому, що сукупність наведених у вироку доказів, яким суд
дав правильну оцінку, переконливо свідчить про те, що Кузьменко Д.Б. і Бурка�
ло В.М. за попередньою змовою між собою вчинили крадіжку мобільного теле�
фону в Дешка А.О., а потім також за змовою між собою групою осіб учинили
розбійний напад на Павленка Ю.М. Під час вчинення розбійного нападу Кузь�
менко Д.Б. з корисливих мотивів умисно вбив потерпілого. При цьому судом
встановлено, що умисне вбивство Кузьменко Д.Б. вчинив без участі Буркала
В.М., вийшовши за межі домовленості з ним на заволодіння чужим майном.
Тому суд правильно кваліфікував дії Кузьменка Д.Б. за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 187
та п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Кваліфікація дій Буркала В.М. за ч. 2 ст. 185 КК
України є також правильною. Що ж стосується кваліфікації його дій за ч. 4
ст. 187 КК України, то вона є неправильною. Як вбачається із змісту вироку, суд
кваліфікував дії Буркала В.М. за ч. 4 ст. 187 КК України за ознакою заподіяння
потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, тоді як у справі достовірно встановле�
но, що такі ушкодження були заподіяні шляхом завдання ударів ножем Кузь�
менком Д.Б., який у такий спосіб вчинив умисне вбивство Павленка Ю.М., до
Судова практика
153
№
2
(1
5
),
2
0
0
9
чого Буркало В.М. не причетний. Тому дії Буркала В.М. перекваліфіковані з ч. 4
ст. 187 КК України на ч. 2 цієї статті як розбій, вчинений за попередньою змовою
групою осіб, з призначенням йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 187 КК Ук�
раїни.
Враховуючи викладене, Апеляційним судом м. Києва як судом першої
інстанції, неправильно кваліфіковані дії одного з засуджених, оскільки не взято
до уваги те, що мав місце ексцес виконавця.
За визначенням ексцес виконавця (лат. excessus – вихід, відступ, ухилення) –
вчинення виконавцем злочину дій, що не охоплюються умислом інших співу�
часників і утворюють інший самостійний злочин або надають вчиненому ним
діянню якісно іншого характеру. Чинне кримінальне законодавство України не
містить норм, які б регулювали відповідальність організатора злочину, підмов�
ника і пособника при ексцесі виконавця.
Ексцес може стосуватися об’єкта злочину (наприклад, викрадаючи майно,
особа вчинила зґвалтування), способу вчинення злочину (замість крадіжки вчи�
нено розбій), кваліфікуючих обставин (замість контрабанди невеликої кількості
наркотиків вчинено контрабанду наркотичних засобів у особливо великих
розмірах). Ексцес виконавця поширюється на випадки, коли інші співучасни�
ки – організатор, підмовник чи пособник не передбачали, не бажали і не допус�
кали вчинення виконавцем не узгоджених з ними злочинних дій.
Отже, при ексцесі виконаця співучасники не відповідають за злочин, що став
наслідком ексцесу. Вони відповідають за співучасть у тих злочинах, які охоплю�
вались їхнім умислом.
Змінено вирок стосовно Петльованого О.Л. у частині призначеного йому
покарання з довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є йоE
го власністю, на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є
його власністю, оскільки встановлено, що злочин, передбачений п.п. «а», «з»,
«і» ст. 93 КК України 1960 року і вчинений ним у період часу, коли найсуE
ворішим покаранням за нього було 15 років позбавлення волі.
Ухвала спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та
Військової судової колегії Верховного Суду України від 13 лютого 2009 року про
перегляд у порядку виключного провадження вироку судової колегії у криміналь$
них справах Київського міського суду від 2 лютого 2001 року (витяг)
Вироком Київського міського суду від 2 лютого 2001 року Петльованого О.Л.,
раніше судимого, засуджено за:
ч. 2 ст. 215�3 КК України 1960 року до 5 років позбавлення волі;
ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року до 6 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, що є його власністю;
ч. 2 ст. 17, п. «а» ст. 93 КК України 1960 року до 13 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, що є його власністю;
ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року до 4 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, що є його власністю;
Судова практика
154
№
2
(1
5
),
2
0
0
9
ч. 3 ст. 193 КК України 1960 року до 1 року позбавлення волі;
ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року до 10 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, що є його власністю;
п.п. «а», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року до довічного позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, що є його власністю;
ч. 2 ст. 141 КК України 1960 року до 4 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, що є його власністю;
ч. 2 ст. 206 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі;
ч. 3 ст. 140 КК України 1960 року до 7 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, що є його власністю;
ч. 1 ст. 145 КК України 1960 року до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 42 КК України 1960 року остаточне покарання за сукупністю
злочинів призначено у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією всього
майна, що є його власністю.
За ч. 3 ст. 193 КК України 1960 року за епізодом стосовно Кулика В.А., Пет�
льованого О.Л. виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
На підставі п. 1 ст. 26 КК України 1960 року Петльованого О.Л. визнано особ�
ливо небезпечним рецидивістом.
Відповідно до ст. 14 КК України 1960 року до Петльованого О.Л. застосовано
примусове лікування від алкоголізму.
Ухвалою Верховного Суду України від 5 липня 2001 року вирок щодо Петльо�
ваного О.Л. змінено: перекваліфіковано його дії за епізодами щодо потерпілих
Кулика В.А., Сиваненка Р.В., Поліщук Х.В. та Маєра М.І. з ч. 3 ст. 142 КК Ук�
раїни 1960 року на ч. 2 ст. 142 КК України 1960 року та призначено покарання
за цим законом у виді позбавлення волі на 8 років з конфіскацією всього майна,
що є його власністю. Постановлено вважати, що Петльованого О.Л. засуджено за
ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року до 6 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, що є його власністю. На підставі ст. 42 КК України 1960 року по�
карання за сукупністю злочинів призначено у виді довічного позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого. Постановлено виклю�
чити з вироку вказівку про визнання Петльованого О.Л. особливо небезпечним
рецидивістом. В решті вирок залишено без змін.
Також цим же вироком засуджено Афанасьєва Я.М., Лукутіна В.М., Пили�
пенка І.О., щодо яких подання про перегляд вироку у порядку виключного про�
вадження не вносилося.
Петльованого О.Л. засуджено за те, що 08.10.1999 р. він, Афанасьєв та нев�
становлена слідством особа, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, біля
зупинки тролейбуса маршруту № 18 на вул. Фрунзе в м. Києві з метою угону ав�
томобіля «Форд�ескорт», державний номерний знак 513�89 КИ, вчинили
розбійний напад на Кулика В.А. і заволоділи названим автомобілем, а також
викрали з нього автомагнітолу вартістю 300 грн, технічний паспорт та посвід�
чення водія на ім’я Кулика В.А.
Крім того, 07.11.1999 року приблизно о 19 годині 30 хвилин на проспекті
Радянської України біля будинку № 9 у м. Києві здійснив угон автомобіля, що
належав Ляху О.Л.
11.12.1999 року близько 22 години на території середньої школи № 9 на про�
спекті Рокосовського, 5 у м. Києві за попередньою змовою з Лукутіним вчинили
Судова практика
155
№
2
(1
5
),
2
0
0
9
розбійний напад на Сиваненка Р.В., заволодівши його майном на суму 520 грн,
а також паспортом, технічним паспортом та посвідченням водія на ім’я по�
терпілого. Під час вчинення розбійного нападу Петльований О.Л., діючи са�
мостійно, з метою умисного вбивства завдав Сиваненку декілька ударів по тулу�
бу, однак не довів свій умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі.
18.12.1999 року Петльований О.Л. приблизно о 22 годині, перебуваючи в
стані алкогольного сп’яніння, біля кафе «Російське лото» на Оболонському про�
спекті в м. Києві, таємно викрав сумку Зуб Н.О., у якій знаходилося майно на су�
му 1020 грн 70 коп., заподіявши потерпілій значну шкоду, а також паспорт та
довідку про ідентифікаційний код.
20.12.1999 року приблизно о 16 годині Петльований О.Л. на території
114 кварталу Пуще�Водицького лісництва вчинив розбійний напад на по�
терпілу Поліщук Х.В. та заволодів її майном на суму 2020 гривень.
4 січня 2000 року, приблизно о 00 годин 30 хвилин Петльований О.Л., пере�
буваючи в стані алкогольного сп’яніння, біля станції метро «Мінська» поблизу
будинку № 37�а на Оболонському проспекті в м. Києві вчинив розбійний напад
на Маєра М.І., заволодівши його паспортом та майном на загальну суму
697,80 грн, заподіявши потерпілому значну матеріальну шкоду.
06.01.2000 року, приблизно о 02 годині на території Пуще�Водицького
лісництва на кварталі № 114 Петльований О.Л., будучи особою, яка раніше вчи�
нила замах на умисне вбивство з корисливих мотивів, Афанасьєв Я.М. та невста�
новлена слідством особа за попередньою змовою між собою вчинили умисне
вбивство Бай Т.М. Після вбивства Бай Т.М. Петльований О.Л. таємно заволодів
її майном.
11.01.2000 року, приблизно о 18 годині, перебуваючи біля будинку № 50 на
проспекті Героїв Сталінграда в м. Києві, Петльований О.Л. та невстановлена
слідством особа за попередньою змовою між собою відкрито викрали матеріальні
цінності Жежер І.В. на загальну суму 2680,80 гривень.
14.01.2000 року, приблизно о 20 годині Петльований О.Л. у під’їзді будинку
№ 87 на вул. Автозаводській в м. Києві із хуліганських спонукань завдав по�
терпілому Константінову О.В. удару по голові скляною пляшкою, від чого по�
терпілий втратив свідомість. Після цього Петльований О.Л. таємно викрав його
майно на загальну суму 904 гривень.
15.01.2000 року в період часу з 16 години до 21 години Петльований О.Л.,
будучи в стані алкогольного сп’яніння, біля будинку № 35 на вул. Автоза�
водській у м. Києві таємно проник до квартири № 216, звідки викрав майно
Мацюка С.С. на загальну суму 3180 грн, заподіявши потерпілому значної мате�
ріальної шкоди.
Також вироком суду встановлено, що Петльований О.Л. 06 січня 2000 року
вчинив умисне вбивство Бай Т.М. за обтяжуючих обставин, за яке його засудже�
но 2 лютого 2001 року до довічного позбавлення волі. Відповідно до положень
ст. 93 КК України 1960 року за такий злочин було передбачено покарання у виді
позбавлення волі на строк від 8 до 15 років або смертна кара, а у випадках, пе�
редбачених пунктом «а» цієї статті, з конфіскацією майна.
Рішенням Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 року положен�
ня ст. 24 Загальної частини та положення санкцій статей Особливої частини
Судова практика
156
№
2
(1
5
),
2
0
0
9
Кримінального кодексу України, які передбачають смертну кару як вид пока�
рання, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконсти�
туційними).
На виконання зазначеного рішення Конституційного Суду України 22 люто�
го 2000 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального,
Кримінально�процесуального та Виправно�трудового кодексів України», яким
смертну кару як виняткову міру покарання було виключено з Кримінального
кодексу України і введено новий вид покарання – довічне позбавлення волі, цей
закон набрав чинності 4 квітня 2000 року.
Так, на час постановлення вироку Київським міським судом найсуворішим
покаранням за вказаний злочин було довічне позбавлення волі.
Але разом з тим не враховано, що у період часу з 29 грудня 1999 року до
4 квітня 2000 року, а саме 6 січня 2000 року, коли Петльованим О.Л. вчинено за�
значений злочин, виходячи зі змісту Рішення Конституційного Суду України,
зазначених положень Конституції України та статей Кримінального кодексу
України найсуворішим покаранням, яке могло бути йому призначено за злочин,
передбачений п.п. «а», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року, було позбавлення
волі строком на 15 років.
За змістом ч. 1 ст. 6 КК України 1960 року та ч. 2 ст. 4 КК України 2001 року
злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну
відповідальність, що діяв на час його вчинення.
За таких обставин, ухвалою Верховного Суду України від 13 лютого 2009 року
задоволено клопотання засудженого Петльованого О.Л., змінено вирок Київ�
ського міського суду від 2 лютого 2000 року та ухвалу Верховного Суду України
від 5 липня 2001 року. За п.п. «а», «з», «і» ст. 93 КК України 1960 року призна�
чено покарання 15 років позбавлення волі замість довічного позбавлення волі.
Відповідно до розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень КК України
2001 року судове рішення приведене у відповідність з цим Кодексом зі зміною
кваліфікації дій Петльованого О.Л. на відповідні частини і статті нового Кри�
мінального кодексу та зі зниженням покарання до максимальної межі, передба�
ченої цим Кодексом. Та на підставі ст. 42 КК України 1960 року остаточне пока�
рання за сукупністю злочинів визначено у виді 15 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Судова практика
157
№
2
(1
5
),
2
0
0
9
|