Ринки малих розвинутих країн Африки: оцінка маркетингових перспектив для традиційного експорту з України

У статті проаналізовано перспективу торгівельних відносин України з найбільш розвинутими країнами Східної Африки, які є достатньо ємким ринком збуту для українських підприємств, за допомогою методу аналізу інтенсивності розвитку країн (використовуються відносні величини динаміки) та адаптованої моде...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
Hauptverfasser:	Ляшенко, В.І., Осадча, Н.В., Галясовська, О.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2018
Schriftenreihe:	Вісник економічної науки України
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/139954
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Ринки малих розвинутих країн Африки: оцінка маркетингових перспектив для традиційного експорту з України / В.І. Ляшенко, Н.В. Осадча, О.В. Галясовська // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 1 (34). — С. 90-106. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-139954
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1399542018-06-22T03:06:24Z Ринки малих розвинутих країн Африки: оцінка маркетингових перспектив для традиційного експорту з України Ляшенко, В.І. Осадча, Н.В. Галясовська, О.В. Наукові статті У статті проаналізовано перспективу торгівельних відносин України з найбільш розвинутими країнами Східної Африки, які є достатньо ємким ринком збуту для українських підприємств, за допомогою методу аналізу інтенсивності розвитку країн (використовуються відносні величини динаміки) та адаптованої моделі Раша. Проаналізовано динаміку експортно-імпортних операцій України з країнами Африки за останні 6 років. Надано пропозиції щодо подальшої торгівлі та вибору потенційних партнерів із економічно розвинутих країн Африки. В ході дослідження вперше надано пропозиції щодо використання показників динамічного розвитку країн Східної Африки та адаптовано моделі Раша до аналізу зовнішньоторговельних відносин. Проведено оцінку привабливості товарних імпортерів країн Африки на основі методів: аналізу показників розвитку країн (використовується за допомогою відносної величини динаміки) та адаптованої моделі Раша (оцінки латентних змінних). Це дало змогу проаналізувати стабільність та ємкість ринків Африки за двома методами. Визначено які країни Африки є вигідними для проведення Україною з ними торгової політики. В статье проанализированы перспектива торговых отношений Украины с наиболее развитыми странами Восточной Африки, которые являются достаточно емким рынком сбыта для украинских предприятий, с помощью метода анализа интенсивности развития стран (использует относительные величины динамики) и адаптированной модели Раша. Проанализирована динамика экспортно-импортных операций Украины со странами Африки за последние 6 лет. Даны предложения по дальнейшей торговли и выбору потенциальных партнеров из экономически развитых стран Африки. В ходе исследования впервые даны предложения по использованию показателей динамичного развития стран Восточной Африки и адаптированы модели Раша к анализу внешнеторговых отношений. Проведена оценка привлекательности товарных импортеров стран Африки на основе методов: анализа показателей развития стран (используется с помощью относительной величины динамики) и адаптированной модели Раша (оценки латентных переменных). Это позволило по проанализировать стабильность и емкость рынков Африки по двум методам. Определено, какие страны Африки являются выгодными для проведения Украиной с ними торговой политики. The article analyzes the prospect of Ukraine's trade relations with the most developed countries of East Africa, which is a sufficiently large market for Ukrainian enterprises, using the method of analysis of the country's development intensity (used by the relative magnitude of dynamics) and the adapted model of Rash. The dynamics of export-import operations of Ukraine with the countries of Africa over the past 6 years has been analyzed. Proposals on further trade and choice of potential partners from the economically developed countries of Africa are given. During the study, for the first time, proposals were made to use the indicators of the dynamic development of the Eastern countries and adapted the model of Rash to the analysis of foreign trade relations. The study assessed the attractiveness of African commodity importers on the basis of methods: the analysis of country development indicators (used by relative magnitude of dynamics) and the adapted model of Rash (latent variables estimation), which allowed analyzing the stability and capacity of African markets in two ways. Determined which countries in Africa are beneficial for Ukraine to conduct trade policy with them. 2018 Article Ринки малих розвинутих країн Африки: оцінка маркетингових перспектив для традиційного експорту з України / В.І. Ляшенко, Н.В. Осадча, О.В. Галясовська // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 1 (34). — С. 90-106. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/139954 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Ляшенко, В.І. Осадча, Н.В. Галясовська, О.В. Ринки малих розвинутих країн Африки: оцінка маркетингових перспектив для традиційного експорту з України Вісник економічної науки України
description	У статті проаналізовано перспективу торгівельних відносин України з найбільш розвинутими країнами Східної Африки, які є достатньо ємким ринком збуту для українських підприємств, за допомогою методу аналізу інтенсивності розвитку країн (використовуються відносні величини динаміки) та адаптованої моделі Раша. Проаналізовано динаміку експортно-імпортних операцій України з країнами Африки за останні 6 років. Надано пропозиції щодо подальшої торгівлі та вибору потенційних партнерів із економічно розвинутих країн Африки. В ході дослідження вперше надано пропозиції щодо використання показників динамічного розвитку країн Східної Африки та адаптовано моделі Раша до аналізу зовнішньоторговельних відносин. Проведено оцінку привабливості товарних імпортерів країн Африки на основі методів: аналізу показників розвитку країн (використовується за допомогою відносної величини динаміки) та адаптованої моделі Раша (оцінки латентних змінних). Це дало змогу проаналізувати стабільність та ємкість ринків Африки за двома методами. Визначено які країни Африки є вигідними для проведення Україною з ними торгової політики.
format	Article
author	Ляшенко, В.І. Осадча, Н.В. Галясовська, О.В.
author_facet	Ляшенко, В.І. Осадча, Н.В. Галясовська, О.В.
author_sort	Ляшенко, В.І.
title	Ринки малих розвинутих країн Африки: оцінка маркетингових перспектив для традиційного експорту з України
title_short	Ринки малих розвинутих країн Африки: оцінка маркетингових перспектив для традиційного експорту з України
title_full	Ринки малих розвинутих країн Африки: оцінка маркетингових перспектив для традиційного експорту з України
title_fullStr	Ринки малих розвинутих країн Африки: оцінка маркетингових перспектив для традиційного експорту з України
title_full_unstemmed	Ринки малих розвинутих країн Африки: оцінка маркетингових перспектив для традиційного експорту з України
title_sort	ринки малих розвинутих країн африки: оцінка маркетингових перспектив для традиційного експорту з україни
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/139954
citation_txt	Ринки малих розвинутих країн Африки: оцінка маркетингових перспектив для традиційного експорту з України / В.І. Ляшенко, Н.В. Осадча, О.В. Галясовська // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 1 (34). — С. 90-106. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT lâšenkoví rinkimalihrozvinutihkraínafrikiocínkamarketingovihperspektivdlâtradicíjnogoeksportuzukraíni AT osadčanv rinkimalihrozvinutihkraínafrikiocínkamarketingovihperspektivdlâtradicíjnogoeksportuzukraíni AT galâsovsʹkaov rinkimalihrozvinutihkraínafrikiocínkamarketingovihperspektivdlâtradicíjnogoeksportuzukraíni
first_indexed	2025-07-10T09:27:36Z
last_indexed	2025-07-10T09:27:36Z
_version_	1837251604584071168
fulltext	ЛЯШЕНКО В. І., ОСАДЧА Н. В., ГАЛЯСОВСЬКА О. В. 90 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ URL: http://dx.doi.org/10.1787/9789264229358-en. На- зва з екрану (мовою оригіналу), дата звернення: 26.11.2017. 9. OECD (2015b) Non-standard work, job pola- risation and inequality // In It Together: Why Less Inequality Benefits All. Paris: OECD. Р. 135—208. URL: http://dx.doi.org/10.1787/9789264235120-7-en. Назва з екрану (мовою оригіналу), дата звернення: 26.11.2017. 10. OECD (2016) Science, Technology and Inno- vation Outlook 2016. Paris: OECD. URL: http://dx.doi. org/10.1787/sti_in_outlook- 2016-end. Назва з екрану (мовою оригіналу), дата звернення: 26.11.2017. 11. OECD (2017) Going digital: The future of work for women. The Pursuit of Gender Equality: An Uphill Battle. Paris: OECD. Р. 269—282. URL: http://dx.doi. org/ 10.1787/9789264281318-26-en. Назва з екрану (мовою оригіналу), дата звернення: 26.11.2017. 12. Goos M., Manning A., Salomons A. (2009) Job polarization in Europe. American Economic Review: Papers & Proceedings. Vol. 99. № 2. Р. 58—63. URL: http://dx.doi.org/10.1257/aer.99.2.58. Назва з екрану (мовою оригіналу), дата звернення: 26.11.2017. 13. Autor D.H., Dorn D. (2013) The growth of low- skill service jobs and the polarization of the US Labour market. The American Economic Review. Vol. 103. № 5. Р. 1553—1597. URL: http://economics.mit.edu/files/ 1474. Назва з екрану (мовою оригіналу), дата звер- нення: 26.11.2017. 14. Kenney M., Zysman J. (2016) The Rise of the Platform Economy. Issues in Science and Technology. Vol. 32. № 3 (Spring 2016). URL: http://issues.org/32- 3/the-rise-of-the-platform-economy. Назва з екрану (мо- вою оригіналу), дата звернення: 26.11.2017. 15. Frey C.B., Osborne M.A. (2013) The future of employment: How susceptible are jobs to computerisation? Oxford, UK: University of Oxford. URL: https:// www.oxfordmartin.ox.ac.uk/.../The_Future_of_Empl... Назва з екрану (мовою оригіналу), дата звернення: 26.11.2017. 16. Олександр Кубраков. IТ-потенціал України та інвестиції: скільки потрібно і скільки можна / Елект- ронний журналістський бізнес-портал. "MIND.ua", вип. від 23.01.2018 р. URL: https://mind.ua/ru/open mind/20180838-it-potencial-ukrainy-i-investicii-skolko-n uzhno-i-skolko-mozhno. Назва з екрану (мовою оригі- налу). 17. Гриневська С. М. Економіка державних соці- альних стандартів. Економічний вісник Донбасу. 2016. № 1 (43). С.150-154. В. І. Ляшенко академік АЕН України, м. Київ, Н. В. Осадча академік АЕН України, м. Дніпро, О. В. Галясовська аспірант, м. Дніпро РИНКИ МАЛИХ РОЗВИНУТИХ КРАЇН АФРИКИ: ОЦІНКА МАРКЕТИНГОВИХ ПЕРСПЕКТИВ ДЛЯ ТРАДИЦІЙНОГО ЕКСПОРТУ З УКРАЇНИ Вступ. Україна відноситься до країн, яким необ- хідно розвивати прискореними темпами виробництво, що орієнтовано на експорт та активізувати міжнаціо- нальну діяльність у напряму пошуку нових ринків збуту. У зв’язку з тим, що Україна втратила ринки СНД та має складність проникнення на ринки ЄС їй необхідно опановувати інші ринки, де існує потреба у продукції, що виробляється в Україні та на яких не існує нетарифних обмежень. Відповідно до Націона- льної стратегії розвитку експорту Україні необхідно орієнтуватись на налагодження більш тісних відносин з країнами Африки, Азії, Латинської Америки і це може бути важливим напрямком в проведенні зовніш- ньої політики України [10]. Вибір ринків Африки як стратегічних партнерів для України обумовлюється процесом реабілітації національного промислового та аграрного виробництва, модернізації індустріальної бази. Опанування ринків Африканського континенту означатиме для українських підприємців можливість виходу на один із найбільших економічних регіонів з населенням близько 1 млрд чол., яке, за оцінками фа- хівців до 2035 року — подвоїться, а до 2050 року — про- троїться, а також на пов’язані з ним торговельні й морські шляхи. Оговтавшись після економічних потрясінь 2014 року, Україна мусить виконати подвійне завдання: до- битися стійкого економічного зростання та знайти своє місце в глобальній економіці. Судячи з офіційної риторики, Київ покладає великі надії на іноземні ін- вестиції: про них постійно кажуть і Петро Порошенко, і Володимир Гройсман. Інвестори й справді прихо- дять, зокрема, для того, щоб відкривати в країні нові виробництва. Це підживлює надії, що Україна може стати «європейським Китаєм» — місцем, де закордонні інвестиції зустрічаються з дешевою робочою силою. Такий варіант не видається повністю фантастичним, принаймні у виробництві лиж і сноубордів вона навіть випередила Піднебесну. У ситуації, коли власна про- мисловість давно потребує модернізації (а частково ще й окупована), цей сценарій може дати країні певні ви- годи, щоправда, лише ситуативні. З огляду на світові тенденції та деякі особливості економічної глобалізації без власної індустрії Україні не обійтися. І схоже, що свою нішу доведеться не шукати, а створювати само- тужки: іншого способу вибратися з периферії немає. ЛЯШЕНКО В. І., ОСАДЧА Н. В., ГАЛЯСОВСЬКА О. В. 2018/№1 91 «Наприкінці 2017-го міністр інфраструктури Во- лодимир Омелян заявив про намір залучити до країни виробників електромобілів. За словами посадовця, по- тенційні інвестори вже готові працювати й чекають лише деяких законодавчих змін. А поки тривають пе- ремовини, в Україні як гриби ростуть іноземні заводи з виготовлення автомобільних компонентів. У Стрию та Коломиї працюють заводи німецької компанії Leoni, у Львові та Немирові отаборилася японська Fujikura, у Кожичах на Львівщині — німецький Bader, у Чорткові — японська Sumitomo, у Бродах — францу- зький Nexans, а в Луцьку та Житомирі — австрійський Kromberg & Schubert. Також до України переносить потужності Klingspor — французький виробник абра- зивних матеріалів і низка підприємств іншого про- філю. Усе це дає привід для оптимістичних міркувань про «нову індустріалізацію» України тощо. Очевидно, її інвестиційна привабливість (незважаючи на війну!) зростає, але переоцінювати це не слід. З $1,9 млрд, які отримала країна у 2017 році, у промисловість було спрямовано менше ніж 30%. До того ж загальний об- сяг інвестицій все ще не вийшов на довоєнний рівень ($4,5 млрд у 2013-му). Але окрім цих коштів слід брати до уваги й загальний контекст, у якому «нова індуст- ріалізація» не настільки блискуча. Те, що Україна стає реципієнтом промислового офшорингу (перенесення виробничих потужностей за кордон), безумовно, свідчить про якість її трудових ре- сурсів і достатню стабільність державних структур. Але, крім того, це також вказує на наші економічні слабкості, оскільки головним мотивом офшорингу є оптимізація видатків, тобто можливість заощадити на оплаті праці. Причому зарплатна політика деяких ком- паній не приваблює навіть українських безробітних. З такою проблемою зіткнулася, наприклад, немирівська Fujikura: як виявилося, 7 тис. грн — недостатня вина- города за досить нелегку працю. Про складні умови роботи на заводі Kromberg & Schubert на Волині ши- ряться не лише чутки та легенди, а й свідчення місце- вих журналістів. Однак це тільки вершина айсберга проблем, пов’язаних з офшоринговими виробницт- вами. За даними торішнього дослідження Clean Clothes Campaign, близько 220 тис. українських шва- чок виготовляють одяг для таких світових брендів, як Tommy Hilfiger, Adidas, Zara, Benetton, Esprit тощо. І хоча ця продукція відправляється на експорт та має високу додану вартість, працівники зазвичай отриму- ють мізерну зарплату й змушені працювати в ненале- жних умовах. По суті, офшоринг виробництв до України є па- разитуванням на наших проблемах, що змушують ча- стину населення погоджуватися на пропозиції ощад- ливих компаній. Звичайно, у вітчизняних реаліях пе- ребирати не доводиться: навіть такі інвестиції допома- гають нам утримуватися на плаву. Однак будувати дов- гострокову стратегію економічного розвитку навколо офшорингу не можна. Як свідчить світова практика, це вкрай ненадійний ресурс: щойно рівень життя та продуктивність праці починають зростати, інвестори беруться переводити виробництва до «рентабельні- ших» (читай бідних) країн. Саме це сьогодні відбува- ється з такими монстрами офшорингу, як Індія та Ки- тай. Ще 10 років тому на індійський ІТ-сектор із його 4 млн працівників припадало 33% інвестиційних вли- вань у країну, а сьогодні він стрімко всихає. Лише впродовж 2017-го індійським компаніям довелося звільнити 56 тис. працівників, а протягом наступних чотирьох років, за прогнозами аналітиків, на вулиці опиняться ще 700 тис. І це тільки в одній галузі! Ки- тай, позиції якого здавалися непохитними, також пе- рестає бути світовою мануфактурою. У 2011-му ви- дання Financial Times оголошувало це неможливим, але процес таки запустився: станом на минулий рік, за даними Американської торговельної палати, близько 25% компаній США вже вивели свої виробничі по- тужності з Піднебесної або планують це робити неза- баром. Причина проста: і в Індії, і в Китаї рівень зар- плат зріс настільки, що різниця перестала покривати видатки на логістику та інші офшорингові витрати. І все це стосується не лише згаданих двох країн: решоринг, себто повернення промисловості до пере- дових країн світу, є глобальним трендом, який зачіпа- тиме й Україну. Так, ще недавно Ford Motor Company планувала вкласти $1,6 млрд у будівництво заводу в Мексиці, але торік скасувала проект, перекинувши кошти на розширення власного виробництва в Мічи- гані. Це тільки один приклад із багатьох: за підрахун- ками Reshoring Initiative, у 2000-2003 роках через оф- шоринг США щороку втрачали по 240 тис. робочих місць, але у 2016-му темп сповільнився до 50 тис. На- томість інтенсивність решорингу зросла більш ніж уп’ятеро — із 12 тис. до 77 тис. місць (зокрема, завдяки прямим іноземним інвестиціям). Загалом за останні сім років осіб, зайнятих в американській промислово- сті, побільшало майже на 1 млн, а решоринг може по- вернути США 3-4 млн робочих місць. Такі самі про- цеси відбуваються й у ЄС: за даними Єврофонду, втрата робочих місць унаслідок офшорингу з 2003-го по 2016-й сповільнилася з 7 до 3%, і тенденція досі зберігається. Наприклад, у 2017 році британська ком- панія Vodafone повернула додому 2,1 тис. робочих місць, британський Jaguar Land Rover — 1,3 тис., німе- цький Siemens — 1 тис., латвійський Atlas Dynamics — 1 тис. і так далі. Загалом у базі даних Єврофонду, що охоплює 2015—2017-й, містяться відомості про 177 ви- падків решорингу. Звичайно, казати про згортання виробничої гло- балізації зарано: у сучасному світі таке навряд чи мо- жливо, відсталі країни завжди зможуть претендувати на частину офшорингового пирога. Щоправда, загаль- ний його обсяг ставатиме дедалі меншим через техно- логічний прогрес. Наприкінці 2015 року компанія Adidas нарешті відкрила нову фабрику вдома, у Ні- меччині. Однак робочих місць додалося небагато: фу- нкціонування високотехнологічного роботизованого підприємства забезпечує тільки 160 осіб, зайнятих програмуванням та контролем якості. І хоча радикаль- них планів компанія не озвучує, для мільйона праців- ників заводів Adidas в Азії це не просто дзвіночок, а цілий набат. А от фінська Nokia вже заявила про намір іти до кінця. На фабриці в місті Оулу працює лише троє осіб, що стежать за функціонуванням роботизо- ваних систем. У такому самому напрямі фіни плану- ють перебудувати всі 12 заводів компанії, на яких ок- рім фінів нині працюють бразильці, китайці та індуси. Так що в майбутньому привабливість недорогої та відносно кваліфікованої української робочої сили тільки падатиме. І це справа не такої далекої перспек- тиви, як може здаватися сьогодні. Тож стратегічне за- вдання України — створення власної промисловості, яка стане основою економічного зростання країни. ЛЯШЕНКО В. І., ОСАДЧА Н. В., ГАЛЯСОВСЬКА О. В. 92 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Таку риторику свого часу активно використову- вали олігархи з оточення Віктора Януковича, вибива- ючи собі державні дотації, проте не всі галузі однаково корисні. Україні конче треба зробити відхід від сиро- винної та низькотехнологічної промисловості в бік ви- робництв із високим інноваційним потенціалом, які даватимуть найбільшу віддачу. Звичайно, поряд із по- мираючими радянськими гігантами заводи тієї ж таки Fujikura досить виграшні й перспективні. Але, по суті, це досить низькотехнологічні виробництва, праця на яких навіть не потребує профільної освіти. Очікувати від інвесторів чогось більшого не варто, бо така логіка виробничого офшорингу: хоч би які обсяги роботи ви- конувалися в інших країнах, кінцевим бенефіціаром (і, що важливіше, власником інтелектуального продукту) завжди залишатиметься компанія. А отже, українсь- кий уряд, залучаючи інвесторів, мусить вести подвійну гру, одночасно стимулюючи появу власних вироб- ництв і добиваючись їхнього виходу на світові ринки. Саме таку політику останніми роками веде Китай, який сьогодні штурмує ринок із власними смартфо- нами й навіть автомобілями. Власне, таким Китаєм, мовою аналогій, і має стати Україна. Питання лише в тому, наскільки точно вітчизняному уряду вдасться визначити вектор стимулюючих заходів. Не останньою чергою це залежатиме від того, наскільки він буде вільним від впливу олігархічного лобі. Але це вже пи- тання політичне» [29]. Передумовою розширення торгівлі саме з краї- нами Африки є чинники, які випливають на підставі аналізу еволюції GVCs (глобальних ланцюжків варто- сті), а саме: «1) відносно низький стартовий рівень се- редньодушових доходів в африканських країнах в умовах урбанізації й диверсифікації економік веде до швидкого зростання попиту на продукти харчування для населення і промислові товари, необхідні для розвитку інфраструктури; 2) низький рівень доходів у країнах Африки визначає попит на відносно дешеві недиференційовані товари, які Україна може експор- тувати негайно; 3) товари/продукція, які поставля- ються на ринки країн Африки, відповідають нижчим стандартам продуктів і процесів, ніж товари/продук- ція, що експортуються на ринки ЄС і це надасть змогу українським товаровиробникам отримати певний пе- рехідний період для гармонізації продукції за світо- вими стандартами; 4) українська економіка, яка про- дукує товар, має структуру господарства і траєкторії розвитку промисловості, аналогічні товароспоживачам в країнах Африки» [23, с. 23-24]. Таким чином, розви- ток економіки України та розвиток економік країн Африки будуть стимулювати один одного. Це зумовило необхідність здійснити аналіз торгі- вельних зв’язків України та Африки з метою визна- чення найбільш надійних торгових партнерів серед країн Африканського континенту [25; 26; 28]. «Як змінити професію України, що сьогодні є ви- знаним експортером сировини, умів та фінансів. У кожної країни, як і в людини, є своя спеціалізація — певний набір діяльностей, у яких вона спеціалізується й цим заробляє кошти. Якщо дві третини (точніше — 68%) європейського товарного експорту становить промислова продукція, то для європейської ж держави Україна — це сировина або продукти з мінімальним рівнем переробки. Тобто ЄС сьогодні спеціалізується на виробництві, а ми — на експорті сировини для чи- йогось успішного виробництва. В цьому полягає го- ловна причина нашого фантастичного відставання від розвинених країн. І наздогнати їх неможливо, не змі- нивши кардинально цю ситуацію. Отож потрібні зміна економічної моделі та енергія молодих талановитих людей, які візьмуться це зробити. Принаймні так вважають в Українській асоціації Римського клубу, яка виступила ініціатором прове- дення конференції наукової молоді «Економічне май- бутнє України». Погодьтеся, це ж виглядає парадокса- льно, коли газета, що видається в самому центрі Ев- ропи — The Brussels Time, — відкриває в Києві кор- пункт, аби популяризувати українських виробників у Європі, а Україна на 27-му році своєї державності ледь спромоглася започаткувати експортно-кредитне агентство, та й то поки що тільки на папері. Що вже казати про інші державні інституції, вкрай необхідні для цивілізованої експортної країни! Хочемо бути в Європі й нічого для цього не робимо? «На жаль, на рівні державної політики я не бачу програм, заходів і певної системи просування за кор- доном України як бренду, а також просування україн- ських товарів та українського бізнесу. Все, що сьогодні відбувається в цьому напрямі, — робиться силами са- мого бізнесу, бізнес-асоціацій, частково — наших за- кордонних партнерів. І це істотний недолік, — сказав Віктор Галасюк, президент Української асоціації Рим- ського клубу, народний депутат України, під час кон- ференції "Економічне майбутнє України", що відбу- лася минулого тижня в Києві. — З одного боку, ми маємо пропонувати привабливі умови для інвесторів, а з іншого — маємо показувати, які в Україні є успішні виробництва, успішні компанії. Ми маємо створювати компанії — національні чемпіони і на державному рівні допомагати їх просувати за кордоном. Напри- клад, через безкоштовну участь у виставках, створення реальної, а не номінальної системи торговельних представництв. Відповідні поправки ми зараз вносимо до законодавства. Безумовно, це дуже важливо. Адже ми хочемо, щоб Україну у світі знали як партнера, як майданчик для розміщення інвестицій і виробництва експортних товарів у Європу в режимі безмитної тор- гівлі, а не як жертву або позичальника, який постійно потребує закордонних порад, опіки чи навіть ультима- тумів». Сировина в обмін на «скляне намисто». Чи варто в такій ситуації дивуватися, що Україна, за показником ВВП на душу населення, відстає від США у 7 разів, а від країн ЄС — у 5 разів. Саме спеціалізація на екс- порті сировини — безпосередня причина цього. Сьо- годні вже не є секретом, що країну просто використо- вують як сировинну колонію, в якої, крім суто сиро- вини, забирають талановитих людей і навіть виручені гроші. Ми втрачаємо українців навіть фізично, адже наші співвітчизники мільйонами виїжджають за кор- дон на заробітки і задля самореалізації. Ось просте, але дуже наочне порівняння, яке ви- користав під час своєї доповіді на конференції Віктор Галасюк: 1) в абсолютних значеннях, український і ні- мецький експорти різняться в 40 разів; 2) на одного українця припадає експорту в 20 разів менше, ніж на одного німця. За структуру українського експорту взагалі со- ромно. Саме в ній і полягає розгадка такої глибокої економічної прірви, — німці, на відміну від нас, спе- ціалізуються на високотехнологічному виробництві. А в нас, навіть на тлі сьогоднішнього загального зрос- ЛЯШЕНКО В. І., ОСАДЧА Н. В., ГАЛЯСОВСЬКА О. В. 2018/№1 93 тання інвестицій у переробну промисловість, інвести- ції у високотехнологічні галузі зменшуються. Так, якщо у 2016 році капіталовкладення в низькотехноло- гічні галузі зросли з 41 до 45%, то у високотехнологі- чні — зменшилися з 4,4 до 3,4%. Ми досі радіємо, що експортуємо зерна пшениці майже на 3 млрд дол. США на рік (приблизно за ціною 5 дол./кг). При цьому примудряємося імпортувати в країну борошно пшеничне за ціною 10 грн/кг, мака- рони за 20 грн/кг чи, приміром, глютен пшеничний за 50 грн/кг … Ще більш разюча різниця між цінами на експорт необробленої деревини чи металобрухту і ці- нами на імпортну готову продукцію з цієї сировини (див. табл. 1). Таблиця 1 Ціни на сировину та продукцію Щоб зупинити це економічне безглуздя, в Україні й були прийняті такі непопулярні за кордоном: 1) за- борона експорту лісу кругляку; 2) потроєння вивізного мита на металобрухт. Але тільки цих заходів замало. Вони призупинили вкрай невигідний обмін сировини на «скляне намисто», але ж завдання полягає ще й у збільшенні експорту готової продукції з високим рів- нем переробки. «Немає жодного сенсу експортувати сировину, щоб потім імпортувати, наприклад, цистерни по 4 тис. дол./т (тоді як ціна металобрухту 300 дол./т), — пере- конаний В. Галасюк. — Якщо ви візьмете торгівельну статистику України, з деталізацією до чотирьох знаків, там 1200 позицій. За 900 з них у нас від'ємне торгове- льне сальдо, тобто ми купуємо більше, ніж продаємо. Я був просто шокований, побачивши цю статистику. Ми з вами імпортуємо навіть сірники. Яку б галузь ви не взяли, ситуація майже аналогічна». Ми за безцінь віддаємо нашу сировину, щоб по- тім втридорога щось імпортувати. На превеликий жаль, державні закупівлі тут теж не є винятком. У ре- зультаті, до відпливу сировини і робочої сили дода- ється ще й неефективний відплив коштів з країни. Тобто, фактично, такою економічною політикою ми створюємо робочі місця за кордоном. Там платимо по- датки і створюємо добробут. Момент істини настає тоді, коли внаслідок такої бездарної торгівлі нам еле- ментарно бракує коштів на імпорт чергової партії то- варів, і ми просимо … кредит у МВФ або іншої фінан- сової інституції. Коло замкнулося. А тут ще й виявля- ється, що кредитори просто так грошей не дають. Вони виставляють нам свої умови на кшталт відмови від підвищення вивізного мита на металобрухт чи ска- сування мораторію на експорт лісу кругляку. В резуль- таті, під великим питанням опиняються такі необхідні починання у сфері промислової політики України і розвиток економіки в цілому. Справді, ми для наших сусідів дуже комфортні як постачальник сировини й талантів, але при цьому Україна потрапляє в еконо- мічний (колоніальний) полон. Змінити економіку. Державні інституції, котрі сприяють цивілізованому експорту, — одна зі складо- вих успіху в зовнішній торгівлі. Проте уряд ще й досі не спромігся налагодити роботу хоча б однієї з них. Приміром, ще й досі не почало працювати експортно- кредитне агентство (ЕКА). В результаті, українські ви- сокотехнологічні виробники не отримують дешевших кредитів, страхування і таке інше. Звідки ж зростання експорту? Але не лише про це мова. Змінити еконо- міку України можна тільки з допомогою комплексного підходу: на додачу до ЕКА, потрібні індустріальні парки (для надання податкових стимулів), безкошто- вне приєднання до інженерних мереж для інвесторів у виробничі об'єкти... Натомість у нас проникнення імпорту в держза- купівлі сягає 30% (для порівняння: у США цей показ- ник — 5%, у Європі — 7%.). Тобто через такі держза- купівлі Україна, фактично, фінансує виробників з ін- ших країн, навіть виробників тих товарів, які ми здатні випускати самостійно. Відповідно, напрошуються за- ходи з розумного імпортозаміщення (віддавання пере- ваги при держзакупівлях українським товарам). По- трібна нова економічна політика і енергія людей, які здатні її втілити в життя. Розраховувати на допомогу ззовні не варто, тим більше що багато сусідів еконо- мічно зацікавлені в тому, аби потрійне донорство Ук- раїни для їхніх виробництв тривало й далі. Хто ж собі робитиме гірше? Жертва чи архітектор майбутнього? Так, сьогодні стан нашої економіка на 95% визначається цінами на сировину. Це дуже надійні гальма для економічного зростання, коли хочете — гарантія того, що ми ніколи не наздоженемо Європу. Але це не фатум. В України є шанс перетворитися з сировинного експортера на виробника-інноватора, що дозволить їй подолати той шалений розрив у рівнях доходів з Євросоюзом та ін- шими успішними країнами. Цей оптимізм підтверджу- ється досвідом країн, котрі змогли змінити свою еко- номічну модель, що збільшило залучення інвестицій, надходження до державного бюджету і зменшило за- лежність від зовнішніх запозичень. ЛЯШЕНКО В. І., ОСАДЧА Н. В., ГАЛЯСОВСЬКА О. В. 94 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Наприклад, Туреччина понад 40 років була пози- чальником МВФ (найдовше в історії МВФ). Постійні зміни уряду, відсутність істотного економічного роз- витку, висока інфляція, нестабільність… Але після за- провадження нової економічної політики вона за 10 років повернула всі борги МВФ і навіть сама у 2013 році запропонувала надати 5 млрд дол. фондові. Ту- реччина змогла, а Україна чим гірша? Слід нарешті стати, як казав відомий американець Річард Бакмінс- тер Фуллер, архітекторами майбутнього, а не його же- ртвами…» [30]. Якщо порівняти економіки країн Східної Азії, які досягли високих темпів економічного зростання, та країн Африки, що демонструють протилежний еконо- мічний результат, то найбільш глибинною відмінністю є рівень накопичень та інвестування. Якщо для пер- ших з них типовим є рівень вище 25%, часто навіть вище 30% від ВВП, то для інших цей рівень не досягає навіть 10%. Хоча за інерцією мислення більшість лю- дей в Україні ще вважає, що взірцем для економічної політики мають бути країни Східної Європи, але точка біфуркації, коли Україна могла піти таким шляхом, уже далеко в минулому. Зараз економіка нашої країни є типовою економікою країни третього світу, ще не африканського рівня, але значно ближче до африкан- ського, ніж до європейського. За останні три десятиріччя процес економічного занепаду України зайшов так далеко, що порівняння з Африкою стали публіцистичною та риторичною бана- льністю. «Якщо брати показники рівня економічного розвитку, то типова африканська країна (наприклад Зімбабве або Ефіопія) має в кілька разів нижчий ду- шовий ВВП, ніж Україна. За цим показником нас ви- переджають лише шість країн чорної Африки (Еква- торіальна Гвінея, Габон, Ботсвана, ПАР, Свазіленд і Намібія) і три країни Північної Африки — Алжир, Туніс та Єгипет, тобто континентальна Африка в се- редньому все ще значно бідніша за Україну (багаті ма- ленькі острівні країни Сейшели і Маврикій не розгля- датимемо, бо це специфічні випадки). А якщо брати не просто економічні індекси, а соціально-економічні, наприклад індекс людського розвитку, то ми були б серед перших (за цим індексом у континентальній Аф- риці у 2016 році тільки Алжир мав показник, кращий за наш). Але якщо дивитися не на економічний рівень, а на економічну динаміку за кілька десятиріч, то кар- тина дещо інша: Україна виглядає значно гірше від се- реднього африканського рівня» [28]. Коли в 1960-х роках почався розпад колоніальних імперій, і десятки країн Африки здобули незалежність, було загальне сподівання, що в африканських країнах почнуться економічне зростання і соціальний розви- ток. Натомість в Африці відбулося те, що отримало назву «економічна трагедія ХХ сторіччя» — замість скорочення відставання від світового економічного рівня відбулося його збільшення. У той час, як інша частина світової економіки зростала на щорічному рівні приблизно 2% з 1960 по 2002 рік, темпи зрос- тання в Африці були невтішними. З 1974 року і до се- редини 1990-х років зростання було нульовим або на- віть від'ємним, досягнувши середнього річного па- діння 1,5% у 1990—1994 роках. Як наслідок, сотні мі- льйонів африканських громадян стали бідняками: по- ловина африканського континенту опиналася за ме- жею бідності. Це просто катастрофічний результат трьох десятиріч незалежності. Як виглядає майже тридцятирічний результат не- залежності України? З повним правом ми можемо його назвати «економічною трагедією кінця ХХ — по- чатку ХХІ сторіччя». От як описує ситуацію Сергій Кораблін у статті «Велика депресія. Україна», надру- кованій у DT.UA у 2015 році: «За роки суверенітету її реальний ВВП скоротився на 35%. Згідно з даними Світового банку, це — найгірший результат у світі за останні 24 роки (!). Із 166 країн, які мали й розкрили повну статистику ВВП за 1991—2014 роки, він знизи- вся лише в п'яти випадках. Україна в цьому мартиро- логу випередила Молдову (-29%), Грузію (-15,4%), Зімбабве (-2,3%) і Центральноафриканську Республіку (-0,94%)» [Цит. по: 28]. Порівнюючи нашу економічну трагедію з афри- канською, бачимо, що ми за майже три десятиріччя незалежності впали в три рази глибше за Африку. Тільки різні базові рівні початку падіння дають нам можливість ще зберегти вищий поточний економічний рівень. Результат такого «економічного розвитку» Ук- раїни точно такий самий, як у Африки: зростаюче від- ставання від світового рівня. Спочатку африканську трагедію пояснювали про- сто «колоніальним минулим», але той факт, що за ко- лоніальних часів у середині минулого сторіччя еконо- мічний розвиток Кореї та Сьєрра-Леоне був однако- вим, а зараз вони опинилися на протилежних кінцях світового економічного рейтингу, змушує шукати глибших пояснень. Ряд авторів, аналізуючи африкан- ську економічну історію, використовували визнані економетричні моделі та визначили найважливіші чинники трагедії. Найсуттєвішим фактором виявився величезний брак інвестицій. За останні 40 років мину- лого сторіччя темпи інвестування в Африці впали. Між 1975 і 2000 роками рівень інвестицій знизився до 8,5% від ВВП на всьому континенті, тоді як показник інвестицій для середньостатистичної економіки ОЕСР був від 20 до 25%, а для країн Східної Азії — 30%. Більш того, переважна частина інвестицій в Африці була спрямована у неефективний державний сектор. В Україні за часів незалежності ніколи не було африканського рівня інвестування, інвестиції в ос- новний капітал нижче 13% ВВП не падали, тому ми не в такому жахливому стані, як Африка. Але з 1992 року лише раз рівень інвестування був більшим за 25% ВВП, тому ми (як і Африка) дедалі сильніше відстаємо від решти світу. Наш середній рівень інвестицій в ос- новний капітал за останні 25 років був 17—18%, тобто для того, щоб наздоганяти решту світу, який дедалі бі- льше і більше віддаляється від України, не вистачає мінімум 10% ВВП кожного року. Нині в доларовому еквіваленті це приблизно 9 млрд на рік, з 2008 до 2013 року це було б десь 12—18 млрд дол. Якщо набрати слова "інвестиції" та "Україна" в Google, то 70% інформації буде про іноземні інвести- ції, хоча їх частка в загальних прямих капітальних ін- вестиціях в нашій країні становить 2-3%. Інтернет ві- дображає спотворене сприйняття дійсності суспіль- ством, бо вирішальна роль внутрішніх інвестицій ха- рактерна не тільки для України, а й для більшості країн. А де ж взяти ці кошти? Звернімося до дослі- джень Global Financial Integrity, де вивчаються обсяги незаконного виведення коштів з країн третього світу. С 2004 по 2013 рік у середньому щорічно з України незаконно виводилося 12 млрд дол. Висновок виникає ЛЯШЕНКО В. І., ОСАДЧА Н. В., ГАЛЯСОВСЬКА О. В. 2018/№1 95 сам по собі: якби з України не виводили гроші в оф- шори, то ми могли б припинити зубожіння та почати наздоганяти світову економіку. Насправді незаконне виведення коштів з України масштабніше, ніж це засвідчено дослідженням Global Financial Integrity, бо це дослідження враховує виве- дення коштів через маніпуляції з товарними потоками з допомогою трансфертних цін. Але є ще й інші за- соби. Наприклад, у 2012-2014 роках виплати з України роялті та сплати за ділові послуги та послуги, пов'язані з фінансовою діяльністю, становили 2-3 млрд дол. на рік. Я не зустрічав аналітику цих потоків, яка дала б можливість виокремити з них незаконне виведення коштів, але знайомство з нашою діловою практикою дає підстави вважати переважну частку цих платежів прихованим виведенням капіталу з України. Про зберігання грошей за межами банківської си- стеми, що виключає можливість їхнього використання для фінансування економіки, годі й говорити, особ- ливо після зухвалої демонстрації цього в деклараціях нашої політичної верхівки. Скоріше за все, мова тут може йти про десятки мільярдів доларів. Якщо проаналізувати практику "азійських тигрів", то можна побачити ще й інші засоби збільшення на- копичень і ресурсів для внутрішнього інвестування. З одного боку, цьому сприяє макроекономічна стабіль- ність, перш за все невисока і стабільна інфляція. З ін- шого — політика державного контролю банківського сектора, спрямована передусім на забезпечення його надійності і довіри (надзвичайно актуальна для Укра- їни проблема, бо згідно з The World Competitiveness Report 2016—2017 Україна посідає останнє, 138-ме, місце в світі за рівнем здоров'я банківської системи). А також припинення фінансових репресій, стимулю- вання проникнення банківських послуг до всіх верств населення, податки на розкіш, обов'язкові фонди зао- щаджень (застосовувалися в Японії, Сінгапурі, Малай- зії), заохочення реінвестування прибутку. Не всі ці ін- струменти зможуть прижитися в Україні, але навіть частина з них спроможна забезпечити ресурсами ви- сокі темпи зростання економіки, що потім приведе до припливу інвестицій ззовні. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоре- тичні та практичні аспекти оцінки стану зовнішньо- торговельних відносин країн наведено в працях іно- земних вчених. К. Чен вивчав проблемні питання ви- ходу на зовнішні ринки [1]. За його твердженням ком- панії, які працюють на ринках, що розвиваються, ма- тимуть більші конкурентні переваги, ніж компанії, які працюють в розвинених країнах, де вимоги до конку- рентних переваг стандартизовані. Тобто існує більше можливостей для компаній України, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю, щодо реалізації їх інтересів та розширення ринків збуту. Дослідженням захисту інтересів інвесторів та усуненню небезпеки для них присвятив свою роботу африканський вчений Thabang Mokoaleli-Mokoteli [2]. За його твердженням на ринках, що розвиваються, відхилення між дотри- манням правил захисту інвесторів взагалі та дотриман- ням правил на рівні фірм може бути значним, і тому фірми, що працюють на таких ринках, шукають пере- вірку ззовні. Це дасть можливість українським ауди- торським компаніям надавати свої послуги африкан- ським фірмам. Олаумі Д. Аволусі в своєму дослідженні займався пошуком впливу прямих іноземних інвести- цій на розвиток країн Африки [3]. Р. Сафаров і О. Па- нищев займались численним моделюванням в рамках моделі Раша [6]. П. Кругман аналізував моделі торгівлі та вивчав проблеми економічної географії [7]. Линвуд Т. Гайгер займався питаннями досягнення економіч- ного ефекту в умовах перехідної економіки, а також вивчав проблеми поєднання ринкового та державного регулювання у процесі реформування [8]. Г. Раш роз- робив в своєму дослідженні новий підхід до вирішення психометричних проблем. Він не використовує жодну з класичної психометрії, а скоріше застосовує алгебру до ймовірнісної моделі. Все, що розроблено Г. Рашем, трактується мовою математики, а тому не має конкре- тної прив'язки до педагогіки і психології, так само як і до вимірювання будь-якої одної властивості особис- тості. Його метрична система може бути застосована до дослідження будь-якого об'єкта, що цікавить — чи то знання, інтелект, інвестори, ринки збуту, керуючі компанії. За допомогою запропонованої Г. Рашем мо- делі можна здійснити оцінку привабливості ринків країн [9]. Ч. Гіл присвятив своє дослідження аналізу сучасних тенденцій розвитку економічних систем та торгівельних відносин переважно країн Африки та ін- ших країн «третього світу», і яку роль у цьому процесі відіграють високорозвинуті держави [11]. Теорію вимі- рювання латентних змінних, що дозволяли вирішувати конкретні завдання моніторингу ситуації при аналізі соціально-економічних систем, вивчали такі видатні вчені, як: С. Баркалов, Ю. Кирєєв, С. Моісеєв [12, 13]. Таким чином зарубіжні та вітчизняні науковці не при- діляли уваги питанням торгівельних відносин України з країнами Східної Африки та доцільності вико- ристання моделі Раша для визначення пріоритетних партнерів торгівельних відносин України та країн Східної Африки. Мета статті. Провести оцінку зовнішньоеконо- мічних відносин України з країнами Східної Африки, розробити прогноз щодо активізації торгівельних від- носин за допомогою адаптованої моделі Раша. Викладення основного матеріалу дослідження. На світовому ринку Україна й африканські країни не кон- курують, їхні економіки можуть взаємно доповнювати одна одну. Україна вже має статус держави-спостері- гача в Африканському Союзі [14], має попит на про- дукцію африканських країн, а вони, в свою чергу, від- чувають потребу в українських товарах, а саме: маши- нах, устаткуванні, різноманітних послугах. Аналізуючи данні за 2016 рік загальний обсяг то- ргівлі України з країнами Африки становив 4,42 млрд дол. США, з яких експорт українських товарів склав 3,87 млрд дол. США. Україна продовжує зберігати значне позитивне сальдо у торгівлі з Африканським континентом — 3,2 млрд дол. США. Активність екс- портно-імпортних операцій товарів та послуг між Ук- раїною та країнами Африканського континенту має негативну тенденцію до спаду (рис. 1, 2). Це пов’язано з економічною та політичною кризою в Україні. Наведена на рис. 1 та 2 інфографіка експорту/ імпорту товарів свідчить про те, що відносна величина динаміки (dдин — це відношення фактично досягнутого рівня у числових одиницях до базового рівня) [17], а саме коефіцієнт росту експорту/імпорту товарів Укра- їни до країн Африки, мав тенденцію до зниження з 2012 по 2016 р. Відносна величина динаміки експорту України в 2016 році по відношенню до 2015 року ста- новила dдин = 1,02 і це свідчить про те, що експорт товарів з України до країн Африки мав тенденцію до ЛЯШЕНКО В. І., ОСАДЧА Н. В., ГАЛЯСОВСЬКА О. В. 96 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ збільшення, але, розглядаючи відносну величину ди- наміки експорту товарів в 2016 році по відношенню до 2012 року, то вона мала тенденцію до зменшення і ста- новила dдин = 0,69. З імпортом відбувається така ж сама картина: відносна величина динаміки товарів посту- пово знижується, відповідно dдин імпорту товарів у співвідношенні 2016 до 2012 року дорівнює 0,65. Отже, порівнюючи обсяг товарообігу за 2016 рік з 2015 ро- ком, можна зробити висновок про позитивну тенден- цію експортно/імпортних операцій України до країн Африканського континенту, але з 2012 року відбува- лась негативна динаміка товарообігу, про що також свідчить і динаміка експорту-імпорту послуг. Рис. 1. Обсяги експортно-імпортних операцій това- рами України до країн Африканського континенту за 2012-2016 роки (побудовано за даними [16]) Рис. 2. Обсяги експорту/імпорту послуг України до країн Африканського континенту за 2012-2016 роки (побудовано за даними [16]) Завдяки стрімкому зростанню чисельності спо- живачів африканські країни на південь від Сахари є одним із найперспективніших ринків збуту для укра- їнських виробників. Африканські країни, у більшості українських громадян асоціюються переважно з чи- мось далеким та екзотичним. Проте зміни, які відбу- ваються в цьому регіоні впродовж останніх десятиліть і мають усі підстави тривати принаймні до середини нинішнього століття, перетворюють його на один із найперспективніших ринків збуту для українських то- варів. По-перше, країни Субсахарської Африки (ССА) уже тривалий час демонструють найвищі темпи зрос- тання населення, від яких суттєво відстає місцеве ви- робництво низки продовольчих та інших товарів. Ще півстоліття тому жодна країна Африки не мала насе- лення, більшого від України. У найнаселенішій Нігерії у 1960 році проживало 41,5 млн чол. (в Україні тоді було 42,5 млн), проте у 2015 році їхня кількість пере- вищила 185 млн і вже у 2030 році, за прогнозами ООН, зросте до 262 млн. 138 млн на той час очікується у другій за кількістю жителів країні континенту — Ефі- опії (на сьогодні понад 100 млн), ще 120 млн — у Де- мократичній Республіці Конго (зараз 78 млн). 83 млн чол. прогнозується в Танзанії (зараз 53,5 млн), по 60- 65 млн — у ПАР, Уганді та Кенії. Зіставними або й більшими за Україну на той час за чисельністю насе- лення має бути ще низка держав Субсахарської Аф- рики: Мозамбік — 41 млн, Ангола — 39 млн, Гана — 37 млн, Нігер — 36 млн, Камерун — 33 млн, Кот-д’Івуар — 32 млн. Приріст населення цих і решти менших дер- жав Африки здатен забезпечити необхідний попит на вітчизняні продовольчі товари, виробництво яких очі- кувано зростатиме в найближчі десятиліття. По-друге, збільшення чисельності жителів відбу- вається за одночасної швидкої урбанізації – випе- реджаючого зростання населення міст, особливо вели- ких портових і столичних агломерацій. У Субсахарсь- кій Африці вже налічується понад півсотні агломера- цій, у яких проживає більше ніж 1 млн чол. Деякі з них є значно більшими за будь-які в Європі, поступа- ючись лише деяким мегаполісам Азії та Америки. На- приклад, у найбільшому портовому місті Нігерії Лагосі проживає понад 13 млн чол. (у 1991 році — 5,2 млн), а в його агломерації — понад 21 млн. Крім нього в країні є ще принаймні 12, чисельність населення яких пере- вищила 1 млн жителів, хоча в 1991 році таких було лише 3. Ще десяток міст має понад 0,5 млн жителів, а на початку 1990-х років у багатьох із них мешкало у шість-вісім разів менше. У ДР Конго 6 мільйонників, а в столиці Кіншасі проживає понад 10 млн (у 1991 році — 3,8 млн) і понад 13 млн в агломерації. У ПАР понад 8 млн мешкає в агломерації Йоган- несбурга, 4 млн — Кейптауна й дещо менше — Дур- бана. Тоді як за загальною кількістю мешканців (56 млн чол.) ця країна є не набагато більшою за Ук- раїну. По 6,5 млн мешкає в агломераціях столиці Кенії Найробі та столиці Анголи Луанді, понад 4,5 млн — столиці Ефіопії Адіс-Абебі з передмістями, понад 4 млн — найбільшого міста Танзанії Дар-ес-Салама (у 1988 році – 1,4 млн), лише дещо менше в агломерації Акри в Гані. Навіть у порівняно невеликих країнах, у яких усього мешкає до 10-12 млн чол., столичні агло- мерації вже мають понад 1 млн жителів, як-от столиці Того, Беніну та Руанди. Наприклад, у столичній агло- мерації Руанди, країни, що постраждала від громадян- ської війни та геноциду в середині 1990-х років і мала в 1991 році лише 140 тис. жителів, зараз налічується близько 1 млн. Великі агломерації задовольняють зна- чну частину попиту на продовольство за рахунок ім- порту, адже агровиробництво в сільських районах від- повідних країн зазвичай залишається архаїчним і ма- 5638,2 5094,7 5098,2 3803,3 3865,1 851,3 749,8 679,9 601,7 553,9 0 1000 2000 3000 4000 5000 6000 2012 2013 2014 2015 2016 М лн д ол . С Ш А Експорт Імпорт 165,5 163,33 131,3 145,1 118,1 37,5 31,32 44,3 39,4 39,3 0 20 40 60 80 100 120 140 160 180 2 012 2013 2014 2015 2016 М лн д ол . С Ш А Експорт Імпорт ЛЯШЕНКО В. І., ОСАДЧА Н. В., ГАЛЯСОВСЬКА О. В. 2018/№1 97 лопродуктивним і з об’єктивних, і з суб’єктивних при- чин. По-третє, африканцям є чим розплачуватися за дедалі більший імпорт товарів, зокрема й продоволь- чих. Адже темпи економічного зростання в Субсахар- ській Африці стабільно випереджають швидкість при- росту населення. Щорічне підвищення ВВП країн ССА останнім часом у середньому становить 4-5%. При цьому в низці переважно менш розвинених країн воно сягає 7-10% і більше. Наприклад, в Ефіопії — 8,5- 11,5%, Танзанії та Мозамбіку — понад 7, у Кенії — 6-7%. За даними МВФ, номінальний ВВП країн Чор- ної Африки в 2015 році дорівнював €1,33 трлн проти €0,72 трлн у 2008 році. А криза 2008-2009 років, від якої досі не може оговтатися Україна, у країнах ССА проявилася лише тимчасовим гальмуванням темпів зростання з понад 7,5 до 4%. Але спаду не відбулося. У 2015 році реальний ВВП країн ССА був вищим на 39%, аніж у 2008 році, а в регіонального лідера еконо- мічного зростання — Ефіопії — майже вдвічі, аніж у 2008 році, й у 3,7 раза, аніж у 2000 році (рис. 3). Рис. 3. Найбільші покупці товарів з України Відповідно до доручення Уряду від 27.07.2016 р. № 27893/0/1-16 за підсумками зустрічі Прем’єр-мініс- тра України В. Гройсмана з послами арабських держав 27.06.2016 р. Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спільно з Міністерством закордонних справ України наразі опрацьовується можливість про- ведення у 2017 р. Українсько-арабського бізнес-фо- руму. Тож, навіть попри стрімкі темпи збільшення кі- лькості африканців, вони все одно стають із кожним роком дедалі платоспроможнішими. У середньому в регіоні ВВП за паритетом купівельної спроможності (ПКС) на особу зріс із $2,5 тис. ПКС у 2005 році до $3,06 тис. у 2009 році та $3,8 тис. у 2015 році (для по- рівняння: середньоукраїнський показник у 2015 ро- ці — $8 тис.). До 2050 року, за оцінками, валовий на- ціональний продукт Чорної Африки може збільши- тися щонайменше у п’ять-сім разів як завдяки ниніш- ньому низькому рівню розвитку, так і завдяки очіку- ваному подвоєнню чисельності населення. А відтак місцеві жителі мають дедалі більші можливості закупі- влі дефіцитних товарів ззовні. У 2015 році імпорт товарів країнами Субсахарсь- кої Африки подолав позначку €300 млрд (для порів- няння: РФ, ринок якої для України поступово закри- вається, за той самий час імпортувала товарів лише на €164 млрд). При цьому тільки €40-45 млрд — закупівлі в інших країн регіону, а на понад чверть трильйона їх імпортують із-за меж континенту. Водночас за серед- німи по регіону показниками криються суттєві відмін- ності між різними країнами. Адже тоді як імпорт до порівняно заможних країн стагнує, до бідніших, але динамічних стрімко зростає (на 40-50% щороку). І відбувається це значною мірою за рахунок продоволь- ства та споживчих товарів. Нарешті, переважно неви- сокі доходи більшості жителів країн ССА призводять до того, що левова частка їхніх витрат припадає на не- дорогі продовольчі товари, у виробництві яких Укра- їна має великі конкурентні переваги над іншими пос- тачальниками. Попри потужний потенціал Африки, наразі при- сутність наших постачальників там мізерна. Цікавий аналіз цього ринку зроблений О. Крамарем [24]. На- ведемо з нього деякі цифри. Навіть коли порівнювати африканські країни з арабськими країнами на північ від Сахари. До остан- ніх у 2015 році було поставлено вітчизняних товарів на €2,8 млрд, і цей показник виявився на 3/4 більшим, аніж п’ять років тому (€1,6 млрд у 2010 році). А от до Субсахарської Африки він лишився фактично на тому самому рівні й становив тільки €0,64 млрд. Основними статтями українського експорту до ССА, як і раніше, є прокат зі сталі (на €262,9 млн), напівфабрикати з неї (€31 млн) та пшениця (€180 млн), на які припадає майже 3/4 всього вивозу до цих країн. Водночас за останні кілька років помітні зміни: українські вироб- ники значно зменшили поставки металопрокату й особливо мінеральних добрив — колись одного з ос- новних товарів нашого експорту до країн Чорної Аф- рики. Основними споживачами української продукції є чотири поряд розташовані країни на північному сході регіону: Ефіопія (€125 млн у 2015 році), Джибуті (€53,9 млн), Кенія (€45 млн) та Південний Судан (€20,1 млн). Проте й ці обсяги не відповідають потенціалу назва- них країн і можуть бути в рази збільшені. Ще гірша ситуація з присутністю вітчизняних товарів на ринках двох найбільших економік Субсахарської Африки, як- от Нігерія (€108,3 млн) і ПАР (€49,2 млн). Окрім на- званої п’ятірки, порівняно великими споживачами ук- раїнської продукції залишаються західноафриканські Сенегал (€47,9 млн), Гана (з $37,5 млн) та Кот-д’Івуар (€21,4 млн), які й далі купують чималі обсяги україн- ського металопрокату. А завдяки значним поставкам пшениці підвищилася присутність української про- дукції на ринку Мавританії (€21,2 млн). До решти країн Субсахарської Африки, зокрема й до одних із найбільших, поставки українських това- рів або зовсім не здійснюються, або дуже незначні, а саме: Танзанії (€12,5 млн), Гвінеї (€12,0 млн), Мозам- біку (€11,3 млн), Камеруну (€9,8 млн), ДР Конго (€8,3 млн), Намібії (€5,8 млн), Уганди (€5,7 млн), Малі (€5,4 млн), Анголи (€5,3 млн), Ліберії (€4,6 млн), Того (€3,6 млн), Беніну (€3,1 млн) та Сомалі (€2,8 млн). За останні роки зниження цін та втрата конку- рентоспроможності українських металургів та вироб- ників міндобрив на світовому ринку призвели до па- діння поставок до низки країн Чорної Африки, пере- важно в районі Гвінейської затоки. Так, ще в 2011 році до Нігерії було продано наших товарів на €153,3 млн, Гани — на €81 млн, Сенегалу — на €66 млн, Кот-д’Іву- ЛЯШЕНКО В. І., ОСАДЧА Н. В., ГАЛЯСОВСЬКА О. В. 98 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ ару — на €53,6 млн, Уганди – на €39,2 млн, Беніну — на €29,2 млн, Того — на €10,6 млн. Тобто в 1,5-10 разів більше, ніж у 2015 році. Втрата місцевих ринків металопрокату на користь китайських постачальників є наслідком об’єктивно нижчої конкурентоспроможності застарілих українсь- ких металургійних підприємств порівняно зі створе- ними в останні 10-25 років сучасними потужностями в КНР. Відновити, а тим більше наростити присут- ність на цьому ринку вже не вдасться. Втрата ринку міндобрив також є закономірним наслідком подорож- чання газу для українських підприємств. Але є всі можливості не лише компенсувати означені втрати, а й у рази збільшити експорт до регіону за рахунок низки «нових» потенційно конкурентоспроможних там українських товарів. Насамперед ідеться про зерно. Очікуване в се- редньостроковій перспективі зростання його виробни- цтва в Україні до 100-120 млн т і щонайменше подво- єння експорту потребуватимуть нових містких ринків. І регіон ССА з його стрімким зростанням попиту може стати тут ключовим. Тим більше що його нинішній потенціал використовується мінімально. У 2015 році країни Субсахарської Африки лише пшениці придбали на €3,7 млрд, зокрема Нігерія — на €0,98 млрд, ПАР — на €0,43 млрд, Ефіопія — на €0,39 млрд, Кенія — €0,25 млрд, Танзанія — на €0,16 млрд, Мозамбік — на €0,13 млрд. Однак експорт української пшениці туди становив лише 0,78 млн т (на €0,18 млрд), переважно до ПАР, Кенії, Ефіопії, Мозамбіку, Джибуті, Мавританії, Намібії і Танзанії. Таким чином, українська пшениця становила менш як 5% імпорту. До того ж її, по-суті, не було на ринку найбільшого імпортера — Нігерії. Попри нині незначну присутність на ринках регіону, зростають обсяги поставок (і роз- ширюється географія) й української кукурудзи, хоча наразі їхні обсяги є, так би мовити, пробними. Так, у 2015 р. її було експортовано 16,5 тис. т (на €2 млн) до Кот-д’Івуару й 2 тис. т (на €0,25 млн) до Анголи, а за перші чотири місяці 2016 р. – 37,5 тис. т (на €5,1 млн) до ПАР і Камеруну. Країни ССА є великим імпортером м’яса птиці – ще одного виду української продукції, яка має високу конкурентоспроможність і потенціал нарощування експорту. У 2015 році її було завезено до регіону на €1,33 млрд. Найбільшими імпортерами були Південна Африка (€330 млн), а також Бенін, Ангола, Конго, Гана (на €100-200 млн кожна). Незважаючи на по- тужні позиції на ринку поряд розташованої Бразилії, основну його частку займають усе ж країни ЄС (бли- зько 58% імпорту ПАР, понад 76% Беніну, що є дру- гим за обсягом імпортером). А з ними, як відомо, ук- раїнські постачальники успішно конкурують навіть на самому європейському ринку. Наразі експорт української курятини до країн ССА хоч і стрімко зростає, але все ще має вкрай не- значні порівняно з місткістю ринку обсяги: 8,3 млн кг (на €7,9 млн) за 2015 рік і 6,3 млн кг (на €5 млн) за перші чотири місяці 2016 року. З одного боку, це при- близно стільки само, як до Йорданії, яка в 100 разів менша від Чорної Африки. З іншого — уже зараз до Субсахарської Африки збувається м’яса птиці лише у 1,5 раза менше, ніж до ЄС (9,1 млн кг за чотири місяці 2016 р.), хоч середня ціна майже вдвічі нижча (відпо- відно €0,76/кг проти €1,8/кг). При цьому відрив від ЄС, поставки до якого об- межені квотами, швидко зменшується. Тож можна очікувати, що вже незабаром спочатку за фізичними обсягами (у кілограмах), а потім і за виторгом від про- дажу українського м’яса птиці ринок Чорної Африки стане для України більшим, аніж ЄС. Врешті, це зако- номірно: у ССА проживає принаймні удвічі більше споживачів, для яких привабливим є саме дешеве м’ясо птиці, плюс там спостерігається дефіцит влас- ного виробництва. Перспективні ніші. Африканський ринок має та- кож чималі перспективи як компенсація втраченого російського ринку свинини, якому поки що не знай- дено альтернативи. На відміну від м’яса птиці її не ку- пують в арабських державах, а от країни ССА у 2015 році імпортували загалом на €245 млн (для по- рівняння: обсяги поставок української свинини до РФ перед ембарго становили €47,5 млн у 2015 році). Тож ідеться про досить місткий ринок, який до того ж має перспективу зростання. Основними покупцями тут є країни на півдні континенту: Ангола (€72,1 млн), ПАР (€66,9 млн), Конго (€18,4 млн), ДР Конго (€15,8 млн), Габон (€13,2 млн) і Намібія (€8,2 млн). Це зіставно, а то й більше порівняно з нинішніми поставками до них усіх українських товарів. А відвою- вання навіть 20-25% ринку здатне сповна компенсу- вати втрати від ембарго на відповідну продукцію з боку РФ. До речі, нещодавно Посольство України в ПАР звернулося з пропозицією про налагодження туди експорту української свинини. Як і з м’ясом птиці, 40% імпорту Анголи та понад 80% ПАР і Конго займають постачальники з ЄС, із якими українські цілком можуть конкурувати за важливим для регіону ціновим параметром. Країни ССА є значним імпорте- ром молочної продукції. У 2015 році вони імпортували на €1,1 млрд згущених молока та вершків (Нігерія – на €295 млн, Ангола – на €85 млн, Сомалі, Кот- д’Івуар, Маврикій, Камерун, Гана, Сенегал – на €40- 60 млн кожна). Однак на сьогодні частка України на цьому ринку становить менш як 0,5% (€4,7 млн) і в рази чи навіть десятки разів поступається частці Поль- щі, значно віддаленішої Малайзії та навіть Саудівської Аравії, яка не має власного значного виробництва ані молока, ані цукру. Ще на €183 млн країни Чорної Аф- рики імпортують сирів. З огляду на невисокі доходи місцевих мешканців може виявитися перспективним постачання сюди з України недорогих сирних проду- ктів, які донедавна збувалися лише в пострадянських країнах і експорт яких дуже постраждав від обмежень з боку РФ. Перспективним є нарощування експорту на ри- нок Чорної Африки й низки інших продовольчих то- варів з України. Вони постачаються до різних країн регіону вже й сьогодні, хоча переважно в незначних, пробних обсягах. У 2015 році до ССА було експортовано 16,8 млн кг українського продовольчого гороху (на €5,3 млн), за січень-квітень 2016 року — уже 7,9 млн кг (на €2,5 млн). Однак наразі він постачається лише до Сомалі, Камеруну та ПАР. Ширшою є географія поставок українського борошна (Ангола, Сомалі, Бенін, Сьєрра-Леоне, Руанда, Нігерія, Ефіопія, Гана, Того), однак поки що теж у незначних обсягах: у 2015 році — 11,2 млн кг на €2,2 млн. У 2015 році до Анголи, Гвінеї й Того поставлено майже 500 тис. кг українського маргарину. До Кот-д’Івуару та Маврикію — кількасот ЛЯШЕНКО В. І., ОСАДЧА Н. В., ГАЛЯСОВСЬКА О. В. 2018/№1 99 тисяч кілограм українських круп, до ПАР — 205 тис. кг вівсяних пластівців, до Гани — 140 тис. кг крох- малю. Поставки українських яєць до Субсахарської Африки за перші чотири місяці 2016 року становили €0,48 млн (у 2015 р. — €1,4 млн). У натуральному ви- мірі це 12,8 млн шт., зокрема до Ліберії (8,5 млн шт.), Конго (1,35 млн шт.), Сьєрра-Леоне (1,35 млн), Мав- ританії, Нігерії та Гамбії (по 0,4-0,5 млн шт.). Ці поставки можуть бути плацдармом для україн- ського експорту в майбутньому, а незначні нинішні обсяги лише збільшують потенціал його нарощування. Іншим перспективним сегментом українського експорту до країн ССА є фармацевтичний. З одного боку, регіон є великим імпортером ліків, обсяги заку- півель яких стрімко зростають (€6,9 млрд у 2015 році проти €4,1 млрд у 2011 році). Найбільше їх завозять Південна Африка (€1,5 млрд), Нігерія (€0,8 млрд), Ефіопія (€0,5 млрд), Кенія (€0,4 млрд), а також Уганда, Танзанія, Мозамбік, Гана та ДР Конго (кожна на €0,2-0,3 млрд). З іншого — Україна вже зараз є значним експортером фасованих медпрепаратів (на €126 млн у 2015 році), чимало з яких спрямовується до країн зі схожим до африканського кліматом, як-от Узбекистан (€33,6 млн), Бразилія (€5 млн), В’єтнам (€4,2 млн), Таджикистан (€2,3 млн), Туркменістан (€1,5 млн). Поки що поставки ліків з України до країн ССА символічні (на €140 тис. за січень-квітень 2016 року) і здійснювалися лише до Уганди (€70 тис.), Сомалі (€42,2 тис.) та Намібії (€27 тис.). Проте й ці показники свідчать про динамічне зростання порівняно з 2015 ро- ком, коли за весь рік їх у регіон було продано лише на €234 тис. А потенціал розширення в майбутньому ще більший. Проте його реалізація потребує відповідних зусиль українських компаній, особливо в країнах, які свого часу активно співпрацювали з нашою країною в медичній галузі, зокрема з навчання їхніх студентів- медиків в українських вишах. Уже зараз регіон є одним із основних ринків збуту нашої авіапродукції. У 2015-2016 роках до Аф- рики експортували українських літальних апаратів та їхніх частин на €28,3 млн (переважно до Південного Судану, Уганди, Конго та Ліберії). Утім, це менш як 1% імпорту регіону у 2015 році, який становив €4,2 млрд. Ще на €4,3 млн продано українських двигунів до них (ДР Конго, Екваторіальна Гвінея, Ангола, ЦАР, Південний Судан та Уганда). У 2016 році поставки останніх забезпечили вітчизняним постачальникам €2,6 млн лише за перші чотири місяці. Однак це також усе ще менш як 1% імпорту турбодвигунів країнами Субсахарської Африки, який у 2015 році сягнув €1,18 млрд. На понад €20 млн у 2015 році було продано до країн ССА різноманітних українських електричних машин та обладнання, зокрема радарів (переважно до Ефіопії, а також до Чаду, ДР Конго, Південного Су- дану та ПАР). У 2015 році країни Субсахарської Африки прид- бали на €1,55 млрд тракторів і на €4,9 млрд вантажі- вок. Проте на відміну від Єгипту, що на північ від Са- хари, куди відповідної продукції з України постача- ється щороку на десятки мільйонів євро, її експорт до країн ССА обмежився символічними обсягами: до Ефіопії та Конго в 2015 році було продано на €0,45 млн тракторів, до Анголи — на €1 млн різних сільсь- когосподарських машин та обладнання. А поставки вантажівок узагалі не здійснювалися (у 2014 році їх було продано лише на €2 млн до Нігерії та на кілька- сот тисяч до Анголи й Ефіопії). Незначні обсяги й куца географія на тлі того, що Ефіопія в 2015 році ім- портувала їх на €955 млн, ПАР — на €710 млн, Кенія — на €374 млн, Намібія — на €323 млн, Мозамбік — на €293 млн, Нігерія — на €267 млн. Найрізноманітніша українська техніка здатна знайти свого покупця в ре- гіоні. Наприклад, у 2015 році до Нігерії та Ефіопії про- дали на €7,2 млн української спецтехніки, до Гвінеї — на €0,66 млн 11 саморозвантажувальних вагонів, туди ж, а також до Мавританії та Танзанії реалізували на понад €0,73 млн комплектуючих і запчастин до ваго- нів, до Конго — автобурові. За перші чотири місяці 2016 року до Ефіопії на €1,8 млн збули українських двигунів внутрішнього згоряння. У 2016 році основними споживачами українських товарів в африканських країнах були Єгипет (питома вага якого становить 58,44% усього українського екс- порту до країн Африки), Алжир (6,07%), Лівія (6,43%), Марокко (6,94%), Туніс (5,76%) [16]. У 2016 році ос- новні статті українського експорту до країн Африки наведено у табл. 2. Таблиця 2 Основні статті експорту України до країн Африканського континенту Код товару Підгрупа товару Тис. дол. США Питома вага експорту, % 02 М'ясо та їстівні субпродукти 62148,67 1,61 04 Молоко та молочні продукти, яйця птиці; натуральний мед 27425,91 0,71 10 Зерновi культури 1521600,91 39,37 11 Продукція борошномельно-круп'яної промисловості 26984,56 0,7 15 Жири та олії тваринного або рослинного походження 240393,87 6,22 17 Цукор і кондитерські вироби з цукру 61527,66 1,59 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки 10258,33 0,27 30 Фармацевтична продукція 424,57 0,01 31 Добрива 35536,3117 0,92 72 Чорнi метали 1223325,93 31,65 73 Вироби з чорних металiв 9870,53 0,26 76 Алюмiнiй i вироби з нього 2508,29 0,065 84 Реактори ядерні, котли, машин 23180,34 0,6 85 Електричнi машини 42390,51 1,1 88 Літальні апарати 8413,93 0,22 Складено за даними [16]. ЛЯШЕНКО В. І., ОСАДЧА Н. В., ГАЛЯСОВСЬКА О. В. 100 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Питома вага експорту становила за такими ко- дами товарів: зернові культури (39,37%), чорні метали (31,65%), «жири та олії тваринного або рослинного по- ходження (6,22%) тощо. Головну частину імпорту у 2016 році складали такі товарні групи: «руди, шлаки і зола», яку складають переважно гвінейські боксити та «палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки», яку складають пере- важно південноафриканське високоякісне низькосір- чисте енергетичне вугілля, нафта [18, 159]. За обсягом товарів цих товарних груп Південна Африка та Гвінея займають одне з перших місць серед країн Африки (на Гвінею припадає 17,2%, а на Південну Африку 21,3% українського імпорту) (табл. 3) [16]. Таблиця 3 Основні статті імпорту України з країн Африканського континенту Код товару Підгрупа товару Тис. дол. США Питома вага ім- порту, % 08 Їстівні плоди та го- ріхи 26800,75 4,84 09 Кава, чай 13464,45 2,43 18 Какао та продукти з нього 80461,09 14,53 24 Тютюн і промислові замінники тютюну 60097,304 10,85 26 Руди, шлаки і зола 191787,53 34,63 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки 49521,06 8,94 Складено за даними [16]. Країни Африканського континенту активно на- рощують експортно-імпортний потенціал. Тому, вони є потенціальними торговельними партнерами для Ук- раїни. Україна має можливість експортувати до країн Африки машини, обладнання, транспортні засоби. Так Нігерія вже очікує підписання прямих договорів про реконструкцію японського нафтового заводу, що був відкритий 40 років потому, це дасть змогу Україні збільшити експорт не тільки обладнання, а й послуг [19]. На підставі аналізу динаміки експорту/імпорту України до країн Африканського континенту, можна визначити позитивну динаміку торгівельних відносин та зазначити, що країни Африканського континенту є перспективними для торговельних відносин. Але для подальшого розвитку торговельних зв’язків проведемо аналіз показників маркетингової привабливості пер- спектив розвитку ринків країн Африканського конти- ненту, що можуть бути перспективними торговель- ними партнерами для нашої країни. Для дослідження маркетингової привабливості необхідно обрати найбільш перспективні та розвинуті країни. За даними журналу Global Economic Prospects, країни Африканського континенту, які більшу частку імпортують, визначимо такі: Джибуті, Єгипет, Ерітея, Лесото, Ліберія, Маврикій, Сейшельські острови, Ту- ніс [19]. А на підставі даних, наведених Міжнародним валютним фондом [20], проаналізуємо індикатори ди- намічного розвитку потенційних товарних імпортерів країн Східної Африки за допомогою економічних ме- тодів моделювання (табл. 4). Для проведення оцінки маркетингової привабливості потенційних товарних імпортерів країн Африканського континенту викорис- таємо два методи: аналіз інтенсивності розвитку (ви- користовується за допомогою відносної величини ди- наміки (традиційного методу)) та адаптовану модель Раша оцінки латентних змінних (латентні змінні — це такі показники, які не можуть бути виміряні в явному вигляді, а можуть бути тільки оцінені через матема- тичні моделі, на підставі вимірювання спостережува- них змінних) [9], що дасть змогу перетворити вимірю- вання, зроблені в дихотомічних і порядкових шкалах, в лінійні вимірювання, і в результаті якісні дані про- аналізувати за допомогою кількісних методів. По за- вершенню проведення оцінки привабливості порівня- ємо отримані результати вищезазначених методів. Таблиця 4 Індикатори динамічного розвитку потенційних імпортерів українських товарів серед країн Африканського континенту Фактори впливу на маркетингову привабливість Рік Джибуті Єгипет Лесото Ліберія Маврикій Сейшель- ські острови Туніс 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Критерій економічного зростання, % 2010 3,49 5,14 6,25 6,1 4,38 5,95 3,51 2011 4,47 1,82 7 8,2 4,08 7,89 -1,92 2012 4,84 2,19 5,47 7,99 3,5 6,61 4 2013 5 2,11 2,02 8,7 3,36 6,05 3 2014 6 2,23 4,54 0,7 3,74 3,32 2,87 2015 6,5 4,2 1,61 0,0 3,47 3,5 0,99 2016 6,5 3,8 2,4 2,0 3,5 4,9 1,5 dдин 1,86 0,74 0,38 0,33 0,8 0,82 0,43 ВВП на душу населення за паритетом купівель- ної спроможності, дол. США 2010 2699,23 10102,1 2405,31 697,91 15938,42 20365,12 10437,09 2011 2782,97 10071,21 2545,4 732,63 16561,77 22556,58 10123,12 2012 2879,2 10067,08 2652,73 770,32 17093,32 23812,88 10409,21 2013 2982,99 10050,03 2672,86 817,18 17628,83 24791,39 10600,0 2014 3120,04 10048,57 2659,63 803,66 18255,87 25218,41 10782,1 2015 3279,12 10249,96 2770,2 784,58 18864,11 25524,96 10769,93 2016 3351,62 12113,09 3085,41 881,8 20442,57 27230,0 11651,96 dдин 1,2 1,2 1,21 1,2 1,23 1,21 1,15 ЛЯШЕНКО В. І., ОСАДЧА Н. В., ГАЛЯСОВСЬКА О. В. 2018/№1 101 Закінчення табл. 4 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Індекс інфляції, % 2010 4 11,3 3,6 7,3 2,9 -2,4 4,4 2011 5,1 10,1 5 8,5 6,5 2,6 3,5 2012 3.7 7,1 6,1 6,8 3,9 7,1 5,1 2013 2,4 9,4 4,9 7,6 3,5 4,3 5,8 2014 2,9 10,1 5,3 9,8 3,2 1,4 4,9 2015 2,1 10,4 3,2 7,7 1,3 4,0 4,9 2016 3,0 10,23 8,6 8,6 1,5 -0,8 3,7 dдин 0,75 0,91 2,39 1,18 0,52 0,33 0,84 Чисельність населення, млн чол. 2010 0,83 82,04 2,01 3,96 1,25 0,9 10,55 2011 0,84 83,79 2,03 4,08 1,25 0,9 10,67 2012 0,85 85,66 2,06 4,19 1,26 0,9 10,78 2013 0,86 87,61 2,08 4,29 1,26 0,9 10,89 2014 0,88 89,58 2,11 4,4 1,26 0,9 11,0 2015 0,89 91,51 2,14 4,5 1,26 0,9 11,11 2016 0,99 92,81 1,94 4,4 1,26 0,93 11,22 dдин 1,2 1,13 0,97 1,1 1,01 1,03 1,06 Індекс вільної торгівлі (0-100) 2010 31,9 74 63,5 53,8 85,6 33,4 53,5 2011 59,6 74 63,6 53,8 88,0 33,4 53,5 2012 59,6 74 69,1 53,8 87,9 33,4 58,1 2013 59,6 73,8 69,1 61,4 87,9 33,4 58,1 2014 54,8 71,4 68,6 64,1 88,6 33,4 61,8 2015 54,8 70,0 64,6 74,4 88,4 44,0 61,2 2016 54,6 70,6 85,8 72,8 88,6 83,4 62,2 dдин 1,71 0,95 1,35 1,35 1,04 2,5 1,16 Індекс ризику угод, (від 1 — низький ризик до 7 — високий ризик) 2010 5 5 5 5,7 2,7 4 5 2011 5 5 5 5,7 2,7 4 5 2012 5 5,5 5 5,7 2,7 4 5 2013 5 6 4,8 6 2,8 4 4,7 2014 5 6 4 7 2 6 4 2015 5 5 4 7 2 6 3 2016 5 5 4 6 2 5 4 dдин 1 1 0,8 1,05 0,74 1,25 0,8 Складено за даними [20]. Порівняльну характеристику країн доцільно про- водити за такими критеріями: критерій економічного зростання; ВВП на душу населення за паритетом ку- півельної спроможності; індекс інфляції; чисельність населення; індекс вільної торгівлі; індекс ризику угод. У межах дослідження поділимо країни за групами відповідно до ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності — до І групи відносяться країни, де ВВП складає більше 10000 дол. США, до ІІ групи — країни, де ВВП складає менше 10000 дол. США. Так, до І групи входять: Єгипет, Маврикій, Сейшельські острови, Туніс. Їх ВВП має тенденцію до зростання, але відповідні країни мають ємний ринок з більшою кількістю населення. До ІІ групи входять: Джибуті, Лесото, Ліберія. За останні 7 років їх ВВП мав тенденцію до зростання при низькій чисельності населення (табл. 4). За даними індикаторів динаміч- ного розвитку проведемо аналіз на маркетингову при- вабливість обраних країн. Основними критеріями обрання країн, з якими будуть здійснювати торговельні відносини, є зрос- тання показників, що відображають темпи економіч- ного росту та спад показників інфляції. Аналіз інтенсивності розвитку країн проводиться за допомогою відносної величини динаміки коефіці- єнту росту за формулою: dдин= y1/у0→ max. У межах дослідження було обрано показники 2016 року від- носно до показників 2010 року. У 2016 році порівняно з базовим 2010 роком кри- терій економічного зростання Джибуті збільшився в 1,86 раза; Єгипту — зменшився на 0,74; Лесото — зме- ншився на 0,38; Ліберії — зменшився на 0,33; Маври- кію — зменшився на 0,8; Сейшельських островів — зменшився на 0,82; Тунісу — зменшився на 0,43. На підставі аналізу інтенсивності розвитку за шістьма критеріями та добутку по кожній країні відносних ве- личин динаміки отримаємо дані, що наведені в табл. 5. Таблиця 5 Показники маркетингової привабливості країн-імпортерів на основі аналізу інтенсивності зростання Країни Джибуті Єгипет Лесото Ліберія Маврикій Сейшельські острови Туніс dдин(2016 р./2010 р.) 7,72 5,93 7,1 6,23 5,33 7,14 5,45 ЛЯШЕНКО В. І., ОСАДЧА Н. В., ГАЛЯСОВСЬКА О. В. 102 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ На підставі аналізу інтенсивності зростання най- більш перспективними торговельними партнерами ви- значені такі країни: за І групою Сейшельські острови, за ІІ групою — Джибуті, Лесото (переважна біль- шість — це країни Східної Африки). Ці ринки вже почав інтенсивно освоювати Китай. Зокрема, КНР вже створює, можливо що в межах гло- бального суперпроекту «Один пояс — один шлях», свою першу закордонну військову базу в Африці. По- ява пункту матеріально-технічного забезпечення ВМС КНР у Джибуті, крім очевидного бажання Китаю під- кріпити економічну експансію на Африканському континенті, може означати прагнення Пекіна контро- лювати стратегічну Баб-ель-Мандебську протоку, з да- лекосяжними планами. Світові ЗМІ, з посиланням на командуючого Аф- риканського командування США генерала Девіда Род- рігеса, повідомили, що Китай підписав з урядом Джи- буті десятирічний контракт на створення пункту мате- ріально-технічного забезпечення кораблів ВМС КНР, що беруть участь в операціях ООН проти піратів в Аденській затоці. Як випливає із заяви представника МЗС Китаю Ю Ціаня, пункт постачання зіграє пози- тивну роль у виконанні Китаєм своїх міжнародних зо- бов'язань із підтримки миру та безпеки. Китай ще у 2014 році почав розгортати миротворчий контингент під егідою ООН у Південному Судані. Американські експерти вважають, що пункт ма- теріально-технічного забезпечення китайського флоту в Джибуті матиме у своєму розпорядженні аеродром, який дозволить Китаю ефективніше вести розвідку в регіонах Перської затоки, Близького Сходу і Африки. Не виключено, що китайська військова інфраструк- тура в Джибуті відіграватиме роль логістичного цен- тру, пункту базування та ремонтної бази для кораблів китайського ВМФ, що проводять операції у зоні Пер- ської затоки, біля берегів Адена й Сомалі. Можливо, база прийматиме і військово-транспортні літаки. Мотиви посилення присутності Китаю в Африці лежать на поверхні. Економічна експансія КНР в Аф- риці набирає обертів. Ще 2009 року Китай став найбі- льшим торговим партнером країн Чорного конти- ненту, випередивши США. У 2013 році торговельний оборот між КНР і африканськими країнами переви- щив 210 млрд дол., а китайські прямі інвестиції збіль- шилися з 500 млн дол. 2003 року до майже 20 млрд дол. у 2013 році. Африка цікавить Китай зі зрозумілих причин. Ве- личезні запаси природних ресурсів, перспективний сільськогосподарський потенціал, масштабний внут- рішній ринок, купівельна спроможністю якого зрос- тає, — все це робить Африку надзвичайно привабли- вою для закордонних інвестицій. Важлива також на- явність потужного низькооплачуваного трудового ре- сурсу. За останні 30 років доведені запаси нафти в Аф- риці збільшилися на 120%: з 57 млрд барелів у 1980 році до 130 млрд — у 2013 році. Постійно зростають доведені запаси природного газу. Причому саме ім- порт природних ресурсів залишається основною скла- довою китайсько-африканської торгівлі. Загалом, у 2013 році імпорт сирої нафти з Африки покрив 23% потреби Китаю. При цьому нафта становить 64% від загального імпорту Китаю з африканських країн. Крім того, Африка забезпечує 6% китайського імпорту за- лізної руди (в основному з Південної Африки) і 8,3% імпорту міді (головним чином із Замбії). Тим часом китайська військово-морська база створюється не просто в одній з африканських країн, а в одній із найважливіших стратегічних точок — у Баб-ель-Мандебській протоці, між південно-західним краєм Аравійського півострова й Африкою. І хоча йде- ться, очевидно, про невеликий інфраструктурний об'єкт, його військово-стратегічне значення важко пе- реоцінити. Китайська база в цьому районі, можна ска- зати, на одній зі «стулок» воріт Баб-ель-Мандебської протоки, через яку щодоби проходять 3,8 млн барелів сирої нафти і де вже містяться військові бази США та Франції, насправді змінює стратегічний розклад сил у регіоні. Китай уперше забезпечує постійну військова при- сутність за кордоном і, фактично, заявляє про намір увійти в клуб «справжніх» морських держав, готових використовувати військову силу для забезпечення своїх інтересів у віддалених районах Світового океану. До останнього часу Китай принципово не прагнув бу- дувати свої військові бази за кордоном, і об'єкт у Джи- буті може свідчити про те, що керівництво КНР справді вирішило змінити ставлення до застосування військової сили для забезпечення реалізації своїх між- народних інтересів. Будівництво закордонних пунктів матеріально- технічного забезпечення флоту означає, що Китай го- тується до значного нарощування військово-морських сил у ключових районах Світового океану. Адже, по- при те, що на самому пункті МТЗ може базуватися лише невеликий контингент, такі об'єкти дають змогу багатократно збільшити угруповання військово-мор- ських сил у регіоні й різко змінювати баланс сил на свою користь у потрібний час. За останні роки ВМС КНР зробили істотний ри- вок у своєму розвитку. Фактично, можна говорити, що Китай уже створив один із найсильніших флотів у світі, здатний проектувати військову силу в тому регі- оні, де це потрібно для реалізації інтересів КНР. Від- так, можна припустити, що політика створення пунк- тів матеріально-технічного забезпечення та інших вій- ськових об'єктів для ВМС КНР триватиме. Ба більше, враховуючи світову тенденцію загаль- ної мілітаризації зовнішньої політики, яку активно просуває, зокрема, Росія, закордонна військова екс- пансія Китаю може розвиватися все активніше. Адже насправді глобальні турбулентності, за всіма прогно- зами, тільки набирають обертів, відкриваючи вікно можливостей для нових претендентів на звання «сві- тових полюсів» та «світових держав». У такій обстановці час матиме критичне зна- чення — хто першим займе стратегічні точки, на зра- зок Баб-ель-Мандебської протоки, той зможе за по- треби продемонструвати силу конкурентам. Китай, схоже, це чудово розуміє, користуючись, зокрема, і відсутністю будь-якої реакції на активність Пекіна ни- нішньої адміністрації США. Як мінімум, до початку 2017 року, коли в Білий дім прийде новий господар, Китай має всі можливості розширювати постійну вій- ськово-морську присутність у районі Близького Сходу та Латинської Америки. У кожному разі, як би не розвивалася надалі стратегічна обстановка у світі, не- великі пункти забезпечення флоту в різних регіонах Світового океану Китаю не зашкодять» [27]. ЛЯШЕНКО В. І., ОСАДЧА Н. В., ГАЛЯСОВСЬКА О. В. 2018/№1 103 Для моделювання торгівельних відносин України та країн Східної Африки використаємо модель Раша. В межах дослідження адаптуємо модель Раша для оцінки маркетингової привабливості потенційних то- варних імпортерів країн Африканського континенту. В подальшому, її можна буде використовувати для аналізу зовнішньоторговельних відносин з іншими країнами. Вибір моделі Раша обґрунтований тим, що вона має деякі переваги перед іншими моделями оцінки якості об’єктів в різних галузях науки, в тому числі й оцінки привабливості наявних об’єктів, а саме потен- ційних товарних імпортерів країн Африканського континенту. Модель Раша перетворює вимірювання, зроблені в дихотомічних і порядкових шкалах, в лі- нійні вимірювання, і в результаті якісні дані аналізу- ються за допомогою кількісних методів. У випадку, коли модель Раша є лінійною, це дозволяє використо- вувати широкий спектр статистичних розрахунків для проведення аналізу даних. Модель Раша є ймовірніс- ною. Оцінка привабливості країн не залежить від на- бору критеріїв оцінювання, вона є індивідуальними характеристиками самої країни. Результати вимірю- вань є об'єктивними, тобто не залежать ні від того, хто вимірює, ні від того, який вимірювальний інструмент (тест або опитувальник) використовується. Разом з оцінками привабливості країн модель до- зволяє отримати ще й оцінку виконуваності критеріїв, за якими проводиться оцінка країн. Причому оцінки критеріїв не залежать від безлічі оцінюваних років да- ної країни, самих країн і є індивідуальними властиво- стями критеріїв [20]. У нашому випадку для адаптації моделі Раша до оцінки привабливості потенційних імпортерів країн Африканського континенту виділимо об’єкти, за якими буде проводитись оцінювання (період з 2010 по 2016 рік), введемо індикативні змінні (критерії), а та- кож опишемо взаємозв’язок між об’єктами. Спочатку проведемо оцінку по кожній країні окремо, просуму- ємо отримані результати за критеріями і кінцеву оцін- ку кожної країни порівняємо. Оскільки в нашому ви- падку розрахунок проводиться до мінімізації критеріїв, то чим менше показник, тим більше рівень привабли- вості суб’єкта. Схема пошуку показників маркетингової приваб- ливості країн представлена на рис. 4. Процес побудови моделі доцільно розглядати як схему сукупності при- ведених у відповідність та контрольованих дій, що здійснюються для досягнення мети. Рис. 4. Схема етапів побудови моделі отримання показника привабливості країни (побудовано авторами) На І етапі визначаються та описуються об’єкти оцінювання. На ІІ етапі визначаються критерії для оцінювання країн на привабливість. Визначаємо, що N — країни для оцінювання: А1, А2, ..., АN та L— критерії, за якими проводиться оцінка: K1, K2, ... KL. Позначимо Uij — оцінку i-го об'єкта по j-му критерієм. Ці критерії мо- жуть бути різної природи і мати різну розмірність. Для приведення оцінок до єдиної шкали проводять проце- дуру нормалізації, в результаті якої всі нормалізовані оцінки альтернатив за критеріями uij приймуть зна- чення з інтервалу (0; 1). В якості алгоритму нормалі- зації використовуємо мінімізацію критеріїв (чим менше показник, тим більше міра привабливості об'єкта) [13]: max( ) max( ) min( ) ij ij i ij ij ij i i U U u U U − = − . (1) Припустимо, що суб'єкта влаштовує n-й об'єкт по j-му критерію на рівні unj (у результаті нормалізації, цей показник приймає значення від 0 до 1). Найпрос- - Визначення об’єктів — країн оцінювання; - визначення періоду, за який оцінюємо країну (і); - визначення критеріїв, за якими проводиться оцінка (j); - визначення оцінки і-го року по j-му критерію (uij) (може бути різної природи і мати різну розмірність І етап. Визначення критеріїв оцінки прогнозування країн потенційних парт- нерів (опис об’єктів) ІІ етап. Оцінка країн на привабли- вість для торговель- них відносин - Використання алгоритму нормалізації; - обчислення ймовірності, як нормалізованої оцінки об’єк- тів (країн) за критеріями uij за адаптованою формулою Г. Раша оцінки латентних змінних; - використання методу найменших квадратів з одночасним пошуком остаточної мінімізованої суми; - визначення оцінок і-го року по j-му критерію ІІІ етап. Розробка прогнозу привабли- вості країн — торго- вих партнерів Укра- їни - Побудова моделі отримання показника привабливості кра- їни; - аналіз показника привабливості по кожній країні; - вибір країн за найменшими показниками ЛЯШЕНКО В. І., ОСАДЧА Н. В., ГАЛЯСОВСЬКА О. В. 104 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ тіший показник привабливості цього об'єкту можна розраховується за формулою [13]: 1 L n nj j X x = = . (2) Далі будемо використовувати імовірнісний підхід, де ймовірність Рnj обчислюємо за формулою Г. Раша, яка була отримана ним при оцінці латентних змінних [13]. Ці ймовірності інтерпретуємо як нормалізовані оцінки об'єктів за критеріями uij. Для застосування на практиці необхідно знайти оцінки привабливості об'єктів по періоду iθ і ступеня виконання критеріїв βj на підставі відомих оцінок об'єктів за критеріями uij, які отримані емпірично за допомогою експертного оцінювання суб'єктами. Якщо розглянути модель Раша оцінки латентних змінних [9], то відповідно до неї оцінки iθ і βj знахо- дяться методом максимальної правдоподібності (МП- метод). Однак в дихотомічній моделі Раша ймовірності Pij можуть приймати лише два значення — 0 або 1, що не відповідає представленій у роботі моделі, коли ймо- вірності Pij можуть набувати значень з безперервного спектра від 0 до 1. В силу цього, пропонується вико- ристовувати для цих цілей метод найменших квадра- тів, застосування якого для вирішення подібних за- вдань описано в роботах С. Баркалова, Ю. Кірєєва і С. Моїсеєва [12, 13]: параметри iθ і βj обираються так, щоб сума квадратів відхилень емпіричних даних uij від розрахункових ймовірностей була найменшою. Надалі математично зводимо до мінімізації залишкової суми: 2 1 1 2 1 1 ( , ) ( ) min. 1 i j i j m n i j ij ij i j m n ij i j S u P u e e = = − − = = = − =    = − →  +    θ β θ β θ β (3) Оцінки iθ і βj, отримані за цією моделлю, будуть вимірюватися за лінійним шкалами і початок відліку в них буде невизначеним. Наступним кроком, на ІІІ етапі, буде розробка прогнозу привабливості країн для торгових відносин, де для підрахунку показника привабливості викорис- таємо нормувальні умови, а саме невід'ємність оцінок. Можливим варіантом є застосування запропонованої автором формули (4), в якій підсумувавши оцінки iθ , βj отримаємо показник привабливості прогнозова- ної країни для проведення з нею зовнішньоторговель- них відносин: ( ( ) ( ) ) 0п р i j i j П = + ≥ θ β . (4) Представлена модель (2) припускає, що всі кри- терії мають однакову важливість для суб'єктів. Однак в реальних ситуаціях при експертному оцінюванні, важливість критеріїв, як правило, різна, та її потрібно враховувати при оцінці привабливості об'єктів. Кла- сичні моделі експертного оцінювання враховують важливість критеріїв для суб'єктів шляхом введення показників ваги кожного критерію. Розрахунок задач (3) і (4) можна проводити з ви- користанням різних програмних продуктів, напри- клад, в MSExcel за допомогою надбудови «Пошук рі- шень» (Solver) [12]. Далі розрахуємо для кожної країни критерії привабливості по рокам, просумуємо їх та по- рівняємо. В разі мінімізації критеріїв чим менше по- казник, тим більше міра привабливості об'єкта, та зіставимо з показниками країн, отриманими на основі аналізу інтенсивності розвитку. У наведеній табл. 3 першою у списку є країна Східної Африки — Джибуті. Для наочності розглянемо розрахунки для Джибуті покроково. Як об’єкти (А) обрані роки з 2010 по 2016, для яких відомі критерії, що були вищезазначені, а саме: К1 — ВВП на душу населення за паритетом ку- півельної спроможності, дол. США; К2 — Критерій економічного зростання, %; К3 — Індекс інфляції, %; К4 — Чисельність населення, млн чол.; К5 — Індекс вільної торгівлі, бали; К6 — Індекс ризику угод, бали. У табл. 6 наведено результати оцінки маркетин- гової привабливості країни-імпортера Джибуті. Таблиця 6 Результати оцінки маркетингової привабливості країни-імпортера Джибуті К1 К2 К3 К4 К5 К6 2010 А1 2699,23 3,49 4 0,83 31,9 5 2011 А2 2782,97 4,47 5,1 0,84 59,6 5 2012 А3 2879,2 4,84 3,70 0,85 59,6 5 2013 А4 2982,99 5 2,4 0,86 59,6 5 2014 А5 3120,04 6 2,9 0,88 54,8 5 2015 А6 3279,12 6,5 2,1 0,89 54,8 5 2016 А7 3351,62 6,5 3 0,99 54,6 5 У подальшому проведемо нормалізацію даних, в результаті якої отримаємо таблицю з вихідними да- ними, які необхідні для розрахунку за моделлю. Всі показники вимірюються за одиничною шкалою та всі критерії мінімізуються (чим менше показник, тим бі- льше міра привабливості об'єкта). Вихідні дані вносимо до електронної таблиці MSExcel та визначаємо оцінки об’єктів по рокам а iθ , оцінки критеріїв βj а. Розраховуємо ймовірності Рij. Квадрати відхилень суми визначаємо за форму- лою 2 1 1 ( ) m n ij ij i j u P = = − . Сума, що мінімізується (3), а саме цільова функ- ція знаходиться в комірці D32 у вигляді формули =СУММ(С26:Н32). Потім для розрахунку критеріїв викликаємо над- будову «Пошук рішення» (Solver). ЛЯШЕНКО В. І., ОСАДЧА Н. В., ГАЛЯСОВСЬКА О. В. 2018/№1 105 Як цільову функцію зазначаємо комірку D34, ста- вимо завдання її мінімізації, як змінюванні змінні за- даємо діапазони С12-Н12 та І5-І11, вказуємо умову невід'ємності, ніякі обмеження не вводимо, запуска- ємо надбудову. Надалі просумуємо критерії по роках та оцінки критеріїв за побудованою моделлю (4) і отримаємо по- казник, який буде відображати привабливість даної країни. Такі розрахунки проведемо по кожній обраній країні — потенційному імпортеру Африки. На основі отриманих даних побудуємо таблицю для порівняння з показниками привабливості на основі аналізу інтен- сивності зростання та більш привабливу країну обе- ремо для торговельних відносин. Найбільш привабли- вими (табл. 7) для торгівельних відносин визначені країни: в І групі — Туніс, Маврикій, Сейшельські ост- рови, в ІІ групі — Джибуті. Таблиця 7 Оцінка країн-імпортерів маркетингової привабливості, що розрахована за допомогою адаптованої моделі Раша Країни, досліджувані на маркетингову привабливість Джибуті Єгипет Лесото Ліберія Маври- кій Сейшельські острови Туніс Оцінка 346,4 6309,04 852,0 7116,4 162,7 438,5 148,4 Порівнюючи країни, що отримали оцінки при- вабливості на основі аналізу інтенсивності розвитку країни, а саме Джибуті, Лесото, Сейшельські острови, можна з упевненістю сказати, що країни Джибуті та Сейшельські острови мають кращі оцінки привабли- вості і з даними країнами Україні доцільно активізу- вати співпрацю. На даний момент Джибуті має гостру потребу в продуктах харчування, нафтопродуктах, хі- мікатах та транспортних засобах [4], у професійних співробітниках та консультативних послугах [5], в яких також мають гостру потребу Сейшельські ост- рови [22]. Отже, наведена модель пошуку показника марке- тингової привабливості країни за допомогою моделі Раша може бути апробована для різних груп країн з метою виявлення їх привабливості. Висновки. За результатами проведеного аналізу динаміки експортно-імпортних операцій та ємкості ринку країн Африканського континенту можна зро- бити висновок, що вони є перспективними торговель- ними партнерами для України та між Африкою та Ук- раїною розширюється товарообмін. Нами пропонується створення «Торгового Дому Україна—Африка» в якості пілотного проекту зміни експортної структури, переорієнтації промислових пріоритетів України на нову географію — на країни Африканського континенту загалом, та малі зокрема, з використанням сучасних інтегрованих інформацій- них технологій. Таким чином, природний потенціал створює передумови для отримання ключовою екс- портною продукцією України конкурентних переваг як на африканському ринку загалом, так і на малих ринках, що інтенсивно розвиваються, за умови залу- чення значних інвестицій у розвиток виробництва, зо- крема, в оновлення устаткування, запровадження інноваційних технологій, заходів з енергозбереження, переорієнтації на нові ринки збуту та замовлень (в тому числі державних), в тому числі в харчовій та лег- кій промисловості та забезпечення кваліфікованими кадрами тощо. На підставі аналізу детермінантів економічного розвитку та адаптованої моделі Раша визначено най- більш перспективні торгівельні партнери серед малих країн Африки, що інтенсивно розвиваються. Так, перспективними партнерами для України за першим методом (аналіз індикаторів детермінантів економіч- ного розвитку): Джибуті, Лесото, Сейшельські ост- рови. За другим методом (модель Раша) є Туніс, Мав- рикій, Джибуті, Сейшельські острови. Отже, Джибуті та Сейшельські острови є найбільш стійкими торгіве- льними партнерами для України. Основними потре- бами, які може задовольнити Україна є продукти хар- чування, нафтопродукти, хімікати та транспорті за- соби, професійні співробітники та консультативні по- слуги. Список використаних джерел 1. Chen K., Z. Chen, and J. Wei. (2009). Legal Pro- tection of Investors, Corporate Governance, and the Cost of Equity Capital. Corporate Finance, 15(3), 273-289. URL: https://scholar.google.com/citations?view_op= view _citation&hl=ru&user=Jp0XlkMAAAAJ&citation_for_vie w=Jp0 XlkMAAAAJ:d1gkVwhDpl0C. 2. Thabang Mokoaleli-Mokoteli and George Emman- uel Iatridis (2017). Big 4 auditing companies, earnings ma- nipulation and earnings conservatism: evidence from an emerging market. Investment Management and Financial In- novations, 14(1), 35-45. URL: https://businessperspectives. org/journals/investment-management-and-financial-inno vations/issue-247/big-4-auditing-earnings-manipulation- and-earnings-conservatism-evidence-from-an-emerging- market. 3. Olawumi D. Awolusi and Olufemi P. Adeyeye (2016). Impact of foreign direct investment on economic growth in Africa. Problems and Perspectives in Management, 14(2-2), 289-297. URL: https://businessperspectives.org/ journals/problems-and-perspectives-in-management/issue -2-cont-3/impact-of-foreign-direct-investment-on-econo mic-growth-in-africa. 4. Экономика Джибути. URL: http://iformatsiya. ru/ africa/ 493-yekonomika-dzhibuti.html. 5. Новости Джибути (2017). URL: http://polpred. com: 81/?cnt=50. 6. Сафаров Р.Х., Панищев О.Ю. Численное мо- делирование инвариантности оценки знания относи- тельно тестовых заданий в рамках модели Г.Раша / Ка- занский национальный исследовательский технологи- ческий университет (Казань), 424-435. URL: http://ifets.ieee.org/russian/depository/v15_i1/pdf/3.pdf. 7. Krugman P. R., Obstfeld M. International Eco- nomics: Theory and Policy. 1988. 8-е изд.: Prentice Hall, 2008. 712 p. МАКОГОН Ю. В. 106 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 8. L.T Geiger. (1996) Macroeconomic analysis and transitional economy / L.T Geiger. 559 р. 9. Rasch, G. (1960/1980). Probabilistic models for some intelligence and attainment tests.(Copenhagen, Danish Institute for Educational Research), expanded edition (1980) with foreword and afterword by B.D. Wright. Chicago: The University of Chicago Press. 10. Проект Національної стратегії розвитку екс- порту України (25.05.2017 р.). URL: http://ukrexport. gov.ua/ukr/zed/strategy/ukr/4589.html. 11. Charles W. L. Hill (2015) International business: Competing in the Global Marketplace / University of Washington. 10th edition. 658 p. 12. Баркалов С., Киреев Ю., Кобелев В., Моисеев С. (2014) Модель оценивания привлекательности аль- тернатив в подходе Раш-анализа. Системы управления и информационные технологии, Т. 57, 3.2. С. 209—213. 13. Смотрова Т., Моисеев С. (2015). Маркетинго- вая модель оценки привлекательности торговых цен- тров. Интернет-журнал «Науковедение». URL: http: //naukovedenie.ru/PDF/21EVN615.pdf. 14. Африка — один из важных партнеров Укра- ины. «Сегодня». Доступ 4 ноября 2016. URL: http: //usa.mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/bilateral-cooperation/ nest-africa). 15. Украина и Кот-д'Ивуар договорились активи- зировать торгово-экономическое сотрудничество. ПрессОРГ. Доступ 28 февраля 2017. URL: http: //pressorg24. com/news?id=319438. 16. Сайт Державної служби статистики України. (2016). URL: http://www.ukrstat.gov.ua/. 17. Навроцька Н. Митна статистика для юристів та економістів. (2006). Академія митної служби Укра- їни, 19-21. 18. Ковалевський В.В., Михайлюк О.Л., Семенов В.Ф. (2001) Розміщення продуктивних сил: підручник. Т-во «Знання», КОО. 353 с. ( С. 159-160). 19. Global economic prospects (January, 2017). URL: http://www.worldbank.org/en/publication/global- economic-prospects. 20. International Monetary Fund (2016).URL: http://www.theglobaleconomy.com. 21. Анисимова, Т.С. Стратегия антиципативной педагогики и образовательной практики: проблемы и подходы: монография. ИД Академии Естествознания. 2016. 206 с. 22. Республика Сейшельские Острова (2016). URL: https://seychelles.mid.ru/21. 23. Антонюк В.П., Ляшенко В.І., Новікова О.Ф., Котов Є.В., Чумаченко М.М. Програма створення та збереження робочих місць у Донецькій та Луганській областях на період до 2017 року та наукова експертиза її проекту. Управління економікою: теорія та практика. Треті Чумаченківські читання: зб. наук. праць / НАН України, Ін-т економіки пром-сті. Київ, 2014. С. 3-25. 24. Крамар О. Відкрити Африку. Нові ринки для українського експорту. Тиждень. 2016. №27. С. 14-17. 25. Lyashenko, V., Osadcha, N., Galyasovskaya, O., & Knyshek, O. (2017). Marketing prospects of small de- veloped African countries assessment for traditional Ukrainian exports. Economic Annals-XXI, 166 (7-8), 20- 25). URL: http://soskin.info/userfiles/file/Economic-An- nals-pdf/DOI/ea-V166-04.pdf. 26. Pająk, K., Kamińska, B., & Kvilinskyi, O. (2016). Modern trends of financial sector development under the virtual regionalization conditions. Financial and credit ac- tivity: problems of theory and practice, 2(21), 204-217. - URL: http://fkd.org.ua/article/view/91052/92128. 27. Самусь М. Китайський замок для Баб-ель- Мандебської протоки. Дзеркало тижня. 2015. №48. С. 5. 28. Новиков В. Глибина падіння. Дзеркало тиж- ня. 2018. №5. С. 1, 7. 29. Віхров М. Шлях дракона. Чи є порятунок в інвестиціях. Тиждень. 2018. №14. С. 24-25. 30. Следзь С., Садохін В. Хибна спеціалізація країни — це не фатум. Дзеркало тижня. 2018. №13. С. 10. Ю. В. Макогон віце-президент АЕН України, д-р екон. наук Маріупольський державний університет ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ У рамках останнього Самміту ООН зі сталого розвитку 2015 року традиційно було поставлено на об- говорення ряд ключових проблем, серед яких ті, що стосуються екологізації й енергетичної безпеки під- приємств. Після Самміту перед країнами-членами ООН постали нові завдання адаптації визначених на глобальному рівні цілей та їх моніторингу. В Україні також розпочалася робота зі встановлення цілей ста- лого розвитку на 2016-2030 роки, відповідних завдань та показників для моніторингу досягнення цілей. До 2030 року кожне підприємство повинне мати доступ до надійних, безпечних та сталих джерел енер- гії. Частка відновлюваних джерел енергії має суттєво зрости, а темп покращення енергоефективності має подвоїтися до 2030 року [1]. Співпраця підприємств має бути посилена задля покращення доступу до досліджень та технологій у сфері чистих технологій, включаючи технології від- новлюваної енергетики, енергоефективності та сучасні більш чисті технології використання викопного па- лива, а також для стимулювання інвестицій в енерге- тичну інфраструктуру та чисті технології. В Україні доступ до електроенергії мають 100% підприємств, однак частка відновлюваних джерел енергії та рівень енергоефективності економіки зали- шаються вкрай низькими (рис. 1) [2].

Ринки малих розвинутих країн Африки: оцінка маркетингових перспектив для традиційного експорту з України

Institution

Ähnliche Einträge