Уроки минулого: сутність ретроспекції
Рецензія на книгу: Гром’як Роман. Культура. Політика. Інтелігенція: Публіцистика літературознавця. – Тернопіль: Джура, 2009. – 400 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/141587 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Уроки минулого: сутність ретроспекції / І. Зимомря // Слово і Час. — 2010. — № 3. — С. 107-109. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-141587 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1415872018-09-07T01:23:09Z Уроки минулого: сутність ретроспекції Зимомря, І. Рецензії Рецензія на книгу: Гром’як Роман. Культура. Політика. Інтелігенція: Публіцистика літературознавця. – Тернопіль: Джура, 2009. – 400 с. 2010 Article Уроки минулого: сутність ретроспекції / І. Зимомря // Слово і Час. — 2010. — № 3. — С. 107-109. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/141587 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Зимомря, І. Уроки минулого: сутність ретроспекції Слово і Час |
| description |
Рецензія на книгу: Гром’як Роман. Культура. Політика. Інтелігенція:
Публіцистика літературознавця. – Тернопіль: Джура, 2009. – 400 с. |
| format |
Article |
| author |
Зимомря, І. |
| author_facet |
Зимомря, І. |
| author_sort |
Зимомря, І. |
| title |
Уроки минулого: сутність ретроспекції |
| title_short |
Уроки минулого: сутність ретроспекції |
| title_full |
Уроки минулого: сутність ретроспекції |
| title_fullStr |
Уроки минулого: сутність ретроспекції |
| title_full_unstemmed |
Уроки минулого: сутність ретроспекції |
| title_sort |
уроки минулого: сутність ретроспекції |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/141587 |
| citation_txt |
Уроки минулого: сутність ретроспекції / І. Зимомря // Слово і Час. — 2010. — № 3. — С. 107-109. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT zimomrâí urokiminulogosutnístʹretrospekcíí |
| first_indexed |
2025-07-10T13:03:44Z |
| last_indexed |
2025-07-10T13:03:44Z |
| _version_ |
1837265193678143488 |
| fulltext |
Слово і Час. 2010 • №3 107
розвідки М . Драгоманова , який , по
суті, заклав основи історичної парості
українського сходознавства.
Стосовно особливостей художнього
вираження орієнтального наративу у
творчості А. Кримського приваблює
спроба авторки актуалізувати наукову
полеміку з деякими положеннями
відомої праці С. Павличко “Націоналізм.
Сексуалізм . Орієнталізм . Складний
світ Агатангела Кримського” (2000).
Водночас варто було врахувати і здобутки
дослідження сходознавчих студій та
художніх творів А.Кримського, здійсненого
Л.Грицик (“Орієнталістика А.Кримського
в українському літературному процесі
початку ХХ ст.”, 1994 р.). Орієнтальну
поезію “Пальмового гілля” Т. Мейзерська
спробувала означити як певну “містичну
пригоду” автора, один зі шляхів його
художнього самопізнання, що дозволив
розв ’язати одвічний екзистенційний
конфлікт між любов’ю і творчістю.
Безумовно, запропонована авторкою
класифікац ія не вичерпує всього
українського літературно-сходознавчого
досвіду ХІХ ст., тут можуть бути певні
уточнення. Однак у цілому ця перша спроба
систематизації малодосліджуваного
сегмента української художньої культури
видається вартою уваги.
Наталя Шумило
Отримано 1.02.2010 р. м.Київ
УРОКИ МИНУЛОГО: СУТНІСТЬ РЕТРОСПЕКЦІЇ
Гром’як Роман. Культура. Політика. Інтелігенція:
Публіцистика літературознавця. – Тернопіль: Джура, 2009. – 400 с.
В у к р а ї н с ь к о м у с у ч а с н о м у
літературознавстві ім’я Романа Гром’яка
одне з найавторитетніших. У його особі
маємо носія різних творчих змагань, які
вчений успішно реалізовує впродовж
майже п’ятдесяти останніх років. Це
переконливо засвідчує щойно виданий
збірник , який містить літературно-
критичні нариси та публіцистичні статті,
опубліковані автором у 1980–1990-х рр.
Ідеться про особливу епоху, в умовах
якої народжувалася та утверджувалася
державна незалежн ість Укра їни .
Варто одразу наголосити: на сторінках
збірника читач віднайде передусім
те, що оцінюється фактами, сказати б
словами М. Коцюбинського, “з книжки
життя” Р. Гром ’яка . Ось , приміром ,
один із них: “Про призначення Гром’яка
Романа Теодоровича представником
президента України у Тернопільській
області” від 23 березня 1992 року. І
таких свідчень творення Української
держави, що припало на злам ХХ ст., в
особистій хроніці автора аналізованого
видання чимало. Усе це, поза всяким
сумнівом, потребує системного вивчення,
осмислення як окремих подій новітньої
історії , так і їхнього узагальнення .
У цьому контексті і привертає увагу
нова праця Р. Гром’яка, якого “занесло
аж у хащі влади” , якому довелося
уявнювати себе “як Іншого”, коли не міг
залишатися “гвинтиком” у чиїхось руках.
Автор при цьому не раз ризикував і
собою, і своїми дітьми; розчаровувався
і втішався буттям в Україні, яка за його
діяльної участі ставала незалежною,
самост і йною . Численн і з і знання
аналог ічного характеру позначені
відвертими особистісними оціночними
рефлекс іями , що адресуються як
друзям-однодумцям, так і недругам.
Вони сприяють розкриттю зм істу
пропонованого масиву літературно-
критичних нарисів, що складають два
своєрідних розділи – “Що доведено
життям…” (6–89) та “Повернення
( гартування пам ’яттю ) ” (90–248) .
Структурно наявний ще й третій розділ,
Слово і Час. 2010 • №3108
поданий під загальником “Журнально-
газетні статті” (250–397).
З п о з и ц і й с ь о г од е н н я можн а
стверджувати: суспільний режим, що
передував 1991 рокові, дав інтелігентам
пам ’ятні уроки. Р. Гром ’як докладно
переконує: “Були то уроки наруги над
людською гідністю, уроки безпардонного
і витончено-підступного тиску на свободи
і права усіх верств суспільства… Мені
випало щастя бути у перших лавах
національно-демократичного руху…
Життя і крах комуністичної системи
ставили щодень все нові й нові питання
перед кожним, хто йшов у цих лавах
чи наближався до них”. Це свідчення
з лаконічного переднього слова “До
читачів”, яким відкривається книжка.
Р. Гром’як намагається всюди бути
неупередженим . Він не обходить
“гострих кутів”, коли висвітлює складні
явища суспільно-політичного, культурно-
мистецького та, зокрема, літературного
характеру. Це посилює значущість
рецензовано ї зб ірки , що містить
тринадцять розлогих нарисів. З-поміж
них слід виокремити такі концептуально
по-філософськи закроєні матеріали,
як “Література і критика у взаєминах
з добою”, “Про єдність моральних та
естетичних критеріїв в оцінці явищ
життя та літератури”, “Правда – найвища
моральність . Суперечності життя –
конфлікти літератури – позиція критики”,
“Задивлені в будущину”, “Зачаровані”
й осліплені”, “З погляду учасників і
сучасників”, “Крізь призму дитинства й
історії” та “Що записано в книгу життя”.
В основу нарисів лягли зіставлення
різних поглядів як на сутність тенденцій
і закономірностей доби , так і на
загальні питання жанру, поетики тексту,
художнього часу і простору.
Чотири текстові складники творять
своєр ідний цикл і мають ц іл існе
літературно-критичне та культурологічне
тло , на якому подан і самобутн і
літературні портрети, власне, спроби
висвітлити творчі досягнення побратимів-
сучасників – Ростислава Братуня, Дмитра
Павличка, Романа Іваничука та Романа
Федоріва . Тут дослідницька праця
Р. Гром ’яка як знавця літературного
процесу та теоретика рецептивної
естетики заслуговує на високу оцінку.
Впадає в око його докладний аналіз,
зокрема, поетичного доробку Р. Братуня,
автора збірки з велемовною назвою
“Я – син України” (1958). На жаль, ім’я
творця популярної свого часу пісні
“Львівський вальс” (музика Є. Козака)
нині несправедливо призабуте. Це не
в останню чергу зумовила розбіжність
думок і оціночних суджень (хоч як
це парадоксально) серед поетових
ровесників і наших сучасників стосовно
його творчого й життєвого шляхів. Вона
і спантеличує читача, хоча сприймати
духовні устремління носіїв художнього
письма 1950–1980-х рр . , зосібна й
Р. Братуня, слід неодмінно в контексті
тогочасної епохи та ї ї суспільних
суперечностей.
Для Р. Гром’яка як критика немає
роздвоєності; він обґрунтовує істинність
своїх думок про надбання Р. Братуня,
Д. Павличка, Р. Іваничука чи Р. Федоріва.
Він об’єктивно подає життєво-конкретну
картину художнього мислення того чи того
носія українського слова. Тому так вагомо
звучить кожне формулювання, крізь
призму якого науковець аргументовано
закроює тему образного світу, приміром,
творця лірико-філософської поеми
“Зачарований трамвай” (1965). Дослідник
слушно робить акцент на зіставленнях:
“Безперечно, художній світ Р. Братуня
за своєю природою ораторсько -
публіцистичний, талант поета має іншу
тональність, ніж, скажімо, в Д.Павличка…
Дві художні стихії – публіцистична
орієнтація на суспільно вагомі проблеми,
на соціальну перспективу і водночас
земна асоціативність його образності
– найбільш органічно взаємодіють
у ліриці Р. Братуня” (196–197). Ось
ілюстративне заглиблення, сказати б,
реакція на змістову домінанту заповітно-
вистражданого доказу, яким поет давав
життєствердний заряд української ідеї,
а водночас і конкретну підставу вірити в
силу духовного поступу.
З-поміж журнально-газетних публікацій
Р. Гром’яка привертають увагу передусім
ті публіцистичні виступи, де містяться
текстові “вкраплення” з літератури факту
– спогади-згадки, есеї, щоденникові
свідчення, промови на мітингах, доповіді
на різного типу форумах (“Шевченко
і нація”, “Інтелігенція і національне
Слово і Час. 2010 • №3 109
Відродження України”) тощо . І все
ж , без сумніву, найґрунтовнішими
постають статт і , як і розкривають
загальноукраїнський культурний контекст
та репрезентують Р. Гром’яка як ученого.
Тут доцільно назвати такі студії, як
“Ольжичева концепція формування
національної свідомості”, “Феномен
Уласа Самчука в українській культурі”,
“Культура як інтегральний фактор
національної консолідації”, “Місце і роль
творчої інтелігенції в політичному житті
України”.
Одне слово, рецензоване видання
збагачує не тільки творчий доробок
Романа Гром’яка, а й ширше – українську
словесність на сучасному етапі її розвитку.
Книжка заслуговує на увагу синтезом
філософського та естетичного підходів
до культури загалом і літературного
процесу зокрема. За все це належить
висловити авторові подячне слово на
знак гідного пошанування його праці.
Іван Зимомря
Отримано 22.02.2010 р. м. Дрогобич
УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ.
У СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІЙ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
Камінчук Ольга. Художній дискурс української поезії кінця XIX – початку
XX ст. – К.: Педагогічна преса, 2009. – 352 с.
Хоча в сучасному літературознавстві
існує вже чимало розвідок, присвячених
проблемам українського письменства
кінця XIX – початку XX ст., літературна
спадщина ц і є ї мистець к о ї доби
продовжує привертати увагу науковців. У
монографічному дослідженні О. Камінчук
українська поезія кінця XIX – початку
XX ст. уперше розглядається як цілісне
естетичне явище , чим зумовлена
актуальність і наукова цінність праці.
Монографія стала вдалим синтезом
розгляду світоглядних характеристик,
структур значення й аналізу поетики,
формальних особливостей поетичного
тексту. Запропонована в монографії
О. Камінчук структурно-семантична
інтерпретація поетичних творів особливо
актуальна для дослідження літератури
раннього модернізму, зокрема поезії межі
ХІХ – ХХ ст., якій властива чітка мистецька
означеність , структурна виразність
художньої форми, а також мислительна
сконцентрованість на онтологічній
проблематиці, філософічність художнього
узагальнення.
У рецен зованому досл і дженн і
українська поезія кінця XIX – початку
XX ст. бачиться як художня форма
осмислення буття людини в ус ій
багатовимірності зв ’язків із природою,
суспільством, культурою та абсолютною
духовністю . Як основні світоглядні
тенденції поезі ї межі ХІХ – ХХ ст.
авторка виокремлює антропоцентричну
культурософію, спіритуалістичні інтенції,
натурфілософський детермін ізм і
раціоналістичний синтез, наголошує
також на важливій онтологічній ролі
романтичної двосвітності. Основний
акцент зроблено на інтерпретаці ї
художньо-світоглядних категорій, які
формують онтолог ічну концепц ію
(творчість, природа, любов, свобода,
краса, смерть, час та ін.). Світоглядні
параметри поетичного мислення
анал ізуються через ї хн ій мовно -
дискурсивний вияв у художньому тексті.
Значна увага приділена дослідженню
поетики в і рша – образотворчих
особливостей, композиційної побудови,
ритмомелодичних засобів. Особливо
слід відзначити докладний мікроаналіз
поетичного твору, в якому простежується
взаємозв'язок світоглядної проблематики
й художньої структури вірша.
Досл ідження поєднує за гальну
характеристику напрямів розвитку
поезії кінця XIX – початку XX ст. і
анал і з творчо ї і ндив і дуальност і
|