Українська поезія кінця ХІХ – початку ХХ ст. у структурно-семантичній інтерпретації

Українська поезія кінця ХІХ – початку ХХ ст. у структурно-семантичній інтерпретації

Рецензія на книгу: Камінчук Ольга. Художній дискурс української поезії кінця XIX – початку XX ст. – К.: Педагогічна преса, 2009. – 352 с.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Задорожна, Л.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2010
Schriftenreihe:Слово і Час
Schlagworte:
Рецензії
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/141588
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Українська поезія кінця ХІХ – початку ХХ ст. у структурно-семантичній інтерпретації / Л. Задорожна // Слово і Час. — 2010. — № 3. — С. 109-111. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-141588
record_format dspace
spelling irk-123456789-1415882018-09-07T01:23:09Z Українська поезія кінця ХІХ – початку ХХ ст. у структурно-семантичній інтерпретації Задорожна, Л. Рецензії Рецензія на книгу: Камінчук Ольга. Художній дискурс української поезії кінця XIX – початку XX ст. – К.: Педагогічна преса, 2009. – 352 с. 2010 Article Українська поезія кінця ХІХ – початку ХХ ст. у структурно-семантичній інтерпретації / Л. Задорожна // Слово і Час. — 2010. — № 3. — С. 109-111. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/141588 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії
Рецензії
spellingShingle Рецензії
Рецензії
Задорожна, Л.
Українська поезія кінця ХІХ – початку ХХ ст. у структурно-семантичній інтерпретації
Слово і Час
description Рецензія на книгу: Камінчук Ольга. Художній дискурс української поезії кінця XIX – початку XX ст. – К.: Педагогічна преса, 2009. – 352 с.
format Article
author Задорожна, Л.
author_facet Задорожна, Л.
author_sort Задорожна, Л.
title Українська поезія кінця ХІХ – початку ХХ ст. у структурно-семантичній інтерпретації
title_short Українська поезія кінця ХІХ – початку ХХ ст. у структурно-семантичній інтерпретації
title_full Українська поезія кінця ХІХ – початку ХХ ст. у структурно-семантичній інтерпретації
title_fullStr Українська поезія кінця ХІХ – початку ХХ ст. у структурно-семантичній інтерпретації
title_full_unstemmed Українська поезія кінця ХІХ – початку ХХ ст. у структурно-семантичній інтерпретації
title_sort українська поезія кінця хіх – початку хх ст. у структурно-семантичній інтерпретації
publisher Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate 2010
topic_facet Рецензії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/141588
citation_txt Українська поезія кінця ХІХ – початку ХХ ст. у структурно-семантичній інтерпретації / Л. Задорожна // Слово і Час. — 2010. — № 3. — С. 109-111. — укp.
series Слово і Час
work_keys_str_mv AT zadorožnal ukraínsʹkapoezíâkíncâhíhpočatkuhhstustrukturnosemantičníjínterpretacíí
first_indexed 2025-07-10T13:03:52Z
last_indexed 2025-07-10T13:03:52Z
_version_ 1837265200894443520
fulltext Слово і Час. 2010 • №3 109 Відродження України”) тощо . І все ж , без сумніву, найґрунтовнішими постають статт і , як і розкривають загальноукраїнський культурний контекст та репрезентують Р. Гром’яка як ученого. Тут доцільно назвати такі студії, як “Ольжичева концепція формування національної свідомості”, “Феномен Уласа Самчука в українській культурі”, “Культура як інтегральний фактор національної консолідації”, “Місце і роль творчої інтелігенції в політичному житті України”. Одне слово, рецензоване видання збагачує не тільки творчий доробок Романа Гром’яка, а й ширше – українську словесність на сучасному етапі її розвитку. Книжка заслуговує на увагу синтезом філософського та естетичного підходів до культури загалом і літературного процесу зокрема. За все це належить висловити авторові подячне слово на знак гідного пошанування його праці. Іван Зимомря Отримано 22.02.2010 р. м. Дрогобич УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. У СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІЙ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ Камінчук Ольга. Художній дискурс української поезії кінця XIX – початку XX ст. – К.: Педагогічна преса, 2009. – 352 с. Хоча в сучасному літературознавстві існує вже чимало розвідок, присвячених проблемам українського письменства кінця XIX – початку XX ст., літературна спадщина ц і є ї мистець к о ї доби продовжує привертати увагу науковців. У монографічному дослідженні О. Камінчук українська поезія кінця XIX – початку XX ст. уперше розглядається як цілісне естетичне явище , чим зумовлена актуальність і наукова цінність праці. Монографія стала вдалим синтезом розгляду світоглядних характеристик, структур значення й аналізу поетики, формальних особливостей поетичного тексту. Запропонована в монографії О. Камінчук структурно-семантична інтерпретація поетичних творів особливо актуальна для дослідження літератури раннього модернізму, зокрема поезії межі ХІХ – ХХ ст., якій властива чітка мистецька означеність , структурна виразність художньої форми, а також мислительна сконцентрованість на онтологічній проблематиці, філософічність художнього узагальнення. У рецен зованому досл і дженн і українська поезія кінця XIX – початку XX ст. бачиться як художня форма осмислення буття людини в ус ій багатовимірності зв ’язків із природою, суспільством, культурою та абсолютною духовністю . Як основні світоглядні тенденції поезі ї межі ХІХ – ХХ ст. авторка виокремлює антропоцентричну культурософію, спіритуалістичні інтенції, натурфілософський детермін ізм і раціоналістичний синтез, наголошує також на важливій онтологічній ролі романтичної двосвітності. Основний акцент зроблено на інтерпретаці ї художньо-світоглядних категорій, які формують онтолог ічну концепц ію (творчість, природа, любов, свобода, краса, смерть, час та ін.). Світоглядні параметри поетичного мислення анал ізуються через ї хн ій мовно - дискурсивний вияв у художньому тексті. Значна увага приділена дослідженню поетики в і рша – образотворчих особливостей, композиційної побудови, ритмомелодичних засобів. Особливо слід відзначити докладний мікроаналіз поетичного твору, в якому простежується взаємозв'язок світоглядної проблематики й художньої структури вірша. Досл ідження поєднує за гальну характеристику напрямів розвитку поезії кінця XIX – початку XX ст. і анал і з творчо ї і ндив і дуальност і Слово і Час. 2010 • №3110 письменника. Виокремлення провідних е с тет и ч н и х т е н д е нц і й розвитку української поезії на межі ХІХ – ХХ ст. стає в монографії підсумком структурно- семантичного аналізу поетичного доробку М. Старицького, Олени Пчілки, І. Манжури, П. Грабовського, Б. Грінченка, І. Франка. В. Самійленка, І. Стешенка, Лес і Укра їнки , Уляни Кравченко , Дніпрової Чайки , М . Чернявського , О. Олеся, М. Вороного, П. Карманського, В. Пачовського, Г. Чупринки, Б. Лепкого, С . Чарнецького , М . Філянського , а також поезії Я. Щоголева й П. Куліша пізнього періоду творчості. Дослідниця опрацювала значний обсяг художнього матеріалу: це і творчість відомих поетів помежів ’я ХІХ – ХХ ст., і поетична спадщина менш знаних письменників, яка також була чинником художньої своєрідності української поезії кінця XIX – початку XX ст. Беручи за основу феноменологічні методи дослідження, авторка обирає перспективний шлях від окремого до загального, який дає змогу уникнути суперечності між матеріалом і невідповідною йому теоретичною схемою. Аналіз поетичної творчості письменника в рецензованій монографії – не лише матеріал для загальних висновкових положень; він має також самодостатню наукову цінність як окреслення його творчої індивідуальності. У праці подано новаторське прочитання творчості низки українських поетів. Скажімо, І. Франко аргументовано роз глядається як основоположник неокласицизму в українській поезії, у контексті неокласичних тенденцій проаналізовано поетичну спадщину В . Самійленка , у поезі ї Б. Грінченка простежено становлення неоромантизму, п і з ня т ворч і с т ь Я. Щоголева аналізується у зв’язку із зародженням неокласицизму й декадансу, у п і зн іх творах П. Куліша акцентовані процеси формування символізму. Значна увага приділена поетичній творчості Лесі Українки як знакової постаті українського неоромантизму, глибиною аналізу художньої структури вирізняється розгляд поезії М. Вороного, проникливість дослідницької інтерпретації творчої індивідуальності поета властива аналізу творів С. Чарнецького. Художня специфіка української поезії кінця XIX – початку XX ст. розглядається в дослідженні О. Камінчук у структурно- типологічному контексті провідних художніх систем цієї мистецької епохи. Монографія становить собою спробу не лише окреслити художні особливості української поезії межі ХІХ – ХХ ст., а й систематизувати класифікацію поезії за світоглядно-естетичними тенденціями. У центрі уваги дослідниці – вияв художніх тенденцій просвітництва, романтизму, неокласицизму, неоромантизму, символізму й декадансу, проаналізований у дискурсивному аспекті, що передбачає широкий контекст розгляду структури поетичного твору, насамперед акцент на світоглядній проблематиці. Прикметною рисою дослідження стала виразна диференційованість особливостей кожного дискурсивного типу, водночас українська поезія кінця XIX – початку XX ст. розглядається як окреме ціл існе естетичне явище. На основі аналізу поезії М. Старицького, Олени Пчілки, І. Манжури, П. Грабовського, Б. Грінченка, пізньої творчості Я. Щоголева й П. Куліша переконливо аргументується розгляд синтезу просвітницьких і романтичних тенденцій як окремого структурно- семантичного типу художнього дискурсу. Простежено становлення неокласицизму у творчості І. Франка, В. Самійленка та І . Стешенка . О . Камінчук подає докладний аналіз світогляду й поетики неороманти зму (Леся Укра ї н к а , Уляна Кравченко , Дніпрова Чайка , М. Чернявський, О. Олесь) та символізму (М . Вор о н и й , П . К а рман с ь к и й , В. Пачовський, Г. Чупринка). Новаторством дослідницького бачення вирізняється трактування художнього феномену декадансу. Авторка наголошує насамперед на тих рисах декадансу, які, на її думку, прикметні для української поезії, ті, що вирізняють специфіку декадансу у творчості українських поетів помежів’я ХІХ – ХХ ст. – Б. Лепкого, С. Чарнецького, М. Філянського – на тлі європейських літератур цього періоду. Значна увага приділена дискурсивному синкретизму української поезії кінця XIX – початку XX ст., взаємодії різних художніх тенденцій. Поєднання типів художнього дискурсу акцентоване Слово і Час. 2010 • №3 111 Вертоград: Українське поетичне тисячоліття: Антологія / Упоряд., передм. І.Лучука. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009. – 960 с. Антологія засвідчує безперервність поетичного розвитку в Україні за останнє тисячоліття. Сюди ввійшли твори 330 авторів від найдавніших до сучасних, зокрема давні пісні, псалми, анонімні тексти, загалом 909 поетичних творів чи фрагментів, тобто вперше зібрано українське поетичне тисячоліття, часто з коментарями самих авторів. Автор також звернув увагу на вірші українських поетів, які писали іншими мовами; він вважає, що це одне зі свідчень чужомовності української літератури. С.С. як у конкретному аналізі поетичних творів, так і в узагальнених висновкових положеннях. Простежуються особливості дискурсивного синтезу, притаманні кожній художній системі поезії кінця XIX – початку XX ст. Водночас авторка виокремлює домінантний тип художнього мислення у творчості письменника. Такий кут зору дає можливість спостерегти низку прикметних деталей художньої структури , зокрема співвідношення предметного і абстрагованого типів образотворення в поезії неокласичного типу. Суттєва ознак а рецензовано го досл ідження – увага до проблем національної специфіки української поезії межі ХІХ – ХХ ст. Акцентуються такі риси національної іманентності української поезі ї досліджуваного пер іоду, як св і то глядна ц інн і с ть абсолютно ї духовност і , тривала рецепція романтичного типу художнього мислення, актуалізація просвітницьких тенденц ій , пров ідна св ітоглядно - естетична роль неоромантизму, син тез ес тет и к оцен трично го та сп іритуал істичного св і тов ідчуття в с и м в о л і с т и ч н о м у д и с к у р с і , н ат у рф і л о с офс ь к а о н т ол о г і ч н а дом інанта дек адансу. Особливо наголошено на рецепції романтизму як основи формування світоглядно- естетичної специфіки української поезії межі ХІХ – ХХ ст., важливим джерелом онтологічної концепції та художньої структури української поезії кінця XIX – початку XX ст. бачиться також традиція епохи бароко. Національна своєрідність творчості українських поетів кінця XIX – початку XX ст. проаналізована в контексті художніх тенденцій європейської літератури на тлі збагачення української поезії здобутками європейської художньої думки. Органічна єдн і с ть нац і онально ї специф і ки української поезі ї і європейського художнього досвіду найвиразніше окреслена в дослідженні символізму, насамперед творчості М. Вороного. Новаторство наукового пошуку, зацікавленість актуальними проблемами сучасного літературознавства, уважне і глибоке прочитання художніх текстів дали можливість дослідниці розробити аргументовану й лог і чно послідовну концепцію художнього феномену української поезії кінця XIX – початку XX ст., долучаючись до осягнення духовно-естетичного універсуму поетичного слова. Людмила Задорожна Отримано 23.02.2010 р. м. Київ

Ähnliche Einträge