Історія, письменник і критик
Рецензія на книгу: Романов С. М. Юрій Косач між минулим і сучасним. Історична проза письменника 1930-х років: Монографія. – Луцьк: Редакційно-видавничий відділ Волинського національного університету імені Лесі Українки, 2009. – 267 с....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/141923 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історія, письменник і критик / М. Хмелюк // Слово і Час. — 2010. — № 4. — С. 122-124. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-141923 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1419232018-09-18T01:23:01Z Історія, письменник і критик Хмелюк, М. Рецензії Рецензія на книгу: Романов С. М. Юрій Косач між минулим і сучасним. Історична проза письменника 1930-х років: Монографія. – Луцьк: Редакційно-видавничий відділ Волинського національного університету імені Лесі Українки, 2009. – 267 с. 2010 Article Історія, письменник і критик / М. Хмелюк // Слово і Час. — 2010. — № 4. — С. 122-124. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/141923 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Хмелюк, М. Історія, письменник і критик Слово і Час |
| description |
Рецензія на книгу: Романов С. М. Юрій Косач між минулим і сучасним.
Історична проза письменника 1930-х років: Монографія. – Луцьк:
Редакційно-видавничий відділ Волинського національного
університету імені Лесі Українки, 2009. – 267 с. |
| format |
Article |
| author |
Хмелюк, М. |
| author_facet |
Хмелюк, М. |
| author_sort |
Хмелюк, М. |
| title |
Історія, письменник і критик |
| title_short |
Історія, письменник і критик |
| title_full |
Історія, письменник і критик |
| title_fullStr |
Історія, письменник і критик |
| title_full_unstemmed |
Історія, письменник і критик |
| title_sort |
історія, письменник і критик |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/141923 |
| citation_txt |
Історія, письменник і критик / М. Хмелюк // Слово і Час. — 2010. — № 4. — С. 122-124. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT hmelûkm ístoríâpisʹmennikíkritik |
| first_indexed |
2025-07-10T13:47:01Z |
| last_indexed |
2025-07-10T13:47:01Z |
| _version_ |
1837267916866715648 |
| fulltext |
Слово і Час. 2010 • №4122
ІСТОРІЯ, ПИСЬМЕННИК І КРИТИК
Романов С. М. Юрій Косач між минулим і сучасним.
Історична проза письменника 1930-х років: Монографія. – Луцьк:
Редакційно-видавничий відділ Волинського національного
університету імені Лесі Українки, 2009. – 267 с.
Монографія С. Романова – перше
авторське по-науковому ґрунтовне
дослідження того періоду діяльності
п р о з а ї к а , п о е т а , д р а м а т у р г а ,
перекладача , критика й публіциста
Ю. Косача, що охоплює другу половину
1920-х і 1930-і роки. Літературний досвід
Ю . Косача формувався в епіцентрі
світової культури, він мав можливість
працювати з матеріалами архівів і
бібліотек Праги , Парижа , Берліна ;
тому вивчення його історичної прози
актуальне для вітчизняної мистецької,
історичної, філософської, політичної
думки. Для С. Романова у прочитанні
творів Ю. Косача об’єктом особливої
уваги стала пам’ять і пов’язаний із нею
процес творчості, а стрижневими словами
– українське обличчя, самореалізація
людини в історії, історичний белетрист,
об ’єктивна оцінка, перевідкриття. У
річище сучасного літературознавства,
зокрема студ ій і сторичної прози ,
репрезентованих значущими працями
Є. Барана, В. Агеєвої, С. Андрусів,
О. Забужко, М. Ільницького, І. Дзюби,
С. Романов привносить свої розмисли,
концепції, уважне і вдумливе прочитання
творів.
Літературознавець розглядає Косачеву
історичну прозу 1930-х років невіддільно
від творчої біографії письменника ,
яка по -сартрівськи була сповнена
різноманітними історіями, випадками,
подіями – чим завгодно, крім пригод. З
огляду на це параграф “Становлення
письменника. Ідейно-творчі шукання”
о с о б л и в о
м і с т к и й .
П р и д і л я ю ч и
увагу вивченню
вза ємод і ї та
взаємовпливу
і с т о р и ч н о г о
ч а с у і ч а с у
біографічного,
С . Ро м а н о в
багато гранно
в и с в і т л ю є
участь вихідця з
родини Косачів-
Драгоманових у становленні національної
культури, збереженні буттєвої сили,
виборі життєвих домінант. Дослідник
ул овлює емоц і й но -мисли тельн у
атмосферу доби Ю. Косача. Науковець
уточнює дати, ілюструє особисті погляди
тезами письменника, застосовує такі
підходи, крізь призму яких доцільно
аналізувати історичну прозу, і завершує
докладний розгляд життєпису Ю. Косача
1939 роком.
Параграф “Концепція історичної прози
Ю. Косача у українському критичному
дискурсі доби міжвоєння” важливий
і для істориків , бо “творчі способи
відтворення доби” своєрідно виражають
конкретний час , конкретну людину,
конкретне суспільство на історичній канві.
Показово, що положення Ю. Косача про
спорідненість роботи письменника з
роботою вченого літературознавець
бачить як автентичність , необхідну
кожному читачеві історичної лектури.
Слово і Час. 2010 • №4 123
Вагоме значення в монограф і ї
має дослідження історичної прози
Ю . Косача на рівні універсальних ,
магістральних тем усієї історичної
прози в літературному процесі Західної
України та еміграції 1920–1930-х років.
Літературознавець умовно виокремлює в
Косачевому доробку “європейський цикл”
(оповідання “Вечір у Розумовського”,
“Молодість Савича”, “Учта Климентія”
(зб ірка “Чар івна Україна ” , 1937) ;
“Вітряк” (збірка “Клубок Аріадни”, 1937);
романи “Затяг під Дюнкерк” (1936),
“Лосенко, вольний митець” (1939), а
також оповідання “Місія Симоновського”
(1942) та “Уривок Симфонії” (1943)),
убачаючи в ньому новий національний
стиль української літератури. Завдяки
використанню методів компаративістики
дослідникові вдається означити творчі
риси письменника:
• змалювання цікавих маловідомих
актуальних для читацької аудиторії
фактів, подій чи персоналій, а також
переломних, драматичних моментів
історії;
• історизм у змістовій структурі творів,
простота фабули;
• розкриття закономірностей руху
історичного процесу;
• зв’язок між добою автора та художньо
відтвореним періодом минулого.
Під культурологічним кутом зору і в
контексті вагомих праць М. Шлемкевича
С. Романов здійснює аналіз персонажів
Ю . Косача й виявляє особливості
Косачевого характеротворення: “Беручи
за основу художнього образу деякі
документально підтверджені факти із
життєпису маловідомого історичного
діяча, прозаїк саме за допомогою домислу
(а інколи й вимислу) подавав власну,
нерідко контроверсійну інтерпретацію
його особистості” (189). У монографії
описано такі психологічні типи українців,
як “старосвітський поміщик”, “гоголівська
людина”, “сковородянська людина”,
“шевченківська людина”. Подорожуючи
крізь минуле з маловідомими героями чи
вигаданими персонажами (як, приміром,
офіцером царської армії Никифором
Бутенком) творів Ю. Косача, науковець
спостерігає за віковічними українськими
рисами, потребами, переконаннями,
світорозумінням , нагромадженням
досвіду життєвого вибору, пошуками
себе.
Я к в д у м л и в и й і к р и т и ч н и й
літературознавець , С . Романов не
відкидає питання жанрової та сюжетно-
композиц ійно ї орган і зац і ї твор ів
Ю . Косача . Як Н . Копистянська на
прикладах із чеської літератури, так
С. Романов на матеріалі оповідань і
повістей Ю. Косача на теми з минулого
пере к онує , що вивчення і с тор і ї
літератури, знайомство з кожною епохою
й тим , що нового вона привносить
у літературний процес , неодмінно
починається з генологічних категорій.
Автор нової книжки спостерігає за
формуванням жанрових ознак історичних
текстів Ю . Косача , звертаючись до
дефініцій самого письменника. Значну
увагу приділено сюжету, який становить
собою найоригінальніший і, по суті,
конститутивний складник композиції
Косачевих творів.
C. Романов дійшов висновку, що
історична проза Ю. Косача творилася
зг ідно з авторовими настановами
неупередженого висвітлення процесів,
подій, постатей минулого. Письменник
р і з ноб і чно зобразив лише одну
верству давньоукраїнського соціуму
– національну еліту, той прошарок
людей, який демонструє певний баланс
притаманних культур і обмежень і
дозволів . Дослідник аргументовано
доводить, що основний здобуток митця –
майстерне та всебічне (чи не в кожному
творі) розкриття ідеї обраної епохи
минулого.
С . Романов уміє бачити художні
твори в їх цілості, у взаємозалежності
художніх моделей творчості та історичних
моделей. Автор нової книжки запрошує
до роздумів, не претендуючи на нову
нормативність, формулювання теорій,
а значуще і слушно викладає динаміку
творчої особистості Ю. Косача. Хорошою
рисою наукового дослідження стала
термінологічна чіткість. Примітки та
коментарі увиразнюють сумлінне й
відповідальне ставлення автора до своєї
праці. Життєве кредо Косача-публіциста:
“Український патріотизм це не лише
любов до грунту, до підсоння, мови чи
інших ознак племінности, а це передусім
служба нації, це передусім суспільна
Слово і Час. 2010 • №4124
правда, що є творчою, промінною й
організовуючою”, – стало провідним у
наукових пошуках та знахідках сучасного
літературознавця . Звичайно , праця
не позбавлена окремих недолік ів ,
однак достовірність документально-
історичних матеріалів, слушність зауваг,
раціональність і об’єктивність підносять
її до рівня академічності. Головним
відправним пунктом значущості історичних
творів Ю. Косача й наукового дослідження
С. Романова виступає прагнення та
відвага знати правду історії, яку не можна
змінити, але можна передати вікам. Чи не
розуміння минувшини дозволяє пізнати
себе в історії?
Таким чином, книжка С. Романова “Юрій
Косач між минулим і сучасним. Історична
проза письменника 1930-х років” хоч
не повно, але не поверхово окреслює
біографію Ю. Косача, написана вправно,
з літературознавчим зацікавленням
історичними мистецькими текстами та
історією взагалі. Так мало пізнана історія,
малодосліджена тема в літературному
процесі, “голос з далека” письменника
Ю . Косача завдяки філолог і чн ій
ерудиції С. Романова стають надбанням
літературознавців, викладачів, учителів-
словесників, а історія української літератури
з історії забутих імен перетворюється на
знаний світ художніх вимірів культури.
Отримано 18.01.2010 р. Майя Хмелюк
м. Луцьк
ПРАГНУТИ МИСЛИТИ…
Садыкова Л.В. Русское эссе ХХ века:
Художественное своеобразие. – Донецк: Норд-Пресс, 2009. – 404 с.
Дослідження формування та розвитку
жанрів у різних національних літературах
завжди було актуальним науковим
завданням . Однак част іше вчен і
звертаються до провідних жанрів –
роману, новели, драми, поеми. Вивчення
жанрів “проміжних” – на перехресті
власне художньої та нехудожньої
сфер, на перетині різних мов культури
(автобіографій, мемуарів, есеїв, нарисів,
щоденників, епістолярію) – відбувалося не
так послідовно й системно. Але, мабуть,
саме зараз дослідження цього масиву
текстів набуває особливої актуальності,
з умо влено ї п ерех і д н им с та н ом
літератури і культури в цілому, ситуацією,
коли “периферія” (за Ю. Лотманом)
зміщується в центр жанрової системи,
і “ п р ом і ж н і ” жанри в і д б и вают ь
саморефлексію змін та необмежений
художній експеримент, пошук мистецтвом
слова шляхів оновлення. У цьому плані
своєчасне дослідження Л. Садикової
заглиблює суто літературознавчу
проблематику в контекст наріжних
процесів динаміки сучасної культури.
Новаторство рецензованої монографії
зумовлено вже самим вибором есею як
об’єкта дослідження, адже до цього часу
“проміжні” жанри в російській літературі
в и вч а л и с я п е р е в а ж н о н а ба з і
мемуаристики та автобіографії (класичні
в межах цього напрямку праці Л. Гінзбург,
А . Тартаковського , Є . Єлізавєтіної ,
О. Ніколіної та ін.). Російський есей досі
залишається “невідкритою землею”.
Очевидне його доволі пізнє виникнення
під впливом західноєвропейської традиції,
але самі етапи розвитку досліджені вкрай
слабко, що й спровокувало обговорення
в критиці питання про органічність
цієї форми в російській літературі .
Авторка монографії, власне, і ставить
перед с обою завдання описати
динаміку жанру, набуття ним певної
своєрідност і в контекст і традицій
саме російської літератури, укласти
типологію його актуалізованих форм.
У такому системному плані вивчення
російської есеїстики досі не проводилося,
|