Трагічні сторінки в історії біології в АН УРСР

В статті показано методи і руйнівні наслідки партійно-політичного втручання в розвиток біологічних наук (генетики, цитології, фізіології та суміжних з нею психології й медичної практики) в СРСР загалом і зокрема в Україні....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автор:	Гармасар, В.Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2018
Назва видання:	Наука та наукознавство
Теми:	Історія науки і техніки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/142120
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Трагічні сторінки в історії біології в АН УРСР / В.Г. Гармасар // Наука та наукознавство. — 2018. — № 2. — С. 121-132. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-142120
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1421202018-09-27T01:22:53Z Трагічні сторінки в історії біології в АН УРСР Гармасар, В.Г. Історія науки і техніки В статті показано методи і руйнівні наслідки партійно-політичного втручання в розвиток біологічних наук (генетики, цитології, фізіології та суміжних з нею психології й медичної практики) в СРСР загалом і зокрема в Україні. В статье показаны методы и разрушительные последствия партийно-политического вмешательства в развитие биологических наук (генетики, цитологии, физиологии и смежных с ней психологии и медицинской практики) в СССР в целом и в Украине. The article contains an account of the history of biological sciences o nthe whole and genetics in particular in Ukraine in 30—50s of the past century, when it was part of the Soviet Union. The overall situation in the science system of that time is shown, dominated by strict control, political pressures and administrative interventions in the research work. 2018 Article Трагічні сторінки в історії біології в АН УРСР / В.Г. Гармасар // Наука та наукознавство. — 2018. — № 2. — С. 121-132. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/142120 001.1.57.58(092) uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія науки і техніки Історія науки і техніки
spellingShingle	Історія науки і техніки Історія науки і техніки Гармасар, В.Г. Трагічні сторінки в історії біології в АН УРСР Наука та наукознавство
description	В статті показано методи і руйнівні наслідки партійно-політичного втручання в розвиток біологічних наук (генетики, цитології, фізіології та суміжних з нею психології й медичної практики) в СРСР загалом і зокрема в Україні.
format	Article
author	Гармасар, В.Г.
author_facet	Гармасар, В.Г.
author_sort	Гармасар, В.Г.
title	Трагічні сторінки в історії біології в АН УРСР
title_short	Трагічні сторінки в історії біології в АН УРСР
title_full	Трагічні сторінки в історії біології в АН УРСР
title_fullStr	Трагічні сторінки в історії біології в АН УРСР
title_full_unstemmed	Трагічні сторінки в історії біології в АН УРСР
title_sort	трагічні сторінки в історії біології в ан урср
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Історія науки і техніки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/142120
citation_txt	Трагічні сторінки в історії біології в АН УРСР / В.Г. Гармасар // Наука та наукознавство. — 2018. — № 2. — С. 121-132. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT garmasarvg tragíčnístorínkivístorííbíologíívanursr
first_indexed	2025-07-10T14:11:01Z
last_indexed	2025-07-10T14:11:01Z
_version_	1837269425356537856
fulltext	ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2018. № 2 (100) 121 © В.Г. ГАРМАСАР, 2018 В статті показано методи і руйнівні наслідки партійно-політично- го втручання в розвиток біологічних наук (генетики, цитології, фі- зіології та суміжних з нею психології й медичної практики) в СРСР загалом і зокрема в Україні. Висвітлено історію появи феномену ли- сенківщини в радянській генетиці. Розглянуто важливі організаційні події в біологічній науці України в період панування лисенківщини: Рес- публіканську нараду працівників біологічних, сільськогосподарських і медичних наук (30 серпня — 2 вересня 1948 року) та жовтневе 1948 р. засідання Президії АН УРСР, присвячене стану біологічних наук в її установах, проведені після ганебної сесії ВАСГНІЛ 1948 року; наукову сесію АН УРСР за участі працівників охорони здоров’я, присвячену пи- танням фізіологічного вчення І.П. Павлова в Україні (Київ, 1—3 лис- топада 1950 р.), організовану після спільної наукової сесії АН СРСР і АМН СРСР, присвяченої фізіологічному вченню І.П. Павлова (28 черв- ня — 4 липня 1950 р., Москва). Ключові слова: Академія наук УРСР, біологічні науки, лисенківщина, генетика, фі- зіологія, психологія, «павловська сесія», сесія ВАСГНІЛ. УДК 001.1.57.58(092) В.Г. ГАРМАСАР, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії та соціології науки і техніки, ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України», e-mail: vgarmas@meta.ua ТРАГІЧНІ СТОРІНКИ В ІСТОРІЇ БІОЛОГІЇ В АН УРСР Академічній науці України в цьому році виповнюється 100 років. Вона багата на численні здобутки і визначні відкриття. Та були, на жаль, в історії нашої науки і трагіч- ні сторінки, що стали сумною віхою як у наукових долях її творців, так і в історії країни в цілому. Структурування науки та управління нею формува- лися на ґрунті загальнополітичних, суспільних процесів у країні. Метою діяльності Академії наук в Україні, згідно з директивами Народного комісаріату освіти УРСР, було проголошено координацію і організацію науково-творчої діяльності відповідно до завдань комуністичного суспіль- ства і народного господарства. У такий спосіб наукова ді- 122 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2018. № 2 (100) В.Г. Гармасар яльність стала залежною від ідеології правлячої партії та господарських за- вдань, які видавалися актуальними керівництву. Реорганізація академічної науки, яка відбувалася в 20—30-х рр. ХХ ст., здійснювалась з метою поси- лення контролю та управління нею і поступово переходила в суто наукову проблематику. Так, в Україні було створено спеціальну комісію, яка в 1928 р. перевіряла роботу Академії і вказала на відрив її дослідницької діяльності від життя. Було встановлено досить жорсткий контроль за всіма формами науко- вого життя. Регулюючи всі процеси, які відбувалися в науковому середови- щі, партія особливу увагу приділяла підбору кадрів, тематиці та характеру наукових досліджень, публікаціям, їх стилю і т. д. Як наслідок, кібернетику оголосили буржуазною лженаукою, яка хоче перетворити людину на авто- мат, заодно дісталося й теоретичній електротехніці. Жертвою боротьби за «передову науку» стали навіть астрономія й астрофізика. Але такого розгро- му, який відбувся в біології, технічні й фізичні науки уникли. Найбільше постраждала генетика, її назвали «прислужницею імперіалізму». В результа- ті, коли настав час реабілітації цих наук, наше суспільство було відкинуте у своєму розвитку мінімум на півстоліття. Політичний тиск на біологічні науки був тим сильнішим, чим менше вони були спроможні задовольнити державну владу вирішенням питань, що мали політичне значення. Неможливість досягнення поставленої мети в рамках існуючої системи вела до посилення адміністративного втручання в наукову діяльність. Крім того, біологія тісно пов’язана із сільським госпо- дарством, на яке покладались великі економічні сподівання, та з медициною. Генетика — це одна з найбільш цікавих, суперечливих і драматичних наук, яка із самого початку вважалася помилкою, потім фантазією, потім зрадницею. Наука, яка декілька разів спеціально забувалася, зараз є неза- мінною. В Україні генетичні дослідження набули поширення з 1923 р., коли при Всеукраїнській академії наук було створено Комісію з експерименталь- ної біології і генетики, яку очолював І.І. Шмальгаузен. У 20—30-х рр. ХХ ст. в Україні було створено низку науково-дослідницьких закладів, а також від- ділів і лабораторій у біологічних інститутах, де проводилися дослідження з генетики рослин і тварин. З-поміж них Науковий інститут селекції (1922, Київ, нині Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків Національ- ної академії аграрних наук (НААН) України), Український генетично- селекційний інститут (1928, Одеса, нині Селекційно-генетичний інститут НААН України), відділ генетики Інституту зоології АН УРСР (1934), Всесо- юзний науково-дослідний інститут гібридизації і акліматизації тварин (1932, Асканія Нова). У 1926 р. поблизу Харкова організовано Українську станцію Всесоюзного інституту прикладної ботаніки і нових культур, яка згодом уві- йшла до складу новоствореного Українського інституту рослинництва [1]. Роботи з генетики було розпочато також в більшості галузевих інститу- тів біологічного та сільськогосподарського спрямування. В лабораторії ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2018. № 2 (100) 123 Трагічні сторінки в історії біології в АН УРСР І.І. Шмальгаузена вивчали генетичні фактори росту тварин. В Інституті зо- ології було створено відділ генетики, де під керівництвом І.І. Агола здій- снювалось дослідження щодо спричинення рентгенівськими променями мутацій у дрозофіли. Згодом там само під керівництвом С.М. Гершензона вивчалась генетика популяцій і мутагенна дія ДНК. Вагомих здобутків до- сяг А.О. Сапєгін, який вперше в світі отримав під впливом рентгенівського опромінювання штучні мутації пшениці, ячменю та ін. Головне протистояння в біології було між генетиками й агробіологами; останніх очолював Т.Д. Лисенко, випускник Київського сільськогосподар- ського інституту, який працював на селекційних станціях у Білій Церкві та Гянжі (Азербайджан), згодом — у Всесоюзному селекційно-генетичному інституті, а з 1938 р. став президентом Всесоюзної академії сільськогос- подарських наук ім. В.І. Леніна (ВАСГНІЛ). Саме його ім’ям названо полі- тичну кампанію з переслідування генетиків, заперечення генетики як нау ки та заборони генетичних досліджень у СРСР. Найбільше відкриття Т.Д. Лисенка — яровизація. В Азербайджані він провів нехитрий експеримент і побачив, що за умов впливу низьких темпе- ратур на зерно пшениці урожай стає кращим [2]. Після вдалого експери- менту він почав активно пропагувати яровизацію, сутніть якої в тому, що, впливаючи на рослину ззовні, можна надати їй нових якостей. Т.Д. Лисенко стверджував, що, впливаючи температурою, світлом, добривами на росли- ни, можна отримувати нові сорти кожні два з половиною роки. Чи був сорт успішним — міг показати тільки час (років п’ять-сім), однак за цей період сутність відкриття змінювалася, з’являлися нові сорти, і на такій низці об- манів він і тримався. В Україні палким прихильником ідеї «яровизації» ози- мих культур був нарком землеробства О.Г. Шліхтер. Влітку 1929 р. Нарком- зем України оголосив про вирішення проблеми зернових, а Т.Д. Лисенка було направлено на роботу в Інститут селекції і генетики в Одесу [3]. Ме- тоди, які пропонував Т.Д. Лисенко, необґрунтовані, експериментально не перевірені, примусово впроваджувались в колгоспах, а їх ефективність оцінювалась шляхом анкетування. У результаті завищування анкетних даних формувалось уявлення про фантастичні успіхи, про які повідомля- лось у пресі. В 1937 р., коли репресії заполонили всю країну, з’явилася така катего- рія як діти ворогів народу. Напевно, генетика постраждала ще і тому, що поняття «спадковість» потрібно було просто прибрати. Діти за батьків не відповідають — ключова фраза того часу. Виховання нової людини з генети- кою не мало нічого спільного, тому Т.Д. Лисенка і підтримували нагорі. Його прихильники наголошували, що громадяни соціалістичної країни не можуть мати спадкових хвороб, а розмови про гени людини — це основа расизму і фашизму. У 1939 р. в Москві Т.Д. Лисенко провів нараду з генетики й селекції, яка започаткувала тотальне переслідування прихильників класичної ге- 124 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2018. № 2 (100) В.Г. Гармасар нетики та боротьбу проти «менделізму — вейсманізму — морганізму». Для обґрунтування своїх поглядів він та його прихильники посилалися на пра- ці І.В. Мічуріна і К.А. Тімірязєва, маніпулюючи вирваними із контексту цитатами. Т.Д. Лисенко висунув концепцію спадковості, мінливості та ви- доутворення, яку назвав «мічурінським ученням». Хоча сам І.В. Мічурін аж ніяк не був причетний до формування т. зв. «мічурінської біології», основ- ними засадами якої були: заперечення існування генів та внутрішньо ви- дової боротьби за існування, визнання стрибкоподібного утворення одних видів рослин та тварин з інших. Відтак методологічно хибними було виз- нано три основні твердження в біології: 1) закони спадковості, відкриті в 1865 р. Г. Менделем і підтверджені подальшим розвитком генетичної науки; 2) концепція А. Вейсмана, розроблена в другій половині ХІХ ст., щодо від- сутності успадкування ознак, набутих протягом індивідуального розвитку; 3) хромосомна теорія спадковості, створена школою нобелівського лауреа- та Т.Г. Моргана на початку ХХ ст. Окрім того, Т.Д. Лисенко заявляв, що базою його вчення є марксист- ське діалектико-матеріалістичне вчення. Класичну генетику почали імену- вати «фашистською наукою», вчених-генетиків політично переслідували. Лисенківці використовували заходи адміністративного та партійного тиску, наклепи, політичні доноси, що часто завершувались арештами та за- гибеллю тих, кого затаврували. Так, в 1935 р. М.І. Вавилова було знято з посади президента ВАСГНІЛ, в 1940 р. заарештовано, у ньому побачили англійського шпигуна і засудили до смертної кари, яку пізніше замінили на 15 років таборів. Він помер через три роки в саратовській в’язниці, а Т.Д. Лисенко зайняв його посади — спочатку президента ВАСГНІЛ у 1938 р., а згодом і директора Інституту генетики АН СРСР. Переслідування тривали: одні вчені-генетики потрапили в табори, ін- ших було розстріляно, треті під страхом переслідування змінили поле діяль- ності або приєдналися до кампанії проти науки. В такий спосіб були зни- щені Г.А. Левитський, Г.Д. Карпеченко, С.Г. Левіт, І.М. Агол, М.Л. Левін, Л.І. Говоров, М.М. Тулайков, Г.К. Мейстер та інші біологи і фахівці сіль- ського господарства. У післявоєнні роки позиції Т.Д. Лисенка дещо похитнулись. З’явились публікації відомих вчених, спрямовані на викриття лисенківської теорії. В цій ситуації лисенківцям потрібно було знайти міцну підтримку, і знайдено її було в особі Й.В. Сталіна. З його ініціативи було скликано горезвісну се- сію ВАСГНІЛ у серпні 1948 року. Проведенню сесії передувала акція, яка й полегшила Т.Д. Лисенку розгром генетики. В липні того ж року, з санкції Й. Сталіна було скасовано вибори академіків ВАСГНІЛ, а на вакантні міс- ця призначено інших, чиї кандидатури підготував Т.Д. Лисенко. На той час уже визріли небезпечні тенденції в науці: було знівельовано поняття нау- кового авторитету та відкинуто наукові методи перевірки результатів. Від- так результатом роботи сесії ВАСГНІЛ була формальна перемога «мічу- ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2018. № 2 (100) 125 Трагічні сторінки в історії біології в АН УРСР рінського вчення» над класичною генетикою, а Т.Д. Лисенко, підтриманий владними верхами, здобув остаточну перемогу над своїми науковими опо- нентами-генетиками і став беззастережним лідером у керівництві біологіч- ною наукою. В Україні серпнева сесія ВАСГНІЛ мала гучний резонанс. З 30 серпня по 2 вересня 1948 року відбулась Республіканська нарада працівників біо- логічних, сільськогосподарських і медичних наук за участю практиків-мі- чуринців. На цих зборах виступив академік ВАСГНІЛ М.О. Ольшанський, який заявив, що передова мічурінська агробіологічна наука ефективно впроваджується в Україні, та засудив вплив буржуазної науки на вітчизня- ну. Такий вплив було виявлено в роботі М.М. Гришка (Сільськогосподар- ський відділ АН УРСР), І.І. Шмальгаузена (Інститут зоології АН УРСР). Співробітників Інституту генетики та селекції АН УРСР М.М. Кулешова, І.М. Полякова, Л.М. Делоне, Ю.П. Мірюту та ін. названо менделістами- морганістами. У вузах України виявлено вейсманістів, які очолювали біо- логічні кафедри. Це С.М. Гершензон, М.М. Гришко, В.М. Лєбєдєв, І.М. По- ляков, Л.М. Делоне, Є.О. Фінкельштейн. Подібні викриття було зроблено і в Інституті ботаніки. Так, М.Г. Холодного, М.Л. Карпа, Д.К. Зерова було звинувачено в поширенні хибних ідеологічних концепцій та непідтри- ман ні мічурінського вчення. За результатами наради винесено резолюцію, в якій визнано необхідність боротьби з помилками і хибами, викритими Т.Д. Лисенком [4]. У жовтні 1948 р. відбулось засідання Президії АН УРСР, присвячене стану біологічних наук в її установах. Як результат — звільнення директора Інституту генетики та селекції В.Я. Юр’єва за потурання групі вейсманістів; М.М. Гришка — з посади голови Відділу сільськогосподарських наук за «протаскування» ідей менделізму. Звільнено Д.К. Третьякова, голову Від- ділу біологічних наук, директора Інституту зоології — за низку ідеологіч- них помилок допущених у роботі; С.М. Гершензона, І.І. Шмальгаузена, М.Г. Холодного та ін. звільнено з посад завідувачів відділами в інститутах. Викладання генетики в школах і вузах було заборонено. Колекції мутант- них дрозофіл, рослин і тварин знищено. Здавалося, після викриття культу Й. Сталіна ситуація з генетикою мала б кардинально змінитися. Почали з’являтися критичні статті проти Т.Д. Ли- сенка, проте останній втерся в довіру до М.С. Хрущова, пообіцявши вивес- ти гіллясту пшеницю гігантських розмірів. І попри те, що відновилися гене- тичні дослідження, повної реабілітації науки все ж не відбулося. Лише в 1964 р., після зняття М.С. Хрущова, «лженауку» реабілітували: відновилося її викладання у школах і вузах, було створено Інститут молекулярної біо- логії і генетики АН УРСР. Відтоді почався новий виток розвитку «науки про закономірність спадковості й мінливості». Неможливо не сказати про втрати, які спричинила лисенківщина. По- перше, було втрачено цінні наукові кадри. По-друге — відкинуто на багато 126 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2018. № 2 (100) В.Г. Гармасар років дослідження в галузі біологічних наук, що призвело до гальмування розвитку нових галузей генетики, які розвивалися в цей час у світі: медич- ної генетики, радіаційної біології та генетики, молекулярної біології, ген- ної інженерії. По-третє, лисенківщина створила бюрократа в науці, вона до- пустила втручання парткерівництва у дослідження, надала змогу верхівці влади вирішувати про доцільність чи недоцільність розвитку галузей науки. І, найголовніше, вона підірвала мораль суспільства. Протягом 1936—1948 рр. і навіть пізніше в дослідженнях широко використовувалась фальсифікація даних з метою підвищення власної ваги в науці. Розглядаючи ознаки нездорової атмосфери в радянському науковому середовищі 40-х років ХХ ст., слід згадати ще одну течію в біології. Маєть- ся на увазі так звана «теорія» О.Б. Лепешинської, яку було прийнято до гуртку лисенківців. Вона опублікувала позбавлені наукового змісту робо- ти, які нібито відкривали новий спосіб утворення клітин із безструктур ної речовини. Таке занадто сміливе твердження мало спростувати висновок Р. Вірхова, що «кожна клітина — з клітини», і заперечувало основні досяг- нення цитології, гістології, ембріології, мікробіології на той час. В 1945 р., незважаючи на нищівну критику багатьма біологами, але за підтримки Т.Д. Лисенка, вийшла монографія О.Б. Лепешинської «Походження клі- тин із живої речовини і роль живої речовини в організмі» В 1950 р. здійс- нено друге її видання. О.Б. Лепешинська будувала свою теорію на тако му постулаті: відбувається трансформація жовтка курячого яйця, нібито без’- ядерного, в ембріональні клітини і кров’яні острівці. Насправді ж т. зв. жовткові шари — це повноцінні клітини з ядром, цитоплазмою, мембра- ною, заповнені жовтковими зернами, які й маскують ядро. О.Б. Лепешин- ська трактувала побачене як зародження ядер у безклітинній речовині, а відтак розглядала це як доказ виникнення клітин із безструктурної ре- човини. 22 травня 1950 р. відбулась нарада Відділу біологічних наук АН СРСР і АМН СРСР за участю представників ВАСНГІЛ, присвячена цим «відкрит- тям» О.Б. Лепешинської [5]. Підтримана Т.Д. Лисенком і вищим партійним керівництвом країни, концепція О.Б. Лепешинської була визнана одного- лосно. Авторка позачергово отримала Сталінську премію і була призначена на посаду завідувача новоствореного відділу з вивчення живої речовини в Інституті експериментальної біології АМН СРСР. Наслідком цих подій ста- ла втрата радянською біологією правильних методологічних позицій щодо клітинної теорії та онтогенезу організму. Але частина наукової спільноти біологів відкрито виступила в пресі проти. В статті «Про ненаукову концеп- цію» викривалася безграмотність, непослідовність мислення О.Б. Лепе- шинської. Погляди дослідниці було кваліфіковано як реакційні і такі, що дискредитують науку і вводять в оману читачів. Статтю підписали 13 ленін- градських біологів — Н. Хлопін, Д. Насонов, В. Догель, П. Свєтлов, Ю. По- лянський, П. Макаров, Н. Гербільський, З. Кацнельсон, Б. Токін, В. Александ- ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2018. № 2 (100) 127 Трагічні сторінки в історії біології в АН УРСР ров, Ш. Галустян, А. Кнорре, В. Михайлов. Для більшості авторів статті віра у «свободу критики» виявилась згубною. В такий спосіб завершилась ще одна спроба «вільної» дискусії в науці. Зміцнів диктат Т.Д. Лисенка та О.Б. Лепешинської, і це повністю влашто- вувало адміністративно-командні структури, тому що полегшувалось уп- равління науковим процесом, здійснювався беззаперечний контроль діяль- ності вчених. Приклад з перебудовою генетики та цитології поставив на чергу реорга- нізацію за такою ж схемою й інших галузей, зокрема фізіологію та суміжних з нею психологію і медичну практику. В Україні розвиток психології в радянський період мав не менш дра- матичний характер. В умовах тоталітарного режиму культивувалась вер- сія «особливого шляху» марксистської психології як «єдино вірного» розвитку психологічного знання. Будь-яке досягнення в науці розціню- валось із точки зору боротьби з реакційними ідеалістичними поглядами. В 20-х роках ХХ ст. панівним став такий природничо-науковий напря- мок психологіч ної думки як вивчення механізмів вищої нервової діяль- ності, він проголошував тісний зв’язок природознавства та психології, побудови психології лише на об’єктивних засадах та був пов’язаний зі школами В.М. Бехтєрева і І.П. Павлова. Українська психологія в цей час мала своє власне культурно-гуманістичне спрямування, особливо це сто- сувалося розробки питань процесу творчості та творчої особистос ті [6]. Провідною школою в цьому напрямку була харківська школа психології творчості. Ключовою її ідеєю був розгляд художнього твору як своєрід- ного засобу стимулювання творчого процесу в душі того, хто сприймає цей твір. Розвиток цього напряму було призупинено з нових ідеологіч- них позицій, що набували сили на той час, та, зрештою, ліквідовано в адміністративний спосіб у 30-х роках. В 40-х роках ХХ ст. ситуація в науковому середовищі ускладнилась боротьбою з т. зв. космополітизмом. Особиста доля вченого залежала від характеру його наукових поглядів і теорій, яких він дотримувався. Жертва- ми «чистки» ставали перш за все найбільш талановиті вчені. Серед них — корифей української психологічної науки С.Л. Рубінштейн (працював в Україні в 20—30-х рр. ХХ ст.). Його «Основи загальної психології» мали за- служене визнання як в СРСР, так і за його межами. Проте в 1948—1949 рр. ученого було звільнено з усіх посад. З’явились наклепницькі статті зі звину- ваченнями його в «лакействі перед буржуазною наукою», в недостатньому відображенні успіхів радянських психологів, викривленні зображення іс- торії радянської психології як історії помилок [7]. Чесне ім’я і заслуги С.Л. Рубінштейна було відновлено лише після смерті Й. Сталіна. Щоб надати ідеологічним «порушенням» наукового вигляду, було під- нято до рівня ідеології павловську концепцію фізіології вищої нервової діяльності. Потрібне було авторитетне прикриття неправомірних акцій, 128 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2018. № 2 (100) В.Г. Гармасар що розпочались у науковому середовищі психологів, фізіологів, медиків і педагогів. Названі наукові дисципліни треба було перебудувати в дусі пав- ловського вчення про вищу нервову діяльність. Із пафосом відсвяткувавши в 1949 р. 100-річчя з дня народження вели- кого фізіолога, партійне керівництво почало готувати ґрунт для подальших «чисток» науки від проявів «буржуазної ідеології», якою начебто керувались деякі вчені. Після сесій, присвячених ювілею, які пройшли майже у всіх со- юзних республіках, відбулися т. зв. павловські конференції, на яких психо- логи мали декларувати свою підтримку перебудови всієї психологічної нау- ки на павловській основі. В Україні напередодні «павловської сесії» велась ретельна підготовка до виявлення «лженауковців» серед фізіологів. Директорів науково-до- слідницьких інститутів зобов’язали надсилати відомості у Відділ науки ЦК КП(б)У про наукових співробітників у галузі фізіології та звітувати що до впровадження ними в науково-дослідницьку роботу павловського фізіологічного напряму. Було створено комісію, завдання якої — вивчення стану наукової роботи в УРСР в плані розвитку «павловського» напряму у фізіології. З 28 червня по 4 липня 1950 р. в Москві пройшла спільна наукова сесія АН СРСР і АМН СРСР, присвячена фізіологічному вченню І.П. Павлова. На сесії окрім того, що декларувались загальні положення про передовий характер радянської науки і про значення вчення І.П. Павлова для фізіології і медицини, було озвучено конкретні імена вчених, які нібито не сприяють розвитку вчення І.П. Павлова. Це Л.А. Орбелі — директор Фізіологічного інституту АН СРСР та Інституту еволюційної фізіології і патології вищої нервової діяльності АМН СРСР; П.К. Анохін — зав. відділом Інституту фі- зіології АМН СРСР; Л.С. Штерн — директор Інституту фізіології АН СРСР; І.С. Бериташвілі — директор Інституту фізіології АН Грузинської РСР; О.Д. Сперанський — директор Інституту загальної та експериментальної патології АМН СРСР; Є.Б. Бабський — Інститут фізіології АН УРСР. Їм було інкриміновано «інакомислення», низькопоклонство перед Заходом, розгортання самостійних, оригінальних досліджень, започаткування своїх власних наукових шкіл і недостатньо глибоке володіння методологією діа- лектичного матеріалізму. Головним обвинувачем виступав К.М. Биков — директор Інституту фізіології центральної нервової системи АМН СРСР. З роботами К.М. Бикова пов’язують формування концепції кортико- вісцеральної патології, згідно з якою всі функції внутрішніх органів у нормі і патології регулюються корою головного мозку. Хвороби внутрішніх орга- нів пояснюються як результат порушення динаміки нервових процесів у корі головного мозку. Бажаючи довести наступність цієї концепції павлов- ським ідеям, К.М. Биков постійно пропагував її як єдино правомірну у фізі- ології та медицині. При цьому хибними, невірними проголошувались всі інші ідеї та методи. Однодумність так глибоко вкоренилась у поглядах «пав- ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2018. № 2 (100) 129 Трагічні сторінки в історії біології в АН УРСР ловців», стала настільки панівною, що будь-яке відхилення від догми оці- нювалось як глибоко вороже І.П. Павлову. Тим часом критика на адресу Л.А. Орбелі була упередженою, позбав- леною логіки, і якщо вчений змушений був визнати деякі свої помилки, це було єдино можливим в тій ситуації актом самозахисту [8]. У саме та- кий спосіб до списку «антипавловців» потрапили інші вищеназвані вчені. Слід зазначити, що академіки Л.С. Штерн та І.С. Бериташвілі особисто не були присутні на сесії: І.С. Бериташвілі перебував на лікарняному ліжку, а Л.С. Штерн була вислана в Середню Азію як «член сіоністського комітету». Отже, вони взагалі були позбавлені можливості захищатися. Відлунням всесоюзної «павловської сесії» стала Наукова сесія АН УРСР за участю працівників охорони здоров’я, присвячена питанням фізіологіч- ного вчення І.П. Павлова в Україні, яка відбулась у Києві 1—3 листопада 1950 р. На сесії було відзначено недолік у роботі Академії наук УРСР — від- ставання в галузі фізіології вищої нервової діяльності. В ньому звинува- ти ли чотирьох вчених (Є.Б. Бабського, Д.С. Воронцова, М.М. Губергрица та Г.І. Маркелова), а також цілу низку наукових структур (Інститут клініч- ної фізіології, Науково-дослідний інститут фізіології тварин при Київсько- му університеті, Інститут експериментальної біології і патології, кафедру фізіології Харківського університету і кафедру фізіології Інституту фізичної культури) за нібито хибні напрями досліджень. Г.В. Фольборт у своєму виступі, узагальнюючи у вигляді тез вчення І.П. Павлова, доводив, що великий фізіолог сповідував діалектичний ма- теріалізм. За Г.В. Фольбортом І.П. Павлов у своїх працях «виходить з ос- новного положення діалектичного методу, який чітко і ясно викладено Й.В. Сталіним» [9, с. 5]. Відомо, що сам І.П. Павлов ніколи не трактував свої висновки в світлі діалектичного матеріалізму. Виступи Г.В. Фольборта та А.І. Ємченко були особливо багатими на жорсткі звинувачення на адресу Є.Б. Бабського. Його звинуватили в ігнору- ванні вчення І.П. Павлова, схилянні перед іноземними авторитетами, а його роботи, присвячені нейромедіаторам та ролі АТФ, оцінено як механіс- тичні помилки та результат недооцінки якісних особливостей функціону- вання цілісних живих організмів. До речі, самого Є.Б. Бабського на сесію навіть не запросили. Електрофізіологічні дослідження Д.С. Воронцова було оцінено як безперспективні та позбавлені павловської спрямованості, оскільки вони проводились лише на нервово-м’язовому препараті та спин- ному мозку жаби. Теоретичні засади Д.С. Воронцова названо ідеалістичними. В результаті так званої боротьби за «чистоту павловського вчення» фі- зіологічні дослідження, які не стосувалися безпосередньо вивчення умов- них рефлексів або вищої нервової діяльності, проголошувались помилко- вими, псевдонауковими або неперспективними. У виступах на «павловській сесії» в Києві можна зустріти майже анекдо- тичні сюжети, що виглядають як карикатурний образ науки. Так, С.Г. Була- 130 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2018. № 2 (100) В.Г. Гармасар ний, доповідаючи про те, як у пологовому будинку Красноградського ра- йону Харківської області лікарі застосовують психопрофілактичний метод знеболювання пологів, виклав це у такий спосіб: «Колгоспниці заздалегідь навчаються павловському вченню народжувати спокійно, без страждань, по-радянському» [10, с. 30] і, за твердженням доповідача, 70 % жінок під час пологів навіть читають книги. Найголовнішим, на його думку, є те, що з цим методом знайомий партійний комітет, райвиконком, і народні маси за- доволені, а це означає, що справа є партійною. «Павловська сесія» здійснила другий злам у розвитку психології. (Пер- ший стався у 20-х роках, коли намагались звести складні психічні феномени до фізіологічних механізмів). Це була спроба витіснити психологію, замі- нивши її фізіологією вищої нервової діяльності. Історичний аналіз «павловських сесій» (всесоюзної та київської) пока- зав істинну їх спрямованість: звинуватити талановитих і визнаних вчених, які відрізнялися самостійністю думок, з метою встановлення одностайності в науковому середовищі, а ім’я І.П. Павлова було використано як прикрит- тя для виборювання авторитету у влади. В результаті рішення сесії мали стати одним з інструментів посиленого впливу владних структур на формування наукової думки, що становило за- грозу перетворення фізіології вищої нервової діяльності в псевдонауку, як це сталося з «мічурінською біологією». Але заради історичної справедли- вості зауважимо, що «павловські сесії» не призвели до таких згубних со- ціальних наслідків в Україні, які спостерігалися після сесії ВАСГНІЛ. Об’єднана сесія АН УРСР і працівників охорони здоров’я була скликана до- сить поспішно і тому набула досить формального характеру. Сесія не мала тих результатів, на які розраховували її організатори, хоча абсурдність її рі- шень давалася взнаки ще довгі роки. Отже, розгром біологічних наук в Радянському Союзі загалом і в Украї- ні зокрема став ганебною сторінкою в історії нашої держави, а його наслід- ки відчутні і досі. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Развитие билогии на Украине / Отв. ред. К.М. Сытник. К.: Наук. думка, 1985. Т. 2. 455 с. 2. Сойфер В. Красная биология: псевдонаука в СССР. М.: Флинта, 1998. 261 с. 3. Бабков В.В. Как ковалась победа над генетикой. Личность и власть. 1998. № 6. С. 82—90. 4. Гершензон С.М. Тропою генетики. К.: Наук. думка, 1992. 175 с. 5. Архив РАН. Ф. 534, оп. 1, од. зб. 78—81. 6. Рубинштейн С.Л. Принципы творческой самодеятельности. Вопросы философии. 1989. № 4. С. 88—95. 7. Занков Л.В. Пути психологического исследования и преодоления буржуазных явле- ний. Советская педагогика. 1949. № 5. С. 62—71. 8. Научная сессия посвященная проблемам физиологического учения акад. И.П. Пав- лова. Стенографический отчет. М.: Изд-во АН СССР, 1950. 734 с. 9. Фольборт Г.В. Состояние и задачи развития на Украине научного наследия И.П. Пав- лова. Доклад … 1—3 ноября, 1950. 44 с. ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2018. № 2 (100) 131 Трагічні сторінки в історії біології в АН УРСР 10. Архів Президії НАНУ. Ф. Р-251, оп. 1, од. зб. № 376 Стенограмма научной сессии посвященной проблемам физиологического учения акад. И.П. Павлова. 11. Романець О.В. Негативний вплив лисенківщини на генетичну науку в Україні. На- риси з історії природознавства і техніки. 2011. Вип. 46. С. 53—64. 12. Клименко Л.О. Розвиток фізіології нервової діяльності в Україні в 40—60-х роках ХХ ст.: дис. … канд. істор. наук: 07.00.07. К., 2005. 226 с. 13. Про підсумки роботи сесії Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. В.І. Ле - ніна і про завдання дальшого розвитку мічурінської агробіології на Україні / Стено- графічний звіт республіканської наради 30 серпня — 2 вересня 1948 р. Київ; Харків, 1948. 300 с. Одержано 11.04.2018 REFERENCES 1. Razvitie bilogii na Ukraine / Otv. red. K.M. Syitnik. K.: Nauk. dumka, 1985. T. 2. 455 s. [in Russian]. 2. Soyfer V. Krasnaya biologiya: psevdonauka v SSSR. M.: Flinta, 1998. 261 s. [in Russian]. 3. Babkov V.V. Kak kovalas pobeda nad genetikoy. Lichnost i vlast. 1998. No 6. S. 82—90 [in Russian]. 4. Gershenzon S.M. Tropoyu genetiki. K.: Nauk. dumka, 1992. 175 s. [in Russian]. 5. Arhiv RAN. F. 534, op. 1, od. zb. 78—81 [in Russian]. 6. Rubinshteyn S.L. Printsipyi tvorcheskoy samodeyatelnosti. Voprosyi filosofii. 1989. No 4. S. 88—95 [in Russian]. 7. Zankov L.V. Puti psihologicheskogo issledovaniya i preodoleniya burzhuaznyih yavleniy. Sovetskaya pedagogika. 1949. No 5. S. 62—71 [in Russian]. 8. Nauchnaya sessiya posvyaschennaya problemam fiziologicheskogo ucheniya akad. I.P. Pav- lova. Stenograficheskiy otchet. M.: Izd-vo AN SSSR, 1950. 734 s. [in Russian]. 9. Folbort G.V. Sostoyanie i zadachi razvitiya na Ukraine nauchnogo naslediya I.P. Pavlova. Doklad … 1—3 noyabrya, 1950. 44 s. [in Russian]. 10. Arhiv Prezidii NANU. F. R-251, op. 1, od. zb. No 376 Stenogramma nauchnoy sessii posvyaschennoy problemam fiziologicheskogo ucheniya akad. I.P. Pavlova [in Russian]. 11. Romanets O.V. Nehatyvnyi vplyv lysenkivshchyny na henetychnu nauku v Ukraini. Narysy z istorii pryrodoznavstva i tekhniky. 2011. Vyp. 46. S. 53—64 [in Ukrainian]. 12. Klymenko L.O. Rozvytok fiziolohii nervovoi diialnosti v Ukraini v 40—60-kh rokakh 20 st.: dys. … kand. istor. nauk: 07.00.07. K., 2005. 226 s. [in Ukrainian]. 13. Pro pidsumky roboty sesii Vsesoiuznoi akademii silskohospodarskykh nauk im. V.I. Lenina i pro zavdannia dalshoho rozvytku michurinskoi ahrobiolohii na Ukraini / Stenohrafichnyi zvit respublikanskoi narady 30 serpnia — 2 veresnia 1948 r. Kyiv; Kharkiv, 1948. 300 s. [in Ukrainian]. Received 11.04.2018 В.Г. Гармасар, кандидат исторических наук, старший научный сотрудник отдела истории и социологии науки и техники, ГУ «Институт исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г.М. Доброва НАН Украины», e-mail: vgarmas@meta.ua ТРАГИЧЕСКИЕ СТРАНИЦЫ В ИСТОРИИ БИОЛОГИИ В АН УССР В статье показаны методы и разрушительные последствия партийно-политического вмешательства в развитие биологических наук (генетики, цитологии, физиологии и смежных с ней психологии и медицинской практики) в СССР в целом и в Украине. По- 132 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2018. № 2 (100) В.Г. Гармасар казана история появления феномена лысенковщины в советской генетике. Рассмотрены важные организационные события в биологической науке Украины в период господст- ва лысенковщины: Республиканское совещание работников биологических, сельско- хозяйственных и медицинских наук (30 августа — 2 сентября 1948 года) и октябрьское заседание Президиума АН УССР, посвященное состоянию биологических наук в ее учреждениях, проведенные после позорной сессии ВАСХНИЛ 1948 года; научная сессия АН УССР с участием работников здравоохранения, посвященная вопросам физиологи- ческого учения И.П. Павлова в Украине (Киев, 1—3 октября 1950 р.), организованная после совместной научной сессии АН СССР и АМН СССР, посвященной физиологи- ческому учению И.П. Павлова (28 июня — 4 июля 1950 г., Москва). Ключевые слова: Академия наук УССР, биологические науки, лысенковщина, генетика, физиология, психология, «павловская сессия», сессия ВАСХНИЛ. V.G. Нarmasar, PhD (History), senior researcher, department of history and sociology of science and technology, G.M. Dobrov Institute for Scientific and Technological Potential and Science History Studies of the NAS of Ukraine, e-mail: vgarmas@meta.ua TRAGIC PAGES IN THE HISTORY OF BIOLOGY IN THE AS OF UkrSSR The article contains an account of the history of biological sciences o nthe whole and genetics in particular in Ukraine in 30—50s of the past century, when it was part of the Soviet Union. The overall situation in the science system of that time is shown, dominated by strict control, political pressures and administrative interventions in the research work. A review of the history of genetic research in Ukraine beginning with 1923, when it was launched in most part of the institutes of biological and agricultural profile, is given. It is demonstrated that the largest confrontation in biology of that time was between geneticists and agrobiologists headed by T.D. Lysenko, a graduate from Kyiv Agricultural Institute. Methods proposed by Lysenko, although not theoretically grounded and experimentally verified, were enforced in collective farms, and their effectiveness was assessed through questioning. The data collected in this way were overstated, to show the alleged fantastic success that was informed in mass media. In addition, Lysenko said that his theory was based on dialectic and materialist teaching of Marxism. As a result, classical genetics was labeled “fascist science” and geneticists were subjected to political persecutions. The origins of “lysenkivshchyna” phenomenon in the soviet genetics are shown; events and facts are given to illustrate the abovementioned con- frontation. Ruining effects of party and political interventions in biological sciences (genetics, cytology, physiology and related psychology and medical practice) in the Soviet Union as a whole and Ukraine in particular are highlighted. Important institutional events in biological sciences of Ukraine in times of “lysenkivshchyna” rule are discussed: The Republican Meeting of Workers of Biological, Agricultural and Medical Sciences (August-September 1948), and the Session of the Presidium of the Academy of Sciences of Ukrainian Soviet Socialist Republic (October 1948); the Scientific Session of the Academy of Sciences of the Ukrainian Soviet Socialist Republic, devoted to the issues of physiological teaching of I. Pavlov (November 1950), which was a follow up of the Joint Scientific Session of the Academy of Sciences of the Union of the Soviet Socialist Republics (USSR) and the Academy of Medical Sciences of the USSR, devoted to the physiological teaching of I. Pavlov (June-July 1950). Keywords: Academy of Sciences of the Ukrainian Soviet Socialist Republic, biological sciences, lysenkivshchyna, genetics, psychology, “Pavlov session”, session of VASGNIL

Трагічні сторінки в історії біології в АН УРСР

Репозитарії

Схожі ресурси