Декілька спогадів про Григорія Вервеса
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/142214 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Декілька спогадів про Григорія Вервеса / Ю. Булаховська // Слово і Час. — 2010. — № 6. — С. 77-78. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-142214 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1422142018-10-01T01:23:15Z Декілька спогадів про Григорія Вервеса Булаховська, Ю. Дати До 90-річчя академіка Григорія Вервеса 2010 Article Декілька спогадів про Григорія Вервеса / Ю. Булаховська // Слово і Час. — 2010. — № 6. — С. 77-78. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/142214 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дати До 90-річчя академіка Григорія Вервеса Дати До 90-річчя академіка Григорія Вервеса |
| spellingShingle |
Дати До 90-річчя академіка Григорія Вервеса Дати До 90-річчя академіка Григорія Вервеса Булаховська, Ю. Декілька спогадів про Григорія Вервеса Слово і Час |
| format |
Article |
| author |
Булаховська, Ю. |
| author_facet |
Булаховська, Ю. |
| author_sort |
Булаховська, Ю. |
| title |
Декілька спогадів про Григорія Вервеса |
| title_short |
Декілька спогадів про Григорія Вервеса |
| title_full |
Декілька спогадів про Григорія Вервеса |
| title_fullStr |
Декілька спогадів про Григорія Вервеса |
| title_full_unstemmed |
Декілька спогадів про Григорія Вервеса |
| title_sort |
декілька спогадів про григорія вервеса |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Дати До 90-річчя академіка Григорія Вервеса |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/142214 |
| citation_txt |
Декілька спогадів про Григорія Вервеса / Ю. Булаховська // Слово і Час. — 2010. — № 6. — С. 77-78. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT bulahovsʹkaû dekílʹkaspogadívprogrigoríâvervesa |
| first_indexed |
2025-07-10T14:27:20Z |
| last_indexed |
2025-07-10T14:27:20Z |
| _version_ |
1837270469876645888 |
| fulltext |
Слово і Час. 2010 • №6 77
Юлія Булаховська
ДЕКІЛЬКА СПОГАДІВ ПРО ГРИГОРІЯ ВЕРВЕСА
Ім’я і прізвище Григорія Давидовича Вервеса –
згодом академіка АН УРСР, професора, завідувача
відділу слов’янських літератур Інституту літератури
ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР і викладача Київського
державного університету ім. Т.Г. Шевченка, а також
київського Слов’янського університету – було мені
знайоме ще з моїх університетських студентських років у
Києві: це кінець 1940 – початок 1950-х років. Тоді Г. Вервес
(після участі в бойових діях у лавах Радянської армії під
час Великої Вітчизняної війни) прийшов до нас, студентів
російсько-слов’янського відділення КДУ ім. Т.Г. Шевченка
(полоністів за фахом, зокрема), як викладач польської
літератури, конкретно – спецкурсу про творчість Адама
Міцкевича. Викладав він пристрасно й оригінально,
тобто не просто сухо й офіційно за чинною вузівською
програмою, а у всьому комплексі історії польської
літератури, спираючись і на літературу давню, і на літературу доби Просвітництва,
з якою ми тоді були знайомі фактично дуже мало і про яку дізнавалися саме крізь
призму творчості Адама Міцкевича, а не навпаки.
Вервес у своїх лекціях (а потім практичних семінарах) вимагав від нас не
лише знання загальних проблем польського романтизму, котрий “увів” до
історії польської літератури (у гострій теоретичній і практичній “мистецькій
боротьбі”) саме Міцкевич, і оцінював проблематику не лише по лінії особистих
і творчих стосунків Міцкевича й Пушкіна (нагадую, що ми вчилися тоді на
російсько-слов’янському відділенні філфаку КДУ), а й зовсім нову для нас
проблематику – “українську” – по лінії впливів українського фольклору на
польський літературний романтизм та на існування “української школи”
польських романтиків.
Саме під керівництвом Г. Вервеса я писала на четвертому курсі університету
курсову роботу про два варіанти переказу (1927 і 1949 рр.) М. Рильським
українською мовою славетної поеми А. Міцкевича “Пан Тадеуш”. Вервес
вимагав від нас, студентів, дуже серйозного ставлення до курсових та
згодом і дипломних робіт, їхніх “захистів” на рівні захистів кандидатських
дисертацій, тому текст моєї курсової роботи став мені у пригоді і в подальшій
літературознавчій діяльності в розрізі польсько-російсько-українських
літературознавчих зв’язків, а також перекладознавства і взаємодії літератури,
музики та образотворчого мистецтва.
Працювати у відділі слов’янських літератур Інституту літератури під
безпосереднім керівництвом Г. Вервеса я почала з осені 1956 р. як молодший,
ДО 90-РІЧЧЯ АКАДЕМІКА ГРИГОРІЯ ВЕРВЕСА
Слово і Час. 2010 • №678
а згодом старший науковий співробітник, зокрема, після захисту в 1956 р.
кандидатської дисертації “Про еволюцію реалізму у творчості Елізи Ожешко
кінця 60-х – середини 80-х років ХІХ століття”.
Відділ слов’янських літератур був тоді дуже маленьким за кількістю
працівників (тільки полоністи, богемісти, пізніше – болгаристи й сербісти; а ще
пізніше ввійшла унгаристика й німецька література НДР), але всі без винятку
співробітники працювали самовіддано, напружено і, головне, з любов’ю до
своєї справи. Г. Вервес умів керувати науковою роботою, організувати її
раціонально, органічно поєднувати з роботою викладацькою. Як наслідок нашої
діяльності було видано (під його керівництвом) і три томи “Міжслов’янських
літературних взаємин”, і майже 18 томів періодичного видання “Слов’янське
літературознавство і фольклористика”; декілька індивідуальних і колективних
доповідей на Міжнародних з’їздах славістів і п’ятитомне, ним задумане видання
“Українська література в загальнослов’янському й світовому літературному
контексті”.
Г. Вервес очолював і численні тоді республіканські славістичні конференції
в різних містах України: у Львові, Вінниці, Ужгороді і Кременці. Наш відділ
підтримував (під його керівництвом) науково-педагогічні зв’язки зі Львівським
університетом ім. Івана Франка, зокрема з кафедрою слов’янської філології, як
то кажуть, “напряму” з кафедрою слов’янської філології Київського університету
ім. Т.Г. Шевченка; особливо – з АН СРСР (по лінії Інституту слов’янознавства) і
з Московським університетом ім. М.Ломоносова. Він безпосередньо очолював
роботу ІХ Міжнародного з’їзду славістів у Києві 1983 року.
Мав він і прямий стосунок як редактор до 50-томного академічного видання
творів Івана Франка і 20-томного видання творів Максима Рильського, що їх
готував до друку Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка АН УРСР.
Серед власних монографічних робіт Г. Вервеса, чиї назви говорять самі за
себе, назвемо: “Адам Міцкевич і українська література” (1956); “Іван Франко
і питання українсько-польських літературно-громадських відносин 70–90-х
років ХІХ століття” (1957); “Т.Г.Шевченко і Польща” (1964), “Про традиційне і
новаторське в слов’янській поезії ХХ століття” (1968); “Польська література і
Україна” (1985). У Польщі видана його монографія “Tam, qdzie Ikwy srebrne fale
płyna...” (1985). Дві його монографії присвячено двом видатним мистецьким
постатям ХХ століття: “Максим Рильський в колі слов’янських поетів”
(україномовна і російськомовна редакції,1981), а про Ярослава Івашкевича
– у трьох мовних варіантах і відповідно різних редакціях: україномовною,
польськомовною і російськомовною (1985). Ще праця “В інтернаціональних
літературних зв’язках. Питання контексту” (1981). У плані організаційному
Г. Вервес був головою Українського комітету з вивчення й поширення
слов’янських культур, членом бюро Міжнародної академії з вивчення й
поширення слов’янських культур при ЮНЕСКО.
Я особисто не належала до грона улюблених співробітників його відділу,
та коли неодноразово намагалася піти з Інституту під тиском його критики
як науковця (і за змістом, і за формою), то він відмовлявся відпустити як,
виявляється, цінного працівника, а до мене особисто ставився дуже добре,
хоча завжди хотів “вгамувати” мій поганий характер.
Вважаю, що Григорій Давидович Вервес, чий 90-річний ювілей ми б
відсвяткували 15 квітня 2010 року, безперечно, був видатним науковцем,
ще кращим організатором науки й дуже помітною постаттю саме в галузі
славістики.
|