(Інтер)національний Шекспір
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2010
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/142519 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | (Інтер)національний Шекспір / Д. Дроздовський // Слово і Час. — 2010. — № 9. — С. 120-122.— укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-142519 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1425192018-10-11T01:23:26Z (Інтер)національний Шекспір Дроздовський, Д. Літопис подій 2010 Article (Інтер)національний Шекспір / Д. Дроздовський // Слово і Час. — 2010. — № 9. — С. 120-122.— укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/142519 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Літопис подій Літопис подій |
| spellingShingle |
Літопис подій Літопис подій Дроздовський, Д. (Інтер)національний Шекспір Слово і Час |
| format |
Article |
| author |
Дроздовський, Д. |
| author_facet |
Дроздовський, Д. |
| author_sort |
Дроздовський, Д. |
| title |
(Інтер)національний Шекспір |
| title_short |
(Інтер)національний Шекспір |
| title_full |
(Інтер)національний Шекспір |
| title_fullStr |
(Інтер)національний Шекспір |
| title_full_unstemmed |
(Інтер)національний Шекспір |
| title_sort |
(інтер)національний шекспір |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Літопис подій |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/142519 |
| citation_txt |
(Інтер)національний Шекспір / Д. Дроздовський // Слово і Час. — 2010. — № 9. — С. 120-122.— укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT drozdovsʹkijd ínternacíonalʹnijšekspír |
| first_indexed |
2025-07-10T15:11:28Z |
| last_indexed |
2025-07-10T15:11:28Z |
| _version_ |
1837273248564248576 |
| fulltext |
Слово і Час. 2010 • №9120
(ІНТЕР)НАЦІОНАЛЬНИЙ ШЕКСПІР
27-28 квітня в Києві проходила міжнародна наукова конференція “(Інтер)-
національний Шекспір: вектори рецепції”, що відбулася за сприяння Інституту
філології КНУ імені Тараса Шевченка, Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАНУ
та Класичного приватного університету (Запоріжжя). Не відбулося б цієї зустрічі й
без Лабораторії ренесансних студій (Запоріжжя), яку очолює подвижник українського
шекспірознавства проф. Н. Торкут.
Цьогорічна конференція безпосередньо стосувалася проблем творення
Шекспірового канону у світовій літературі з урахуванням різних векторів рецепції,
до того ж особливий акцент було зроблено на вивченні українського шекспірівського
канону. Зокрема, неодноразово лунали думки про потребу створення Шекспірівської
енциклопедії, яка би панорамно розкривала роль Шекспіра в українській літературі,
адже вітчизняна література має потужне явлення шекспірівського слова у своїй
історії. Без перебільшення можна говорити про історію рецепції Шекспіра від
І. Франка до Ю. Андруховича. У будь-якому разі драматург і в дорадянський, і в
радянський, і в пострадянський час утверджувався як постать, як текст, зрештою,
як “культурна метафора” нового часу.
Проблемне поле “Шекспір на карті / Шекспір як карта” пленарних засідань
цьогорічної конференції поєднувало два основні виміри досліджень національних
рецепцій шекспірівського канону. З одного боку, маємо реконструювати систему тих
тематичних пріоритетів та аксіологічних преференцій, що визначають неповторність
ландшафту шекспірівського дискурсу в різних країнах світу. З другого боку, як
зазначають організатори конференції, важливим постає виявлення й осмислення
тих інтелектуальних стратегій і культурних практик, завдяки яким сформувався
шекспірівський код як один із провідних концептів європейської ідентичності. У такому
разі засвоєння шекспірівського коду українською культурою – це спроба залучення
нашої національної культури до європейського інтелектуально-естетичного
простору.
Шекспір був актуальним для домодерного періоду, для української еміграційної
літератури (в особі Т. Осьмачки, І. Костецького, Ю. Клена тощо). У Радянській Україні
чимало зроблено для осмислення Шекспіра – зрештою, саме ця ґрунтовна робота
стала підставою для видання повного зібрання творів митця українською мовою в
1980-х рр., до якого долучилися й видатні вітчизняні літературознавці (Д. Затонський,
Д. Наливайко, Н. Модестова, О. Алексеєнко, К. Шахова, Н. Жлуктенко), і письменники
(П. Загребельний, О. Гончар, Д. Павличко та ін.). Також це видання мало чудові
ілюстрації С. Якутовича. Про ці успіхи української шекспіріани у вступному
слові сказала Н. Жлуктенко на першому пленарному засіданні 27 квітня. Вона
зробила ґрунтовний екскурс в історію українського перекладу Шекспірових творів,
зупинившись переважно на “материкових” перекладах – від М. Старицького до
вже згадуваного повного видання драматурга. Також окреслено внесок київської
літературознавчої школи в розбудову шекспірівського канону в Україні. Доповідачка
нагадала, що торік на конференції в Запоріжжі було озвучено ідею створення
міжуніверситетського науково-дослідницького шекспірівського центру на базі кількох
університетів.
М. Жулинський зупинився на висвітленні українського шекспірознавства в
сучасному гуманітарному просторі. Він апелював у своєму слові до потреби
творення системного шекспірознавчого простору – потрібно координувати зусилля
шекспірознавців і поширювати знання про найвидатніші здобутки в цьому просторі.
Так, в Україні функціонує сайт Українського шекспірівського товариства, утворено
оновлену Шекспірівську асоціацію, підготовлено український покажчик перекладів
Шекспіра. На часі – створення шекспірівської енциклопедії. М. Жулинський зупинився
й на ролі Івана Франка в утвердженні шекспірівського канону в українській літературі,
було згадано й постать Михайла Рудницького як перекладача й популяризатора
Слово і Час. 2010 • №9 121
Шекспіра в Західній Україні, а також “Студії над Гамлетом” С. Виспянського, видатного
польського драматурга початку ХХ ст., який запропонував своє оригінальне бачення
шекспірівського генія, та ін.
М . Сулима звернувся до висвітлення “Новокозацьких сонетів” Финтика
Шляхтиченка в історії українського сонета. У кількох подальших доповідях ішлося
про визначення творчого генію Шекспіра у стереоскопічному зіставленні з творчістю
Тараса Шевченка. Так, Л. Задорожна говорила про вартісні оцінки вчинку в Шекспіра
та Шевченка. В обох поетів маємо особливу природу вчинку, що базується на
пориванні до Істини. Краса ідеалу така велика в Шекспіра й Шевченка, що порив до
неї – це вже щастя. В обох митців творчість будується на розкритті суперечностей
між реальним і бажаним життям. Т. Бовсунівська простежила “параболічний слід” у
творах Шекспіра та Шевченка. Культурологічні паралелі між Шевченком і Шекспіром
провів професор С. Росовецький. П. Білоус спробував підійти до віднадходження
типологічних спільностей у трагікомедії Феофана Прокоповича “Володимир” і трагедії
“Гамлет” Вільяма Шекспіра.
Друге пленарне засідання (головувала Н. Висоцька) розпочалося з доповіді
представника російського шекспірознавства В. Шестакова. У виступі йшлося про
найкращі театральні постановки Шекспіра в Росії (зокрема про славетного “Гамлета”
І. Смоктуновського). Загалом у сучасному світі, на думку доповідача, закріпилася
тенденція вдягати Шекспіра у джинси й показувати життя XVI ст. Натомість значно
цікавіше вдягати персонажів Шекспіра в одяг своєї епохи, але показувати гру, що
відображає сучасне життя. У своїй доповіді І. Лімборський запропонував погляд
на Шекспіра в добу пост-сучасності, коли існує вже не один Шекспір, а кілька
шекспірів у кожній культурі. Світ знає не Шекспіра, а “шекспірів за доби глобалізації”.
Б. Шалагінов у доповіді повернувся у світ німецького романтизму і спробував
зіставити двох геніїв минулого: Шекспіра та Моцарта. Зокрема, ішлося про близькість
Шекспіра на світоглядно-естетичному рівні до представників німецького романтизму.
І. Мегела зупинився на докладному висвітленні античної спадщини у драматургії
Шекспіра (зокрема на матеріалі драми “Троїл і Крессіда”). Н. Висоцька підготувала
доповідь про “історично осучаснену” переробку “Макбета” Шекспіра – фарс
“Макберд!” Б. Гарсон і традицію шекспірівського бурлеску в культурі США.
Н. Торкут виступила з доповіддю про те, що “Шекспір” став культурною метафорою
в контексті пошуків європейської ідентичності. Отже, вивчення Шекспіра не
обмежено лише літературознавчим контекстом, а є спробою вивчення європейської
ментальності. Вона розповіла також про здобутки Лабораторії ренесансних студій за
2009 р., коли разом із Міністерством освіти і науки України та Українською асоціацією
викладачів зарубіжної літератури було проведено відкритий Всеукраїнський творчий
конкурс серед старшокласників за двома номінаціями: “Кращий український переклад
91-го сонета Шекспіра” та “Сонет до Великого Барда”, що пройшли в рамках
інтелектуально-просвітницької акції “Безмежний світ Шекспірових сонетів”.
Після другого пленарного засідання учасники конференції працювали
в секціях і підсекціях . На фінальному пленарному засіданні (головувала
Т. Михед) компаративістичну доповідь про відлуння Шекспірового тексту в
добре відомих українському читачеві творах Ільфа й Петрова виголосила Ріма
Ґрінгіл (Великобританія). Ґрунтовним був виступ Н. Жлуктенко, яка говорила
про шекспірівський дискурс в англійській літературі середини ХХ ст. – у романі
П. Акройда “The Lambs of London”. Роман П. Айкройда – постмодерне прочитання
шекспірівського тексту, в якому дослідниця виокремила три головні шари:
Єлизаветинської епохи, межі XVIII–XIX століть та літературної сучасності, де
реалізується настанова життя як театру.
Л. Коломієць спробувала знайти спільні орієнтири в перекладах “Гамлета”,
які запропонували Ігор Костецький та Юрій Андрухович (із часовою дистанцією
майже в півстоліття). І. Костецький постає першопрохідцем у системі виламування
із шекспірівського канону, яке ми мали в радянській Україні, подаючи пародію
Слово і Час. 2010 • №9122
на необарокову версію перекладу Шекспіра (версія Костецького протистояла
перекладам Гребінки). Переклад Ю. Андруховича – це вже постмодерне обігрування
шекспірівського коду у ХХІ столітті.
Т. Михед заторкнула тему стосунків Т.С. Еліота та Шекспіра. Г. Блум писав
про цю особливу інтелектуально-естетичну боротьбу Шекспіра ХХ століття із
Шекспіром ренесансним. М. Габлевич запропонувала філігранний аналіз типології
“ренесансної Любові”. Львівська перекладачка звернулася до висвітлення контекстів,
у яких у шекспірівському тексті маємо вживання концептів любові. О. Пронкевич
запропонував своє бачення дванадцяти “Анімаційних історій”, створених за текстами
митця. Ставлячи фінальну крапку, Н. Торкут сказала, що ця конференція стала
потужним кроком до утвердження шекспірознавства на рівні системи. Вона говорила
і про поширення знань про Шекспіра у вищій школі, про потребу створити олімпіаду
із шекспірознавства (на кшталт студентської олімпіади з української філології,
англійської мови), впровадження новітніх методів викладання його доробку у
школі, заохочення школярів через конкурси, МАН до вивчення Шекспіра. Отже,
відкривається величезне поле для українського шекспірознавства ХХІ століття.
Дещо з перерахованого планується реалізувати на черговій конференції 2011 року
в Запоріжжі.
Дмитро Дроздовський
Отримано 12.05.2010 р. м.Київ
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ АВТОРІВ
Журнал “Слово і Час” висвітлює питання історії, теорії та сучасної практики
літературного руху, культурного життя. Виходячи із принципів об’єктивності і
плюралізму, редакція не вважає за обов’язкове поділяти всі погляди й положення
авторів, завдяки чому зберігає і природний ґрунт для конструктивної полеміки.
Неодмінні вимоги до матеріалів, що подаються на розгляд редколегії, –
достеменність наведених фактів, посилань на всі використані джерела, точність
у цитуванні.
Статті та інші матеріали (крім листів) подаються до редакції українською мовою,
обсягом не більше друкованого аркуша; примітки розміщуються внизу сторінки.
Статті подавати на електронному носії як текстовий файл без переносів у словах
у редакторі Microsoft Word; можна надсилати електронною поштою: slovoichas@
ukr.net або jour_sich@mail.ru.
Обов’язково має бути подана виразна роздруківка статті у 2-х примірниках,
виконана шрифтом не менше 14 кегля через 1,5 інтервали 28 рядків на сторінці.
Список використаної літератури в алфавітному порядку подається в кінці
статті із зазначенням видавництва, року видання й загальної кількості сторінок;
посилання розміщуються в тексті у квадратних дужках: [номер видання у списку,
стор.].
До статті (крім рецензій) обов’язково додається анотація з ключовими
словами (600-800 знаків), ім’я та прізвище автора українською, російською
та англійською мовами, а також шифр УДК.
|