Вчення М.К Реріха та його вплив на формування міжнародних засад охорони культурної спадщини
Реріх-філософ, Реріх-культуролог завжди шукав шляхи для поєднання старого та нового світу, він був переконаний у наявності внутрішньої єдності людства. Саме збереження культурної спадщини всією міжнародною спільнотою як елементу культури в цілому забезпечує безперервну лінію наступності, водночас, о...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/14265 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вчення М.К Реріха та його вплив на формування міжнародних засад охорони культурної спадщини / Г.О. Андрес, Н.М. Рудика // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 10-16. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-14265 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-142652013-02-13T02:35:36Z Вчення М.К Реріха та його вплив на формування міжнародних засад охорони культурної спадщини Андрес, Г.О. Рудика, Н.М. Теорія, історія та історіографія пам'яткознавства Реріх-філософ, Реріх-культуролог завжди шукав шляхи для поєднання старого та нового світу, він був переконаний у наявності внутрішньої єдності людства. Саме збереження культурної спадщини всією міжнародною спільнотою як елементу культури в цілому забезпечує безперервну лінію наступності, водночас, охорона культурної розмаїтості світу є одним із найважливіших – й до сьогодні актуальних – аспектів реріховської концепції Культури і створеної ним філософської системи. Важливим етапом діяльності М.К. Реріха стало втілення в життя спеціальної міжнародної угоди про охорону пам’яток культури під час війни й у мирний період, відомої в усьому світі як Пакт Реріха. Угода залишається діючою й до нашого часу. Рерих-филисоф, Рерих-культуролог всегда искал пути воссоединения старого и нового миров, он был уверен в существовании внутреннего единства человечества. Сохранение культурного наследия всем международным сообществом, как элемента культуры в целом, обеспечивает непрерывную линию преемственности, к тому же, охрана культурной разнообразности мира является одним из важнейших – и по сей день актуальных – аспектов рериховской концепции Культуры и созданной им философской системы. Важным этапом деятельности Н.К. Рериха стало воплощение в жизнь специального международного договора об охране культурных ценностей во время войны и в мирный период, известного во всем мире как Пакт Рериха. Договор действует и в наше время. Roerich, philosopher and culturologue, always looked for the way to rejoin Old World and Today’s World - he was confident of an inner unity of the all Humanity. Preservation of cultural heritage, as an element of culture, by all international communities contributes to continuity of cultural succession. To the point, protection of the world’s cultural variety is very important, and very actual till now, aspect of the conception of Culture and the philosophical system created by Roerich. Realization of Treaty on the Protection of Artistic and Scientific Institutions and Historic Monuments, as known as Roerich’s Pact, became the important stage of N. K. Roerich’s work. The treaty has been acting all this time. 2009 Article Вчення М.К Реріха та його вплив на формування міжнародних засад охорони культурної спадщини / Г.О. Андрес, Н.М. Рудика // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 10-16. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 966-531-142-5 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/14265 uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Теорія, історія та історіографія пам'яткознавства Теорія, історія та історіографія пам'яткознавства |
| spellingShingle |
Теорія, історія та історіографія пам'яткознавства Теорія, історія та історіографія пам'яткознавства Андрес, Г.О. Рудика, Н.М. Вчення М.К Реріха та його вплив на формування міжнародних засад охорони культурної спадщини |
| description |
Реріх-філософ, Реріх-культуролог завжди шукав шляхи для поєднання старого та нового світу, він був переконаний у наявності внутрішньої єдності людства. Саме збереження культурної спадщини всією міжнародною спільнотою як елементу культури в цілому забезпечує безперервну лінію наступності, водночас, охорона культурної розмаїтості світу є одним із найважливіших – й до сьогодні актуальних – аспектів реріховської концепції Культури і створеної ним філософської системи. Важливим етапом діяльності М.К. Реріха стало втілення в життя спеціальної міжнародної угоди про охорону пам’яток культури під час війни й у мирний період, відомої в усьому світі як Пакт Реріха. Угода залишається діючою й до нашого часу. |
| format |
Article |
| author |
Андрес, Г.О. Рудика, Н.М. |
| author_facet |
Андрес, Г.О. Рудика, Н.М. |
| author_sort |
Андрес, Г.О. |
| title |
Вчення М.К Реріха та його вплив на формування міжнародних засад охорони культурної спадщини |
| title_short |
Вчення М.К Реріха та його вплив на формування міжнародних засад охорони культурної спадщини |
| title_full |
Вчення М.К Реріха та його вплив на формування міжнародних засад охорони культурної спадщини |
| title_fullStr |
Вчення М.К Реріха та його вплив на формування міжнародних засад охорони культурної спадщини |
| title_full_unstemmed |
Вчення М.К Реріха та його вплив на формування міжнародних засад охорони культурної спадщини |
| title_sort |
вчення м.к реріха та його вплив на формування міжнародних засад охорони культурної спадщини |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Теорія, історія та історіографія пам'яткознавства |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/14265 |
| citation_txt |
Вчення М.К Реріха та його вплив на формування міжнародних засад охорони культурної спадщини / Г.О. Андрес, Н.М. Рудика // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 10-16. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT andresgo včennâmkreríhatajogovplivnaformuvannâmížnarodnihzasadohoronikulʹturnoíspadŝini AT rudikanm včennâmkreríhatajogovplivnaformuvannâmížnarodnihzasadohoronikulʹturnoíspadŝini |
| first_indexed |
2025-07-02T15:59:54Z |
| last_indexed |
2025-07-02T15:59:54Z |
| _version_ |
1836551498181378048 |
| fulltext |
10
пам’яток історії та культури – 40 років): Збірник матеріалів і документів (упор.: Титова
О.М., Пархоменко М.Т., Демиденко О.О.). – К., 2007. – С. 22.
7. Козак Д.Н. Стан та перспективи охорони і дослідження археологічної спадщини
в Україні / Матеріали спільного засідання Головної ради Українського товариства охо-
рони пам’яток історії та культури і вченої ради Інституту археології НАН України. –
К., 2009. – С. 1–2.
8. Титова О., Кепін Д. Принципи організації археопарків // Вісник УТОПІК. –
Вип. 1. – 2000. – С. 55–62.
9. Пархоменко М. “Сім чудес світу” по-українські // Відлуння віків. – № 1(7). –
2007. (див. обкладинку).
10. Ліньова Є.А. Стан та перспективи розвитку охорони культурної спадщини
України // Міжнародний досвід охорони культурної спадщини та пам’яткоохоронне
законодавство України. – К., 2002. – С. 12–13.
11. Вечерський В. Правове регулювання охорони історико-культурної спадщини
// Культура в законі. Стан та проблеми правового регулювання культури в Україні.
За редакцією Гриценка О. – К., 1998. – С. 99.
12. Пам’яткоохоронна звитяга (замість передмови) // Збережена спадщина
(Українському товариству охорони пам’яток історії та культури – 40 років): Збірник
матеріалів і документів (упор.: Титова О.М., Пархоменко М.Т., Демиденко О.О.). –
К., 2007. – С. 5–15.
Титова Е.Н. Некоторые актуальные вопросы сохранения культурно-
го наследия Украины
В данном исследовании акцентируется внимание на наличии в Украине
значительного массива объектов историко-культурного наследия, а также
на многочисленных проблемах их сохранения в современных условиях.
Tytova O.M. Some actual questions of cultural heritage’s maintainance in
Ukraine
Main attention of this research is accented on a presence in Ukraine of consid-
erable array of historical-and-cultural heritage’s objects and also on the numerous
problems of their maintainance in modern terms.
Г.О. АНДРЕС
Н.М. РУДИКА
Вчення М.К Реріха та його вплив на
формування міжнародних засад охоро-
ни культурної спадщини
Реріх-філософ, Реріх-культуролог завжди шукав шляхи для поєднання ста-
рого та нового світу, він був переконаний у наявності внутрішньої єдності
людства. Саме збереження культурної спадщини всією міжнародною спільно-
тою як елементу культури в цілому забезпечує безперервну лінію наступності,
водночас, охорона культурної розмаїтості світу є одним із найважливіших – й
11
до сьогодні актуальних – аспектів реріховської концепції Культури і створеної
ним філософської системи.
Важливим етапом діяльності М.К. Реріха стало втілення в життя спе-
ціальної міжнародної угоди про охорону пам’яток культури під час війни й
у мирний період, відомої в усьому світі як Пакт Реріха. Угода залишається
діючою й до нашого часу.
Особи, подібні М.К. Реріху, завжди вражають єдністю й цілісністю
світосприйняття; їх справи та думки випереджають наміри людей, на багато
століть залишають позаду свій час. Микола Реріх – це видатна особистість
широкого масштабу: художник, визначний учений, філософ і письменник,
відомий мандрівник і суспільний діяч, багатобарвним і багатозначним мис-
тецтвом якого захоплюються цілі покоління [1]. Про М.К. Реріха чимало
сказано і написано, однак, його творчість не перестає викликати інтерес і в
наш час. Цілком виправданою є увага до теми Культури у його творчості,
оскільки важливість і необхідність збереження культурної спадщини всією
міжнародною спільнотою випливають із його філософського вчення.
Науковці різних країн, дослідники різних напрямів науки намагають-
ся дослідити творчу спадщину М.К. Реріха: В. Акуленко, Е. Александров,
О. Вільхова, Н. Лащенко, Л. Малашевська, В. Мельников, Л. Пермінова,
К. Романов, М. Скачкова, Т. Яла мов, – і це далеко не повний список.
Створюються наукові центри й об’єднання імені М.К. Реріха в Болгарії, Росії;
відкриваються музеї, проводяться міжнародні наукові конференції [2].
Світову славу М.К. Реріху принесли його численні художні твори
(“Небесний бій”, “Ангел останній”, “Справи людські”, “Град приречений”,
“Заграва”, “Вісник”). На виставках, що проходили в різних країнах, картини
митця отримали міжнародне визнання: у Бельгії йому було вручено золоту
медаль; в Італії – вищий диплом “Ор Конкур”; у Швеції був відведений окре-
мий зал для демонстрації полотен М.К. Реріха і вручено орден Командора
Північної Зірки I ступеня тощо. Літературні твори М.К. Реріха (“Серце Азії”,
“Культура і цивілізація”, “Знамено світу”) є цілісною науково-філософською
концепцією [3].
Філософський світогляд М.К. Реріха сформувався під помітним упли-
вом східної філософії. Микола Костянтинович серйозно вивчав багато пер-
шоджерел, виявляючи особливий інтерес до філософії буддизму, яка заціка-
вила його своєрідним вирішенням деяких етичних проблем і запереченням
кастових привілеїв; досліджував феномен індійської йоги (як явища) – без-
посереднім свідком якого був сам, а також деякі інші, мало вивчені явища
людської психіки (гіпноз, передача думки на відстань тощо). Певний вплив
на молодого М.К. Реріха справили погляди Дж. Рескіна та Л.М.Толстого.
Особливу увагу М.К. Реріх звертав на питання “вчителя й учня”. Вільне
та свідоме шанування Вчителя, на думку Миколи Костянтиновича, складає
одну з багатьох основних рис Індії [4]. М.К. Реріх цінував у духовному
наставництві здатність до узгодження традиційного навчання з новими умо-
вами життя: Учитель не дає вмерти давнім традиціям, але щоб їх пізнати,
12
учень повинен розвивати в собі спостережливість, пильність, психологічну
чуйність [5]. Також у своєму вченні Микола Реріх приділяв увагу сюжету
“світового дерева” і темі Дороги та Подорожнього: вона означає, насамперед,
духовні мандри та напружені пошуки правди, здатність нескінченного пере-
осмислення свого життя і свого місця в Універсумі.
Наукові пошуки (зацікавлення Миколою Реріхом проблемою спільно-
го джерела слов’янської та індійської культур, а також вивчення міграцій
стародавніх народів) привели сім’ю Реріхів у 1923 р. до Індії. Головною ж
метою їхньої роботи стало вчення Жива Етика (Живая Этика, Living Ethics,
Lebendige Ethik, Éthique de Vie; інша рівнозначна, але менш уживана назва –
Агні Йога (Agni Yoga) – філософсько-етичне вчення, що охоплює всі сторони
буття – від космологічних питань до повсякденного життя людини [6].
Особлива увага в Живій Етиці приділяється питанням самопізнання й
самовдосконалення, зв’язку людини з його внутрішньою природою, питан-
ням індивідуальної та суспільної творчості, співробітництву, вихованню
і становленню людини. Творці цієї системи, випереджаючи філософську
науку свого часу, трактували такі фундаментальні поняття, як “матерія”,
“дух”, “енергія”, розглядали світобудову як грандіозну та безмежну систему
одухотвореного Космосу, що включає в себе велику кількість енергетичних
структур, в т.ч. й людину. Відповідно до Живої Етики – Любов і Краса вини-
кають у просторі Культури і визначають якість еволюції [7].
Микола Реріх, котрий утілив еволюційно-космічні ідеї Живої Етики в
прекрасних художніх полотнах і науково-літературних працях, а також Олена
Реріх, яка провела титанічну роботу з його текстами, зробили значний унесок
у формування нового планетного мислення й нової суспільної свідомості.
Учення М.К. Реріха розглядає будь-яке земне явище з точки зору взає-
модії духу і матерії та енергетики цієї взаємодії. Такий підхід дає можливість
виявити реальний сенс явищ, установити його причинні зв’язки і взаємодію.
В Живій Етиці поставлена проблема Культури як засобу спасіння планети від
катаклізмів майбутнього [8]:
“Культура есть истинное просветленное познавание.
Культура есть научное и вдохновенное приближение к разрешению
проблем человечества.
Культура есть красота во всем ее творческом величии.
Культура есть точное знание вне предрассудков и суеверий.
Культура есть утверждение добра во всей его действенности.
Культура есть песнь мирного труда в его бесконечном совершенство-
вании.
Культура есть переоценка ценностей для нахождения истинных сокро-
вищ народа.
Культура утверждается в сердце народа и создает стремление к строи-
тельству.
Культура воспринимает все открытия и улучшения жизни, ибо она
живет во всем мыслящем и сознательном.
13
Культура защищает историческое достоинство народа” [9].
Тема Культури, яку М.К. Реріх писав із великої літери й розумів як
“культ Світла”, – основний мотив його багатогранної творчості [10].
Установка на синтез пов’язує ранню й пізню творчість М.К. Реріха.
Культура розкриває свій зміст як цілісний організм, усі органи якого можуть
працювати лише узгоджено [11]. Вона є синтез і триєдність Мистецтва,
Науки й Релігії [12].
У древніх орнаментах, стародавній музиці, народному фольклорі М.К.
Реріх прагнув відшукати “однакове вираження людських відчуттів” і почерп-
нути “повчальні психологічні висновки про тотожність людських виражень”.
Осягнути це можливо тільки за допомогою особливої здатності – синтезую-
чої глибину почуття, інтелекту, інтуїції, названої у Вченні Живої Етики як
“запалений вогонь серця”, і складає глибинну, таємну мову Культури: “За
границами зримого создается и особый язык. Непередаваемое чувствознание
творится там, где мы соприкасаемся с областью духа. В этой державе мы
понимаем друг друга несказуемыми рунами жизни” [13].
Намагаючись перевести ці формули в дію і мислити в усвідомленні
Культури синтетично й аналітично одночасно, необхідно виходити з визна-
ння взаємообумовленої диференціації і єдності кожної національної культу-
ри в Культурі всього людства. Тобто, можна говорити про принцип ціліснос-
ті й розмаїтості світової культури внаслідок унікальної неповторності кожної
національної культури людства. Чим більш неподібна і своєрідна культура
народу, тим більшу цінність вона являє для людства в цілому. Культура
малого етнічного співтовариства може бути настільки ж важливою і рівно-
значною, як і культура великого етносу.
Реріх-філософ, Реріх-культуролог завжди шукав шляхи для поєднання
старого і нового світу, лінію наступності й взаєморозуміння. Він був переко-
наний у наявності внутрішньої єдності людства і загальної колиски культур.
Саме збереження культурної спадщини всією міжнародною спільнотою як
елементу культури в цілому забезпечує цю безперервну лінію наступності,
водночас, охорона культурної розмаїтості світу є одним із найважливіших – й
до сьогодні актуальних – аспектів реріхівської концепції Культури і створе-
ної ним філософської системи.
“Моя идея о сохранении художественных и научных ценностей, прежде
всего, заключалась в создании международного импульса к обороне всего
самого драгоценного, чем живо человечество” [14]. Ці слова М.К. Реріха
підтверджуються його діяльністю, адже справді важливим її етапом стало
втілення в життя спеціальної міжнародної угоди про охорону пам’яток куль-
тури під час війни й у мирний період. Ідеї М.К. Реріха були на його прохання
перекладені на “мову” міжнародного права професорами Г. Шклявером і
Г. Лапраделем і відомі в усьому світі як Пакт Реріха (Договір про захист
художніх і наукових закладів й історичних пам’яток), підписаний пред-
ставниками 21 американської республіки 15 квітня 1935 р. в Білому Домі у
14
Вашингтоні за участю Президента США Франкліна Рузвельта [15]. Згодом
до Пакту приєдналися ще 15 країн.
Комітет Пакту і Знамена Світу був заснований ще в 1929 р. у Нью-
Йорку, в 1930 р. – також у Парижі та Брюгге. Перша і Друга Міжнародні
Конференції Пакту відбулися в Брюгге в 1931 та 1932 р. О.І. Реріх писала:
“На другій Конференції Пакту в Брюгге нашими представниками був заяв-
лений протест проти руйнування Храму Спасителя і Симонова монастиря” в
Росії. Третя Конференція відбулася у Вашингтоні в 1933 р. У ній взяли участь
дипломатичні представники 36 держав.
Ідею Пакту підтримали відомі сучасники – Ромен Ролан, Бернард Шоу,
Альберт Ейнштейн, Томас Манн та інші [16]. Пакт Реріха став першим між-
народним актом, спеціально присвяченим охороні культурних цінностей,
єдиним документом у цій сфері, прийнятим міжнародною спільнотою після
І Світової війни.
У документі, який складався з преамбули і 8 статей, зазначалося, що
історичні пам’ятки, музеї, наукові, художні, навчальні й культурні заклади
розглядаються як нейтральні та як такі, що поважатимуться і користувати-
муться захистом з боку воюючих сторін. Це стосувалося також їх персоналу.
Така ж повага і захист надавалися історичним пам’яткам, музеям, науковим,
художнім, навчальним і культурним закладам як у мирний час, так і під час
війни (ст. 1). Щоб вирізняти вищезазначені пам’ятки і заклади, передбачало-
ся ввести й використовувати розпізнавальний прапор – червоне коло з трьома
червоними кружками всередині на білому тлі (ст. 3). Пам’ятки та заклади, що
використовуються у воєнних цілях, позбавляються привілеїв, визначених у
Договорі (ст. 5) [16].
ІІ Світова війна масштабами знищення завдала колосальної, ще більшої,
ніж попередня війна шкоди, і після її закінчення світова спільнота остаточно
переконалася в необхідності збереження пам’яток від такого роду конфлік-
тів. Питання нейтралітету, захисту і поваги до пам’яток, почерпнуте з Пакту
Реріха, знайшло своє втілення у Гаазькій конвенції про захист культурних
цінностей у випадку збройного конфлікту, яку було прийнято 14 травня
1954 р. в Гаазі (ратифікована УРСР у 1957 р.) [17].
Пакт Реріха заклав основи міжнародно-правової охорони культурної
спадщини і залишається діючим до нашого часу.
Для порятунку культурної спадщини потрібно співробітництво в загаль-
носвітовому масштабі. Об’єднання і відновлення людства М.К. Реріх убачав
не в революційних перетвореннях, а в усвідомленні всіма людьми етичних
норм поведінки, у прилученні їх до справжніх цінностей людства, він вважав,
що для дійсного об’єднання народу однієї політичної єдності недостатньо,
потрібно закладати духовність через Красу і Культуру.
Із пізнанням глибини і багатомірності творчої спадщини родини Реріхів
інтерес до Реріха-мислителя не буде втрачати актуальності, адже М.К. Реріх
не тільки закликав до вивчення внутрішнього, глибинно-творчого потенціалу
15
людини, але нагадував про радість духовно-просвітленого життя і про відпо-
відальність людей за долю Землі і Культури.
Усе вчення Миколи Костянтиновича Реріха засноване на прагненні під-
няти людину на більш високий моральний рівень, дати їй орієнтир у світі.
Ще багато ідей можуть бути почерпнуті з вчення М.К. Реріха в майбутньому.
1. Труды первой международной конференции “Рериховское наследие” (Краткое
изложение некоторых статей С. Иконникова Вступительное слово Л. Малашевская).
– СПб., 2001. – С. 1.
2. Ольховая О. “Музей мы строим небывалый…” (О строительстве музея Н. Рериха
в Новосибирске) // Труды первой международной конференции “Рериховское насле-
дие”). – СПб., 2001. – С. 10–11.
3. Там само.
4. Трофимова Е.А. Таинство преемственности: идеи Рериха и международная
охрана культурных ценностей // Проблемы развития человека и общества. Сборник
научных трудов. Редколлегия: Е.А. Гусева (отв. ред.), Т.И. Маркова, Е.А. Трофимова и
др. – СПб., 2000. – С. 166–173.
5. Трофимова Е.А. Николай Рерих как мыслитель: Рериховское наследие // Труды
II Международной научно-практической конференции. – СПб., 2003. – С. 150.
6. Русская философия: Словарь / Под общ. ред. М. Маслина., 1999. – 656 с.
7. Шапошникова Л.В. Космическое мышление и новая система познания // Живая
Этика и наука. Вып.1. – М., 2008. – С. 35.
8. Шапошникова Л.В. Неизбежность Живой Этики // Защитим имя и наследие
Рерихов. – Т. 3. – М., 2006. – С. 11–14.
9. Рерих Н.К. Листы дневника. – Т. І. – М., 1999. – С. 24.
10. Трофимова Е.А. Николай Рерих… – С. 34.
11. С веком наравне. – Т. 2. – М., 1969. – С. 4.
12. Мир через Культуру. – М., 1990. – С. 93.
13. Куцарова. М.Н. Знамя мира – красный крест культуры // Защитим имя и насле-
дие Рерихов. – Т. 3. – Москва, 2006. – С. 161.
14. Договір про захист художніх і наукових закладів та історичних пам’яток
(Пакт Реріха) // Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн. 2. Правова охорона
культурних цінностей / Відповід. ред.: Ю.С. Шемшученко, В.І. Акуленко. – К., 1997. –
С. 88–101.
15. Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного кон-5. Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного кон-. Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного кон-
флікту 1954 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн. 2. Правова охорона
культурних цінностей./ Відповід. ред.: Ю.С. Шемшученко, В.І. Акуленко. – К., 1997.
– С.457–459.
16. Там само.
17. Бондаренко А.А. Пакт Рериха и Рериховский проект Всемирной Лиги Культуры
как комплекс идей гуманной глобализации // Труды конференции “Рериховское насле-“Рериховское насле-Рериховское насле-
дие”. – Т. 2–3. – СПб., 2004. – С. 49.
Андрес А.О., Рудыка Н.Н. Учение Н.К Рериха и его влияние на фор-
мирование международных принципов охраны культурного наследия
Рерих-филисоф, Рерих-культуролог всегда искал пути воссоединения
старого и нового миров, он был уверен в существовании внутреннего един-
16
ства человечества. Сохранение культурного наследия всем международным
сообществом, как элемента культуры в целом, обеспечивает непрерывную
линию преемственности, к тому же, охрана культурной разнообразности
мира является одним из важнейших – и по сей день актуальных – аспектов
рериховской концепции Культуры и созданной им философской системы.
Важным этапом деятельности Н.К. Рериха стало воплощение в жизнь
специального международного договора об охране культурных ценностей во
время войны и в мирный период, известного во всем мире как Пакт Рериха.
Договор действует и в наше время.
Andres H.O., Rudyka N.M. The doctrine of N.K. Roerich and its influence
on international principles of cultural heritage’s protection
Roerich, philosopher and culturologue, always looked for the way to rejoin
Old World and Today’s World - he was confident of an inner unity of the all
Humanity. Preservation of cultural heritage, as an element of culture, by all
international communities contributes to continuity of cultural succession. To the
point, protection of the world’s cultural variety is very important, and very actual
till now, aspect of the conception of Culture and the philosophical system created
by Roerich.
Realization of Treaty on the Protection of Artistic and Scientific Institutions and
Historic Monuments, as known as Roerich’s Pact, became the important stage of
N. K. Roerich’s work. The treaty has been acting all this time.
О.В. ПРИНЬ
Історичний нарис діяльності
Українського товариства охорони
пам’яток історії та культури у Донбасі
(друга половина 60–х – 80–ті роки ХХ ст.)
У статті висвітлено найбільш показові, важливі події, практичні заходи,
які відображають історію діяльності обласних організацій Українського
товариства охорони пам’яток історії та культури у Донбасі.
Вивчення, узагальнення та використання історичного досвіду з охо-
рони пам’яток історії та культури, набутого регіональними осередками
Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (далі –
УТОПІК) за радянського часу, допоможе уникнути помилок минулого та
використати найбільш дієві напрацьовані пам’яткоохоронні практичні захо-
ди у становленні сучасної системи охорони культурної спадщини.
Повоєнна інтенсивна розбудова держави поставила об’єкти культурної
спадщини під загрозу знищення. Держава була не в силах організувати їх
повноцінну охорону, і гостра виникла потреба у створенні громадських орга-
нізацій з охорони об’єктів культурної спадщини та залучення до цієї справи
широких верств населення. У середині 1960–х роках в Україні були здійснені
|