Василь Якович Ломиковський – збирач українських старожитностей (історіографічний огляд)
Зроблено історіографічний огляд біографії Василя Яковича Ломиковського щодо уточнення його дефініції для довідкових видань. Запропонована наступна дефініція: “Ломиковський Василь Якович (1778 – бл. 1845) – збирач і колекціонер народної старовини, поміщик-прогресист, агроном-практик, нагороджений зол...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/14276 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Василь Якович Ломиковський – збирач українських старожитностей (історіографічний огляд) / Н.І. Любовець // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 131-138. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-14276 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-142762010-12-18T12:02:51Z Василь Якович Ломиковський – збирач українських старожитностей (історіографічний огляд) Любовець, Н.І. Історичні постаті Зроблено історіографічний огляд біографії Василя Яковича Ломиковського щодо уточнення його дефініції для довідкових видань. Запропонована наступна дефініція: “Ломиковський Василь Якович (1778 – бл. 1845) – збирач і колекціонер народної старовини, поміщик-прогресист, агроном-практик, нагороджений золотою медаллю Вільного економічного товариства (1820) та золотою медаллю Товариством заохочення лісового господарства (1837)”. Сделан историографический обзор биографии Василия Яковлевича Ломиковского на предмет уточнения его дефиниции для справочных изданий. Предложено следующую дефиницию: “Ломиковский Василий Яковлевич (1778 – ок. 1845) – собиратель и коллекционер народных древностей, помещик-прогрессист, агроном-практик, награжденный золотой медалью Свободного экономического общества (1820) и золотой медалью Общества поощрения лесного хозяйства (1837)”. The historiography review of biography of Vasyl Jacovych Lomikovskiy is done for the purpose clarification of its content for certificate editions. It is offered following difiniciyu: "Lomikovskiy Vasyl Yakovych (1778 -bl. 1845) is zbirach and collector of folk antiquity, pomischik-progresist, practical agriculturist-worker, recipient of an award the gilded youth of Free economic society (1820) and gilded youth by Society of encouragement of forestry (1837)". 2009 Article Василь Якович Ломиковський – збирач українських старожитностей (історіографічний огляд) / Н.І. Любовець // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 131-138. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 966-531-142-5 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/14276 uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історичні постаті Історичні постаті |
| spellingShingle |
Історичні постаті Історичні постаті Любовець, Н.І. Василь Якович Ломиковський – збирач українських старожитностей (історіографічний огляд) |
| description |
Зроблено історіографічний огляд біографії Василя Яковича Ломиковського щодо уточнення його дефініції для довідкових видань. Запропонована наступна дефініція: “Ломиковський Василь Якович (1778 – бл. 1845) – збирач і колекціонер народної старовини, поміщик-прогресист, агроном-практик, нагороджений золотою медаллю Вільного економічного товариства (1820) та золотою медаллю Товариством заохочення лісового господарства (1837)”. |
| format |
Article |
| author |
Любовець, Н.І. |
| author_facet |
Любовець, Н.І. |
| author_sort |
Любовець, Н.І. |
| title |
Василь Якович Ломиковський – збирач українських старожитностей (історіографічний огляд) |
| title_short |
Василь Якович Ломиковський – збирач українських старожитностей (історіографічний огляд) |
| title_full |
Василь Якович Ломиковський – збирач українських старожитностей (історіографічний огляд) |
| title_fullStr |
Василь Якович Ломиковський – збирач українських старожитностей (історіографічний огляд) |
| title_full_unstemmed |
Василь Якович Ломиковський – збирач українських старожитностей (історіографічний огляд) |
| title_sort |
василь якович ломиковський – збирач українських старожитностей (історіографічний огляд) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історичні постаті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/14276 |
| citation_txt |
Василь Якович Ломиковський – збирач українських старожитностей (історіографічний огляд) / Н.І. Любовець // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 131-138. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT lûbovecʹní vasilʹâkovičlomikovsʹkijzbiračukraínsʹkihstarožitnostejístoríografíčnijoglâd |
| first_indexed |
2025-07-02T16:00:23Z |
| last_indexed |
2025-07-02T16:00:23Z |
| _version_ |
1836551529001123840 |
| fulltext |
РОЗДІЛ V ІСТОРИЧНІ ПОСТАТІ
Н.І. ЛЮБОВЕЦЬ
Василь Якович Ломиковський – збирач
українських старожитностей
(історіографічний огляд)
Зроблено історіографічний огляд біографії
Василя Яковича Ломиковського щодо уточнення
його дефініції для довідкових видань. Запропонована
наступна дефініція: “Ломиковський Василь
Якович (1778 – бл. 1845) – збирач і колекці-
онер народної старовини, поміщик-прогресист,
агроном-практик, нагороджений золотою медал-
лю Вільного економічного товариства (1820) та
золотою медаллю Товариством заохочення лісо-
вого господарства (1837)”.
Пам’яткознавство – як зазначено в монографії
С.З. Заремби – можна поділити на 4 основні напря-
ми: наукове, практичне, громадське і державне [1].
Громадська складова пам’яткознавства включає в
себе широкий спектр діяльності, а саме: залучення
широкого загалу (студентів, учнів, аматорів, науко-
вих товариств) до виявлення, взяття на облік, охо-
рони, зберігання та вивчення пам’яток. Громадський
напрям пам’яткознавства найбільше пов’язаний із
діяльністю окремих осіб, здебільшого не аматорів,
які за особистою зацікавленістю проявляли інтерес
до пам’яток історії та культури. Завдяки їх діяль-
ності багато пам’яток були збережені (спочатку в
родинних архівах, пізніше – в державних архівних
сховищах і приватних колекціях) і стали доступними
для широкого загалу. До таких аматорів можна зара-
хувати Василя Яковича Ломиковського, якого в літе-
ратурі частіше називають істориком і етнографом.
Образ Василя Ломиковського як історика свого
часу був сформований Олександром Матвійовичем
Лазаревським, який змалював його нащадком зна-
тного старшинського роду, освіченим малоросій-
ським діячем, що приятелював із Д. Трощинським,
В. Капністом, І. Матросом, і був одним із акти-
вістів полтавського дворянства першої половини
XIX ст. Олександр Лазаревський придбав у Москві
у 1894 р. кілька зошитів із написом “Миргород”.
132
Як з’ясувалося пізніше – це й були записи В.Я. Ломиковського. Серед спад-
щини останнього, частина якої потрапила до рук О.М. Лазаревського, було
декілька “тетрадей, в лист и в 4–ку� під заголовками “Приписи для малоросій�“тетрадей, в лист и в 4–ку� під заголовками “Приписи для малоросій�тетрадей, в лист и в 4–ку� під заголовками “Приписи для малоросій�–ку� під заголовками “Приписи для малоросій�ку� під заголовками “Приписи для малоросій�� під заголовками “Приписи для малоросій� під заголовками “Приписи для малоросій�“Приписи для малоросій�Приписи для малоросій-
ської історії�. Переважно це були витяги з рукописних українських літописів,
друкованих книг і різного актових документів. Оригінальною працею в цьому
рукописі В.Я. Ломиковського О.М. Лазаревський вважав лише “Словник”,
який він і надрукував у “Киевской старине� в 1894 р. � передмові він зазна�“Киевской старине� в 1894 р. � передмові він зазна�Киевской старине� в 1894 р. � передмові він зазна�� в 1894 р. � передмові він зазна� в 1894 р. � передмові він зазна-
чив: “Самостоятельную роботу Ломиковского представляет один только
здесь печатаемый словар� [2].
� “Словнику� наведено багато цікавих відомостей щодо побуту того-
часної Малоросії. В Передмові до “Словника� О.М. Лазаревський пише,
що автор любив свою справу, але не мав спеціальної підготовки, тому його
праця не мала завершеного характеру, хоча й була цікавим самостійним
твором. Оригінальна назва цієї праці В.Я, Ломиковського – “О Малороссии.
О древних обычаях малороссийских, о службе воинской и гражданской,
о чинах и должностях чиновников. По алфавиту. Писано 1808 года�.
На думку Олександра Лазаревського Значимість “Словника� в тому, що
його складено за особистими даними і довідками автора, а частково, мож-
ливо, за живими розповідями людей, які особисто пережили певні події [3].
Тут наводилися й пояснювалися більше 70 слів, подавалися відомості з істо-
рії (друкарня, бурса, козак), побуту (кафтан, коровай), звичаїв українського
народу (коляда, кобза); зокрема, розкривалося значення рангів українського
козацтва (козак запорозький чи низовий, козак виборний чи реєстровий,
єсаул чи осавул, гетьман) атрибутики (бунчук) [4]. Цим “Словником� Василь
Ломиковський, на думку Олександра Лазаревського, увів до наукового обігу
для пізніших дослідників малоросійських старожитностей немало суттє-
вих пояснень щодо низки предметів, про які раніше не було ґрунтовних
знань (казус, канцелярія, колегія малоросійська, коровай, кунтуш, компути
тощо). Помилки, які зустрічалися у тексті, на думку О.М. Лазаревського,
пояснювалися відсутністю матеріалів, якими користувався автор, а також
зайвою довірою до усного переказу. Сам О. Лазаревський у Примітках до
першого видання “Словника” додав коментарі й виправлення, а Василя
Ломиковського, як і низку інших дослідників малоросійської старовини
(Г. Полетика, Я. Маркович, О. Мартос, М. Берлинський, Д. Бантиш�Каменський,
О. Маркович, М. Маркевич й інші), зарахував до “прежних изыскателей мало-
российской старины�, зазначивши, що “все эти лица оставили после себя
литературные труды, указывающие, что у всех у них было достаточно любви
к делу, но мало підготовки� [5]. На думку сучасного дослідника О.І. Журби, в
даному випадку О.М. Лазаревський не взяв до уваги того факту, що збирання
родинних паперів і матеріалів до місцевої історії було невід’ємною частиною
культури, модою серед освічених українських поміщиків того часу, які лише
мріяли про загальну історію Батьківщини – але не як активні її творці (що
створювало б підстави для приєднання до згаданого вище ряду “изыскателей
малороссийской стариниы�), а тільки як її потенційні споживачі. Тому не
кожний збирач історичних раритетів, на думку О.І. Журби, має потрапляти до
133
почесної когорти оригінальних творців малоросійської історії, але, без сумні-
ву, кожний “прежний изыскатель� тієї доби – збирач і колекціонер [6].
З легкої руки О.М. Лазаревського, все, що ним було виявлене та
сказане в XIX ст. стосовно постаті В.Я. Ломиковського, залишилося – як
не прикро – для наступних істориків непорушним каноном. Дані про
В.Я. Ломиковського залишаються незмінними в низці енциклопедичних
і довідкових видань. Так, “Энциклопедический словарь� Ф. Брокгауза та
І. Ефрона подає біографічну довідку про нього, вказуючи, що він –
“исследователь малороссийской Старины; происходил от генерально-
го обозного Ивана Л., ревностного сторонника Мазепы�. [7]. “Большая
энциклопедия� С. Южакова (СПб.,1909) називає його малоруським істори-
ком і етнографом. [8.] І.Ф. Павловський у своєму “Биографическом словаре�
майже цілком повторює інформацію з видання Ф. Брокгауза та І. Ефрона.
Не оминули його й видавці “Енциклопедії українознавства�, які представи-
ли В.Я. Ломиковського як “історика, етнографа, родом з Полтавщини� [9],
радянська історіографія називає його “українським дворянським істориком,
етнографом, агрономом� [10]. Петро Ротач “Літературній Полтавщині� подав
коротку, але змістовну біографічну довідку про В. Ломиковського, охаракте-
ризувавши його “українським істориком, етнографом, перекладачем, агроно-
мом� [11]. Сучасна українська літературна енциклопедія пише про нього як
про “українського історика, етнографа, перекладача� [12]. Певні генеалогічні
відомості про рід Ломиковських міститься у В. Модзалевського [13].
В оцінках доробку В.Я. Ломиковського на висновки О.М. Лазаревського
спирався Д.І. Дорошенко, характеризуючи його вже не лише збирачем мало-
російської старовини, але також як її натхненним дослідником, діячем
української патріотичної історіографії кінця XVIII – початку XIX ст.
[14]. Зараховував В.Я. Ломиковського до українських історіографів також
Д.І. Багалій, якого він називає одним із представників “української шляхет-
ської історіографії� [15].
Окремі статті про В.Я. Ломиковського з’являються в 90–х роках
XX ст., зокрема, про його оточення (С. Заремба) та про його агрономічну
діяльність (В. Бондаренко) [16]. Остання детально змальовує діяльність
В.Я. Ломиковського як агронома�практика.
Таким чином, в історіографії було сформовано досить застиглий образ
В.Я. Ломиковського, якого, насамперед, пов’язували з історією, історіогра-
фією та етнографією, час від часу – також із перекладацькою діяльністю
й агрономією.
Проривом у вивченні творчого доробку В.Я. Ломиковського й оцін-
ці його внеску в сучасну українську історіографію стала монографія
В.В. Кравченка “Нариси з української історіографії епохи національного
Відродження (друга половина XVIII – середина XIX ст.)� (Х., 1996), в якій
він переконливо довів, що “Словник� В.Я. Ломиковського не є оригінальним
твором, а являє собою лише “фрагментарні виписки� з опублікованого в
1803 р. словника Н. Яновського “Новый словотолкователь, расположенный
в азбучном порядке� (СПб., 1803–1804), що складався з 3 частин [17].
134
Тим самим В.В. Кравченко поставив під сумнів приписувану
В.Я. Ломиковському приналежність до історичної науки та історіографії.
В розвиток зазначеного дослідження В.В. Кравченка вийшла стаття
О.І. Журби “Василь Якович Ломиковський: історик чи агроном?�, в
якій автор досить детально аналізує внесок В.Я. Ломиковського до істо-
ріографії та приходить до висновку (враховуючи результати монографії
В.В. Кравченка), що “ми стали свідками канонізації скромного штабс�капітана
в якості провідного українського історика своєї доби� [18].
Якщо говорити про В.Я. Ломиковського в контексті його етногра-
фічної діяльності, то слід зазначити, що першим надрукованим твором
В.Я. Ломиковського були (виданні П. Житецьким у 1893 р.) записи укра-
їнських народних дум, які відносяться до 1803–1805 років під назвою
“Повести малороссийские числом 16. Списаны с уст слепца Ивана, лучшего
рапсодия, которого я застал в Малороссии в начале XIX века» (К., 1893).
Це був найбільш ранній збірник українських дум, оскільки кн. Цертелєв
видав свій збірник лише в 1819 р. На цьому акцентувала увагу і Катерина
Грушевська, яка відзначила (вивчивши попередньо історія “думових� пошу-
ків) у “Передньому слові� до ІІ тому “�країнських народних дум” (К., 1931),
що початкову дату в історії “дум” можна було би віднести до 1805 р. і за
основоположника їх збирання вважати не Цертелєва, а Ломиковського.
За словами П.Г. Житецького, завдяки В.Я. Ломиковського збереглися
практично забуті та невідомі тогочасним етнографам тексти народних дум,
а саме: “Три брата в плену в Азове�, “Козак Иван Коновченко из города
Черкас�, “Пирятинській попович Алексій�, “Федор Безродный�, “Три брата
Самарские�, “Атаман Матяш Старый�, “Казак прощается с сестрой�, “Брат и
сестра�, “Кишка Самийло�, “Иванец Богославец гетьман Запорожский�, “Вдова
в городе Гегельнице (в Польще)�, “Дворянская жена�, “Чечітка�, “Попадья�,
“Вдова Сирка Йвана�, “Разговор Днепра с Дунаєм� [19]. П.Г. Житецький зазна-
чав, що окрім 3 відомих пісень із репертуару кобзарів (“Дворянская жена�,
“Чечітка�, “Попадья�) в рукопису В.Я. Ломиковського вміщені маловідомі та
зовсім невідомі (“Атаман Матяш Старый�, “Вдова Сирка Ивана�, “Разговор
Днепра с Дунаєм�) думи [20]. Цікавим із цього приводу є повідомлення
(зроблене в 1877 р.) про короткі виступи О.О. Котляревського на засіданнях
Історичного Товариства Нестора Літописця з приводу українських народних
дум, записаних В. Ломиковським. Дослівно: “Д. чл. А.А. Котляревский сделал
еще сообщение о том, что ему от г. Горчакова в Москве, досталась рукопись
Ломиковского, состоявшего в родстве с Мазепою. Ломиковский или кто�
нибудь другой в 1803–1805 гг., составил сборник малорусских дум, следова-
тельно самый древний по времени собрания, так как сборник кн. Цертелева
издан в 1819 г. В сб. Л. Вошло несколько дум совершенно новых и уже исчез-
нувших, забытых народной памятью. Это – в своем роде единственная руко-
пись, потому что сохраняет произведения, которые без нее погибли для науки.
Она будет издана в “�ниверситетских известиях” [21]. Швидше за все, ці
рукописи й потрапили до рук П.Г. Житецького і були згодом ним надруковані
окремою книгою, присвяченою О.О. Котляревському, якого тоді уже не було
135
в живих. Хоча в книзі П.Г. Житецький і не називає ім’я В.Я. Ломиковського
як автора цього рукопису.
Як зазначалося в даному дослідженні, деякі видання дають відо-
мості про В.Я. Ломиковського як перекладача. Авторові вдалося виявити
лише один факт із його життя, який говорить про його перекладацькі
таланти. Зокрема, це інформація (яка вміщена у більшості згаданих енци-
клопедичних виданнях) про переклад В.Я. Ломиковським із французької
в 1809 р. книги французького дипломата, історика, економіста, географа
Жан�Бенуа (Иоганна�Бенедикта) Шерера “Annales de la Petite�Russie; ou
historoire des cosaques�saporogues et des cosaques de l’Ukraine, ou de la Retite�
Russie. Par Jean�Beoit Schere� (Рагіs, 1788) [Літопис Малоросії, або історія
козаків�запоріжців та козаків �країни, або Малоросії], яка була першою в
Європі працею з історії українського та запорозького козацтва. Перекладав
В.Я. Ломиковський і окремі вірші Ж.Ж. Руссо. Однак, слід зазначити, що цей
переклад, радше, був зроблений для поповнення та розширення нотатків, які
він робив, читаючи будь�яку літератури з української історії, і не призначався
для оприлюднення. Знання ж декількох іноземних мов було правилом гарно-
го тону для тогочасного освіченого дворянства.
Набагато більше відомостей маємо про діяльність В.Я.Ломиковського
як агронома�практика на своїх родових землях після його виходу у відставку.
Окрім практичної діяльності В.Я. Ломиковський був також – відомим ще
за життя – автором низки наукових статей з агрономічної тематики. Так, в
“Трудах Вольного зкономического общества� за 1821 р. були надруковані
2 статті В.Я. Ломиковського, присвячені вирішенню важливих проблемам
сільського господарства Малоросії [22]. � першій статі автор пропонував
загальні технології осушення територій і способи їх подальшого викорис-
тання. В.Я. Ломиковський поділився з читачами своїм досвідом висадки і
вирощування на заболочений ґрунтах дерев (не тільки місцевих порід, але й
тих, які завозив із Шотландії), що потребують багато води та швидко зрос-
тають. � другій – інформує (на основі аналізу причин родючості місцевих
миргородських ґрунтів і складнощів, що виникають у місцевих господарів)
про свої багаторічні досліди. На думку О.І. Журби, його агрономічні тексти
свідчать, що поради ґрунтувалися не тільки на практичному досвіді, але на
достатньо глибокому ознайомленні В. Ломиковського з агрономічною спра-
вою та науковими досягненнями в цій сфері [23].
Іншим напрямом інтересів В.Я. Ломиковського в сфері сільського
господарства були полезахисні насадження. Свої погляди на цю проблему
В.Я. Ломиковський виклав у вигляді теорії “древопольной системы хозяй-
ства� у виданій ним роботі “Разведение леса в сельце Трудолюб� (1837), яка
була надрукована в “Лесном журнале�. Він писав про необхідність вияв-
лення турботи, щоб усі земляні угіддя були так улаштовані, щоб в цілому
вони мали “цветущий вид обработанной природи; и в тоже время эти угодья
должны были бы приносить доход владельцу и содействовать общенародной
пользе” [24]. Під упливом ідей полезахисних насаджень В.Я. Ломиковський
створив господарство, де вирощував високі й стабільні врожаї навіть у най-
136
більш несприятливі за метеорологічними умовами роки. Така діяльність
В.Я. Ломиковського як агронома�практика, яка була прикладом організації
зразкового господарства, надихнула М.В. Гоголя на створення одного з про-
тотипів позитивного героя другого тому “Мертвих душ” – К.В. Костанжогло.
Змальовуючи землі цього персонажу (тобто садибу В. Ломиковського),
М.В. Гоголь писав: “…через все поле сеянный лес – ровные, как стрелки
дерева; за ними другой повыше, тоже молодняк; за ними старый лесняк,
все один выше другого. Потом опять полоса поля, покрыта густым лесом,
и снова таким же образом молодой лес, и опять старый … Это все у него
выросло каких�нибудь лет в восемь, в десять, у другого и в двадцать не
вырастет … Лес у него, кроме того, что для леса, нужен затем, чтобы в таком
то месте на столько то дать тени … Когда вокруг засуха, у него нет засухи;
когда вокруг неурожай, у него нет неурожая� [25].
� цілому, цілісно розглядаючи постать Василя Яковича Ломиковського,
можна зробити висновок: він був для свого часу людиною освіченою та
передовою, з широким діапазоном інтересів, що дозволило йому проявити
себе цікавою і різнобічною особистістю в різних сферах життя. Але з точки
зору об’єктивності – на відміну від інтересу до збирання історичних і етно-
графічних матеріалів, так і залишених у рукопису і ставших відомими майже
через 100 років після їх створення – його агрономічна діяльність була широ-
ко відома, відрізнялася самостійністю й оригінальністю ще за його життя.
Відтак, складаючи дефініцію до статі про В.Я. Ломиковського, слід уникати
віднесення його до історичних, історіографічних, етнографічних дослідів,
а також до перекладацької діяльності. Подібний висновок має бути під-
тверджений конкретним творчим доробком, передбачати професійну при-
належність до історичних студій або констатувати факт авторства певного
оригінального історичного твору. В даному випадку – насправді творчий
доробок В.Я. Ломиковського пов’язаний його цікавістю до українських ста-
рожитностей (збирання козацьких дум) і практичної агрономії. Відтак, було
б доречніше асоціювати його саме з цими сферами діяльності, тобто скла-
даючи дефініцію писати: “Ломиковський Василь Якович (1778 – бл. 1845)
– збирач і колекціонер народної старовини, поміщик�прогресист, агроном�
практик, нагороджений золотою медаллю Вільного економічного товариства
(1820) та золотою медаллю Товариством заохочення лісового господарства
“за постійні і кращі заняття лісництвом та садівництвом� (1837)�.
З наведеного вище видно, що Василь Якович Ломиковський був різно-
сторонньою, високообдарованою, цікавою особистістю. Після завершення
військової кар’єри він усе подальше життя присвятив збиранню історичних,
етнографічних матеріалів про славні часи своїх знаменитих предків і цілком
заслуговує, щоби бути зарахованим до плеяди збирачів українських старо-
житностей (пам’яткознавців), які не в простий час занепаду української
державності своїми українознавчими студіями намагалися зберегти в пам’яті
народу згадку про добу існування незалежної української козацької держави,
про багатовікову українську історію, про українську культуру. Про масштаб
особи В.Я. Ломиковського свідчать також його знайомство з передовими
137
культурними діячами �країни та Росії кінця ХVІП – першої половини
XIX ст. Прогресивною була його діяльність і як землевласника, який в умо-
вах існування кріпосного права намагався застосовувати нові методи ведення
господарства, розробляв сам і запозичував нові технології в землеробстві,
намагаючись принести користь своїм наступникам.
Таким чином, створення біографічних довідкових видань, в т.ч. й
пам’яткознавчих, вимагає сьогодні відходу від компілятивності та сліпого
переписування й цитування наукових авторитетів XIX–XX ст., розширення
джерельної та фактологічної бази, уточнення значення й місця кожної особи
на макро– та мікрорівні (загальноукраїнському, регіональному, місцевому)
в українській історії.
1. Заремба С.З. Нариси з історії українського пам’яткознавства. – К., 2002. – С.11.
2. Лазаревский А. [Передисловие]. Словарь малорусской старины, составленный в
1808 г. В.Я. Ломиковским // Киевская старина. – 1894. – Т. 46. – № 7. – С. ІІ.
3. Лазаревский А. Словарь малорусской старины, составленный в 1808 г.
В.Я. Ломиковским // Киевская старина. – 1894. – Т. 46. – № 7. – С. 17.
4. Там само. – С. 17–32; Лазаревский А. Словарь малорусской старины, составленный
в 1808 г. В.Я. Ломиковским // Киевская старина. – 1894. – Т. 46. – № 8. – С. 33–46;
Він же. Словарь малорусской старины, составленный в 1808 г. В.Я. Ломиковским //
Киевская старина. – 1894. – Т. 46. – № 9. – С. 33–36; Він же. Словарь малорусской
старины, составленный в 1808 г. В.Я. Ломиковским// Киевская старина. – 1992.
– № 2. – С.70�76; Він же. Словарь малорусской старины, составленный в 1808 г.
В.Я. Ломиковским // Киевская старина. – 1992. – № 3. – С. 22–27.
5. Лазаревский А. [Передисловие]. Словарь малорусской старины, составленный в
1808 г. В.Я. Ломиковским // Киевская старина. – 1894. – Т. 46. – № 7. – С. ІІ.
6. Журба О.І. Василь Якович Ломиковський: історик чи агроном? // Січеславський
альманах. – Дніпропетровськ, 2006. – С. 153–158.
7. Энциклопедический словарь / Издатели Ф.А. Брокгаузь, И.А. Ефронь. –
СПб., 1896. – Т. ХVІІа. – С. 938.
8. Большая знциклопедия / С. Южаков. – СПб., 1909. – С. 376.
9. Енциклопедія країнознавства / Гол. ред. В. Кубійович. – Т. 4. – Львів, 1994. –
С. 1375.
10. �країнська радянська енциклопедія. Вид. 2–е. – К., 1981. – Т. 6. – С. 218.
11. Ротач П. Літературна Полтавщина // Архіви �країни. – 1966. – № 5. – С. 11–12.
12. �країнська літературна енциклопедія. – К., 1995. – Т. 3. – С. 226.
13. Модзалевский В. Малороссийский родословник . – К., 1912. – Т. 3. – С. 187–199.
14. Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії. – Прага, 1923. – С.61, 68–69.
15. Багалій Д.І. Нариси української історіографії за добі февдалізму й доби капіта-
лістичної // Вибрані праці. – X., 2001. – Т. 2. – С. 351, 358.
16. Заремба С. Василь Ломиковський та його оточення // Київська старовина. –
1993. – № 4. – С. 82–87; Бондаренко В. Засновник полезахисного розведення В.Я.
Ломиковський // �країнський ліс. – 1995. – № 2–3.
17. Кравченко В.В. Нариси з української історіографії епохи національного
Відродження (друга половина XVIII – середина XIX ст.). – Х., 1996. – С. 79.
18. Журба О.І. Вказана праця. – С. 158.
19. Житецкий. П.И. Мысли о народних думах малорусских. – К., 1893. – С. 178.
20. Там само. – С. 185.
138
21. Котляревский А.А. Сочинения. – СПб, 1895. – Т. 4. – С. 631.
22. Ломиковский В.Я. Об осушении болотного места пространством на пять деся-
тин и чтоб на том месте сделать посев хлеба или другое какое полезное употребление
// Новое продолжение трудов Вольного Зкономического общества к поощрению в
России земледелия и домостроительства. – 1821. – Ч. 72. – С. 107–111; Він же. О про-
изведении в южных губерниях России на унавоженной озимой пашне лучшаго урожая,
нежели у соседей // Там само. – С. 93–106.
23. Журба О.І. Вказана праця. – С. 153.
24. Ломиковский В.Я. Разведение леса в сельце Трудолюбие // Лесной журнал. –
1837. – С. 12.
25. Гоголь и В.Я. Ломиковський \\ Киевская старина. – 1897. – Т. 59. – № 11.
– Отд. 2. – С. 41–42; Шенрок В.И. Материалы для биографии Гоголя. – М., 1897. –
Т. 4. – С. 214–215.
Любовець Н.И. Василий Яковлевич Ломиковский – собиратель укра-
инских древностей (историографический обзор)
Сделан историографический обзор биографии Василия Яковлевича
Ломиковского на предмет уточнения его дефиниции для справочных изда-
ний. Предложено следующую дефиницию: “Ломиковский Василий Яковлевич
(1778 – ок. 1845) – собиратель и коллекционер народных древностей,
помещик-прогрессист, агроном-практик, награжденный золотой медалью
Свободного экономического общества (1820) и золотой медалью Общества
поощрения лесного хозяйства (1837)”.
Lyubovets N.I. Vasil Jacovych Lomikovskiy is a collector of Ukrainian
antiquities (historiography review)
The historiography review of biography of Vasyl Jacovych Lomikovskiy is done
for the purpose clarification of its content for certificate editions. �t is offered fol-content for certificate editions. �t is offered fol- for certificate editions. �t is offered fol-. �t is offered fol-
lowing difiniciyu: “Lomikovskiy Vasyl Yakovych (1778 – bl. 1845) is zbirach and
collector of folk antiquity, pomischik-progresist, practical agriculturist-worker,
recipient of an award the gilded youth of Free economic society (1820) and gilded
youth by Society of encouragement of forestry (1837)”.
С.Й. ТАТАРИНОВ,
В.О. БОГУНЕНКО
Ієрархи церкви – історики
Катеринославської губернії
та Новоросії (забуті імена)
У статті розглядається внесок церковних ієрархів першої полови-
ни – середини ХІХ ст. у справу вивчення історії й старожитностей
Катеринославської губернії та Новоросії.
Єпископи Катеринославські (Славенські, Новоросійські), здебільшого,
були високоосвіченими людьми, часто займалися дослідженнями як місце-
вої історії, так і церкви. Сьогодні їх праці майже не згадуються.
|