Креативне майбутнє України: перспективи і перешкоди
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2018
|
| Назва видання: | Економічний вісник Донбасу |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/143581 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Креативне майбутнє України: перспективи і перешкоди / О.Д. Прогнімак // Економічний вісник Донбасу. — 2018. — № 3 (53). — С. 212-227. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-143581 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1435812018-11-06T01:23:33Z Креативне майбутнє України: перспективи і перешкоди Прогнімак, О.Д. Дискусійний клуб 2018 Article Креативне майбутнє України: перспективи і перешкоди / О.Д. Прогнімак // Економічний вісник Донбасу. — 2018. — № 3 (53). — С. 212-227. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/143581 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дискусійний клуб Дискусійний клуб |
| spellingShingle |
Дискусійний клуб Дискусійний клуб Прогнімак, О.Д. Креативне майбутнє України: перспективи і перешкоди Економічний вісник Донбасу |
| format |
Article |
| author |
Прогнімак, О.Д. |
| author_facet |
Прогнімак, О.Д. |
| author_sort |
Прогнімак, О.Д. |
| title |
Креативне майбутнє України: перспективи і перешкоди |
| title_short |
Креативне майбутнє України: перспективи і перешкоди |
| title_full |
Креативне майбутнє України: перспективи і перешкоди |
| title_fullStr |
Креативне майбутнє України: перспективи і перешкоди |
| title_full_unstemmed |
Креативне майбутнє України: перспективи і перешкоди |
| title_sort |
креативне майбутнє україни: перспективи і перешкоди |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Дискусійний клуб |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/143581 |
| citation_txt |
Креативне майбутнє України: перспективи і перешкоди / О.Д. Прогнімак // Економічний вісник Донбасу. — 2018. — № 3 (53). — С. 212-227. — укр. |
| series |
Економічний вісник Донбасу |
| work_keys_str_mv |
AT prognímakod kreativnemajbutnêukraíniperspektiviípereškodi |
| first_indexed |
2025-07-10T17:30:15Z |
| last_indexed |
2025-07-10T17:30:15Z |
| _version_ |
1837281966939963392 |
| fulltext |
О. Д. Прогнімак
212
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
О. Д. Прогнімак,
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ
КРЕАТИВНЕ МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ: ПЕРСПЕКТИВИ І ПЕРЕШКОДИ
Відсутність дійсної інноваційної спрямованості
розвитку України, неефективність моделі економіч-
ного зростання, яка запанувала у країні, визнача-
ється в працях вітчизняних авторів В.П. Вишнев-
ського, В.М. Гейця, А.С. Гальчинського, В.П. Се-
міноженка та ін. Розбудова в Україні національної
інноваційної системи, де створення конкурентних
переваг засновано на підвищенні ефективності ви-
користання науково-технічного й інтелектуального
потенціалу країни стає більш міфом ніж реальністю.
Адже західні дослідники визначають суспільства
пострадянських країн як «антісучасні» суспільства,
в яких заблоковані технічні і соціальні інновації1.
Зважаючи на таку ситуацію, наступає розу-
міння того, що, якщо і далі розбудовувати іннова-
ційну економіку в Україні через перенесення запо-
зичених організаційних форм півстолітньої давно-
сті, які в сучасному світі вичерпали свій інновацій-
ний ресурс і вже не є такими ефективними, то це не
приведе до бажаних результатів. Адже сьогодні ма-
ємо зовсім іншу реальність. Ця інша реальність
пов’язана з тими системними змінами, які відбулися
як в економіці, так і в соціокультурній сфері внаслі-
док інтенсивної інформатизації суспільства, глоба-
лізації та переходом від ієрархічних до мережених
структур. Настав час усвідомити, що, за рідкими ви-
нятками, намагання державної підтримки інновацій-
ної діяльності через інфраструктурні форми, які в
минулому зарекомендували себе на Заході (техно-
парки, бізнес-інкубатори тощо) не дали очікуваного
результату2.
Також вичерпав себе той вузькоекономічний
технократичний підхід, за яким найважливішою ме-
тою розбудови національної інноваційної системи
вважається «комерціалізація науково-технічних
розробок», яку схематично уявляють собі в вигляді
лінійної моделі, – ланцюжка «витрати на НДДКР –
розповсюдження – ефект». При такому підході, за-
снованому на схемах минулої епохи, пов’язаних із
реаліями індустріального суспільства, неможливо
увійти за межі традиційних економічних і управлін-
ських теорій і заходів. Адже останнім часом іннова-
ційні процеси далеко відійшли від лінійної моделі, є
1 Роуз Р. Достижение целей в квазисовременном обществе: социальные сети в России. Общественные науки и
современность. 2002. №3. С. 23 –38. – с. 23.
2 Смирнов Е.П. Инновации: на пути к стратегической политике. Экономические стратегии. 2009. №1. С.68-72. –
с.71.
Технопарк «Університетський» при Уральському федеральному університеті вартістю 1,35 млрд рублів, який був
запущений у 2014 р. згідно з обласною програмою «Розвиток інфраструктури наноіндустрії і інновацій на 2011 -
2015 роки», майже через рік після відкриття так і не зміг залучити резидентів. Керівництво шукає можливість залучити
хоча б 15 компаній (він розрахований на 100 компаній).
3 Райнерт Э. Как богатые страны стали богатыми и почему бедные страны остаются бедными / пер. с англ.
Н. Автономовой; под ред. В. Автономова; Нац. исслед. ун-т «Высшая школа экономики». – 2-е изд. Москва: Изд. Дом
Высшей школы экономики, 2014. С. 124.
4 Там само. – С. 106.
нелінійними, випадковими, залежними від мину-
лого розвитку.
Продукування нового знання, ідей, творчих
підходів і рішень стають у витоків процесу, який ви-
датний австрійський економіст Й. Шумпетер визна-
чив «творчим руйнуванням», яке, в свою чергу, є
передумовою невпинного інноваційного процесу
і розбудови економіці знань. Останнім часом фунда-
ментом цієї економіки, основою її зростання почали
вважати не стільки самі знання, скільки творчий під-
хід до процесів використання набутого знання. У
продукуванні нового знання, «здатного до швид-
кої комерціалізації в інноваціях», величезну роль
відіграє його «перескакування» з одного сектору
економіки в інший, з однієї сфери – в іншу в резуль-
таті рекомбінацій, які раніше вважалися непов'яза-
ними, – вважає відомий норвезький дослідник
Е. Райнерт3, визначаючи економічне зростання як
«спільний продукт синергії, поділу праці, зростаю-
чої віддачі і нових знань»4.
Такий процес визначає внутрішню динаміку
креативності, тим самим показуючи необхідність
вийти за межі усталених уявлень, що інновації но-
сять переважно технологічний характер, а творчість
є прерогативою митця. Це доказ того, що успішні
світові економіки все більше залежать не тільки від
розвитку технологій, а й активності в інших сферах
людської креативності. У межах цієї парадигми по-
ступово формується інше, постіндустріальне по-
няття інноваційної діяльності. Тому є сподівання,
що поняття «інновація» не залишиться обмеженим
рамками науково-технологічної сфери, а «креатив-
ність» – рамками сфери культури і мистецтва, хоч
поки що зберігається цілий ряд майже непереборних
вододілів – у першу чергу, між тими, хто займається
високими технологіями, і тими, хто працює в куль-
турній та соціальній сферах. Традиційно вважа-
ється, що технологічна і економічна креативність
має значно вищий статус і рівень комерціалізації,
ніж соціокультурна, попри того, що остання отри-
мує все більш широке визнання.
Існує інша перешкода. Сучасна епоха науко-
вого раціоналізму, «відзначена нав'язливою ідеєю
О. Д. Прогнімак
213
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
формування абсолютно раціонального», а її освітні
системи дуже повільно відкривають для себе мож-
ливості розвитку більш різноманітних розумових
і пізнавальних здібностей1. Завищена цінність на-
укових, логічних форм мислення, існуюча в сучас-
ній культурі, затуляє інші форми, і людей здатних
мислити інакше і оперувати несподіваними зв'яз-
ками. Однак «сила креативної уяви не протистоїть
раціональності, а скоріше, є можливістю значно зба-
гатити раціональне мислення», є особливою, витон-
ченою формою раціональності, яку слід цінувати.
Різні форми знання не треба розглядати як несу-
місні; навпаки, вони мають надихати один одного.
А взаємодія між різними типами креативності
створює важливий синергетичний ефект. Тому сьо-
годні розвинені постіндустріальні країни визнають
головною стратегією в створенні інноваційного се-
редовища розбудову економіки творчості або, як її
частіше називають, «креативної економіки», яка
останнє десятиріччя розглядається як нова модель
економічного зростання. У дослідженні ООН щодо
глобальної креативної економіки, опублікованому у
2008 році, було зазначено, що «взаємодія між твор-
чістю, культурою, економікою і технологіями, що
виражається у здатності створювати і поширювати
інтелектуальний капітал, має потенціал генерувати
дохід, робочі місця та експортну продукцію, водно-
час сприяючи соціальному включенню, культур-
ному розмаїттю та людському розвитку». Креативна
економіка поєднує сфери інновацій (технічна креа-
тивність), бізнесу (економічна креативність), куль-
тури (мистецька креативність) в єдине ціле, створю-
ючи все більш тісні взаємозв’язки поміж ними.
Метою даної статті є визначення креативного
шляху розвитку для України, як єдино можливого в
сучасних умовах, і такого, що відкриває нові пер-
спективи для створення робочих місць, інклюзив-
ного зростання економіки, розбудови інформацій-
ного суспільства. Визначивши креативність рушій-
ною силою економічного розвитку і основним дже-
релом конкурентної переваги, розглянуто наступне:
креативні індустрії у країнах із знанієвою економі-
кою і їх вплив на соціально-трудові відносини;
умови, які сприяють розширенню їх дії в країнах
світу; проблеми формування креативної економіки в
Україні.
У світі з великим відривом лідирує креативна
економіка США, дохід від якої перевищує 40% від
загальної суми доходів її економіки, причому у сві-
тових витратах на НДВКР частка США також
склала більше 40%2. На думку відомого американ-
ського соціолога Ричарда Флоріди, саме перевага в
креативних галузях, більшою мірою ніж зростання
продуктивності, пов’язане із технологічними інно-
ваціями, стала основною причиною посилення кон-
курентних позицій США у світі, починаючи ще з 80-
років минулого століття. Нова соціально-еконо-
1 Лэндри Ч. Креативный город. Москва: Издательский дом «Классика – ХХІ», 2011. 399 с. (С.101).
2 Флорида Р. Креативный класс: люди, которые меняют будущее. Москва: Классика – ХХІ, 2011. 410 с. (С. 61).
3 Там само. – С.23.
мічна парадигма навколо інформаційних технологій
почала складатися у США ще у 1970-ті роки під
впливом різних інституціональних, економічних
і культурних чинників.
Розглядаючи феномен креативної економіці,
Р. Флорида виділяє не тільки такі її кількісні пара-
метри, як стабільне зростання витрат на НДВКР ра-
зом із віддачею від досліджень протягом останнього
століття, особливо в другій його половині, кількість
патентів, що видаються щорічно, збільшення профе-
сіоналів, зайнятих науково-технічною працею, а й
істотне збільшення кількості людей, що працюють у
сфері культури і художньої творчості. Адже будь-
яка модернізація не може відбутися без активної
участі креативного прошарку. Таким чином, еконо-
мічна потреба у креативності відбивається у форму-
ванні нового, креативного класу, який є породжен-
ням постіндустріальної епохи, як середній клас було
сформовано на підвалинах індустріальної еконо-
міки. В сучасних умовах креативний клас перетво-
рився у новий соціальний ресурс, його погляди, цін-
ності, досягнення мають суттєвий вплив на усі
сфери діяльності і в цілому на усе суспільство, що
забезпечує йому зайняття домінуючого положення.
Адже в міру того, як творче мислення проникало в
нові види діяльності, сфера застосування креативно-
сті та новаторства розширювалась. Для тих, хто на-
лежить до креативного класу, усі аспекти і прояви
креативності – технологічні, культурні і еконо-
мічні – взаємопов’язані і нероздільні.
Креативність – це інтелектуальна позиція і пев-
ний підхід до проблем, включаючи множинність то-
чок зору і підходів, який розкриває нові спектри
можливостей. Тобто вона включає певну сукупність
рис, до яких відносяться: гнучкість, незалежність
і оригінальність мислення, схильність до експери-
ментів, винахідливість, критичність (вміння ставити
під сумнів і задавати питання), здатність йти на ри-
зик, здібності до синтезу (створення нових і придат-
них для альтернативного використання комбінацій).
Все це разом із високим рівнем освіти і обізнаності
про культурні досягнення минулого, дозволяють
креативній людині розглянути проблему з несподі-
ваного боку через різноманітні інструменти «пере-
форматування» (refraining devices), тобто зміни пог-
ляду на речі з інших позицій, зокрема, «перетво-
рення слабких сторін в сильні» («turning а weakness
into a strength»), і знаходити рішення на базі відкри-
того, розкутого мислення.
Таку сукупність загальних рис, ціннісних уста-
новок та культурних орієнтацій Р. Флорида визначає
«креативним етосом»3. Згідно його оцінкам, в США
до креативного класу належать близько 38 млн осіб,
це 30% усіх працюючих, і з 1989 року їх кількість
подвоїлась. Ядро цього класу складають робітники,
зайняті у науковій і технічній сфері, освіті, дизайні,
мистецтві, індустрії розваг тощо, чия економічна
О. Д. Прогнімак
214
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
функція полягає у створенні нових ідей, технологій
і нового креативного змісту. Окрім активного ядра,
до якого Р. Флоріда відносить 12% працюючих, кре-
ативний клас включає також велику групу креатив-
них фахівців, які працюють у сфері бізнесу, фінан-
сів, права, охорони здоров’я та суміжних областях
діяльності. Досліджуючи умови діяльності креатив-
ного класу, географію креативності, її роль в еконо-
міці, Р. Флоріда приходить до висновку, що «секрет
економічного зростання полягає в здатності не лише
залучити креативний клас, але і скористатися відпо-
відною перевагою для досягнення економічних ре-
зультатів у формі нових ідей, технологій та економі-
чного зростання»1.
Креативність має багато вимірів і виявляється у
багаточисельних взаємодоповнюючих формах, є
масштабною і безперервною практикою, яка не об-
межується технічними винаходами та створенням
нових інноваційних підприємств і фірм, а все більше
сприймається як невід'ємний атрибут будь-якого
процесу або проекту. У країнах із знанієвою еконо-
мікою вже давно усвідомили, що креативність та
інновації переплітаються, їх важко відокремити, –
креативність у технічній і економічній сфері тісно
пов’язана, тобто «підживлюється» взаємодією з кре-
ативністю в сфері культури, мистецтва, дизайну
тощо. Креативність, таким чином, є передумовою
для інноваційного розвитку, в той час як інновація є
реалізацією ідеї, найчастіше отриманої за допомо-
гою креативного мислення. Таким чином, продукти
дизайну, медіа-технологій, кіно-, телеіндустрії,
книжкових видавництв тощо – це одночасно «твор-
чий», інтелектуальний та високотехнологічний про-
дукт.
Креативні індустрії – предмет новітніх стра-
тегій розвинутих країн. Наукова, мистецька, ди-
зайнерська діяльність утворили окремі індустрії, і в
результаті їх поєднання із ІКТ, фінансовою і еконо-
мічною практиками виникли нові види економічної
діяльності. Поняття «креативна індустрія» (creative
industries) вперше було введено у широкий ужиток
у 1997 році прем'єр-міністром Тоні Блером, який ви-
користав його для пояснення свого бачення пер-
спектив зростання постіндустріальних економік, по-
ставивши метою «виховання такої нації, в якій кре-
ативні, талановиті люди будуть основною ланкою в
розбудові конкурентоспроможної Великобританії
ХХІ століття». Ці слова не залишились тільки гас-
лом. Британським урядом було створено Спеціальну
Комісію з креативних індустрій, у опублікованому
ще у 1998 році звіті якої, малі підприємства креа-
1 Флорида Р., цит. праця. – С. 270.
2 Flew T. The Creative Industries. Culture and Policy. Sage Publications. 2011. Р. 10. URL: www.sagepub.com/upm-
data/42872_Flew.pdf/
3 Іванов С.В., Солдак М. О. Високотехнологічні послуги: світові тенденції та стан у промислових регіонах Укра-
їни. Вісник економічної науки України. 2016. №2. С.79-87 (с. 84-85).
4 Під цим поняттям маються на увазі певні риси зайнятих, а саме – самостійна зайнятість, підприємства працюють
у неформальних мережах, прагнуть до незалежності і багато в чому уникають стандартних моделей розширення біз-
несу, не схильні нарощувати його розміри і вважають за краще залишатися невеликими, гнучкими, мобільними фір-
мами.
тивних індустрій були визначені як «двигун майбу-
тнього економіки Великобританії». Тут вперше про-
вели вивчення потенціалу креативного сектору – так
званий «маппинг», і сформували урядову програму
розвитку, в яку включили створення агентств під-
тримки, надання приміщень на пільгових умовах,
грантів та доступних кредитів, поширення на творче
підприємництво інституту «бізнес-ангелів». Тоді ж
в цьому документі вперше було сформульовано по-
няття креативних індустрій, як сукупності галузей
економіки, в основі діяльності яких лежить індиві-
дуальне творче начало, основним інструментом
створення вартості – використання творчих здібно-
стей, а продуктом – інтелектуальна власність2.
Креативні індустрії, у складі яких використову-
ються високі технології, включають широкий
спектр різних видів підприємницької діяльності
і починають займати значущі місця в культурній та
економічній політиці найбільш успішних країн і ре-
гіонів, статистика яких вже почала віддзеркалювати
наукоємність сучасних креативних галузей, відно-
сячи їх основну частину до високотехнологічних,
наукоємних послуг (high tech knowledge-intensive
services – KIS). До них відноситься: виробництво кі-
нофільмів, відео та телевізійних програм, фонограм
і музичних записів; програмування, радіомовлення
та телебачення; телекомунікації та зв'язок; комп'ю-
терне програмування, консультації та інші супутні
послуги; діяльність інформаційних служб; наукові
дослідження та розробки, архітектурно-інженерна
діяльність; технічні випробування та аналіз; рек-
лама і маркетингові дослідження; інша професійна
науково-технічна діяльність3.
Останніми роками багато досліджень зосере-
джено саме у цьому виді послуг: дається огляд ролі
і функції KIS в інноваційних системах, трансформа-
ції та взаємозв’язку із підприємствами малого та се-
реднього бізнесу через процеси генерування та по-
ширення знань. Але реально не завжди можливо
установити зв'язок цих категорій послуг із креатив-
ними індустріями. Адже виходячи з характеру зай-
нятості у цій сфері, а також більш високої «богем-
ної»4 складової і переносу творчої діяльності у вір-
туальний простір, частково вони охоплені статис-
тичною звітністю, а частково – ні. Прибуток від
тісно пов'язаних з авторським правом видів діяльно-
сті, представлених 11 секторами креативних галузей
складав у 2012 році 535,9 млрд євро, тобто 4,2%
ВВП Європейського Союзу, більше половини яких
припало на такі напрями: образотворче мистецтво
О. Д. Прогнімак
215
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
(127 млрд євро), реклама (93 млрд євро) і кіно-відео-
телебачення (90 млрд євро)1.
Креативні індустрії нерозривно пов'язані з ін-
формаційними технологіями, що є їх визначальною
сутнісною рисою, і відрізняє від традиційних галу-
зей культури (cultural industries). Саме сучасні ІКТ
та взаємодія із сектором високотехнологічного ви-
робництва (knowledge-intensive sectors) надають ін-
дивідуальним творчим проявам масштаб і характер
індустрії: комп'ютерні видавничі комплекси, техно-
логії веб-дизайну, засоби мультимедіа тощо. Адже
більшість зразків сучасного дизайну та мистецтва
об’єднуються із віртуозним технічним втіленням,
і не з’явились би на ринку без досягнень високотех-
нологічної промисловості2. Поява комп'ютерних
програм для 3D-моделювання вже змінила естетику
архітектури, а 3D-друк – наступний крок в цьому на-
прямку, який уможливить виробництво в будівни-
цтві (і не тільки), складних геометричних форм без
збільшення вартості або трудовитрат, задаючи но-
вий напрямок у дизайні. Це відрізняє сучасну креа-
тивність від креативності в минулому, коли вона
теж високо цінувалася, однак не набула тих визна-
чаючих рис, які їй надала інформаційна революція.
Ще одна виняткова риса – можливість застосування
досягнень високотехнологічних галузей для індиві-
дуалізації попиту – кастомізації. Сьогодні компактні
моделі 3D-принтерів все частіше з'являються в ди-
зайнерських студіях, школах і навіть в приватних
будинках, адже матеріали у 3D-друку використову-
ються різні, – від синтетичних смол і пластика (час-
тіше всього) до сталі та бетону.
Цифрова революція суттєво перетворює куль-
туру та призводить до збільшення масштабу нефор-
мальної творчої діяльності, створенню нових мереж
і форм взаємодії під гаслом «еverything digital», мо-
дернізує форми існуючих видів образотворчого
і сценічного мистецтва і сприяє виникненню нових.
Цифрові технології також набувають все більшого
значення для бізнес-моделей у сфері культури, і
отже для отримання нових потоків доходів. Із 947
опитаних культурних організацій Великобританії
73% відзначили, що цифрова активність мала знач-
ний позитивний вплив на їх діяльність, 51% – що ци-
фрові технології мають важливе або ключове зна-
чення для їх бізнес-моделі (зокрема, у 2012 році
200 млн фунтів стерлінгів було інвестовано з вико-
ристанням краудфандінгу)3. Креативні, особливо
1 Креативный рост. Оценка культурных и креативных рынков в ЕС. Декабрь, 2014 г. URL: http://www.ey.com/
Publication/vwLUAssets/Measuring_cultural_and_creative_markets_in_the_EU/$FILE/Creating-Growth.pdf.
2 Наприклад, розробка технології для виробництва славнозвісного пластикового стільця Вернера Пантона зайняла
близько восьми років, а експерименти над складом матеріалу продовжувалися і після запуску у виробництво.
3 Обогащение Великобритании: культура, творчество и рост. Отчет Уорикской комиссии о будущем культурных
ценностей за 2015 г. URL: http://www2.warwick.ac.uk/research/warwickcommission/futureculture/finalreport/warwick_
commission_report_2015.pdf.
4 Экономическая оценка креативных отраслей. Статистические данные. Январь, 2015 г. URL: http://www.thecrea-
tiveindustries.co.uk/media/281787/creative_industries_economic_estimates_-_ january_2015.pdf.
5 Згідно концепції «креативного міста», запропонованої британським культурологом і автором праць з якості
життя у міському середовищі Чарльзом Лендрі, і за його участі виконано цілий ряд муніципальних проектів, спрямо-
ваних на розкриття творчого потенціалу міста та впровадження креативності в саму його організаційну структуру (див.
Лэндри Ч. Креативный город. Москва: Классика – ХХІ, 2011. 399 с.).
медіа-компанії, нагадують технологічні компанії,
які використовують та перетворюють високоякіс-
ний інтернет-контент у послуги, які вони надають.
Непрямий вплив креативного контенту (відео,
ігор, музики тощо) у 2014 році в ЄС на продаж
смарт-пристроїв значний: планшети – 9,4 млрд євро;
смартфони – 22,27 млрд євро; ПК – 10,35 млрд євро4.
Характерною рисою креативних індустрій є те, що
певна висока технологія знаходить застосування у
різних сферах, і саме у цьому проявляється ефект
«перескакування знання». Як приклад, компанія SIU
System (інновації на базі мобільної технології скану-
вання і виміру тіла людини) активно інтегрує інно-
ваційні рішення в сфері об'ємних технологій в аеро-
космічну індустрію, у галузі мистецтва, машинобу-
дування, медицини, стоматології та ін.
Для розвитку креативних індустрій введені
сотні програм різного масштабу: від муніципальних
до рівня ЮНЕСКО. Підтримка інфраструктурної ос-
нови, яка забезпечує сталість креативного сектору
фактично зводиться до одночасного розвитку п'яти
напрямів: 1) розробка політик та адвокація, діяль-
ність професійних мереж і асоціацій; 2) зміцнення
організаційного потенціалу, у тому числі через спе-
ціальну освіту і навчання протягом життя; 3) діяль-
ність інкубаторів та акселераторів; 4) створення
кластерів та хабів; 5) інтернаціоналізація (орієнтація
на глобальні ринки і світове визнання). Показовим
прикладом розвитку усіх цих складових є Великоб-
ританія, де виконується програма розвитку країни
«Креативна Великобританія» («Creative Great
Britain»), і яка ще в 80-ті роки зробила акцент на кре-
ативний ресурс і культурну політику, що вже прине-
сло результати у вигляді її лідерства в даній сфері.
Аналогічні програми виконуються на регіональ-
ному і муніципальному рівнях5. Нова рамочна про-
грама «Create UK – стратегія розвитку сектору до
2020 року» ставить ще більш амбіційні цілі. Зокре-
ма, забезпечити збільшення «виживання» техноло-
гічних стартапів, які співпрацюють з креативними
індустріями (зараз тільки 3-5% з них залишаються
на ринку після першого року роботи).
Департаментом культури, медіа і спорту Вели-
кобританії регулярно публікуються звіти з креатив-
ної економіки, у яких детально розглядається су-
купність кластерів креативних індустрій і визнача-
ється обсяг ринку щодо кожного з них. У цілому,
тенденції свідчать про усезростаючий вплив цих ін-
О. Д. Прогнімак
216
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
дустрій на розвиток економіки Великобританії і зай-
нятості: у 2014 році на креативний сектор припадала
одна десята її економіки, зайнято приблизно 2,75
млн осіб (більше, ніж у секторах фінансових послуг,
провідних виробничих технологій) і отримано 76,9
млрд фунтів стерлінгів. Сектор креативних індуст-
рій зростає на 8,6% на рік, що робить його другим
найбільш швидко зростаючим у Великобританії. За
даними 2013 року доходи від рекламних агентств
складали 10,2 млрд дол., архітектурних – 3,6 млрд
фунтів стерлінгів. Ринок ІКТ (software and game)
оцінювався у 35,1 млрд фунтів стерлінгів (близько
40% світового ринку), дизайну і моди – 3,1 млрд
фунтів стерлінгів, теле-, відео-, радіо-, фото і кіно-
індустрії – 9,3 млрд фунтів стерлінгів, видавничої
справи – 9,9 млрд фунтів стерлінгів. Ще півстоліття
тому, у 60-ті роки, британські виконавці знаходи-
лись на вищих сходинках світових музикальних
рейтингів, і на сьогоднішній час ринок музики, ви-
конавчих, візуальних мистецтв – це 5,5 млрд дол.1
Такий само шлях обрав інший потужний старо-
промисловий регіон Європи – Німеччина, де за іні-
ціативою Федерального Уряду Міністерством еко-
номіки і технологій щорічно публікується звіт про
діяльність її креативних індустрій. У 2007 році
вклад цих індустрій у ВВП країни складав 2,6%, у
той час як таких традиційних для країни, як автомо-
білебудування та хімічної промисловості відпо-
відно – 3,2 і 2,2%. Зайнятість у секторі креативних
індустрій у 2009 році була 787 тис. – 2,9% від усіх
працюючих. Цікаво і те, що у період кризи 2008-
2009 років кількість зайнятих у ньому не тільки не
скоротилася, а зросла на 1,7%2. Треба окремо відзна-
чити внесок цих галузей у відродження проблем-
ного Рурського старопромислового регіону, де вда-
лося не тільки знайти нові форми використання за-
недбаних промислових територій, а й оновити дух
регіону з його «напівфеодальною ментальністю»,
чия «монокультура вугілля і сталі»3 залишила не-
згладимий слід у свідомості населення, і все ще ви-
значала його економічне, політичне, культурне и со-
ціальне середовище.
Шлях до креативної економіки і розвитку креа-
тивних індустрій різних країн має свої відмінності
і залежить від їх історичних, економічних та соціа-
льно-культурних особливостей.
Характерним саме для скандинавських країн є
творчий підхід до рішення повсякденних проблем,
1 Creative Industries Economic Estimates January 2015. Statistical Release. URL: https://www.gov.uk/government/statis-
tics/creative-industries-2015-focus-on.
2 Federal Ministry Economics and Technology. (2009) Culture and Creative Economics in Germany Summary (Research
report 577) URL: http www. Kultjrwirtschaft.de\ wp-content\ uploads \2009\03\ german_cci_en_summary_0903231 / pdf.
3 Проект Емшер-Парку у Німеччині є прикладом застосування різноманітних інструментів креативного підходу –
переформатування (refraining devices), зокрема, «перетворення слабких сторін в сильні» (turning а weakness into a
strength). Індустріальна деградація розглядалася не як проблема, а як ресурс для перетворення Руру у найбільший
у світі національний парк індустріальної культури, і також для створення індустрії охорони навколишнього середо-
вища. Уся територія Емшер-Парку стала експериментальним майданчиком і зоною досліджень і розробок, спрямова-
них на пошук радикально нових функцій для колишніх промислових об’єктів і вирішення питань деградації земель
(див. Лэндри Ч. Креативный город. М.: Классика – ХХІ, 2011. 399 с. (С.145-147)).
4 Хавронин С. Специфика скандинавского общества как фактор стимулирования инноваций. Вестник Института
экономики РАН. 2012. №4. С. 136-146.
коли інновація є не дискретним, а кумулятивним
і наскрізним процесом. Головна детермінанта та-
кого суспільства полягає у тому, що інновації тут є
не «острівцями зростання», а пронизують усі сфери
економіки і практично кожне домогосподарство.
Авторитетний дослідник інноваційного розвитку
малих країн Б.-О. Лундваль ввів поняття додаткової
інновації (incremental innovation) для позначення
цього особливого типу інноваційного процесу, ха-
рактерного саме для скандинавських країн, і проти-
ставив його поняттю радикальної інновації (radical
innovation), більш характерної для США4.
У США сформувалася професійна і наукова ку-
льтура, особливістю якої є невпинна поява винахо-
дів і комерціалізація нових ідей, втілених із застосу-
ванням абсолютно нових технологій. Американська
система розглядає інновації, перш за все, як резуль-
тат експериментування, спрямованого на прорив
в існуючих технологічних ланцюжках, і заохочує
безперервне просування абсолютно нових розробок.
Тому, на відміну від старопромислових регіонів Єв-
ропи, виробничі структури США не відрізняються
високою інерційністю, а розвиваються динамічно
і швидко. Це підтримується також певними інститу-
ційними умовами щодо створення підприємств (до-
ступ до капіталів, ризикових інвестицій), більшою
гнучкістю у використанні робочої сили тощо. При
такому режимі інновацій зусилля підприємств зосе-
реджені в основному на «інноваціях прориву», у той
час як сильні сторони західноєвропейської промис-
ловості полягають у сфері додаткових інновацій, які
здійснюються старими підприємствами «зрілих га-
лузей» практично постійно.
Так, розвиток креативної фінської економіки
більшою мірою визначають старі промислові компа-
нії, що відрізняє Фінляндію від Силіконової долини,
в якій лідерами розвитку ІКТ стали нові компанії,
такі як Intel, Apple. Oracle, Cisco, Sun, Nescape,
Yahoo!
Хоч в підтримці інноваційного суспільства Пів-
нічної Європи соціокультурні особливості цього ре-
гіону відіграють величезну роль, складно визна-
чити, де причина, а де наслідок. Можливо, що чут-
ливе до інновацій середовище, яке склалося в Пів-
нічній Європі, через зміни соціокультурного харак-
теру обумовило усезростаючий вплив креативних
індустрій на розвиток knowledge-intensive sectors, і в
цілому її економіки. Важливу роль в конкуренто-
О. Д. Прогнімак
217
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
спроможності скандинавської промислової продук-
ції на світових ринках відіграє також високий рівень
дизайнерського рішення – ще одна риса, яка прита-
манна саме скандинавським країнам, і це забезпечує
тій самий синергетичний ефект поєднання в креа-
тивній економіці.
У країнах Північної Європи існує уявлення, що
дизайн – це спосіб підвищити якість життя грома-
дян. Тому скандинавський дизайн тотальний, і в це
поняття включають широке коло питань – від пред-
метного дизайну до міського та ландшафтного пла-
нування. Свобода доступу до якісного дизайну і ши-
рота його використання завжди були матеріальним
виразом принципів «держави загального благоден-
ства» – концепції, яку втілюють у життя скандинав-
ські країни. Так, у Данії переконані, що естетичне
оточення формує і виховує гідного громадянина, й
історично був важливим і залишається актуальним
сьогодні принцип гезамкунстверка (нім.), за яким
кожна дрібниця продумана і розроблена відповідно
до єдиної концепції підвищеної утилітарності, еко-
логічності, доступності, націленості на гармонійне
співіснування людини і природи. Датський соціум –
це «суспільство дизайну», і дизайн в Данії транслю-
ється на рівні офіційної національної ідеї, а не як іг-
рашка для невеликої групи багатих обраних. Ще в
першій половині XX століття розроблялися і, що
важливіше, реалізовувалися проекти доступного
житла для робітничого класу, а датські дизайнери та
архітектори з однаковим успіхом працювали над
проектами архітектурних комплексів, наборами по-
суду і меблів для малогабаритних квартир. Потен-
ційними покупцями вважалися родини із середнім
або низьким рівнем доходу. Велику роль тут зіграло
те, що прийнято називати політичною волею, яка
проявилася у відповідній державній політиці, і уряд
навіть у важкі часи інвестував кошти в архітектуру,
дизайн і оснащення громадських будівель.
Такі само риси притаманні і Фінляндії – також
світовому лідеру у сфері дизайну. При цьому в ос-
нові фінського «суспільства дизайну» знаходиться
потужний кластер інформаційних технологій, який
є найбільш динамічним і конкурентоспроможним у
світі: у ньому зайнято усього 3-4% від загальної чи-
сельності робітників, і при цьому створюється 45%
ВВП і третина загального обсягу експорту країни1.
Перетворення у інформаційне суспільство №1, пер-
ші рядки у рейтингах інновацій, цифровізації, доб-
робуту, навіть індексу щастя – це також і наслідок
підтримки креативного класу, як важливого фактору
інклюзивного економічного зростання.
Існує думка, що економічний успіх Фінляндії у
чомусь є компенсацією історичного комплексу на-
1 Манахова И.В. Концепция информационного государства благосостояния. Философия хозяйства. 2014. №2.
С. 149-159 (С. 155).
2 Роман відомого норвезького автора Ерленда Лу про Фінляндію має саме таку назву «Краща країна у світі».
3 Химанен П., Кастеллс М. Информационное общество и государство благосостояния: финская модель / пер. с
англ. Москва: Логос, 2002. 224 с.
4 Creative Industries Economic Estimates January 2015. Statistical Release. URL: https://www.gov.uk/government/statis-
tics/creative-industries-2015-focus-on.
ціональної меншини, який вона поступово втрачала,
позбувшись свого часу вікового імперського гніту.
Ця країна без блискучих імен в історії, знаменних
подій, спогад про імперське минуле, амбіцій, потуг
на звання великої нації або «кращої країни у світі»2,
реально поступово стає кращою у світі країною за
багатьма параметрами. Інвестиції у R&D (НДВКР),
починаючи з 1980 року невпинно зростали, що ви-
вело Фінляндію у світові лідери за показником їх ча-
стки у ВВП (за 1982-1992 роки вона зросла з 1,2 до
2,2% ВВП, у 2000 році – 3,2, а в 2013-му вже досягла
3,8%)3. Через постійне перебування у статусі мен-
шини для фінів надзвичайне значення набула ідея
перемоги, – наслідок зростаючої національної само-
оцінки. Зрозуміло, що успіх Фінляндії залежав не
тільки від всебічної підтримки розвитку креативних
індустрій, і взагалі, творчого потенціалу працю-
ючих. Але й ігнорувати цей фактор успіху також не
можна.
Аналізуючи сильні традиції винахідництва і ви-
сокого ступеня схильності населення країн Північ-
ної Європи до інноваційної діяльності, можна зро-
бити таке припущення: у сучасних постіндустріаль-
них суспільствах винахідництво не перестає відігра-
вати одну з ключових ролей у розбудові креативної
економіки; воно лише трансформується в інші види
творчої активності, на основі якої створюються
принципово нові продукти, інноваційні за своєю
суттю. Практика цих країн підтверджує фактор кре-
ативності, як одного з головних джерел економіч-
ного зростання розвинутих країн Європи і Північної
Америці на сучасному етапі.
Креативність і ринок праці. Європейські до-
слідження ролі креативних індустрій стосуються,
насамперед, їх внеску у загальну зайнятість. Цей
сектор є третім за величиною роботодавцем в ЄС
після будівництва і сфери харчування, забезпечу-
ючи працею в 2,5 раза більше людей, ніж автомо-
більна, і в 5 разів більше, ніж хімічна промисловість.
Муніципалітети, державні, регіональні та між-
народні структури розглядають свої фінансові ви-
трати на розвиток креативного сектору як інвестиції
у створення нових робочих місць (перш за все для
молоді). У теперішній час креативні індустрії, як
і тісно пов’язані з ними високотехнологічні, науко-
ємні послуги, забезпечують високу частку кваліфі-
кованих робочих місць у європейських регіонах. По-
над 7 млн європейців, тобто 3,3% активного насе-
лення ЄС, прямо або побічно зайняті в креативній
діяльності. Як приклад, наведемо дані про зайня-
тість у креативної економіці Великої Британії у 2013
році4. Так, у такому виді діяльності як «Кіно-, теле-,
радіо-, фото індустрія» креативних місць у самих
О. Д. Прогнімак
218
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
творчих галузях значно більше, ніж в інших галузях,
а у рекламі, маркетингу та крафтових (ремесла) ви-
дах діяльності – навпаки, більшість креативних ро-
бочих місць – в інших галузях. Це пов’язано як із
специфікою самих видів креативної діяльності, так і
з професійною підготовкою. Характерною рисою
зайнятості у креативній економіці є її стабільне зро-
стання з року на рік – якщо у 2011-2013 роки це зро-
стання було 8,7%, у той час як в усій економіці Ве-
ликобританії – 2,4%, то у 2011-2014 роки – вже
13,7%. Так само зростає і її частка у загальній кіль-
кості зайнятих – у 2013 році – 8,5%, у 2014 році –
8,8%1. Тобто кожне 11-е робоче місце належало кре-
ативній економіці Великобританії, а у її столиці
Лондоні – кожне шосте, причому у 2013-2014 роки
зайнятість зросла на 5% порівняно зі збільшенням
кількості робочих місць на 2,1% в економіці в ці-
лому.
Креативна економіка включає в себе всі робочі
місця у креативних індустріях та всіх тих, хто пра-
цює в креативних професіях у всіх галузях еконо-
міки. Загальна «креативна» зайнятість у Великобри-
танії зросла з 2,4 млн в 2011 році до 2,8 млн робочих
місць у 2014 році, що більше порівняно із збільшен-
ням загальної кількості робочих місць у її економіці
за той же період. Частка робочих місць у креативній
економіці від загальної кількості робочих місць та-
кож збільшилась за цей період з 8,0 до 8,8%.
Кількість робочих місць у креативних галузях –
це загальна кількість робочих місць у кодах SIC
2007, класифікованих як креативні, незалежно від
того, чи є ці місця креативною працею чи ні. У кре-
ативних галузях у 2014 році було 1,8 млн робочих
місць, з 2011 року їх кількість збільшилась на 15,8%.
Окремо оцінюється кількість робочих місць, які
можна віднести до креативних (сreative оccupations),
незалежно від того, чи вони знаходяться у креатив-
ній галузі, чи ні. У 2014 році таких робочих місць
нараховувалось 1,9 млн, що на 13,7% більше ніж у
2011 році2.
Для ідентифікації та статистичного обліку кре-
ативної складової в інших галузях економіки було
розраховано «креативну інтенсивність» кожного 4-
значного коду стандартної класифікації ВЕД - 2007
(SIC). Зокрема, «креативна інтенсивність» діяльно-
сті щодо зв'язків з громадськістю та комунікації
складає 59,3%, а видання журналів та періодичних
видань – 58,3%. Найнижчу оцінку має музейна дія-
льність – 22,5%, а найвищу – художня творчість
(91,5%) та бюро перекладів та тлумачення (82,2%)3.
Такий прискіпливий облік усіх проявів креативності
поліпшує якість стратегічних і поточних управлін-
1 Creative Industries _Fokus on Employment 2015. Statistical Release. URL: https://www.gov.uk/government/statis-
tics/creative-industries-2015-focus-on.
2 Creative Industries _Fokus on Employment 2015. Statistical Release. URL: https://www.gov.uk/government/statis-
tics/creative-industries-2015-focus-on.
3 Creative Industries Economic Estimates January 2015. Statistical Release. URL: https://www.gov.uk/government/sta-
tistics/creative-industries-2015-focus-on. (С. 34).
4 Creative Industries _Fokus on Employment 2015. Statistical Release. URL: https://www.gov.uk/government/statis-
tics/creative-industries-2015-focus-on. (С. 14).
ських рішень щодо розвитку і підтримки цього сек-
тору економіки і наочно демонструє, у чому влада
Великобританії бачить майбутнє країни.
Креативність також має суттєвий вплив на
якісні зміни у сфері трудових відносин, професійної
освіти, самого характеру праці. Треба відмітити такі
основні риси «нової» зайнятості у креативних галу-
зях.
1. Креативність сьогодні є одним із факторів
сегментації сучасного ринку праці, яка відбувається
як на макро-, так і на мікрорівні. Креативний сектор
представлений в основному малими підприємства-
ми, а також індивідуальними підприємцями (без
створення юридичної особи). Згаданому аспекту в
ЄС приділяється особлива увага, і тому його полі-
тика спрямована на забезпечення різноманітності,
відкритості, демократичності, інклюзивності твор-
чої сфери через підтримку малих і мікропідпри-
ємств.
Дослідженням, проведеним у Великобританії
було встановлено, що 56% зайнятих у креативному
секторі її економіки працюють у компаніях з чисе-
льністю персоналу менше, ніж 25 осіб, або є індиві-
дуальними підприємцями. Самостійна зайнятість
(індивідуальне підприємництво) становить 40% від
загального числа зайнятих у креативній індустрії, а
у такому виді як виконавчі та візуальні мистецтва
самозайнятих – 70%. Підприємці креативних індус-
трій – це молоді, високоосвічені люди (77% з них у
віці від 25 до 34 років мають вищу освіту, а немає
ніякої кваліфікації лише у 2%), яких відрізняє
творча енергія, сприйнятливість до інновацій, гнуч-
кість і здатність адаптуватися до ринкових коли-
вань. У процесі стрімкої трансформації вони більше
довіряють колегам і партнерам із свого середовища
і сфери діяльності, вважають за краще вчитися на
власному досвіді та більш схильні працювати, вчи-
тися і отримувати консультації через свої неформа-
льні мережі, ніж від традиційних бізнес-консуль-
тантів4.
Сегментація ринку праці відбувається і на мік-
рорівні, що визначається появою нового соціально-
професіонального прошарку – «інформаціональних
виробників» (термін М. Кастелса). Керівництва
фірм, конкуруючи одне з одним, створюють для та-
ких робітників умови, які сприяють максимальній
реалізації їх потенціалу, заохочують високими заро-
бітними платами, гнучким графіком праці, фактич-
но ставлячи їх у привілейоване положення порів-
няно з іншими. Фахівці з ІКТ користуються набагато
більш захищеним правом на працю, ніж робітники в
цілому. За думкою деяких дослідників, при цьому
О. Д. Прогнімак
219
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
відбувається протиставлення інтересів працівників:
з одного боку, інформаціональних виробників, з ін-
шого – персоналу, зайнятого рутинною працею – ро-
бітниками, найбільш уразливими перед загрозою
звільнення. Виникає побоювання, що, якщо це роз-
межування збережеться, в рамках креативної еконо-
міки, то може стати джерелом потенційного кон-
флікту і перетворитися у небезпечне соціальне про-
тиріччя між двома класами – класом носіїв знань
і сучасних компетенцій (knowledge – class), тобто
креативним класом, і працівників, зайнятих у масо-
вому виробництві (consumption workers)1.
2. У міру посилення ролі малих підприємств
креативної індустрії на ринку праці все більше зро-
стає потреба розвитку гнучкої, інтенсивної системи
підвищення професійної і управлінської кваліфіка-
ції менеджерів і фахівців цієї сфери2. Але існуючим
навчальним установам і центрам підтримки складно
підтримувати відповідність встановленим стандар-
там, враховуючи специфіку даного сектору. Адже
характерною рисою підприємств креативних ін-
дустрій є саме нестандартність, включаючи уникан-
ня стандартних моделей розширення бізнесу, – вони
не схильні нарощувати його розміри, вважають за
краще залишатися невеликими, гнучкими, мобіль-
ними фірмами і прагнуть до незалежності3.
Ефективна діяльність у даному секторі – це по-
єднання науки, культури, мистецтва, бізнесу і тех-
нологій, що вимагає різнобічних знань і навичок.
Однак, за думкою експертів, освітні системи дуже
повільно відкривають для себе можливості форму-
вання більш різноманітних здібностей4. Візуальні,
музичні, кінестетичні, особистісні, психологічні та
інші компетенції залишаються в основному за ме-
жами навчальних програм. Тому зростання зайнято-
сті у цьому секторі супроводжується не тільки від-
повідним зростанням освітньо-професійного ком-
плексу, а і його модернізацією. І найбільш відомі,
успішні, престижні установи навчання, отримання
нової професії і підвищення кваліфікації знахо-
дяться саме в таких місцях – осередках креативної
діяльності. Таким чином, між ринком праці і ринком
освітніх послуг існує зворотний зв'язок – один од-
ного підсилює, видозмінює, надає імпульсу для по-
дальшого розвитку.
3. У креативних галузях велике значення приді-
ляється максимальному використанню творчого по-
тенціалу працюючих. Тому підприємства і установи
цих галузей мають ряд особливостей, які сприяють
їх успішній діяльності. Їм властиво працювати на
проектній основі із тимчасовими командами, які
формуються для виконання конкретних, обмежених
1 Манахова., цит. праця. – С.153; Флорида Р., цит. праця.
2 Приклад видання, що допоможе спланувати та втілити власну креативну справу – посібник «Бізнес у сфері кре-
ативних індустрій», який випустила ще у 2007 році Британська національна агенція з розвитку інновацій Nesta, пропо-
нує методику розробки, тестування і перетворення творчих ідей на реальний бізнес.
3 Information for Cultural Industries Support Services. URL: https://www (iCISS).
4 Лэндри Ч., цит. праця. - С. 72.
5 Там само. – С.192.
6 Флорида Р., цит. праця.
у часі проектів: розробки комп'ютерної програми,
веб-сайту, мобільного додатку, рекламного проекту,
маркетингової кампанії; створення медіа-продуктів;
постановки спектаклю, фільму, музичного запису
тощо. Кожен такий продукт унікальний і вимагає
унікального поєднання людей, здатних його ство-
рити. Тому креативні продукти все складніше, якщо
взагалі можливо, створювати у щільно замкнутих
великих компаніях, які працюють на основі повної
зайнятості персоналу. Економіка творчого виробни-
цтва, креативна економіка ефективно діє тільки на
основі тимчасових угод, і ця взаємодія ґрунтується
на необхідності, а не на бажанні5.
У своєму дослідженні креативного класу
Р. Флорида найбільш вагомою проблемою вважає
постійний конфлікт між креативністю і організа-
цією. Ще у 40-ві роки Й. Шумпетер звернув увагу на
те, як панування великих високоспеціалізованих ор-
ганізацій («повністю бюрократизований гігантський
індустріальний комплекс») стримує креативність.
Р. Флоріда доводить, що посилення ролі креативно-
сті останнім часом призвело до створення в еконо-
міці і суспільстві нових форм, які дещо пом'якшили,
але не усунули цей конфлікт. І хоча методи багатьох
великих організацій стали більш гнучкими, вони
зберегли свій бюрократичний компонент6.
У більшості компаній knowledge-intensive
sector Північної Європи, практикуються так звані
«плоскі структури» (flat organization), – організа-
ційні структури з мінімальною кількістю рівнів під-
порядкованості, відповідні новому часу, протилежні
багаторівневим системам управління (hierarchical
organization). Фінська Nokia ще у 90-х роках XX сто-
ліття перетворилася у «плоску» організацію, в якій
рішення в більшості випадків приймають лише на
трьох рівнях – на рівні проекту, рівні підрозділу та
на рівні корпорації. Nokia прагне бути мерітокра-
тією, в якій людей, що мають знання в тій чи іншій
сфері, включають у процес прийняття рішень неза-
лежно від формального статусу, який вони мають в
організації. Такі гіганти шведського бізнесу, як
IKEA, Ericsson, Volvo, Scania, Sandvik використову-
ють гнучкі системи управління, де працівники пра-
цюють у невеликих, мобільних колективах, органі-
зованих за проектним принципом. Таким чином,
самі організації теж змінюються, впроваджуючи
нові способи підтримки креативності, одночасно
змінюючи оргструктуру діяльності й управління.
Ще одна відмінна риса скандинавських країн
полягає в особливому, надзвичайно ефективному
стилі менеджменту, заснованому на довірі, команд-
ній роботі, пошуку найбільш неординарних ідей
О. Д. Прогнімак
220
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
і найвищих показниках участі жінок в управлінні. За
допомогою ротації робочих місць людей навмисне
переміщують з однієї позиції на іншу для того, щоб
знання, накопичені в одному підрозділі, стали над-
банням іншого, і для того, щоб уникнути форму-
вання індивідуальних, замкнутих осередків1. Цей
стиль є невід’ємною складовою нових механізмів у
сфері зайнятості, що діють в епоху різноманітності
та високої мобільності працівників. Традиційне ад-
міністрування часто ґрунтується на протилежній
стратегії, змушуючи людей діяти за твердо встанов-
леними правилами, не проявляючи ініціативи і не
розкриваючи усіх своїх здібностей.
Дослідження Р. Флоріди доводять, що ці зміни
на ринку праці, і взагалі у сфері зайнятості, треба
розглядати як складову більш масштабних суспіль-
них перетворень, як щільно переплетені елементи
єдиної базової трансформації, яка охоплює усі сто-
рони життя, тим самим по-новому сегментуючи не
тільки ринок праці, а і суспільство в цілому. Внаслі-
док неминучого зіткнення, розбіжностей цінностей,
підходів і бажань між креативним класом та іншими
прошарками працюючих виникають істотні «лінії
розлому» (Р. Флорида). Суспільство знаходиться в
процесі поділу на два або три окремих типи еконо-
мік, культур і спільнот, які все більше віддаляються
один від одного за освітою, родом занять і місцем
проживання.
Дана трансформація – це зсув до економічної
і соціальної системи, заснованої на креативності.
Тому ключовим заходом щодо поліпшення умов
життя малозабезпечених, безробітних та соціально
незахищених громадян мають стати не програми со-
ціального забезпечення або створення некваліфіко-
ваних робочих місць, не повернення деяких вироб-
ничих професій минулого, а використання креатив-
них здібностей цих людей разом із справедливою
оплатою праці й інтеграцією у креативну економіку.
Умови для розвитку креативності. Розгляд
найбільш значущих тенденцій, проблем, досягнень
креативного суспільства викликає і найбільш зна-
чуще питання – яким чином створюються умови для
розвитку креативності, розквіту креативних індуст-
рій, зростання креативного прошарку, перетворення
його в креативний клас? І навпаки, що блокує креа-
тивність, що заважає її впливу на інноваційний
розвиток? Інвестування в модернізацію освіти,
НДВКР – необхідна, але недостатня умова. Розгля-
даючи різні приклади найбільш яскравих центрів
креативності, охоплює розуміння того, що умови
для створення креативного прошарку, розвитку
творчих індустрій і впровадження інноваційних рі-
шень не вичерпуються також і освітньо-професій-
ними параметрами: часткою високоосвічених людей
в усіх сферах економічної і суспільної діяльності;
1 Химанен П., Кастеллс М. Информационное общество и государство благосостояния: финская модель / пер. с
англ. Москва: Логос, 2002. 224 с. (С. 47).
2 Доманський Р. Экономическая география: динамический аспект / пер. с пол. Москва: «Новый хронограф», 2010.
374 с. (С. 312).
3 Creative Hubs: Understanding the New Economy. URL: www.britishcouncil.org/creativeconomy.
чисельністю осіб, які навчаються у вищих навчаль-
них закладах, аспірантурі, докторантурі, підвищу-
ють кваліфікацію тощо.
Вищерозглянуті характерні риси креативної
особистості і результати досліджень (Р. Флоріда,
Ч. Лендрі, М. Кастелс тощо) доводять, що розвиток
творчих здібностей людини досягає розквіту у спе-
цифічному соціальному середовищі, досить стабіль-
ному, але стимулюючому творчість в усіх його фор-
мах, головною складовою якого є різноманітність не
тільки економічних можливостей, а й інтелектуаль-
ної і культурної діяльності.
Сьогодні загальновизнаним є той факт, що ус-
пішний інноваційний розвиток країни або регіону
без численних інтелектуальних платформ для осо-
бистих комунікацій, неявного знання, яке розчинене
у певному соціальному середовищі, а точніше –
певній соціальній спільноті, і прив’язане до локус-
ареалу особистого спілкування інтелектуальної
еліти, – є неможливим2. І саме цей фактор – просто-
рова близькість партнерів завдяки систематичній
кооперації, співробітництву («колаборації» за су-
часною термінологією), обміну «неявним» знанням
задля генерування нового знання стає імперативною
потребою сучасного креативного суспільства. На
надіндивідуальному рівні виникають суттєві синер-
гетичні ефекти, які відсутні на індивідуальному рів-
ні. Зокрема, в інноваційних, творчих галузях діє
ефект критичної маси – чим більша концентрація
висококваліфікованих робітників, тим вища про-
дуктивність кожного з них.
Щоб досягнути ефективності, креативному
класу треба було знайти відповідні новому часу
форми колективної дії, громадської активності, сус-
пільних зв’язків, що діють в епоху різноманітності
та високої мобільності.
Такою новою формою можна вважати креа-
тивні хаби – спільні простори, де креативні мікро-
підприємства можуть разом користуватися офіс-
ними приміщеннями і ресурсами, а також обмінюва-
тися знаннями та навичками. «Хаб» стало універ-
сальним, але поки що нез'ясованим терміном позна-
чення центрів креативного підприємництва, які
представляють багато можливих інфраструктурних
форм. Британські спеціалісти пропонують до уваги
шість таких форм, починаючи від найпростіших –
студії (невеликий колектив фізичних осіб та / або
малих підприємств у co-working просторі), центру
(який може мати інші активи, такі як кафе, кіно-
театр, майстер-клас, магазин, виставковий простір),
і до мережі, кластеру, онлайн-платформи3.
Важливо відзначити, що різноманітність «вбу-
дована в ДНК» креативних хабів. Вони не просто
підтримують тисячі творчих підприємств, а стали
новим способом організації креативної економіки та
О. Д. Прогнімак
221
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
інноваційного розвитку. Новизна його структури та
організації сформувала ідею креативного хабу як пе-
реконливу модель підтримки творчого виробництва,
яка узгоджується із теорією кластерної промислової
політики – спільне розташування подібних бізнесів
збільшує продуктивність для міст та районів.
Поява яскравих центрів креативності робить
значущий вплив на розвиток сектору високих техно-
логій, і в цілому, на потенціал довгострокового еко-
номічного зростання на інноваційній основі. В
США, це передусім район затоки Сан-Франциско,
провідні центри східного узбережжя (Бостон, Нью-
Йорк, Вашингтон), а також новіші центри (Остін,
Сіетл тощо).
Чому тоді деякі місця більш креативні, ніж
інші? Що формує той творчий простір, в якому мо-
жуть народжуватися і здійснюватися ідеї? Без яких
зовнішніх і внутрішніх імпульсів неможливий роз-
виток творчої атмосфери, оновлюючої культуру,
економіку і суспільство. Міське середовище має
створювати можливості для спілкування і контактів
між представниками різних фірм і видів економічної
діяльності. З цим ефектом пов’язані успіхи усіх
утворень на зразок Силіконової долини, де люди об-
мінюються ідеями і переносять свої знання з одного
середовища в інше.
Важливо зрозуміти, які типи міського середо-
вища сприяють такій взаємодії, адже типи міських
спільнот, які раніше забезпечували економічний
розвиток, тепер вже неспроможні бути джерелом
зростання економіки, населення, інновацій і дохо-
дів. Йдеться про негативний вплив міцних соціаль-
них зв'язків на інноваційність та креативність. Тісні
зв'язки, які допомагають членам групи, одночасно
дають їй можливість виключати сторонніх, та пере-
шкоджають зниженню вхідних бар'єрів для збіль-
шення різноманіття. Ця обмежувальна риса є в спі-
льнотах з тісними внутрішніми зв'язками, в яких
люди не можуть дозволити собі робити щось, що ви-
ходить за межі норми. Місця з тісними зв'язками
і високим рівнем традиційного соціального капіталу
(«згуртовані спільноти») ізолюють себе від зовніш-
нього втручання, і тим самим забезпечують пере-
ваги для своїх, тоді як місця з рухомими і слабкими
зв'язками відзначаються більшою відкритістю но-
вим людям, а отже, новаторським поєднанням ре-
сурсів та ідей. Тобто, високій рівень соціального ка-
піталу може проявлятися двояко. З одного боку, він
може посилити стабільність, зміцніти почуття спіль-
ної єдності, з іншого – може закривати доступ для
сторонніх, зводити бар'єри і перешкоджати іннова-
ціям, навіть послабити підприємницький дух.
Американський соціолог Р. Кушінг, досліджу-
ючи взаємовідносини між соціальним капіталом,
різноманітністю та інноваціями, і спираючи свій
аналіз на вимірах соціального капіталу Р. Патнама,
отриманих на протязі тридцяти років із 100 регіонів,
1 Флорида Р., цит. праця.
2 Теорія «сили ослаблених зв'язків» була висунута М. Грановетером в його класичному дослідженні, присвяче-
ному тому, як люди знаходять місце праці.
а також дані щодо креативних професій, отримав
такі переконливі результати. Високотехнологічні
регіони, які мали високі рейтинги щодо індексів ви-
соких технологій, інновацій, різноманіття і толеран-
тності мали низькі результати за 11 із 13 показників
соціального капіталу Р. Патнама. Р. Кушінг, зістав-
ляючи застій згуртованої громади з динамізмом ве-
ликого міста, підвів підсумки – місця з високим рів-
нем соціального капіталу демонструють яскраво ви-
ражену схильність до соціальної ізоляції, «безпеки
і стабільності», відрізняючись найменшими тем-
пами зростання через те, що він назвав «ментальні-
стю закритих дверей». Місця із низьким рівнем со-
ціального капіталу характеризуються найвищими
показниками різноманітності і темпами зростання
населення. Таким чином, він з'ясував, що креативні
спільноти і згуртовані спільноти «соціального капі-
талу» рухаються в протилежних напрямах – креа-
тивні спільноти виступають центрами різноманітно-
сті, інновацій та економічного зростання, а спіль-
ноти соціального капіталу – навпаки, перешкоджа-
ють такому руху1.
У 50-ті роки у СРСР були розбудовані наукові
містечка з метою концентрації в них контингенту
вчених певного напряму: Дубна – ядерна фізика,
Пущіно – біофізика, Протвіно – інформаційні техно-
логії, ІТЕФ – теоретична та експериментальна фі-
зика. Зараз у Росії створено осередок такого ж
типу – Сколково, навколо якого досі не ущухли дис-
кусії. Досвід таких спецпоселень довів, що їх креа-
тивний потенціал вичерпується досить швидко, на
відміну від іншого типу міст. І на зміну ентузіазму
щодо таких наукових осередків прийшли наукова
застійність і соціальна напруженість.
Для розуміння подібних змін ключовим є по-
няття ослаблених зв'язків, які мають визначальне
значення для креативної атмосфери міста або регі-
ону, оскільки дозволяють швидко інтегрувати нових
людей і нові ідеї. «Низькі вхідні бар’єри» важливі не
лише для виходу на ринки нових фірм, а і для лю-
дей – у вигляді можливості швидко приєднуватися
до різних економічних і соціальних структур. Ве-
ликі міста збільшують можливості для окремої лю-
дини встановлювати контакти і вступати в стосунки
з іншими людьми, але при цьому роблять відносини
більш минущими і менш стабільними, а зв’язки
ослабленими. Це переміщення креативного класу з
місць з міцними зв'язками в місця з ослабленими
зв'язками є важливою довгостроковою тенденцією
сучасності, а зростаюча цінність креативності, як
економічного ресурсу, надає цій тенденції подаль-
ший стимул. Роль «сили ослаблених зв'язків» і ано-
німності у креативності міста не можна назвати чи-
мось новим2. Перехід від невеликих однорідних
згуртованих громад з міцними зв'язками до більших
спільнот з ослабленими зв'язками є основополож-
ним фактом сучасної історії, встановленим у мину-
О. Д. Прогнімак
222
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
лому столітті класиками соціології М. Вебером,
Г. Зиммелем і Е. Дюркгеймом.
Дослідник соціології міста Р. Парк звернув
увагу на функціональну важливість ослаблених
зв'язків і анонімності у виникненні явища, яке він
позначив як «мобілізація індивідуальної особис-
тості». Привабливість мегаполісу частково пов'я-
зана з тим, що з часом кожна людина знаходить се-
ред різноманітних проявів великого міста таку атмо-
сферу, яка дозволяє повною мірою розвинутися її
природним нахилам. Тому творчі, нестандартні осо-
бистості віддають перевагу місцям, які відрізня-
ються різноманітністю, толерантністю та відверті-
стю новим ідеям, що дозволяє їм опиратися на дуже
широкий ресурс, комбінувати різні здібності і знан-
ня. Різноманітність означає залучення креативних
людей із різними ідеями, уявленнями, цінностями,
що збільшує вірогідність нових комбінацій. Але це
соціальне і культурне розмаїття виникає не саме по
собі, а як результат тісного співіснування і співро-
бітництва людей із різними релігійними, інтелекту-
альними і ідеологічними уявленнями, і сприяє взає-
морозумінню і навчанню, а не веде до ксенофобії.
Сама ж можливість безконфліктного не тільки
спільного проживання, а й подальшого співробітни-
цтва забезпечується терпимістю оточення до всіх
проявів інтелектуального інакомислення, культур-
ної и поведінкової своєрідності. Великі міста і цент-
ральні регіони мають всіма визнану перевагу в гене-
руванні та залученості креативності також завдяки
їх мультикультурності. Близько 11,4% робочих
місць креативних галузей у Великобританії зайняті
чорношкірими, азіатськими та іншими етнічними
меншинами1. Мультикультурність, етнічне та соціо-
культурне різноманіття сучасного суспільства по-
ступово привчає громадян не намагатися протисто-
яти «іншим» як ворожій силі, а, навпаки, якомога бі-
льше інтегрувати інші культури. Берлін приваблює
креативних людей з усього світу (близько 477 тисяч
іноземців з більш ніж ста країн) своєю особливою
атмосферою, відкритістю до нового, високою терпи-
містю до несхожості, сучасним мистецтвом2. Неви-
падково скандинавські країни, які ще в 80-ті роки
були в Європі найбільш однорідними за етнічним
складом, тепер мають значне збільшення іммігран-
тів в складі населення, і вважають це не загрозою, а
шансом для розвитку. Незашореність стереотип-
ними уявленнями сприяє засвоєнню нових знань
і досвіду. І тому толерантні міські та регіональні
спільноти, з одного боку, виявляються привабли-
вими для креативних людей, серед яких можуть
бути і мігранти, а з іншого – самі отримують можли-
вості до сприйняття нового знання та розвитку. Ці
1 Создаем вместе. Стратегия межотраслевого сотрудничества Совета креативных отраслей. URL: http://www.the
creativeindustries.co.uk/media/367095/final-version-july-5.pdf.
2 Скиба Н. Креативная экономика в Европе: 5 шагов для взлета. URL:https://www.culturepartnership.eu/page/about.
3 Химанен П., Кастеллс М., цит. праця. – С. 179.
4 Скиба Н. Креативная экономика в Европе: 5 шагов для взлета. URL:https://www.culturepartnership.eu/page/about.
два фактори зіграли важливу роль в успіху Силіко-
нової долини, де 30% ІТ-компаній у 90-х роках XX
століття були засновані іммігрантами звідусіль3.
Сьогодні набір необхідних умов, підтриму-
ючих креативність, включає в себе не тільки вен-
чурний капітал, науково-навчальні заклади, а й ак-
тивне культурне середовище, і, більш широко, усі
складові якості життя. Але основу для креативної ді-
яльності створює культура, яка є рушійною силою
розвитку креативного міста. Культурні ресурси ви-
ступають у ролі виробничих активів у цьому процесі
і сконцентровані саме у великих містах та історич-
них центрах. Тому штучні утворення на зразок різ-
них Сколково, Протвіно тощо можуть деякий час
бути дуже ефективними, особливо з ціллю вико-
нання окремих проектів, але в довгостроковій пер-
спективі вони не мають майбутнього, як потужні
центри інновацій і креативності.
Кумулятивний і синергетичний ефекти зазначе-
них факторів роблять центральні регіони привабли-
вими як для компаній, у тому числі транснаціональ-
них, так і для робітників, зайнятих у творчих, науко-
містких і інноваційних галузях економіки. Серед
них, у свою чергу, виділяються найстаріші великі
міські і особливо столичні центри – метрополіси
і мегаполіси, в яких за довгі століття створено сере-
довище, здатне постійно генерувати базисні техно-
логічні та соціальні інновації. В креативних районах
Центру сконцентровані величезні ресурси – матері-
альні, фінансові, інформаційні, людські, соціальні;
формуються і апробуються новітні технології, про-
фесії, культурні традиції, виникають високотехно-
логічні робочі місця і види економічної діяльності, а
також нові якість і стиль життя.
Теорія і практика підтверджують те, що великі
міста мають всіма визнану перевагу у генеруванні та
залученні креативності. Більш 386 тисяч креативних
підприємців Лондону щорічно генерують близько
19 млрд фунтів, що становить 16% всієї економіки
британської столиці. Високотехнологічна промис-
ловість, як і наукоємні високотехнологічні послуги
(high tech knowledge-intensive services – KIS), зосере-
джені, в основному, у столичних регіонах європей-
ських країн, а їх динамічне зростання забезпечує ви-
соку частку кваліфікованих робочих місць. У Бер-
ліні із 3,4 мільйонами жителів зосереджено понад
24 тис. креативних компаній зі 170 тис. співробітни-
ків4. Рівень зайнятості у KIS-послугах є особливо
високим у Великобританії, Швеції і Фінляндії –
більше 39,0%. Низькотехнологічні послуги зосере-
джуються на периферії, у нецентральних великих,
середніх і малих містах. Більшість периферійних ре-
гіонів у нових країнах-членах ЄС мають менше 25%
О. Д. Прогнімак
223
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
співробітників підприємств KIS1. Проте креатив-
ність не обмежується загальновизнаними центрами
високих технологій, як Силіконова Долина і вели-
кими містами. Як приклади тут можна згадати тех-
нологічні анклави, що оточують Токіо або Бангалор.
Розглянуті тенденції поки що більшою мірою
охопили країни, які знаходяться на вищих сходин-
ках рейтингів конкурентоздатності, економічної
свободи, людського, інноваційного та цифрового
розвитку, наукової обізнаності2 і багатьох інших. Це
свідчить про те, що усі ці складові суспільства бла-
годенства тісно пов’язані і обумовлюють одне од-
ного. Таким чином, досвід розвинених країн довів,
що досягнення високої якості життя і рівня еконо-
міки можливе лише на принципах нової постіндуст-
ріальної парадигми, найбільш суттєвими ознаками
якої є не саме інноваційний розвиток, а перехід до
нового типу економічного зростання, заснованого
на знаннях і їх креативному поєднанні. Виникає пи-
тання – як довго може тривати перехід України до
моделі креативної економіки, і яким чином зможе
з’явитися суспільство, що відповідає вимогам пост-
індустріальної епохи в умовах глибокої економіч-
ної, політичної, соціальної кризи, втрати частки
своєї території і військового конфлікту. До того ж
влада в Україні стрімко втрачає довіру як всередині,
так і ззовні країни, не виправдовуючи очікувань, які
на неї покладались після «Революції Гідності».
Формування креативного класу і простору
як основи розвитку інноваційного процесу в Ук-
раїни. В Україні тема креативних індустрій, креа-
тивних міст, і взагалі, креативної економіки, є но-
вою і не дуже залучає увагу вітчизняних теоретиків
і практиків до своєї проблематики. Влада також про-
являє поки що глибоку незацікавленість рівнем кре-
ативності українського суспільства. При цьому дер-
жава не має ні концепції, ні стратегії участі насе-
лення в якості повноправного суб’єкту вітчизняного
інноваційного процесу, а про значущість креатив-
них індустрій не виникає навіть жодних гасел3. Од-
нак треба сподіватися, що розуміння необхідності
залучення усіх прошарків населення в інноваційний
і творчий процеси прийде до владних структур до-
сить швидко, інакше Україна, знаходячись позаду
майже усіх розвинених країн у рейтингах конкурен-
тоспроможності, інновацій, цифрової готовності,
легкості ведення бізнесу тощо, ризикує надовго за-
лишитися на індустріальній периферії постіндустрі-
ального світу.
1 Іванов С.В., Солдак М. О., цит. праця. - С. 83.
2 Одним з доказів зростання креативного прошарку у цих країнах можна вважати результати соціологічного до-
слідження рівня наукової обізнаності населення, яке проводилося протягом 10 років (1996 – 2006 роки) у різних країнах
світу. Перші п’ять місць посіли Швеція, Фінляндія, Данія, Норвегія, Нідерланди. Для порівняння – США опинилися на
20-му місці, Росія – на 32-му (Шувалова О.Р. «Образ» науки: восприятие населением результатов научной деятельно-
сти. Форсайт. 2007. № 2. С. 50-59).
3 Поки неможливо уявити, щоб на рівні прем’єра або президента, як це відбулось у Великій Британії було прого-
лошено про «креативну Україну», а якщо це і відбулось би, то залишилось би тільки гаслом.
4. Финляндия предложит вид на жительство потенциальным предпринимателям с идеей для стартапа. URL:
https://vc.ru /33594 – finlyandiya – predlozhit …= digest.
5 Химанен П., Кастеллс М. Информационное общество и государство благосостояния: финская модель / пер. с
англ. Москва: Логос, 2002. 224 с.
Для владних, громадських, бізнесових структур
України вкрай важливо усвідомити цінність креа-
тивного прошарку населення для того, щоб зрозу-
міти природу і характер масштабних змін, які відбу-
ваються у зв’язку зі зростанням цього прошарку в
країні. Це необхідно із декількох причин.
По-перше, інтегрування старопромислових ре-
гіонів України до пост- і неоіндустріальної еконо-
міки зіштовхнеться із чималими труднощами, адже
потребує певної критичної маси інтелектуальних
і творчих сил.
По-друге, щоб використовувати ті паростки
креативності, які існують у сучасному українському
суспільстві разом із можливостями доступу широ-
ких верств населення до ІКТ, а отже інформації з ба-
гатьох джерел.
По-третє, щоб утримувати кваліфікованих про-
фесіоналів (не тільки із сфери ІКТ) від спокуси
знайти собі не тільки більші доходи, а і більш відпо-
відне креативне середовище за межами України. Зо-
крема, вже з квітня 2018 року влада Фінляндії запу-
стила програму видачі виду на мешкання громадя-
нам країн, які не входять в ЄС, за умови наявності
креативної ідеї 4.
По-четверте, для надання можливостей для
отримання нових знань і навичок, щоб збільшити
можливості працевлаштування молоді згідно з їх
рівнем освіти і творчих уподобань (у креативній
економіці ЄС зайнято більше 15-29-річних, ніж в
будь-якій іншій галузі).
Але головне – у розвинених країнах світу, роз-
виваючи ідеї гуманізації техносфери, висувається
альтернативна концепція можливості створення ін-
формаційної держави благоденства, що означає за-
стосування інформаційних технологій до цілей
інклюзивного розвитку та оновлення соціальної
структури держави в рамках цієї парадигми5.
Віра у спроможність, і навіть, в устремління ук-
раїнської влади втілити будь-яку програму модерні-
зації країни випарувалася вже давно і без залишку,
як і в те, що «соціально відповідальні» олігархи
і бізнес-еліти почнуть відроджувати Україну всупе-
реч власним інтересам. І приклади із світової прак-
тики наведені не з ціллю «наздогнати і перегнати
Великобританію або Німеччину», а є тільки орієнти-
ром, слідуючи якому, з’являється хоч якийсь шанс
долучитися до сучасних тенденцій у світовому спів-
товаристві.
О. Д. Прогнімак
224
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
Для розуміння процесів і чинників, з яких скла-
дається креативна економіка, важливо залучити по-
тужний досвід країн із всезростаючим впливом кре-
ативних індустрій на їх економіки. Проведений
вище аналіз розквіту креативності у розвинених кра-
їнах надає можливості розглянути як наявність
умов, так і перешкод, які можуть прискорити або за-
гальмувати процес формування творчих галузей
і креативного класу в Україні, спираючись на досвід
передусім скандинавських країн.
Ці країни, яких не вважали «тиграми», без
«стрибків», але впевнено і швидко рухались у май-
бутнє із все більшими досягненнями за показниками
інноваційності, конкурентоспроможності, рівня до-
бробуту і розвитку людського капіталу. Це шлях,
яким мало б іти будь-яке сучасне суспільство.
Аргументи на користь саме такого шляху є та-
кими. Специфіку скандинавських країн відрізняє
введене норвезьким дослідником К. Согнером по-
няття «інноваційної культури», яка є визначною ри-
сою їх моделі суспільного розвитку. Для позначення
такого суспільства, чутливого до інновацій вжива-
ється термін «інноваційне суспільство». Зокрема,
самою своєрідною рисою Фінляндії є властиве їй по-
єднання інформаційного суспільства і держави доб-
робуту. Той факт, що скандинавська модель демон-
струє можливість суміщення динамічності іннова-
ційного процесу з державою благоденства, робить її
цікавою в плані досвіду перспективи розвитку для
України. Забезпечуючи соціальну стабільність і під-
тримку інновацій, скандинавська модель являє різ-
кий контраст з моделлю Силіконової долини, яка
розвивається виключно і цілком під впливом ринко-
вих механізмів, індивідуального підприємництва
і культури ризику – при значних соціальних витра-
тах і гострій соціальній нерівності.
Приклади розквіту креативних індустрій скан-
динавських країн є цінними для України також з тієї
причини, що, на відміну від Італії, Франції, Нідер-
ландів, Великобританії, які мають в цій сфері бага-
товіковий досвід, традиції, надбання тощо, ці країни
розпочали майже «з нуля».
Для розвитку різних форм креативності в Укра-
їні необхідне сприятливе соціально-економічне се-
редовище, яке включає наявність інституціональ-
них, адміністративно-організаційних, соціокультур-
них умов, і що є дуже важливим – мати цифрову го-
товність.
Зокрема, потужний сектор ІКТ Фінляндії став
не тільки «локомотивом» високих технологій, а
і стрижнем, осередком її творчих галузей, у центрі
якого знаходиться компанія Nokia, яка трансформу-
валась із промислової компанії в інформаційну,
і стала основою фінського інформаційно-техноло-
гічного кластера, утворивши свого роду «Мобільну
долину».
1 Під час економічної кризи 1990-1993 років, яка створила загрозу розвитку як інформаційного суспільства, так
і держави добробуту, Фінляндія пережила виключно глибокий спад – ВВП скоротився на 13%, а рівень безробіття зріс
з 3 до 17% в 1994 році (див. Химанен М., Кастеллс М., цит. праця. - С. 22).
2 Networked Readiness Index. URL: reports.weforum.org/global.../networked-readiness-.
Нормативно-правові засади створення інфор-
маційного суспільства в Україні почали закладатись
ще двадцять років тому. З кінця 1990-х в Україні
було прийнято низку законів: «Про Національну
програму інформатизації» (1998 р.), «Про елек-
тронні документи та електронний документообіг»,
«Про електронний цифровий підпис» (2003 р.),
«Про Основні засади розвитку інформаційного сус-
пільства в Україні на 2007–2015 рр.» (2007 р.), «Про
доступ до публічної інформації» (2011 р.), «Про ін-
формацію», «Про науково-технічну інформацію»
(2014 р.), «Концепція розвитку електронного уряду
на період до 2015 року» (2010 р.) тощо. З останніх –
«Про схвалення Концепції розвитку цифрової еко-
номіки та суспільства України на 2018-2020 роки та
затвердження плану заходів щодо її реалізації».
Однак створення правового поля інформатиза-
ції протягом останніх двох десятків років (до речі,
фінське інформаційне суспільство розбудовано про-
тягом саме двох десятків років)1 не забезпечило ре-
зультатів у вигляді показників, що характеризують
досягнення країн світу. Маючи великий потенціал у
цьому high tech knowledge-intensive services секторі,
Україна не спромогла перетворити його у потужний
ресурс свого розвитку, досить швидко втрачаючи
позиції порівняно з іншими країнами на цьому
шляху.
Рівень інформатизації країн вимірюється низ-
кою індексів, серед яких найбільш ваговими є: ISI –
індекс інформаційного суспільства (Information
Society Index); ERI – індекс електронної готовності
(E-Readiness Index); IDI – індекс розвитку інформа-
ційно-комунікаційних технологій (ICT Development
Index); NRI – індекс мереженої готовності
(Networked Readiness Index); DOI – індекс цифрових
можливостей (Digital Opportunity Index); ICT-OI –
індекс можливостей розвитку ІКТ (ICT Opportunity
Index); ICT-DI – індекс дифузії ІКТ (ICT Diffusion
Index). Хоч ці індекси відрізняються переліком по-
казників, ступенем охоплення, періодами вимірю-
вання тощо, топ-лист країн, які їх очолюють, майже
не змінюється. Це «азійські тигри», скандинавські
країни, США і Великобританія.
Один з найбільш визнаних – Індекс розвитку
ІКТ (IDI) – розраховується Міжнародним союзом
електрозв'язку, спеціалізованим підрозділом ООН у
сфері ІКТ. За цим індексом у 2015 році Україна по-
сіла 79-е місце серед 167 країн, і попереду є не
тільки розвинені країни світу, а і 8 країн колишнього
СРСР. За індексом мереженої готовності (NRI) у
2016 році – 64-е місце серед 139 країн поряд із Шрі-
Ланкою, ПАР і Колумбією2. За іншими індексами
положення таке саме.
Феномен креативних індустрій виник на схре-
щенні трьох складових: креативності, як такої; роз-
О. Д. Прогнімак
225
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
винутого сектору ІКТ; інституціонального середо-
вища, сприятливого для розвитку малого бізнесу1,
зокрема, стартапів. Незважаючи на слабкі позиції у
міжнародних рейтингах, з усіх цих складових най-
більш готовим для цього є стан ІКТ в Україні, який
спроможний вийти на рівень світових досягнень, що
дозволяє максимально полегшити вихід стартапів2.
Адже окремі процеси у сфері інформатизації
відбуваються в Україні із винятковою швидкістю.
Це можна спостерігати на матеріалах моніторинго-
вого опитування. У 2002 році на запитання «Чи вмі-
єте Ви користуватися комп’ютером?» 80% відпо-
віли, що «Не вмію і ніколи не користуюсь», а в 2016
році таку відповідь надали тільки 24,8%. Відповідь
«Вмію і постійно використовую в роботі» відпо-
відно – 4,4 та 32,5%. Майже такі саме результати
отримані і щодо користування Інтернетом. У 2002
році відповіли «Не маю потреби, і ніколи не корис-
туюсь – 80,7% (причому і потребу мали тільки 13%),
а у 2016 році – 24,1%. У 2002 році Інтернетом кори-
стувалася вдома мізерна кількість – 1,1% усіх опи-
таних, у 2016 році – 65,2%, на роботі – відповідно
2,6 та 21,6%, з мобільного пристрою – 19,6%. Відпо-
віді на запитання «З якою метою Ви використовуєте
Інтернет?» надають інформацію щодо зміни прист-
растей у користуванні протягом 2010-2016 років.
Більшість позицій не змінилась, окрім таких: «Спіл-
куюсь за допомогою спеціальних програм (Скайп,
Сіпнет тощо)» з 15,1 до 35,2%; «Здійснюю покупки
он-лайн» – з 6,2 до 25,4%; «Знайомлюсь з останніми
новинами, поточною інформацією» – з 45,9 до
59,7% (відсоток від тих, хто користується Інтерне-
том з можливістю обирати кілька варіантів відпові-
дей)3. При цьому Інтернет надає можливості не
тільки для споживання створеного контенту, а і до
його створення, що може сприяти креативному
мисленню. Поступово збільшується частка людей,
які використовують Інтернет не тільки як джерело
інформації і пошуку друзів, а більш раціонально –
знаходять партнерів для реалізації проектів, створю-
ють сайти, шукають роботу, роблять покупки он-
лайн. За цими позиціями відбулося зростання на
кілька відсоткових пунктів. Однак це зростання за-
безпечила не активність самих користувачів Інтер-
нету, а ті нові можливості, які стали доступними
завдяки інноваціям у цифрових технологіях, втіле-
ним фахівцями у сфері ІКТ та бізнес-послуг (банків-
ських, туристичних, торгівельних, маркетингових,
рекламних і багато інших).
1 Систему фінської підтримки малого підприємництва, яка включає безліч програм, впроваджену кілька років
тому, вважають найкращою у світі.
2 Україна має певний потенціал у цій сфері – у 2015 році у рейтингу Startup Ranking вона посіла 33-тє місце серед
150 країн за кількістю зареєстрованих стартапів. Сервис Startup Ranking прорейтингував країни за кількістю стартапів,
які в них засновані. URL: www.euroosvita.net/prog/print.php/prog/print.php?id=3649.
3 Українське суспільство 2010-2016. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг. Київ: ІС НАН України,
2016.
4 Веб-сайт «Culture and Creativity». URL:https://https://www.culturepartnership.eu/page/about фінансується в рамках
Програми «Культура і Креативність».
5 Національна модель неоіндустріального розвитку України: моногр. / В.П. Вишневський, О.В. Половян, Л.О.
Збаразська, М.Ю. Заніздра, В.Д. Чекіна та ін.; за заг. ред. В.П. Вишневського та Л.О. Збаразськой / НАН України, Ін-т
економіки пром-сті. Київ, 2016. 519 с. – С. 153.
Адміністративно-організаційні умови включа-
ють наявність центрів підтримки як на муніципаль-
ному, так і державному рівні, і відповідних програм.
Важливим є розвиток сервісної інфраструктури –
мережних спільнот для пошуку партнерів та обміну
ідеями, бізнес-інкубаторів, ринків консалтингових
послуг (юридичних, бухгалтерських, податкових),
коворкингу (сo-working). Для багатьох видів креа-
тивних галузей вкрай необхідним є наявність віль-
них приміщень, причому не офісного типу. Знайти
такі приміщення, особливо в великих містах дуже
проблемно без відповідних ініціатив з боку міських
адміністрацій. Однак в усіх креативних містах
обов’язково відбувалася реновація колишніх пром-
зон у креативні хаби і простори.
Певні надії на покращання пов’язані із Програ-
мою ЄС-Східного партнерства «Культура і креатив-
ність» з бюджетом у 4,2 млн євро, розраховану на
2015-2018 роки, і покликану забезпечити підтримку
культурних та креативних індустрій і сприяти збіль-
шенню їх внеску у сталий соціально-економічний
розвиток в Україні (а також в Азербайджані, Вірме-
нії, Білорусі, Грузії та Молдові). Програма реалізу-
ється під керівництвом Британської Ради в партнер-
стві з Фондом Сорос-Молдова, Національним цент-
ром культури в Польщі і Гете-Інститутом4.
Інституціональні умови становлення креатив-
них галузей в Україні, а точніше, їх відсутність – це
непереборна перешкода для її креативного майбут-
нього, адже інституційні структури є найбільш гли-
бинним джерелом креативного розвитку. Однак за
думкою українських науковців, новітня українська
практика свідчить, що «проблема створення дієвих
(ефективних) механізмів превалює над проблемою
творення формальних інститутів (насамперед – за-
конів)». Зокрема, останнім часом все більше ви-
знання отримують механізми фандрейзингу
(fundraising), краудфандингу (сrowdfunding) та інші
схеми фінансування креативних проектів. Зазначене
дає їм підстави зробити висновок «про доцільність
зосередження у практиці інституційного забезпе-
чення на прискореному оновленні глибинних не-
формальних інститутів через удосконалення проце-
сів освіти, виховання, культурного розвитку, інфор-
маційної політики»5. Все це може поступово зміню-
вати ментальність населення України, сприятиме
розвитку креативних здібностей і, в цілому, – фор-
муванню креативного класу.
О. Д. Прогнімак
226
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
Соціокультурні та соціоментальні умови для
розбудови креативного простору аналізуються у
вітчизняних соціологічних дослідженнях ціннісно-
мотиваційних засад схильності або несхильності до
інновацій. Адже існує усталена думка, що причини
слабого мотивування до креативної діяльності укра-
їнців пов’язані з їх ментальністю, головні риси якої
визначає наступне.
1. Згідно даним Європейського соціального до-
слідження українцям більше, ніж громадянам інших
європейських країн, властиві цінності «безпеки»,
«конформності», «влади», «традиції», «збагачення»,
«досягнення успіху» тобто такі, що віддзеркалюють
риси, несприятливі для креативного мислення і дія-
льності, і менше – цінності «відвертості для змін»,
«самостійності», «доброзичливості», «гедонізму».
Пересічному мешканцю України властиві переваж-
но традиціоналістська свідомість, головні риси якої:
обережність, потреба державного захисту, соціаль-
ного визнання і збагачення; консерватизм, безініці-
ативність, не властиві модальному типу сучасного
європейця1. Дає надію тільки те, що дані, отримані
із дослідження проведеного більше десяти років
тому, могли змінитися, як під впливом часу та зміни
поколінь, так і подій, які відбулися за цей строк.
2. Схильність до креативності посилюється
тоді, коли людина почуває себе вільною, а також
тісно пов’язана із витисненням жаху у свідомості, не
тільки масової, а й індивідуальної. Адже нове завж-
ди вселяє жах, і цей віковий жах просяк свідомість
українців. Все нове йшло завжди не знизу, а зверху –
від влади, яку одночасно боялися і ненавиділи. Нове
насаджувалося силовими методами, і сприймалося
як насильство над усталеним, звичним, милим се-
рцю укладом2. Тобто інноваційні процеси тісно
пов’язані із довірою, і не тільки до влади і владних
інститутів, а взагалі – довірою в суспільстві, рівень
якої в Україні є дуже низьким.
3. Соціокультурна спадщина радянської епохи,
присутня в системі і традиціях українського суспі-
льства, також ще вельми відчутна. На це вплинули
різні форми колективного образу життя і панування
комуністичної ідеології, які домінували протягом
довгого часу; знищення тоталітарним режимом ці-
лих соціальних верств із високим інтелектуальним
і творчим потенціалом, а останнім часом – ще й по-
стійне нав’язування гасла «уперед, в наше минуле».
4. Значення має приналежність старопромисло-
вих регіонів України до індустріальної культури,
яка носить яскраво виражений техноцентричний ха-
рактер. Їх мешканцям властиві заборонні позиції
і підходи, закріплені у культурних стереотипах або
насаджені з певною метою. Тому для розвитку і
1 Стегній О.Г. Тенденції соціальних змін в Україні та Європі за даними Європейського соціального дослідження.
Наукове повідомлення на засіданні Президії НАН України 26 вересня 2012 р. Вісник НАН України. 2012. №11. С.24-31.
2 У скандинавських країнах, навпаки, існує розуміння того, що інновації – це добре, і кожний громадянин своєю
поведінкою різними способами сприяє інноваційному розвитку своєї країни (див. Хавронин С., цит. праця).
3 Лэндри Ч., цит. праця. – С. 147.
4 Лихачев Д. О национальном характере русских. Вопросы философии. 1990. № 4. С. 5-6.
5 URL: https://www.culturepartnership.eu/article/no-sustainable-development-without-culture.
оновлення цих регіонів потрібні зовнішні імпу-
льси – ззовні або зверху, як це було здійснено у про-
цесі регенерації Рурської області Німеччини, яка
«загрузла в напівфеодальної ментальності старого
корпоративізму»3. Робітники, виховані під криль-
цем у великих корпорацій, не можуть швидко пере-
творитися на креативних і підприємливих. Як ві-
домо, матриця індустріальної культури самовідтво-
рює себе в усіх сферах суспільної життєдіяльності
і потребує від людини, насамперед, дисципліни і, як
правило, пасивного копіювання будь-яких шабло-
нів, «коверкающих его схем единомыслия, едино-
действия и единоподчинения»4.
Креативність є джерелом нових технологій, но-
вих галузей, нового успіху, інших економічних благ,
тому її цінують все вище і намагаються заохочувати
і використовувати повсюдно. В результаті насе-
лення і суспільство переймаються креативним ето-
сом. Етос означає «переважаючий дух або характер
культури», який проникає усюди, від професійної
культури до людських цінностей і спільнот, зміню-
ючи саму їх ідентичність. У ньому відбиваються
норми і цінності, які одночасно живлять креатив-
ність і посилюють її роль. Усе викладене вище за-
сновано на уявленні, що культура як система цінно-
стей, спосіб життя, джерело натхнення і форма са-
мовираження є основою, на якій формується креа-
тивність. Тому так важливо розглядати розвиток
креативних індустрій скрізь призму культурної по-
літики. Європейський альянс культури і мистецтва
закликає включити цілі і орієнтири у сфері культури
в нову стратегію Європейської Комісії «Порядок
денний в галузі сталого розвитку на період до 2030
року»5.
Навіть для великих міст України характерний
досить високий ступінь консерватизму у сприйнятті
мистецтва, дизайну, архітектури через довгостро-
кове існування у тоталітарній державі, яка завжди
бореться із авангардними течіями у мистецтві, не
без підстав вбачаючи в ньому загрозу для свого без-
роздільного панування. І в подальшому послідовно
створювалася «офіційна традиція», така єдина для
всієї України «ретро-культура», що вимагає поваги,
але не продовження, колективного поклоніння, а не
індивідуальної участі. Вона легко піддається кон-
сервації, але важко – розвитку. Не дивно, що вихо-
ваним на цій «ретро-культурі» людям складно
сприймати актуальні світові тенденції, і такі уста-
нови не сприяють створенню українського кон-
тенту. Але без відкритості новим ідеям і підходам
неможливо забезпечити активний розвиток креа-
тивних індустрій, стимулювати творчі пошуки.
Тому одним із пріоритетів державної і муніципаль-
О. Д. Прогнімак
227
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
ної політики, поряд із збереженням і популяриза-
цією історико-культурної спадщини Києву, Львову,
Одеси, Дніпра та інших історичних центрів, має
бути залучення жителів і гостей цих міст до сучас-
них трендів у світовій культурі, мистецтві, дизайні,
архітектурі шляхом проведення відповідних захо-
дів, їх активна участь у міжнародних творчих ініці-
ативах.
Бюджетні видатки, які за призначенням можуть
послуговувати формуванню креативного етосу в су-
спільстві, складають близько половини усієї суми
видатків Міністерства культури (2425 млн грн у
2015 році). Але який творчий проект можна здійс-
нити за менш ніж півмільйона гривень, що у вигляді
грантів отримали молоді діячі мистецтва у сфері кі-
нематографії (у цю суму входять ще й премії)? В
умовах нестачі коштів, відсутності підтримки твор-
чих пошуків «таланти» швидко залишать Україну
слідом за «мізками». Щоб запобігти такому ходу по-
дій, великі міста України мають стати місцями, від-
критими новим ідеям та ініціативам у сфері куль-
тури, мистецтва, наукової і громадської думки, осе-
редками народження і реалізації нових креативних
проектів і заходів, центрами взаємодії творчих інди-
відів і організацій України та інших країн. Основою
для цього має стати як наявний науковий та куль-
турний потенціал цих міст, так і зусилля влади,
спрямовані на створення умов, які будуть максима-
льно сприятливі для креативної діяльності, як це
відбувається у більшості європейських міст.
Малі міста і містечка (колишні ПМТ) також
отримали завдяки реформі децентралізації влади
і місцевого самоврядування більші можливості для
творчого та новаторського рішення міських про-
блем.
Враховуючи перетворення, пов’язані із перехо-
дом до постіндустріального суспільства і приско-
рені темпи зростання впливу ІКТ, Україні треба
більш адекватно реагувати на зміни в економіці, су-
спільстві, соціальних відносинах, обумовлені цими
процесами. Тому дуже важливо вчасно усвідомити,
що як у інформаційному, так і у креативному про-
сторі найближчим часом посилиться конкуренція,
політичний і культурний вплив. Зусилля влади, біз-
нес-спільноти, політичної еліти, громадськості, ма-
ють бути спрямовані на процес розбудови креатив-
ного простору України.
З цього можна зробити такі висновки і пропо-
зиції:
1. Креативніі галузі – це джерела інновацій, і до
них треба віднестися з позиції концепції «точок зро-
стання» Ф. Перлу, «полюсам», що надають імпульс
розвитку всієї соціально-економічної системи. Для
того, щоб не залишитися «на узбіччі» світового роз-
витку, необхідно негайно інтегруватися у цей світо-
вий тренд, стимулювати і розвивати соціальні тех-
нології у сфері креативних індустрій, а також ак-
тивно пояснювати принципи їх функціонування ще
під час освітнього процесу будь якого рівня, ство-
рювати навчальні програми та готувати кадри.
Треба якомога скоріше скористатися тим, що розви-
ток креативних індустрій на засадах ІКТ – це реа-
льна можливість забезпечити перетворення ресурсу,
який поки що є ресурсом соціальних мереж в креа-
тивний капітал, який можна використати в найбільш
ефективній формі, забезпечуючи інклюзивний роз-
виток суспільства на інноваційній основі.
2. Важливо сформувати ефективну державну,
регіональну і муніципальну політику з використан-
ням вже накопиченого досвіду інших країн – ви-
вчення стратегій і напрямів підтримки креативних
індустрій, включаючи створення інформаційних ме-
реж і можливості контактів на місцевому, націона-
льному та європейському рівнях. На національному
рівні необхідне створення спеціального органу на
зразок британської Комісії з питань стратегічного
планування та розвитку сектору креативних індуст-
рій, який міг би визначити: основні види діяльності,
що формують сектор; масштаби і потенціал його
зростання; основні перешкоди його розвитку.
Необхідно сприяти розвитку внутрішнього
«креативного» ринку, його інфраструктури, профе-
сійної освіти, просуванню продукції креативних ін-
дустрій через податкові пільги і полегшення адміні-
стративних процедур.
3. На основі використання європейського до-
свіду розробити місцеву систему розвитку та під-
тримки малих підприємств у сфері творчих індуст-
рій для надання ефективної допомоги.
На місцевому рівні – створити сервісну службу,
послуги якої безкоштовні для малих підприємств
сфери творчих індустрій міста і включають: гнучку
систему навчання і консультування з питань фінан-
сування, створення і розвитку бізнесу; юридичних
питань (контролюючі і регулюючі органи, захист
прав на об'єкти інтелектуальної власності, автор-
ських прав, ліцензування діяльності); підтримку
професійних об'єднань і асоціацій; маркетинг і роз-
виток ринкових ініціатив (проведення досліджень,
ярмарків і виставок; надання маркетингової інфор-
мації).
Реалізація вищезазначених стратегічних напря-
мів дозволить домогтися вагомих позитивних ре-
зультатів, таких як збільшення внеску креативних
індустрій у ВВП і ВРП, вищих показників у сфері
інновацій, створення високотехнологічних видів
економічної діяльності і робочих місць.
Стаття надійшла до редакції 07.09.2018
Прийнято до друку 11.09.2018
|