Житлові споруди середньовічного чернецтва на землях Українського Прикарпаття

Issues of peculiarities and evolution of manner of life and residences of medieval monks are analyzed at the article on the base of investigation of written sources and results of archaeological researches of complex of medieval monuments of Ukrainian Sub-Carpathian region.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Берест, Р.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2009
Schlagworte:	Проблеми. Гіпотези. Узагальнення
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/14360
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Житлові споруди середньовічного чернецтва на землях Українського Прикарпаття / Р. Берест // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 13. — С. 154-161. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-14360
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-143602010-12-21T12:02:59Z Житлові споруди середньовічного чернецтва на землях Українського Прикарпаття Берест, Р. Проблеми. Гіпотези. Узагальнення Issues of peculiarities and evolution of manner of life and residences of medieval monks are analyzed at the article on the base of investigation of written sources and results of archaeological researches of complex of medieval monuments of Ukrainian Sub-Carpathian region. 2009 Article Житлові споруди середньовічного чернецтва на землях Українського Прикарпаття / Р. Берест // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 13. — С. 154-161. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 978-966-02-5458-9 XXXX-0031 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/14360 uk Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми. Гіпотези. Узагальнення Проблеми. Гіпотези. Узагальнення
spellingShingle	Проблеми. Гіпотези. Узагальнення Проблеми. Гіпотези. Узагальнення Берест, Р. Житлові споруди середньовічного чернецтва на землях Українського Прикарпаття
description	Issues of peculiarities and evolution of manner of life and residences of medieval monks are analyzed at the article on the base of investigation of written sources and results of archaeological researches of complex of medieval monuments of Ukrainian Sub-Carpathian region.
format	Article
author	Берест, Р.
author_facet	Берест, Р.
author_sort	Берест, Р.
title	Житлові споруди середньовічного чернецтва на землях Українського Прикарпаття
title_short	Житлові споруди середньовічного чернецтва на землях Українського Прикарпаття
title_full	Житлові споруди середньовічного чернецтва на землях Українського Прикарпаття
title_fullStr	Житлові споруди середньовічного чернецтва на землях Українського Прикарпаття
title_full_unstemmed	Житлові споруди середньовічного чернецтва на землях Українського Прикарпаття
title_sort	житлові споруди середньовічного чернецтва на землях українського прикарпаття
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Проблеми. Гіпотези. Узагальнення
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/14360
citation_txt	Житлові споруди середньовічного чернецтва на землях Українського Прикарпаття / Р. Берест // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 13. — С. 154-161. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT berestr žitlovísporudiserednʹovíčnogočernectvanazemlâhukraínsʹkogoprikarpattâ
first_indexed	2025-07-02T16:03:22Z
last_indexed	2025-07-02T16:03:22Z
_version_	1836551716662673408
fulltext	Берест Р. Житлові споруди середньовічного... 154 Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип. 13. 2009. С. 154–161. Роман БЕРЕСТ ЖИТЛОВІ СПОРУДИ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО ЧЕРНЕЦТВА НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНСЬКОГО ПРИКАРПАТТЯ Чернецтво в часи існування Давньоруської держави відіграло надзвичайно важливу роль у багатьох галузях економіки, науки, освіти та культури. Писемні джерела свідчать про особливе суспільне значення чернецтва. Проте матеріали давньоруських літописів здебільшого містять лише фрагментарні згадки та повідомлення про окремі монастирі, осіб, пов’язаних з їхньою діяльністю, явища та події суспільного життя. З писемних джерел відомо, що чимало галицьких князів та представників княжих родів були меценатами та ініціаторами у справі будівництва монастирів, надавали їм підтримку. Так, відомий український історик М. Грушевський зазначив слова митрополита Іларіона, який твердив, що давньоруський князь Ярослав уже на початку ХІ ст. у межах своєї держави активно сприяв розбудові християнства та чернецтва, зокрема, – “излиха б� любяче черноризьци” і “монастырове на горах сташа” [Грушевський, ІІ, 1992, с. 40]. Відомо, що наприкінці ХІІ ст. княжна Олена, дочка Всеволода – князя Белзького заклала в городі Пліснеську монастир [Коссак, 1867, с. 17; Коструба, 1935, с. 307–308; Багрій, 1990, с. 111]. У Галицько-Волинському літописі на початку 1241 р. згадано відомого галицького князя Данила, який, повертаючись з “угрів”, зупинявся у Верхньому Синьовидному, в монастирі Святої Богородиці, що знаходився поблизу Сколє [Галицько- Волинський літопис, 1994, с. 60]. Велике значення суспільної місії чернецтва у тому, що воно сприяло утвердженню та поширенню в масах нового релігійного світогляду, нової культури та освіти. Під впливом християнства чимало світських осіб не тільки допомагало закладенню та розбудові монастирів, але й приймало чернечий постриг та умови аскетичного чернечого існування, обирало “вічний спочинок” у монастирях. “Въ л�то 6594 (1086). Всеволодъ заложи церков святого Андр�я и сотвори у нея монастир въ немъже пострижеся и дми его д�вою, именемъ Янка; и сувокупи черноризци многы, и пребываше съ ними по монастырскому чину” [ПСРЛ, 1856, с. 4]. Однак ще й досі низка важливих питань історичного минулого чернецтва залишаються майже невідомими. Лише археологічна наука може дати ґрунтовну відповідь на багато наукових запитань. Одним із них є питання житлово-побутових умов існування середньовічного чернецтва. Як засвідчили результати наукових досліджень, житлово-побутові умови мешканців, перш за все, залежать від типів житлових споруд, від їхньої житлової площі, опалювальних пристроїв, внутрішнього устрою тощо [Готун, 2003, с. 156]. Характерними ознаками середньовічних чернечих жител було те, що вони могли бути індивідуальними або колективними (тобто общинними), однокамерними або багатокамерними, земляними або наземними, стовпової або зрубної конструкції. На основі уже відомих аналогій та результатів останніх археологічних досліджень варто зауважити, що середньовічне чернече житлобудівництво на землях українського Прикарпаття в загальних рисах відповідало місцевим традиціям житлобудівництва. Гористий рельєф Прикарпаття сприяв появі та паралельному функціонуванню в добу середньовіччя двох основних типів чернечих жител: 1. Печерних порожнин, вирубаних у кам’яній основі. 2. Штучних заглиблених або наземних будівель, споруджених на відкритій місцевості з будівельного матеріалу [Берест, 2003, с. 206–209]. Ще з давніх пір Українське Прикарпаття відзначалося значною кількістю печерних порожнин. Богдан Януш у міжвоєнний період зафіксував в Галичині 45 печерних монастирів. З них 22 печери, як зазначив автор, безпосередньо пов’язані із “давнім монашим життям” і носили назву “монастир” [Карпович, 1930, с. 563]. Умови проживання ченців у печерах були Берест Р. Житлові споруди середньовічного... 155 різними, оскільки печерні порожнини різнилися між собою об’ємом, формою, розмірами, внутрішніми конструктивними особливостями тощо. Загалом серед гірських утворень можемо виділити: печери, гроти та скельні навіси [Ситник, Бандрівський, 1995, с. 94–96], що лише в загальних рисах дає уяву про різнотипність чернечих житлових пам’яток та побутових умов їх мешканців. На основі аналізу конструктивних особливостей значної кількості печер Галичини зауважено, що переважна більшість з них мала вхід та житлову частину, влаштовану у горизонтальній площині. Входи у печерні порожнини влаштовували на певній висоті від рівня долини. Для прикладу, можна навести печерні монастирі біля сіл Страдч, Розгірче, Поділля Рис. 1. Страдч. Келія печерного монастиря. 1 – вхід у келію, 2 – печерний переріз, 3 – вертикальний переріз, 4 – план Fig. 1. Stradch. Cell of cave cloister Берест Р. Житлові споруди середньовічного... 156 [Берест, 1995, с. 72–73; Сулик, 1995, с. 109; Бандрівський, 1995, с. 11], де вхід було влаштовано на висоті 35–40 м від рівня підніжжя гори. Однак печера Стрімка (біля с. Одаї Тлумацького р-ну Івано- Франківської обл.), де, за пере- казами, колись знаходився монастир, а під час досліджень виявлено знахідки Х–ХІІ ст. [Артюх, 1995, с. 3], мала незвичайний вертикальний вхід та горизонтально спланований житловий сектор. Така система входу, звичайно, ускладнювала доступ до неї. У печерних монастирях значну групу складають не- великі індивідуальні житлові камери. Так, наприклад, у Страдчанському печерному мо- настирі чернечі келії є вирубані майже на одному горизон- тальному рівні обабіч довгого печерного коридору. В Крехів- ському печерному монастирі житлові камери розташовані в одному житловому блоці пече- ри на двох-трьох різних горизонтальних рівнях. Індивідуальні житлові споруди печерних монастирів, як правило, є невеликими. В середньому їхня площа стано- вить 1–2 м². Їх можна умовно поділити на камери вертикаль- ного та горизонтального плану- вання. Такий поділ чернечих житлових камер зумовлений існуванням різних співвідно- шень ширини та висоти печерних житлових приміщень. На нашу думку, до групи вертикальних житлових споруд слід віднести житлові камери, площа яких на рівні долівки не перевищує 1 м2 та висота понад 1 м. Вони мають купольну форму забудови (рис. 1, 2). Найчастіше трапляються камери з висотою 1–1,2 м. Такі приміщення давали змогу мешканцям вести лише сидячий спосіб існування. Горизонтально сплановані печерні житлові споруди мають ширину, яка приблизно відповідає діаметру вертикально споруджених камер, але значно меншу висоту (0,7–0,9 м) та довжину, що сягає близько 1,8–2 м (рис. 2, 4). В той же час зауважено, що співвідношення житлових камер вертикального та горизонтального планування у печерних монастирях є приблизно однаковим. Так із 20 Рис. 2. Страдч. Келія печерного монастиря. 1 – вхід у келію, 2 – горизонтальний переріз, 3 – план Fig. 2. Stradch. Cell of cave cloister Берест Р. Житлові споруди середньовічного... 157 обстежених чернечих келій Страдчанського печерного монастиря більша половина з них мала вертикальне житлове планування. Кількість житлових камер печерних монастирів може бути свідченням загальної чисельності мешканців. У Прикарпатті найчастіше зустрічаються невеликі печерні монастирі, що могли помістити всього 3–6 осіб. Прикладом може слугувати Крехівський печерний монастир, де могло проживати приблизно 3–5 осіб. Побут мешканців індивідуальних печерних житлових споруд був надзвичайно скромним, що, перш за все, обмежувалося невеликою житловою площею. Майже традиційно у камерах на максимальній відстані від входу у нижній частині кам’яної стінки знаходиться невелика (напр. 12×13 см) та неглибока ніша (прибл. 5 см), у якій, на нашу думку, могла міститися іконка, невеликий хрест тощо. Сліди легкої кіптяви у верхній частині ніші та у верхній частині стелі келії дають змогу припустити ймовірність лише короткочас- ного використання лампадок. На бічних стінках та склепінчастій стелі вертикаль- них та горизонтальних печерних житлових споруд добре просте- жуються сліди від металевих рубаючих інструментів (долот, зубил, клинів), однак не зафіксовано слідів стійкої кіптяви чи термічного впливу вогню і це може бути свідчень- ням того, що у невеликих інди- відуальних печерних житлових спорудах не було жодних опалювальних пристроїв. Віро- гідно, що мешканці печерних житлових камер викорис- товували різні системи збере- ження теплової енергії. Відкриті вогнища мешкан- ці печер найчастіше розводили поблизу входу у печеру або у вхідних частинах більш широ- ких та високих печерних порожнин, що створювало пев- ний тепловий бар’єр для проникнення холоду в печерні камери. З іншого боку вине- сення вогнищ за межі печерних порожнин не сприяло надмір- ному задимленню приміщень. У добре обжитих кам’яних порожнинах печер навіть існу- вали спеціальні камери, котрі мали своє призначення. Так, Рис. 3. Страдч. Келія печерного монастиря. 1 – вхід у келію, 2 – вертикальний переріз, 3 – план Fig. 3. Stradch. Cell of cave cloister Берест Р. Житлові споруди середньовічного... 158 описуючи внутрішній устрій печерного монастиря в Страдчі, Я. Пастернак виділяє чернечу “харчевню”, комору, різні побутові та культові приміщення [Пастернак, 1961, с. 561]. Поблизу приміщення комори виявлено твердий коритоподібний вапняковий камінь. Лише одна сторона каменя виявилася добре вигладженою. Приблизно в середній частині каменя було зроблено невеликий поперечний жолобок. На нашу думку, камінь міг слугувати мешканцям печери зернотеркою для подрібнення зерна. Входи у печерні порожнини закривали при допомозі дерев’яних конструкцій, які нерідко заглиблювали у тверду гірську основу долівки або вирізали для них в кам’яних гірських виступах спеціальні кріпильні пази, заглиблення тощо. Так, сліди від колишніх конструктивних елементів зафіксовано у вхідній частині “Гроту монаха”, що знаходися біля с. Одаї Тлумацького р-ну на Івано-Франківщині, в “Гроті самітника” на побережжі Верещиці, що біля біля Cтрадча на Яворівщині, в печері біля с. Поділля Рогатинського р-ну [Бандрівський, 1995, с. 11] та на інших чернечих печерних пам’ятках. Утеплення та ущільнення келій виконували при допомозі органічних решток (сіно, солома, сухе листя). Найкраще залишки слідів від колишніх захисних дерев’яних конструкцій простежено в печерному монастирі в Розгірчі. Тут у місцях знаходження дверей та вікон по периметру у камені вирізьблено вертикальні та горизонтальні пази шириною 16–18 см, у які встановлювали дерев’яні віконні та дверні рами. До рам кріпили двері та вікна. Гроти творили один із різновидів однокамерного середньовічного чернечого житла. Найчастіше площа гротів на Прикарпатті коливається в межах 6–12 м². Окремі гроти мають висоту близько 2 м. Площу грота раціонально використовували. За слідами давньої стійкої кіптяви на стелі помітно на долівці виділяється місце, де знаходилася піч (або вогнище, обкладене каменями, які між собою скріплювали глиняним розчином). Поблизу вогнища знаходилося місце для відпочинку, трапези тощо. Нерідко мешканці печерних порожнин пристосовували гроти до умов свого існування. Крім традиційного вирубування каменю з печерної порожнини із метою збільшення корисної площі грота, іноді проводили будівельні роботи. Так у гроті, що знаходиться біля с. Розгірче, поблизу вище згаданого печерного монастиря зафіксовано захисну кам’яну кладку, викладену на глиняно-піщаному розчині висотою 0,4–06 м вздовж внутрішньої стінки грота. Кладка захищала камеру печерної порожнини від проникнення води під час дощу, розмитого піску та дрібного каміння. А також у товстій бічній кам’яній стінці зазначеної печерної пам’ятки виявлено невеликий продовгуватий отвір, який, вірогідно, слугував для вентиляції приміщення, а також вікном для освітлення житлової камери. Окремої уваги заслуговують монастирі, споруджені на відкритій місцевості. Найчастіше їх закладали поблизу оборонних укріплень давньоруських городищ або на добре виділених та важкодоступних гористих масивах Прикарпаття [Голубець, 1935, с. 30–31]. Монастирі давньоруського часу є добре відомими з недалеких околиць княжого Звенигорода [Свєшніков, 1976, с. 67], Холма, Перемишля, Пліснеська, Галича та інших міст. Археологічні дослідження дають підстави говорити про поступову еволюцію чернечих житлових будівель упродовж доби середньовіччя від земляних однокамерних до наземних багатокамерних споруд (ХІ–ХVІІ ст.). Першим відомим типом чернечого житла були невеликі однокамерні заглиблені житлові споруди. Середнє заглиблення споруд сягало близько 2 м. Найчастіше зустрічаються будівлі прямокутної форми (3×4 м). В середньому їхня площа складала 9–12 м². Дерев’яну основу поміщали у викопаний у землі котлован. Такі будівлі не мали вікон. Високий вміст органіки в заповненні житлової ями житла свідчить, що крім деревини при будівництві (для накриття, утеплення чи інших потреб) використовували різні органічні рештки (солома, сіно, комиш тощо). Вхід у земляне житло знаходився зі сторони схилу гори, що, на нашу думку, виключало ймовірність підтоплення будівлі. Примітивністю відзначався устрій житла та його побут. В кожному із земляних жител знаходилося домашнє вогнище або піч. Її поміщали у одному із кутків житла, але найчастіше у кутовій частині поблизу входу. Берест Р. Житлові споруди середньовічного... 159 У найдавніших земляних чернечих житлах (ХІ ст.) Прикарпаття у материковій основі вирізали печі та пристінні лави. Середня ширина пристінних лав становить 0,6–0,8 м, висота – 0,5–0,6 м, а довжина коливається від 0,8 до 1,6 м. І лише у одному випадку у південно-східному куті заглибленої житлової споруди на Чернечій горі в Уневі було зафіксовано кутовий виріз пристінної лави у материковій основі. Південна та східна сторони вирізаного материкового останця мали приблизно однакову довжину – 0,5–0,6 м. Добре збережені вирізані материкові останці у житлових спорудах свідчать, що, вірогідно, їх “обшивали” деревиною. Вирізані у материкових останцях опалювальні пристрої виявилися непрактичними та неефективними і в ХІІ–ХІІІ ст. у чернечих житлових спорудах поширюються печі-кам’янки, які мають кращу тепловіддачу, а також при потребі їх можна було легко перебудувати чи удосконалити. Долівка у заглиблених та напівзаглиблених житлових спорудах була земляною, добре втоптаною із характерним темним гумусним відтінком. Як засвідчили археологічні Рис. 4. Страдч. Келія печерного монастиря. 1 – вхід у келію, 2 – вертикальний переріз, 3 – план Fig. 4. Stradch. Cell of cave cloister Берест Р. Житлові споруди середньовічного... 160 дослідження, долівку іноді “намащували” шаром жовтуватого глиняного розчину. В середньому за період існування житла долівку поновлювали 9–10 разів, що, мабуть, припадало один раз у рік. Загалом заглиблені земляні житлові будівлі виявилися короткочасними. Під дією різних чинників незахищена деревина швидко псувалася і тому досить часто такі споруди потрібно було перебудовувати. В залежності від тих чи інших ґрунтових умов заглиблені земляні житла мали різний період існування. Тому свої будівлі ченці намагалися споруджувати у більш сухих місцях. Найчастіше їх будували на гірських підвищеннях, де ґрунти виявлялися більш сухими, ніж у низинних прирічкових місцевостях. За нашими підрахунками, заглиблене житло могло існувати близько 10 років. Більш довговічними виявилися напівземляні і особливо наземні житлові будівлі, які появилися та поширилися у чернечих комплексах на Прикарпатті вже наприкінці ХІІ – початку ХІІІ ст., а в XVI–XVII ст. наземні багатокамерні житлові споруди уже будували на кам’яних основах (прототип фундаментів), викладених на ґрунтовому шарі. У напівзаглиблених та наземних житлових спорудах появилися вікна, що відкрили можливість отримання природного освітлення внутрішнього приміщення будівлі. Порівняно рідкісними знахідками у чернечих житлах є побутові та виробничі знаряддя. Із розвитком того чи іншого монастиря навіть столовий посуд, домашні ножі та інші побутові речі майже зникають із жител, а зосереджуються у спільних трапезних чи інших приміщеннях. За багатолітній період дослідження Унівських монастирів лише в одному із заглиблених жител ХІ–ХІІ ст. було знайдено кам’яну зернотерку. Найчастішими побутовими знахідками у чернечих середньовічних житлах були залізні підківки для взуття. Дужкоподібна конструкція металевих підківок та система їх кріплення свідчать, що підківки слугували для дерев’яних підошв. Так, в одній із підківок у зігнутій кріпильній пластині було зафіксовано невеличкий фрагмент волокнистої деревини. Таким чином, загалом можна відзначити, що житлово-побутові умови існування середньовічного чернецтва на землях українського Прикарпаття відзначалися поступовими повільними еволюційними процесами, які паралельно також переживало тогочасне мирське українське суспільство. ЛІТЕРАТУРА Артюх В. 1995 Нові печерні пам’ятки середнього Подністров’я // Скелі й печери в історії та культурі стародавнього населення України. Збірник тез, повідомлень та доповідей. Львів, 2–3 лютого 1995 р. – Львів. – С. 3–7. Багрій Р. 1990 Плеснеск // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья. (Раннеславянский и древнерусский периоды). – Киев. – С. 111–114. Бандрівський М. 1996 Схимницькі печери-келії на Рогатинщині // Скелі й печери в історії та культурі стародавнього населення України. Збірник тез, повідомлень та доповідей. Львів, 2–3 лютого 1995 р. – Львів. – С. 11–13. Берест Р. Я. 2000 Звіт. Історико-археологічне дослідження Унівського середньовічного монастиря / Архів НДЛ-81 історичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка. – 48 с. (Рукопис). 2002 Звіт. Історико-археологічне дослідження Унівського середньовічного монастиря / Архів НДЛ-81 історичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка. 53 с. (Рукопис). 2003 Типологія давніх монастирів Прикарпаття // Король Данило і його місце в українській історії. Матеріали Міжнародної наукової конференції. Львів, 29–30 листопада 2001 р. – Львів. – С. 206–209. Берест Р. Житлові споруди середньовічного... 161 2003а Звіт. Історико-археологічне дослідження Унівського середньовічного монастиря / Архів НДЛ-81 історичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка. – 46 с. (Рукопис). 2004 Звіт. Історико-археологічне дослідження Унівського середньовічного монастиря у 2004 році / Архів НДЛ-81 історичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка. – 82 с. (Рукопис). 2005 Звіт. Історико-археологічне дослідження Унівського середньовічного монастиря у 2004 році / Архів НДЛ-81 історичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка. – 83 с. (Рукопис). Готун І. А. 2003 Забудова поселень. Типи будівель // Село Київської Русі (За матеріалами південноруських земель) / Відп. ред. Моця О.П. – Київ. – 232 с. Грушевський М. 1992 Історія України-Руси. ХІ–ХІІІ вік. – Київ. – Т. 2. – 633 с. Голубець М. 1935 Лаврів (Історично-археологічні студії) // Записки ЧСВВ. – Львів. – С. 30–69. Карпович В. 1930 Скальний монастир в Розгірчі. (Із пляном та 5 ілюстраціями) // Записки ЧСВВ. – Львів. – С. 562–573. Коссак М. Н. 1867 Шематизм� провінції св. Спасителя чина св. Василія Великого в Галиції і короткій погляд� на монастири и монашество руске. – Львов. – С. 17. Коструба Т. 1935 Середньовічна традиція Пліснесько-Підгорецького монастиря // Записки ЧСВВ. – Львів. – С. 307–313. Крип’якевич І. 1927 Середневічні монастирі в Галичині // Записки ЧСВВ. – Жовква. – С.70–104. Пастернак Я. 1961 Археологія України. – Торонто, 1961. – 789 с. Полное собраніе… 1856 Полное собраніе русскихъ л�тописей, изданое по височайшому повел�нію Археографическою коммиссіею. Л�топись по Воскресенскому списку. – Санктпетербургъ. – Т.VІІ. – 345 с. Ситник О., Бандрівський М. 1997 До питання про “печерну” термінологію // Скелі й печери в історії та культурі стародавнього населення України. Збірник тез, повідомлень та доповідей. Львів, 2–3 лютого 1995 р. – Львів. – С. 94–96. Свєшніков І. К. 1976 Довідник з археології України. Львівська область. – Київ. – 95 с. Сулик Р. 1995 Скельний монастир в Розгірчі на Стрийщині // Скелі й печери в історії та культурі стародавнього населення України. Збірник тез, повідомлень та доповідей. Львів, 2–3 лютого 1995 р. – Львів. – С. 108–111. Roman BEREST RESIDENCES OF MEDIEVAL MONKS ON THE TERRITORY OF UKRAINIAN SUB- CARPATHIAN REGION Issues of peculiarities and evolution of manner of life and residences of medieval monks are analyzed at the article on the base of investigation of written sources and results of archaeological researches of complex of medieval monuments of Ukrainian Sub-Carpathian region.

Житлові споруди середньовічного чернецтва на землях Українського Прикарпаття

Institution

Ähnliche Einträge