Кам’яна іконка із Звенигорода

The article deals with casual find of stone icon from Zvenyhorod. This artifact is made of pyrophyllite slate of dark-red color. It is round with rectangular ear with dimensions: 45x38x6,5–7,1 millimeters. Relief half-length picture of Christ with monogram “ІС–ХС” is placed on averse and image of fl...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автори:	Петегирич, В., Оприск, В., Закалик, Б.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2009
Теми:	Знахідки та відкриття
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/14371
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Кам’яна іконка із Звенигорода / В. Петегирич, В. Оприск, Б. Закалик // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 13. — С. 301-306. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-14371
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-143712010-12-21T12:03:19Z Кам’яна іконка із Звенигорода Петегирич, В. Оприск, В. Закалик, Б. Знахідки та відкриття The article deals with casual find of stone icon from Zvenyhorod. This artifact is made of pyrophyllite slate of dark-red color. It is round with rectangular ear with dimensions: 45x38x6,5–7,1 millimeters. Relief half-length picture of Christ with monogram “ІС–ХС” is placed on averse and image of flowering cross with two shoulders is scratched on reverse. The find belongs to local production of Zvenyhorod craftsmen oriented on common townsmen. 2009 Article Кам’яна іконка із Звенигорода / В. Петегирич, В. Оприск, Б. Закалик // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 13. — С. 301-306. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 978-966-02-5458-9 XXXX-0031 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/14371 uk Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Знахідки та відкриття Знахідки та відкриття
spellingShingle	Знахідки та відкриття Знахідки та відкриття Петегирич, В. Оприск, В. Закалик, Б. Кам’яна іконка із Звенигорода
description	The article deals with casual find of stone icon from Zvenyhorod. This artifact is made of pyrophyllite slate of dark-red color. It is round with rectangular ear with dimensions: 45x38x6,5–7,1 millimeters. Relief half-length picture of Christ with monogram “ІС–ХС” is placed on averse and image of flowering cross with two shoulders is scratched on reverse. The find belongs to local production of Zvenyhorod craftsmen oriented on common townsmen.
format	Article
author	Петегирич, В. Оприск, В. Закалик, Б.
author_facet	Петегирич, В. Оприск, В. Закалик, Б.
author_sort	Петегирич, В.
title	Кам’яна іконка із Звенигорода
title_short	Кам’яна іконка із Звенигорода
title_full	Кам’яна іконка із Звенигорода
title_fullStr	Кам’яна іконка із Звенигорода
title_full_unstemmed	Кам’яна іконка із Звенигорода
title_sort	кам’яна іконка із звенигорода
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Знахідки та відкриття
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/14371
citation_txt	Кам’яна іконка із Звенигорода / В. Петегирич, В. Оприск, Б. Закалик // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 13. — С. 301-306. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT petegiričv kamânaíkonkaízzvenigoroda AT opriskv kamânaíkonkaízzvenigoroda AT zakalikb kamânaíkonkaízzvenigoroda
first_indexed	2025-07-02T16:03:49Z
last_indexed	2025-07-02T16:03:49Z
_version_	1836551745237417984
fulltext	Петегирич В., Оприск В., Закалик Б. Кам’яна іконка із Звенигорода 301 Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип. 13. 2009. С. 301–306. Володимир ПЕТЕГИРИЧ, Василь ОПРИСК, Богдан ЗАКАЛИК КАМ’ЯНА ІКОНКА ІЗ ЗВЕНИГОРОДА Археологічні джерела свідчать, що на території Галицько-Волинської землі після запровадження християнства було налагоджено виготовлення культових предметів з кольорових та благородних металів, каменю різних порід та кістки. Воно зосереджувалося, переважно, у таких містах як Галич, Володимир, Перемишль, Львів, Звенигород, Холм та ін. Серед мистецьких виробів дрібної кам’яної пластики особливо цікаві кам’яні іконки. Звичай носити такі образки прийшов на давньоруські землі з Візантії, де такі реліквії виготовлялися з дорогоцінних або напівдорогоцінних каменів, а на Русі їх вирізали, переважно, з м’яких порід каменю, як правило, з сланців різних відтінків та структур. До таких власне й належить звенигородська знахідка. Допомога людині і оберігання її в бою, поході та й повсякденному житті – таким було головне призначення давніх кам’яних іконок. Кам’яні іконки – предмети виключно особистого призначення і характеру. Їх розміщення на великих іконах в соборах і церквах – це їх вторинне життя [Порфиридов, 1972, с. 207]. Круглі образки, подібні до звенигородської знахідки, серед давніх виробів з каменю зустрічаються рідко; найпоширеніші вироби прямокутної форми або ж прямокутні із заокругленим верхом [Порфиридов, 1975, с. 79–80]. За сюжетами зображень кам’яні іконки діляться на дві головні групи, серед яких представлені поодинокі фігури та багатофігурні композиційні сцени. Абсолютно переважають (більше 70 %) вироби першої групи [Порфиридов, 1972, с. 202]. Доволі значний відсоток у першій групі становлять образки із зображенням головних осіб християнського пантеону – Христа і Божої Матері. Одне з таких зображень є на лицевій стороні звенигородської знахідки. Пам’ятки християнського культу з давнього Звенигорода відомі у науковій літературі ще з кінця ХІХ ст. Їх вперше опублікував у спеціальній статті, присвяченій Звенигороду, відомий український історик М. Грушевський. Ці знахідки, серед яких представлені кам’яні хрестики, енколпіони та бронзова іконка, послужили важливим аргументом для вирішення дискусійного питання про локалізацію літописного міста [Грушевський, 1899, с. 397–398]. Дослідження Звенигорода, проведені у другій половині ХХ ст., значно поповнили колекцію предметів християнського культу і привели до відкриття тут решток кам’яної та двох дерев’яних церковних будівель на дитинці, окольному граді та пригороді [Ратич, 1973; 1974; Свєшніков, 1987; Могитич, 1995; Kovalev, 1999; Гупало, 2001]. Нововиявлена іконка потрапила до рук науковців завдяки сприянню мешканця Звенигорода Богдана Закалика, який у свою чергу отримав цю знахідку від місцевої жительки Надії Яндьо. За її інформацією іконку виявлено на городі, розміщеному на південний схід від городища літописного Звенигорода в ур. П’ятницька. Іконку виготовлено з пірофілітового сланцю (овруцького шиферу), кольору темно-червоної теракоти, вона має круглу форму з прямокутним вушком у верхній частині. Висота образка з вушком 45 мм, ширина 38 мм, товщина від 6,5 до 7,1 мм. Отвір вушка від країв з діаметром 6 мм поступово звужується до 2 мм. На аверсі двосторонньої іконки розміщене доволі масивне погрудне зображення Ісуса Христа з хрещатим німбом, виконане у техніці невисокого рельєфу. По боках фігури продряпано монограми: зліва – ІС, праворуч – ХС. Центральне зображення Христа композиційно зміщене вправо і оточене по всьому периметру невисоким бордюром висотою до Петегирич В., Оприск В., Закалик Б. Кам’яна іконка із Звенигорода 302 1 мм та шириною 3,5–4 мм. Фігура на аверсі сильно затерта та все ж простежуються обличчя Христа, волосся і борода та права рука, зігнута у благословляючому русі (рис. 1). Зворотній бік іконки плоский, його центральну поверхню займає продряпане гострим предметом зображення розквітлого хреста. Двораменний, шестиконечний т.зв. Голгофський хрест спирається на двосхідцеву підставку, під якою розміщено “голову Адама” у вигляді черепа з слабо помітними рисками, якими відзначено очі, ніс та рот. Над верхнім меншим раменом хреста простежуються продряпані слабо помітні літери – зліва ІС, праворуч ХС; над нижнім раменом букви майже не читаються. Можливо тут поміщено традиційну формулу НІКА, подібно як це спостерігається на інших предметах релігійного культу і в т.ч. на хрестах [Петегирич, 1997, с. 206–213; Лукомський, Петегирич, 1997, с. 178–181]. Центральну композицію з хрестом обрамлено рослинними паростками. Здається, що рельєф, розміщений на аверсі, та рисунок на зворотній стороні іконки виконані одночасно. Хоч зустрічаються, правда ду- же рідко, випадки коли зобра- ження на двосторонніх образ- ках відносяться до різного часу [Порфиридов, 1975, с. 80]. Звенигородська іконка, очевидно, виріб місцевого ре- місника, який був призначений для простих міщан. Майстер, який виготовив цей образок, мабуть, не передбачав поміщу- вати її у дорогу оправу, оскіль- ки іконка має вушко для підвішування, вирізане одночасно з круглою іконкою. Місцеве виготовлення і не надто високий рівень майстерності різьбяра підтерджує також доволі примітивний спосіб виконання зображення на аверсі і такий же характер рисунка розквітлого хреста на зворотньому боці іконки. На кам’яних іконках нам невідомі подібні зображення розквітлого хреста. Натомість вони трапляються на інших предметах. Подібне зображення хреста нанесено на свинцевій печатці Давида Ігоревича, яку віднайдено у Дорогобужі [Прищепа, Нікольченко, 1996, с. 227, рис. 93, 2]. Відомі такі хрести на металевих іконках з Києва [Архипова, 2006, с. 67, рис. 2, 2], Новогрудка [Гуревич, 1981, с. 114, рис. 91, 4], Західного Поділля [Ягодинська, 2008] та й самого Звенигорода [Терський В., Терський С., 1998, с. 367, мал. 9, 1]. Такі ж зображення хреста відкрито на внутрішній і зовнішній стінах апсиди церкви Пантелеймона у Галичі [Peleński, 1914, s. 37, fig. 35]. Версію щодо місцевого виготовлення шиферних іконок підтверджує існування доволі територіально розгалуженої сітки місцевостей, де було налагоджено обробку шиферних заготовок для наступного виготовлення з них різних предметів. Знаємо таке виробництво не тільки у більших містах як, наприклад, Дорогичин, Сутейськ, але й на окремих городищах [Musianowicz, 1969, s. 171; Antoniewicz, 1955, s. 249; Rauhut, 1960, s. 254]. Описана шиферна іконка вже друга у Звенигороді. Ще у 1978 р. під час досліджень дерев’яної П’ятницької церкви на території посаду виявлено фрагмент шиферної іконки із зображенням двох чоловічих скорботних фігур [Иоаннисян, Свешников, Могитич, 1979, с. 333; Свєшніков, 1987], що були згодом потрактовані як зображення апостолів з композиції “Успіня” [Александрович, 1999, с. 55]. Круглу іконку, виготовлену з аргеліту, яка має погрудне зображення Христа, знайдено на Чорнівському городищі [Возний, 1998, с. 112]. Автор досліджень вважає, що на іконці зображено Христа – Емануїла, а С. Пивоваров твердить, що це Христос-Пантократор Рис. 1. Звенигородська кам’яна іконка Fig. 1. Stone icon from Zvenyhorod Петегирич В., Оприск В., Закалик Б. Кам’яна іконка із Звенигорода 303 [Пивоваров, 2006, с. 203]. Присутність на зображенні хрещатого німбу дозволяє погодитися з останньою версією. За технікою виконання до звенигородського образка подібна сланцева овальна іконка розміром 5,2×4,8 см з давнього Галича. На її верхній частині помітні сліди відбитого вушка. Зображення Богоматері з немовлям (іконографічний тип Одигітрія) вирішено у низькому плоскому рельєфі з врізними літерами по боках постаті: МРХ, ІСХС [Аулих, 1990, с. 100; Фіголь, 1997, с. 193]. Центральне зображення, як і на звенигородській іконці, по краях оточує невисокий рельєфний валик. Галицьку іконку віднайдено на дитинці в ур. “Золотий тік” у т.зв. коморі ремісника-ливарника, яку було спалено під час навали Батия на поч. 1241 р. Подібну до звенигородської за формою іконку виявлено у Новгороді у шарі першої пол. ХІІ ст., але на ній поміщено зображення Іоана Предтечі. Крім того новгородська знахідка не має вушка для підвішування і тому допускають, що вона служила вставкою у напрестольний хрест [Седова, 1965, с. 262–264]. Не виключено також, що іконки, які не мають такого пристосування носили у спеціальних мішечках або ж вони мали металеві оправи з вушком. Серед виявлених дотепер на території Галицько-Волинської землі кам’яних образків представлені як круглі, так і прямокутні іконки, виготовлені з різних порід каменю. Місцеві традиції кам’яної пластики репрезентує, зокрема, іконка ХІІІ ст. з літописного Волиня. Вона одностороння, виготовлена з овруцького шиферу (пірофілітового сланцю), має майже квадратну форму розміром 8,5×8,1 см. На іконці вміщене зображення Богородиці Одигітрії, на лівій руці якої сидить Христос, що благословляє правою долонею. Богородиця правою рукою вказує на Сина. Голови обидвох постатей представлені майже у фас, вони оточені німбами, до того ж над Христом поміщений хрещатий німб. Фігура Богоматері дуже широка з непропорційно малою головою, яка дещо відхилена назад. Одяг Христа та Марії передано подвійними широко віддаленими хвилястими лініями з поперечним штрихуванням та багатим декоруванням. Зверху над її головою зроблено наскрізний отвір для підвішування По боках постатей нанесені написи, що їх ідентифікують. Краї іконки оформлено рельєфною рамкою неоднакової ширини [Poppe, 1980, s. 587–589; Николаева, 1983, с. 144; Александрович, 1999, с. 54; Wołoszyn, 2001, s. 386–387]. До місцевої західноруської групи дрібної кам’яної пластики можна зарахувати також іконку з Червена, знайдену в 1977 р. у межах могильника, що розміщувався біля підніжжя валу у східній частині городища [Gurba, 1980/81, s. 25–29; 1978/81, s. 199–205]. Іконку виготовлено з плитки білявої опоки розміром 3,4×4,5 см, на якій невисоким рельєфом вирізано зображення поясної фігури Христа із зігнутою благословляючою правою рукою і Євангелієм у лівій. По обидві сторони голови вміщено монограми ІС і ХС. Деталі одягу підкреслено косими, вертикальними або горизонтальними лініями, плащ запнений біля правого плеча клямрою. Ореол рельєфний, декорований косими лініями, що утворюють кути. Всі деталі різьблення виконані доволі примітивно, що характерно для творів місцевого виготовлення та периферійних центрів. Центральне зображення оточує прямокутне обрамування по краях плитки. Зворотня сторона позбавлена декорації. Первісно іконка мала, очевидно, металеву оправу з вушком для підвішування на грудях, яка не збереглася [Kokowski, 2003, s. 15]. Стилістичний аналіз та археологічна стратиграфія дають підстави датувати цю іконку першою половиною ХІІІ ст. [Gurba, 1978/81, s. 202–204; Николаева, 1983, с. 145]. Петрографічний аналіз каменю, з якого її виготовлено, не дозволяє локалізувати копальню, де видобували опоку через відсутність таких досліджень інших кам’яних виробів і родовищ каменю. Можливість виготовлення мистецьких виробів дрібної кам’яної пластики у Надбужанщині підтверджує знахідка у Холмі. Тут на посадській ділянці міста на сучасній вулиці Чарнецького 8 виявлено плоский із заокругленими краями предмет з опоки, який міг бути заготовкою для іконки [Golub, 1997, s. 159, ryc. 1, 11]. Ще одну кам’яну іконку знайдено у Белзі [Пастернак, 1938]. Сама знахідка втрачена і про неї збереглися тільки короткi згадки у літературі і запис у Інвентарній книзі Львівського історичного музею. Згідно цих даних іконку виготовлено з темного сланцю. Вона мала прямокутну форму із заокругленою верхньою частиною. З одного боку на ній вирізано Петегирич В., Оприск В., Закалик Б. Кам’яна іконка із Звенигорода 304 зображення Різдва Богородиці, а з другого – дрібні сценки, пов’язані з ним. Іконку знайдено в урочищі “Клименщина”, де за княжої доби знаходився монастир з цвинтарем та церква святого Климентія [Пастернак, 1961, с. 649]. За існуючою інформацією важко однозначно зарахувати цю знахідку до місцевих чи привізних виробів, хоч камінь з якого виготовлено іконку дозволяє здогадно говорити про місцеву продукцію. Більше можемо сказати про іконку, знайдену ще у 1888 р. Її придбав відомий львівський історик В. Абрагам і через кілька років вона потрапила до збірки музею “Початків польської держави’’ у Гнєзно. Ії виготовлено з привізного каменю-стеатиту, вона має прямокутну форму із заокругленою верхньою частиною, яка завершується кілеподібним вушком. Ширина виробу 2,02 см, висота з вушком 3,55 см. На іконці поміщено погрудне зображення Христа-Емануїла, голову якого оточує хрещатий німб з розширеними до кінців перехрестями [Wołoszyn, 2001, s. 38; 2007, s. 202, ryc. 16]. За даними В. Абрагама знахідку виявлено у Белзці Томашівського повіту. Враховуючи відсутність на теперішній час у Белзці слідів ранньосередньовічних поселень, М. Волошин припускає, що знахідка походить не з самого Белзця, а з його околиць, де відомо кілька поселень ХІ–ХІІІ ст. [Wołoszyn, 2001, s. 387]. Проте у пізнішій праці М. Волошин пов’язує цю знахідку все таки з Белзцем [Wołoszyn, 2007, s. 202]. Предмет зараховують до виробів візантійсько-київської групи і датують кінцем ХІІ ст. або переломом ХІІ–ХІІІ ст. Існують також версії про датування виробу ХІ ст. [Wołoszyn, 2001, s. 387]. Присутність не тільки місцевих, але й візантійських сакральних виробів у Верхній Надбужанщині ілюструє знахідка ще одного фрагмента стеатитової іконки ХІІ ст., яка, можливо, походить з літописного Волиня [Wołoszyn, 2001a, s. 387]. Таким чином, у мистецтві дрібної кам’яної пластики на території Галицько-Волинської землі фіксуються як місцеві художні вироби, так і привізні, мабуть, візантійського виробництва, які могли потрапити як безпосередньо з Візантії чи міст Північного Причорномор’я, так із Києва, Галича та інших важливих центрів Давньої Русі. Звенигородська знахідка – це ще один додатковий аргумент на підтвердження існування місцевої традиції дрібної різьби на камені до того ж на привізному з Овруччини. Що такий вид ремесла був добре розвинутим вказують також знахідки кам’яних формочок для відливання мідних і бронзових прикрас та культових виробів, які віднайдено в Галичі [Пастернак, 1998, с. 205–207], Львові [Петегирич, 2007, с. 233–237], Пліснеську [Кучера, 1962, с. 31, рис. 11, 3], Теребовлі [Власова, 1962, с. 259], Шумську [Cynkalowski, 1961, tabl. XXVI, 1–2], Щекотині [Чайка, 1999, с. 94] та інших містах Галицько-Волинської землі. Виготовленням таких формочок як і мініатюрних скульптур з каменю та різьбою на кістці могли займатися ті ж самі майстри. Наявність серед виробів дрібної кам’яної пластики Галицько-Волинської землі предметів високохудожнього рівня та простіших за своєю довершеністю зразків відображає, очевидно, помічений серед інших видів декоративно-ужиткового мистецтва поділ на культурні цінності елітарного рівня, про які не раз згадують літописи, та мистецьку продукцію, користувачами якої виступала “мовчазна більшість” тогочасного суспільства. ЛІТЕРАТУРА Александрович В. 1999 Мистецтво Галицько-Волинської держави. – Львів. Архипова Є. І. 2006 Пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва стародавнього Києва (за матеріалами розкопок 2001 – 2002 рр.) // Археологія. – № 1. – С. 62–73. 2007 Кам’яні іконки: образ і функція. Візантійська традиція в Давній Русі // Студії мистецтвознавчі. – Ч. 3 (19). – С. 7–24. Ауліх В. В. 1990 Галич // Археология Прикарпаття, Волини и Закарпатья (ранне-славянский и древнерусский периоди). – Киев. – С. 97–102. Петегирич В., Оприск В., Закалик Б. Кам’яна іконка із Звенигорода 305 Власова Г. М. 1962 Бронзове изделия ХІІ – ХІІІ вв. из села Зеленче // Материалы по археологи Северного Причорномор’я. – Вып. 4. – Одесса. – С. 246–259. Возний І. П. 1998 Чорнівська феодальна укріплена садиба ХІІ–ХІІІ ст. – Чернівці. Грушевський М. 2004 Звенигород Галицький (історично-археологічна розвідка) // М. Грушевський. Твори у 50-ти томах. – Т. 6. – Львів. – С. 389–413. Гупало В. 2001 Звенигородські сакралії // Dzieje Podkarpacia. – T. V. – Krosno. – S. 407–421. Гуревич Ф. Д. 1981 Древний Новогрудок: посад – окольний город. – Ленінград. Иоаннисян О. М., Свешников И. К., Могитич И. Р. 1979 Работы Звенигородского отряда // АО 1978. – Москва. – С. 333. Кучера М.П. 1962 Древній Пліснеськ // АП УРСР. – Т. ХІІ. – С. 3–56. Лукомский Ю., Петегирич В. 1997 Уникальная находка из княжеского Галича // Церковная археология. – 1997. – Вип. 4. – С. 178 – 181. Могитич І. 1995 Церкви Звенигорода // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. – Ч. 3. – Львів. – С. 18– 21. Николаева Т. В. 1983 Древнерусская мелкая пластика из камня XI–XV вв. САИ. – Вып. Е1 – 60. – Москва. Пастернак Я. 1961 Археологія України. – Торонто. 1998 Старий Галич. – Івано-Франківськ. Петегирич В. 1997 Про знаряддя письма та кириличні написи на предметах ХІ–ХІІІ століть з Галицької землі // Записки НТШ. – Т. 233. – С. 206–213. Пивоваров С. 2006 Середньовічне населення межиріччя Верхнього Прута та Середнього Дністра ( ХІ – перша половина ХІІІ ст. ). – Чернівці. Порфиридов Н. Г. 1972 Древнерусская мелкая каменная пластика и ее сюжеты // СА. – № 3. – C. 200–208. 1975 О мастерах, материалах и технике древнерусской мелкой каменной пластики // СА. – № 3. – С. 75–81. Прищепа Б. А., Нікольченко Ю. М. 1996 Літописний Дорогобуж в період Київської Русі. – Рівне. Ратич О.О. 1973 Літописний Звенигород // Археологія. – № 12. – С. 87–94. 1974 К вопросу о княжеских дворцах в стольных городах Галицкой Руси ХІ– ХІV вв. // Культура средневековой Руси. – Ленинград. – С. 188–191. Свешніков І. К. 1987 Звенигород (краєзнавчий нарис). – Львів. Седова М. В. 1965 Каменные иконки древнего Новгорода // СА. – № 3. – C. 262–266. Терський В., Терський С. 1998 З історії дослідження літописного Звенигорода // Записки НТШ. – Т. ССХХХV. – С. 356– 372. Фіголь М. 1997 Мистецтво стародавнього Галича. – Київ Петегирич В., Оприск В., Закалик Б. Кам’яна іконка із Звенигорода 306 Чайка Р. 1999 До питання історіографії та попередніх досліджень літописного городища Щекотин // Львівський археологічний вісник. – Вип. 1. – С. 91–100. Ягодинська М. 2008 Нові культові речі з давньоруських пам’яток Західного Поділля // Старожитності Верхнього Придністров’я. – Київ. – С. 175–185. Antoniewicz J. 1955 Niektóre dowody kontaktów słowiańsko – pruskich w okresie wczesnośredniowiecznym w świetle Ŝródel archeologicznych // WA. – Т. XXII. – Z. 3–4. – S. 233–278. Cynkałowski A. 1961 Materiały do pradziejów Wołyniа i Polesia Wołyńskiego. – Warszawa. Gołub S. 1997 Drugi seson badań osady wczesnośredniowiecznej w Chełmie, ul. Czarnieckiego 8, stan. 144 // APŚ. – T. II.– S. 159–161. Gurba J. 1978\81 Miniaturowa płaskorzeźba z wyobrazeniem Chrystusa z Czermna – Czerwienia na dawnym pograniczu polsko – ruskim // Symposiones, I, 81. – S. 199–206. 1980\81 Kamienna ikonka z wyobrazeniem Chrystusa z Czermna – Czerwienia //Annales Universitatis Mariae Curie – Skłodowska. – Vol. XXXV/XXXVI, 2. – S. 25–29. Kokowski A. 2003 Chrystus z Czermna-Czerwienia // Początki chrześcijaństwa na LubelsczyŜnie. – Lublin. – S. 14– 16. Kovalev Roman K. 1999 Zvenyhorod in Galicia: An Archaeological Survey (Eleventh-Mid-Thirteenth Century) // Journal of Ukrainian Studies. – 24. – №. 2. – P. 7–36. Musianowicz K. 1969 Drohiczyn we wczesnym średniowieczu // MW. – T. VI. – S. 7–235. Pełeński J. 1914 Halicz w dziejach sztuki średniowiecznej. – Kraków. Poppe A. 1980 Wołyń // SSS. – T. VI. – Część druga. – S. 587–589. Rauhut L. 1960 Wczesnośredniowieczne materiały archeologiczne z terenów Ukrainy w Państwowym Muzeum Archeologicznym w Warszawie // MW. – T. V. – S. 231–259. Wołoszyn M. 2001 Nowe dane archeologiczne do dziejów chreścijaństwa w Małopolsce północno-wschodniej // Dzieje Podkarpacia. – T.V. – Krosno. – S. 379–406. 2007 Między Gnieznem, Krakowem a Kijowem. Archeologia o wczesnośredniowiecznych relacjach polsko-ruskich i formowaniu polsko-ruskiego pogranicza // U Ŝródeł Europy Środkowo- Wschodniej: pogranicze polsko-ukraińskie w perspektywie badań archeologicznych. – Rzeszów. – S. 177–206. Volodymyr PETEGYRYCH, Vasyl’ OPRYSK, Bogdan ZAKALYK STONE ICON FROM ZVENYHOROD The article deals with casual find of stone icon from Zvenyhorod. This artifact is made of pyrophyllite slate of dark-red color. It is round with rectangular ear with dimensions: 45x38x6,5–7,1 millimeters. Relief half-length picture of Christ with monogram “ІС–ХС” is placed on averse and image of flowering cross with two shoulders is scratched on reverse. The find belongs to local production of Zvenyhorod craftsmen oriented on common townsmen.

Кам’яна іконка із Звенигорода

Репозитарії

Схожі ресурси