Про дві вітчизни серця, але одну любов
Рецензія на книгу: Яручик Віктор. Українська поезія, творена в Польщі після Другої світової війни: Монографія. – Луцьк: Волинський нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. – 228 с....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2011
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/143996 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про дві вітчизни серця, але одну любов / І. Павлюк // Слово і Час. — 2011. — № 2. — С. 110-112. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-143996 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1439962018-11-19T01:23:42Z Про дві вітчизни серця, але одну любов Павлюк, І. Рецензії Рецензія на книгу: Яручик Віктор. Українська поезія, творена в Польщі після Другої світової війни: Монографія. – Луцьк: Волинський нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. – 228 с. 2011 Article Про дві вітчизни серця, але одну любов / І. Павлюк // Слово і Час. — 2011. — № 2. — С. 110-112. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/143996 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Павлюк, І. Про дві вітчизни серця, але одну любов Слово і Час |
| description |
Рецензія на книгу: Яручик Віктор. Українська поезія, творена в
Польщі після Другої світової війни: Монографія. –
Луцьк: Волинський нац. ун-т ім. Лесі Українки,
2010. – 228 с. |
| format |
Article |
| author |
Павлюк, І. |
| author_facet |
Павлюк, І. |
| author_sort |
Павлюк, І. |
| title |
Про дві вітчизни серця, але одну любов |
| title_short |
Про дві вітчизни серця, але одну любов |
| title_full |
Про дві вітчизни серця, але одну любов |
| title_fullStr |
Про дві вітчизни серця, але одну любов |
| title_full_unstemmed |
Про дві вітчизни серця, але одну любов |
| title_sort |
про дві вітчизни серця, але одну любов |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/143996 |
| citation_txt |
Про дві вітчизни серця, але одну любов / І. Павлюк // Слово і Час. — 2011. — № 2. — С. 110-112. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT pavlûkí prodvívítčiznisercâaleodnulûbov |
| first_indexed |
2025-07-10T18:30:06Z |
| last_indexed |
2025-07-10T18:30:06Z |
| _version_ |
1837285730254061568 |
| fulltext |
Слово і Час. 2011 • №2110
ПРО ДВІ ВІТЧИЗНИ СЕРЦЯ,
АЛЕ ОДНУ ЛЮБОВ
Яручик Віктор. Українська поезія, творена в
Польщі після Другої світової війни: Монографія. –
Луцьк: Волинський нац. ун-т ім. Лесі Українки,
2010. – 228 с.
Тема, мотив, концепт вирію (ирію – за однойменною
поетичною збіркою Михайла Осадчого), вигнання,
еміграції, часово-просторової дороги, блудного сина,
чужини завжди були на окремому особливому місці у
фольклорі й в усі періоди розвитку літератури, зі “Слова
о полку Ігоревім” починаючи:
П
А
Я
П
Л
2
п
е
ч
ф
о
Тогда въступи Игорь князь въ златъ
стремень
и поеха по чистому полю.
Солнце ему тъмою путь заступаше;
нощь, стонущи ему грозою, птичь убуди;
свистъ зверинъ въста,
збися див,
кличетъ връху древа,
велитъ послушати – земли незнаеме,
Волзе,
и Поморию,
и Посулию,
и Сурожу,
и Корсуню,
и тебе, Тьмутораканьскый блъванъ!
Далі, через віки, чумацький, козацький,
сирітсько-удовиний, рекрутський дискурс
вирію озивається пронизливою, навіть
додосвідно зрозумілою кожному піснею
на слова Богдана Лепкого, яка вже, як і по
суті того ж мотиву дороги “Два кольори”
Дмитра Павличка, стала народною:
Чуєш, брате мій,
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнуром
Журавлі у вирій.
Кличуть: кру-кру-кру,
В чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилоньки зітру...
Творчість же самих, вимушених волею
долі й долею волі “вирійників” різних
часів і народів (від Публія Овідія Назона
до Тараса Шевченка), звичайно, не
обмежується ностальгійним мотивом за
батьківщиною своєю, дальших чи ближчих
предків – вона значно різноманітніша
і окремішньо-соборніша, як доводить
волинський дослідник Віктор Яручик у
монографії, присвяченій українському
літературному процесові в Польщі :
“Українська поезія, творена в Польщі після
Другої світової війни”, де він, як і вимагає
стиль жанру монографії, “охарактеризовує
загальнокультурні й суспільно-історичні
обставини літературного процесу, джерела
української поезії Польщі, визначає
основні періоди її розвитку, установлює
ідейно-тематичні, жанрові та стилістичні
домінанти”.
Однозначним гуманітарним позитивом
цієї першої в Україні комплексної роботи
є включення до об ’єктів і суб ’єктів
дослідження (разом і з постатями
л і терат урно го процесу, “єдност і
і боротьби” ролей великих і малих
батьківщин) періодичних тогочасних
видань, що увиразнює межі й перспективи
задекларованого в назві монографії
інформаційно-мистецького простору та
виходить за рамки вузькоспеціального
філологічного екскурсу. Адже саме на
сторінках преси у відомому суспільно-
історичному контексті відбувалися
літературні , літературно -політичні
та політичні дискусії (їм присвячено
окремий параграф) , які так чи так
в и з н ач а л и формал ь н о - зм і с т о в і
характеристики української поезії в
Польщі, взаємно впливали на стан поезії,
а отже, формування духовної атмосфери
в Укра їн і , сприяли і н те груванню
українськості у світовий художньо-
комунікаційний контекст.
111Слово і Час. 2011 • №2
Увиразнює уявлення реципієнта про
стан поезії на заявленому для дослідження
часопросторі й диференціація суб’єктів та
об’єктів аналізу за принципом історичного
й географічного детермінізму: “Українські
поети Холмщини”, “Українські поети
Північного Підляшшя” , “Українська
поетична творчість Лемківщини”, – а
також присвячення цілого третього
розділу (їх у книжці три) “Мала й велика
батьківщини у творчості українських
письменників Польщі” історіософській,
соціопсихологічній проблемі , що є
суттєвим внеском у розвиток філологічної
науки.
Зокрема , автор цього практично
компаративістського дослідження в
к онте к с т і пор і внянь у кра ї нсь к о ї
літератури в Україні й української
літератури в Польщі доходить висновків:
“На відміну від української літератури,
замкнутої в рамках тоталітарної системи,
польська виявилась досить відкритою
для найсучасніших мистецьких віянь.
Модернізм офіційні кола тут ніколи не
переслідували, оскільки вважали сферою
позаідеологічною. Так українська поезія
Польщі могла засвоїти риси модерного
письма і впродовж 80-х років звільнитися
з-під впливу догматичної естетики”
(132).
Монографія Віктора Яручика вартісна
ще й під кутом зору компаративістського
зіставлення релятивістських рівнів
с в о б од и с л о в а в п о с т в о є н н и х
прорадянських та радянських Польщі
й УРСР аж до відносно незалежного
сучасся, що збагачує дослідження, а
воно – гуманітаристику (своєю чергою)
соціопсихологічними та соціософськими
підтекстами, “оскільки донедавна життя
української меншини в Польщі було
питанням закритим, а її література –
недоступною для ознайомлення та
вивчення на професійному рівні” (4).
У книжці означено і проаналізовано
однотематичні праці вітчизняних та
зарубіжних літературознавців, істориків –
попередників авторського комплексного
узагальнення, серед яких Ф. Неуважний,
С. Козак, В. Назарук, А. Середницький,
Б. Бойчук, М. Трухан, І. Трач, А. Мойсієнко,
Олена Дуць-Файфер, а також творчість,
текстобіографії основних репрезентантів
українського поетичного письменства
Польщі – лауреата Національної премії
України ім. Тараса Шевченка Остапа
Лапського, Якова Гудемчука, Євгена
Самохваленка, Ірини Рейт, Мілі Лучак,
Жені Жабінської , Юрія Гаврилюка ,
Івана Киризюка, Тадея Карабовича,
Володислава Грабана, Петра Мурянки,
Олени Дуць-Файфер та ін.
Безперечна перевага монографії
– акцентація аналітичної уваги на
к ул ьт у р н ом у в з а єм о о бм і н і м і ж
українськими поетами, які живуть у
Польщі, та поетами материкової України,
зокрема тими , що були примусово
вислані внаслідок сумнозвісної акції
“Вісла ” : “Тадей Карабович також
проявив себе висококваліфікованим
перекладачем з української на польську
і навпаки. Переклав на польську і видав
збірки Ігоря Калинця (його творчості
присвятив кандидатську дисертацію),
Марії Ревакович, Романа Бабовала,
Йосипа Струцюка . Започаткував і
видає щорічний альманах українських
письменників Польщі “Український
літературний провулок” (68).
С е р е д с и м п т о м а т и ч н и х ( я к
неокласичних , традиц ійних , так і
модерних, постмодерних) цитованих
і проаналізованих В. Яручиком творів
українських поетів Польщі – вірші
Т. Карабовича (“Україна”), Є. Жабінської
( і з циклу “Любов освітлює дорогу
закоханим”), Юрія Трачука (зі збірки
“Райські двері”)
Україна
хліб мій і сіль
мандрувать до неї мені
бо тільки там
Істина.
* * *
Не мучте мене думки
не тривожте
новонароджене щастя
не кричи туго
* * *
Усі ми зелене галуззя
Одного дерева,
Стовбур якого
дає ним соки.
Усі ми заблудлі
мандрівники,
Слово і Час. 2011 • №2112
які мріють
про лазур,
а залишаються
в хмарах.
Усі ми зелене галуззя
Одного вічного дерева.
З вічно квітучими
Молодими бутонами.
(Юрій Трачук. Зі збірки “Райські
двері” – С. 212 цієї книжки).
“Також в ід самого початку, кр ім
патріотичного напряму, в українській
поезії (Польщі. – І. П.) розвивається
п е й з ажна л і р и к а , а з ч а с ом –
філософська і любовна, – пише про цю
поезію захоплено-критично дослідник. –
Домінує лірика, хоч часто трапляються
також твори еп іко -л іричн і , де до
головного епічного сюжету вплетено різні
ліричні мотиви. Переважає описовий
стиль, найчастіше вживаються довгі,
багатострофові, перевантажені словами
форми” (50).
Щитом волинське сонце висне, –
Де приозерна сторона.
У мого серця дві вітчизни,
Але любов до них – одна.
(Гудемчук Я. Балтійські чайки. –
Варшава, 1975. – С. 50).
“Дуже близькою до поняття батьківщини
державної , ідеолог ічної є поняття
батьківщини національної”, – читаю на
сторінці 112 монографії й розумію автора,
адже сам колись писав, помінявши лише
Волинь на Львів, генетично відчуваючи
ностальгію предків , які також були
примусово вислані з історичної України
– Холмщини під час тієї ж акції “Вісла”:
Сотні небок на мене тиснуть.
Але все це було б пусте...
Шкода тільки:
Моя вітчизна –
Не вітчизна
Моїх
Дітей.
По-різному, природно , як видно з
“Додатка-словника...”, склалася й доля
самих поетів за межами України, їхні
зв’язки із людьми, рідними по духу й
по крові , їхні біографії , що разом
і з текстами твор ів складають оці
“текстобіографії”, з яких починаються
легенди , міфи . . . тобто справжня
література.
Загалом прозоро-глибокому наративу
монографічного тексту академічної
ваги й бібліографічної цінності додає
фундаментальний список літератури із
джерелами, списком творів скрупульозно
д о с л і д ж е н и х т е к с т о б і о г р а ф і й
п и с ь м е н н и к і в , у к р а ї н с ь к о - т а
польськомовною науковою і науково-
популярною літературою конкретно про
кожного з них зокрема і про літературний
процес у Польщі, в Україні та світі в
контексті їхньої творчості загалом ,
іменний покажчик.
Тр е т и н у т е к с т у д о с л і д ж е н н я
становлять додатки: “Додаток-словник
україномовних письменників Польщі
після другої світової війни” (короткі біо-
бібліографічні відомості), “Хрестоматія”
творів досліджуваних репрезентантів
української літератури в Польщі , а
також їхні фотографії, фотографії їхніх
книжок та українськомовних літературно-
мистецьких періодичних видань у
Польщі.
Отож маємо перше комплексне ,
інтегральне дослідження української,
українськомовної та україномовної поезії
й літературно-мистецької періодики
в Польщі після Другої світової війни,
здійснене науковцем з історичної Волині
– сусідньої з Польщею області України.
Ігор Павлюк
Отримано 30 листопада 2010 р. м. Київ
|