Духовне сусідство: географія журби й радості

Духовне сусідство: географія журби й радості

Рецензія на книгу: Яручик Ольга. Польсько-український міжкультурний діалог (на сторінках “Biuletynu polsko-ukraińskiego” 1932–1938 рр.). – Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2009. – 224 с.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Павлюк, І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2011
Назва видання:Слово і Час
Теми:
Рецензії
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/144071
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Духовне сусідство: географія журби й радості / І. Павлюк // Слово і Час. — 2011. — № 3. — С. 112-114. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-144071
record_format dspace
spelling irk-123456789-1440712018-11-24T01:23:03Z Духовне сусідство: географія журби й радості Павлюк, І. Рецензії Рецензія на книгу: Яручик Ольга. Польсько-український міжкультурний діалог (на сторінках “Biuletynu polsko-ukraińskiego” 1932–1938 рр.). – Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2009. – 224 с. 2011 Article Духовне сусідство: географія журби й радості / І. Павлюк // Слово і Час. — 2011. — № 3. — С. 112-114. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/144071 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії
Рецензії
spellingShingle Рецензії
Рецензії
Павлюк, І.
Духовне сусідство: географія журби й радості
Слово і Час
description Рецензія на книгу: Яручик Ольга. Польсько-український міжкультурний діалог (на сторінках “Biuletynu polsko-ukraińskiego” 1932–1938 рр.). – Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2009. – 224 с.
format Article
author Павлюк, І.
author_facet Павлюк, І.
author_sort Павлюк, І.
title Духовне сусідство: географія журби й радості
title_short Духовне сусідство: географія журби й радості
title_full Духовне сусідство: географія журби й радості
title_fullStr Духовне сусідство: географія журби й радості
title_full_unstemmed Духовне сусідство: географія журби й радості
title_sort духовне сусідство: географія журби й радості
publisher Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate 2011
topic_facet Рецензії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/144071
citation_txt Духовне сусідство: географія журби й радості / І. Павлюк // Слово і Час. — 2011. — № 3. — С. 112-114. — укp.
series Слово і Час
work_keys_str_mv AT pavlûkí duhovnesusídstvogeografíâžurbijradostí
first_indexed 2025-07-10T18:38:42Z
last_indexed 2025-07-10T18:38:42Z
_version_ 1837286275778871296
fulltext Слово і Час. 2011 • №3112 ДУХОВНЕ СУСІДСТВО: ГЕОГРАФІЯ ЖУРБИ Й РАДОСТІ Яручик Ольга. Польсько-український міжкультурний діалог (на сторінках “Biuletynu polsko-ukraińskiego” 1932–1938 рр.). – Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2009. – 224 с. Монографія Ольги Яручик унікальна, адже присвячена вона “польсько- українському міжкультурному діалогу” на сторінках одного, окремо взятого, періодичного видання – “Biuletуnu Polsko-Ukraińskiego”, який впливав “на суспільну свідомість поляків й українців” у 1932–1938 рр. Для мене як автора дослідження “Українська легальна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917– 1939, 1941–1944 рр.” (Львів, 2001) ця тема особливо близька й цікава, адже (цитати з указаної книжки): “Пiд польською окупацiєю захiдноукраїнських земель закрили “Дiло”. Подальше iснування української преси було надзвичайно утруднене заборонами, конфiскатами, ув’язненнями редакторiв. У особливо тяжких умовах перебувала преса на пiвнiчно-захiдних землях, вiдмежованих польським урядом в iд галицько - великоукраїнських впливiв так званим сокальським кордоном <…>. Останнi вибори перед вiйною – 6 листопада 1938 року – було проведено пiд виразним терором адм iн iстрац i ї . Українська Парламентарна Репрезентацiя у сеймi й сенатi не мала вже того значення, що на виборах 1922 року. У 1939 роцi з 443 українських народних шкiл 1922–1933 років залишилося 8. Тодi як польських діяло 1459. Не iснувало жодної середньої української школи (за винятком 3 приватних). На Волинь не допускали друкованого українського слова з Галичини. Волинськi кооперативи було пiдпорядковано польськiй кооперацiї. Аналогiчно iз церквою, яку силомiць переводили на польське католицтво та унiю” (3, 6). Тобто тогочасна суспільно-політична ситуація була явно не ідеальною , а довол і напруженою , зважаючи насамперед на стосунки між українцями й поляками – як між окупованими й окупантами , про що , зокрема , у контексті сучасної геополітичної ситуації пише у “Вступі” й О. Яручик: “Обидва народи мають драматичний історичний досвід, позначений роками трагічних подій , непорозумінь , ненависті . Чи не найскладнішими були польсько- українські відносини в міжвоєнному 20- літті” (4); і далі: “Досвід національного життя західних українців у міжвоєнний період засвідчив ослаблення в їхньому політичному житт і демократичних традицій і посилення тоталітарних течій, спочатку лівого (КПЗУ), а потім і правого (ОУН) напрямку” (49), – підкріплюючи цю констатацію посиланнями на численні праці польських та українських істориків, зокрема: Motyka G. Obraz Ukraińca w literaturze Polski Ludowey // Polska – Ukraina: spotkanie kultur. Materiały z sesji naukowej. – Gdańsk, 1997; Кучерепа М. Національна політика Другої Речі Посполитої щодо українців (1919–1939) // Україна-Польща: важкі питання. – Т. 1-2. – Варшава, 1998. Н а с к і л ь к и а с о н а н с у в а л а ч и дисонансувала з “великою політикою” к ульт урно -мистецьк а атмосфера співжиття народів-сусідів, сподіваємося з р о з у м і т и - в і д ч у т и , с т у д і ю ю ч и рекомендовану до друку вченою радою Волинського національного університету імен і Лес і Укра їнки монографію , рецензенти якої – відомі вітчизняні вчені, доктори філологічних наук В. Давидюк, Р. Радишевський, М. Сулима, а науковий редактор – професор Люблінського католицького університету Йоана - Павла ІІ С. Андрусів. У трьох основних розділах цієї історико- філологічної праці (“Культурно-історичні та політичні передумови появи “Biuletynu Polsko-Ukraińskiego”, “Польська періодика міжвоєнного 20-ліття з українською тематикою. Феномен “Biuletynu Polsko- Ukraińskiego”, “Українська література 113Слово і Час. 2011 • №3 в “Biuletynie Polsko-Ukraińskim”), у “Вступі ” та “Висновках ” ґрунтовно систематизовано та висвітлено , як зазначено в анотації, “історико-культурні та суспільно-політичні передумови заснування часопису, охарактеризовано його в контексті польської літературної періодики (з українською тематикою) міжвоєнного 20-ліття. Проаналізовано головні тенденції формування програмних положень видання й докладно висвітлено процес становлення редакційного ядра та авторського колективу видання , а також розкрито суть полемічних виступів і дискусій навколо драматичних явищ доби, що велися на шпальтах журналу”. Перший розділ книжки явно може претендувати на окрему монографію, тобто це своєрідне дослідження в дослідженні, адже йдеться тут не так про задекларований у назві монографії суб’єкт дослідження – “Biuletуn Polsko- Ukraiński” , як про його предтеч чи супутників: інші польськомовні періодичні видання, серед яких “Sygnały”, “Kamena”, “Bunt M łodych”, “Wschód-Orient”, які цікавилися українською літературою, пробували налагоджувати польсько- український міжкультурний діалог. “У мистецькому дискурсі 20–30-х рр. ці дискусії найчастіше відображалися в рецензіях на нові книжки, у передмовах до них. Твори української літератури, які друкувалися на сторінках польських літературних періодичних видань , не завжди мали однакову естетичну цінність, щоб бути належно розглянутими в контексті явищ високої художньої вартості, однак оминути їх – значило б викреслити з історі ї української філософсько-естетичної думки актуальні в міжвоєнному 20-літті ідеї, індикатором яких вони виступали” (53), – зазначає авторка, переходячи до скрупульозного аналізу “Biuletуnu...”. С и м п т о м а т и ч н и й ( р а з о м і з очевидним історико-пресознавчим , бібліографічним) суто філологічний акцент монографії – аналіз художніх текст ів українських письменників , надрукованих у досл іджуваному періодичному виданні, в українсько- польському культурологічному, суто мовному, білінгвістичному (значна частина тексту книжки – польськомовні цитати й коментарі), та й суспільно- політичному аспектах, що дає право апріорі зарахувати цю монографію до корпусу досліджень “на стиках наук”. До того ж докторських досліджень компаративістського штибу, цікавих і потрібних не лише суб ’єктам та об’єктам аналізу (адже дослідження виконане, як зазначено в кінці “Вступу”, “у рамках чотирир ічної стипенд і ї Європейського колегіуму польських і українських університетів та захищене 2008 р. на факультеті гуманітарних наук Любл інсько го к атолицько го університету”), а й загалом гуманітарній світовій спільноті. Формально-структурно часопис, як зазначає дослідниця , зводився до розділів : “Політика та конфесійні , сусп і льн і й ек оном і чн і справи ” , “Рецензії і полеміки”, “Літературний відділ”, “Фейлетони”, “На маргінесі”, “Інформаційний відділ”, “Передруки та переклади статей і документів”, “Список ілюстрацій”, “Некрологи”, із чого можна дійти висновку, що це періодичне видання було цікаве репрезентантам усіх основних форм-сфер виявів суспільного буття: політичної, економічної, інформаційної та духовно ї . Останн ій , зокрема , приділено чи не найскрупульознішу увагу у третьому розділі монографії – “Українська література в “Biuletynie Polsko-Ukraińskim”, який складається з підрозділів, де проаналізовано українську літературу як культурно - історичну проблему, адже журнал “постійно також уміщував науково-публіцистичні розвідки про героїчні сторінки української історії, про національних діячів: І. Мазепу, П . Орлика , М . Грушевського < . . .> митрополита Шептицького”, літературну критику на сторінках часопису про тогочасний український літературний процес, репрезентацію творів українських (польських ) письменник ів на його сторінках. Подано візію історії української літератури , позначену насамперед Слово і Час. 2011 • №3114 іменами класиків (Григорій Сковорода, Микола Гоголь , Тарас Шевченко , Пантелеймон Куліш, Леся Українка, Іван Франко), тодішніх сучасників (Євген Маланюк, Василь Стефаник, Павло Тичина, Максим Рильський, Улас Самчук, Юрій Клен), менш відомих українських письменників , чия життєтворчість , переклади польською мовою, контакти та контексти зі світовою та, зокрема, польською літературою проаналізовані чи бодай означені , зафіксовані в дослідженні. Чимало місця в монографії О. Яручик присвячено темі осмислення української літератури та ї ї репрезентант ів у к он те к с т і з а гальноєвропейсь к о ї літератури (“Badźmy Ukraińcami by stać s ie Europejczykami)” , описові та аналізу перекладів українських , переважно поетичних творів, серед яких вірш “Полякам” Т. Шевченка та фрагмент “Смерть Демського” з його ж автобіографічної повісті “Художник”, п іддано критиц і окрем і моменти перекладу А. Баумгардтеном вірша П. Тичини “На майдані коло церкви”: “...Не досить удалим видається заміна інтенсивно знакового в тексті Тичини “на майдані” на “na polanie”, яке відсилає не до центру “світу” (міста чи містечка) – майдану, а до неструктурованої просторово, ексцентричної “поляни” (164). Але, перманентно (червононитково) наголошує дослідниця, письменники (і публіцисти), які групувалися навколо видання “Biuletyn Polsko-Ukraiński”, бачили український матеріал не тільки крізь естетичну й автобіографічну, навіть бібліографічну призми (“друкувалися поетичні твори українських класиків, як і супроводжувалися с тислими біобібліографічними нотатками про митців”) , а й з певної ідеологічної та і сторичної перспективи , тобто пропагували українську національну ідею через загальний літературний контекстуальний дискурс, хоча “українська література на сторінках “Biuletуnu Polsko-Ukraińskiego” представлена меншою мірою в літературознавчому й літературно-критичному осмисленні та більшою мірою в перекладах на польську мову”. Тобто академічна бібліграфічність – одна з важливих пози тивних характеристик як самого “Biuletуnu Polsko-Ukraińskiego”, так і дослідження О. Яручик, укомплектованого цілим додатково -дов ідковим корпусом , куди належать “Джерела. Література. Словники. Енциклопедії. Посібники” (за галом 427 позиц ій ) , “ Іменний покажчик”, ксерокопії окремих сторінок часопису. Добротно виконане монографічне досл ідження як реструктуризац ія гуманітарного позитивного досвіду взаємоіснування, взаємопроникнення культур, ідеологій особливо актуальне в наш час – переформатування та зміцнення добросусідських стосунків із Польщею , інтеграцією України в європейський художньо-інформаційний прост ір . Тому воно знадобиться репрезентантам різних сфер суспільного буття: від філологів, політиків – до економістів. Ігор Павлюк Отримано 23 грудня 2010 р. м. Київ

Схожі ресурси