Осмислення статусу новели у структурі художньої прози

Рецензія на книгу: Бровко О. О. Новела в структурі української прози: модифікації та функції: Монографія. – Луганськ: Вид-во ДЗ “ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2011. – 400 с....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2011
1. Verfasser: Дмитренко, В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2011
Schriftenreihe:Слово і Час
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/144260
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Осмислення статусу новели у структурі художньої прози / В. Дмитренко // Слово і Час. — 2011. — № 8. — С. 120-121. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-144260
record_format dspace
spelling irk-123456789-1442602018-12-12T01:23:15Z Осмислення статусу новели у структурі художньої прози Дмитренко, В. Рецензії Рецензія на книгу: Бровко О. О. Новела в структурі української прози: модифікації та функції: Монографія. – Луганськ: Вид-во ДЗ “ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2011. – 400 с. 2011 Article Осмислення статусу новели у структурі художньої прози / В. Дмитренко // Слово і Час. — 2011. — № 8. — С. 120-121. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/144260 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії
Рецензії
spellingShingle Рецензії
Рецензії
Дмитренко, В.
Осмислення статусу новели у структурі художньої прози
Слово і Час
description Рецензія на книгу: Бровко О. О. Новела в структурі української прози: модифікації та функції: Монографія. – Луганськ: Вид-во ДЗ “ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2011. – 400 с.
format Article
author Дмитренко, В.
author_facet Дмитренко, В.
author_sort Дмитренко, В.
title Осмислення статусу новели у структурі художньої прози
title_short Осмислення статусу новели у структурі художньої прози
title_full Осмислення статусу новели у структурі художньої прози
title_fullStr Осмислення статусу новели у структурі художньої прози
title_full_unstemmed Осмислення статусу новели у структурі художньої прози
title_sort осмислення статусу новели у структурі художньої прози
publisher Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate 2011
topic_facet Рецензії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/144260
citation_txt Осмислення статусу новели у структурі художньої прози / В. Дмитренко // Слово і Час. — 2011. — № 8. — С. 120-121. — укp.
series Слово і Час
work_keys_str_mv AT dmitrenkov osmislennâstatusunoveliustrukturíhudožnʹoíprozi
first_indexed 2025-07-10T18:58:36Z
last_indexed 2025-07-10T18:58:36Z
_version_ 1837287518373937152
fulltext Слово і Час. 2011 • №8120 були скоморохи: Михайло Грушевський і його невизначене сприймання скоморохів”. Широту зацікавлень Л. Онишкевич, як і осмисленого нею матеріалу, засвідчує низка статей-розділів книжки, серед яких хочеться назвати, зокрема, “Бабусин дім Юджінії Дженсен в Нью-Йорку : американська п’єса про українку”. У книжці “Текст і гра…” наявне, як бачимо, поєднання різних, сказати б, ракурсів погляду. Не випадково навіть на обкладинку винесено слова авторки: “…Дивлюся на драму як на літературний жанр і літературний текст… [і на] друге життя драми… гру в театрі, де деякі літературні твори знайшли свій сценічний вислів… Дивлюся на письменників України і діяспори, театри України і діяспори – як на одну цілісність”. Сумлінна й щедра праця Лариси Залеської-Онишкевич – підтвердження й водночас фактор посилення єдності науки України “материкової” та України, волею долі “розсипаної” світами. Лариса Мороз Отримано 19 квітня 2011 р. м. Київ ОСМИСЛЕННЯ СТАТУСУ НОВЕЛИ У СТРУКТУРІ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ Бровко О. О. Новела в структурі української прози: модифікації та функції: Монографія. – Луганськ: Вид-во ДЗ “ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2011. – 400 с. Монографія Олени Бровко присвячена висвітленню проблеми статусу “текст у тексті” у філософському та теоретико-літературному дискурсі, теоретичним узагальненням проблем новелістики, окресленню функціонування вставної новели у вітчизняній літературі. В історії українського письменства експерименти в галузі творення нових форм спрямували розвиток ускладнених художніх структур, аналіз яких постає актуальною літературознавчою проблемою. Теоретико-літературні розмисли над питаннями новелістичної складової в жанровому контексті та як композиційного прийому проектуються впродовж останніх років передусім на тексти зарубіжного письменства . За умов , здавалося б , широкого висвітлення специфіки позасюжетних елементів композиції художнього твору, поширений у мистецькій практиц і прийом вставної новели тривалий час залишався поза увагою дослідників. Логічно вмотивованими та продуктивними є виокремлення О. Бровко домінантних ознак новелістичного конструкта як предмета наукової рецепції та як засобу дослідження української прози. Свіжість ракурсу сприйняття художнього матеріалу й наукова новизна рецензованої монографії не викликають сумн ів ів . Авторка звернулася до дослідження вставної новели у структурі художнього твору, обравши, на перший погляд, канонічний, проте позначений різночитаннями предмет дослідження, що вима га є з нання з а садничи х питань наратології, семіотики, теорії інтертекстуальності, залучення досвіду міждисциплінарних студій. Перший розділ монографії – “Вставна новела: питання теорії та історії” – репрезентує стан дослідження проблеми, розкриває питання кореляції понять “жанр” і “літературний прийом” у теоретичній конструкці ї формалізму, окреслює телеологічні аспекти новелістичної композиції. У ньому визначено способи введення вставних новел в основну опов ідь і типолог ічн і модифікац і ї вставних і стор ій . Продуктивним є застосування порівняльно-типологічного та генетико-контактного аспектів, які дозволили сформулювати загальні 121Слово і Час. 2011 • №8 принципи побудови теоретичної моделі новелістичного конструкта. Дослідниця звернулася до теоретичної бази жанрології, вмотивовано зупинилася на питаннях композиційного аналізу в працях М. Бахтіна, Б. Томашевського, Б . Ейхенбаума , М . Петровського , Б. Успенського, І. Денисюка, В. Фащенка та інших учених. У цілому ж необхідно завважити високу методолог і чну культуру авторки монографії, здатність розв ’язувати складн і теоретико - літературні проблеми. У дослідженні проаналізовано потужний корпус текстів, репрезентований творами укра їнських письменник і в р і зних мистецьких генерацій. О. Бровко визначає змістовну, структуротвірну, художню роль вставних новел у творчій практиці представників різних естетичних парадигм. Зокрема, у другому розділі “Новела як структуротвірний чинник української прози ХVІІІ – ХХ ст.” матеріалом для наукових пошуків послугували окремі вставні новели в літописній традиції, “Убогий Жайворонок” Г. Сковороди, “Мертві душі” М. Гоголя, російські повісті Т. Шевченка, твори “Про злодія у селі Гаківниці”, “Орися”, “Огненний змій” П. Куліша, “Заклятий скарб ” М . Старицького . Тенденції розвитку української прози межі ХІХ – ХХ ст. представлені творами І . Франк а “Не спитавши броду ” , “Сойчине крило”, М. Коцюбинського “Під мінаретами”, Н. Королевої “Quid est Veritas?”, В. Винниченка “Історія Якимового будинку” та ін. Особливо слід відзначити параграфи “Ревізія тексту про текст в українському експериментальному романі”, “Новела- казка як інкорпорований текст у прозі 20–30-х років ХХ ст.”, “Трансгресивний вимір новелістичних сюжетних схем”, як і вир і зняються ориг і нальн і с тю контекстуальних вимірів у потрактуванні вставних новел у творах В. Ярошенка “Гробовище”, Д . Бузька “Голяндія”, Я. Качури “Ольга”, О. Досвітнього “Кварцит”, Г. Шкурупія “Двері в день”, Б. Тенети “Гармонія і свинушник”, І. Ле “Історія радості”, Ю. Шпола “Золоті лисенята”, М. Могилянського “Честь” та ін. Третій розділ присвячено дослідженню новели як інтертексту літературного порубіжжя ХХ–ХХІ ст. Викликають особливий інтерес , спонукають до роздумів і дискусій, а водночас окреслюють напрямки подальших досліджень ідеї, висловлені в параграфах “Сучасний новелістичний конструкт крізь призму культурних парадигм”, “Літературні фрактали в смисловому простор і постмодернізму”, “Текст-колаж як вияв монтажної композиції”, де теоретичні узагальнення здійснено на матеріалі творів не лише української (Б. Бойчук, М . Гримич , В . Єшкілєв , О . Гуцуляк , Ю. Іздрик, Г. Пагутяк, Т. Малярчук та ін.), а й зарубіжної літератури (М. Павич, О. Памук, Д. Кіш, Б. Карасу, А. Бітов, Т. Толстая, О. Сивун та ін.). Складність вирішення проблеми взаємодії романної та новелістичної форм зумовила залучення широкого масиву творів А. Любченка (“Вертеп”), Г. Михайличенка (“Блакитний роман”), Ю. Яновського (“Вершники”, “Чотири шаблі”), О. Гончара (“Тронка”), І. Чендея (“Скрип колиски”), М. Вайно (“Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету”), Є. Пашковського (“Вовча зоря”), М. Матіос (“…Майже ніколи не навпаки”), Ю. Іздрика (“Подвійний Леон”) та ін. Окрім того, у четвертому розділі “Епічний контекст новели: варіації жанрово-структурної взаємодії” авторка частково зосереджується на проясненні ролі вставних новел у драматургії та есеїстиці. Такий п ідх і д дозволив авторц і монографії всебічно розкрити специфіку, генезу й еволюцію новели у структурі художнього твору, а також простежити модифікації новелістичних складових на прикладі текстів різних стильових масивів та естетичної значущост і (бароко, романтизм, реалізм, модернізм, соціалістичний реалізм, постмодернізм), адже до розгляду залучено як класичні, так і сучасні твори, зокрема й так званої “масової літератури”. Дослідження Олени Бровко заслуговує на увагу всіх, хто цікавиться проблемами вивчення теорії та історії прози і свідчить про кваліфіковане виконання концептуально продуманого задуму, що вирізняється широтою узагальнень і влучністю спостережень. Вікторія Дмитренко Отримано 6 червня 2011 р. м. Луганськ