Бентежний genius loci в поезії Івана Драча
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/144291 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Бентежний genius loci в поезії Івана Драча / В. Левицький // Слово і Час. — 2011. — № 10. — С. 58-59. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-144291 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1442912018-12-16T01:23:02Z Бентежний genius loci в поезії Івана Драча Левицький, В. Дати 2011 Article Бентежний genius loci в поезії Івана Драча / В. Левицький // Слово і Час. — 2011. — № 10. — С. 58-59. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/144291 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дати Дати |
| spellingShingle |
Дати Дати Левицький, В. Бентежний genius loci в поезії Івана Драча Слово і Час |
| format |
Article |
| author |
Левицький, В. |
| author_facet |
Левицький, В. |
| author_sort |
Левицький, В. |
| title |
Бентежний genius loci в поезії Івана Драча |
| title_short |
Бентежний genius loci в поезії Івана Драча |
| title_full |
Бентежний genius loci в поезії Івана Драча |
| title_fullStr |
Бентежний genius loci в поезії Івана Драча |
| title_full_unstemmed |
Бентежний genius loci в поезії Івана Драча |
| title_sort |
бентежний genius loci в поезії івана драча |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Дати |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/144291 |
| citation_txt |
Бентежний genius loci в поезії Івана Драча / В. Левицький // Слово і Час. — 2011. — № 10. — С. 58-59. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT levicʹkijv bentežnijgeniuslocivpoezííívanadrača |
| first_indexed |
2025-07-10T19:03:52Z |
| last_indexed |
2025-07-10T19:03:52Z |
| _version_ |
1837287859538624512 |
| fulltext |
Слово і Час. 2011 • №1058
18. Ткаченко А. Іван Драч: Літературний портрет. – К.: Дніпро, 1988.
19. Ткаченко А. Іван Драч – поет, кінодраматург, політик. – К., 2000.
20. Юрчук О. Необарокові тенденції в українській літературі ХХ ст.: Автореф. дис. … канд. філол. наук. – К., 2007.
Отримано 12 вересня 2011 р. м. Київ
В’ячеслав Левицький
БЕНТЕЖНИЙ GENIUS LOCI В ПОЕЗІЇ ІВАНА ДРАЧА
І . Драч належить до письменників , які
звертають виняткову увагу на простір. Місце в
їхніх творах виявляється не лише складником
хронотопу, а й рушієм сюжету, героєм. Докладна
географічна мапа , укладена за віршами
шістдесятника, була б обсяговою: від Венеції
до Саянів. Але один із локусів у доробку лірика
здається найзагадковішим. Це Київ.
Імовірно, І. Драча нечасто зараховують до
урбаністів. Хоча, як випливає з низки поезій,
а також із концепції збірки “Київське небо”,
він мислить свою художню лабораторію в
міських координатах. У цьому плані показове
зізнання ліричного суб’єкта “Київського сонету”:
“…В Києві стаю Лаокооном, / Обплетений
гримучим телефоном” [3, 133]. Припускаємо, що
процитовані рядки не обмежуються алюзіями
на тяжкість столичного побуту. Згідно з кількома
версіями Лаокоон, про якого із самоіронією згадує “я”-поет, був жерцем
Аполлона [5, 37]. Письменник ніби вбачає в Києві випробування, здатне
звеличити творчі злети.
Не менш суттєво й те, що Лаокоон здобуває акустичне втілення. Він
обплетений саме “гримучим телефоном”. Підкреслення звучності – виняткова
заслуга І. Драча в розбудові київського тексту. Справді, поети 1910-х –
1930-х рр., активізуючи такий процес в українській урбаністиці, зосереджувалися
на писемній сфері. Усна царина викликала недовіру модерністів, насамперед
“неокласиків”. М. Зеров у творі “Київ – традиція” сатирично відгукувався про
“теревені” Е. Ляссоти, “байки” Г. Левассера де Боплана [4, 28]. Низка поетів
надавали усному наративу ідеологічного забарвлення. Ліричний суб’єкт
П. Филиповича, звертаючись до Києва, констатував: “Хто повірить словам,
що Андрій Первозванний / На високих горах твою славу прорік?” [8, 75].
Певний виняток у спостереженій тенденції до плекання письма уособлювали
футуристи, приміром М. Семенко й А. Чужий [див.: 9, 390-391].
І. Драч співвідносить Київ із “торжеством звуку”. Наймасштабніше це
засвідчено у вірші “Діти ходять по Києву”. Панораму, яка відкривається юним
учасникам екскурсії, вони пізнають через мелодику мовлення. На прогулянці
“всі діалекти плюскочуть”. Зокрема, “полтавчаночки котять / своє ніжно-
59Слово і Час. 2011 • №10
ласкаве “ель”, / А гуцулята… / Випромінюють слово просонцене, / прозоре, мов
карамель” [2, 207]. В іншій поезії Київ 1905 р. у сприйнятті І. Франка змальовано
як “розпашілий хор”, котрому протиставлений “фальцет жандарма” [2, 192].
Завдяки звукомузиці й дошукуванню “внутрішніх форм” фіксується краєвид
Оболоні з оболоками, “хмарами на припоні” та “кранами буйнотонними” в
лоні [2, 279]. Навіть графіті Софійського собору у присвяті С. Висоцькому
письменник стилізує під підслухану сповідь.
Київські локуси, вирізнені шістдесятником, досить традиційні. Спадкоємність
простежується і в їх трактуванні. Наприклад, “піжон солом’янський” [2,
207] у розглянутому вірші про екскурсію ототожнюється із “солом’янськими
романтиками” [6, 222] із циклу М. Рильського “Адоніс і Афродіта”. Утім чимало
урбаністів із покоління “розстріляного Відродження” майже не поетизували
образів київської індустрії. Д. Фальківський іще досить несподівано називав
гудки заводу “Арсенал” “арфами праці” [7, 148]. Натомість І. Драч свідомо
посилається й на “Арсеналу” прострілені [2, 207] священні, вічні [2, 248] груди,
і на “гарячий клич” [2, 248] заводського гудка, і на “Кіберцентр”, який постає
в одному переліку з Лаврою та Софією [3, 28]. Парадоксально, що споруди
Печерського монастиря взагалі порівнюються із семафором [3, 18].
Зрештою, із уявленнями про Київ нині тісно пов’язаний і сам І. Драч.
Розповідаючи про свої асоціації з містом, італійський славіст С. Ґрачотті згадав
І. Драча – чи не єдиного з літераторів, окрім М. Гоголя [1, арк. 2-3].
Тож, хоча Київ у доробку шістдесятника наділений певним бентежним генієм
місця, історично простір столиці невід’ємний від діяльності поета. Навіть
знаменна дата в біографії письменника збігається з цьогорічним, а також із
майбутніми ювілеями одного з героїв, хронотопів і рушіїв сюжету І. Драча –
Софіївського собору.
ЛІТЕРАТУРА
1. Ґрачотті С., Левицький В. “Рим – це повітряна куля Гоголя…”: Інтерв’ю // Приватний архів
В. Левицького. – 2009. – Машинопис. – 3 арк.
2. Драч І. Вибрані твори: У 2 т. – К.: Дніпро, 1986. – Т.1: Поезії / Передм. Л. Новиченка. – 351 с.
3. Драч І. Вибрані твори: У 2 т. – К.: Дніпро, 1986. – Т.2: Вірші та драматичні поеми. – 326 с.
4. Зеров М. Твори: У 2 т. – К.: Дніпро, 1990. – Т.1: Поезії. Переклади / Упор. Г. Кочур, Д. Павличко. –
843 с.
5. Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2 т. / Гл. ред. С. Токарев. – М.: Сов. Энциклопедия, 1991–1992.
– Т. 2. – 1992. – 719 с.
6. Рильський М. Лірика / Упор. Л. Таран. – К.: Дніпро, 1995. – 334 с.
7. Фальківський Д. Ранені дні / Передм., упор. М. Неврлі. – Братислава: Словацьке педагог. тов-во; Пряшів:
Відділ укр. літер-ри, 1969. – 322 с.
8. Филипович П. Поезії: Переклади / Упор., передм. В. Поліщука. – Черкаси: Брама, 2007. – 256 с.
9. Ilnytzkyj Oleh S. Abstraction and Ukrainian Futurist Literature // Modernism in Kyiv: Jubilant
Experimentation / Еdited by Irena R. Makaryk and Virlana Tkacz. – Toronto – Buffalo – London: University of
Toronto Press, 2010. – P. 387-406.
Отримано 12 вересня 2011 р. м. Київ
|