Діалог Леопольда Стаффа зі світовою літературою

Діалог Леопольда Стаффа зі світовою літературою

Рецензія на книгу: Циховська Е.Д. Творчість Леопольда Стаффа як простір інтертексту: Монографія. – Донецьк: ЛАНДОН-ХХІ, 2011. – 344 с.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2011
1. Verfasser: Александрова, Г.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2011
Schriftenreihe:Слово і Час
Schlagworte:
Рецензії
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/144301
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Діалог Леопольда Стаффа зі світовою літературою / Г. Александрова // Слово і Час. — 2011. — № 10. — С. 107-109. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-144301
record_format dspace
spelling irk-123456789-1443012018-12-16T01:23:10Z Діалог Леопольда Стаффа зі світовою літературою Александрова, Г. Рецензії Рецензія на книгу: Циховська Е.Д. Творчість Леопольда Стаффа як простір інтертексту: Монографія. – Донецьк: ЛАНДОН-ХХІ, 2011. – 344 с. 2011 Article Діалог Леопольда Стаффа зі світовою літературою / Г. Александрова // Слово і Час. — 2011. — № 10. — С. 107-109. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/144301 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії
Рецензії
spellingShingle Рецензії
Рецензії
Александрова, Г.
Діалог Леопольда Стаффа зі світовою літературою
Слово і Час
description Рецензія на книгу: Циховська Е.Д. Творчість Леопольда Стаффа як простір інтертексту: Монографія. – Донецьк: ЛАНДОН-ХХІ, 2011. – 344 с.
format Article
author Александрова, Г.
author_facet Александрова, Г.
author_sort Александрова, Г.
title Діалог Леопольда Стаффа зі світовою літературою
title_short Діалог Леопольда Стаффа зі світовою літературою
title_full Діалог Леопольда Стаффа зі світовою літературою
title_fullStr Діалог Леопольда Стаффа зі світовою літературою
title_full_unstemmed Діалог Леопольда Стаффа зі світовою літературою
title_sort діалог леопольда стаффа зі світовою літературою
publisher Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate 2011
topic_facet Рецензії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/144301
citation_txt Діалог Леопольда Стаффа зі світовою літературою / Г. Александрова // Слово і Час. — 2011. — № 10. — С. 107-109. — укp.
series Слово і Час
work_keys_str_mv AT aleksandrovag díalogleopolʹdastaffazísvítovoûlíteraturoû
first_indexed 2025-07-10T19:05:28Z
last_indexed 2025-07-10T19:05:28Z
_version_ 1837287962331578368
fulltext 107Слово і Час. 2011 • №10 ДІАЛОГ ЛЕОПОЛЬДА СТАФФА ЗІ СВІТОВОЮ ЛІТЕРАТУРОЮ Циховська Е.Д. Творчість Леопольда Стаффа як простір інтертексту: Монографія. – Донецьк: ЛАНДОН-ХХІ, 2011. – 344 с. Поряд із проникненням порівняльного підходу в усі галузі науки про літературу, розширенням проблемно-тематичного поля компаративістики, останнім часом спостерігаємо й іншу тенденцію: порівняльне літературознавство поєднується з філософією, психологією, історією, активно застосовує ідеї герменевтики, рецептивної естетики, семіотики, структуралізму. Функції компаративістики та її статус у сучасному літературознавстві дають змогу порушувати й розв’язувати на якісно новій основі фундаментальні проблеми міжлітературних взаємодій. Питання про співвідношення національного художнього досвіду з інонаціональним набуває принципового значення в осмисленні своєрідності художнього стилю й окремих письменників, і тенденцій та закономірностей цілих літератур. Вдячний матеріал для компаративних досліджень становить, зокрема, поезія Леопольда Стаффа (1878–1957) . Львів’янин, народжений у чеській сім’ї, випускник Львівського університету, “Аполлон польської поезії”, “громадянин св і т у і мешканець європейсько ї літератури”, “поет таємниці, метафізичного неспокою” належить одразу трьом епохам – добі “Молодої Польщі”, міжвоєнному двадцятиліттю й післявоєнним часам. Він залишив після себе величезний творчий доробок – 17 збірок поезій, його спадщину активно вивчають І. Мачеєвська, Є. Квятковський, М. Вика, Г. Панчик, Д. Сквірут, У. Лементович, В. Мадида, Н. Хаджініколау, М. Шчот, Л. Пощпєхова, Б. Мондра, С. Мразек, Є. Жьомек, В. Вуйчик, Н. Богомолова та ін . На жаль , українською мовою жодної книжки Стаффа не знайти , досі маємо лише окремі публікації в періодиці – переклади М. Рильського, Г. Кочура, Д. Павличка, М. Рудницького, В . Го ц ул е н к а , Р. Л у б к і в с ь к о го , М. Рябчука, В. Колодія, Л. Череватенка, І. Гнатюка, В. Лучука, М. Луківа та ін. Не часто до цієї постаті зверталися й українські літературознавці, маємо лише монографію Юлії Булаховської “Творчість Леопольда Стаффа і стильові пошуки польської поезії першої половини ХХ ст.” (К.: “Наукова думка”, 1970). Тому монографія Елліни Циховської “Творчість Леопольда Стаффа як простір інтертексту” заслуговує на увагу як новаторська праця, у якій здійснено прочитання творчості митця в площині часопростору – однєї із фундаментальних к ате гор ій св і тобуття й водночас – ключової категорії поетики, отже, засадничих моментів, які втілюються у процесі творчості. Такий напрямок дослідження вважаємо перспективним, оскільки він дає змогу окреслити цілісну картину часопросторових елементів, їхню взаємодію чи взаємовідштовхування. І хоча термін хронотоп розглядається в багатьох працях (про нього писали Н. Арутюнова, І. Єгоров, Л. Жегіна, Ю . Лєвіна , М . Лейт іс , Д . Ліхачов , Ю. Лотман, Б. Мейлах, С. Неклюдов, В. Топоров, З. Тураєва, Б. Успенський, О. Фрейденберг, Ю. Щеглов, українські вчені – Л. Дзіковська, Н. Копистянська, Н . Мос к а л е н к о , Л . При ход ь к о , Е. Свенцицька, С. Скиба, Н. Тодчук, Т. Філат, Л. Цибенко та ін.), своєрідність художньо го часопростору поез і ї Л. Стаффа ще не була предметом розгляду і в польському літературознавстві. Студія Е . Циховської – здобуток широкого вивчення джерел, ретельного аналізу та систематизації їх на основі Слово і Час. 2011 • №10108 сучасних підходів у компаративістиці. Базовою для дослідження є презумпція інтертекстуальності, що фіксує залежність часопростору Л. Стаффа від впливів ніцшеанства, францисканізму, руссоїзму та орієнталізму. Завдання авторки – виокремлення основних часопросторових площин у творчості митця та їх класифікація, розгляд особистості Л. Стаффа та його творів у контексті загальнокультурних філософських та літературних віянь його доби, систематизація співдотичності Л. Стаффа з письменниками й текстами інших країн та здійснення на основі ч а с о п р о с т о р о во ї п р о бл емат и к и компаративного аналізу творів польського поета з текстами інших митців. Вона концептуально прочитує доробок Стаффа через кілька основних домінант, характерних для його творчості. Струк т ура прац і Е . Циховсько ї послідовно й переконливо демонструє розгортання дослідницької лог іки , п е р е д б а ч а є п а н о р а м н і с т ь т а універсальність . У першому розділі “Біографічний часопростір тексту ” розкрито безпосередню залежність творчості Л. Стаффа від його життєпису; окреслено основні засади біографічної мотиваці ї художнього світу митця . Часопросторові зміни в біографії поета, через усю творчість якого проходять метафори “світу – саду” і “життя-мандрівки” авторка співвідносить з опозицією “свій–чужий”, відчуттям героя, який, перебуваючи “тут”, прагне залишити його для іншого “там”, де в компаративному аспе к т і “св і й ” сп і в в і днесений і з розташуванням “т ут ” (парадигма Л. Стафф – Львів – польська література), а “чужий” зі вказівкою “там” (парадигма М. Коцюбинський – П. Верлен – Ф. Ніцше – світова література). Е. Циховська полемізує з критиками, на думку яких лірика Л. Стаффа “малоособистісна”, і переконливо доводить, що біографізм зумовив інтертекстуальну лінію всієї його творчості . Тому Л . Стаффа за схильністю до біографічності, згідно з класифікацією О. Воррена та Р. Веллека, досл і д ниця назива є водноча с і “об’єктивним” письменником, здатним уникнути біографізму у своїх текстах, і “суб’єктивним”, на якого біографічний чинник впливає несв ідомо через прочитане, побачене, перекладене, і помітний він хіба що у творах. Такий біографізм, на її думку, прочитується як інтертекстуальність. Другий розділ “ Інтертекстуальний ч а с о п р о с т і р ” в и б у д о в а н о з а посередництва інтертекстів творчості Л . Стаффа , що виникли внаслідок “поетичного стану”, або “пісенного стану” (П. Валері). Сам по собі цей стан є запуском механізму попередніх досвідів , він активізує ретроспективні та проспективні погляди, породжуючи таким чином не тільки інтертекстуальні контексти, а й екфрази, переклади. “Поетичний стан” – натхнення від ознайомлення з чужими текстами, унаслідок чого постає власний текст, прихована взаємодія текстів – транстекстуальність. Інтертекстуальність Е. Циховська трактує як переміщення “поетичного стану” вчорашнього читача в позицію сьогоднішнього автора. Наслідки цього процесу авторка спостерігає в метафізичних комплексах, ніцшеанських м о т и в а х , і н с п і р а ц і я х т в о р а м и Я . Кохановського , Ю . Словацького , К . Те т м а й є р а , Т . Р у ж е в и ч а , К . Галчинсько го , Данте Ал і ґ ’єр і , М. Метерлінка, Е. По, Г. Гофмансталя, Г. Гауптмана, Г. Ібсена, Г. Д’Анунціо, Л. Толстого, А. Франса, Б. Паскаля та ін., що пронизують творчий доробок Л . Стаффа . І н терте к с т уальн і с ть у творчост і Л . Стаффа залежала насамперед від його перекладацької діяльності, що була напрочуд продуктивна й численна. Саме завдяки перекладам, наголошує Е. Циховська, інша культура ставала частиною творчості перекладача, відкривала для нього нові інтертекстуальні горизонти Третій розділ “Семантичний часопростір” дешифрує проблемн і координати поетичної мови Л. Стаффа, якій, зокрема, притаманні ознаки “печального тексту”, існування героя в оніричному просторі, синестетичні прийоми, превалювання тепер ішнього часу й водночас – поєднання в теперішньому всіх трьох часів, зосередження уваги на перехідній порі – змалюванні сутінок, розмежування на зовнішній та внутрішній простори. Л . Стафф , за спостереженнями Е . Циховської , насамперед митець спац і оцентри зму ( у центр і йо го с в і т о бач е н н я – п р о с т і р ) , я к и й упросторовує реч і як у прямому, так і в переносному сенсі, прагнучи упорядкувати світ, знайти для всього 109Слово і Час. 2011 • №10 логічне пояснення. Незважаючи на те, що в такому роді літератури, як лірика, може взагалі бути відсутній простір, поезія Л. Стаффа завжди, за невеликим винятком, ідентифікується з простором і часом. Авторка визначає всю творчу спадщину Л. Стаффа простором одного художнього твору. Концепт простору постає різнобічно, зокрема, залежить від уподобань автора, періодів життя митця, коли перевага надавалася тому чи тому простору, а також від контактних і типологічних впливів. Однак майже завжди цей простір поданий у тісному взаємозв ’язку з часом . Зазвичай у Л. Стаффа переважає прагнення вже в першому рядку вірша подати вичерпну інформацію про хронотоп , в якому відбуваються ті чи ті події. Авторка обґрунтовано доводить, що світ, змальований Л. Стаффом, – це площина постійних метаморфоз, яка безперервно перероджується, що позиціонує майже кожен вірш поета. Відтворюється хроніка доби , в якій поетично прописаний проміжок часу. Простір поезії визначається насамперед фенологічними процесами, регламентуючись сезонними явищами і змінами в рослинному і тваринному світі, що зумовлені порами року й погодними умовами. Особливу увагу Е. Циховська звертає на Стаффів просторовий континуум, який може бути й малим – локус кімнати, і великим – охоплювати світ, або й глобальним – виходити за межі планети, внутрішнім і зовнішнім, концентруватися як у межах фізичного світу (будинок, країна , степ), так і поза фізичними рамками (сон, спогад) тощо. Протягом одн іє ї стаффівської поез і ї можна побачити вплив часу на простір, коли той самий простір минає перед очами читача, змінюючись із ліком часу від темної години до ранку, повторюючись у такому самому перебігу із сезонами. Простір у поезії Л. Стаффа потрібен, власне, як сигналізування часу. Порушуючи проблему глобального часу, перебіг його у Всесвіті, Л. Стафф, за спостереженнями дослідниці, намагався розглянути поряд із цими масштабами власне життя як маленької одиниці великого задуму, як породження Бога, до якого Л. Стафф щоразу звертається. Скріплюючи речі , презентуючи їх у природній злитості, час водночас стає аксіологічним мірилом, що наближає майже будь-яку екзистенцію до логічного завершення, до кінця, або, як її називає Стафф, – “bezkres” (безмежність). Дослідження Е. Циховської цінне не лише тим, що в ньому на основі компаративного прочитання творчості Стаффа вибудовано цілісну картину хронотопу його доробку. У модусі часопростору розглянуто такі явища , як сугестія , синестезія , утопія, ідеальний герой, язичницьке і християнське, рецентивізм, поетизація повсякдення, внутрішнє, зовнішнє та інші літературознавчі феномени. Цю працю характеризують відкритість, полілог з багатьма теоріями й концепціями, зокрема з польською літературознавчою думкою, що дає змогу побачити ширші горизонти поезії ХХ ст. У широкому контексті культурно-історичної взаємодії Заходу і Сходу проаналізовано контексти, які будуються на діалозі філософії, літератури, культурології на рівні тем, мотивів, образів і показують, що типологічна схожість текстів Л. Стаффа з текстами його попередників і сучасників – це не прості “впливи”, це процес творчого засвоєння, унаслідок якого з’являються оригінальні національно марковані форми. Важливі й типологічні паралелі з українською поезією – творчістю М. Вороного, М. Драй-Хмари, Д. Загула, Є. Маланюка, О. Олеся, М. Рильського, М. Семенка, П. Филиповича та ін., яким теж були властиві часопросторові рефлексії. Е. Циховська переконливо доводить, що творчі контакти Л. Стаффа й інших європейських письменників були не випадковими, а зумовленими суголосністю естетичних поглядів, задумів, схожим світобаченням, пошуками нових прийомів художнього відтворення світу. Інтертексти Л. Стаффа виходять далеко за межі “мегатексту” (М. Епштейн) національної літератури, що становить фрагмент світової літератури , і свідчать про міжлітературний художній діалог. Галина Александрова Отримано 28 серпня 2011 р. м. Київ

Ähnliche Einträge