Асоціонім у постмодерному тексті
Рецензія на книгу: Галич А. Естетичні пошуки в українській постмодерній літературі: асоціонімний вимір: Монографія. – Луганськ: Книжковий світ, 2011. – 192 с.
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2012
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/145016 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Асоціонім у постмодерному тексті / Д. Тищук // Слово і Час. — 2012. — № 6. — С. 105-107. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-145016 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1450162019-01-14T01:24:02Z Асоціонім у постмодерному тексті Тищук, Д. Рецензії Рецензія на книгу: Галич А. Естетичні пошуки в українській постмодерній літературі: асоціонімний вимір: Монографія. – Луганськ: Книжковий світ, 2011. – 192 с. 2012 Article Асоціонім у постмодерному тексті / Д. Тищук // Слово і Час. — 2012. — № 6. — С. 105-107. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/145016 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Тищук, Д. Асоціонім у постмодерному тексті Слово і Час |
| description |
Рецензія на книгу: Галич А. Естетичні пошуки в українській
постмодерній літературі: асоціонімний вимір:
Монографія. – Луганськ: Книжковий світ, 2011. –
192 с. |
| format |
Article |
| author |
Тищук, Д. |
| author_facet |
Тищук, Д. |
| author_sort |
Тищук, Д. |
| title |
Асоціонім у постмодерному тексті |
| title_short |
Асоціонім у постмодерному тексті |
| title_full |
Асоціонім у постмодерному тексті |
| title_fullStr |
Асоціонім у постмодерному тексті |
| title_full_unstemmed |
Асоціонім у постмодерному тексті |
| title_sort |
асоціонім у постмодерному тексті |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/145016 |
| citation_txt |
Асоціонім у постмодерному тексті / Д. Тищук // Слово і Час. — 2012. — № 6. — С. 105-107. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT tiŝukd asocíonímupostmodernomutekstí |
| first_indexed |
2025-07-10T20:41:47Z |
| last_indexed |
2025-07-10T20:41:47Z |
| _version_ |
1837294016844005376 |
| fulltext |
105Слово і Час. 2012 • №6
ЛІТЕРАТУРА
1. Бетко І. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії ХІХ – початку ХХ століття. – Zielona Gora –
Kijow, 1999. – 160 с.
2. Бетко І. На шляхах духовної інтеграції (Глибиннопсихологічні, релігійно-філософські та ритуально-
міфологічні мотиви в українській постмодерній прозі). – Wydawnictwo Uniwersytetu Warminsko-Mazurskego
w Olsztynie, 2010. – 264 с.
3. Бетко І. Українська релігійно-філософська поезія. Етапи розвитку. – Katowice, 2003. – 240 с.
4. Грабович Г. Шевченко як міфотворець. Семантика символів у творчості поета. – К., 1991. – 212 с.
5. Пилкингтон С. М. Иудаизм / Пер. з англ. Е.Г. Богдановой. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. – 400 с.
6. “Я дуже щиро Вас люблю…”: Шевченко у розповідях сучасників / Упоряд., передм., прим.
О.В. Ковалевського. – Харків: Прапор, 2004. – 352 с.
7. Янг Дж. Христианство / Пер. с англ. К. Савельева. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2001. – 384 с.
Ярослав Голобородько
Отримано 19 березня 2012 р. м. Херсон
АСОЦІОНІМ У ПОСТМОДЕРНОМУ ТЕКСТІ
Галич А. Естетичні пошуки в українській
постмодерній літературі: асоціонімний вимір:
Монографія. – Луганськ: Книжковий світ, 2011. –
192 с.
У монографії А. Галича ґрунтовно досліджується
специфіка функціонування асоціоніма в чоловічому
та жіночому прозовому дискурсі сучасної української
постмодерної літератури, розглядаються проблеми
асоціоніма як тропа, подається оригінальна класифікація
достеменно не описаних на сьогоднішній момент
засобів художньої образності. Звернення дослідника до
проблеми асоціонімності вважаємо знаковим, оскільки
саме асоціонім як літературознавчий троп сублімує в
собі можливість продемонструвати мистецькі здібності
авторів і простежити реальний зв ’язок художнього
прозописьма з плином життя суспільства.
Проблема асоціоніма в контексті
сучасного літературно-мистецького
процесу належить до малодосліджених,
але перспективних галузей . Автор
мо н о г р аф і ї о р г а н і ч н о п о є д н а в
умовиводи щодо сутності та естетичної
ролі асоціоніма з диференціацією
прозового континууму актуальної
національної прози на гендерній основі.
Дослідження – як із формального, так
і зі змістового боку – оформлене на
основі принципу логічної послідовності.
Оскільки асоціонім ще недостатньо
пояснений, первинна увага надається
обґрунтуванню художньо-естетичної
сутності асоціоніма. Наступний рівень –
ілюстрація специфіки побутування
асоціонімів у сучасній українській
проз і . Закономірним висновком є
спроба типології тропів, зроблена на
основі проаналізованого в монографії
актуально-інформативного масиву.
У першому розділі монографічного
дослідження “Асоціонім як проблема
л і терат урознавства ” теоретично
обґрунтована естетика асоціоніма як
художнього тропа. “Асоціонім,– пише
А. Галич, – це свідомо створений автором
шляхом переходу загальної назви у
власну троп, ключовою ознакою якого є
асоціативність, котра збуджує свідомість
реципієнта, викликаючи в ній певні образи,
фантоми, згадки, які поєднують переносне
лексичне значення цього художнього
Слово і Час. 2012 • №6106
засобу із семантикою різних слів, що
позначають предмети, явища чи факти
минулого, теперішнього і майбутнього,
залучаючи набуті реципієнтом знання
з історії, філософії, мистецтва, релігії,
міфології, етики, естетики тощо” (29-
30). Визначальний для дослідника
синтетичний характер асоціоніма ,
що зумовлює його філософічність і
глибинний підтекстовий ресурс.
Джерельна база монографії ілюструє
неоднозначність та актуальність теорії
художньої асоціонімності. Одним із
визначальних концептів тлумачення
асоціоніма для дослідника слугує
постмодерн ізм . Основну частину
джерельної бази дослідження становлять
праці вітчизняних та зарубіжних учених
у галузі постмодернізму: Д. Затонського,
Т. Гундорово ї , Н . Зборовс ь к о ї ,
Ю . Ко вба с е н к а , Л . Бербенец ь ,
В . Данил е н к а , Л . Ла в р и н о в и ч ,
Ф. Джеймсона, І. Ільїна, Н. Кіреєвої,
В. Курицина, Ж.-Ф. Ліотара, В. Пестерева
та ін. Окрім того, проаналізовано праці,
присвячені гендерним дослідженням,
онтології, теорії асоціонімів. Проте досі
жодний із дослідників не звернув уваги
на широкі естетичні можливості такого
тропа, як асоціонім.
У першому розділ і пояснюється
вибір гендерного підходу при аналізі
літературних твор ів . Різниця між
маскулінним і фемінним світобаченням та
світовідчуттям проглядається в текстах
вітчизняних авторів на асоціонімному
рівні. Саме це дає підстави окремо
розглянути асоціонімний світ українських
письменників – чоловіків і жінок (28).
Другий розд іл праці п ід назвою
“Ас оц і о н і мний с в і т у к ра ї н с ь к и х
письменників-постмодерністів: чоловічий
дискурс” – це наслідок тривалої та
копіткої праці автора в напрямку аналізу
асоціонімів у літературних творах .
Об’єктами дослідження постають такі
романи , як “Дванадцять обручів ” ,
“Таємниця”, “Рекреації” Ю. Андруховича;
“Рівне / Ровно (стіна)” О. Ірванця; мемуари
Т. Прохаська ; “Культ” , “Поклоніння
ящірці”, “Архе” Любка Дереша. Автор
демонструє автентичність асоціонімного
простору кожного зі згаданих творів, не
обмежуючись банальним окресленням
тропів і поясненням їх художнього
призначення, а звертає увагу на специфіку
ідіостилю письменника, напрямку, у
якому митець себе кваліфікує; стисло,
але змістовно репрезентує сюжетно-
проблематичні та жанрові домінанти
творів.
У дру гом у розд і л і моно г раф і ї
найяс крав іше об і г р ано к онцеп т
постмодерності . Заслуга автора в
тому, що він, виклавши основні тези
постмодерну як віхи, розпорошивши
їх стосовно методів кожного з авторів,
урешті зрозумілою та сприйнятливою для
реципієнта мовою показує читачеві, що
український постмодерн – не аморфне
явище, а самобутній мистецький дискурс,
що має як ідейне, так і формальне
втілення.
У третьому розділі праці – “Естетичні
фун кц і ї а с оц і о н і м а в романн і й
творчості українських письменниць:
жіночий дискурс” – А. Галич розглядає
асоц іон іми у творах Г. Пагутяк ,
Г. Та р а сю к т а І . Розд о буд ь к о .
Асоц іон імний дискурс Г. Пагутяк
має сакралізований характер , для
Г. Тарасюк пріоритетом виступає гостре
політичне значення, асоціоніми у прозі
І. Роздобудько – гранично фемінні.
На основі гендерного підходу автор
демонструє су тн і сн і в і дм і нност і
чоловічого та жіночого письма. Одним
із найістотніших висновків стає те, що
вектор постмодерну у творах жінок
більше, ніж у чоловіків, набуває ознак
традиційного мистецького прозописьма.
У четвертому розділі, що має назву
“Типологія асоціонімів вітчизняних
письменників постмодерністів”, подано
оригінальний погляд на дискутивну
проблему типології асоціонімів. Аналіз
творчості українських письменників-
постмодерністів кінця XX – початку
XXI ст. дає підстави виокремити такі
різновиди асоціон ім ів : асоціон ім -
символ, асоціонім-алегорія, асоціонім-
референція , асоціонім -синестезія ,
асоціонім-концепт, асоціонім-капітель.
Ця класифікація суттєво доповнює й
розширює дослідження цього тропа
В. Галич (139).
Художня роль асоціоніма-символу –
створення специфічної мистецької
моделі в уяві читача, яка дозволить йому
активізувати ресурси своєї свідомості для
розуміння закодованих у тропі життєвих
концептів. Асоціонім-алегорія заохочує
читача по-новому осмислити життя в
усіх його виявах; асоціонім-референція
107Слово і Час. 2012 • №6
вводиться автором у текстове плетиво
лише один раз, але позначає ключові
буттєві модуси; асоціонім-синестезія
максимально заповнений авторськими
емоціями та сентенціями. В асоціонім-
концепт закладено такий важливий
суспільно-історичний інформативний
посил. Графічні постмодерні ігри зі
шрифтом відтворює асоціонім-капітель.
Дослідник вдало обґрунтовує свій
по гляд на принципи г рупування
асоціонімів на семантико-структурному
рівні. Варіант класифікації асоціонімів,
виведений А . Галичем , послужив
основою для спроби оформлення
ще трьох різновидів цього тропа на
матеріалі прозової творчості Г. Тарасюк.
І деться про асоц іон ім - констатив
(посередник у процесі мистецької
констатації загальновідомих політичних,
історичних фактів), асоціонім-декларатив
(декларується авторська світоглядна
позиція та естетика) та асоціонім-комісив
(через троп автор підбурює читача до
активних змін спочатку в собі, а згодом –
у житті).
“Естетичні пошуки в українськ ій
постмодерній літературі: асоціонімний
вимір” А. Галича – не просто перше
повне дослідження в царині інтерпретації
асоціоніма як тропа . Це праця , що
знаменує важливий етап у розвитку
теорії асоціонімності, котра сьогодні
постає одним із найперспективніших
напрямк ів сучасного українського
літературознавства.
Дар’я Тищук
Отримано 21 лютого 2012 р. м. Луганськ
ЛІТЕРАТУРА ЯК ПРОСТІР ПАМ’ЯТІ
Овчаренко Н.Ф. Парадигма пам’яті: канадський дискурс:
(творчий портрет Тімоті Ірвінга Фредеріка Фіндлі): Монографія. –
К.: Ін Юре, 2011. – 259 с.
Культурний простір Канади , як і ї ї статус на геополітичній мапі ,
прикметний невизначеністю, котра не дає змоги вписати країну та її
культуру в один простір; як соціокультурному суб’єктові Канаді властива
розщеплена свідомість, негомогенна ідентичність. Географічно належна до
Американського континенту, відділена від Європи Атлантичним океаном,
Канада, проте, залишається відмежуванням цього європейського світу,
а водночас постає країною, віддаленою від усього світу географічно, її
природні ландшафти залишаються незаселеними й не цивілізаційними, а
отже, якоюсь мірою постають первісними. Таке географічне розташування
схиляє до міфологічної інтерпретації канадського простору в літературі, до
вписування країни в міфологему Нового світу.
Якоюсь мірою ці вектори осмислення
соціокультурного простору, умотивовані
суто географічними особливостями,
визначатимуть і розвиток канадської
літератури. Для України канадський
світ не чужий , бо від часів першої
трансатлантичної еміграції між двома
державами сформувалися потужні
зв’язки, зокрема й літературні, якщо
пригадати , ск ільки письменник ів ,
науковців (передовсім, гуманітаріїв)
із українським корінням працюють
в університетах Торонто , Оттави ,
Едмонтона, Вікторії тощо.
П р о б л е м а т и к а “ к а н а д с ь к о ї
ідентичності ” постає центральною
в рецензованій монографії доктора
філологічних наук Наталії Овчаренко.
Слід зазначити, що українська наука не
часто робить це письменство об’єктом
вивчення порівняно з літературами
Великої Британії та Сполучених Штатів
Америки . Здається , що внутрішня
розколотість цього простору потребує
|