Література як простір пам'яті

Рецензія на книгу: Овчаренко Н.Ф. Парадигма пам’яті: канадський дискурс: (творчий портрет Тімоті Ірвінга Фредеріка Фіндлі): Монографія. – К.: Ін Юре, 2011. – 259 с.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Дроздовський, Д.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2012
Schriftenreihe:	Слово і Час
Schlagworte:	Рецензії
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/145018
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Література як простір пам'яті / Д. Дроздовський // Слово і Час. — 2012. — № 6. — С. 107-111. — Бібліогр.: 2 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-145018
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1450182019-01-14T01:23:53Z Література як простір пам'яті Дроздовський, Д. Рецензії Рецензія на книгу: Овчаренко Н.Ф. Парадигма пам’яті: канадський дискурс: (творчий портрет Тімоті Ірвінга Фредеріка Фіндлі): Монографія. – К.: Ін Юре, 2011. – 259 с. 2012 Article Література як простір пам'яті / Д. Дроздовський // Слово і Час. — 2012. — № 6. — С. 107-111. — Бібліогр.: 2 назв. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/145018 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії Рецензії
spellingShingle	Рецензії Рецензії Дроздовський, Д. Література як простір пам'яті Слово і Час
description	Рецензія на книгу: Овчаренко Н.Ф. Парадигма пам’яті: канадський дискурс: (творчий портрет Тімоті Ірвінга Фредеріка Фіндлі): Монографія. – К.: Ін Юре, 2011. – 259 с.
format	Article
author	Дроздовський, Д.
author_facet	Дроздовський, Д.
author_sort	Дроздовський, Д.
title	Література як простір пам'яті
title_short	Література як простір пам'яті
title_full	Література як простір пам'яті
title_fullStr	Література як простір пам'яті
title_full_unstemmed	Література як простір пам'яті
title_sort	література як простір пам'яті
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Рецензії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/145018
citation_txt	Література як простір пам'яті / Д. Дроздовський // Слово і Час. — 2012. — № 6. — С. 107-111. — Бібліогр.: 2 назв. — укp.
series	Слово і Час
work_keys_str_mv	AT drozdovsʹkijd líteraturaâkprostírpamâtí
first_indexed	2025-07-10T20:42:03Z
last_indexed	2025-07-10T20:42:03Z
_version_	1837294035797016576
fulltext	107Слово і Час. 2012 • №6 вводиться автором у текстове плетиво лише один раз, але позначає ключові буттєві модуси; асоціонім-синестезія максимально заповнений авторськими емоціями та сентенціями. В асоціонім- концепт закладено такий важливий суспільно-історичний інформативний посил. Графічні постмодерні ігри зі шрифтом відтворює асоціонім-капітель. Дослідник вдало обґрунтовує свій по гляд на принципи г рупування асоціонімів на семантико-структурному рівні. Варіант класифікації асоціонімів, виведений А . Галичем , послужив основою для спроби оформлення ще трьох різновидів цього тропа на матеріалі прозової творчості Г. Тарасюк. І деться про асоц іон ім - констатив (посередник у процесі мистецької констатації загальновідомих політичних, історичних фактів), асоціонім-декларатив (декларується авторська світоглядна позиція та естетика) та асоціонім-комісив (через троп автор підбурює читача до активних змін спочатку в собі, а згодом – у житті). “Естетичні пошуки в українськ ій постмодерній літературі: асоціонімний вимір” А. Галича – не просто перше повне дослідження в царині інтерпретації асоціоніма як тропа . Це праця , що знаменує важливий етап у розвитку теорії асоціонімності, котра сьогодні постає одним із найперспективніших напрямк ів сучасного українського літературознавства. Дар’я Тищук Отримано 21 лютого 2012 р. м. Луганськ ЛІТЕРАТУРА ЯК ПРОСТІР ПАМ’ЯТІ Овчаренко Н.Ф. Парадигма пам’яті: канадський дискурс: (творчий портрет Тімоті Ірвінга Фредеріка Фіндлі): Монографія. – К.: Ін Юре, 2011. – 259 с. Культурний простір Канади , як і ї ї статус на геополітичній мапі , прикметний невизначеністю, котра не дає змоги вписати країну та її культуру в один простір; як соціокультурному суб’єктові Канаді властива розщеплена свідомість, негомогенна ідентичність. Географічно належна до Американського континенту, відділена від Європи Атлантичним океаном, Канада, проте, залишається відмежуванням цього європейського світу, а водночас постає країною, віддаленою від усього світу географічно, її природні ландшафти залишаються незаселеними й не цивілізаційними, а отже, якоюсь мірою постають первісними. Таке географічне розташування схиляє до міфологічної інтерпретації канадського простору в літературі, до вписування країни в міфологему Нового світу. Якоюсь мірою ці вектори осмислення соціокультурного простору, умотивовані суто географічними особливостями, визначатимуть і розвиток канадської літератури. Для України канадський світ не чужий , бо від часів першої трансатлантичної еміграції між двома державами сформувалися потужні зв’язки, зокрема й літературні, якщо пригадати , ск ільки письменник ів , науковців (передовсім, гуманітаріїв) із українським корінням працюють в університетах Торонто , Оттави , Едмонтона, Вікторії тощо. П р о б л е м а т и к а “ к а н а д с ь к о ї ідентичності ” постає центральною в рецензованій монографії доктора філологічних наук Наталії Овчаренко. Слід зазначити, що українська наука не часто робить це письменство об’єктом вивчення порівняно з літературами Великої Британії та Сполучених Штатів Америки . Здається , що внутрішня розколотість цього простору потребує Слово і Час. 2012 • №6108 часу для кристалізації адекватних теорій, які б вияскравлювали сутність проблем. Канадський культурний простір чимось нагадує розбите люстерко, і в такий спосіб ця країна уподібнюється до Ірландії початку ХХ ст., описаної в “Уліссі” Дж. Джойса. Н. Овчаренко так само послуговується метафорою дзеркала, тільки залучаючи до свого дослідження у формі теоретичної пролегомени концепцію Ж. Лакана, де самоідентифікац ія у св ічад і й розуміння власної інакшості в тому ж дзеркал і – важливий елемент психологічного зростання індивіда , соціалізація, усвідомлення своєї сутності тощо. “Зустріч із дзеркалом виконує каталітичну функцію, що ініціює роз- виток “его” у значенні самоусвідомлення. У такий спосіб “формування концепції “его” проходить у межах імагології : суб’єкт набуває образу, або суб’єкт стає об ’єктом”. Інакше кажучи, у процесі перетворення на суб’єкт “его” повинне увібрати принцип і критерії “іншості” як наслідок образу “свого” [1, 7]. У центрі монографії – постать одного з чільних авторів канадської літератури Тімоті Ірвінга Фредеріка Фіндлі (1930 – 2002), творчість якого, наважимося в и з н ат и , п о к и що н едо с тат н ь о репрезентована в Україні. Невипадково дослідниця часом звертається до чеховських впливів на художній світогляд Фіндлі, наче прокладаючи шлях між слов’янським і канадським простором у добу транс- і мультикультуралізму. “Пам ’ять , за Чеховим , є засобом , через який більшість з нас досягає здорового глузду. Акт пригадування несе людині благо. Катарсис. Пам’ять – це послаблююче, за допомогою якого ми позбавля ємось теперішнього… Пам’ять – це форма надії. Пригадування – більше за віддання честі померлим. Пригадування – це засіб з’єднатися із ними – бути у пам’яті одним цілим з ними. Пам’ять – це виживання” [1, 69]. Ці міркування канадського письменника доводять його спорідненість із дискурсом пам’яті, властивим європейській культурі. Рецензоване дослідження постає актуальним саме сьогодні, коли світ відзначає 10-річчя від дня смерті митця , згадуючи його життєвий і творчий шлях, осмислюючи доробок у парадигмах ширшого культурологічного контексту (притаманного сучасним трансатлантичним культуральним студіям), а також визначаючи образ Канади як когнітивний, соціокультурний, географічний, літературний, наративний через тексти Т. Фіндлі – письменника, зарахованого до когорти найвизначніших л і терат урних представник і в ц і є ї країни. Його простір літератури має складну динаміку, тут представлено й антивоєнний досвід, і функціонування постмодерністської транквільності, і змішування дискурсів, і гібридизацію наративних стратегій. “Психологічні хитання , риси суворої реальності і натуралізм є незмінними компонентами наративу про складний час історичних зламів з ї хньою невизначен істю . Спосіб світобачення у такі часи ламає стереотипи, і не багатьом дано талант побачити чи відчути межу між даром божим і божим проклят тям. А отже, існування поза часом та простором, а точніше у власному часі і просторі для багатьох персонажів романів Т. Фіндлі є необхідною якістю, завдячуючи якій вони шукають “власну “іншість” = власну ідентичність”, що у глобальному плані співвідноситься з пошуком ідентичності національної. Ця поширена в канадській літератур і психосоц іальна ід іома перетворюється у художньому дискурсі романів на вивірену часом та простором (північноаме риканський континент XX – початку XXI століть) концептуальну схему поступального розвитку. Тому невипадково, стаючи на шлях цього розвитку, персонажі романів Т. Фіндлі вдаються до складної пси хологічної гри, варіанти якої змінюються від твору до твору, залишаючи незмінною принципову константу пошуку людиною самої себе у заплутаному суперечливому світі” [1, 164-165]. К а н а д а с ь о г о д н і і с н у є н а перехресті різних соціокультурних і навіть соціополітичних проекцій . “Невизначеність” країни має кілька рівнів, одними з центральних постають політичний та культурний . Канада ніколи не провадила експансіоністської політики , не тяжіла до політично - і д е ол о г і ч н о ї м іфот в о рч о с т і н а кшталт наративу “великої нації” або міліарних міфів. Водночас ця держава заселена нащадками колоніалістів . “Постколоніальність канадської культури 109Слово і Час. 2012 • №6 включає й трансформоване поняття “третього світу”. А. Лоусон, наприклад, називає Канаду “другим св і том ” , підкреслюючи цим образним терміном про міжне її становище між домінуючою і підлеглою культурами . Канадська ідентичність формувалася на основі культури поселенців, осілих колоністів, яка заснована на дуалізмі та водночас антитезі понять “поселенець-загарбник” (Д. Брайтон, А. Лоусон)” [1, 8-9]. Проте сьогодні Генерал-губернатором держави може бути людина з гаїтянської родини б іженц ів , як наприклад , Мікаель Жан. Канада внутрішньо поділена на франкомовну та англомовну, вона перебуває в непростих відносинах із культурним і політичним простором Сполучених Штатів, утворивши свої специфічні “кресові контактні зони”, або, за визначенням американських теоретиків, “invisible places” (Ф. Мартін Ґутьєррес), мешканці яких мають щось на кшталт подвійного громадянства, дозволу на одночасне перебування у двох географічних локусах. Усе це позначається на ментальності цього простору. Теоретик постколоніалізму й ґендерних студій (з елементами марксистського аналізу ) Ґаятрі Чакраворті Співак наводить украй промовистий факт – випадок зі свого життя, який допомагає зрозуміти індійську identity в Канаді: “Я перетнула кордон на шляху з Нью-Йорка до Торонто (у мене індійський паспорт) без проблем, бо передбачається, що індієць із постійним місцем проживання у США не намагатиметься нелегально залишитися в Канаді. Через два дні я полетіла в Лондон, там виконала програму і поверталася назад до Канади з тим самим паспортом і відкритою візою у США. Канадські авіалінії сказали, що не можуть мене прийняти. Я запитала чому, і працівниця відповіла, що мені потрібна віза в Канаду. Я сказала: “Подивіться, я та сама людина, з тим самим паспортом…” Ідентифікація: ‘з Індії’, хіба не так? Якщо летіти з Лондона, то індієць цілком може зіскочити в Канаді, і мені була потрібна віза в той самий паспорт на шляху до Канади з Лондона, але не зі Сполучених Штатів… Ідучи, я сказала цій жінці з деякою гіркотою: “Не кажіть “ми не можемо прийняти вас” – це звучить не по-людськи. Наступного разу скажіть, що правила цього не дозволяють, тоді ми обидві – жертви”. І вона подивилася на мене з величезним подивом, тому що в Гітроу темношкіра жінка не може сказати білій жінці нічого подібного…” [2; 65-66]. Попри артикульовану постколоніальну проблематику, у цьому фрагменті маємо також і вкрай важливі ремарки стосовно Канади як простору невизначеності, що позначається на особливій несвободі. Однак у жодному разі останню не можна порівняти з досвідом посттоталітарних чи постгеноцидних країн, радше, ідеться про несвободу як невизначеність , несвободу, продиктовану “подвійним поглядом” (“double vision”), що становить питому рису канадської культури. Худ ож н я мо ва а н а л і з о в а н о г о письменника гетерогенна, у ній багато запозичень із мови кінематографа . “Художня проза Т. Фіндлі побудована на метафо рах, першоосновою творення яких є техніка кіно, структурні засоби, що нагадують роботу кінокаме ри, яка проектує на екрані все, що стається в реаль ності. Це те безумство цивілізації, що відобразилося у новинах про хід Другої світової війни, які справи ли таке сильне враження на Фіндлі-підлітка і наза вжди закарбувалися у його свідомості” [1, 198]. Водночас можна говорити і про той різновид епістемології, наявної у творах, яка розкриває питання про природу людського “Я”, про базові архетипні структури, котрі визначають людське існування, його досвід у просторі й часі. Із цього випливає й тема полишеності особи в новому часі, її екзистенційної самотності. “Твір Т. Фіндлі, врешті-решт, про самотність людини. Самотній Куртц, самотній Мерлоу, самотні Лайла і Емі Вайлі, самотня лікар Фарджон. Письменник, власне , зводить протистояння між персо нажами до боротьби окремих самотностей. Цей засіб надає йому можливість здійснити подорож глибоко в найпотаємніші куточки людських душ, досліджуючи межі людської особистості. Роман “Мисливець за головами”, який закликає до роздумів і сповнений магії та стилістичної досконалості, є блискучим відображенням людської природи . У кожному його епізоді, у кожній з сюжетних ліній, у кожному персонажеві відчутна подвійність буття. Герої живуть у двох реальностях, у двох світах, реальному й зумисно сформованому психотропними Слово і Час. 2012 • №6110 речовинами, реальному й намальованому хворою психікою” [1, 142]. Як слушно зазначає Н. Овчаренко, дослідження про Т. Фіндлі не варто вибудовувати хронологічно, ідучи за часом написання й публікації його романів. Письменник вибудував свою концепцію канадськості; його дев’ять романів, п ’єси, повісті витворюють макросвіт новітньої канадської літератури, який у художній спосіб осмислює доволі непрості питання , що , безперечно , виходять за межі літературного досвіду. “Все висловлене у цій книзі – більш-менш систе матизоване узагальнення стану речей в літератур ному контексті Канади – має на меті простежити магістральний канонічний напрям літератури краї ни: утвердження identity (курсив наш. – Д. Д.), усвідомлюване на різних дисциплінарних та понятійних рівнях і завдяки різним художнім засобам, а отже, показати, наскільки “канадським” письменником є Тімот і Фіндлі . Адже те , про що йшлося, безпосередньо стосується його творчості, висвітлює його “канадійність”, органічний зв ’язок з культурою його батьківщини” [1, 256]. Крім того, новітня “канадська література віддзеркалює не лише складності та суперечності культурно-історичного шляху розвитку країни, а, з одного боку, глобалізує, узагальнює , з другого – дробить , деталізує окремі тенденції у сфері сучасної культури й реальності країни в цілому. В ній постструктуралістські та постмодерністські моделі пов’язуються з постколоніальним та феміністським дискурсом . “Колоніальним” дехто з канадських дослідників вважає не просто певний історичний період, а способи функціонування дискурсу. Художня література Канади останніх десятиліть втілює сформульовану дослідниками ідею щодо контексту, який зміщує традиційне уявлення про ідентичність суб’єкта” [1, 6]. Природно, що в такому разі дослідниця на рівні методології звертається до інтердисциплінарного інструментарію. Говорячи про канадську літературу, неможливо використати лише одну методологію. Радше, науковий дискурс, підпорядкований завданню висвітлити в цьому письменстві концепт “identity”, залучає елементи наратології, психоаналізу, постколоніальних студій, міфокритики, семіотики тощо. “Парадигма пам’яті” Н. Овчаренко – праця, у котрій найбільше уваги приділено тексту, а теорія стає формою підсвічення найважливіших аспектів , про які в описовому форматі неможливо сказати точно й адекватно. Проте ця монографія фактично – перше дослідження Т. Фіндлі в українському літературознавстві, тому природною постає потреба авторки переказати кілька фабульних фрагментів, акцентувати на психології головних героїв, процитувати важливі сцени. У такий спосіб розширюється горизонт потенційних читачів. Хоча канадська література в Україні сприймається часом на рівні стереотипного розуміння, проте маємо досить потужну традицію амери к а н с ь к и х т а бри та н с ь к и х студій (праці Т. Денисової, Н. Торкут, Н. Жлуктенко та ін.). Такий підхід у монографії долає бар’єр історичного й соціокультурного незнання . Крім того, дослідниця вдається не лише до репрезентації Т. Фіндлі в дискурсивному ракурсі, а й пропонує важливі ремарки щодо його біографії. Подібні елементи прояснюють письменницьку постать на тлі історії літератури, визначають специф і к у авторсько го бачення , світогляду, психології. На при к лад і т ворчос т і одно го письменника досл ідниця показує весь спектр проблем, властивих для новітньої канадської літератури. Це теми божевілля, вписування національної історії в міфологему Нового Світу, розщеплення психолог і ї суб ’єкта , окреслення нових причин самотності, екзистенційної кризи. Н. Овчаренко зауважує, що, наприклад, роман “Дочка піаніста” – це “поетична і трагічна історія про яскраву, сповнену життєвої сили жінку, безумство якої було ї ї даром і прокляттям водночас. Якщо дотримуватися запропонованої автором твору музичної термінології (прелюдія, кода ) , то емоц ійна напруга його останніх сторінок співвідноситься з могутнім кресчендо” [1; 164]. Так само “сюжетна “лінія “батьки-діти” одна з центральних у творчості Фіндлі. Діти – найобділеніші долею персонажі” [1, 76]. Щодо міфологічного підґрунтя у творчості письменника, то передовсім можна згадати його роман “Небажані для подорожі”. “Результатом неординарної поетичної уяви Т. Фіндлі став його 111Слово і Час. 2012 • №6 роман “Небажан і для подорож і ” . Спираючись на сюжет біблійної оповіді про вселенський потоп та ковчег Ноя, Т. Фіндлі створив власний пародійно- гротескний, фантастико-карнавальний, гумористичний та сумний , глибоко гуманістичний та трагічний, сповнений особливої магії варіант класичного міфу. Як будь-який міф, міф Нового Світу, що лежить в основі роману, дуже специфічно інтерпретує й універсалізує події. А отже, прадавня біблійна історія з Книги Буття перетворюється на властиву творам Т. Фіндлі алегорію – апокаліптичне вселенське руйнування сучасного йому світу. Письменник по- ставив перед собою доволі складне завдання. Його інтерпретація біблійної розповіді стала значною та цікавою ланкою у цілому напрямі літератури XX століття (згадаймо “Йосифа та його братів” Т. Манна чи роман англійця Дж. Барнса “Історія світу у десяти з половиною розділах”)” [1, 76-77]. Кожний роман Т. Фіндлі аналізовано саме через призму такої “проблемної ситуації”. Часом герої канадського автора втілюють глобальну національну проблему: травму, що має вихід в історію, мілітаристський досвід тощо. Романи письменника оголюють центральну стратегію: окреслити людину в часі, визначити психосоціальні, соціокультурні маркери такої ідентичності. А для цього автор, як переконує Н. Овчаренко, удається до виписування їх на площині “рольових ігор”: зміна ролей, потрапляння в нове середовище стає лакмусовим папірцем для визначення кризових аспектів. Проте всі ці мікросюжети, представлені в монографії, допомагають зрозуміти, у який спосіб конструюється канадська і д е н т и ч н і с т ь , р е к о н с т р ую є т ь с я історичний досвід , переосмислено колоніальність, окреслено місце Канади в мультикультуральному світі. Усі ці аспекти слугують головному завданню: показати, в яких формах відбувається виписування Свого і Чужого. Науковець випробову є к о г н і т и в н і п і д ходи , залучаючи лаканівський психоаналіз, у котрому Інший постає не суб’єктом чи об ’єктом , а частиною власної самості . Пропоноване дослідження ц і к аве й тим , що в ідкриває нов і форми існування постмодерністського дискурсу – на матеріалі канадської літератури. “Карнавалізація дискурсу в канадській літературі фокусується, на думку канадсько ї критики , на постмодерністській бінарній парадигмі “ п о я в и - в і д с у т н о с т і ” . Хара к т е р и персонажів, згідно з цією концепцією, нібито не “виписані” автором до кінця, вони упродовж твору знаходяться у стані формування, становлення. Ця гра- зникнення (зі сторінок книги зокрема) наголошує на зв’язку між присутністю та відсутністю” [1, 142]. “Позаяк реальність є конструкцією дискурсив ною, стратегія появи та відсутності встановлює мож- ливість формулювання досвіду не лише в реальному шарі подій (поява), а й у вигаданому, нереальному (відсутність). Роман “Мисливець за головами” по- чинається з дивно ї л і тературно ї “відсутності”: Лайла помилково дає змогу злочинцеві Куртцу втекти з певної сторінки роману Конрада та шукає зниклого персонажа, який існує десь в Торонто в іпостасі лікаря-психіатра Куртца . Засіб інтертекстуальності допомагає викликати на допомогу Мерлоу ” [1, 143]. Творчості митця властиве постмодерністське обігравання історичного наративу, виписування міфологічних сюжетів у формі іронічного дискурсу, гротеску. Монографія Н. Овчаренко цікава і ґрунтовна. Методологія дослідження побудована в такий спосіб, що перед нами не лише розгортається історія канадської літератури протягом майже п’ятдесяти років, а й постають окресленими важливі світоглядні аспекти в теоретичному позначенні. ЛІТЕРАТУРА 1. Овчаренко Н. Ф. Парадигма пам’яті: канадський дискурс: (творчий портрет Тімоті Ірвінга Фредеріка Фіндлі): Монографія. – К.: Ін Юре, 2011. – 259 с. 2. Spivak G. The Post-Colonial Critic. Interviews, Strategies, Dialogues. – New York: Routledge, 1990. – 334 p. Дмитро Дроздовський Отримано 5 лютого 2012 р. м. Київ

Література як простір пам'яті

Institution

Ähnliche Einträge