Ультраструктурні зміни в нервах ясен у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією та їх модифікації в умовах застосування фармакотерапії

Ультраструктурні зміни в нервах ясен у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією та їх модифікації в умовах застосування фармакотерапії

У щурів лінії SHR з вираженою артеріальною гіпертензією досліджували ультраструктурні зміни в нервових елементах ясен, а також модифікації таких змін у групах тварин з фармакологічною корекцією гіпертензії за допомогою біпрололу, тіотриазоліну та кверцетину. У тварин з підвищеним артеріальним тиско...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2013
Автор: Черкасова, О.В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України 2013
Назва видання:Нейрофизиология
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/148071
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Ультраструктурні зміни в нервах ясен у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією та їх модифікації в умовах застосування фармакотерапії / О.В. Черкасова // Нейрофизиология. — 2013. — Т. 45, № 2. — С. 156-161. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-148071
record_format dspace
spelling irk-123456789-1480712019-02-17T01:25:09Z Ультраструктурні зміни в нервах ясен у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією та їх модифікації в умовах застосування фармакотерапії Черкасова, О.В. У щурів лінії SHR з вираженою артеріальною гіпертензією досліджували ультраструктурні зміни в нервових елементах ясен, а також модифікації таких змін у групах тварин з фармакологічною корекцією гіпертензії за допомогою біпрололу, тіотриазоліну та кверцетину. У тварин з підвищеним артеріальним тиском виявлені значні ультраструктурні розлади в мієлінізованих нервових волокнах та інтенсивні апоптотичні зміни нейролемоцитів. У цій ситуації застосований з лікувальною метою тіотриазолін продемонстрував істотну інгібіторну дію щодо апоптозу та нейропротекторні властивості. 2013 Article Ультраструктурні зміни в нервах ясен у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією та їх модифікації в умовах застосування фармакотерапії / О.В. Черкасова // Нейрофизиология. — 2013. — Т. 45, № 2. — С. 156-161. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0028-2561 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/148071 616.314.17−008.1−031.81−08−092:611−018.7:557.354 uk Нейрофизиология Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У щурів лінії SHR з вираженою артеріальною гіпертензією досліджували ультраструктурні зміни в нервових елементах ясен, а також модифікації таких змін у групах тварин з фармакологічною корекцією гіпертензії за допомогою біпрололу, тіотриазоліну та кверцетину. У тварин з підвищеним артеріальним тиском виявлені значні ультраструктурні розлади в мієлінізованих нервових волокнах та інтенсивні апоптотичні зміни нейролемоцитів. У цій ситуації застосований з лікувальною метою тіотриазолін продемонстрував істотну інгібіторну дію щодо апоптозу та нейропротекторні властивості.
format Article
author Черкасова, О.В.
spellingShingle Черкасова, О.В.
Ультраструктурні зміни в нервах ясен у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією та їх модифікації в умовах застосування фармакотерапії
Нейрофизиология
author_facet Черкасова, О.В.
author_sort Черкасова, О.В.
title Ультраструктурні зміни в нервах ясен у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією та їх модифікації в умовах застосування фармакотерапії
title_short Ультраструктурні зміни в нервах ясен у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією та їх модифікації в умовах застосування фармакотерапії
title_full Ультраструктурні зміни в нервах ясен у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією та їх модифікації в умовах застосування фармакотерапії
title_fullStr Ультраструктурні зміни в нервах ясен у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією та їх модифікації в умовах застосування фармакотерапії
title_full_unstemmed Ультраструктурні зміни в нервах ясен у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією та їх модифікації в умовах застосування фармакотерапії
title_sort ультраструктурні зміни в нервах ясен у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією та їх модифікації в умовах застосування фармакотерапії
publisher Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України
publishDate 2013
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/148071
citation_txt Ультраструктурні зміни в нервах ясен у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією та їх модифікації в умовах застосування фармакотерапії / О.В. Черкасова // Нейрофизиология. — 2013. — Т. 45, № 2. — С. 156-161. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series Нейрофизиология
work_keys_str_mv AT čerkasovaov ulʹtrastrukturnízmínivnervahâsenuŝurívzíspontannoûarteríalʹnoûgípertenzíêûtaíhmodifíkacíívumovahzastosuvannâfarmakoterapíí
first_indexed 2025-07-12T18:13:56Z
last_indexed 2025-07-12T18:13:56Z
_version_ 1837465902154514432
fulltext NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2013.—T. 45, № 2156 УДК 616.314.17−008.1−031.81−08−092:611−018.7:557.354 О. В. ЧЕРКАСОВА1 УЛЬТРАСТРУКТУРНІ ЗМІНИ В НЕРВАХ ЯСЕН У ЩУРІВ ЗІ СПОНТАННОЮ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА ЇХ МОДИФІКАЦІЇ В УМОВАХ ЗАСТОСУВАННЯ ФАРМАКОТЕРАПІЇ Надійшла 29.11.12 У щурів лінії SHR з вираженою артеріальною гіпертензією досліджували ультраструк- турні зміни в нервових елементах ясен, а також модифікації таких змін у групах тварин з фармакологічною корекцією гіпертензії за допомогою біпрололу, тіотриазоліну та квер- цетину. У тварин з підвищеним артеріальним тиском виявлені значні ультраструктурні розлади в мієлінізованих нервових волокнах та інтенсивні апоптотичні зміни нейролемо- цитів. У цій ситуації застосований з лікувальною метою тіотриазолін продемонстрував істотну інгібіторну дію щодо апоптозу та нейропротекторні властивості. КЛЮчОВІ СЛОВА: нерви ясен, артеріальна гіпертензія, біпролол, тіотриазолін, кверцетин, ультраструктурні модифікації, апоптоз. 1 Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця МОЗ України, Київ (Україна). Ел. пошта: Timur_X007@i.ua (О. В. Черкасова). ВСТУП Артеріальна гіпертензія є провідним симптомом низки надзвичайно поширених захворювань серце- во­судинної системи. Стабільне підвищення артері- ального тиску супроводжується судинно­нервовою дистрофією в багатьох тканинах. Така патологія в тканинах пародонта часто призводить до розвитку генералізованого пародонтиту і втрати зубів, причо- му це відбувається у людей соціально активного віку [1]. Впровадження в останні роки нових бета­адре- ноблокаторів для лікування артеріальної гіпертензії дозволило досягати ефективного зниження артеріаль- ного тиску, але не дало змоги повністю уникати роз- витку супутніх негативних (у тому числі нейродеге- неративних) змін в органах і тканинах організму [2]. Нейродегенеративні зміни в тканинах ротової по- рожнини і, зокрема, в нервовому апараті ясен у па- цієнтів з артеріальною гіпертензією продовжують залишатися проблемою, що заслуговує на знач ну увагу нейрофізіологів і клініцистів. У зв’язку із викладеним визначення перспектив застосування тих або інших видів фармакотерапії для зменшен- ня кількості та виразності небажаних ускладнень у перебігу лікування артеріальної гіпертензії, в числі котрих значне місце посідає генералізований паро- донтит, є, безумовно, актуальним [3–6]. При цьому доцільним виглядає тестування ефективності засто- сування бета­адреноблокаторів у комплексі з пре- паратами, які відносять до групи так званих мета- болічних агентів. Вважається, що зручною та адекватною моделлю для тестування антигіпертензивних ефектів лікар- ських засобів є спонтанна артеріальна гіпертензія (САГ) у щурів лінії SHR, яка значною мірою відпо- відає особливостям артеріальної гіпертензії у лю- дей [7, 8]. Зважаючи на викладене вище, ми визна- чали ультраструктурні зміни в нервах ясен у щурів із САГ. Такі зміни вивчались у тварин, що не під- давалися будь­якій фармакотерапії, а також у SHR­ щурів, яким уводили бета­адреноблокатор біпролол або окремо, або в комплексі з метаболітними пре- паратами кверцeтином і тіотриазоліном. МЕТОДИКА Дослідження було виконано на 60 молодих ста- тевозрілих (вік 100 діб) щурах­самцях лінії SHR (Spontaneously Hypertensive Rats) та окремій гру- пі із п’яти нормотензивних щурів лінії WKR (normotensive Wistar­Kyoto Rats) такого самого віку. Тварини із САГ були поділені на шість груп по 10 щурів у кожній. Перша група була контроль- ною, щурам другої групи вводили біпролол, тре- тьої – тіотриазолін, четвертої – кверцетин. Твари- NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2013.—T. 45, № 2 157 УЛЬТРАСТРУКТУРНІ ЗМІНИ В НЕРВАХ ЯСЕН У ЩУРІВ З ГІПЕРТЕНЗІЄЮ нам п’ятої групи вводили біпролол у комплексі з кверцетином, а шостої – біпролол з тіотриазоліном. Біпролол (інша назва – бісопролол) є високо­ ефективним кардіоселективним бета­адренобло- катором [7], гіпотензивна дія якого після однора- зового введення триває протягом доби, причому фізіологічний циркадний ритм артеріального тиску зберігається. Кверцетин (3,5,7,3',4'­пентаоксифла- вон) є флавоноїдною сполукою рослинного похо- дження із широким спектром позитивних фармако- логічних (зокрема, антиоксидантних) ефектів [3]. Тіотриазолін (морфоліній­3­метил­1,2,3­триазолін­5 міацетат) є синтетичним метаболітним препаратом антиоксидантної та протиішемічної дії [4]. Всі зазначені фармакологічні препарати додавали до їжі (тіотриазолін та кверцетин у дозах 25, біпро- лол – у дозі 20 мг/кг). Тривалість досліду складала 90 днів. У всіх щурів до початку експерименту і че- рез 90 днів вимірювали артеріальний тиск (мм рт. ст.) на хвостовій артерії за допомогою відповідного приладу. Вірогідність різниць між досліджуваними показниками оцінювали за критерієм Ст’юдента; такі різниці вважали вірогідними при P < 0.05. Утримання тварин та маніпуляції з ними прово- дили у відповідності до положень «Загальних етич- них принципів експериментів на тваринах», ухва- лених Першим національним конгресом з біоетики (Київ, 2001), а також положень Європейської кон- венції про захист хребетних тварин, які викорис- товуються для експериментальних та інших цілей (Страсбург, 1985). Забір матеріалу (біоптатів тканин ясен) для на- ступного електронномікроскопічного досліджен- ня здійснювали під ефірним наркозом. Отримані зразки обробляли за загальноприйнятою методи- кою. Дослідження було виконано на базі відділу електрон ної мікроскопії (науковий керівник – проф. Л. О. Стеченко) Інституту проблем патології Націо­ нального медичного університету ім. О. О. Бого- мольця МОЗ України. Ультратонкі зрізи вивчали під електронним мікроскопом при збільшеннях на екрані від 2000 до 30000 та фотографували. РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ До початку експерименту артеріальний тиск у нор- мотензивних щурів становив у середньому 104.5 ± ± 5.5 мм рт. ст. і практично не змінювався по закін- ченню терміну спостережень (через 90 днів – 108.6 ± ± 5.6 мм рт. ст.). У щурів із САГ першої (контроль- ної) групи артеріальний тиск дорівнював 152.5 ± ± 5.5 мм рт. ст. і також майже не змінювався через 90 днів (157.2 ± 5.3 мм рт. ст.). Ці обидва значен- ня були істотно вищими, ніж відповідні показники у нормотензивних щурів (P < 0.05). Застосування бі- прололу протягом 90 днів (друга група) призводи- ло до зменшення середнього значення артеріально- го тиску із 148.5 ± 6.5 (перша доба експерименту) до 120.5 ± 5.5 мм рт. ст. Таке зменшення артеріального тиску у щурів із САГ в умовах застосування біпро- лолу було статистично вірогідним. Ізольоване засто- сування тіотриазоліну та кверцетину (третя та чет- верта групи) не впливало статистично значуще на показники артеріального тиску у щурів із САГ. У власній пластинці слизової оболонки ясен нор- мотензивних щурів виявлялися дрібні гілки нервів, до складу яких входили безмієлінові або/та мієлі- нізовані волокна. Периневрій був побудований з одного­двох шарів епітеліоїдних клітин видовженої і плоскої форми, розташованих у дублікатурі розви- неної базальної мембрани та з’єднаних щільними контактами. У цитоплазмі клітин периневрія спо- стерігалися численні піноцитозні пухирці. Поверх- ня нервових волокон також була вкрита базальною мембраною. Між зовнішньою базальною мембра- ною та базальною мембраною периневрія розташо- вувався щілиноподібний периневральний простір, заповнений колагеновими волокнами. Колагено- ві волокна також були розподілені в епіневрії (між нер вовими волокнами). Поблизу зазначених нервів можна було спосте- рігати макрофаги, цитоплазма яких мала помірну електронну щільність і була заповнена окремими вакуолями, дрібними первинними лізосомами та численними вторинними лізосомами різних розмі- рів і різної електронної щільності. Для нервів ясен щурів із САГ першої (кон­ трольної) та четвертої (щури, які одержували тільки кверцетин) SHR­груп характерними були значний ендоневральний та більш виражений пери- невральний (точніше, субпериневральний) набря- ки. Ультраструктура мієлінізованих волокон демон- струвала значні зміни порівняно з нормою; у той же час модифікації в безмієлінових нервових волокнах були відносно помірними. Особливо виразним виглядав субпериневральний набряк у паравазальних нервах ясен щурів першої (контрольної) групи. Периневральний простір у цих випадках був різко розширеним у ділянці при- лягання до аномально скорочених (з контрактурни- ми змінами) міоцитів артерій та артеріол (рис. 1) NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2013.—T. 45, № 2158 О. В. ЧЕРКАСОВА і доволі помірним у ділянці прилягання до стінки лімфатичних капілярів чи лімфатичних посткапіля- рів (останні відрізнялися від лімфатичних капілярів тільки наявністю клапанів) (рис. 2). Ступінь ультра- структурних змін мієлінізованих нервових волокон виглядав зумовленим ступенем субпериневрально- го набряку і в периартеріальних та периартеріоляр- них нервах залежав від стану міоцитів (їх надмір- ного або помірного скорочення) стінок артерій та артеріол. Домінуючими змінами у щурів першої та четвер- тої груп було порушення конфігурації мієлінізованих нер вових волокон та їх осьових циліндрів. Поздовжні перетини таких волокон переважно мали „хвилясту” форму завдяки наявності випинань та інвагінацій (рис. 1). Внутрішній і зовнішній контури мієлінових оболонок були, як правило, чіткими та рівними і (у більшості випадків) конгруентними один щодо одно- го (рис. 2; 3). Товщина мієлінової оболонки по пери- метру волокна варіювала; її потовщені ділянки були сегментованими (рис. 1). Відокремлені фрагменти можна було бачити як в ендоневральній сполучній тканині, так і в цитоплазмі осьового циліндра (рис. 2). У більшості мієлінізованих нервових волокон визна- чався помітний периаксолемальний набряк з появою вакуолей. Останні були переважно видовженої форми та заповнені електроннопрозорим вмістом. Такі ваку- олі відтісняли осьові циліндри або глибоко проникали в їх цитоплазму (рис. 2; 3). У деяких осьових цилін- драх порушувалась орієнтація мікротрубочок і нейро- філаментів та спостерігався їх локальний або навіть тотальний лізис (рис. 1). У щурів першої та четвертої груп ультраструк- тура більшості безмієлінових нервових волокон за- знавала мінімальних змін. Лише в деяких із них спостерігалися вогнищеве просвітлення аксоплаз- ми та різке розширення цистерн агранулярного ендоплазматичного ретикулума. Нейролемоцити (клітини Шванна) не демонстрували істотних мор- фологічних змін. Ядра лемоцитів найчастіше мали округлу або овальну форму з поодинокими негли- Р и с. 1. Ультраструктурні зміни в периартеріолярному нерві ясен щура лінії SHR першої (контрольної) групи. 1 – периневральний простір; 2 – периневрій; 3 – міоцити артеріоли; 4 – сегментація потовщеної ділянки мієлінової оболонки; 5 – відокремлені фрагменти мієлінової оболонки; 6 – безмієлінове нервове волокно. Стрілками відмічені зони тотального лізису мікротрубочок і нейрофіламентів осьового циліндра, подвійною стрілкою позначені вакуолі в аксоплазмі осьового циліндра. Р и с. 2. Ультраструктурні зміни в перилімфатичному нерві ясен щура першої (контрольної) групи. 3 – просвіт лімфатичного посткапіляра; 4 – ядро нейролемоцита. Потрійною стрілкою відмічений відокремлений фрагмент мієлінової оболонки в аксоплазмі осьового циліндра. Решта позначень ті ж самі, що й на рис. 1. Р и с. 3. Вакуолі (відмічені стрілками) в аксоплазмі осьового циліндра мієлінових волокон нерва ясен щура третьої групи. 1 – ядро нейролемоцита. 6 мкм 2 1 3 3 5 56 4 6.5 мкм 7 мкм 1 1 1 1 1 2 3 4 4 NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2013.—T. 45, № 2 159 УЛЬТРАСТРУКТУРНІ ЗМІНИ В НЕРВАХ ЯСЕН У ЩУРІВ З ГІПЕРТЕНЗІЄЮ бокими інвагінаціями. Однорідний дрібнограну- лярний хроматин середньої електронної щільнос- ті був рівномірно розподілений по перетину ядер. В окремих нейролемоцитах спостерігалися розши- рення і деформація елементів апарату Гольджі, де- грануляція цистерн ендоплазматичного ретикулума та їх вакуольна трансформація, локальне руйнуван- ня мітохондріальних крист, порушення цілісності внутрішньої мітохондріальної мембрани. Застосування біпрололу (ізольоване або в комп- лексі із кверцетином, друга та п’ята групи щурів) в істотній мірі знімало явища субпериневрального та ендоневрального набряку мієлінізованих волокон, але натомість з’являлися грубі зміни клітин пери- неврія, мієлінових оболонок, осьових циліндрів та нейролемоцитів. У нервах ясен щурів другої та п’ятої груп відмі- чалася деградація (аж до повного зникнення) ба- зальної мембрани, що в нормі оточує кожний шар периневральних клітин. Такі ж самі процеси відбу- валися з базальною мембраною окремих нервових волокон (рис. 4; 5). У тих ділянках нервів, де кліти- ни периневрія перебували в стані розпаду, перинев- рій як такий був повністю зруйнованим. Товщина і конфігурація мієлінової оболонки по- рушувалися, її внутрішній і зовнішній контури час- то втрачали конгруентність. При цьому мієліно- ві оболонки дисоціювалися; у них були наявними міжламелярні щілини різних розмірів (рис. 4, А). На окремих ділянках таких оболонок на тлі деформації спостерігалася гомогенізація пластинок, які втра- чали чіткість, а самі оболонки набували „повстепо- дібного” різко осміофільного вигляду. В інших ді- Р и с. 4. Ультраструктурні зміни у нерві ясен щура четвертої групи. На А: 1 – підвищення структурованості мікротрубочок і нейрофіламентів осьового циліндра. Стрілкою відмічений фрагмент мієлінової оболонки з концентрично розміщеними пластинками. На Б: 1 – залишки зруйнованого периневрія; 2 – ядро апоптозного нейролемоцита; 3 – фрагмент ядра апоптозного тіла, що формується. Стрілками відмічені фрагменти осьового циліндра. лянках мієлінових оболонок формувалися відносно відокремлені фрагменти з концентрично розміще- ними пластинками. У мієлінових оболонках утворювалися численні глибокі інвагінації, які відшнуровувалися та особ­ ливо вирізнялися в аксоплазмі осьових циліндрів на тлі тотального лізису мікротрубочок і нейрофі- ламентів (рис. 5). Деякі глибокі інвагінації мієліно- вої оболонки мали галузистий вигляд і відтискали аксони або розділяли їх на окремі фрагменти (клаз- мосоми) (рис. 4, А). В аксоплазмі осьових циліндрів нервових воло- кон спостерігалися локальні підвищення електрон ної щільності гіалоплазми та збільшення ступеня струк- турованості (підвищення осміофільності) мікро- трубочок і нейрофіламентів (рис. 4, А). У більшості осьових циліндрів тонка організація цитоскелета по- рушувалася, а в окремих циліндрах визначався тоталь- ний лізис мікротрубочок і нейрофіламентів (рис. 5). У безмієлінових нервових волокнах аксоплазма мала нерівномірну електронну щільність. У межах окремих ділянок кількість мікротрубочок і нейро- філаментів була різко зниженою. Нейролемоцити нервів щурів другої та п’ятої експериментальних груп демонстрували вираз- ні апоптотичні зміни (рис. 4, Б). Ранніми морфо- логічними проявами останніх є ущільнення ядра, конденсація та зморщений вигляд цитоплазми [9, 10]. У подальшому суперконденсований осміофіль- ний хроматин утворює в ядрі скупчення у вигляді звивистих пластів. Ядра апоптотичних нейролемо- цитів були деформованими з наявністю глибоких інвагінацій та перетяжок, які на пізніших стадіях 3 мкм А Б 2.4 мкм 1 1 1 1 3 2 2 3 NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2013.—T. 45, № 2160 О. В. ЧЕРКАСОВА фрагментувалися. Випини ядра відшнуровували- ся (зі збереженням ядерної оболонки). Внаслідок цього ядра розділялися на декілька частин, кожна з яких вміщувала брилки суперконденсованого хро- матину (Б). Локуси конденсованої цитоплазми в ді- лянках групування органел (разом з фрагментами ядра) відокремлювалися з формуванням обмежених мембраною апоптозних тіл. Поділені на апоптозні тіла нейролемоцити, клаз- мосомальні залишки осьових циліндрів та фрагмен- ти мієлінової оболонки через зруйнований пери- неврій потрапляли в аморфний матрикс сполучної тканини власної пластинки слизової оболонки ясен і, очевидно, піддавалися фагоцитозу. Про це свідчила характерна ультраструктура наявного в цитоплазмі макрофагів фагоцитованого матеріалу (рис. 5). У деяких фагоцитованих апоптозних тілах були присутні плямоподібні включення високої електрон ної щільності, а в інших – плямоподібні електроннопрозорі включення (рис. 5). Це (а також поява в цитоплазмі макрофагів жирових крапель), ймовірно, віддзеркалює етапи перетравлення де- градованого і, відповідно, фагоцитованого мієліну. Слід підкреслити наступне: макрофаги, які фаго- цитували залишки нервових волокон, істотно від- різнялися за морфологією первинних і вторинних лізосом від аналогічних клітин нормотензивних щурів. У межах другої та п’ятої груп щурів подібні макрофаги також відрізнялися від макрофагів влас- ної пластинки слизової оболонки ясен іншої лока- лізації. Ультраструктурні зміни нервів ясен щурів тре- тьої та шостої експериментальних груп (котрим уводили тіотриазолін) виглядали доволі помірни- ми (рис. 6; 7). Такі зміни спостерігалися головним чином у мієлінізованих нервових волокнах. Поді- бні нервові волокна у щурів шостої групи (котрі одержували біпролол з тіотриазоліном) відрізняли- ся характерною звивистістю мієлінової оболонки та нерівномірним розподілом мікротрубочок і нейро- філаментів осьового циліндра. Розподіл цих еле- ментів у щурів третьої групи (яким уводили тіль- ки тіотриазолін) був рівномірнішим. Наведені дані свідчать про антиапоптозну (зокрема, щодо нейро- лемоцитів), мієліностабілізуючу (щодо мієлінової Р и с. 5. Залишки фагоцитованих апоптозних тіл (відмічені стрілками) в цитоплазмі макрофага ясен щура четвертої групи. 1 – тотальний лізис мікротрубочок і нейрофіламентів осьового циліндра мієлінізованого нервового волокна; 2 – залишки зруйнованого периневрія. Р и с. 6. Нормалізація ультраструктури нерва ясен у щура другої групи. 1 – ядро периневральної клітини; 2 – ядро нейролемоцита; 3 – мієлінізоване, 4 – безмієлінове нервові волокна. 2.6 мкм 6 мкм 2 1 1 2 4 1 3 Р и с. 7. Помірні ультраструктурні зміни в нерві ясен щура шостої групи. 1 – периневрій; 2 – звивистість мієлінової оболонки; 3 – нерівномірний розподіл мікротрубочок і нейрофіламентів. 4.5 мкм 2 2 3 3 1 NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2013.—T. 45, № 2 161 УЛЬТРАСТРУКТУРНІ ЗМІНИ В НЕРВАХ ЯСЕН У ЩУРІВ З ГІПЕРТЕНЗІЄЮ оболонки, похідної від нейролемоцитів), нейроста- білізуючу (зокрема, щодо мікротрубочок і нейрофі- ламентів осьового циліндра) та бар’єрозберігаючу (зокрема, щодо структур периневрального бар’єра) дію тіотриазоліну. Загалом наші спостереження вказують на істотну лікувальну, а в умовах засто- сування біпрололу – протекторну дію тіотриазолі- ну щодо описаної нами патології нервів ясен щурів зі стабільно підвищеним кров’яним тиском. Харак- терною особливістю згаданої патології є розвиток значних негативних змін у нейролемоцитах (апоп- тоз останніх) і значні порушення структури мієлі- нової оболонки мієлінізованих волокон. Ця обо- лонка, як відомо [11], знаходиться в синергічній взаємодії з осьовим циліндром нервового волокна і, зокрема, з його цитоскелетом. Порівнюючи дані про структурні зміни нервів з описаними вище змінами епітелію, кровоносних та лімфатичних судин ясен у щурів лінії SHR [5, 6], ми можемо стверджувати, що у щурів із САГ до- сить яскраво виражена судинно­нервова дистрофія ясен. Така дистрофія є ознакою розвитку специфіч- ного дистрофічно­запального процесу, а саме гене- ралізованого пародонтиту, котрий у людей є сер- йозним ускладненням при артеріальній гіпертензії. Варто, проте, застережити, що впродовж терміну експерименту (90 днів) нам не вдалося зареєстру- вати у щурів таких характерних для людини ознак генералізованого пародонтиту, як утворення паро- донтальних кишень, рухомість і випадіння зубів. Це свідчить про те, що в умовах нашого експерименту у щурів лінії SHR ми досліджували лише «розтяг- нуту в часі» першу стадію розвитку генералізовано- го пародонтиту. Вона характеризується певною ста- більністю структурних і клінічних проявів; у людей відповідні зміни можуть бути значно драматичні- шими. З огляду на зазначене, одержані експеримен- тальні дані вказують на необхідність профілактики, своєчасного виявлення та комплексного лікування генералізованого пародонтиту в осіб з есенціаль- ною артеріальною гіпертензією; при цьому доціль- ним виглядає комбіноване застосування бета­адре- ноблокаторів і метаболітних препаратів. У контексті викладеного вище слід підкреслити, що в представленому дослідженні ми вперше ви- явили лікувальний (антиапоптозний) ефект засто- сування тіотриазоліну. Дія цього агента забезпечує збереженість упорядкованої структури нервових елементів ясен та лікувальний і нейропротекторний ефекти згаданого препарату при його сумісному за- стосуванні з біпрололом у комплексній фармакоте- рапії артеріальної гіпертензії в умовах експеримен- ту на тваринах. Отримані дані одночасно свідчать про досить істотні апоптогенні властивості біпро- лолу. Протективні та лікувальні властивості кверце- тину при його комплексному застосуванні з біпро- лолом виявилися в усякому разі значно слабшими, ніж такі у тіотриазоліну. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. А. В. Борисенко, М. Ю. Антоненко, Л. Ф. Сідельнікова, Практична пародонтологія, Доктор Медіа, Київ (2011). 2. Ю. И. Сиренко, “Лечение специальных групп пациентов с артериальной гипертензией”, Ліки, № 6, 19­22 (2004). 3. О. А. Вигівська, “Дослідження антигіпоксичних властивостей препаратів кверцетину”, Наук. вісн. Нац. мед. ун­ту ім. О. О. Богомольця, 11, № 1, 41­44 (2007). 4. И. А. Мазур, Н. А. Волошин, В. А. Визир, Тиотриазолин, тиоцетам, тиодарон в лечении сердечно­сосудистой патологии, Печат. мир, Запорожье (2012). 5. І. С. Чекман, А. В. Борисенко, М. Ю. Антоненко та ін., “Ультраструктурні зміни артерій та артеріол ясен у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією за умов її корекції біпрололом, тіотриазоліном та кверцетином”, Наук. вісн. Нац. мед. ун­ту ім. О. О. Богомольця, 18/19, № 2, 61­65 (2008). 6. І. С. Чекман, А. В. Борисенко, М. Ю. Антоненко та ін., “Вплив біпрололу, тіотриазоліну та кверцетину на структурні зміни ясен у щурів із спонтанною артеріальною гіпертензією”, Наук. вісн. Нац. мед. ун­ту ім. О. О. Бого­ мольця, 18/19, № 3, 54­58 (2008). 7. Р. С. Довгань, “Антигіпертензивна ефективність біпрололу у щурів з спонтанною артеріальною гіпертензією”, Наук. вісн. Hац. мед. ун­ту ім. О. О. Богомольця, 11, №1, 49­51 (2007). 8. І. С. Чекман, Я. М. Корнійкова, Р. С. Довгань, “Спонтанна артеріальна гіпертензія у щурів: патогенетичні механізми розвитку”, Ліки, № 1/2, 10­15 (2007). 9. G. Hacker, “The morphology of apoptosis,” Cell Tissue Res., 301, 5­17 (2000). 10. G. Kroemer, L. Galluzzi, P. Vandenabeele, et al., “Classification of the Nomenclature committee on cell death,” Cell Death Differ., 16, 1­3 (2009). 11. Ю. А. Челишев, В. Г. Черепнев, К. И. Сайтуков, “Апоптоз в нервной системе”, Онтогенез, № 2, 118­129 (2001).

Схожі ресурси