Критерії конвергенції та валютна стабільність

В статье анализируется связь факторов, положенных в основе критериев конвергенции для стран в контексте присоединения к зоне евро, с вероятностью возникновения валютного кризиса на уровне страны. Определяются условия обґрунтованого использования критериев конвергенции и условия, за которых соблю...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Чугаєв, О.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2006
Теми:	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/14911
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Критерії конвергенції та валютна стабільність / О.А. Чугаєв // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 78. — С. 105-110. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-14911
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-149112011-01-03T12:05:34Z Критерії конвергенції та валютна стабільність Чугаєв, О.А. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ В статье анализируется связь факторов, положенных в основе критериев конвергенции для стран в контексте присоединения к зоне евро, с вероятностью возникновения валютного кризиса на уровне страны. Определяются условия обґрунтованого использования критериев конвергенции и условия, за которых соблюдение критериев конвергенции связано с рисками для валютной стабильности новых стран-членов ЕС. У статті аналізується зв'язок факторів, покладених в основі критеріїв конвергенції для країн у контексті приєднання до зони євро, з імовірністю виникнення валютної кризи на рівні країни. Визначаються умови обґрунтованого використання критеріїв конвергенції та умови, за яких дотримання критеріїв конвергенції пов'язане із ризиками для валютної стабільності нових країн-членів ЄС. 2006 Article Критерії конвергенції та валютна стабільність / О.А. Чугаєв // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 78. — С. 105-110. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/14911 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Чугаєв, О.А. Критерії конвергенції та валютна стабільність
description	В статье анализируется связь факторов, положенных в основе критериев конвергенции для стран в контексте присоединения к зоне евро, с вероятностью возникновения валютного кризиса на уровне страны. Определяются условия обґрунтованого использования критериев конвергенции и условия, за которых соблюдение критериев конвергенции связано с рисками для валютной стабильности новых стран-членов ЕС.
format	Article
author	Чугаєв, О.А.
author_facet	Чугаєв, О.А.
author_sort	Чугаєв, О.А.
title	Критерії конвергенції та валютна стабільність
title_short	Критерії конвергенції та валютна стабільність
title_full	Критерії конвергенції та валютна стабільність
title_fullStr	Критерії конвергенції та валютна стабільність
title_full_unstemmed	Критерії конвергенції та валютна стабільність
title_sort	критерії конвергенції та валютна стабільність
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2006
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/14911
citation_txt	Критерії конвергенції та валютна стабільність / О.А. Чугаєв // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 78. — С. 105-110. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT čugaêvoa kriterííkonvergencíítavalûtnastabílʹnístʹ
first_indexed	2025-07-02T16:26:37Z
last_indexed	2025-07-02T16:26:37Z
_version_	1836553179972501504
fulltext	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 105 аспекті підвищення конкурентоспроможності шляхом розробки механізмів співпраці за усіма можливими векторами дії, що сприятиме якомога безболіснішому і ефективному залученню України до світогосподар- ських процесів. Джерела та література 1. Борисенко З. Міжнародна конкурентна політика в умовах глобалізації світової економіки / Економіка України. – 2005. – № 1. – С. 86–87. 2. Бутко М. Інвестиційні аспекти підвищення конкурентоспроможності економіки // Економіка України. – 2004. – № 4. – С. 40–43. 3. Буканова Т.В. Нова концепція управління конкурентоздатністю підприємств. – № 2. – С. 143–145. 4. Гончаров Ю., Петін Ю., Сальник О. Застосування системи рейтингових оцінок як засіб ефективного управління процесом євроінтеграції // Економіка України. – 2005. – № 11. – С. 73–82. 5. Грозна В.В. Підвищення конкурентоспроможності економіки України як передумова співробітництва з ЄС // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 11. – С. 130–139. 6. Купринюк С.М. Оцінка конкурентоспроможності економіки; Україна у міжнародних рейтингах // Акту- альні проблеми економіки. – 2005. – № 1. – С. 102–110. 7. Петруня Ю., Крук С. Чинники змін конкурентних умов у підприємницькій діяльності // Економіка регі- онів. – 2000. – № 7. – С. 70–71. 8. Спіріна М.В. Стратегія управління конкурентоспроможністю підприємства // Актуальні проблеми еко- номіки. – 2004. – № 8. – С. 176–181. 9. Швиданенко О.А. Сучасні критерії конкурентоспроможності: ефективність та інноваційність // Актуа- льні проблеми економіки. – 2003. – № 8. – С. 145–148. Чугаєв О.А. КРИТЕРІЇ КОНВЕРГЕНЦІЇ ТА ВАЛЮТНА СТАБІЛЬНІСТЬ Із вступом 10 нових членів до Європейського Союзу в 2004 р. актуальним стало питання про впрова- дження у цих країнах єдиної валюти євро. Необхідною вимогою цього є досягнення достатнього рівня еко- номічної конвергенції. Згідно статті 121 Угоди про утворення ЄС і Протоколу про критерії конвергенції, її рівень оцінюється за такими критеріями [1]: - високий рівень стабільності цін (інфляція має не перевищувати середній рівень інфляції у країнах- членах з найкращою ціновою стабільністю більше ніж на 1,5%, наприклад у 2003 р. фактично бути не біль- ше 3% [2, с. 108]); - стабільність фінансового стану уряду (загальними орієнтирами є дефіцит державного бюджету менше 3% і державний борг менше 60%, достатньою умовою є також їх істотне зменшення з наближенням до вка- заних орієнтирів); - стабільність курсу національної валюти (успішна участь у Механізмі обмінних курсів ІІ протягом двох років, у рамках якого курс національної валюти до євро має коливатись у межах на +/-15% без серйоз- ного тиску на валютному ринку); - низьке відхилення у довгострокових номінальних процентних ставках (вони мають не перевищувати середні аналогічні процентні ставки у країнах-членах з найкращою ціновою стабільністю більше ніж на 2%, наприклад у 2003 р. фактично бути не більше 6-7% [2, с. 110]). Метою критеріїв конвергенції є забезпечення урівноваженого розвитку країн-членів та запобігання створенню напруження між країнами членами. Показники, покладені в основу цих критеріїв вважаються важливими факторами валютної стабільності, порушення якої у найбільш радикальному вигляді характери- зується поняттям валютна криза. Дотримання цих критеріїв має як сприяти стабільності євро після його введення у країнах-нових членах ЄС, так і знижувати ризик виникнення валютної кризи у цих країнах ще до цієї події, яка б фактично унеможливила їх приєднання до зони євро у середньостроковій перспективі та несла загрозу для їх економічного розвитку. Критерії конвергенції відображають міркування, що пов’язані з такими результатами теоретичних досліджень причин виникнення валютних криз. Цінові фактори враховуються у ряді теоретичних моделей валютних криз. Наприклад, у моделі М. Конноллі та Д. Тейлора більша різниця між темпами зростання внутрішнього кредиту і темпами деваль- вації призводить до більшого відносного зростання цін на неторгові товари порівняно з цінами на торгові товари, що відображає зростання реального курсу національної валюти і сприяє погіршенню балансу пото- чних операцій [3]. Ф. Агіон, Ф. Бачетта і А. Банерджі у своїй моделі показують, що в економіках з середнім рівнем розвитку фінансового сектора відкриття внутрішнього ринку для іноземного капіталу може висту- пити дестабілізуючим фактором, створюючи хронічні коливання, коли після періоду економічного зростан- ня і припливу іноземного капіталу відбувається падіння виробництва і відтік іноземного капіталу. Це пов’язується із тим, що приплив іноземних інвестицій призводить до зростання виробництва, але і підвищує ціну специфічного для країни фактора виробництва. З часом це зменшує прибутки фірм, їх кредитоспромо- жність, кредитування, інвестиції і виробництво. Відтік іноземного капіталу призводить до знецінення наці- ональної валюти. Після цього цикл починається знову. Це не стосується прямих іноземних інвестицій, оскі- льки тоді ціна специфічного фактора виробництва зазвичай зростає лише до рівноважного рівня [4]. Щодо другого критерію Дж. Корсетті та Б. Маков’як пов’язують виникнення валютних криз з фіскаль- Чугаєв О.А. КРИТЕРІЇ КОНВЕРГЕНЦІЇ ТА ВАЛЮТНА СТАБІЛЬНІСТЬ 106 ним дисбалансом, причому величина, час і прогнозованість девальвації залежить від величини державного боргу і його строкової структури [5]. Ф. Агіон, Ф. Бачетта і А. Банерджі зазначають, що дефіцит державно- го бюджету не є обов’язковою умовою виникнення валютної кризи, але може підвищити загрозу цього за- вдяки тому, що збільшення державного боргу може посилити проблеми приватного боргу у країні шляхом заміщення кредиту приватному сектору кредитом державі [6]. Згідно моделі П. Кругмана, небажаним є, навпаки, фіксований валютний курс (внаслідок сприяння реа- льному подорожчанню курсу національної валюти), але лише за умов фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок експансійної грошово-кредитної політики [7] – захистом проти цього є застосування першого та другого критерію конвергенції. За висновками М. Конноллі та Д. Тейлора, валютна криза мож- лива і за умов повзучої прив’язки, але якщо темпи девальвації нижчі за темпи зростання внутрішнього кре- диту [3]. Ф. Агіон, Ф. Бачетта і А. Банерджі зазначають, що валютна криза може виникнути і за умов гнуч- кого валютного курсу. [6]. У своїй моделі М. Обстфельд показав роль номінальних процентних ставок у створенні оберненого зв’язку між поведінкою приватних агентів і держави. Очікування девальвації призводять до підвищення номінальної процентної ставки. Це підвищує витрати на обслуговування державного боргу і збільшує очі- кування девальвації ще більше. Моделювання такого зв’язку показує, що у країні можуть існувати одночас- но дві точки рівноваги. Перша точка рівноваги передбачає низьку процентну ставку і очікування низької девальвації, друга – високу процентну ставку і очікування значної девальвації. Перехід з однієї точки рівно- ваги до іншої відбувається завдяки самореалізаційній спекулятивній атаці [8, с. 24–38]. Пізніше М. Обстфельд показав, що збільшення номінальних процентних ставок можуть підвищити очікування дева- львації не лише завдяки збільшенню вартості обслуговування державного боргу, а і завдяки погіршенню стану фінансових посередників або небажаному для уряду перерозподілу доходів [9]. За висновками Р. Флада і Н. Маріон, вплив національних процентних ставок неоднозначний, оскільки їх збільшення, з од- ного боку, збільшує витрати уряду на обслуговування боргу, а з іншого боку, підвищує привабливість наці- ональних активів для інвесторів [10]. М. Блехер і Л. Шумахер досліджують, як на виникнення валютних криз впливає платоспроможність центрального банку, розглядаючи несумісність режиму фіксованого валютного курсу або повзучої прив’язки та високої ризикованості портфеля активів центрального банку. Зокрема, ризик неплатоспромо- жності центрального банку підвищують більші коливання валютного курсу, процентних ставок, нестабіль- ність потреб бюджетного сектора [11, с. 21–23]. Емпіричні дослідження надали такі результати. Валютним кризам у цілому передує більша інфляція, ніж у спокійні періоди. Особливо це характерне для розвинутих країн, якщо її перевищення вимірюється у стандартних відхиленнях, але, якщо перевищення вимірюється у процентах, то у країнах, що розвиваються, воно більше. Проте таке перевищення меншою мірою характерне для валютних криз, пов’язаних з банків- ськими кризами, а інфляція навіть менша перед гострими валютними кризами [12, с. 37]. М. Кумар, У. Му- рті та У. Перраудін замість континуального показника інфляції використовують логічну змінну наявності високої інфляції (більше 100% за рік). Вплив цієї змінної у період 1985–1990 рр. не є значущим, але стає значущим при вилученні періоду 1990–1994 рр. [13, с. 12]. Дж. Азіз, Ф. Карамазза і Р. Сальгадо вказують на те, що перед валютними кризами дефіцит державного бюджету більший, ніж у спокійні періоди [12, с. 20]. Вплив цього показника, за висновками М. Сасіна, має велике значення для країн, що розвиваються, і значно менше для розвинутих країн [14, с. 21]. С. Камін, Дж. Шиндлер і Ш. Семьюел зазначають, що вплив дефіциту державного бюджету у країнах, що розвива- ються, є значущим для всіх країн, але не у Латинській Америці та не в Азії [15, с. 32]. Щодо рівня заборго- ваності аналізується переважно зовнішній борг у цілому, а не державний. Проте Дж. Френкель і А. Роуз, використовуючи пробіт-регресію, показують, що більша частка державного у зовнішньому боргу збільшує імовірність валютної кризи, хоча графічний метод показує протилежні результати [16]. Стосовно валютного курсу більшість досліджень аналізують вплив реального курсу, а не номінального. Дж. Азіз, Ф. Карамазза і Р. Сальгадо стверджують, що за два роки перед валютною кризою реальний валю- тний курс у країнах, що розвиваються, на 0,4 стандартні відхилення більше, ніж у спокійний період, а у розвинених країнах – на 0,6. Проте у процентному вимірі переоцінка реального валютного курсу у країнах, що розвиваються, більша. Але цей фактор виявився не таким значущим для резервних криз і валютних криз, пов’язаних з банківськими кризами [12, с. 15]. С. Камін, Дж. Шиндлер і Ш. Семьюел вказують на ва- жливість цього фактора у Латинській Америці, але не в Азії чи решті країн [15, с. 32]. Проте Х. Едісон вка- зує на важливість впливу реального валютного курсу як у Латинській Америці, так і в Азії [17, с. 56]. Е. Нітітанпрапас і Т. Уіллет ураховують можливість взаємодії факторів і приходять до висновку, що пере- оцінений реальний валютний курс за умови дефіциту поточного балансу сприяє виникненню валютної кри- зи, але наявність великих золотовалютних резервів здатна захистити національну валюту від знецінен- ня [18, с. 15]. М. Клейн і Н. Маріон вказують на вплив, принаймні у Латинській Америці, тривалості прив’язки національної валюти: протягом року після встановлення прив’язка має більше шансів бути змі- неною, ніж після проходження більшого періоду [19, с. 18], що свідчить на користь застосування третього критерію конвергенції. Але сам режим валютного курсу (плаваючий, фіксований) значуще не впливає [14, с. 21]. Як правило, валютним кризам передує підвищення номінальних процентних ставок [20, с. 22]. Проте, Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 107 за оцінками Дж. Азіза, Ф. Карамаззи і Р. Сальгадо, хоча реальні процентні ставки зростають перед валют- ними кризами, здебільшого вони менші, ніж у спокійні періоди, що свідчить про експансійну монетарну політику. Така закономірність перш за все характерна для країн, що розвиваються. Але перед валютними кризами, пов’язаними з проблемами банківського сектора, реальні процентні ставки у цілому більші, ніж у спокійні періоди [12, с. 44]. У регіональному розрізі Х. Едісон зазначає, що як реальні процентні ставки, так і процентний диференціал є значущим фактором в Азії, але в Латинській Америці їх вплив мінімальний [17, с. 56]. Проте переважна більшість існуючих емпіричних досліджень виходять з припущення про однаковий вплив факторів, що розглядаються, в усіх країнах, що у реальності є малоймовірним. Тому метою цього до- слідження є оцінка впливу факторів, пов’язаних з критеріями конвергенції, на імовірність виникнення ва- лютної кризи з урахуванням умов, в яких перебуває країна. Це дозволить з’ясувати, за яких умов дотриман- ня або наближення до передбачених ними значень показників є найбільш доцільним з точку зору валютної стабільності, а за яких – маже бути джерелом додаткових ризиків. З цією метою у рамках комплексного дослідження аналізу взаємодії факторів валютних криз на основі широкої вибірки проведена оцінка важливості таких факторів. 1. Зростання грошей (зростання грошової маси за агрегатом М2). Цей показник істотно корелює з інфляці- єю (коефіцієнти кореляції: 95% із зростанням цін виробників і 84% із зростанням споживчих цін), тому інфляція і зростання грошей мають схожу поведінку і розглядаються як один фактор. 2. Дефіцит державного бюджету (його внутрішнє фінансування, яке істотно корелює (-85%) з балансом державного бюджету), зміна сальдо державного бюджету, зовнішній борг (коефіцієнт кореляції з дер- жавним боргом: 81%, а з боргом центрального уряду 73%), зростання державного боргу (боргу центра- льного уряду). 3. Номінальне подорожчання національної валюти (відносно СДР). 4. Процентна ставка (номінальна облікова). Як потенційні фактори умов (фактори, що змінюють вплив факторів впливу) розглянуто 153 фактори. Всі фактори з метою зменшення ефекту мультиколінеарності обрані так, що коефіцієнти кореляції (звичай- ні Пірсона і рангові Спірмена) між ними не перевищують 65%. Залежною змінною є логічна змінна наявно- сті валютної кризи у відповідному році у відповідній країні (з лагом у 1 рік порівняно з факторами). При цьому валютні кризи включають як вдалі, так і невдалі спекулятивні атаки на валюту. Використовуються спостереження за період 1990–2003 рр. (річні дані) для залежної змінної і, відповідно, за період 1989– 2002 рр. для факторів. Ураховуються спостереження по 109 країнах, що розвиваються, і країнах з перехід- ною економікою (оскільки аналізується вплив по країнах з нижчим рівнем розвитку, ніж у Західній Європі). Джерела показників або даних для їх розрахунку: [21]. По кожному фактору проведено групування (зазвичай найменші, середні і найбільші значення – за мо- жливості ці групи містять приблизно однакову кількість спостережень) і аналіз часток. У кожній групі вра- ховуються кількість спостережень і частка спостережень, коли залежна змінна наступного року має значен- ня 1 (імовірність виникнення валютної кризи, розрахована пост-фактум). Для визначення значущості різни- ці між частками використано хі-квадрат тест (здійснюється декілька порівнянь: кожної групи з рештою груп – для виявлення, в якій групі імовірність валютної кризи інша). Розглядається вплив, який здійснює кожний фактор впливу за інших рівних умов, і його відмінності по групах спостережень за факторами умов. Значущість цієї відмінності оцінюється за допомогою модифікованого хі-квадрат тесту (при обох тестах рі- зниця у частках або відмінність впливу вважаються значущими за рівня значущості менше 0,05). Детальні- ше методика проведеного аналізу вказана у [22]. Розглянемо результати проведеного аналізу (вплив за ін- ших рівних умов значуще не відрізняється у регіоні Центральна та Східна Європа і СНД). Значне зростання грошей (більше 22% на рік – що відповідає інфляції за індексом споживчих цін у се- редньому більше 13%) за інших рівних умов впливають негативно – збільшують імовірність виникнення валютної кризи. У цьому разі імовірність валютної кризи становить 21%, порівняно з 12% при меншому зростанні грошей. Але додаткове уповільнення зростання грошей у діапазоні від -22% до 22% не дає суттє- вого позитивного результату (виключення – при подорожчанні національної валюти, близькому до офіцій- ного валютному курсі на чорному ринку, дефіциті державного бюджету більше 2% ВВП). Зазначена зако- номірність за інших рівних умов сильніше проявляється при частці високотехнологічних товарів у експорті (товарів) менше 2%, золотовалютних резервів більше 400% короткострокового зовнішнього боргу, корот- костроковому зовнішньому боргу менше 20% експорту та доходів отриманих, зростанні резервних грошей відносно ВВП, капітальних витратах від 12 до 20% державного бюджету. Позитивний вплив лише мініма- льного зростання грошей (від -22 до 12%, що відповідає інфляції у середньому менше 8%) існує при реаль- ній процентній ставці по кредитах від 6 до 12%, зростанні процентного диференціала (різниці між націона- льною ставкою на грошовому ринку і ЛІБОР по долару) більше 3% (з урахуванням динаміки валютного ку- рсу). Негативний вплив значного зростання грошей і позитивний вплив середнього (від 12 до 22%) існує при кількості валютних криз у регіоні ніжче середнього (лише позитивний середнього – при зростанні до- ходів державного бюджету більше 0,7% ВВП). Навпаки, негативний вплив середнього зростання грошей спостерігається при повільному зменшенні відхилення валютного курсу на чорному ринку від офіційного (не більше 3%). За ряду умов зростання грошей може і не здійснювати значущого впливу – при практично відсутньому зростанні резервних грошей відносно ВВП, ВВП на душу населення вище середнього по аналі- зованій вибірці країн, високій поляризації уряду і парламенту, лівому уряді. Негативний вплив мінімально- Чугаєв О.А. КРИТЕРІЇ КОНВЕРГЕНЦІЇ ТА ВАЛЮТНА СТАБІЛЬНІСТЬ 108 го зростання грошей спостерігається лише при зменшенні процентного диференціала більше ніж на 3% або неподаткових надходженнях менше 10% поточних доходів державного бюджету, проте цей вплив також не є значущим. Значний дефіцит державного бюджету (більше 2% ВВП) впливає негативно, але незначуще за інших рі- вних умов. Цей вплив стає значущим при відтоку портфельних інвестицій. Негативний вплив більшого де- фіциту державного бюджету існує при витратах на оборону більше 3% ВВП, зменшенні процентних ставок по кредитах більше ніж на 1,5%, частці вимог банків до державних підприємств у вимогах до всіх підпри- ємств від 2,5 до 9%, тобто за таких умов невеликий дефіцит державного бюджету (від 0 до 2% ВВП) є лише другим кращим варіантом порівняно з його профіцитом. Але може існувати і негативний вплив профіциту, коли менший ризик є в країнах з помірним чи, навіть, значним дефіцитом державного бюджету – при міні- мальному зростанні економічної свободи. Покращання балансу державного бюджету (більше ніж на 0,7% ВВП) теж за інших рівних умов здійс- нює незначущий (позитивний) вплив. Він стає значущим при зменшенні надходжень від туризму, низьких експортних митах (у середньому до 0,25% експорту, але більше 0%), позитивних інших інвестиціях у країну у банки більше 0,7% ВВП, світовій процентній ставці (ЛІБОР по долару, 3 міс.) менше 5%. Будь-яке по- кращання балансу впливає позитивно при середній частці руди і металів у експорті (1-4%), надходженнях портфельних інвестицій більше 1% ВВП. Лише погіршення балансу державного бюджету (більше ніж на 0,7% ВВП) є негативним при зменшенні кредиту банкам від монетарної влади, зменшенні державного бор- гу більше ніж на 2,4% ВВП, зростанні безробіття більше ніж на 0,4% робочої сили. Але існує негативний вплив стійкого балансу при стійких або мінімальних (менше 5% витрат уряду) процентних платежах по державному боргу; а також негативний вплив стійкого балансу і позитивний вплив його погіршення (по- кращання є другим кращим варіантом) – при погіршенні умов торгівлі більше 3% або при необмеженому строку служби голови уряду. Зовнішній борг впливає за інших рівних умов приблизно нейтрально. Але існує позитивний вплив не- великого зовнішнього боргу (до 40% ВВП, що відповідає державному боргу у середньому близько до 30% ВВП) – при зростанні запасів не більше 1% ВВП, відсутніх політичних вбивствах; негативний вплив взагалі більшого зовнішнього боргу – при відсутності революцій; негативний вплив значного – при обсягах торгів- лі акціями менше 1% ВВП. Негативний вплив середнього зовнішнього боргу (від 40 до 70% ВВП, що відпо- відає державному боргу у діапазоні від 30 до 65% ВВП) спостерігається при зростанні зовнішнього боргу центрального банку відносно ВВП. Негативний вплив невеликого – при чисельності вчених та інженерів менше 240 на 1 млн. населення, а позитивний вплив значного (більше 70% ВВП) – при стійких витратах на зарплату у державному бюджеті. Динаміка державного боргу не впливає на імовірність виникнення валютної кризи за інших рівних умов. Негативний вплив зростання (більше ніж на 1% ВВП) державного боргу існує при зростанні чистих надходжень прямих іноземних інвестицій більше ніж на 0,2% ВВП, позитивних інших інвестиціях у країну у банки менше 0,7% ВВП. Але спостерігається негативний вплив значного зменшення (більше ніж на 2,4% ВВП) державного боргу і позитивний вплив його мінімального зменшення (від -1 до 2,4% ВВП) – при зрос- танні резервних грошей більше ніж на 0,5% ВВП; негативний вплив мінімального зменшення – при кінце- вому споживанні менше 79% ВВП, високому рівні економічної свободи, високій дієвості законодавства; по- зитивний вплив зростання – при зростанні зовнішнього боргу центрального банку. За інших рівних умов значне номінальне знецінення національної валюти на 7-45% впливає негативно (імовірність виникнення валютної кризи становить 18% порівняно з 13% при помірному зростанні або по- дорожчанні). Особливо такий вплив присутній при мінімальному зростанні цін на пшеницю (від -6 до 17%), чистому продовольчому імпорті, мінімальному зростанні грошей та інфляції (від -22 до 12%), світовій про- центній ставці більше 5,8%, зростанні цін на акції у США від 7 до 21%. Будь-яке здешевлення, навіть і не- велике (до 7%) здійснює негативний вплив при частці продукції обробної промисловості у експорті менше 25%, зменшенні процентних ставок на менше ніж 1,5%. Позитивний вплив лише невеликого знецінення на- явний при зростанні світових цін на пшеницю більше 17%, мінімальному зменшенні тарифного протекціо- нізму, значних золотовалютних резервах (трендовий показник наступного року більше 17% ВВП), значно- му державному бюджеті (витрати більше 30% ВВП), високій дієвості законодавства, а навпаки негативний – при неформальній економіці більше 40% ВВП, середній підтримці президента на виборах (47-58% голосів на першому турі). Протилежний до загальної закономірності вплив (негативний від подорожчання) спосте- рігається при середньому імпорті зброї (0,1-0,5% ВВП), надходженнях від туризму більше 4% ВВП, обліко- вій ставці більше 15%, зростанні процентних ставок по кредитах, зменшенні процентних платежів по дер- жавному боргу більше ніж на 0,7% витрат бюджету, зростанні кінцевого споживання більше 6%. За ряду умов номінальне знецінення національної валюти може і не здійснювати впливу – при близькому до офі- ційного валютному курсі на чорному ринку, низьких експортних митах, стабільних надходженнях портфе- льних інвестицій, низькому рівні монетизації економіки (М1 менше 10% ВВП), середніх світових процент- них ставках (5,1-5,8%), частці вимог банків до державних підприємств менше 2,5% вимог до всіх підпри- ємств, позитивних вимогах банківської системи до держави до 10% ВВП, профіциті державного бюджету, зростанні цін на акції у США більше 21%. Більші процентні ставки впливають негативно за інших рівних умов (імовірність валютної кризи стано- вить 7% при обліковій ставці менше 10%, 16% – при 10-15%, 24% – при більше 15%), особливо при подо- Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 109 рожчанні національної валюти або значних золотовалютних резервах. Негативний вплив лише високих (бі- льше 15%) спостерігається при негативному кумулятивному сальдо фінансового рахунку (з часу його вини- кнення) мінус прямі іноземні інвестиції, чистих надходженнях прямих іноземних інвестицій більше 3% ВВП, нульових інших інвестиціях у країну у монетарну владу, малій кількості валютних криз у регіоні, а позитивний вплив лише низьких (менше 10%) – при обсягах торгівлі акціями більше 7,5% ВВП, неформа- льній економіці менше 30% ВВП. У той же час можливий негативний вплив середніх процентних ставок при мінімальному зменшенні тарифного протекціонізму. Відсутній вплив при невеликих золотовалютних резервах (трендовий показник наступного року менше 10% ВВП), зменшенні процентних ставок по креди- тах менше ніж на 1,5%, відсутності політичних вбивств. Таким чином, у дослідженні знайдені докази переважно на користь застосування критеріїв конвергенції як цільових орієнтирів, що сприяють валютній стабільності, хоча це не виключає повністю ризик валютної кризи. Разом з тим, фактори, пов’язані з критерієм стабільності фінансового уряду, за інших рівних умов не здійснюють значущого впливу на імовірність виникнення валютної кризи. Їх застосування може бути об- ґрунтованим лише за частини умов. Є ознаки того, що саме комплексне застосування критерії конвергенції є найбільш доцільним. Зокрема, більший позитивний ефект дає поєднання критерію низької інфляції з кри- терієм стабільності валютного курсу, а також критерій по процентних ставках при дотриманні критерію стабільності валютного курсу (якщо курс національної валюти збільшується). Одночасно критерій низької інфляції є запобіжним засобом у випадку недотримання вимог щодо дефіциту державного бюджету. Але є ряд умов, за яких дотримання критеріїв низької інфляції та низьких процентних ставок не мати- муть достатніх переваг. Крім того, всі критерії, крім критерію низьких процентних ставок та, імовірно, кри- терію інфляції за окремих визначених нами умов є джерелом ризиків для валютної стабільності – особливо критерій стабільності валютного курсу (залежно від напряму зміни валютного курсу). Ці умови можна роз- поділити на чотири групи: - що є характерними у середньостроковій перспективі для значної частини нових країн-членів ЄС (ви- сокий рівень економічної свободи та дієвості законодавства, значні золотовалютні резерви та державний бюджет, середній імпорт зброї, значні надходження від туризму); - що можуть бути присутніми у нових країнах-членах у короткостроковому періоді (мінімальне зрос- тання економічної свободи, мінімальне зменшення тарифного протекціонізму, погіршення умов торгівлі, висока облікова ставка центрального банку, зростання або невелике зменшення процентних ставок по кре- дитах, зменшення процентних платежів по державному боргу, стійкі витрати на зарплату у державному бюджеті, низька частка кінцевого споживання у ВВП, швидке зростання кінцевого споживання, значне зро- стання світових цін на пшеницю, середня підтримка президента на виборах); - що не є характерними у середньостроковій перспективі для нових країн-членів (низька частка продук- ції обробної промисловості у експорті, велика неформальна економіка, необмежений строк служби голови уряду); - що значною мірою запобігаються шляхом комплексного застосування критеріїв конвергенції (зрос- тання зовнішнього боргу центрального банку, зростання резервних грошей відносно ВВП). Доцільно врахувати умови з першої та другої групи при застосуванні критеріїв конвергенції як цільо- вих орієнтирів для економічної політики нових країн-членів ЄС. У подальших дослідженнях може аналізу- ватися вплив застосування критеріїв конвергенції та його умови як на валютну стабільність, так і на стабі- льність в інших сферах та економічний розвиток в цілому. Джерела та література 1. http://www.ecb.int/ecb/orga/escb/html/convergence-criteria.en.html 2. A report on the Costs and Benefits of Poland’s Adoption of the Euro. – Warsaw: National Bank of Poland, 2004. – 126 p. 3. Connolly M.B., Taylor D. The Exact Timing of the Collapse of an Exchange Rate Regime and Its Impact on the Relative Price of Traded Goods // Journal of Money, Credit and Banking. – 1984. – Vol. 16, № 2. – P. 194– 207. 4. Aghion Ph., Bacchetta Ph., Banerjee A. Capital Markets and the Instability of Market Economies. Working Pa- per № 99.01 update. – Swiss National Bank. Study Center Gerzensee, 2000 p. – 46 p. 5. Corsetti G., Mackowiak B. Nominal Debt and the Dynamics of Currency Crises. Discussion Paper № 820. – Yale University. Economic Growth Center, 2000. – 33 p. 6. Aghion Ph., Bacchetta Ph., Banerjee A. Currency Crises and Monetary Policy in an Economy with Credit Con- straints. Working Paper № 00.07. – Swiss National Bank. Study Center Gerzensee, 2000. – 43 p. 7. Krugman P. A Model of Balance-of-Payments Crises // Journal of Money, Credit and Banking. – 1979. – Vol. 11, № 3. – P. 311–325. 8. Obstfeld M. The Logic of Currency Crises. Working Paper № 4640. – Cambridge, MA: NBER, 1994. – 54 p. 9. Obstfeld M. Models of Currency Crises with Self-Fulfilling Features // European Economic Review. – 1996. – Vol. 40. – P. 1037–1047. 10. Flood R., Marion N. A Model of the Joint Distribution of Banking and Exchange-Rate Crises. Working Paper № 01/213. – Wash. D.C.: IMF, 2001. – 31 p. 11. Blejer M., Schumacher L. Central Bank Vulnerability and the Credibility of Commitments: A Value-at-Risk Approach to Currency Crises. Working Paper № 98/65. – Wash. D.C.: IMF, 1998. – 29 р. http://www.ecb.int/ecb/orga/escb/html/convergence-criteria.en.html Чугаєв О.А. КРИТЕРІЇ КОНВЕРГЕНЦІЇ ТА ВАЛЮТНА СТАБІЛЬНІСТЬ 110 12. Aziz J., Caramazza F., Salgado R. Currency Crises: In Search for Common Elements. Working Paper № 00/67. – Wash. D.C.: IMF, 2000. – 55 p. 13. Kumar M., Moorthy U., Perraudin W. Predicting Emerging Markets Currency Crashes. Working Paper № 02/7. – Wash. D.C.: IMF, 2002. – 38 p. 14. Sasin M. Predicting Currency Crises, the Ultimate Significance of Macroeconomic Fundamentals in Linear Specifications with Nonlinear Extensions. – Warsaw: Center for Social and Economic Research // Studies and Analyses. – 2001. – № 224. – 36 p. 15. Kamin S., Schindler J., Samuel Sh. The Contribution of Domestic and External Factors to Emerging Market Currency Crises: An Early Warning System Approach. International Finance Discussion Paper № 711. – Board of Governors of the Federal Reserve System, 2001. – 54 р. 16. Frankel J., Rose A. Currency Crashes in Emerging Markets: Empirical Indicators. Working Paper № 5437. – Cambridge, MA: NBER, 1996. – 29 p. 17. Edison H. Do Indicators of Financial Crises Work? An Evaluation of an Early Warning System. International Finance Discussion Paper № 675. – Board of Governors of the Federal Reserve System, 2000. – 74 p. 18. Nitithanprapas E., Willett Т. A Currency Crises Model That Works: A Payments Disequilibrium Approach. Working № 2000-25. – Claremont Colleges, 2000. – 51 р. 19. Klein M., Marion N. Explaining the Duration of Exchange Rate Pegs. Working Paper № 4651. – Cambridge, MA: NBER, 1994. – 27 p. 20. Tomczińska M. Early Indicators of Currency Crises. Review of Some Literature. – Warsaw: Center for Social and Economic Research // Studies and Analyses. –2000. – № 208. – 32 p. 21. International Financial Statistics Online Service; World Development Indicators; Economic Freedom Network; BradyNet, Inc.; International Banking Statistics Database. Bank for International Settlements; A New Database on Financial Development and Structure. World Bank; Demirguc-Kunt A., Sobaci T. Deposit Insurance Around the World (dataset). World Bank, 2002; Caprio G., Klingebiel D. Episodes of Systemic and Borderline Financial Crises (1970s – 2002). Dataset. – World Bank, 2003. – 20 р.; Beck Th., Clarke G., Groff A., Keefer Ph., Walsh P. New tools in comparative political economy: The Database of Political Institutions // World Bank Economic Review. – 2001. – Vol. 15, № 1. – P. 165–176; Gleditsch N. P., Wallensteen P., Eriksson M., Sollenberg M., Strand H. Armed Conflict 1946–2002: A New Dataset // Journal of Peace Research. – 2002. – Vol. 39, № 5. – P. 615–637; Global Corruption Report 2003. – Transparency International, 2003. – 326 p.; 2004 Index of Economic Freedom. Heritage Foundation; Direction of Trade Statistics Yearbook: 2001. – Inter- national Monetary Fund, 2001. – 495 р. 22. Чугаєв О.А. Валютно-курсові орієнтири для запобігання валютній кризі // Проблемы развития внешне- экономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сборник науч- ных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2006. – Т.1. – С.423–429. Шкурупій О.В. «ТРЬОХФАЗОВА МОДЕЛЬ» ТРАНСФОРМАЦІЇ І РОЗВИТОК НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ В останні десятиріччя відбуваються активні процеси інтеграції України у світову та європейську спіль- ноту. Складність формування нової системи відносин визначає актуальність дослідження основних проблем об’єднання. Джерелом зазначених процесів для постсоціалістичних країн, у тому числі і для України, стала системна трансформація 90-х років ХХ ст. Як одна з центральних для всіх країн постала однакова проблема - забезпечення паритетності в новій системі міжнародних відносин. Її вирішення не тільки залишається ак- туальним й зараз, а й набуває особливого змісту з огляду на формування в суспільстві нової економіки. З урахуванням зміни моделі світового розвитку, характер, якої починаючи з 80-х років ХХ ст. став ви- значати людський фактор, на увагу потребує насамперед розгляд проблем, пов’язаних з інтелектуальним потенціалом, який на разі визнається головним джерелом економічного зростання. Прийняття принципової позиції щодо пріоритету зазначеного фактору та його реальне використання в інтересах піднесення вітчиз- няної економіки означає для України одночасно і фундацію паритетних відносин при входженні до світово- го ринку. Зміна характеру світового економічного розвитку означає, що лідерство у міжнародних відносинах бу- де визначатися розвиненістю сфери науки та технологій. Це не просто пріоритет високотехнологічних галу- зей в економіці країн, а якісні зміни макроекономічних параметрів, що зумовлені впливом високих техно- логій на економічне оточення. Зважаючи на це, саме в аспекті інноваційного розвитку необхідно розглядати сьогодні вирішення найбільш важливих для України проблем – проблем забезпечення національної безпеки та конкурентоспроможності, які зумовлені процесами міжнародної інтеграції. Концептуальною основою для нового етапу економічного розвитку України має бути інноваційна мо- дель, заснована на ідеях Й. Шумпетера. Практична реалізація зазначеного спрямування розвитку пов’язана зі створенням національних інноваційних систем. Урядами більшості країн-технологічних лідерів викорис- товуються розробки таких авторитетних науковців як Б. Лундвалл, К.Фрімен, Р.Нельсон та ін. «Економіка, заснована на знаннях» - господарський уклад, який активно формується в найбільш розви- нутих країнах – визначає сьогодні, відповідно до ступеню його становлення і розвитку, положення країни в

Критерії конвергенції та валютна стабільність

Репозитарії

Схожі ресурси