Під кутом нової інтегральної моделі дослідження

Рецензія на книгу: Тарнашинська Людмила. Сюжет Доби: дискурс шістдесятництва в українській літературі ХХ століття. – К.: Академперіодика, 2013. – 677 с.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Гнатюк, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2013
Назва видання:	Слово і Час
Теми:	Рецензії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/149305
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Під кутом нової інтегральної моделі дослідження / М. Гнатюк // Слово і час. — 2013. — № 9. — С. 105-107. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-149305
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1493052019-02-21T01:23:31Z Під кутом нової інтегральної моделі дослідження Гнатюк, М. Рецензії Рецензія на книгу: Тарнашинська Людмила. Сюжет Доби: дискурс шістдесятництва в українській літературі ХХ століття. – К.: Академперіодика, 2013. – 677 с. 2013 Article Під кутом нової інтегральної моделі дослідження / М. Гнатюк // Слово і час. — 2013. — № 9. — С. 105-107. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/149305 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії Рецензії
spellingShingle	Рецензії Рецензії Гнатюк, М. Під кутом нової інтегральної моделі дослідження Слово і Час
description	Рецензія на книгу: Тарнашинська Людмила. Сюжет Доби: дискурс шістдесятництва в українській літературі ХХ століття. – К.: Академперіодика, 2013. – 677 с.
format	Article
author	Гнатюк, М.
author_facet	Гнатюк, М.
author_sort	Гнатюк, М.
title	Під кутом нової інтегральної моделі дослідження
title_short	Під кутом нової інтегральної моделі дослідження
title_full	Під кутом нової інтегральної моделі дослідження
title_fullStr	Під кутом нової інтегральної моделі дослідження
title_full_unstemmed	Під кутом нової інтегральної моделі дослідження
title_sort	під кутом нової інтегральної моделі дослідження
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Рецензії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/149305
citation_txt	Під кутом нової інтегральної моделі дослідження / М. Гнатюк // Слово і час. — 2013. — № 9. — С. 105-107. — укp.
series	Слово і Час
work_keys_str_mv	AT gnatûkm pídkutomnovoííntegralʹnoímodelídoslídžennâ
first_indexed	2025-07-12T21:47:39Z
last_indexed	2025-07-12T21:47:39Z
_version_	1837479536504078336
fulltext	105Слово і Час. 2013 • №9 ПІД КУТОМ НОВОЇ ІНТЕГРАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ДОСЛІДЖЕННЯ Тарнашинська Людмила. Сюжет Доби: дискурс шістдесятництва в українській літературі ХХ століття. – К.: Академперіодика, 2013. – 677 с. Стан розвитку сучасного українського літературознавства засвідчує активізацію новітніх напрямів дослідження літературно-художнього тексту, зацікавлення науковців творчою спадщиною митців із якісно нових, концептуально відмінних від традиційного літературознавства позицій. Тектонічні зрушення на теренах сучасної гуманітаристики свідчать не лише про загальне зростання дослідницької самосвідомості, а й про цікаву тенденцію витіснення гегемонії старої парадигми одного зразка “вільним ринком” ідей, де, за влучним спостереженням Ришарда Нича, “не видно жодного серйозного кандидата, який перейняв би монопольну владу”. Плюралізація дослідницьких позицій сприяє увиразненню багатьох наукових концепцій із відповідними історико-, теоретико-літературними висновками, переглядом тих питань, які ще вчора маргіналізувалися. Уявлення про художній твір як багаторівневу структуру розширило пошук у сфері методології критики, продукуючи, своєю чергою, методологічний плюралізм, що виявив багатоаспектність підходів до аналізу художнього твору, інтенсивність розвитку різних методів і напрямів л і т е р ат ур о з н а вч и х до сл і джен ь . Яскравий приклад – монографія Людмили Тарнашинсько ї “Сюжет Доби : дискурс шістдесятництва в українській літературі ХХ століття”, присвячена науковому осмисленню явища шістдесятництва в українському соціокультурному просторі, з апробацією нових теоретико -методолог і чних стратегій дослідження, в основі яких – теоретично переосмислена , значно збагачена новими напрацюваннями й а в т о р с ь к и м и п р о п о з и ц і я м и , актуалізована дослідницею модель л і терат урознавчо ї антрополо г і ї . Зінтегрувавши в собі три філософські напрями – екзистенціалізм, персоналізм та філософську антропологію, ця модель дозволила вперше в українському л і т е р а т у р о з н а в с т в і о с м и с л и т и шіс тдеся тництво я к к омплек сну проблему, синергетичне явище в сумі різних версій та контраверсій , т е р м і н о л о г і ч н и х в е р иф і к а ц і й , репрезентативних моделей-пропозицій, канонів, міфологічних дискурсів, на рівнях синхронії та діахронії . Це й зумовило новизну дослідження, в якому науковий дискурс шістдесятництва набув інтегрально-синергетичного виміру. Про його актуальність, здається, говорити не доводиться , адже , навіть попри часову дистанцію, дискусії навколо шістдесятництва не лише не згасають, а навпаки – щораз розпалюються з новою силою. Зважаючи на часто виявлені суб’єктивістські тенденції трактування багатьох імен , подій , мистецьких практик, зокрема своєрідного репертуару “практик себе” (М. Фуко), в умовах, коли багато безпосередніх “дійових осіб” невмолимо відходять за останню межу, необхідність неупередженого, усебічного та об’єктивного аналізу цього “поколіннєвого інваріанту національної картини св іту ” як н іколи на час і . Запропоноване дослідження відкриває нову перспективу осмислення не лише ецензіїР Слово і Час. 2013 • №9106 себе-майбутнього, а й себе-сучасного на тлі драматичних колізій доби, у сутнісних параметрах самоідентифікації нації. На нашу думку, до цієї праці Людмила Тарнашинська йшла від початку свого творчо-наукового шляху. Ще з часів роботи в редакціях газет “Друг читача” та “Літературна Україна” вона накопичувала безцінний досвід спілкування з людьми, яких уже вписано у “хроматичний ряд” шістдесятників. Серед них – Валерій Шевчук, Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Михайлина Коцюбинська , Микола Вінграновський , Ірина Жиленко та багато інших “канонізованих” постатей, які стали героями її перших науково- есеїстичних студій. Особисті зустрічі із цими письменниками виявляють той “рафінований вираз людського знання” (С. Кримський), який допомагає дешифрувати невідомі смисли , “за великим рахунком – смисли буття” (Л. Тарнашинська). Власне, на цьому ґрунт і постали попередн і книжки дослідниці – “Презумпція доцільності. Абрис сучасної літературознавчої концептології” (К., 2008) та “Українське шістдесятництво: профілі на тлі покоління (Історико-літературний та поетикальний аспекти)” (К., 2010), які стали помітним явищем сучасного літературознавства. Ідеться, вочевидь, про певну знаковість заявленої теми в житті та науково-творчих зацікавленнях Людмили Тарнашинської, адже не варто забувати й те, що вона сама – визнаний майстер художнього слова, що знаходить багато суголосних точок дотику з яскравою палітрою митців- шістдесятників. Науково-художня практика вченої й письменниці вирізняється з-поміж інших умінням бути “всередині Тексту”, а не “над” , бо “над” – “еквівалент зарозум іло го морал і заторства й всезнайства” (Л. Тарнашинська): не випадково визначальним для неї є “імператив наукової коректності”. Саме він дозволив забезпечити максимальну об ’єктивність і наукову вивіреність тексту, поєднання аналітичності із прони к лив і с тю . Стерео с к о п і ч н е бачення авторки охоплює величезний масив творів , імен , подій , фактів , які вдається вдало структурувати й усебічно проаналізувати. Приваблює інтелектуальна насиченість тексту, який виходить на нові інтерпретаційні рівні, а також ще спорадичні для нашого літературознавства розлогі онтологічно- гносеолог ічн і , філософськ і зр ізи , когнітивна семантика й поетика. В епоху домінування інтегральної свідомості, світоглядно-естетичного плюралізму цікавою і продуктивною видається спроба створення універсальної метамови, нової soft-методології (м’якої методології), яка спирається на теоретичну базу й методологічний інструментарій суміжних дисциплін. Авторка “Сюжету Доби…” вміло проектує досвід міждисциплінарних досліджень у площину власних аналітичних студій, тим самим розширюючи доказову базу, увиразнюючи певні концептуальні висновки , виробляючи нові наукові стратегії. Цій концепції підпорядковано структуру монографії, яка складається із чотирьох розділів, до- і постсюжетних зауваг та своєрідної преамбули “Замість передмови: українське шістдесятництво я к л і т е рат уроз на вча к ол і з і я та методологічна проблема : “больові точки” аберацій”. Назви розділів та підрозділів досить промовисті з погляду акцентації певних науково-дослідницьких парадигм, де ключову проблематику визначають такі аспекти дослідження, як застосування нової когнітивної оптики – літературознавчої антропологі ї у сфері художньо-естетичного досвіду у к р а ї н с ь к о г о ш і с тд е с я т н и ц т в а , пізнання його типології, філософсько- антропологічних та літературознавчих з р і з і в , в и вч е н н я ф і л о с офс ь к о - світоглядних підвалин у сукупності аксіологічних і художньо-естетичних переакцентацій, розгляд тематичних, жанрово -стильових актуал і зац ій , модифікаці ї художньої свідомості . Важливе в цих проекціях контекстуальне мислення дослідниці, уміння активізувати підтекст, системний розгляд різних аспектів та модифікацій цього явища в сучасному літературознавчому та літературно -критичному дискурс і . Запропонувавши нову інтегральну методологічну модель дослідження, вона вирізняє низку його сутнісних рис, серед яких – поліфункціональність у соціокультурному просторі другої 107Слово і Час. 2013 • №9 половини ХХ ст., необхідність вибору- самоствердження як культурного прориву в соціокультурній свідомості суспільства, конгломерат індивідуальних та поколіннєвих досвідів, поколіннєва солідаризованість репрезентацій , кордоцентричний код топології життєвого та творчого шляху, виразна і свідома україноцентричність , синергетизм , моральний абсолют як засторога панівній ідеології й дегуманізації суспільства тощо. Виходячи з того, що “єдиної ситуації для людей одного часу не і снує ” (К . Ясперс ) , дослідниця пропонує власну соц іо к ульт урну г радац ію письменників тієї доби, яка проходить по межі етичне/естетичне, розставляє необхідні акценти в темі спорідненості укра їнсько го шістдесятництва і з тогочасними світовими протестними тенденціями, знімає “нерв напруження” в порівнянні естетичних парадигм поетів-шістдесятників та представників Київської школи поетів тощо. З’ясовуючи всі “як” і “чому” в їхній сув ’яз і , к еруючись твердженням Д. Чижевського, згідно з яким “діє завжди хтось, десь і якось”, авторка все ж не береться розставляти всі крапки над “і”, як це незрідка нині трапляється, натомість глибоко розмірковує над усіма складовими цього явища, зважуючи, осмислюючи всі “за” і “проти”. Своїм розважливим підходом вона актуалізує тезу Піами Гайденко, згідно з якою справжнє пізнання – не пояснення сущого, а відкриття тих можливостей, які в ньому закладені; тезу, винесену епіграфом до “Постсюжетних зауваг: українське шістдесятництво як явище- синерген”. Надзавдання, яке вона перед собою ставить, – переведення міфу, легенди в наукове поле, де фетишизація поняття “шістдесятництво” втрачає сенс. Сприяє цьому високоточна наукова оптика та фаховий рівень дослідниці, яка розуміє, що, пройшовши “певний етап самоміфологізації”, явище українського шістдесятництва потребує сьогодні “коректної наукової деміфологізації”. До її честі, цю коректність та об’єктивність вдається максимально застерегти. Зважаючи на багатоаспектн ість , об ’ємність охопленого в монографії матеріалу, висновки, яких доходить авторка, досить обґрунтовані й цілком виважен і . Монографія позначена к о н ц е п т у а л ь н і с т ю м и с л е н н я , новаторським підходом до вирішення означених проблем, перспективністю наукового пошуку. Ретельно дібрані промовисті епіграфи до кожної структурної частини книжки, запропоновані в тексті схеми , а також продумане художнє оформлення, яке через візуальний ряд передає художньо-естетичні пошуки репрезентант ів шістдесятництва , забезпечують цілісність сприйняття запропонованого тексту. Попри деяку ускладненість “мови вираження” Людмили Тарнашинської, не викликає жодних сумнівів те, що її монографія “Сюжет Доби: дискурс шістдесятництва в українській літературі ХХ століття” – це небуденне явище українського літературознавства, яке ввібрало в себе унікальний досвід, напрацьований роками наукового пошуку. Мирослава Гнатюк Отримано 12 червня 2013 р. м. Київ

Під кутом нової інтегральної моделі дослідження

Репозитарії

Схожі ресурси