Видання, присвячені українському перекладознавству

Рецензія на книгу: Українське перекладознавство ХХ сторіччя: бібліографія / ЛНУ імені Івана Франка, НТШ; уклав Тарас Шмігер. – Львів, 2013. – 626 с. Тарас Шмігер. Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя. – К.: Смолоскип, 2009. – 342 с....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2014
Автор: Кикоть, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2014
Назва видання:Слово і Час
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/149886
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Видання, присвячені українському перекладознавству / В. Кикоть // Слово і час. — 2014. — № 6. — С. 112-113. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-149886
record_format dspace
spelling irk-123456789-1498862019-03-12T01:23:15Z Видання, присвячені українському перекладознавству Кикоть, В. Рецензії Рецензія на книгу: Українське перекладознавство ХХ сторіччя: бібліографія / ЛНУ імені Івана Франка, НТШ; уклав Тарас Шмігер. – Львів, 2013. – 626 с. Тарас Шмігер. Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя. – К.: Смолоскип, 2009. – 342 с. 2014 Article Видання, присвячені українському перекладознавству / В. Кикоть // Слово і час. — 2014. — № 6. — С. 112-113. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/149886 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії
Рецензії
spellingShingle Рецензії
Рецензії
Кикоть, В.
Видання, присвячені українському перекладознавству
Слово і Час
description Рецензія на книгу: Українське перекладознавство ХХ сторіччя: бібліографія / ЛНУ імені Івана Франка, НТШ; уклав Тарас Шмігер. – Львів, 2013. – 626 с. Тарас Шмігер. Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя. – К.: Смолоскип, 2009. – 342 с.
format Article
author Кикоть, В.
author_facet Кикоть, В.
author_sort Кикоть, В.
title Видання, присвячені українському перекладознавству
title_short Видання, присвячені українському перекладознавству
title_full Видання, присвячені українському перекладознавству
title_fullStr Видання, присвячені українському перекладознавству
title_full_unstemmed Видання, присвячені українському перекладознавству
title_sort видання, присвячені українському перекладознавству
publisher Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate 2014
topic_facet Рецензії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/149886
citation_txt Видання, присвячені українському перекладознавству / В. Кикоть // Слово і час. — 2014. — № 6. — С. 112-113. — укp.
series Слово і Час
work_keys_str_mv AT kikotʹv vidannâprisvâčeníukraínsʹkomuperekladoznavstvu
first_indexed 2025-07-12T23:10:37Z
last_indexed 2025-07-12T23:10:37Z
_version_ 1837484575460163584
fulltext Слово і Час. 2014 • №6112 ВИДАННЯ, ПРИСВЯЧЕНІ УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВУ Українське перекладознавство ХХ сторіччя: бібліографія / ЛНУ імені Івана Франка, НТШ; уклав Тарас Шмігер. – Львів, 2013. – 626 с. Тарас Шмігер. Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя. – К.: Смолоскип, 2009. – 342 с. Найпомітнішою подією ХХІ ст. в розвитку української науки про переклад став, безперечно, вихід у світ наприкінці 2013 року книжки, а радше бібліографічного фоліанта “Українське перекладознавство ХХ сторіччя”, укладеного хоча ще й молодим за віком, проте вже достатньо відомим у перекладознавчих колах науковцем-дослідником, кандидатом філологічних наук, доцентом кафедри перекладознавства і контрактивної лінгв істики імен і Григор ія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка Тарасом Шмігером. Навряд чи є у світі ще хоча б одна країна, яка могла би похвалитися подібним виданням, що, зокрема, відображає відомості про перекладознавчі публікації в Україні за 1900–2000 рр., тобто за ціле століття. Лишається тільки дивуватися, яку величезну працю проробив автор цієї солідної за обсягом і чудової у своєму полі графічному виконанні книжки . Адже це лише в наші часи поява нової монографії , посібника , підручника, наукової праці чи методичних рекомендацій фіксується електронними каталогами , більшість же позицій бібліографічного корпусу розглядуваного довідника, які хронологізовано по роках і кількість яких 4710, можна було віднайти хіба що в карткових каталогах певно що не однієї бібліотеки. То скільки ж це потрібно часу та яких неймовірних зусиль, аби скласти такий довідник, робота над яким надзвичайно ускладнена ще й наявністю в ньому таких змістовних і вичерпних допоміжних покажчиків, як іменний , тематичний та мовний покажчик, у якому систематизовано перекладознавчі праці стосовно 89 мов. Тематичний покажчик, зокрема, містить такі розділи та підрозділи : І. Теорія перекладу: 1. Поняття і принципи; 2. Історія перекладознавства: 3. Мовні питання перекладу ; 4. Літературні питання перекладу; 5. Переклад поезії; 6. Соціологічні питання перекладу ; 7 . Юридичн і аспек ти перекладу. Авторське право; 8. Довідкові видання і бібліографія. ІІ. Історія перекладу: 1. Стан художнього перекладу в Україні. Поточн і питання перекладацтва ; 2. Світова література в українських перекладах; 3. Українська література в перекладах ; 4. Перекладні серії , антологі ї часописи ; 5. Статистичні відомості . І І І . Критика перекладу : 1. Загальні питання; Перекладознавчий аналіз; 3. Перекладознавча рецензія; 4. Мова перекладів; 5. Редагування. IV. Дидактика перекладу: 1. Загальні питання; 2. Переклад як засіб навчання мови; 3. Навчальні програми. Методичні рекомендації; 4. Посібники. Підручники. Конспекти лекц ій ; 5 . Викладання перекладної літератури. Чи потрібні тут додаткові тлумачення, коли й так видно, яка це потрібна й воістину титанічна робота! Крім того, видання має цікаву змістовну передмову професора ЛНУ, дійсного члена НТШ Роксолани Зорівчак “Вагомий здобуток на шляху до енциклопедії українського перекладознавства”, велику вступну статтю укладача “Українська п е р е к л ад о з н а вч а б і бл і о г р аф і я : поняття, історія, принципи”, назви яких промовисто говорять самі за себе, а ще – присвяту автора, у непересічній любові якого до перекладознавчої науки автор цих рядків пересвідчився ще 2009 року, під час виступу Т. Шмігера в Києві, у приміщенні Національної спілки письменників України, на презентації його книжки “ Історія українського перекладознавства ХХ стор іччя ” , випущеною видавництвом “Смолоскип”, яка, безумовно, варта не меншої уваги з боку всіх зацікавлених, адже в цій 113Слово і Час. 2014 • №6 монографії вперше систематизовано історію українського перекладознавства ХХ ст., обґрунтовано його періодизацію та визначено засадничі проблеми наукового пошуку в широкому історико- філологічному контексті. Це також перша спроба охарактеризувати особливості української перекладознавчої школи, дослідити не лише найвищі осяги перекладознавчої думки, а й скромніші, пересічні праці, водночас до наукового вжитку впроваджено низку невідомих та несправедливо забутих імен. М о н о г р а ф і я р о з п о ч и н а є т ь с я ознайомлювальною статтею Р. Зорівчак і складається зі вступу, в якому викладені методологічні основи вивчення історії українського перекладознавства, та з чотирьох частин. Частина І. Українське перекладознавство на початку ХХ сторіччя: 1. Іван Франко – основоположник укра їнського перекладознавства ; 2. Критика перекладу – основа для розвитку теорії перекладу. Частина ІІ. Становлення перекладознавства як науки в Україні: 1. Перекладознавчі дослідження між двома світовими війнами; 2. Перекладознавчі погляди Миколи Зерова; 3. Олександр Фінкель – теоретик перекладу ; 4 . Перекладознавство на західноукраїнських землях 1920– 1930-х рр. Частина ІІІ. Перекладознавство середини ХХ с тор і ч чя : 1 . Роль Максима Рильсько го в розвитк у п е р е к л а д о з н а в с т в а ; 2 . Вн е с о к українських дослідників у розвиток теорії та історії перекладу. Частина IV. Українська школа перекладознавства о с т а н н ь о ї ч в е р т і ХХ с т о р і ч ч я : 1. На шляху до міждисциплінарності; 2. 1990-ті рр.: нові горизонти українського перекладознавства . У висновках монографії підведені підсумки розвитку укра їнсько го перекладознавства минулого стор іччя з тематичним переліком імен науковців, що розробляли відповідну перекладознавчу ділянку. Список використаної літератури налічує 629 вітчизняних та зарубіжних науково- критичних праць і довідкових джерел. Видання ілюстроване портретами провідних українських перекладознавців та світлинами їхніх окремих праць, має іменний покажчик та розлогу анотацію англійською мовою . Воно орієнтоване на перекладознавців , перекладачів, філологів, культурологів, загалом ус іх , хто носить у серц і найбільший скарб Нації – Рідне Слово. Серед схвальних виступів і відгуків провідних учених-перекладознавців, відомих письменників-перекладачів та викладачів університетів, присутніх на презентації, пролунала, правда, і одна репліка, що намагалася поставити під сумнів доречність створення “науки про науку”. Та минув зовсім невеликий проміжок часу, який розставив усе на свої місця, адже монографія Т. Шмігера запитана філологами, а надто вона слугує основним незамінним навчальним посібником для тих, хто читає та вивчає запроваджений університетський курс “Перекладознавство в Україні: напрями, школи, концепції”. Несправедливо було б не додати, що в обох випадках відчувається широкомасштабна та водночас вельми ґрунтовна перекладознавча школа видатного вченого-перекладознавця, академіка АВШ України , доктора філології, професора, автора найбільшої в Україні кількості праць із теорії та пра к т и к и пере к лад у Ро к с олани Петрівни Зорівчак, котра, власне, є науковим керівником, автором ідей та натхненником обох розглянутих видань. Валерій Кикоть Отримано 17 лютого 2014 р. м. Черкаси