Поет-романтик Михайло Петренко: у пошуках біографічної істини
У статті про українського поета, представника Харківської школи романтиків першої половини ХІХ ст., спростовано помилкові біографічні відомості про нього, які зафіксовані в довідкових і наукових виданнях. Проаналізовано три відомих варіанти одного з віршів поета – “Недоля” (“Дивлюсь я на небо…”)....
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/149918 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Поет-романтик Михайло Петренко: у пошуках біографічної істини / О. Петренко // Слово і час. — 2014. — № 7. — С. 104-112. — Бібліогр.: 29 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-149918 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1499182019-03-16T01:22:58Z Поет-романтик Михайло Петренко: у пошуках біографічної істини Петренко, О. Штрихи У статті про українського поета, представника Харківської школи романтиків першої половини ХІХ ст., спростовано помилкові біографічні відомості про нього, які зафіксовані в довідкових і наукових виданнях. Проаналізовано три відомих варіанти одного з віршів поета – “Недоля” (“Дивлюсь я на небо…”). The paper focuses on a figure of Ukrainian poet Mykhaylo Petrenko, a representative of Kharkiv Romantic School of the first half of the 19th century. The author refutes some incorrect biographic information still found in reference media and scholarly editions and analyzes three variants of one of the poet’s most famous poems “Misfortune” (“I Look into the Sky…”). В статье об украинском поэте, представителе Харьковской школы романтиков первой половины ХІХ в. опровергнуты ошибочные биографические сведения о нем, фигурирующие в справочных и научных изданиях. Проанализированы три известных варианта одного из стихотворений поэта – “Недоля” (“Дивлюсь я на небо…”). 2014 Article Поет-романтик Михайло Петренко: у пошуках біографічної істини / О. Петренко // Слово і час. — 2014. — № 7. — С. 104-112. — Бібліогр.: 29 назв. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/149918 821.161.2 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Штрихи Штрихи |
| spellingShingle |
Штрихи Штрихи Петренко, О. Поет-романтик Михайло Петренко: у пошуках біографічної істини Слово і Час |
| description |
У статті про українського поета, представника Харківської школи романтиків першої половини
ХІХ ст., спростовано помилкові біографічні відомості про нього, які зафіксовані в довідкових і
наукових виданнях. Проаналізовано три відомих варіанти одного з віршів поета – “Недоля”
(“Дивлюсь я на небо…”). |
| format |
Article |
| author |
Петренко, О. |
| author_facet |
Петренко, О. |
| author_sort |
Петренко, О. |
| title |
Поет-романтик Михайло Петренко: у пошуках біографічної істини |
| title_short |
Поет-романтик Михайло Петренко: у пошуках біографічної істини |
| title_full |
Поет-романтик Михайло Петренко: у пошуках біографічної істини |
| title_fullStr |
Поет-романтик Михайло Петренко: у пошуках біографічної істини |
| title_full_unstemmed |
Поет-романтик Михайло Петренко: у пошуках біографічної істини |
| title_sort |
поет-романтик михайло петренко: у пошуках біографічної істини |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Штрихи |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/149918 |
| citation_txt |
Поет-романтик Михайло Петренко: у пошуках біографічної істини / О. Петренко // Слово і час. — 2014. — № 7. — С. 104-112. — Бібліогр.: 29 назв. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT petrenkoo poetromantikmihajlopetrenkoupošukahbíografíčnoíístini |
| first_indexed |
2025-07-12T23:15:18Z |
| last_indexed |
2025-07-12T23:15:18Z |
| _version_ |
1837484864420446208 |
| fulltext |
Слово і Час. 2014 • №7104
Олександр Петренко УДК 821.161.2
ПОЕТ-РОМАНТИК МИХАЙЛО ПЕТРЕНКО:
У ПОШУКАХ БІОГРАФІЧНОЇ ІСТИНИ
У статті про українського поета, представника Харківської школи романтиків першої половини
ХІХ ст., спростовано помилкові біографічні відомості про нього, які зафіксовані в довідкових і
наукових виданнях. Проаналізовано три відомих варіанти одного з віршів поета – “Недоля”
(“Дивлюсь я на небо…”).
Ключові слова: біографія, Лебедин, Слов’янськ, Харківська школа романтиків.
Oleksandr Petrenko. Mykhaylo Petrenko, a romantic poet: searching for the biographic
truth
The paper focuses on a figure of Ukrainian poet Mykhaylo Petrenko, a representative
of Kharkiv Romantic School of the first half of the 19th century. The author refutes some
incorrect biographic information still found in reference media and scholarly editions and
analyzes three variants of one of the poet’s most famous poems “Misfortune” (“I Look into
the Sky…”).
Key words: biography, Lebedyn, Slavyansk, Kharkiv Romantic School.
Михайло Петренко відомий перш за все як поет, автор віршів, котрі згодом
стали народними піснями, – “Дивлюсь я на небо…”, “Взяв би я бандуру…”.
Здобувши юридичну освіту в Харківському університеті, велику частину
свого життя він служив повітовим стряпчим у земському суді невеличкого міста
Лебедин (нині Сумської області).
Хоча він був людиною досить відомою, проте на сьогодні вдалося відшукати
обмаль інформації про його життя, батьків і дітей. Дослідження біографії та
творчості М. Петренка триває, але на цьому нелегкому шляху, на жаль, досить
часто виникають перешкоди, що ускладнюють цей пошук. Ідеться про банальні
помилки, а інколи навіть про дезінформацію, породжену некритичним або
несумлінним ставленням деяких авторів до наявних матеріалів.
Повний список доступної на сьогодні літератури, що містить будь-яку інформацію
про М. Петренка, нараховує більше 300 позицій. Гадаємо, що варто проаналізувати
деякі помилки, котрих припустилися різні автори. Окремі неточності “кочують”
від видання до видання. Ресурси Інтернету не розглядатимемо, позаяк вони
наводять інколи застарілу й неперевірену інформацію.
Уперше М. Петренка згадано 1841 р. в поетичному альманаху “Сніп”,
виданому Олександром Корсуном [23]. Тут були опубліковані деякі його
вірші. Українська літературна збірка “Молодик”, підготовлена Іваном Бецьким
1843 р., була другим виданням, де надруковано його вірші [15]. Уперше
біографічні відомості про М. Петренка з’являються в літературі лише 1848 р.
в “Южном русском сборнике” [29], де поряд із віршами видавець Амвросій
Метлинський помістив коротку довідку про поета:
трихиШ
105Слово і Час. 2014 • №7
“Петренко, Михайло Николаевич, родился в 1817 году, и, большею
частию, проживал и узнал язык и быт народный в городе Славянске и
его окрестностях, Изюмского Уезда; окончил курс учения в 1841 году в
Харьковском Университете, и потом определился на службу по гражданскому
ведомству. Кроме напечатанных здесь сочинений написал еще оперу, нигде
не напечатанную; – первыя же стихотворения его напечатаны в украинском
литературном сборнике: Молодик на 1843 год”.
У подальших виданнях коротенькі біографічні довідки часто наводилися
саме на основі цієї прижиттєвої поетичної збірки 1848 р. Проте А. Метлинський
припустився помилки, уважаючи, що перші вірші М. Петренка опубліковані у
збірці “Молодик” (1843), хоча поет дебютував 1841 р. у збірці “Сніп” [23, 175-
184]. Отже, дата (точніше рік) першої помилки, яка стосується творчої біографії
М. Петренка, на основі доступної на сьогодні літератури, окреслена.
Зазначимо, що на цю помилку ще 1960 р. вказав Г. Нудьга: “У всіх наступних
виданнях, де друкувалися твори Петренка, його біографія подавалася на
основі цієї примітки Метлинського, зробленої за життя автора. Дивно тільки,
що уже тоді Метлинський допустився помилки: вперше твори Петренка
були надруковані не в “Молодику” (1843), а в альманасі “Сніп” (1841)”
[17, 36].
Мабуть, ця помилка була “кепським знаменням”, тому що за нею потяглися
інші, а процес цей не припиняється й понині.
Досить показову помилку, що стосується творчої діяльності М. Петренка,
зробили невідомі автори наприкінці ХІХ ст. 1876 р. в лютневому числі
львівського місячника “Правда. Письмо литературно-политичне” в рубриці
“З недрукованих ще поезий Тараса Шевченка” уміщено вірш “Дивлюсь я на
небо – та й думку гадаю…” [8, 127].
Уперше цей твір М. Петренка з’явився під назвою “Недоля” 1841 р.; друга
редакція цього ж вірша, але в циклі “Небо”, була опублікована 1848 р.
1842 р. в популярному серед літераторів того часу журналі “Маяк” критик
Микола Тихорський так писав про М. Петренка і його вірш “Недоля”:
“…Теперь вы убедились, что я говорю правду – сама поэзия поет эти думки, не
самозванец поэзия, а поэзия настоящая, поэзия, которая, пела с Пушкиным,
с Лермонтовым…” [24, 12].
Мабуть, у лютому 1876 р. літератори могли вже знати про авторство цього
вірша, хоча між 1848 і 1876 рр. не зафіксовано інтенсивних обговорень
творчості М. Петренка. У літературі маємо переконливе пояснення редакційної
помилки. Т. Шевченку подобався згаданий вірш, і він переписав його собі в
альбом. Ось як про це писав О. Кониський 1887 р.:
“…Доводилося мені і чувати, що в таку помилку завів власноручний Тарасов
альбом; в тому-б то альбомі власною рукою поета були написани вірші:
“ Дивлюсь на небо” и “Гарно твоя кобза грає”… Коли й так, то хто не відає, що
Тарас любив переписовати в свой альбом вірші, які єму подобалися! Та тому,
в кого опинився той альбом – перше нім друковати з него вірші и запевняти
що они Шевченкови – треба було добре роздивитись в старих альманахах,
чи не було де друкованих тих самих псевдо-Шевченкових віршів з подписом
правдивого их автора? Оттак зазирнувши в “Южно-русскій сборник” виданый
Амврозієм Метлиньским в Харькові 1848 р., можна було помітити, що там на
стр. 32 и 33 поміж “думами та співами” Михайла Петренка надруковани й тоти
сами вірші:
“Дивлюся на небо, тай думку гадаю,
Чому я не сокол, чому не літаю…” [11, 69].
Слово і Час. 2014 • №7106
У статті Г. Зленка “Ціна однієї помилки, або як імення Михайла Петренка
стало псевдонімом Амвросія Метлинського” [9] подано історію іншої прикрої
помилки: “…Але сталося так, що 1928 року О. Тулуб, оприлюднюючи свою –
другу за часом – збірку прибраних імен українських письменників, без жодних
пояснень поставив знак рівності між Михайлом Петренком і Амвросієм
Метлинським, тобто прізвище першого перетворив на псевдонім другого.
На цілком очевидну й тією очевидністю дивовижну помилку ніхто не звернув
уваги; вона почала свою – таку тривалочасну! – міграцію по авторитетних
посібниках. Так, у другому виданні загальновідомого словника псевдонімів,
складеного І. Масановим, сьомим за порядковим числом прибраним прізвищем
А. Метлинського іде Михайло Петренко. Джерело – словник О. Тулуба. Через
десять років з’являється не менш відомий словник псевдонімів О. Дея – і
тут знову бачимо М. Петренка як чотирнадцяту “ширму” А. Метлинського;
почерпнуто інформацію з реєстру О. Тулуба…” [9, 60-61].
Додамо ще один знайдений приклад наслідків поширення цієї помилки. У праці
В. Михєєвої читаємо, що “етнографічний інтерес виявився в Костомарова спочатку
(первоначально) під впливом чи не єдиного друга студентських років, збирача
українського фольклору Амвросія Лук’яновича Метлинського (псевдоніми: Могила,
Земляк, Метла, Издатель, Михайло Петренко)…” [13, 64]. Дивно, що В. Михєєва
поширила цю помилку, адже вище вона ж пише, що у збірці “Молодик” “публікували
свої твори Шевченко, Квітка, Гребінка, Метлинський, Костомаров, Петренко, Глинка
й ін.. <…>” [13, 26]. Зовсім поруч авторка називає нашого поета як реальну постать:
“Переліченими особами не обмежена (не исчисляется) вся школа харківських
романтиків, що належать до різних генерацій: <…> і наймолодшої (Петренко,
Корсун, Щоголев)…” [13, 27]. А згодом у тій-таки книжці наведено слова самого
А. Метлинського: “…Если говорить правду, то за исключением стихотворений
г. Петренка и Писаревского (сына того священника) все прочие (о своих я судить
не буду) носят на себе отпечаток если не совершенной бесталанности, то
совершенного безвкусия…” [13, 126].
Заслуговує на увагу й помилка-довгожителька, що стосується дати вступу
М. Петренка до Харківського університету. Навіть в останніх сучасних
публікаціях автори наполегливо вказують період із 1836 по 1841 р. як час
навчання там майбутнього поета.
Дату закінчення університету (1841) А. Метлинський канонізував іще
1848 р. [29, 30]. Цей факт документально підтверджений. Інформація
ж про час вступу М. Петренка до університету вперше з’явилася лише
2008 р. на основі “Кондуитного списка своекоштных студентов Императорского
Харьковского Университета”, який зберігається в архівних фондах цього
закладу. І хоч у списках зазначений “Петренковъ Михаилъ. / Время вступления
въ Университетъ – 15 Сентября 1837 годъ / Поведеніе – Хорошаго” й назва
факультету публікаторам невідома, проте, вірогідно, ідеться саме про
майбутнього поета [4, 20].
До нашого часу дійшов іще один документ, який дає змогу точно
ідентифікувати подію, котра нас цікавить. Назва цього документа “Список
студентов Императорского Харьковского Университета…” і доступний він у
бібліотеці Харківського національного університету.
У цьому списку на 1840 – 1841 рр. серед студентів юридичного факультету
четвертого курсу під номером 25 значився “Петренко Михаилъ / Время
вступленія в Университетъ – 21 Сен. 1837. / Из какого званія – Об.<ер>
Оф<ицерский> сынъ . / На какомъ содержаніи . – На собственномъ”
[18, 155].
Отже, дослідники, що припускалися помилки з датою вступу до університету
(1836 р.), не врахували, що повний курс юридичного факультету в той час
107Слово і Час. 2014 • №7
охоплював чотири роки. З початку 2012 р. ці списки доступні також із сайту
університетської бібліотеки. Тут серед студентів і випускників закладу фігурують
також О. Корсун й І. Бецький.
У довідці “Краткой литературной энциклопедии” (1968) фігурує ще одна
інформаційна помилка, яка стосується фахової діяльності митця: “Петренко,
Михайло Миколайович (1817 – р. смерті невід.) – укр. поет. 1841 закінчив
Харківський ун-т. Був учителем…” [12, 723]. У джерелах, на які посилаються
автори статті, немає згадок про педагогічну практику М. Петренка, хоча
теоретично він міг викладати до вступу й після закінчення університету.
Отже, маємо справу, мабуть, із першим прикладом дезінформації, пов’язаної
з біографією поета.
Також розглянемо помилку, досі поширювану у відповідних публікаціях. 1856
року М. Петренко був нагороджений пам’ятною бронзовою медаллю “В память
войны 1853 – 1856 гг.” [18, 153]. Цей факт відомий із його Формулярного списку
1858 р., що стало приводом для деяких авторів твердити про участь поета у
Кримській війні.
Давно відомо з історіографічних джерел, що пам’ятна медаль чеканена
накладом близько 1 700 000 одиниць у світлій та темній бронзі (І і ІІ ступенів,
відповідно). Якої саме медалі був удостоєний повітовий стряпчий М. Петренко,
у документі не вказано, але згідно з описом, знайденим у фаховій літературі,
можна стверджувати, що нагороджений він був медаллю з темної бронзи. Таку
медаль отримували:
– військові й цивільні чини всіх відомств, найстаріші в роді дворянських
сімейств (на Володимирській стрічці);
– купці й багаті громадяни, “які відзначилися приношеннями на витрати війни
або на допомогу пораненим і сімействам убитих” (на Анненській стрічці).
Ураховуючи, що у відповідній графі Формулярного списку 1858 р.: “Был ли в
походах против неприятеля и в самих сражениях и когда именно” – указано – “не
был”, а також пам’ятаючи, що медалі зі світлої бронзи вручали безпосереднім
учасникам Кримської війни, можемо твердити: М. Петренко був представлений
до пам’ятної медалі з темної бронзи на Володимирській стрічці [18, 163-164].
Отже, участі в Кримській війні 1853 – 1856 рр. поет не брав [18, 154].
Лише 2005 р. письменник В. Скакун повідомляє: “1856 року лебединського
повітового стряпчого було нагороджено бронзовою медаллю “В память о
войне 1853 – 1856 г.г.”, яка ввійшла в історію під назвою Кримська, хоча він
безпосередньо і не брав у ній участі…” [22, 40].
Мусимо згадати й виправити ще одну помилку, зроблену ніжинськими
педагогами. У чималому й різноплановому посібнику для студентів 2007 р.
з’явилася стаття О. Моціяки “Михайло Михайлович Петренко (1817 – 1862)”
[16, 181]. Коментарі зайві. Українського поета так названо вперше.
До речі, надибуємо і другу “традиційну” помилку в цьому виданні: “У 1855 –
1856 рр. брав участь у Кримській війні. Нагороджений бронзовою медаллю…”
[16, 182].
Колекцію помилок може поповнити ще одна. У другому томі збірника статей
“Світи Тараса Шевченка” читаємо: “Саме поезіями Шевченка, перейнятими
особистісно-психологічними мотивами самотності, чужини, пошуків долі
(“Дівичії ночі”, “Н. Маркевичу”, “Ой по горі роман цвіте…”) починається
ширше використання одномотивної композиції, яка в дошевченківській
ліриці представлена поодинокими віршами Семена Писаревського, Левка
Боровиковського, Амвросія Метлинського, Миколи Костомарова, Миколи
Петренка” [10, 74]. Розмірковуючи про поезію Т. Шевченка, О. Камінчук
приписала синові обер-офіцера ім’я його батька. На жаль, ця помилка
повторена у статті кілька разів.
Слово і Час. 2014 • №7108
Чимало плутанини виникло в довідковій і науковій літературі із зазначенням
років життя поета. Хоча повна дата народження Михайла Петренка й понині
невідома, проте всі автори вказують 1817 рік, уперше згаданий у “Южном
русском сборнике” А. Метлинського [29, 30]. Схоже, ця дата прийнята без
заперечень.
Що стосується року смерті М. Петренка , то наявні джерела часто
дезінформують читачів. Докладніший аналіз відповідної довідкової й наукової
літератури зроблено в нашій праці (див.: [18]); наведемо лише декілька
прикладів із публікацій різних років.
У поетичній антології “Українська Муза” (1908) зазначено, що дата смерті
М. Петренка невідома [25, 176]. Цю думку повторено у вступній статті
М. Рильського до першого тому “Антології української поезії” (1957) [21,
19]. У так званій “вирізці” добірок І. Айзенштока, що зберігаються у фондах
Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (без року видання й
т. ін.), маємо ще один варіант дати смерті поета: “… Михаил Николаевич
Петренко (1817 – ум. в 40-х гг. <…>)” [1, 429]. Найвірогідніше, автор помилково
пов’язував припинення появи нових віршів М. Петренка з його фізичною смертю.
1963 р. біо-бібліографічний словник “Українські письменники” повідомляв, що
дата смерті М. Петренка невідома [26, 75].
Фактично в усіх публікаціях, які стосуються біографії поета, до 1977 р. автори
посилалися на брак відповідної інформації. Але в “Шевченківському словнику”
(1977) уперше з’являються незвичні дати: “Петренко Михайло Миколайович
(1817 – не раніше 1864) – український поет-романтик прогресивного напряму
<…>” [27, 102]. Проте тут маємо справу з помилковими розрахунками.
Річ у тім, що “Петренко М. Н.” згаданий у виданні “Адрес-календарь” із
1849 до 1864 р. Водночас вірогідно, що невідомий автор довідки у словнику
працював не із самим виданням, а з так званими “Алфавитными указателями к
Адрес-Календарям” [2]. Беручи до уваги “Адрес-календарь” на 1863 – 1864 рр.,
укладач довідки вирішив, що М. М. Петренко 1864 р. ще служив повітовим
стряпчим, не зорієнтувавшись у тому, що будь-які календарі готуються на
грядущі роки. Слід зазначити, що, мабуть, це був перший випадок пошуків
документально підтвердженої відповіді на біографічне питання. Натомість
1979 р. Є. Волошко повідомляв: “…автор славетної “Недолі” (“Дивлюся на
небо та й думку гадаю…”) український поет М. Петренко помер у рідному
Слов’янську з голоду… ” [3, 60].
Ще в 90-х роках минулого століття правнучка М. Петренка Наталія
Шептій зі своїм чоловіком відшукали в Сумському архіві книгу реєстрації
народжень, одружень і смертей (Миколаївська церква) міста Лебедина за
1862 р. У документі вказано, що 25 грудня 1862 р. (старого стилю; 6 січня
1863 р.) помер “Города Лебедина Уездный Стряпчий Коллежский Ассесор
Михаил Николаев сын Петренко, сорока пяти лет. От Горячки”. У графі “Кто
совершал погребение и где погребен” однозначно прописано “…на отведенном
приходском кладбыще” [18, 166].
Однак різні дати смерті і припущення про місце поховання Михайла Петренка
трапляються й у публікаціях нашого часу.
У березні 1989 р. в сумській газеті “Ленінська правда” В. Дудченко опублікував
статтю, де, посилаючись на Н. Шептій (див.: [28]), наводить правильну
інформацію: “…Помер поет 25 грудня 1862 року і похований в Лебедині у віці
45 років у чині колезького асесора…” [6].
Лебединські краєзнавці називають місцем поховання кладовище біля
Покровської церкви, однак ця думка досі не має документального підтвердження.
Автори зі Слов’янська в публікаціях, присвячених М. Петренку, наводять
вигадані фрагменти з його біографії (див.: [4; 5; 14]). Захопившись “легкістю”
109Слово і Час. 2014 • №7
теми, оперуючи у своїх діях ключовим прізвищем – “Петренко”, вони
“реконструювали” склад його сім’ї (братів, матір, батька й вітчима), умисне
забуваючи про те, що прізвище Петренко належить до найпоширеніших в
Україні. Посилаючись на архівні матеріали про однофамільців поета, що
мешкали в місті Слов’янську, додаючи невгамовну фантазію, вони впевнено
“відповіли”, мабуть, на всі питання з біографії Михайла Миколайовича,
чим завдали проблем дослідникам, пропонуючи вкрай сумнівні матеріали
читачам. До речі, факт народження М. Петренка у Слов’янську ще не має
документального підтвердження, тому залишається гіпотезою.
На щастя, деякі помилки мають коротке життя, точніше продовжують своє
тихе життя лише на сторінках того видання, де їх поселив недбалий автор.
Із часом з’являється той, кому щастить “відокремити зерна від плевел”, і праця
його тим легша й результативніша, чим менше нива постраждала при посіві.
Не можна сказати, що причина всіх згаданих проблем – лише некомпетентність
деяких авторів. У різний час автори мають через низку обставин нерівні
можливості доступу до потрібних джерел.
Вище вже було згадано відомий вірш М. Петренка “Дивлюсь я на небо…”.
Порівняння версії твору, опублікованої 1876 р. львівським журналом “Правда”
під виглядом знахідки “З недрукованих ще поезій Тараса Шевченка” [8] з
текстами, опублікованими у “Снопі” [23], виданому О. Корсуном 1841 р. та
“Южном русском зборнике” [29], виданому А. Метлинським 1848 р., вірогідно,
допоможе ідентифікувати версію, опубліковану 1876 р. Варто з’ясувати, з якої
збірки Т. Шевченко 1848 р. власноруч переписав цей вірш до свого альбому,
беручи до уваги, що версія “Правди” була підписана “З рукопису 1848 р.”.
Вірш “Недоля” надрукований 1841 р. [23, 175], і вірш із циклу “Небо”, виданий
у збірці 1848 р. [29, 32], виглядають так:
Версія 1 (1841)
НЕДОЛЯ
В минуту жизни трудную
Тhснится въ сердце грусть…
Лермонтовъ.
Дивлюся на небо та й думку гадаю:
Чому я не соколъ, чому не лjтаю?
Чому менj, Боже, Ти крилля не давъ?
Я бъ землю покинувъ и въ небо злjтавъ…
Далеко, за хмари, подальше вjдъ свjту,
Шукать собj долj, на горе привjту,
И ласки у сонця, у зjрокъ прохать,
Й у свjтj ихъ яснjм себе покохать.
Бо долj ще з-малу кажусь я нелюбій;
Я наймjт у неи; хлопцюга приблудній:
Чужій я у долj, чужій у людей….
Хиба хто кохае нерjднихъ дjтей?…
Кохаюся лихомъ и щастя не знаю,
И гjрко безъ долj свjй вjкъ каратаю;
Й у горj спjзнавъ я, шо тjлькj одна
Далекое небо моя сторона…..
И на свjтj гjрко! – Якъ стане ще гjрше,
Я очи на небо – менj веселjше,
И въ думкахъ забуду, що я сирота –
И думка далеко, високо лjта!….
Такъ дайте же крилля, орлячого крилля!
Я землю покину – и на новосjлля
Орломъ бистрокрилимъ у небо польну
И въ хмарахъ вjдъ свjту на-вjкъ утону.
Версія 2 (1848)
НЕБО
Дuвлюся на небо, та й думку гадаю,
Чому я не сокил, чому не литаю,
Чому мени, Боже, ти крильлив не дав?
Я землю-б покuнув и в небо злитав!
Далеко за хмарu, подальше од свиту,
Шукать соби доли, на горе прuвиту,
И ласкu у зирок, у сонця просuть,
У свити их ясним все горе втопuть;
Бо доли ще з-малу здаюся нелюбuй,
Я наймuт у неи, хлопцюга прuблуднuй;
Чужuй я у доли, чужuй у людей:
Хиба-ж хто кохає нериднuх дитей?
Кохаюся лuхом, прuвиту не знаю,
И гирько, и марно свий вик каратаю,
И в гори спизнав я, що тилькu одна –
Далекеє небо – моя сторона.
И на-свити гирько; як стане ще гирьше,
Я очи на небо, мени веселише!
И в думках забуду, що я сuрота,
И думка далеко, вuсоко лита.
Колu-б мени крuльля, орлячи ти крuльля,
Я землю-б покuнув, и на новосильля
Орлом бuстрокрuлuм у небо польнув,
И в хмарах навикu од свита втонув!
Слово і Час. 2014 • №7110
Вірш “Дивлюсь я на небо…” з місячника 1876 р. має такий вигляд [8, 127]:
Версія 3 (умовно 1876 рік)
Дивлюсь я на небо – та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю?
Чому мені, Боже, ти крила не дав?
Я б землю покинув и в небо злітав,
Далеко за хмари, подальше від світу
Шукать собі долі, на горе привіту
И ласки у сонця и зірок прохать
И в світі іх яснім себе покохать.
Бо долі ще з-малку кажусь я нелюбий!
Я наймит у неі, хлопцюга приблудний,
Чужий я у долі, чужий у людей!
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?
Кохаюсь я лихом и щастя не знаю
И гірко без долі свій вік коротаю.
И в світі гірко, а як стане ще гірше…
Я от на небо, – и мені веселійше,
И в думках забуду, що я сирота,
И думка далеко, високо літа!
Дайте ж мені криля, орлиниі криля:
Я землю покину, на небо полину
И в хмарах від світу на віки утону.
(З рукопису 1848 р.)1
1
Почерк Т. Шевченка дослідникам був добре відомий із рукописів, тому не
викликало сумніву, що саме він власноруч записав вірш “Дивлюсь я на небо…”.
Перші чотирнадцять рядків мало відрізняються у трьох версіях вірша, за
винятком останнього слова сьомих рядків (прохать / просить / прохать) та
тексту восьмих рядків (Й у свjтj ихъ яснjм себе покохать. / У свити их ясним
все горе втопuть; / И в світі іх яснім себе покохать).
Перша і друга версії вірша були надруковані за життя М. Петренка, і
найвірогідніше, саме він редагував ці тексти. До речі, деякі інші вірші також
зазнавали авторських змін у нечисленних прижиттєвих виданнях.
Рядки 15-й (Й у горj спjзнавъ я, шо тjлькj одна / И в гори спизнав я, що тилькu
одна – / –––––––-), 16-й (Далекое небо моя сторона….. / Далекеє небо – моя
сторона. / –––––––-), 21-й (Такъ дайте же крилля, орлячого крилля! / Колu-б
мени крuльля, орлячи ти крuльля, / Дайте ж мені криля, орлиниі криля:),
22-й (Я землю покину – и на новосjлля / Я землю-б покuнув, и на новосильля
/ Я землю покину, на небо полину) та 23-й (Орломъ бистрокрилимъ у небо
польну / Орлом бuстрокрuлuм у небо польнув, / ––––––––) подібні в перших
двох версіях вірша, проте відсутні у третій.
До того ж 15-й та 16-й рядки відсутні в останній версії, а рядки 21 – 23-й
у третій версії замінені на два з еквівалентним смисловим навантаженням
(Дайте ж мені криля, орлиниі криля: / Я землю покину, на небо полину).
Закінчуються всі версії вірша однаково, але перші дві версії містять по 24
рядки, третя – 21. Третя версія містить закінчення сьомого рядка й текст
восьмого рядка такі ж, як і в першій версії 1841 р. (у другій версії вірша ці
рядки змінені).
Аналіз наведених публікацій показує, що вірш зазнавав змін і йдеться про три
редакції. Теоретично ідея “помилкового прочитання нерозбірливого почерку”
могла би виникнути при докладному розгляді третьої версії й ось чому.
1 Слова в дужках належать редакторам журналу “Правда”.
111Слово і Час. 2014 • №7
Рядок “…Я от на небо, и мені веселіше, <…>” із третьої версії містить
помилку; його слід читати так, як і у виданнях 1841 та 1848 рр.: “… Я очи на
небо, мени веселише! <…>”. Помилка виникла при неуважному прочитанні
рукопису автором публікації 1876 р. (Можливо, що й сам Т. Шевченко так
переписав для себе нерозбірливий текст). Слово очі (у рукопису очи) було
прочитане як от.
Відсутність деяких рядків та інші особливості тексту, з нашого погляду,
свідчать про авторське редагування, здійснене самим М. Петренком.
Можна довго дискутувати, у якій послідовності були написані наведені версії
вірша. Це питання стосується текстів, позначених вище як версія 2 та версія 3.
Проте спробуймо зробити деякі висновки при порівнянні всіх трьох текстів.
За структурою версії 1 і 2 практично однакові, наявні лише незначні зміни
в деяких рядках. Істотні зміни з’явилися лише у версії 3, тому логічно було
би припустити, що вони написані й відредаговані в тій послідовності, яка
відповідає порядку публікацій (вірш, виданий 1841 р., варіант 1848 р. й версія,
надрукована у щомісячнику 1876 р.). Проте аналіз текстів показує, що версія
3 написана на основі версії 1, тому можна досить обґрунтовано вважати,
що версії 2 на момент написання версії 3 ще не було (зазвичай автори при
підготовці чергової редакції спираються на попередню).
Отже, версія 2 не потрапила до рук Т. Шевченка.
Припускаємо, що вірш, переписаний поетом-засланцем, був надрукований
у невідомій досі книжці (але це не були вже згадані “Сніп” та “Южный русский
зборникъ”) або поширювався в рукописних копіях. Можливо, текст вірша
Шевченко переписав із отриманого листа, що не зберігся чи ще не знайдений.
Хто міг бути автором такого послання?
Малоймовірно, що засланцеві надіслав свій твір М. Петренко. Приписка до
публікації 1876 р. вказує: “(З рукопису 1848 р.)”. Докладні біографічні відомості
про цей період життя класика можна знайти, приміром, у праці П. Жура “Труди
і дні Кобзаря” (див.: [7]).
У ніч із 8 на 9 червня 1847 р. поета привезли до Оренбурга, де йому належало
відбувати заслання. Незабаром Т. Шевченко був переправлений із Оренбурга
в Орську фортецю, де із 23 червня він був записаний рядовим 3-ї роти. Після
зарахування у штат Аральської експедиції (11 травня 1848 р.) Т. Шевченко був
відряджений до Раїмської фортеці. 27 липня експедиція покинула Раїмську
пристань та попрямувала по річці Сирдар’ї до Аральського моря.
Із книжки П. Жура відомо, що на початку 1849 р. Т. Шевченко ще перебував
у Раїмі.
До речі, М. Петренко 1848 р. служив секретарем Вовчанського повітового
суду [18, 153].
На засланні Т. Шевченко в 1847 – 1848 рр. листувався, зокрема, з
А. Лизогубом, із В. Рєпніною, із братами Лазаревськими (перш за все з
Михайлом), з О. Псьол. Друзі пересилали йому не тільки листи, а й папір і
фарби для малювання, книжки. Можливо, так і потрапив вірш М. Петренка
(наприклад, у складі збірки) до Т. Шевченка в далекі краї.
Дослідники вважають, що Т. Шевченко ознайомився зі змістом збірки “Сніп”
невдовзі після її видання (1841); до того ж він листувався з О. Корсуном,
бо мав намір опублікувати свої вірші у другому випуску цього альманаху.
Малоймовірно, щоб Т. Шевченко з пам’яті 1848 р. записав уподобаний ним
кілька років тому твір та припустився стількох помилок. Тому, мабуть, 1876 р. у
львівському місячнику “Правда. Письмо литературно-политичне” в рубриці “З
недрукованих ще поезий Тараса Шевченка” була надрукована третя прижиттєва
версія вірша М. Петренка “Дивлюсь я на небо – та й думку гадаю…”.
Слово і Час. 2014 • №7112
ЛІТЕРАТУРА
1. Айзеншток И. Комментарии к “Автобиографии” Н.И. Костомарова. Вырезка (фонд бібліотеки
Вернадського). – К., (без року видання).
2. Алфавитный указатель фамилий, содержащихся въ І (ІІ) частях адресъ-календарей на 1862 – 1863
(1863 – 1864) годы.
3. Волошко Е. Литературный пласт // Донбасс: писатель и время. – Донецк, 1979.
4. Добровольський О., Мікушев В. Його таємниця. Невідомий Михайло Петренко. – Слов’янськ, 2008.
5. Добровольський О., Мікушев В. Забутий поет. Невідомі сторінки життєпису Михайла Петренка //
Микола Плав’юк. Україна – життя моє. – К., 2002. – Т. 3.
6. Дудченко В. “Зустріч з поетом-романтиком” // Ленінська правда (Суми). – 1989. – 8 березня.
7. Жур П. Труди і дні Кобзаря. – К., 2003.
8. З недрукованих ще поезий Тараса Шевченка // Правда. Письмо литературно-политичне. – Л., 1876. –
Ч. 4. – 29 лютого.
9. Зленко Г. Ціна однієї помилки, або як імення Михайла Петренка стало псевдонімом Амвросія
Метлинського // Слово і Час. – 2000. – №2.
10. Камінчук О. Художня структура романтичної лірики Шевченка // Світи Тараса Шевченка. – Нью-
Йорк – Львів, 2001.
11. Кониський О. Олександеръ Атанасієвъ Чужбиньскій // Зоря. Письмо литературно-наукове для рускихъ
родинъ. – 1887. – 15(27) лютого.
12. Краткая литературная энциклопедия (под редакцией А. А. Суркова). – М., 1968. – Т. 5.
13. Михеева В. Николай Иванович Костомаров в Харькове (1833 – 1844). Начало пути. Книга первая. – Х.,
2007.
14. Мікушев В., Добровольський О. Михайло Петренко “Дивлюсь я на небо…”. – Слов’янськ, 2002.
15. Молодикъ на 1843 годъ. Украинскій литературный сборникъ, издаваемый И. Бецкимъ (две части). – Х.,
1843. – Часть вторая.
16. Моціяка О. Михайло Михайлович Петренко (1817-1862) // Становлення нової української літератури. –
Ніжин, 2007.
17. Нудьга Г. Вступна стаття “Два поети-романтики” // Забіла В., Петренко М. Поезії. – К., 1960.
18. Петренко А. Идентификация Петренко. – К., 2012.
19. Петренко О. Михайло Миколайович Петренко. У пошуках біографічної істини // Донецький вісник
Наукового товариства ім. Т. Шевченка. – Т. 34. (Серія “Історія. Філософія”). – Донецьк, 2012.
20. Петренко О. У пошуках істини // День. – 2012. – 6-7 липня.
21. Рильський М. Нова українська поезія дожовтневих часів // Антологія української поезії: У 4 т. – К.,
1957. – Т. 1.
22. Скакун В. Дивлюсь я на небо…: Монографічне дослідження про життя і творчість українського поета-
романтика Михайла Петренка (1817 – 1863 рр.). – Суми, 2005.
23. Сніпъ, украинскій новорочник. Закрутив Александръ Корсунъ. – Х., 1841.
24. Тихорскій Н. Рецензія на Украинскій новорочникъ Сніп Александра Корсуна // Маякъ, журналъ
современнаго просвhщенія, искусства, и образованности. – 1842. – Т. 5. – Кн. 9. – Глава 4.
25. Украінська Муза. Поетична антологія (під редакцією Олекси Коваленка). – К., 1908.
26. Українські письменники: Біо-бібліографічний словник: У 5 т. – К., 1963. – Т. 3.
27. Шевченківський словник. – К., 1977. – Т. 2.
28. Шептій К., Петренко-Шептій Н. Нове про М. Петренка // Комуніст (Слов’янськ). – 1988. – 15 жовтня.
29. Южный русскій зборник. Альманах. Изданіе Амвросія Метлинскаго. – Х., 1848.
Отримано 30 серпня 2012 р. м. Київ
|