Роман Теодорович Гром'як

Роман Теодорович Гром'як

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2014
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2014
Назва видання:Слово і Час
Теми:
Некролог
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/149926
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Роман Теодорович Гром'як // Слово і час. — 2014. — № 7. — С. 124-125. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-149926
record_format dspace
spelling irk-123456789-1499262019-03-16T01:23:05Z Роман Теодорович Гром'як Некролог 2014 Article Роман Теодорович Гром'як // Слово і час. — 2014. — № 7. — С. 124-125. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/149926 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Некролог
Некролог
spellingShingle Некролог
Некролог
Роман Теодорович Гром'як
Слово і Час
format Article
title Роман Теодорович Гром'як
title_short Роман Теодорович Гром'як
title_full Роман Теодорович Гром'як
title_fullStr Роман Теодорович Гром'як
title_full_unstemmed Роман Теодорович Гром'як
title_sort роман теодорович гром'як
publisher Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate 2014
topic_facet Некролог
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/149926
citation_txt Роман Теодорович Гром'як // Слово і час. — 2014. — № 7. — С. 124-125. — укp.
series Слово і Час
first_indexed 2025-07-12T23:16:26Z
last_indexed 2025-07-12T23:16:26Z
_version_ 1837484938482417664
fulltext Слово і Час. 2014 • №7124 РОМАН ТЕОДОРОВИЧ ГРОМ’ЯК Надійшла з Тернополя сумна звістка: у ніч на 4 травня 2014 року відійшов за межу Вічності Роман Гром’як. До цього славного прізвища можна б додавати чимало заслужених прикладок: видатний словесник , доктор філологічних наук, професор Тернопільського національного університету імені Володимира Гнатюка , академік Академії наук вищої школи України, чільний суспільний і загалом випробуваний культурно-освітній діяч України. Одне слово, незвичайна Людина з великої літери, просвітлена даром світлої благодаті… Роман Гром’як народився 21 березня 1937 р. в селі Глушин , що біля місцини Бродів на Львівщині, у родині Теодора Гром’яка (1910–1992) та Ольги Гром’як (1912–1995; з хати – Рогоцька). Вони радувалися за сина, який міцно стояв на батьківській землі. Його життя, як обсипане випробуваннями полотно, було позначене двома кольорами, приписаними до знаменитої пісні Дмитра Павличка. Так, його контрапункт життєвого профілю означав одне: жити працею з цілющої правди. В особі Романа Гром’яка маємо талановитого вченого-літературознавця, пристрасного публіциста, активного критика, громадсько-освітнього діяча та педагога вищої школи. А ще – духовністю натхнені перегуки: член Національної спілки письменників України; надзвичайний професор Українського вільного університету в Мюнхені (Німеччина), професор- гість Ягеллонського університету у Кракові (Польща). Йому судилося представляти життєві інтереси українського народу в різних місцях, зокрема бути представником Президента України на Тернопільщині (1992–1995). Його серце билося, щоби панувала непідробність чину як у малому, так і у великому. Добрим знаком для Романа Гром’яка був Дрогобич, де йому судилося жити, одружитися, закінчити Дрогобицький педагогічний університет імені Івана Франка. Знаємо напевно: учений щиро вболівав за долю й Українського вільного університету на щедрій землі далекої Баварії. Доробок Романа Гром’яка як ученого – помітний. З-під його пера науковий світ і широкий читацький загал отримали кілька сотень опублікованих праць. Адже тільки в одному виданні, а саме на сторінках “Літературознавчого словника- довідника” (К., 1997. – 752 с.) міститься його 250 статей теоретико-методологічного спрямування. Назвати б книжку, що має промовисту назву “Орієнтації. Розмисли. Дискурси” (Тернопіль, 2007. – 368 с.), а відтак і часове окреслення у сполуці з конкретним десятиліттям – 1997–2007. А ще – посібник “Історія української літературної критики (від початків до кінця ХІХ століття” (1999), видані за редакцією Романа Гром’яка монографії “Літературознавча рецепція і компаративістичний дискурс” (2004), “Герменевтика і проблеми літературознавчої інтерпретації” (2006) та ін. Глибинну професійність ученого засвідчують такі праці монопроблемного звучання, як “Іван Франко і проблема формування національної свідомості в процесі українсько-польських стосунків”, “Феноменологія естетики Івана Франка”, “Естетика Тараса Шевченка”, “Своєрідність конфлікту в художньому світі Тараса Шевченка”, “Проблема національної асиміляції і творчість Богдана Лепкого”, “Вплив творчості Василя Стефаника на розвиток української літературної критики”, “Адам Міцкевич у сучасній естетичній свідомості українців”, “Ще раз про гетерогенність українського літературного процесу ХХ століття: проблеми опису та інтерпретації”, “Ще раз про “народність літератури” як категорію і духовний феномен”, “Текст літературно- 125Слово і Час. 2014 • №7 художнього твору: епістемологічно-когнітивні роздуми”, а також польськомовна стаття “Стан літературної критики в Українській Народній Республіці”. Зрозуміло, що між цим доробком, який репрезентує літературознавчі і критичні устремління Романа Гром’яка за одне десятиліття, і його попереднім доробком проступає тільки умовний вододіл. Обриси його особистості завжди були виразні, зокрема в таких виданнях, як “Громадянськість і професіоналізм” (1986), “Що доведено життям” (1988), “Вертеп…” (1992), “Естетика Шевченка” (2002). Це стосується насамперед книжки “Давнє і сучасне” (1997), що містить вибрані літературознавчі статті, написані вченим упродовж 1966–1996 рр. На конкретних прикладах Роман Гром’як умів видобути істину, а відтак – свідчення про суб’єктність українського письменства в контексті світової культури. Тому й не дивно, що його праці мають максимально узагальнений характер. Він настійно включав у загальне річище знань неухильну потребу організованої перекладацько- видавничої практики в Україні, що, наприклад, широко розгалужена в Росії, Польщі, Чехії та Німеччині. Її відсутність означає втрату повносущого забезпечення українського національного читацького загалу духовними досягненнями інших народів. Голос Романа Гром ’яка в українському критичному ансамблі мав сольне призначення. Кожна робота науковця – це вагомий внесок у розробку проблем естетичного сприйняття тексту, його інтерпретації, а також взаємодії художніх систем з проекцією на компаративістику й перекладознавство. До особливо ґрунтовних видань слід долучити такі книжкові позиції, як “Естетика і критика: Філософсько-естетичні проблеми художньої критики” (К., 1975); “Громадянськість і професіоналізм: Соціальна відповідальність критики” (К., 1986); “Культура, політика, інтелігенція: Публіцистика” (Тернопіль, 1996); “Давнє і сучасне: Вибрані статті з літературознавства” (Тернопіль, 1997); “Історія української літературної критики (від початків до кінця ХІХ століття)” (Тернопіль, 1999); “Літературознавчий словник-довідник” (К., 2006; співавтори: Ю. Ковалів, В. Теремко); “Культура. Політика. Інтелігенція. Публіцистика літературознавця” (Тернопіль, 2009). Упродовж багатьох років науковець був активним членом редакційної колегії журналу “Слово і Час”… Так, різноманітна діяльність Романа Гром’яка та його спадщина – нетлінний пам’ятник справжньому й одержимому трудівникові. Світла пам’ять про видатного українського вченого й культурно-освітнього діяча залишиться в освітлених його талантом наукових скрижалях, а також у наших серцях.

Схожі ресурси