ІІ Міжнародний бізнес-форум «Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні»

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2009
Schlagworte:	Світ інновацій
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15017
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	ІІ Міжнародний бізнес-форум «Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні» // Наука та інновації. — 2009. — Т. 5, № 4. — С. 81-91. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-15017
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-150172017-02-23T17:03:26Z ІІ Міжнародний бізнес-форум «Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні» Світ інновацій 2009 Article ІІ Міжнародний бізнес-форум «Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні» // Наука та інновації. — 2009. — Т. 5, № 4. — С. 81-91. — укр. 1815-2066 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15017 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Світ інновацій Світ інновацій
spellingShingle	Світ інновацій Світ інновацій ІІ Міжнародний бізнес-форум «Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні»
format	Article
title	ІІ Міжнародний бізнес-форум «Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні»
title_short	ІІ Міжнародний бізнес-форум «Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні»
title_full	ІІ Міжнародний бізнес-форум «Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні»
title_fullStr	ІІ Міжнародний бізнес-форум «Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні»
title_full_unstemmed	ІІ Міжнародний бізнес-форум «Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні»
title_sort	іі міжнародний бізнес-форум «проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в україні»
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Світ інновацій
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15017
citation_txt	ІІ Міжнародний бізнес-форум «Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні» // Наука та інновації. — 2009. — Т. 5, № 4. — С. 81-91. — укр.
first_indexed	2025-07-02T16:30:35Z
last_indexed	2025-07-02T16:30:35Z
_version_	1836553428541636608
fulltext	81 Наука та інновації. 2009. Т. 5. № 4. С. 81—91. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) у 2005 р. розробила Інст- рукцію з економічних показників глобалізації, в якому відзначені такі індикатори глобаліза- ції, як показники інтернаціоналізації техноло- гій та торгівлі наукомісткою продукцією, що є 27 березня 2009 р. Київським національним торговельно-економічним університетом, Інс- титутом вищої кваліфікації КНТЕУ спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти, Міністерством освіти і науки Ук раїни, Інститутом економіки і прогнозуван- ня НАН України, Державним інститутом інте- лектуальної власності, Державним агентством України з інвестицій та інновацій, іншими ус- тановами було проведено бізнес-форум «Проб- леми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні». Учасники бізнес-форуму констатували, що формування інвестиційно-інноваційної моде- лі розвитку національної економіки є безаль- тернативний шлях скорочення значного від- ставання рівнів розвитку економіки та життя населення України від розвинених країн світу, радикального підвищення ефективності вико- ристання національного ресурсного потенціа- лу, зниження енергетичної залежності, подо- ІІ МІЖНАРОДНИЙ БІЗНЕС-ФОРУМ «ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ» лання суперечності між завданнями еконо- мічного та соціального розвитку. Єдиною мож- ливістю рівноправного існування України в гло бальній економіці є формування такої на- ціональної інноваційної системи, що спирала- ся б на вже наявні «випереджаючі конкурентні переваги» в гуманітарній, геополітичній, еко- номічній сферах та сприяла побудові та розви- тку «економіки знань». Водночас відзначалося, що потребують подальшого розвитку концеп- туальні засади державної науково-тех ніч ної та інноваційної політики, не достатньо роз винена діяльність з надання консалтингових, інформа- ційних, фінансових та інших послуг учасникам інноваційного процесу, не використовується в повному обсязі потенціал вищих навчальних закладів у формуванні національної інновацій- ної системи. Увазі читачів нашого журналу пропонують- ся тези доповідей, які були представлені на бізнес-форумі. Ю. Макогон завідуючий кафедри міжнародної економіки, доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України; Донецький національний університет Т. Медведкін науковий співробітник, кандидат економічних наук, доцент; Інститут економіки промисловості НАН України РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОГО РИНКУ ІННОВАЦІЙ �4.indd 81�4.indd 81 12.08.2009 15:50:5112.08.2009 15:50:51 82 Наука та інновації. № 4, 2009 Світ інновацій результатом інноваційної діяльності. Оцінка глобалізації технологій відбувається на основі таких показників, які можуть розглядатися як критерії ефективності інноваційної діяльнос- ті: частка витрат на НДДКР у сукупних витра- тах зарубіжних дочірніх фірм, що контролю- ються материнськими іноземними компанія- ми; обсяги платежів (наприклад, роялті) за екс порт нематеріальних активів (технологій) та виплат за імпорт технологій; обсяги прода- жів результатів НДДКР іноземними дочірні- ми компаніями на території країни, де вони фун- кціонують. Аналіз бюджетів України за 2004—2007 рр. показує, що динаміка розвитку національної інноваційної системи має негативний харак- тер, оскільки лише такий напрям, як фінансо- ва підтримка і розвиток інфраструктури нау- кових установ має тенденцію до зростання. Ди- наміка фундаментальних досліджень зупини- лась, а напрямки, що залишились, мають вза галі тенденцію до зменшення, що негативно впли- ває на розвиток інноваційної діяльності Укра- їни. Найбільшу увагу наша держава приділяє розвитку фундаментальних досліджень. По- чинаючи від 2004 р. і до 2006 р., на цей напрям інноваційної діяльності виділялося близько 45 % коштів державного бюджету в структурі витрат на інноваційну діяльність. Друге місце за часткою видатків займають прикладні наукові розробки й дослідження — це майже 40 % у структурі витрат на іннова- ційну діяльність України, хоча в 2007 р. спо- стерігалася зміна тенденції щодо видатків на інноваційну діяльність. Частка видатків на фун- даментальні та прикладні дослідження, що від- повідно складають 33,6 та 37,88 %, зменшуєть- ся, але спостерігається збільшення частки ви- датків на такі напрями, як національні, держав- ні науково-технічні та інвестиційні програми; їх розробка та розробка найважливіших новіт- ніх технологій відповідно складають 21,7 та 2,96 %. Така ситуація свідчить про зміну пріо- ритетності держави стосовно розвитку іннова- ційної діяльності саме щодо вищеназваних прог- рам. Це стане наступним етапом у процесі транс- формації національної інноваційної системи. Статистичне спостереження інноваційної ді- яль ності у вибраних п’яти регіонах України по- казує, що така тенденція більш характерна для м. Києва: серед усіх видів економічної діяль- ності найвищий рівень інноваційної активнос- ті в секції К (44,5 % при середньому 29,5 %) і частка інноваційно активних підприємств інших видів послуг (КВЕД 72, 74,2 і 74,3) у загальній кількості інноваційних підприємств сфе ри по- слуг (К) становить 80 %. Для Харківської області більш характерним є високий рівень інноваційності підприємств переробної промисловості. У Донецькій — кож- не третє підприємство фінансової діяльності займалося іннова ціями, а також майже чверть підприємств переробної промисловості при се- редньому 17,7 %. Прогнози та рекомендації щодо вирішення зазначених стри муючих чинників: у другому півріччі 2009 р. внаслідок стабілі- зації амери канської економіки зайві, прак- тично нічим не забезпечені (за винятком ажіо- тажного попиту з боку інвесторів) три льйо- ни доларів «накриють» фінансовий ринок, що призведе до різкого стрибка інфляційних ри- зиків. Це може сприяти залученню на сфери НДДКР дешевих «гарячих» грошей; перешкоди для інноваційної діяльності з точ- ки зору під приємств розподіляються таким чином: 1 місце — відсутність фінансування (89 % опитаних); 2 місце — відсутність ко- штів у замовників (54 %); 3 місце — високі кредитні ставки банківських установ (44 %), що обумовлює виокремлення проблеми де- фіциту фінансових коштів; для України характерна англо-американська модель розвитку, яку можна кваліфікувати як таку, коли держава більше покладається на ринкові механізми стимулювання інно- ваційної діяльності, маючи достатньо висо- кий науково-технічний потенціал, що, на наш погляд, є недостатньо ефективним у сучас- них умовах. �4.indd 82�4.indd 82 12.08.2009 15:51:0612.08.2009 15:51:06 83Наука та інновації. № 4, 2009 Світ інновацій сока інноваційна рента за імпорт інноваційно- го продукту, створеного за вітчизняними роз- робками, поступово втрачається ринковий сег мент інноваційної продукції і інноваційна чут ливість у формуванні національної інноваційної стратегії. Є ще одна проблема. Неврегульованість ба- зових питань (перед усім прав власності, еко- номічної доцільності інвестицій) призводить до негативного результату участі України у міжнародному трансфері технологій. Зростає імпорт технологій, і, як наслідок, зникає за ці- кав леність підприємців у підтримці вітчизня- них наукових досліджень. Не менш важливу роль у науково-інно ва цій- ному забезпеченні промисловості поряд з фі- нансуванням науки відіграє фінансування без- посередньо інноваційної діяльності. Останнім часом витрати на інновації в промисловості отримали стійку тенденцію до зростання. Про- те інноваційні уподобання залишаються поки що переважно на рівні окремих підприємств. Державні і місцеві органи влади майже не спри- яють активізації інноваційних процесів. Важливим чинником науково-інноваційного забезпечення про мисловості є кадровий потен- ціал, а саме його інтелектуальна скла дова. Чисе- льність науковців у промисловості має спадну тенден цію. Це зумовлено двома групами факто- рів. З одного боку, держава та значна частина підприємців все ще недооцінюють можливості Тому основним завданням державної полі- тики мають бути заходи, спрямовані на ство- рення умов органічного поєднання науково- технічного і підприємницького середовища. Дер жава також має посилити пряму підт рим- ку ін новаційного процесу, зокрема за раху- М. Якубовський доктор економічних наук, головний науковий співробітник, ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» НАУКОВО-ІННОВАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ нок бюджетних асигнувань. Бюджетні асиг- нування мають спрямовуватися насамперед на реалізацію стратегічних цілей держави і пріоритетних напрямів роз витку економіки, а не на задово лення внутрішньовідомчих ін- тересів. Конкурентне позиціонування України в гло- бальному еконо мічному середовищі значною мірою залежить від її можливостей вчасно і ефек тивно адаптуватися до світових іннова- цій них процесів, де найважливішою умовою лі дер ства є інтелектуальний капітал. В цих умовах не тільки актуальним, але і вкрай необхідним стає посилення коригуючої функції держави щодо активізації і покра щен- ня якісних показників наукового і інновацій- ного забез печення промисловості та конкурент- ної стратегії економіки в цілому. Має бути не просто покращена, а докорінно змінена організа ційна структура інноваційно- го процесу в напрямку посилення комер ційно- ринкового взаємозв’язку наукової, інновацій- ної і виробничої складової. Однак сьогодні між науковим та інноваційним забезпеченням роз витку промисловості відсутня технологіч- на єдність. За вісім років (2000—2007 рр.) майже 40 % загального обсягу нових технологій, необхід- них для модернізації вітчизняної промисло вості, було придбано за межами України. Вітчизняна наука також прагне підтримки інноваторів з-за кордону. Майже п’ята частина наукового потен- ціалу України працює на закордонні замовлен- ня. Через це втрачаються авторські права на інтелектуальну власність, створену вітчизня- ними науковцями, потім сплачується надви- �4.indd 83�4.indd 83 12.08.2009 15:51:0612.08.2009 15:51:06 84 Наука та інновації. № 4, 2009 Світ інновацій за такими пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки: удосконалення демографічної політики, роз- виток людського потенціалу та формування громадянського суспільства; збереження навколишнього середовища (дов- кілля) та сталий розвиток; впровадження новітніх біотехнологій; діаг нос- тика і методи лікування найпоширеніших зах ворювань; розробка нових комп’ютерних засобів та тех- нологій інформатизації суспільства; впровадження новітніх та ресурсозберігаю- чих технологій в енергетиці, промисловості та агропромисловому комплексі; розробка нових речовин і матеріалів. Так, за даними Міністерства економіки Ук- раї ни на виконання державного замовлення у 2006 р. у сфері науки, згідно з видатками Дер- Актуальним питанням при здійсненні дер- жавних закупівель є відповідність законодав- ства про державну закупівлю умовам роз витку освіти і науки. Задоволення державних потреб у науці і освіті через механізм державних за- купівель передбачає економію держав них ко- штів за рахунок конкурсного відбору вироб- ників наукового продукту. Завданням державних закупівель інно ва- цій ного продукту (науково-дослідні розроб- ки) є: 1) забезпечення максимальної економічнос- ті й ефективності; 2) розвиток конкуренції між виконавцями; 3) забезпечення відкритої, справедливої і неу- передженої оцінки проектів виконавців. За даними Міністерства економіки України виконання держав ного замовлення на створен- ня науково-технічної продукції здійсню валось наукової і інноваційної діяльності щодо підви- щення ефективності виробництва і прискорення економічного зростання, з іншого, самі суб’єкти інтелектуальної праці не задоволені умовами проведення наукових робіт. Щоб знайти плід- ний консенсус щодо розв’язання цих протиріч, нам вбачається доцільним більш швидкими тем- пами підвищувати оплату праці вітчизняним на- уковцям, наближаючи її до рів ня, який мають їх іноземні колеги, та суттєво вдосконалювати ма- теріальні й організаційні умо ви проведення на- укової і інноваційної діяльності. Актуальним напрямом науково-іннова цій- но го забезпечення промислового розвитку є роз будова інноваційної інфраструктури. Необ- хід но більш плідно використовувати переваги науково-техноло гічних інтеграційних утворень. Держава має сприяти поєднанню науко во-дос- лідних установ академічного, вузівського і кор- поратив ного секторів; залученню до їх скла ду матеріально-технічної бази під приємств і фірм наукового та інноваційного профілю. Особли- вої уваги з боку держави заслуговує інтеграція освіти і науки. Розвиток інноваційної інфра- структури взагалі, а процеси інтеграції освіти і науки зокрема мають отримати статус дер- жавних пріоритетів з визначенням норматив- но-правових, економічних і організаційних засад їх утворення і функціонування. Рефор- мування науково-дослід ного сектору має ста- ти не від’єм ною складовою державних заходів що до розбудови національної інноваційної сис теми і науково-іннова цій ного забезпе чен- ня роз витку промисловості. Н. Ткаченко кандидат економічних наук, доцент; Київський національний торговельно-економічний університет ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОДУКТ ЯК ПРЕДМЕТ ДЕРЖАВНОЇ ЗАКУПІВЛІ �4.indd 84�4.indd 84 12.08.2009 15:51:0612.08.2009 15:51:06 85Наука та інновації. № 4, 2009 Світ інновацій ринки науково-техніч ної продукції і професій- них кадрів. Водночас вважається, що держава повинна знаходиться поза ринковою системою, бути лише спосте рігачем або (в кращому ви- падку) арбітром. Проте зарубіжний досвід свід- чить, що саме у країнах з найбільш розвине- ними рин ковими відносинами спостерігається системний підхід до створення умов вигіднос- ті партнерських відносин передусім у сфері тех- нологічного розвитку. Прикладом тут можуть слугувати США, де упродовж 1970—1980-х рр. жавного бюджету України, затверджено в об- ся зі 298 877,2 тис. грн. У сучасних умовах держзамовнику достатньо складно виявляти ефективних або неефектив- них розробників та виконавців інновацій них проектів. Закупівельні органи не в змозі ви- значати звичними для них методами очікува- ну вартість проектів з урахуванням цін, інфля- ції і інших чинників ризику. Фінансово-еко но- міч на діяльність держ замовника по договорах перетворюється з пасивної функції контролю калькуляцій витрат продукції, що постачаєть- ся, на активну функцію управління ціною (вар- тістю) контракту. Оскільки інноваційний продукт має спеціа- лізований характер і виникають труднощі при розробці кваліфікаційних вимог, критеріїв оцін- ки та процедури оцінки тендерних пропози- цій, доцільно залучати експертів. Чим більше експертів залучається до оцінки наукового про- дукту, тим вища якість експертизи, з одного боку, і суттєво збіль шуються витрати на екс- пертизу — з іншого. Оцінку інноваційного продукту як предме- та державної закупівлі доцільно здійснювати В. Соловйов доктор економічних наук, заступник директора Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНИХ ПАРТНЕРСЬКИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ експертним методом у два етапи. На першому етапі оцінюються тільки якісні характеристи- ки інноваційного про екту. На другому з ураху- ванням того, що вагомість значення ціни не повинна бути нижче 70 %, оцінюються у комп- лексі цінові та якісні складові. Потребують змі- ни нормативно-правові акти у частині значно- го зменшення вагомості цінового критерію. У деяких країнах перелік експертів за окре- мою галуззю знань визначається на державно- му рівні, а при високій вартості договору про державні закупівлі залучення незалежних екс- пертів наукового продукту для оцінки тендер- них пропозицій є обов’язковою процедурою. Таким чином, в умовах ринкової української економіки виникає необхідність пошуку удо- сконалення управління державного замов лен ня та державних закупівель у сфері освіти і науки як пріоритетних державних потреб, що доз во лить державному замовникові здійсню вати діло ве спів робітництво з учасниками ринкових відно- син, наці лене на ефективне використання дер- жавних коштів при реалізації важливих нау ко- вих та освітніх державних програм у рам ках здійс нення економічної політики держави. Відомо, що успіх інноваційного розвитку еко- номіки залежить від налагодження партнер- ських відносин між усіма економічними аген- тами. На жаль, українську економіку характе- ризує майже повна відсутність взаємозв’язку між наукою, виробництвом, фінансовим сек- тором, освітою і державним управлінням. Ін- коли це пояснюють і виправдовують специфі- кою ринкових відносин, що скла лися всереди- ні країни, тобто тим, що на території України фор муються окремі товарні, фінансові ринки, �4.indd 85�4.indd 85 12.08.2009 15:51:0612.08.2009 15:51:06 86 Наука та інновації. № 4, 2009 Світ інновацій було прийнято понад півтори десятків законо- давчих актів, які стимулювали виникнення державно-під при ємницьких партнерств, спря- мованих на активізацію виходу техно логічно орієнтованих американських підприємств на зовнішній ринок. Україна теж могла б досягти певних успіхів на міжнародних товарних ринках саме на ос- нові активізації участі українських вчених і фахівців у сфері технологічного розвитку. Про це свідчить високий авторитет наших науково- технічних розробок у зарубіжних замовників. Згідно з даними Держкомстату у 2005–2007 рр. галузева наука України на 31,2 % фінансувала- ся із зарубіжних джерел. Закріпленню позицій вітчизняної науки на світовій арені міг би спри- яти розвиток партнерських відносин наукових установ з підприємствами, банками, освітніми закладами та активна участь у такій співпраці державних структур. Однак для того щоб нау- кові установи були центрами спів праці, слід про- вести деяку структурну перебудову і в самій науково-технічній сфері. Сьогодні значна частина наукових інститу- тів — це державні уста нови, що значно обмеж- ує можливість їх участі в процесі комер ціа лі- за ції створених технологій навіть усередині краї- ни. В результаті накопичений потенціал науково- технічних рішень залишається неза требуваним, наукові інститути і учені обмежені в можли- вості отри мання додаткового доходу для роз- витку досліджень і можуть розра ховувати ті- ль ки на державне фінансування. Це призво- дить до поси лення боротьби наукових органі- зацій за бюджетні кошти фінансування. Недосконале планування професійної струк- тури кадрів високої кваліфікації призводить до того, що університети України змагаються не за імідж якісної освіти, а за студентів-конт- рактників з кон’юнк туро престижних спеці- альностей. Українські підприємці змагаються переважно за «безгоспні» ресурси, а не за ри- нок готової продукції. Вочевидь, що боротьба за досягнення зазначених вище цілей зовсім не приводить до встановлення ефективних зв’яз- ків у системі виробництва і просування інно- вацій, а, швидше, сприяє подальшому роз’єд- нан ню учасників інноваційного процесу. А це, в свою чергу, означає, що маючи достатньо по- тужний науково-технологічний потенціал, Украї- на не покращує, а, навпаки, погіршує свої позиції як учасника світового технологічного ринку. Особливої уваги і концентрації зусиль усіх економічних агентів потребує заключний етап інноваційного циклу. При формуванні приват- но-державних партнерств слід враховувати розподіл відпо відальності між їх головними учас никами: урядом, приватним про мисловим сектором, НДІ, університетами і органами міс- цевого само врядування. Участь місцевих орга- нів влади у технологічних партнерських захо- дах є одним з найбільш принципових моментів державно-приватної кооперації. У державній науково-технічній політиці остан ніх років усе більшої уваги приділяється залученню саме регіонів до фінансу вання досліджень і розро- бок у межах державних програм, до спільного визначення національних науково-техно ло гіч- них пріори тетів і використання регіонального науково-технологічного потен ціалу у націона- ль них інтересах. Сьогодні практично в усіх ор- ганах державного управління обласного рівня існують підрозділи або хоча б окремі спеціаліс- ти, які відповідають за науково-тех но ло гічний та інноваційний розвиток регіону. Нині слід на- лагодити планування процесів інноваційного розвитку, включення науково-техно ло гіч них ком понент до планів соціально-еко но мічного розвитку та фокусувати увагу на ство ренні ви- сокотехнологічних фірм і використанні пере- дових технологій у традиційних виробництвах і сфері послуг. �4.indd 86�4.indd 86 12.08.2009 15:51:0612.08.2009 15:51:06 87Наука та інновації. № 4, 2009 Світ інновацій Україна, яка входила до «тридцятки» країн світової інтелек туальної еліти, успадкувала від СРСР значний науково-технічний потенціал. За даними досліджень, проведених ООН на початку XXI ст., Україна посідала одне з пер- ших місць у світі за кількістю наукових робіт- ників. Рівень освіченості українців пере- вищував середній індекс країн Східної Європи і СНД. Сьогодні Україна залишається серед світових лідерів за такими напрямами фундаменталь- ної науки, як фізика, математика, інфор матика, хімія, фізіологія, медицина; входить у «вісімку» держав, які мають необхідний науково-тех ніч- ний потенціал для створення авіакосмічної тех- ніки. Проте на відміну від розвинених країн, у яких 85—90 % приросту валового внутрішнього про- дукту (далі — ВВП) забезпечується за рахунок виробництва та експорту наукомісткої продук- ції, частка України на ринку високотехнологіч- ної продукції становить при близно 0,05—0,1 %, що на порядок менше, ніж частка Польщі і на де кілька порядків менше стосовно країн Захід- ної Європи (Німеч чини, Франції, Великої Бри- танії та ін.). Інноваційні процеси в Україні не набули до- статніх масштабів і не стали суттєвим факто- ром зростання ВВП. Досить неоднорідною є інноваційна активність регіонів: частка промислових підприємств, що займалися інноваційною діяльністю, станови- ла від 32,6 до 3,1 %, при цьому більша за серед- ню — у м. Києві, Харківській, Одеській, Черні- вецькій, Івано-Франківській та Він ницькій об- ластях, значно менша — у Рівненській, Сумській і Хмельницькій областях (за даними Держком- с тату 2007—2008 рр.). Основним джерелом фінансування витрат на інновації, як і в попередні роки, залишають- ся власні кошти підприємств. Постійна тенденція до погіршення матеріа- ль но-технічної бази наукових установ негатив- но позначається на результатах їх діяль ності. За умов зниження обсягів централізованих ка- пітало вкладень і недостатніх обсягів фінансу- вання науки спостерігається фізичне та мора- ль не старіння науково-дослідної бази, суттєве погіршення мате ріального забезпечення науки. Стійкі тенденції щодо зменшення загальної чисельності праців ників, які виконують нау- кові та науково-технічні роботи, зокрема в галузі технічних наук, та старіння наукових кадрів ста- новлять загрозу інтелектуальній спадковості по- колінь, призводять до втрати наукових шкіл, на- укового кадрового потенціалу дер жави. Система вищої освіти внаслідок постійних ре- форм, посиленої комерціалізації та відсутності сис теми прогнозування потреби у фахівцях різ- них галузей економіки не забезпечує від повід- нос ті підго товки кадрів суспільним пот ребам. У результаті переходу від природничого до гу- манітарного підходу при підготовці спеціалістів, а також викладання економіки, менеджменту та маркетингу у вищих навчальних закладах за спро- ще ними підручниками західних авторів, не адап- тованих до умов україн ської економіки, різко знизились якість управлінських рішень, ефек- тив ність і конкурентоспроможність суб’єк тів гос- подарювання та країни в цілому. Погіршення якісних характеристик освітньої та наукової підготовки трудоресурсного потен- Н. Кожевіна Президент Української асоціації бізнес-інкубаторів та інноваційних центрів (УАБІІЦ) В. Яремій виконавчий директор УАБІІЦ УПРОБЛЕМИ ТА НЕГАТИВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ �4.indd 87�4.indd 87 12.08.2009 15:51:0612.08.2009 15:51:06 88 Наука та інновації. № 4, 2009 Світ інновацій ного втілення в системі економічних відносин в Україні. Можна говорити про кризу інновацій- ної політики. Приймаються декларативні за- кони, які не мають бюджетних преференцій і не заохочують головних учасників інновацій- ного процесу — творців науково-інноваційної продукції та підприємців наукоємного ринку — до співпраці, створення інтегрованих інно ва- цій но-підприєм ницьких структур. За результатами досліджень Інституту інно- ваційного провайдингу (ІІП) інноваційні сис- Визначимо інноваційну систему як сукупність відносин суб’єктів інноваційної діяльності щодо створення, розповсюдження та викорис тання ін- новацій, спрямованої на капіталізацію і комерці- алізацію резуль татів наукових досліджень та роз- робок, що зумовлює випуск на ринок нових кон- курентоспроможних товарів і послуг. Інноваційна система дає найбільший синер- гетичний ефект, якщо поєднує в єдиному інте- грованому комплексі науку, освіту та бізнес. Це твердження поки що не знайшло ефектив- ціалу знижує його конкурентоспро мож ність в умовах зростання інтелектуальної інновацій- ної складової виробничого процесу, який вима- гає нестандартних рішень, розвитку особистос- ті та її ціннісної орієнтації. Низький рівень заробітної плати науковців і матеріально-технічного забезпечення науко- вих досліджень, відсутність активної пропаган- ди досягнень вітчизняної науки та її значення в сучасних процесах розвитку економіки нега- тивно відбиваються на престиж ності наукової діяльності в Україні. Середньомісячна заробітна плата науковців залишається ниж чою від законодавчо визна- ченої, яка має дорівнювати подвійній середній заробітній платі працівників промисловості. Із загальної кількості випускників вищих нав- чальних закладів, які отримують дипломи ма- гістра та спеціаліста, лише 0,6 % влашто ву ю ть- ся на роботу в наукові організації. Основні недоліки у формуванні національ- ної інноваційної системи: 1) відсутність стратегії переходу України до інноваційної моделі розвитку; 2) недосконалість нормативно-правової бази регулювання інно ваційної діяльності; 3) неефективність адміністративно-органі- за ційної структури уп равління науково-тех- ніч ною та інноваційною діяльністю; 4) слабо розвинена інноваційна інфраструкту- ра, не здатна забез печити ефективне використан- ня вітчизняного науково-техніч ного по тенціалу, підвищення рівня інноваційності та кон ку ренто- спро можності національної економіки; 5) недостатній рівень фінансового забезпе- чення реалізації дер жавної науково-технічної та інноваційної політики; 6) неефективне використання наявних фі- нан со вих та інвести ційних ресурсів для реалі- зації дер жав ної науково-технічної та іннова- ційної політики; 7) повільне формування в Україні сучасного і масштабного ринку інноваційної продукції, інфраструктури інноваційної діяльності. Вирішення питань, які гальмують інновацій- ні процеси, дадуть можливість зробити вагомі кроки до переходу економіки нашої держави на інноваційний шлях розвитку. С. Володін доктор економічних наук, член-кореспондент УААН К. Бондаренко пошукач Інституту інноваційного провайдингу УААН СИНЕРГІЯ НАУКИ, ОСВІТИ ТА БІЗНЕСУ ЗА СИСТЕМОЮ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОВАЙДИНГУ �4.indd 88�4.indd 88 12.08.2009 15:51:0612.08.2009 15:51:06 89Наука та інновації. № 4, 2009 Світ інновацій теми, що утворюються як комплекс забезпе- чення новостворень і нововведень в ринкових умовах, поділяються на: «штовхаючу» систему, що базується на ос- но ві пропозицій науково-технічної сфери, біль- шість представників якої працює за старою системою організації наукових досліджень і роз- робок, не завжди вміє трансформувати свої нау- кові розробки в інноваційну ринкову продук- цію, розраховує на бюджетне фінансування і обмежується пропагандою своїх досягнень; «тягнучу» систему, що базується на основі попиту виробничо-підприємницької сфери, пов- сякчас прагне досягти бізнес-результату, але не завжди коректним шляхом; «псевдо інноваційну» систему, яка створюєть- ся як засіб забезпечення тимчасової життєді- яльності застарілої системи за рахунок імітації прагнення до оновлення та прогресу; систему інноваційного «провайдингу», яка від- різняється тим, що будується на основі еконо- мічних правил наукомісткого ринку, який за- безпечує балансування попиту та пропозиції на науково-інноваційну продукцію, регулює про- порції відтворення, стимулює впровадження досягнень науки і техніки у сфері виробництва та послуг. Доведено, що головним «порогом» переходу створених на основі результатів наукових до- сліджень науково-технічних розробок (новацій) в реальну економіку є спроможність учасників науково-інноваційного про цесу здійснити пе- ретворення їх в інновації. Цей «поріг» поділяє стадії новостворення та нововведення. Ново- введення в ринкових умовах здійснюється ви- ключно у формі наукоємного бізнесу. Саме цей елемент є визначальним у побудові роботи на- уки та освіти на інноваційних засадах. Проведений факторний аналіз допомагає ус- відомити деякі підходи до інноваційного роз- витку науки та освіти за моделлю інновацій- ного про вайдингу. Інновації в економіко-тех- но логіч ній сфері — капіталізовані та комерціа- лізовані новації. Інноваційність науки, в т.ч. ос вітянської, — це спро можність реалізувати на ринку конкурентоспроможну науково-ін но- ваційну продукцію та отримати прибуток від інноваційної діяльності. Інноваційна діяль- ність є підприємни цька діяльність наукових установ та їх уповно важених провайдерів або посередників на рин ку. Інноваційна економі- ка — економіка знань, які в умовах наукоміст- кого ринку перетворюються в конкурентосп- роможні науково-інно ва ційні розробки та на- укомістку продукцію, що мають платоспро- можний попит у підприємни цькій виробничо- ко мер цій ній сфері. Таким чином, інноваційна система, створення якої необхідне при пере- ході національної економіки на інно ваційну модель функціонування і розвит ку, поєднує в умовах наукомісткого ринку адаптовану до рин кових умов наукову сферу і орієн то вану на науково-технічний прог рес підприєм ницьку сферу виробництва та послуг. Основними факторами, що визначають перехід науки та освіти на інноваційну модель роз витку, є: рівень інноваційного мислення та підготов- ки кадрів для інноваційної діяльності; відповідність побудови процесу НДДКР прог- рамно-цільовому методу науково-інно ва цій- ного продукування; вміння наукових установ виконувати мар- ке тингові дослідження і забезпечувати кон- салтинговий супровід наукомісткої продук- ції на ринку; спроможність експериментально-вироб ни- чої бази наукових установ до освоєння інно- вацій, залучення інвестицій і ефективного господарювання; здатність науково-експериментальної струк- тури знайти місце в інтегрованих форму- ваннях галузевих та регіональних агротех- нобізнескластерів наукомісткого ринку. Реалізацію цього синергетичного підходу за- безпечує система інно ваційного провайдингу, яка базується на засадах наукознавства інно ва- ційної діяльності; методології інновінгу як ос- но ви продуктивної творчості; комплексу рин- кових інструментів інноваційного консал тин- гу; венчурного підприємництва, яке забезпечує �4.indd 89�4.indd 89 12.08.2009 15:51:0712.08.2009 15:51:07 90 Наука та інновації. № 4, 2009 Світ інновацій зміни структури кредитів з урахуванням ви- мог модульного та індивідуалізованого на- вчання; виявлення та усунення можливого дуб лю- вання деяких питань під час вивчення різ- них дисциплін; включення до переліку професійно орієн- тованих дисциплін нових предметів для за безпечення набуття студентами актуаль- них ком петенцій; формування комплексів модулів дисциплін з метою взаємодоповнення. Важливим напрямом є розвиток відносин ка федри з підприємствами. За весь час нав- чання в університеті виробнича практика май- бутніх фахівців триває лише кілька тижнів, причому студенти зазвичай не мають доступу ні до необхідної інформації, ні до виконання професійних функцій. На нашу думку, прак- тика має бути наскрізною, щоб студенти мо- гли набувати та накопичувати практичні на- вички шляхом вирішення проблем конкрет- ного підприємства. Один із шляхів досягнен- ня цього — створення актуальних міні-кейсів (на замовлення керівників підприємства) і ви- рішення їх за час вивчення дисципліни. Крім того, керівництво підприємства може вважати за доцільне закріплення за ним кількох сту- дентів з метою виконання індивідуальних завдань протягом всього періоду навчання, написан ня на його матеріалах курсових робіт, Процес еволюції нинішнього суспільства Ук- раїни в іннова ційно-інтелектуальне передба- чає відповідні зміни у системі освіти, у т. ч. ви- щої. Запорукою відчутних позитивних зрушень на шляху вдосконалення системи вищої освіти в Україні є координація дій та об’єднання зу- силь на трьох рівнях організації навчального процесу університет—кафедра—викладач. Рівень університету має забезпечити вирі- шення ряду завдань, з яких ми виділяємо прі- оритетні: проведення необхідних змін у структурно- логічній схемі навчального процесу для пе- реходу на модульне навчання; створення умов для розвитку індивідуалі- зованого навчання (задоволення індивідуа- льних потреб завдяки можливості вибору пред метів, викладачів, отримання практич- ного досвіду); здійснення заходів з обміну викладацьким досвідом (конференцій, семінарів, тренін- гів); формування системи матеріальної та мора- льної мотивації викладачів на досягнення кращих результатів. Однак реалізація цих завдань можлива ли- ше за умов, якщо університет має достатній для цього рівень автономії. Рівень кафедри. На кафедрі доцільно провес- ти аналіз навчальних планів для досягнення головних цілей: освоєння вироб ництва і реалізацію наукоміст- кої продукції; наукоємного ринку. Розроблено методологічну базу та практич- ний інструментарій, які дозволяють сформу- вати стратегію інноваційного провайдингу в будь-якій науковій та освітянській сфері, де став- ляться прагматичні завдання реалізації влас- ного або залученого науково-інно ва цій ного по- тенціалу на підприємницьких засадах науко- місткого ринку. Л. Шульгіна доктор економічних наук, заступник директора Інституту вищої кваліфікації; Київський національний торговельно-економічний університет ЗАВДАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ У КОНТЕКСТІ ПОТРЕБ ІННОВАЦІЙНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА �4.indd 90�4.indd 90 12.08.2009 15:51:0712.08.2009 15:51:07 91Наука та інновації. № 4, 2009 Світ інновацій а на заключному етапі — дипломної магістер- ської роботи. На ринку з’явилися умови для реалізації цьо- го підходу. До недавнього часу розкриття будь- якої інформації про діяльність підприємства вважалося нерозумним, а то й шкідливим. Од- нак під тиском дефіциту спеціалістів необхідно- го рівня підготовки, здатних розро бити кон- курентну стратегію і тактику розвитку бізнесу, збільшується кількість компаній, що змінюють лінію поведінки на ринку. Предмет вчо рашніх побоювань сьогодні стає частиною репутаційної стратегії компанії, що формує довгострокову ло- яльність і довіру. Компанії з дов гост ро ковими планами на майбутнє зацікавлені в розвитку за- втрашніх ринків, підтриманні стан дартів профе- сіоналізму та принципів етичної конкуренції. Рівень викладача. «Школа вчителем стоїть» — цей відомий вислів І. Франка нагадує про те, що головним фактором ефективного на- вчання є викладач: його творчий підхід, квалі- фікаційний рівень і профе сіональна відда- ність. Ці скла дові дають можливість виклада- чу вибрати таке поєднання змісту, форми та структури кожного заняття, щоб забезпечити отримання бажаного результату. Перетворення задекларованих лозунгів у реа льні досягнення вимагає від викладача ви- сокого рівня майстерності. Необхідно знайти ком промісне рішення між бажаним ступенем формування у студентів міцного теоретично- го фун даменту (без чого неможливе засвоєн- ня, а отже, і застосування на практиці сучас- них методів аналізу) і набуттям ними комп- лексу практичних навичок (що в свою чергу підвищує рівень мотивації на пошук в теорії рішень проблем бізнесу). Макси мально нада- ти студентам і перше і друге за короткий пе- ріод навчання в університеті неможливо. Ра- ціональний компроміс може бути знайде ний лише за умови постійної роботи викладача над собою. Крім того, на всіх зазначених рівнях слід звер нути увагу на те, що вища школа сьогодні зосередила майже всю увагу на прищепленні студентам суто професіональних навичок. Од- нак успіх майбутнього професіона ла значною мірою залежить і від комплексу психологіч- них (са мооцінка, відповідальність, прагнення до лідерства та досягнення статусу, комуніка- бельність, співчуття тощо) та етичних (повага, порядність, пунктуальність тощо) характерис- тик. Тому максимальним результатом у дано- му контексті є виховання у студентів зазначе- них харак теристик у оптимальному співвідно- шенні. �4.indd 91�4.indd 91 12.08.2009 15:51:0712.08.2009 15:51:07

ІІ Міжнародний бізнес-форум «Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні»

Institution

Ähnliche Einträge