Аналіз підходів до визначення факторів регіональної конкурентоспроможності
Стаття присвячена дослідженню підходів закордонних вчених до визначення факторів регіональної конкурентоспроможності. Встановлено, що добробут населення є основною метою конкурентоспроможності, яка залежить від ряду факторів. Європейськими вченими зазвичай використовується системний підхід до визнач...
Gespeichert in:
| Datum: | 2018 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2018
|
| Schriftenreihe: | Вісник економічної науки України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/150426 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Аналіз підходів до визначення факторів регіональної конкурентоспроможності / А.П. Безхлібна // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 2 (35). — С. 18-22. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-150426 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1504262019-04-08T01:25:20Z Аналіз підходів до визначення факторів регіональної конкурентоспроможності Безхлібна, А.П. Наукові статті Стаття присвячена дослідженню підходів закордонних вчених до визначення факторів регіональної конкурентоспроможності. Встановлено, що добробут населення є основною метою конкурентоспроможності, яка залежить від ряду факторів. Європейськими вченими зазвичай використовується системний підхід до визначення інтегрального показника конкурентоспроможності, що передбачає дослідження груп критеріїв, які відповідають інноваційному, інвестиційному та економічному розвитку в цілому. Статья посвящена исследованию подходов зарубежных ученых к определению факторов региональной конкурентоспособности. Установлено, что благосостояние населения является основной целью конкурентоспособности, которая зависит от ряда факторов. Европейскими учеными обычно используется системный подход к определению интегрального показателя конкурентоспособности, что предполагает исследование групп критериев, которые соответствуют инновационному, инвестиционной и экономическому развитию в целом. The article is devoted to research of foreign scientists approaches to determination of regional competitiveness factors. It has been established that the welfare of the population is the main objective of competitiveness, which depends on a number of factors. The European scientist has a systematic approach to defining an integral certificate number of competitiveness, which involves the study of groups of criteria that are consistent with innovation, investment and economic development in general. 2018 Article Аналіз підходів до визначення факторів регіональної конкурентоспроможності / А.П. Безхлібна // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 2 (35). — С. 18-22. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/150426 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові статті Наукові статті |
| spellingShingle |
Наукові статті Наукові статті Безхлібна, А.П. Аналіз підходів до визначення факторів регіональної конкурентоспроможності Вісник економічної науки України |
| description |
Стаття присвячена дослідженню підходів закордонних вчених до визначення факторів регіональної конкурентоспроможності. Встановлено, що добробут населення є основною метою конкурентоспроможності, яка залежить від ряду факторів. Європейськими вченими зазвичай використовується системний підхід до визначення інтегрального показника конкурентоспроможності, що передбачає дослідження груп критеріїв, які відповідають інноваційному, інвестиційному та економічному розвитку в цілому. |
| format |
Article |
| author |
Безхлібна, А.П. |
| author_facet |
Безхлібна, А.П. |
| author_sort |
Безхлібна, А.П. |
| title |
Аналіз підходів до визначення факторів регіональної конкурентоспроможності |
| title_short |
Аналіз підходів до визначення факторів регіональної конкурентоспроможності |
| title_full |
Аналіз підходів до визначення факторів регіональної конкурентоспроможності |
| title_fullStr |
Аналіз підходів до визначення факторів регіональної конкурентоспроможності |
| title_full_unstemmed |
Аналіз підходів до визначення факторів регіональної конкурентоспроможності |
| title_sort |
аналіз підходів до визначення факторів регіональної конкурентоспроможності |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Наукові статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/150426 |
| citation_txt |
Аналіз підходів до визначення факторів регіональної конкурентоспроможності / А.П. Безхлібна // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 2 (35). — С. 18-22. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT bezhlíbnaap analízpídhodívdoviznačennâfaktorívregíonalʹnoíkonkurentospromožností |
| first_indexed |
2025-07-13T00:08:56Z |
| last_indexed |
2025-07-13T00:08:56Z |
| _version_ |
1837488243671564288 |
| fulltext |
БЕЗХЛІБНА А. П.
18 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
8. Galbraith, John Kenneth. (1996). The Good Soci-
ety: The Humane Agenda. Boston — New York: Houghton
Mifflin Company.
9. Hayek, F. A. (1999). The Mirage of Social Justice.
Pravo, zakonodavstvo ta svobo-da. Nove vykladennia
shyrokykh pryntsypiv spraved-lyvosti ta politychnoi ekonomii
[Law, Legislation and Liberty. A new definition of broad
principles of justice and political economy]. (Vols. 1-3).
(N. Komarova, Trans). Kyiv, Sfera. Vol. 2 [in Ukrainian].
10. Friedman, M. & Hayek, F. (2003). Svoboda,
ravenstvo y эhalytaryzm [Freedom, Equality and Egalitar-
ianism]. O svobode — About freedom. (рр. 73-106).
Moskow, Socium [in Russian].
11. Rolz Dzh. (1995). Teoriya spravedlivosti [Justice
theory]. Novosibirsk, Novosibirsk University Press [in
Russian].
12. Stiglits Dzh. (2005). Revushchiye devyanostyye
[Roaring nineties]. Moscow, Modern Economics and Law
[in Russian].
13. Haiek F.A. (2002). Конституція свободи [Con-
stitution of freedom]. Lviv, Litopys [in Ukrainian].
14. Herasymov O., Milovanova K. (2014). Zaru-
bizhnyi ta mizhnarodnyi dosvid zabezpechennia sotsialnoi
spravedlyvosti u suspilstvi [Foreign and international expe-
rience in ensuring social justice in society]. Ukraina:
aspekty pratsi — Ukraine: aspects of labor, 5. рр. 43-51 [in
Ukrainian].
15. Novaya era sotsialnoy spravedlivosti [A new era of
social justice]. International Labor Conference, 100th
Session, 2011. Mezhdunarodnoye byuro MOT — ILO
International Bureau. Zheneva [in Russian].
16. Mizhnarodnyi pakt pro hromadianski ta poli-
tychni prava [International Covenant on Civil and Political
Rights]. (n.d.). zakon0.razda.gov.ua. Retrieved from
http://zakon0.razda.gov.ua/laws/ show/995_043 [in
Ukrainian].
17. Mizhnarodnyi pakt pro ekonomichni, sotsialni i
kulturni prava [International Covenant on Economic, So-
cial and Cultural Rights]. (n.d.). zakon5.razda.gov.ua.
Retrieved from http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/995
_042 [in Ukrainian].
18. Ukrainske suspilstvo: monitorynh sotsialnykh
zmin [Ukrainian society: monitoring social change]. (n.d.).
Retrieved from http://i-soc.com.ua/ua/edition/ ukrainske-
suspilstvo [in Ukrainian].
19. Vnutrishno peremishcheni osoby [Internally dis-
placed persons]. (n.d.). Retrieved from https://www.msp.
gov.ua/ [in Ukrainian].
20. Natsionalna systema monitorynhu sytuatsii z
vnutrishno peremishchenymy osobamy v Ukraini [The na-
tional system for monitoring the situation with internally
displaced persons in Ukraine]. (n.d.). Retrieved from
//http://iom.org.ua/sites/default/files/-nms_round_9_ukr
_press.pdf [in Ukrainian].
21. Demianenko M. (2018). Vnutrishno pere-
mishcheni osoby Ukrainy: aktualni problemy ta shliakhy
yikh rozviazannia [Internally displaced persons of Ukraine:
actual problems and ways of their solution]. Ukraina: podii,
fakty, komentari — Ukraine: events, facts, comments, 3. рр.
34—43 [in Ukrainian].
22. Sadova U.Ya., Ryndzak O.T., Andrusyshyn N.I.
(2016). Aktualni problemy zainiatosti vnutrishno
peremishchenykh osib: rehionalnyi aspekt [Actual prob-
lems of employment of internally displaced persons: re-
gional aspect]. Demohrafiia ta sotsialna ekonomika —
Demography and Social Economy, 3 (28), рр. 171—185 [in
Ukrainian].
23. Aktualnyi stan zabezpechennia prav i svobod
vnutrishno peremishchenykh osib v Ukraini. Dopovid
zatsikavlenykh storin. Ukraina [The current state of ensur-
ing the rights and freedoms of internally displaced persons
in Ukraine. Stakeholder Report. Ukraine]. (2017).
Retrieved from http://vpl.com.ua/wp-content/uploads/
2017/04/UPR_IDP_ukr.pdf [in Ukrainian].
24. Deiaki pytannia zdiisnennia sotsialnykh vyplat
vnutrishno peremishchenym osobam: Postanova KMU vid
08.07.2016 roku № 365 [Some issues concerning the im-
plementation of social benefits for internally displaced per-
sons: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of
08.07.2016 № 365]. zakon2.rada.gov.ua. Retrieved from
http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/365-2016-п [in
Ukrainian].
25. Informatsiia dlia strukturnykh pidrozdiliv z pytan
sotsialnoho zakhystu naselennia oblasnykh, Kyivskoi
miskoi derzhavnykh administratsii shchodo vykonannia
sudovoho rishennia vid 23 lypnia 2018 r. [Information for
departments of social protection of the population of the
oblast, Kyiv city state administrations concerning execu-
tion of the court decision dated July 23, 2018]. Retrieved
from file:///C:/Users/-Work/Desktop/%D0%92%D0%9F
%D0 %9E%20%D1%81%D0%BE%.
А. П. Безхлібна
канд. екон. наук,
Запорізький національний технічний університет
АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ФАКТОРІВ
РЕГІОНАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
Постановка проблеми. Дослідження питань кон-
курентоспроможності регіонів розглядається в рамках
системного підходу. Значне внутрішнє єднання окре-
мих суб’єктів регіону, його зв'язок з зовнішнім сере-
довищем для оцінки змін в факторах та їх вплив на
конкурентоздатність регіонів (прямий та зворотній
зв'язок) вивчаються за використання моделювання.
Розробка методологічного інструментарію передбачає
дослідження існуючих методик оцінювання регіональ-
ної конкурентоспроможності та факторів, що на неї
впливають.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз
праць вітчизняних та закордонних вчених дозволяє зо-
середити увагу на концептуальних особливостях кож-
ного підходу та адаптувати існуючі напрацювання до
реалій української економіки. Використання методів
БЕЗХЛІБНА А. П.
2018/№2 19
економіко-математичного моделювання передбачає
виокремлення істотних зв’язків та взаємозалежностей
між факторами, що обумовлюють регіональну конку-
рентоспроможність.
Дослідженню факторів регіональної конкуренто-
спроможності присвячено праці закордонних вчених,
серед яких Л. Вртенова, К. Скокан, М. Читеа, О. Мі-
кус, Дж. Сачс.
Мета статті. Оскільки встановлені дослідниками
основні фактори, що чинять вплив на регіональну
конкурентоспроможність, суттєво відрізняються, по-
стає актуальним питання дослідження відмінностей
між трактуванням цих чинників та обґрунтованим та
системним вибором найважливіших з них.
Виклад основного матеріалу дослідження. Родона-
чальник досліджень про конкурентоспроможність —
американський вчений Портер — стверджує, що дже-
релами конкурентоспроможності є три види конку-
рентних переваг (стадії конкурентного розвитку), що
впливають на класифікацію економічних суб’єктів [1,
с. 1404 — 1414]:
• економічні фактори;
• інвестиційна економіка;
• інноваційна економіка.
Регіони, які орієнтуються на управління економі-
кою за рахунок конкуренції на основі мінімізації ви-
трат визначають лише економічні фактори конкурен-
тоспроможності. Регіони, які прагнуть за рахунок збі-
льшення економії масштабу та вдосконалення вироб-
ничих циклів, підвищують власну ефективність госпо-
дарської діяльності, використовують інвестиційні фа-
ктори конкурентоспроможності. Регіони, що орієнту-
ються лише на випуск інноваційних продуктів та по-
слуг, отримують ефект від успіху цих інновацій. В
кінцевому підсумку, переваги цих регіонів будуть ві-
дображені в структурі промисловості та ринку зайня-
тості населення, соціально-культурних характеристи-
ках населення [2].
Проте необхідно зазначити, що в доповіді з соці-
ально-економічної ситуації і регіонального розвитку
ЄС [3], конкурентоспроможність регіонів характери-
зується двома факторами: продуктивністю та зайняті-
стю. Тим часом основними факторами, які сприяють
конкурентоспроможності, вважаються: науково-тех-
нічний розвиток, розвиток малого та середнього біз-
несу (МСБ), прямі іноземні інвестиції, інфраструктура
і людський капітал, а також соціальний капітал.
Згідно з дослідженнями Скокана [4], протягом
останніх 20 років стає очевидним, що саме продук-
тивність обумовлює конкурентоспроможність. Про-
дуктивність, яка примножує наявні людські та фінан-
сові ресурси регіону, являє собою вартісний вираз то-
варів і послуг, вироблених на одиницю праці і капі-
талу. Водночас в науці відбуваються зміни у визначені
основних принципів продуктивності. Неокласична
модель економічного зростання Роберта Солоу перед-
бачає ідентифікацію регіону з виробничою функцією
Кобба-Дугласа, яка враховує постійну віддачу від
масштабу і включає технічні удосконалення. Ці техно-
логічні поліпшення в моделі представлені швидкістю
зростання виробництва під впливом змін в інфра-
структурі. Іншими компонентами цієї моделі є прямі
іноземні інвестиції (ПІІ) та інтенсивність інновацій.
Обсяг прямих іноземних інвестицій визначається
впливами позарегіональної економічної системи. У
моделі їх кількість не залежить від обсягу виробництва
в економіці. Інтенсивність інновацій — це частка ви-
трат на інновації та дохід фірми. Такі інноваційні ви-
трати впливають як на зростання виробництва, так і
на рівень інвестицій в економіку. Взаємозв'язок між
інноваційною та виробничою складовою виражається
багатофакторною продуктивністю.
Регіональний розподіл ПІІ вказує на здатність ок-
ремих районів залучення капіталу. Через ПІІ, ре-
гіон, як правило, отримує доступ до нових ринків
збуту, а продуктивність праці покращується також.
Іноземні компанії можуть сприятливо впливати на
МСБ, якщо вони використовують їх в якості постача-
льників.
Іншим компонентом моделі є людський капітал.
Збільшення розміру людського капіталу — це підви-
щення існуючого рівня інвестицій та утворення нових.
Частка інвестицій, крім того, збільшується в міру що-
річного зростання освіченості населення.
Тобто, стан людського капіталу, як елементу, що
визначає якість одного з виробничих факторів, вивча-
ється через частки населення з вищою освітою у віко-
вій групі від 25 до 64 років. Останнім, але одним із
найважливіших факторів є стан фізичної інфраструк-
тури, яка описується даними щодо довжини автомагі-
стралей.
За результатами дослідження глобального еконо-
мічного форуму показник 15 патентів на мільйон жи-
телів обраний для поділу країн на дві групи відносно
їх інноваційної конкурентоспроможності [12].
Іншими факторами, які спрямовані на характери-
стику сектора виробництва регіону, є число зайнятих
і коефіцієнт темпів зростання виробництва (безумов-
но, вони є залежними від інших факторів), їх опис по-
требує побудови конкретних економікометричних мо-
делей на базі реально отриманих статистичних зна-
чень, що описують економічну ситуацію конкретного
регіону.
Угорський дослідник Акос Дані [5, с. 36-37] зосе-
реджує увагу в своєму дослідженні на аналізі науково-
дослідницької діяльності регіонів, тобто їх здатності до
інновацій через витрати на наукові дослідження і роз-
робки, що вимірюється в структурі валового внутріш-
нього продукту. Нова технологія надає конкурентну
перевагу для компаній. Завдяки швидкому впрова-
дженню новітніх технологій, вони можуть поліпшити
свої позиції, тим самим підвищуючи продуктивність
всього регіону. Звичайно, інновації можуть надходити
з-за меж регіону, тому рішення органів місцевої влади
щодо розвитку інноваційної діяльності може бути пе-
редумовою створення інноваційних трансрегіональних
кластерів.
Нарешті, стан сектора МСБ, що визначає рівень
зайнятості. Цей сектор, спроможний вмістити в себе
динамічні, економічні умови, що швидко змінюються,
має життєво важливе значення для конкурентоспро-
можності регіону. Малі та середні підприємства зазви-
чай входять у глобальну компанію в якості постачаль-
ників, і таким чином вони з'являються на світовому
ринку безпосередньо через цю компанію. Регіональні
МСБ оцінюються шляхом їх ефективності експорту,
продуктивності й рентабельності.
Закордонні автори Читеа та Дона [6] розглядають
регіональну конкурентоспроможність як суму індиві-
дуальної конкурентоспроможності фірм, тим не менш
випливають з макроекономічної економічної конку-
рентоспроможності.
БЕЗХЛІБНА А. П.
20 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Тобто існування на регіональному рівні фірм, які
виробляють товари та надають послуги, що є відпо-
відними до ринкових вимог якості та ціни. Гіпотеза
регіональної конкурентоспроможності за рахунок си-
нергетичного ефекту діючих на адміністративній тери-
торії суб’єктів малого та середнього бізнесу полягає в
об’єднанні інтересів місцевих органів влади та СМБ, з
метою набуття ефекту загальної продуктивності. А
саме, «процвітання регіону визначається, по-перше,
силою своєї експортної бази всіх тих видів діяльності,
які приносять доходи в регіоні через експорт товарів
і послуг для зовнішнього світу» [6].
Аналогічний підхід до регіональної конкуренто-
спроможності також приймається на європейському
рівні: «Конкурентоспроможність визначається як
здатність виробляти товари і послуги, з метою ви-
тримки випробування на міжнародному ринку, в той
же час, з метою забезпечення високих і стійких рівнів
доходу, або, в більш загальному плані — здатність ре-
гіонів створювати під впливом зовнішньої конкуренції
високий рівень доходів і зайнятості. Іншими словами,
для регіону, щоб бути конкурентоспроможними, важ-
ливо забезпечити як якість, так і кількість робочих
місць» [3].
У цьому контексті, продуктивність виступає як
ключовий елемент конкурентоспроможності [4]:
«Конкурентоспроможність залишається не повністю
зрозумілою концепцією, незважаючи на широке ви-
знання її важливості. Щоб зрозуміти конкурентоспро-
можність, відправною точкою має стати джерело про-
цвітання країни. Рівень життя нації визначається про-
дуктивністю економіки, що вимірюється вартістю то-
варів і послуг, вироблених на одиницю праці, при-
родних і фінансових ресурсів. Продуктивність зале-
жить як від вартості товарів і послуг нації, яка вимі-
рюється за цінами, які можна отримати на вільних
ринках, так і від ефективності виробництва цих това-
рів і послуг.
За результатами дослідження вчених університету
Сассарей (Італія) для оцінки муніципалітетів з регіону
Сардинії, їх було класифіковано на основі взаємин
між існуючою структурою / урбанізацією рівнів на ос-
нові концепції [7] конкурентоспроможності для того,
щоб оцінити подібності та відмінності. У дослідженні
використовується багатовимірний аналіз двох наборів
індикаторів, які згруповані в три макрокатегоріі: дія-
льність, люди і практика. Муніципалітети з Сардинії
були класифіковані відповідно до їх рівня розвитку
районів, використовуючи набір конкретних змінних.
На підставі цієї моделі 377 муніципалітети в регіоні
було розділено на 5 районів відповідно їх конкуренто-
спроможності і добробуту населення: дуже високий,
високий, середній, низький і дуже низький. Відпо-
відно до класифікації певні райони з низьким рівнем
щільності населення, а також рівнем освіченості, де
сільське господарство відіграє важливу роль у місцевій
економіці, були відокремлені для подальшої розробки
стратегії розвитку територій відповідно до отриманих
результатів.
Як приклад, хорватські вчені О. Микус, Р. Рамс
та І. Гржи [8] розробили модель оцінки місцевої кон-
курентоспроможності з метою оцінювання конкурен-
тоспроможності сільської місцевості із загребського
округу, розташованого недалеко від столиці. Згодом
результати оцінювання території було зіставлено з на-
ціональним середнім показником за індексом конку-
рентоспроможності сільських районів. Показники
були згруповані в чотири категорії: людські ресурси,
характеристики несільськогосподарського сектора, ха-
рактеристики аграрного сектора та дохід сільськогос-
подарських господарств.
К. Айінгер [9, с. 159-169] підкреслює, що кінцева
мета держави і народу полягає в максимізації функції
суспільного добробуту, в якому дохід, соціальні внески
та збереження навколишнього середовища є пріорите-
тами стратегічного розвитку.
Це приводить до досить повного визначення кон-
курентоспроможності з трьома безпосередніми наслід-
ками. По-перше, низька вартість не є метою еконо-
мічної політики і навіть не показник довгострокової
конкурентоспроможності. По-друге, характеристика
зовнішнього балансу прямо або побічно впливає на
добробут населення, але вплив є незначним по відно-
шенню до споживання. По-третє, конкуренція є ди-
намічним питанням, показники якого змінюється з
плином часу, в той час як інвестиції в людський капі-
тал, технології та інформацію є засобом, що дозволяє
примножити досягнутий добробут та підвищити рівень
конкурентоспроможності. Такий підхід до створення
основи для оцінки конкурентоспроможності погоджу-
ється з основною метою національного економічного
розвитку, тобто підвищення рівня життя [10, с. 25].
Найбільш широко використовуваним показни-
ком для оцінки рівня життя та рівня економічного
розвитку на душу тієї чи іншої країни є валовий внут-
рішній продукт (ВВП). Іноді використовується пари-
тет купівельної спроможності (ПКС). Але при розра-
хунку необхідно зазначити, що ВВП не включає в себе
багато елементів, які люди зазвичай вважають части-
ною їх рівня життя. Наприклад, це стосується стану
навколишнього середовища, особистої безпеки, рівня
та можливості здобуття освіти та інших атрибутів рівня
життя.
Дж. Сакс, К. Ціннес і Я. Ейлат [11] підкреслюють
у своєму дослідженні на базі порівняльного аналізу
конкурентоспроможності в країнах з перехідною еко-
номікою, що країна може мати високий ВВП через ве-
личезні природні ресурси, проте це не означає, що
країна буде мати високу конкурентоспроможність.
Крім того, країна може мати низький темп зростання,
але це не означає, що країна отримує низьку оцінку
конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність
корелює добре, але не ідеально, зі зростанням ВВП.
Це призводить до досить повного визначення конку-
рентоспроможності з трьома безпосередніми наслід-
ками. Тобто, в глобальному плані низька вартість не є
метою економічної політики і навіть не є показником
довгострокової конкурентоспроможності.
Конкурентоспроможність — це спосіб використо-
вувати єдині критерії для оцінки того, щоб зрозуміти,
чи робить досліджувана територія все, що може, для
сприяння сталому поліпшенню в добробуті населення
з огляду на зростаючу конкуренцію на світових рин-
ках, де вона представлена [10, с. 2]. Неможливо оці-
нити рівень конкурентоспроможності, використову-
ючи тільки один показник, особливо якщо ми нама-
гаємося розробити порівняльні оцінки для країн з
різними історичними і політичними фонами і рівнями
економічного розвитку (наприклад, пост-соціаліс-
тичні країни і розвинені країни регіону Балтійського
моря).
БЕЗХЛІБНА А. П.
2018/№2 21
За словами Дж. Сакса, К. Ціннеса й Я. Ейлата
існує три основних умови, що можуть бути скориго-
вані країнами для посилення власних ресурсів конку-
рентоспроможності [11].
1. «Виправлені» умови − це ті, які є інваріант-
ними, і не можуть бути змінені (географія, топографія,
природні ресурси, культура, історія, клімат тощо).
2. «Жорсткі» умови − це перш за все ті, які можуть
бути змінені, але не швидко (якість установ (приват-
них, громадських і ринкових), структура промислово-
сті, власність, суспільні відносини, комунальні госпо-
дарства, обсягу виробництва, рівень і якість запасів
людського і фізичного капіталу тощо).
3. «М'які» умови в першу чергу відносяться до
державної політики, наприклад, до податкового ко-
дексу, в тому числі до міжнародних відносин і угод. Ці
умови можуть бути легко змінені.
Регіони стають конкурентоспроможними у разі
впровадження політики вибору та спеціалізації на най-
більш новаторських продуктах і послугах. Прямі іно-
земні інвестиції і спільне підприємство — механізми,
що допомагають інтегрувати національну економіку в
міжнародну систему виробництва і створюють умови
для поліпшення технологій і підвищення вартості
людського капіталу. Знання стає критичним фактором
підвищення конкурентоспроможності.
Розвиток знань вимагає транскордонного співро-
бітництва країн і поглиблення регіональної інтеграції.
Мало того, що країни конкурують з метою поліп-
шення своїх конкурентних позицій на світовому ри-
нку, це також підкреслює важливість регіонального
розвитку на умовах спеціалізації та новаторського під-
ходу до процесів створення ВВП. А також відкриває
можливості до регіонального співробітництва на ос-
нові конкурентних географічних переваг і синергії ре-
гіонів, що знаходяться на різних рівнях економічного
розвитку і мають різні інноваційні можливості.
Основна ідея розробки моделі для оцінки націо-
нальної конкурентоспроможності — використання ін-
теграційних критеріїв, що дозволяють чітко визначити
результативність зусиль урядів, ділового середовища і
громадянського суспільства з метою підвищення кон-
курентоспроможності країн. На основі ретельного
аналізу факторів, які обмежують потенціал конкурен-
тоспроможності проаналізованих країн, було відібрано
критерії, згруповані в такі групи:
1. Економічна загальна продуктивність (звітного
року), поділена на 4 критерії:
• річний темп зростання ВВП, %;
• середньорічний рівень безробіття, %;
• середньорічна інфляція, %;
• частка дефіциту консолідованого бюджету (-) /
профіциту (+) в ВВП, %.
2. Використання енергії (аналізуються за одним
критерієм: енергоємність, кг нафтового еквівалента /
1 USD від ВВП). Цей критерій вважався істотним при
оцінці енергоємності країни, тобто він відображає
здатність генерувати ВВП за умов максимальної енер-
гоефективності. Енергоємність безпосередньо зале-
жить від структури економіки, співвідношення вироб-
ництва, транспортування і розподілу енергії.
На жаль, в Україні на регіональному рівні від-
сутні статистичні дані щодо можливості обчислення
такого індикатора, статистичних даних недостатньо
для обчислення і аналізу.
3. Інформаційні технології та комунікації, агрего-
вані з 5 підкритеріїв (кількість комп’ютерів, користу-
вачів інтернету тощо). Інформаційні технології та ко-
мунікації одноголосно визнані основними векторами
розвитку і підвищення конкурентоспроможності, в
той же час є складовими економіки знань. На цей кри-
терій впливає територія проживання (міська, сіль-
ська), а також оновлення та удосконалення освіти і
науки, систем державного управління.
4. Структура валової доданої вартості, проаналі-
зована за двома критеріями:
• частка валової доданої вартості в секторах ви-
соких технологій (IT), виробництві транспортних за-
собів, машин і устаткування (обробна промисловість),
%;
• частка доданої вартості послуг в ВВП, %.
Особливістю вихідної моделі був системний під-
хід, завдяки якому визначено області, в яких здійсню-
ються найбільші економічні внески до стійкого зрос-
тання ВВП і, як наслідок, до конкурентоспроможно-
сті.
5. Участь у міжнародних ринках, за двома крите-
ріями:
• частка експорту високих технологій (IT), ви-
робництві транспортних засобів, машин і устатку-
вання (обробна промисловість), %;
• співвідношення імпорту та експорту, %.
Ці підкритерії відображають стан кожної країни
щодо впливу торгівлі на зовнішньому ринку. З точки
зору проведеного авторами дослідження єдиного Єв-
ропейського ринку, критерій чітко показує країни зі
значними сальдо або дефіцитом на міжнародному
ринку, що впливає на зростання конкурентоспромож-
ності Європейського регіону в цілому. Зазначимо, що
методологія може бути використана для характерис-
тики українського ринку через дослідження конкурен-
тоспроможності окремих регіонів або їх груп. Для
цього необхідно мати достовірну статистичну інфор-
мацію щодо експортної структури по технологічних
групах на регіональному рівні, що буде відповідати.
На думку авторів, пропонована модель оцінки
конкурентоспроможності відповідає всім вимогам та
використовує інтеграцію критеріїв і порівнянних да-
них, доступних щорічно для великого числа регіонів
і країн, що в майбутньому дозволить проводити гло-
бальні багаторічні зіставлення.
Висновки. В силу багатогранного характеру кон-
цепції, рівень конкурентоспроможності регіону може
бути виражений набором різних вимірних і безпосе-
редньо невимірних показників. Таким чином, порів-
няння рейтингу регіонів, отриманого різними методи-
ками, безсумнівно, забезпечить повну картину конку-
рентоспроможності регіону, а також буде давати дос-
товірну інформацію щодо наступного розроблення
стратегічної політики розвитку.
За результатами попередніх досліджень нами
встановлено, що для дослідження групи факторів, що
чинять економічний, інвестиційний та інноваційний
вплив на економіку регіону доцільно використовувати
статистичні показники, що дозволять надати оцінку
ефективності регіональної політики. Цими регіональ-
ними показниками є:
1) структура промисловості (за видами, а також у
співвідношенні до сектору надання послуг);
БОЙЧЕНКО М. В.
22 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
2) структура, об’єми інновацій (включаючи інно-
вації за сферами діяльності, за об’ємом впрова-
дження);
3) освітня та наукова діяльність регіону (кількість
університетів та динаміка кількості випускників, кіль-
кість населення з вищою освітою, діяльність аспіран-
тури та докторантури, кількість населення, що займа-
ється науковою діяльністю та показники результатів
цієї наукової діяльності, аналіз та характеристика дія-
льності існуючих регіональних кластерів);
4) якість управління (даний показник повинен
характеризуватись за допомогою експертного оціню-
вання якості регіонального та місцевого самовряду-
вання, оскільки статистичні дані є показниками, які
залежать від параметру, що досліджується);
5) бізнес-середовище (оцінювання характеристик
легкості ведення бізнесу, а також параметрів функціо-
нування бізнес-середовища вимагає отримання досто-
вірної інформації від представників бізнес-середо-
вища);
6) прямі іноземні інвестиції (обсяг, структура та
динаміка прямих іноземних інвестицій відображає ха-
рактер іноземних зв’язків регіону та дозволяє розро-
бити перспективний пан співробітництва з інозем-
ними країнами з метою розбудови економіки та соці-
ального простору регіону).
Велика різноманітність факторів впливу на регіо-
нальну конкурентоспроможність за висновками з до-
слідження Портера передбачає врахування великої кі-
лькості факторів, що ускладнює отримання результа-
тів оцінювання. До того ж, описані вище фактори ді-
ляться на фактори прямого впливу («жорсткі») та опо-
середкованого впливу («м’які»). Визначення факторів
потрібно для чіткого уявлення при побудові моделей
економічного розвитку регіонів з метою підвищення
конкурентоспроможності.
References
1. Vrtenova, L. (2009). Evaluation of factors of Re-
gional Competitiveness / 3rd central European Conference
in Regional Science — CERS, рр. 1404 — 1414.
2. Porter, J.M. (1990). The Competitive Advantage of
Nations. New York, Free Press.
3. European Comission. Sixth periodic report on the
social and economic situation and development of the
regions of the European Union. Luxembourg, European
Commission, 1999.
4. Skokan, K. (2004). Konkurenceschopnost, inovace
a klastry v regionбlnнm rozvoji. Ostrava, Repronis.
5. Akos D. Evaluation of the Regional
Competitiveness of the Hungarian Regions. Hungarian
Statistical Review, Special Number 14, рр. 27 − 45.
6. Chitea, M.A., Dona, I. (2016). Evaluation of
territorial competitiveness. Case study: South-East region
and Tulcea country. Scientific Papers Series Management,
Economic Engineering in Agriculture and Rural Development,
Vol. 16, Issue 1.
7. Balestrieri, M. (2014). Rurality and ompetitiveness.
Some observation on the local area: the case of Sardinian
Region. International Journal of Rural Management, Vol 10
(2), рр. 173-197.
8. Mikuљ, O., Franić, R., Grgić, I. (2012). The
evaluation of rural competitiveness in creating a policy of
rural development in Croatia. Journal of Food, Agriculture
& Environment, Vol.10 (2), рр. 962-969.
9. Aiginger, K.A. (1998). Framework for Evaluating
the Dynamic Competitiveness of Countries. Structural
Change and Economic Dynamics, No 9, рр. 159—188.
10. Paas T. Evaluating the competitiveness of the
countries in the Baltic sea region.
11. Sachs, J., Zinnes, C., Eilat, Y. (2000). Systemic
Transformation in Transition Economies. Discussion
Papers, Harvard University for International Development,
Vol. II. Benchmarking Competitiveness in Transition
Economies. Cambridge.
12. The Global Competitiveness Yearbook 2003—
2004. World Economic Forum, 2003.
13. Mereuta C., Albu, L., Iordan, M., Chilian, M.
(2007). A Model to evaluate the regional competitiveness
of the EU regions. Romanian Journal of Economic
Forecasting, №3, рр. 81-102.
М. В. Бойченко
д-р екон. наук,
НТУ «Дніпровська політехніка» МОН України, м. Дніпро
ПРОБЛЕМИ ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ
ВАНТАЖНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ В УКРАЇНІ
Постановка проблеми. Однією з основних ознак
розвитку світової економіки є прискорення процесів
глобалізації, які визначають тенденції розвитку націо-
нальних економік і суттєво впливають на систему еко-
номічних відносин. Становлення ринкових економіч-
них відносин посилює роль транспорту, робить більш
актуальними головні завдання транспорту: приско-
рення обороту матеріальних цінностей, доставки гото-
вої продукції, перевезення людей. Світовий досвід по-
казує, що процеси глобалізації приводять до значного
зростання обсягів перевезень, руху товару і, відпо-
відно, вантажних потоків, як внутрішніх, так і міжна-
родних, у тому числі транзитних.
Але в Україні існує багато проблем у сфері ван-
тажних перевезень, які потребують свого вирішення.
Однією з цих проблем є незадовільний стан логістики
таких перевезень, тому ця сфера потребує її подаль-
шого реформування.
Вивченість проблеми. Проблеми транспорту,
ефективного його функціонування, логістики переве-
зень розглядали в своїх роботах багато вчених. Серед
них можна відміти роботи С. Гриценка [2], Ю. С. Іва-
нова [3], В. Кутирєва [7], І. Лебідь [7], Т. Маселка [4],
|