Шляхи підвищення ефективності використання водних ресурсів України

В статті розкрито, що водні ресурси відіграють важливу роль у виробничо-господарській діяльності та задоволенні житлово-побутових потреб населення. Проведено аналіз водоспоживання та водовідведення, скидів забруднених вод, втрат води при транспортуванні та оборотного водопостачання. Показано, що окр...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автор:	Борейко, В.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2018
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Наукові статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/150428
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Шляхи підвищення ефективності використання водних ресурсів України / В.І. Борейко // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 2 (35). — С. 26-29. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-150428
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1504282019-04-08T01:25:13Z Шляхи підвищення ефективності використання водних ресурсів України Борейко, В.І. Наукові статті В статті розкрито, що водні ресурси відіграють важливу роль у виробничо-господарській діяльності та задоволенні житлово-побутових потреб населення. Проведено аналіз водоспоживання та водовідведення, скидів забруднених вод, втрат води при транспортуванні та оборотного водопостачання. Показано, що окремі показники водоспоживання в Україні покращилися, проте, значні обсяги води втрачаються при транспортуванні, а оборотного та повторно-послідовного водопостачання зменшилися. Обґрунтовано, що, для підвищення ефективності використання водних ресурсів Україні потрібно зменшити використання свіжих прісних вод, обмежити скидання у водойми забруднюючих речовин, підвищити коефіцієнт повторного використання водних ресурсів та освоювати технології опріснення морських водних ресурсів. В статье раскрыто, что водные ресурсы играют важную роль в производственно-хозяйственной деятельности и удовлетворении жилищно-бытовых потребностей населения. Проведен анализ водопотребления и водоотведения, сбросов загрязненных вод, потерь воды при транспортировке и оборотного водоснабжения. Показано, что отдельные показатели водопотребления в Украине улучшились, однако, значительные объемы воды теряются во время транспортировки, а оборотного и повторно-последовательного водоснабжения уменьшились. Обосновано, что для повышения эффективности использования водных ресурсов Украине нужно уменьшить использование свежих пресных вод, ограничить сброс в водоемы загрязняющих веществ, повысить коэффициент повторного использования водных ресурсов и осваивать технологии опреснения морских водных ресурсов. The article reveals that water resources play an important role in the production and economic activity and in meeting the housing and living needs of the population. The analysis of water consumption and disposal, discharges of polluted water, water losses during transportation and circulating water supply has been carried out. It is shown that some indicators of water consumption in Ukraine have improved; however, significant amounts of water are lost during transportation, while recycled and re-consecutive water supply has decreased. It is grounded, that in order to increase the efficiency of water resources use, Ukraine needs to reduce the use of fresh water, limit the discharge of pollutants into water bodies, increase the reuse rate of water resources and develop technologies for sea water desalination. 2018 Article Шляхи підвищення ефективності використання водних ресурсів України / В.І. Борейко // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 2 (35). — С. 26-29. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/150428 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Борейко, В.І. Шляхи підвищення ефективності використання водних ресурсів України Вісник економічної науки України
description	В статті розкрито, що водні ресурси відіграють важливу роль у виробничо-господарській діяльності та задоволенні житлово-побутових потреб населення. Проведено аналіз водоспоживання та водовідведення, скидів забруднених вод, втрат води при транспортуванні та оборотного водопостачання. Показано, що окремі показники водоспоживання в Україні покращилися, проте, значні обсяги води втрачаються при транспортуванні, а оборотного та повторно-послідовного водопостачання зменшилися. Обґрунтовано, що, для підвищення ефективності використання водних ресурсів Україні потрібно зменшити використання свіжих прісних вод, обмежити скидання у водойми забруднюючих речовин, підвищити коефіцієнт повторного використання водних ресурсів та освоювати технології опріснення морських водних ресурсів.
format	Article
author	Борейко, В.І.
author_facet	Борейко, В.І.
author_sort	Борейко, В.І.
title	Шляхи підвищення ефективності використання водних ресурсів України
title_short	Шляхи підвищення ефективності використання водних ресурсів України
title_full	Шляхи підвищення ефективності використання водних ресурсів України
title_fullStr	Шляхи підвищення ефективності використання водних ресурсів України
title_full_unstemmed	Шляхи підвищення ефективності використання водних ресурсів України
title_sort	шляхи підвищення ефективності використання водних ресурсів україни
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/150428
citation_txt	Шляхи підвищення ефективності використання водних ресурсів України / В.І. Борейко // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 2 (35). — С. 26-29. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT borejkoví šlâhipídviŝennâefektivnostívikoristannâvodnihresursívukraíni
first_indexed	2025-07-13T00:09:18Z
last_indexed	2025-07-13T00:09:18Z
_version_	1837488268338266112
fulltext	БОРЕЙКО В. І. 26 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ prospects of motor transport development in Ukraine]. Visnyk SevNTU. Seriia: Mashynopryladobuduvannia ta transport — Visnyk SevNTU. Series: Machinery and equip- ment and transport, issue 143, рр. 196-198 [in Ukrainian]. 11. Shvets V.Ya., Zharan K.S. (2012). Rozvytok lohistychnoho potentsialu yak kliuchovyi faktor udoskona- lennia diialnosti promyslovykh pidpryiemstv [Development of logistics potential as a key factor in improving the activi- ties of industrial enterprises]. Nauka y ekonomika — Science and Economics, vol. 2, рр. 233-237 [in Ukrainian]. 12. Shvets V.Ya., Kocherha A.V. (2013). Osnovni problemy ta udoskonalennia metodiv lohistychnoho audytu na pidpryiemstvi [Main problems and improvement of methods of logistic audit at the enterprise]. Visnyk sertyfikatsii zaliznychnoho transportu — Bulletin of Certification of Railway Transport, 12 (6), рр. 9-14 [in Ukrainian]. В. І. Борейко академік АЕН України, д-р екон. наук, Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, м. Рівне ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ Постановка проблеми. Водні ресурси відіграють надзвичайно важливу роль у функціонуванні держав, оскільки, без них неможливе існування живих орга- нізмів, рослинного світу та мікроорганізмів. До того ж сьогодні вони активно використовуються у техноло- гічних процесах промислового, житлово-комуналь- ного, сільськогосподарського та будівельного ком- плексів. Водночас, діяльність зазначених комплексів та зростання обсягів продукування побутових і про- мислових відходів спричиняються до забруднення на- земних та підземних водойм, що ставить суспільство перед нерадісною перспективою: дефіцитом води в майбутньому. Тому, виникає необхідність пошуку шляхів підвищення ефективності використання вод- них ресурсів та зменшення їх забруднення. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Оскіль- ки, водні ресурси є передумовою існування всього жи- вого на Землі, то питання їх ефективного викорис- тання завжди було в полі уваги провідних світових та вітчизняних вчених, серед яких слід виділити роботи О. Ф. Балацького, Л. А. Волкової, М. М. Гіроля, Л. М. Горєва, Ю. М. Грищенка, С. І. Дорогунцова, П. І. Коваленка, М. Я. Лемешева, Л. Г. Мельника, Є. В. Мі- шеніна, Н. Ф. Реймерса, Ю. Ю. Туниці, В. М. Трегоб- чука, М. А. Хвесика, В. Я. Шевчука, А. В. Яцика та ін. В своїх публікаціях науковці наголошують на важливості та необхідності ощадливого використання водних ресурсів. Так, наприклад, вчені Л. М. Горєв, С. І. Дорогунцов та М. А. Хвесик зазначають: «Напру- жений стан з ресурсами прісних вод у багатьох райо- нах світу, прогресуюче забруднення річок і водойм обумовлюють необхідність пошуку нових способів еко- номії води, удосконалення технології очищення стічних вод, більш широкого використання нетрадиційних джерел водопостачання» [1, с. 61]. Невирішена частина проблеми. Незважаючи на значну кількість публікацій з досліджуваної проблеми, сьогодні в багатьох промислово розвинутих країнах світу, в тому числі і в Україні, відношення до викори- стання водних ресурсів залишається на споживаць- кому, марнотратному рівні, що визначило актуаль- ність нашої статті. Метою статті є обґрунтування шляхів підвищення ефективності використання водних ресурсів в Україні. Завданням статті є: — з’ясування ролі водних ресурсів у виробничо- господарській діяльності та задоволенні житлово-побу- тових потреб населення; — проведення аналізу використання і забруднення водних ресурсів в Україні; — обґрунтування шляхів підвищення ефективно- сті використання водних ресурсів в Україні. Результати дослідження. На зорі зародження люд- ської цивілізації прісні водні ресурси використовува- лися тільки для питних потреб і тоді вважалося, що вони не обмежені — потрібно було тільки їх знайти. Проте, з часом воду почали використовувати у сіль- ському господарстві та для будівництва. Але, різко по- треба у водних ресурсах зросла після того як їх почали використовувати у промислових технологічних проце- сах, теплоенергетиці та житлово-комунальному госпо- дарстві. До того ж у ХХ столітті було винайдено та за- лучено у виробництво продукти нафтопереробки, різ- номанітні хімічні, біологічні, радіоактивні речовини, які після переробки та використання попадають в на- земні та підземні водні об’єкти, забруднюючи їх. При цьому, порушення водного середовища завдає великої матеріальної шкоди суспільству. За- бруднені водні ресурси вимагають додаткових витрат держави і суб’єктів господарювання на їх очищення та спричиняють загибель водних біоресурсів; зростає рі- вень захворюваності населення і свійської худоби. Але найбільше витрати держави зростають у тому випадку, коли для забезпечення своїх потреб у прісних водах вона змушена транспортувати їх на далекі відстані, до- бувати з великих глибин, або опріснювати. Наприклад, в країна Європейського Союзу що- річні збитки в рибному господарстві, завдані кислот- ними дощами, які виникають в результаті накопи- чення в атмосфері оксидів сірки, складають 30 млн дол. Навіть у такій країні як Швеція, 20% всіх озер забруднені кислотними дощами [2, с. 163]. Великих збитків через забруднення водних об’єктів шкідливими скидами зазнає економіка Укра- їни. Так, у результаті діяльності промислового ком- плексу в атмосферу і водні об’єкти України викида- ється біля четвертої частини всього об’єму промислових викидів бувшого Радянського Союзу, переміщається БОРЕЙКО В. І. 2018/№2 27 більше мільярда кубометрів гірських порід та біля двох мільярдів кубометрів шахтних вод. Річні об’єми пести- цидів та мінеральних добрив, які попадають у сіль- ськогосподарські землі, а звідти — частина з них у водні об’єкти, складають, відповідно, більше 30 тис. т та більше 4,5 млн т [1, с. 71]. Зниження продуктивності ґрунтів, забруднення прісних вод, мінералізація сільськогосподарського ви- робництва, прискорений знос обладнання, зростання захворюваності і смертності, особливо дитячої, поста- вили на порядок денний екологічні та соціальні про- блеми, одна з яких — відсутність природного приросту населення. Значною мірою ці проблеми пов’язані з на- слідками непродуманого використання людиною вод- них ресурсів. Сьогодні в Україні склалася така ситуація, коли техногенне навантаження на водні екосистеми досягло критичного значення і якщо існуюча тенденція не- ефективного використання водних ресурсів, забруд- нення наземних і підземних вод збережеться в майбут- ньому, то це може призвести до катастрофічних на- слідків: масової загибелі живих організмів та рослин- ного світу. При цьому, як зазначає І. В. Бутирська: «Не ви- кликає заперечень той факт, що причиною погіршення екологічної ситуації є негативний вплив господарської діяльності людини на природні процеси планети, над- мірне споживання природних ресурсів, порушення біо- хімічних циклів довкілля і його здатності асимілювати та самовідновлюватися» [3, с. 155]. Тому, на думку С. А. Скокова, екологічно без- печна економіка потребує удосконалення промисло- вого виробництва з метою перетворення його в еколо- гічно чисте, завданням якого повинно бути пристосу- вання комплексної стратегії охорони довкілля до тех- нологічних процесів і продукції з метою зниження ри- зику для здоров’я людей і навколишнього середовища. При цьому, основним технологічним принципом чис- того виробництва є зменшення відходів в технологіч- ному процесі і повторне використання відходів [4, с. 223]. Що стосується водних ресурсів, то їх екологічно безпечне використання повинно передбачати змен- шення обсягів споживання свіжих прісних вод та їх забруднення шкідливими компонентами, заміну у технологічних процесах води іншими речовинами, а також повторне використання очищених стічних вод в різних галузях національної економіки та для житлово- побутових потреб. Аналіз основних показників водопостачання та водовідведення в Україні засвідчує, що в останнє де- сятиліття наша країна почала відноситися до водних ресурсів більш ощадливо. Так, кількість використаної свіжої води зменшилася із 12991 млн куб. м у 2005 році до 7169 млн куб. м у 2016 році, або на 45%. При цьому найбільш швидкими темпами зменшувалося викорис- таної свіжої води на побутово-питні потреби — у 2,7 раза, що може свідчити про те, що громадяни України споживали воду для своїх потреб більш еко- номно (цьому сприяло впровадження державної про- грами встановлення побутових лічильників для обліку води використаної домогосподарствами). Оптимізм вселяє також той факт, що впродовж досліджуваного періоду значно зменшилися обсяги за- бруднених зворотних вод, які потрапляли у поверхневі водойми. Наприклад, якщо у 2005 році у поверхневі водні об’єкти України було скинуто 758 млн куб. м зворотних вод без очищення та 2555 млн куб. м недо- статньо очищених зворотних вод, то у 2016 році ці по- казники складали, відповідно, 164 та 534 млн куб. м, або були у 4,6—4,8 раза меншими. Однак, до негативних моментів управління водо- відведенням в нашій країні слід віднести зменшення за цей час потужності очисних споруд із 7992 млн куб. м у 2005 році, до 5690 млн куб. м — у 2016 році, або на 29% (табл. 1). Таблиця 1 Основні показники водопостачання та водовідведення в Україні, млн. куб. м Показники Роки 2005 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 Використано свіжої води, у т. ч.: 12991 10188 9817 10507 10092 8710 7125 7169 — на виробництво 6957 4878 5511 5681 5363 4871 4491 4591 — на побутово-питні потреби 3311 2409 1917 1848 1765 1500 1267 1239 — на зрошення 1699 1186 1377 1759 1770 1218 1237 1211 Скинуто у поверхневі водні об'єкти: 10517 8553 7817 7788 7440 6354 5343 5399 — забруднених зворотних вод 3313 3444 1744 1521 1717 923 875 698 — без очищення 758 896 312 292 265 175 184 164 — недостатньо очищених 2555 2548 1432 1229 1452 748 691 534 — нормативно очищених 2100 1315 1760 1800 1477 1416 1389 1381 Потужність очисних споруд 7992 7688 7425 7577 7592 7190 5801 5690 Складено за даними [5]. Відомо, що, значною мірою, зменшення в останні роки обсягів спожитої прісної води та відве- дення забруднених вод зумовлено зниженням промис- лового виробництва та об’ємів виконаних будівельних робіт, тому, коли в Україні буде відновлено еконо- мічне зростання, наявних очисних потужностей може бути недостатньо для того, щоб забезпечити ефек- тивне очищення забруднених вод. До того ж біля 12—14% забраної води Україна втра- чає при транспортуванні. Водночас, обсяги оборотного водопостачання зменшилися із 39604 млн куб. м у 2005 році до 38545 млн куб. м — у 2016 році, або на 3%. Але ще більшими темпами за цей час зменшилися повторне — майже у 2 рази (з 1266 до 654 млн куб. м) та послідовне водопостачання — на 45% (з 653 до 420 млн куб. м) (табл. 2). Зазначене заставляє нашу країну використовувати в технологічних процесах та для побутового спожи- вання більші обсяги свіжої прісної води, добувати її з глибших свердловин та збільшувати довжину транс- портної інфраструктури, яка забезпечує доставку вод- них ресурсів споживачам. БОРЕЙКО В. І. 28 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Таблиця 2 Забір та втрати прісної води при транспортуванні, оборотне та повторно-послідовне водопостачання в Україні, млн куб. м Показники Роки 2005 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 Забрано прісної води 17466 14255 13916 13822 12884 10899 9109 9325 Втрати води при транспортуванні 2477 2327 2286 2158 2213 1350 1139 1143 Обсяг оборотного та повторно-послідовного водопостачання — усього 41523 47167 43138 45806 45150 43049 40306 39619 — оборотне 39604 45687 41783 44541 43876 41875 39172 38545 — повторне 1266 988 851 761 799 707 673 654 — послідовне 653 492 504 504 475 467 461 420 * Складено за даними [5]. Тому перед Україною стоїть завдання реалізувати комплекс заходів з підвищення ефективності викорис- тання водних ресурсів. Однак, як зазначають дослід- ники В. О. Лук’янихін та О. А. Лук’янихіна: «Значна територіальна диференціація наявності і використання водних запасів потребує великої кількості водогосподар- ських споруд та мереж доставки води для нормального забезпечення господарської діяльності в усіх регіонах України, тобто залучення значних фінансових коштів для інвестування в будівництво необхідних комуніка- цій та їх експлуатаційних витрат» [6, с. 31], яких в на- шій країні немає. Отже, необхідно сконцентрувати наявні фінансові ресурси не на будівництві очисних споруд для очи- щення забруднених вод та розвитку об’єктів для тран- спортування води на значні відстані, а на впрова- дженні прогресивних технологій, які дозволять змен- шити споживання та забруднення прісних вод, а також знизити витрати на їх доставку та підготовку до спо- живання. У світовій практиці з метою підвищення ефектив- ності використання водних ресурсів і зменшення витрат на їх транспортування використовується басейновий принцип управління, відповідно до якого управління здійснюється річковим басейном, а не адміністратив- ною територією. Це дозволяє мінімізувати витрати на транспортування води та уникнути міжтериторіальних конфліктів, коли кожний регіон розміщує шкідливі виробництва на свої межі. Такий принцип управління потрібно запровадити і в Україні. При цьому, підприємства, які забруднюють поверхневі та підземні води повинні, не тільки спла- чувати екологічний податок за шкідливі скиди, викиди в атмосферу, які осідають на поверхневі води, розмі- щення агресивних відходів поблизу водних об’єктів, а й компенсувати всі збитки, які отримали в результаті їх- ньої діяльності промислові та побутові споживачі, що розміщені вниз по течії річки. На території України, як правило на півдні та сході, існують регіони, які через обмеженість водних ресурсів змушені використовувати для промислового та сільськогосподарського виробництва прісні води рі- чок, які транспортуються на далекі відстані, тоді як їх можна було б використовувати для покращення водо- забезпечення цих та прилеглих до річок територій. Що ж до забезпечення водою промислових та аграрних підприємств, які розміщені на «бідних» водними ре- сурсами територіях, то постає необхідність освоювати технології опріснення морських вод та заміни води ін- шими компонентами. Висновки. Узагальнюючи результати проведеного дослідження, можна зробити висновок, що водні ре- сурси відіграють важливу роль у виробничо-господарсь- кій діяльності та задоволенні житлово-побутових пот- реб населення. В останнє десятиліття окремі показ- ники водоспоживання в Україні покращилися, проте, значні обсяги води втрачаються при транспортуванні та в результаті їх забруднення. Тому, нашій країні по- трібно зменшити використання свіжих прісних вод, обмежити скидання у водойми забруднюючих речовин, підвищити коефіцієнт повторного використання вод- них ресурсів та освоювати технології опріснення мор- ських водних ресурсів. Список використаних джерел 1. Горев Л. Н., Дорогунцов С. И., Хвесик М. А. Оп- тимизация экосред в трех книгах. Кн. 1. Оценка и про- цессы. Киев: Наук. думка, 1997. 542 с. 2. Экономика природопользования на предприя- тиях : сборник статей. Москва: Имакс, ВНИИЦ эколо- гии, 1992. 202 с. 3. Бутирська І. В. Еколого-економічна збалансованість у контексті регіонального розвитку. Регіональна еконо- міка. 2007. № 2. С. 155—164. 4. Скоков С. А. Экологически чистое производство как одно из направлений решения экологических про- блем. Методы решения экологических проблем / под ред. д.э.н., проф. Л. Г. Мельника. Сумы : ИТД «Универси- тетская книга», 2001. С. 221—230. 5. Державна служба статистики України: офіцій- ний сайт. URL : http://www.ukrstаt.gov.ua. 6. Лук’янихін В. О., Лук’янихіна О. А. Методоло- гічні основи інтегральної оцінки водних ресурсів як ключовий фактор ефективного управління соціо-еко- лого-економічним потенціалом регіону. Вісник Сумсь- кого державного університету. Серія Економіка. 2008. № 2, т. 2. С. 30—35. References 1. Gorev L. N., Doroguntsov S. I., Khvesik M. A. (1997). Optimizatsiya ekosred v trekh knigakh. Kn. 1. Otsenka i protsessy [Optimization of Ecological Media in Three Books. Prince 1. Evaluation and processes]. Kiev, Nauk. dumka [in Russian]. 2. Ekonomika prirodopol'zovaniya na predpriyatiyakh [Economics of environmental management in enterprises] (1992). Moscow, Imax, VNIIC Ecology [in Russian]. 3. Butyrska I. V. (2007). Ekoloho-ekonomichna zbalansovanist u konteksti rehionalnoho rozvytku [Ecological- economic equilibrium in the context of regional development]. Rehionalna ekonomika — Regional economy, 2, рр. 155—164 [in Ukrainian]. БРЮХОВЕЦЬКА Н. Ю., ЧОРНА О. А., ЧЕРНИХ О. В. 2018/№2 29 4. Skokov S. A. (2001). Ekologicheski chistoye proiz- vodstvo kak odno iz napravleniy resheniya ekologicheskikh problem. Metody resheniya ekologicheskikh problem [Eco- logically Cleaner Production as One of the Directions for Solving Environmental Problems. Methods for solving en- vironmental problems]. Sumy, ITD "University Book" [in Russian]. 5. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [State Statistics Service of Ukraine]. (n.d.). ukrstat.gov.ua. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian]. 6. Lukianykhin V. O., Lukianykhina O. A. (2008). Metodolohichni osnovy intehralnoi otsinky vodnykh resursiv yak kliuchovyi faktor efektyvnoho upravlinnia sotsio-ekoloho- ekonomichnym potentsialom rehionu [Methodological bases of integral estimation of water resources as a key factor of effective management of socio-ecological and economic potential of the region]. Visnyk Sumskoho derzhavnoho universytetu. Seriia Ekonomika — Visnyk Sumy State University. Series Economics, 2, vol. 2, рр. 30—35 [in Ukrainian]. Н. Ю. Брюховецька д-р екон. наук, професор ORCID 0000-0002-6652-4523, О. А. Чорна канд. екон. наук ORCID 0000-0001-7262-1138, О. В. Черних канд. екон. наук ORCID 0000-0003-3346-8737, Інституту економіки промисловості НАН України м. Київ ОЦІНКА МОЖЛИВОСТЕЙ ФІНАНСУВАННЯ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ЗА РАХУНОК ПРИБУТКУ І АМОРТИЗАЦІЇ Постановка проблеми. Розвиток підприємств в Україні, який відбувається, з одного боку, в умовах формування нової індустріалізації з акцентом на пере- дові виробничі і «смарт» технології, з іншого — в жор- стких умовах політичної та економічної кризи, потре- бує від суб’єктів господарювання неабияких зусиль у напрямі забезпечення собі конкурентних переваг та пошуку оптимальних джерел фінансування інвестицій. Динаміка та ефективність інвестиційної діяльно- сті підприємств багато в чому залежать від розши- рення можливостей внутрішніх нагромаджень і фор- мування їх потенціалу. Це необхідно, передусім, для зниження залежності від зовнішніх джерел фінансу- вання, що особливо актуально в кризових умовах, при нестабільності національної валюти, високій інфляції, зниженні інвестиційної привабливості підприємств. У цьому сенсі, власні кошти підприємств, зокрема при- буток і амортизація, стають провідними і найбільш до- ступними джерелами фінансування інвестицій і роз- витку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед до- слідників, які вивчали концептуальні і прикладні ас- пекти прибутку, його розподілу, значення у фінансу- ванні інвестицій, можна виділити: І.А. Бланка [1], Л.І. Донець, С.М. Баранцева [2], Н.В. Сабліна [3]; В.І. Кузь [4]; М.Д. Білик, Т.О. Білик [5] та ін. Питання амортизації та її участь в інвестиційних процесах під- приємства досліджували М.Г. Чумаченко [6], О.Б. Ве- ретенникова [7], І.М. Крейдич [8], О.Є. Кузьмін [9], Л.Л. Лазебник [10], В.О. Парнюк [11], Н. Ткаченко [12], Г.В. Пуйда [13] та ін. Інвестиційну активність підприємств активно досліджують Н.Ю. Брюховецька, Т.Ю. Коритько, І.В. Бриль [14; 15; 16]. Із тим, потре- бують додаткового обґрунтування можливості викори- стання прибутку і амортизації у якості джерел капіта- льних інвестицій підприємств в умовах кризи. Метою статті є виявлення можливостей фінансу- вання капітальних інвестицій за рахунок прибутку і амортизації. Викладення основного матеріалу. Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність» [17], джере- лами фінансування інвестицій можуть бути будь-які джерела, що не заборонені законом, а саме: власні фі- нансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, сти- хійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо); позикові фінансові кошти інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити); залучені фінансові кошти інвес- тора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб); бюджетні ін- вестиційні асигнування; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і гро- мадян. Як видно, власні фінансові ресурси, зокрема, прибуток і амортизація є першочерговими у списку можливих джерел фінансування інвестицій. Прибуток є частиною доходу підприємства та підлягає управлінню у напрямі формування, розподілу та використання. Прибуток підприємства розподіля- ється за трьома основними напрямами: 1) сплата податків державі (у вигляді податку на прибуток); 2) частина, що розподіляється власникам (виплати ди- відендів та відсотків); 3) частина прибутку, що зали- шається на підприємстві та використовується ним за різними напрямами: може спрямовуватися на спожи- вання або капіталізацію (виробничий, соціальний

Шляхи підвищення ефективності використання водних ресурсів України

Репозитарії

Схожі ресурси