Еколого-економічний інструментарій управління діяльністю промислових підприємств
В статье предложен эколого-экономический инструментарий управления выбросами парниковых газов как одного из источников получения дохода предприятия, проведен анализ механизмов его финансирования....
Gespeichert in:
| Datum: | 2006 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15078 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Еколого-економічний інструментарій управління діяльністю промислових підприємств / Л.І. Донець, Є.Ю. Прокопенко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 80. — С. 37-40. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-15078 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-150782011-01-11T12:08:18Z Еколого-економічний інструментарій управління діяльністю промислових підприємств Донець, Л.І. Прокопенко, Є.Ю. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ В статье предложен эколого-экономический инструментарий управления выбросами парниковых газов как одного из источников получения дохода предприятия, проведен анализ механизмов его финансирования. У статті запропоновано еколого-економічний інструментарій управління викидами парникових газів як одного з джерел одержання доходу підприємства, проведено аналіз механізмів його фінансування. In the article the ecological and economic instruments of greenhouse wastes management as one of the ways to get incomes by an enterprise are suggested; the analysis of various sources of its financing is given. 2006 Article Еколого-економічний інструментарій управління діяльністю промислових підприємств / Л.І. Донець, Є.Ю. Прокопенко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 80. — С. 37-40. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15078 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Донець, Л.І. Прокопенко, Є.Ю. Еколого-економічний інструментарій управління діяльністю промислових підприємств |
| description |
В статье предложен эколого-экономический инструментарий управления
выбросами парниковых газов как одного из источников получения дохода предприятия, проведен анализ механизмов его финансирования. |
| format |
Article |
| author |
Донець, Л.І. Прокопенко, Є.Ю. |
| author_facet |
Донець, Л.І. Прокопенко, Є.Ю. |
| author_sort |
Донець, Л.І. |
| title |
Еколого-економічний інструментарій управління діяльністю промислових підприємств |
| title_short |
Еколого-економічний інструментарій управління діяльністю промислових підприємств |
| title_full |
Еколого-економічний інструментарій управління діяльністю промислових підприємств |
| title_fullStr |
Еколого-економічний інструментарій управління діяльністю промислових підприємств |
| title_full_unstemmed |
Еколого-економічний інструментарій управління діяльністю промислових підприємств |
| title_sort |
еколого-економічний інструментарій управління діяльністю промислових підприємств |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15078 |
| citation_txt |
Еколого-економічний інструментарій управління діяльністю промислових підприємств / Л.І. Донець, Є.Ю. Прокопенко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 80. — С. 37-40. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT donecʹlí ekologoekonomíčnijínstrumentaríjupravlínnâdíâlʹnístûpromislovihpídpriêmstv AT prokopenkoêû ekologoekonomíčnijínstrumentaríjupravlínnâdíâlʹnístûpromislovihpídpriêmstv |
| first_indexed |
2025-07-02T16:37:10Z |
| last_indexed |
2025-07-02T16:37:10Z |
| _version_ |
1836553843167461376 |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
37
відмітною властивістю або з будь-яким елементом маркетингової активності.
Висновки та перспективи подальшого розвитку
У статті було розглянуто варіанти конкурентних стратегій з огляду на активність по відношенню до
ключових конкурентів. Подальшої розробки вимагає питання формування системи стратегічного маркетин-
га на підприємствах та реалізації конкурентних стратегій для підвищення ефективності діяльності.
Поступове насичення багатьох товарних ринків в Україні при уповільненні темпів економічного зрос-
тання країни призводить до збільшення інтенсивності конкуренції. Експансія іноземних (і перш за все ро-
сійських) компаній стає ще одним впливовим чинником. Все це вимагає нових підходів та більшої уваги до
стратегічних маркетингових рішень, пошука нових шляхів підвищення конкурентоспроможності вітчизня-
них підприємств.
Джерела та література
1. Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Дж., Вонг В. Основы маркетинга / Пер. с англ. – М., СПб., К.: Изд.
дом «Вильямс», 1999. – 1152 с.
2. Россистер Дж. Р., Перси Л. Реклама и продвижение товаров. – СПб.: Питер, 2001.– 656 с.
3. Ламбен Жан-Жак. Менеджмент, ориентированный на рынок / Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2004. – 800с.
4. Портер М. Международная конкуренция. – М.: Международные отношения, 1993. – 896с.
5. Рубрика Автоклуб. // Український дiловий тижневик «Галицькі Контракти». – № 37. – 2005.
6. Вітa Кравчук. BF Goodrich зрікається «гумового» минулого // «Український дiловий тижневик «Га-
лицькі Контракти». – № 39. – 2003.
7. Business Week. – March, 25. – 1985
8. Кредит для всех. // Маркетинг и Реклама. – №5-6. – 2003 .
Донець Л.І., Прокопенко Є.Ю.
ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ
ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практични-
ми завданнями. В умовах трансформації економічних процесів в Україні актуальними є проблеми щодо
пошуку нових джерел інвестування, зміни структури та збільшення обсягів ресурсів для забезпечення еко-
лого-економічного управління. Саме завдяки вирішенню цих проблем можна не тільки досягти економічно-
го успіху, а й закласти основу для формування позитивних довгострокових тенденцій розвитку національ-
ної економіки. Обмеженість інвестиційних ресурсів і нестабільне фінансування капітальних вкладень в по-
кращання екологічного стану негативно позначаються на розвитку та стабілізації економіки держави.
Тому для об'єктивної діагностики даної проблеми і виявлення особливостей її рішення в країні,
необхідним є проведення наукового дослідження.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. Про-
блеми дослідження питань, пов’язаних із залученням інвестицій з метою удосконалення еколого-
економічної ситуації в країні висвітлені в наукових працях вчених Т. Авдеєвої [1], І Карагодова [2], Є. Во-
лошко [3], Б. Губського [4], Б. Порфір’єва [5], О.Дюканової [6]. Результати досліджень, проведених цими
вченими свідчать про необхідність залучення інвестицій для вирішення еколого-економічних проблем. Ра-
зом з тим питання щодо розробки методичного інструментарію еколого-економічного управління викида-
ми парникових газів в контексті положень Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та механізмів Кіотсь-
кого протоколу потребує подальшого дослідження.
Мета проведеного дослідження полягає в розробці еколого-економічного інструментарію управління
діяльністю промислових підприємств.
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових
результатів. Згідно Кіотському протоколу Україні дозволено в період з 2008 по 2012 роки не знижувати
викиди парникових газів [7]. Це надає можливість нашій державі шляхом використання гнучких механізмів
даного протоколу одержувати певні доходи на рівні підприємства, регіону і держави в цілому. Це
пояснюється тим, що у відповідності до положень Рамкової конвенції ООН про зміну клімату країна може
здійснювати зменшення викидів парникових газів не тільки на своїй батьківщині, а й у будь-якій іншій
країні світу. Кіотським протоколом передбачено три механізми, які дозволяють країнам забезпечити
виконання національних зобов’язань у найбільш ефективний спосіб: інвестиції з розвинутих країн до країн
з перехідною економікою та країн, які розвиваються – шляхом Міжнародної торгівлі викидами та
Спільного впровадження, а інвестиції з розвинутих країн та країн з перехідною економікою до країн, які
розвиваються – шляхом механізму чистого розвитку [1, 28].
Одним з інструментів реалізації цих механізмів запропоновано використання природних ресурсів, зо-
крема лісонасаджень. Оскільки ліси є джерелом скорочення викидів парникових газів, то ці проекти можна
розвивати аналогічно проектам спільного інвестування, коли іноземний інвестор вкладає кошти у впрова-
дження очисних споруд на підприємствах іншої країни. Стосовно України слід відзначити, що вона має
значні конкурентні переваги на міжнародному рівні, оскільки вартість скорочення викидів парникових газів
в Україні складає 7 доларів на 1т1, і є значно нижчою за аналогічні показники інших країн світу. Якщо ж
розглядати це питання стосовно проектів скорочення викидів парникових газів шляхом насадження лісних
масивів, то вартість скорочення викидів буде становити 1-2 долари на тону [8].
1 За оцінками експертів Світового банку [9,5]
Донець Л.І., Прокопенко Є.Ю.
ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
38
Ціна на квоти встановиться на рівні 5-20 доларів за тону2.
Україна може залучати кошти іноземних інвесторів для насадження лісних масивів взамін на одержані
квоти, або самостійно насаджувати лісні масиви а одержані квоти продавати на міжнародному рівні.
Оскільки вартість скорочення викидів у даному випадку є мінімальною, то Україні значно вигідніше
скорочувати викиди самостійно, а квоти продавати. Крім того іноземні інвестиції доцільніше залучати у
проекти спільного інвестування шляхом впровадження очисних споруд на підприємствах. Але у цьому ви-
падку постає проблема фінансування насадження лісних масивів.
Результати проведеного в ході дослідження SWOT- аналізу іноземного інвестування у насадження ліс-
них масивів (Таблиця 1) дозволили визначити сильні і слабкі сторони використання цього джерела фінан-
сування запропонованого інструменту реалізації механізмів Кіотського протоколу, а також виявити мож-
ливості та загрози для країни в разі його використання.
Так при використанні іноземного інвестування у насадження лісних масивів сприяє створенню процесу
відтворення лірної промисловості, а також дає можливість уникнути дефіциту деревини на ринку сирови-
ни.
Разом із тим, виникають загрози відтоку іноземного капіталу із проектів спільного впровадження на
промислових підприємствах, а також посилення конкурентних переваг інших держав на світовому ринку
торгівлі квотами на викиди парникового газу.
Іншим джерелом фінансування насадження лісних масивів є кошти національних інвесторів. Наса-
дження лісного масиву призведе до покращення екологічного становища у країні тобто призведе до досяг-
нення соціального ефекту з боку підприємства. В питаннях інвестування для вітчизняних підприємств еко-
логічний напрямок не є пріоритетним, оскільки підприємству, крім досягнення соціального ефекту, необ-
хідно як найменше відшкодування витрат які відбулися у процесі інвестування не кажучи вже про створен-
ня прибутку. Тому для того, щоб фінансування насадження лісних масивів відбулося за рахунок національ-
ного інвестора потрібні додаткові стимули.
Результати SWOT- аналізу іноземного інвестування у насадження лісних масивів дозволили визначити
сильні та слабкі сторони його використання.
До сильних сторін слід віднести: сприяння стійкому розвитку як на міжнародному так і на національ-
ному рівнях; покращення екологічної ситуації у країні; зменшення радіаційного фону; створення бази для
розвитку рекреаційного потенціалу; створення сировинної бази для розвитку деревообробної та целюлоз-
но-паперової промисловості, а також косметичної та медичної індустрії.
До слабких сторін відноситься виникнення додаткових альтернатив використання ділянок для наса-
дження лісних масивів, і, як наслідок, виникнення певних труднощів при розподілі земельних ділянок між
вітчизняними виробниками та робітників агропромислового комплексу. Крім того, іноземне інвестування у
насадження лісних масивів має певну цільову спрямованість, а саме: зменшення наслідків викидів парнико-
вих газів в атмосферу, тому ліс не може розглядатися як сировина для вітчизняної промисловості. Отже на-
явним стає зменшення обсягів вирубки лісу для розвитку деревообробної та целюлозно-паперової промис-
ловості.
Для стимулювання підприємств, які утворюють найбільшу кількість квот на викиди парникових газів
рекомендовано надавати їм в оренду на тимчасовій основі території для посадки лісу. Цей процес буде зна-
ходитися під контролем держави через регіональні фонди з купівлі парникових газів. Тобто такі підприємс-
тва отримують від держави території для посадки лісних масивів на певний строк на контрактній основі за
умови ведення природоохоронної діяльності. Для підприємств встановлюється фіксований обсяг зниження
викидів парникових газів, якщо підприємство перевищує встановлену норму, то отримані квоти може про-
давати регіональним фондам за фіксованою ціною. У випадку якщо підприємство не виконує свою норму з
викидів парникових газів, то регіональний фонд вилучає у даного підприємства територію і передає її у ко-
ристування іншому підприємству, яке здійснює активну діяльність по скороченню викидів парникових га-
зів. Підприємства, які зайняті у лісному комплексі, щомісячно здають звіти щодо викидів парникових газів
регіональним фондам з купівлі парникових газів.
Згідно запропонованій схемі території для посадки лісу надаються лише підприємствам, які здійснюють
найбільше скорочення викидів парникових газів. Для цього промисловим підприємствам необхідно активі-
зувати роботу щодо побудови та реконструкції очисних споруд, які виділяють парникові гази. Утворені
квоти можна буде продавати регіональним фондам, а у випадку перевищення встановленої норми з викидів
надавати території для посадки лісу.
Отже основною формою економічної взаємодії держави та лісозаготівників має стати оренда, яка може
здійснюватися двома шляхами.
Перший – здача в оренду лісопромисловцям власне лісових угідь. Лісопромисловець у такому випадку
зобов’язується надати план по управлінню ділянки, що орендується. Держава, зі свого боку, має встановити
граничні норми лісозаготовок на основі економічних та біологічних показників використання лісного фон-
ду, а також регулювати лісозаготівельні роботи, зокрема виходячи із розмірів ділянки суцільної рубки, та
щодо організації лісовідновлювальних коридорів.
Другий – здача в оренду не заліснених угідь для посадки лісу.
2 За оцінками Німецької консультативної групи [9,5]
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
39
Враховуючи специфіку нашої держави слід відзначити наступне: завдяки родючим землям в нашій кра-
їні зростає багато цінних порід дерев – дуб та бук. Через сприятливий клімат середній річний приріст украї-
нського лісу складає 4 куб. м. деревини на 1 га (відповідає середньосвітовому показнику), а щорічно в ці-
лому в країні виростає приблизно 40 млн. куб. м. деревини. Навіть якщо не враховувати заповідні ліси, то за
оцінками спеціалістів, за рік виходить не менше 25 млн. куб. м товарної деревини. Тоді з урахуванням сере-
дньої вартості 1 куб. м. лісоматеріалів (300 грн.), щорічно в українських лісах «зростає» не менше $ 1,5
млрд. [8, с.124].
Ще одним джерелом фінансування насадження лісних масивів можуть стати кредити міжнародних ор-
ганізацій. Так, наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку готовий виділяти 2-4,6 мільярди
доларів на рік країнам з перехідною економікою для реалізації проектів спільного інвестування, серед яких
Україна займає одне із провідних місць [9, 5].
Таблиця 1. SWOT- аналіз іноземного інвестування у насадження лісних масивів (ІІНЛМ)
Можливості:
1.Створення процесу
відтворення для лісної
промисловості
2.Ліквідація дефіциту
деревини на ринку си-
ровини
Загрози:
1. Відтік іноземного капі-
талу із проектів спільного
впровадження на промис-
лових підприємствах
2.Створення конкурент-
них переваг на світовому
ринку торгівлі квотами на
викиди
Сильні сторони
1. Сприяння стійкому розвитку як на міжнародному так і на
національному рівнях
2. Покращення екологічної ситуації у країні
3. Зменшення радіаційного фону
4. Створення бази для розвитку рекреаційного потенціалу
5. Створення сировинної бази для розвитку деревообробної та
целюлозно-паперової промисловості, а також косметичної та
медичної індустрії
Сила і можливість
ІІНЛМ
Сила і загроза
ІІНЛМ
Слабкі сторони
1. Можливість альтернативного використання ділянок для на-
садження лісних масивів
2. Зменшення обсягів вирубки лісу для розвитку деревообро-
бної та целюлозно-паперової промисловості,
Слабкість і можли-
вість
ІІНЛМ
Слабкість і загроза
ІІНЛМ
Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Таким чином,
підсумовуючи все вище викладене, можна зробити такі висновки.
Еколого-економічним інструментарієм управління діяльністю промислових підприємств запропоновано
використання лісонасаджень для корегування квотами викидів парникових газів. Особливість розроблених
пропозицій полягає в тому, що саме активізація діяльності промислових підприємств у цьому напрямку не
тільки забезпечить соціальний ефект – покращання екологічного стану навколишнього середовища, а й ма-
тиме економічний ефект – доход від торгівлі квотами викидів парникових газів. При цьому такі галузі про-
мисловості як деревообробна, меблева, целюлозно-паперова не мають можливості торгувати квотами, оскі-
льки не можуть їх створювати на власних підприємствах.
Джерелами коштів для здійснення насадження лісного масиву з метою створення квоти на викиди пар-
никових газів можуть бути: іноземні інвестиції, кошти національних інвесторів, кредити міжнародних ор-
ганізацій.
Подальшого дослідження потребують механізми взаємодії іноземних та національних інвесторів з при-
воду використання переваг Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.
Джерела та література
1. Авдеева Т. Киотский протокол: за и против // Мировая экономика и международные отношения. – 2004.
- № 11. – С. 88-98.
2. Карагодов І. Україна на шляху реалізації Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну
клімату //Наш край. – 2005. – № 3. – С. 1-2.
3. Волошко Е. Экономико-экологические проблемы инноваций и функционирование техносферы
//Економіст. – 2004. – № 6. – С. 74-75.
4. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наук. думка, 1998.
5. Порфирьев Б. Экономические коллизии ратификации Киотского протокола //Российский экономиче-
ский журнал. – 2004. – № 8. – С. 33-45.
6. Дюканова О. Гнучкі механізми Кіотсього протоколу як джерело коштів для структурно-інноваційної
перебудови національної економіки // Економіст. – 2004. – № 8. – С. 28-31.
7. Киотский протокол к Конвенции об изменении климата // Секретариат Конвенции об изменении клима-
та. – Бонн, 2000. – 33 с.
Донець Л.І., Прокопенко Є.Ю.
ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
40
8. Волосецкая А. Дрова Украины. Спецвыпуск. Часть 1: [Развитие деревообрабатывающей промышлен-
ности Украины] // Бизнес. – 2005. – № 45. – С. 123-136.
9. Почему Киотский протокол выгоден Украине // Наш край. – 2005. – № 4. – С. 5.
Душков В.И.
РЫНОК НАУЧНО-ТЕХНИЧЕСКОЙ ИНФОРМАЦИИ КАК ФАКТОР
ИННОВАЦИОННОГО РАЗВИТИЯ
Актуальность. Современные социально-экономические преобразования, происходящие в мирохозяйст-
венных связях, обусловлены наращиванием темпов научно-технического прогресса, формирующего пред-
посылки для активации инновационной деятельности. По мнению В.Безрукова и В.Новосельского, «в на-
ступившем тысячелетии социально-экономические процессы будут испытывать все более усиливающееся
влияние научно-технического прогресса» [1, с.6]. При этом И.Корнилова полагает, что «инновация превра-
щается в главное средство выживания в условиях острой конкурентной борьбы» [2, с.50]. Следовательно,
соглашаясь с этими авторами, можно подчеркнуть актуальность предлагаемого исследования, принимая во
внимание нарастающую остроту конкурентной борьбы как на мировом, так на локальных и национальных
рынках.
Однако анализ существующих научных публикаций, посвященных изучению инновационных процес-
сов, демонстрирует недостаточность исследований относительно степени взаимного влияния роста объемов
рынка научно-технической информации и темпов инновационного развития. Таким образом, именно эту
проблему можно считать центральной для предлагаемой статьи.
Сформулированная проблема предполагает достижение конкретной цели исследования, которую мож-
но определить следующим образом: выявить степень взаимозависимости и взаимного влияния объемов
рынка научно-технической информации и инновационного развития. В свою очередь, поставленная цель
предполагает решение таких задач:
• в общем виде рассмотреть суть и содержание инновации, как фактора повышения эффективности хо-
зяйственно-экономической деятельности и системной составляющей инновационного процесса;
• проанализировать рынок научно-технической информации как одну из сфер обращения инновационных
решений;
• выявить степень взаимного воздействия и влияния рынка научно-технической информации и иннова-
ционного процесса.
Изложение основного материала исследования. В начале предлагаемого исследования целесообразно
определиться с основными терминами. Так, инновация в самом общем виде представляет собой «системное
понятие, с помощью которого идея, изобретение в первый раз превращается в коммерческую реальность»
[2, c.12], которая, с одной стороны, является процессом «связанных с введением … новшества изменений в
той сфере, в которой в которой совершается его жизненный цикл» [3, с.87], а, с другой стороны, инновация
рассматривается как «специфический инструмент предприимчивости, действие, предающее ресурсам новые
возможности создания богатства» [4, c.39]. То есть, инновацию можно охарактеризовать как новую идею
или изобретение, которое при внедрении его в какую-либо сферу хозяйственно-экономической деятельно-
сти приводит к повышению ее эффективности. Аналогичной позиции придерживается и И.Корнилова, по-
лагая, что «инновация характеризует превращение изобретений в коммерческую реальность, выход продук-
та, технологии или услуг на рынок, предоставление ресурсам новых возможностей использования» [2,
с.180]
Рынок научно-технической информации является вторым понятием, используемым нами в исследова-
нии, и на наш взгляд, требующим пояснений. С нашей точки зрения, в своей сути рынок научно-
технической информации представляет собой систему экономических отношений по поводу обмена (по-
купки и продажи) документацией, отражающей новые решения (патенты, лицензии и др.). Отметим, что
этот термин тесно связан с категорией «научно-технический товар», которым можно считать продукт, об-
ладающий определенными свойствами [2, с.19]:
- принципиально новый товар, удовлетворяющий ранее не удовлетворяющуюся потребность;
- товар принципиальной новизны по отношению к существующим;
- обновленный товар, обладающий улучшенными характеристиками, нежели традиционный, но принци-
пиальной новизны не несет;
- товар новый для определенного рынка;
- товар, обладающий новизной в части возможности функционального использования и применения в
новых сферах жизнедеятельности.
Таким образом, рынок научно-технической продукции можно рассматривать как способ взаимодейст-
вия научно-технических возможностей и потребностей экономики.
Повышение роли потребителя на рынке в условиях постиндустриального этапа развития определяет
первичность рассмотрения полезности научно-технической продукции. Внутренним качеством полезности
научно-технической продукции является ее рыночная новизна. Она определяется как мера отличия научно-
технической продукции по уровню удовлетворения потребностей потребителя от уже существующих видов
продукции и услуг. Рыночная новизна опирается на научно-техническую, идентификация уровня которой
на основе выяснения места последней в иерархии по видам инновационной деятельности закладывает ме-
тодологию определения исходного потенциала ее конкурентоспособности. По уровню научно-технической
новизны можно выделить следующие виды инноваций:
- революционные, результатом которых являются коренные изменения в производственной структуре,
|