Про добу авангарду й довкола неї
Рецензія на книгу: Авангард и остальное. Сборник статей к 75-летию Александра Парниса / Редколлегия. – Москва: Три квадрата, 2013. – 800 с. + 64 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2015 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2015
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/151099 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Про добу авангарду й довкола неї / О. Омельчук // Слово і час. — 2015. — № 2. — С. 121-123. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-151099 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1510992019-04-25T01:25:12Z Про добу авангарду й довкола неї Омельчук, О. Рецензії Рецензія на книгу: Авангард и остальное. Сборник статей к 75-летию Александра Парниса / Редколлегия. – Москва: Три квадрата, 2013. – 800 с. + 64 с. 2015 Article Про добу авангарду й довкола неї / О. Омельчук // Слово і час. — 2015. — № 2. — С. 121-123. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/151099 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Омельчук, О. Про добу авангарду й довкола неї Слово і Час |
| description |
Рецензія на книгу: Авангард и остальное. Сборник статей к 75-летию Александра
Парниса / Редколлегия. – Москва: Три квадрата, 2013. – 800 с. + 64 с. |
| format |
Article |
| author |
Омельчук, О. |
| author_facet |
Омельчук, О. |
| author_sort |
Омельчук, О. |
| title |
Про добу авангарду й довкола неї |
| title_short |
Про добу авангарду й довкола неї |
| title_full |
Про добу авангарду й довкола неї |
| title_fullStr |
Про добу авангарду й довкола неї |
| title_full_unstemmed |
Про добу авангарду й довкола неї |
| title_sort |
про добу авангарду й довкола неї |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/151099 |
| citation_txt |
Про добу авангарду й довкола неї / О. Омельчук // Слово і час. — 2015. — № 2. — С. 121-123. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT omelʹčuko prodobuavangardujdovkolaneí |
| first_indexed |
2025-07-13T01:02:39Z |
| last_indexed |
2025-07-13T01:02:39Z |
| _version_ |
1837491621136957440 |
| fulltext |
121Слово і Час. 2015 • №2
ПРО ДОБУ АВАНГАРДУ Й ДОВКОЛА НЕЇ
Авангард и остальное. Сборник статей к 75-летию Александра
Парниса / Редколлегия. – Москва: Три квадрата, 2013. – 800 с. +
64 с.
Олександр Юхимович Парніс – відомий дослідник російського авангарду
та Срібного віку, автор багатьох статей, присвячених київським та
харківським епізодам у житті В. Хлєбникова, В. Татліна, О. Мандельштама,
мистецтвознавця В. Зуммера, художників В. Максимовича, М. Синякової та
ін. Завдяки його багаторічній дослідницькій роботі щонайменше чотири великі
проекти, пов’язані з українською авангардною культурою, були здійснені
впродовж останнього часу.
Перший – це вже легендарна на сьогодні
виставка “Похвала плахті” (Москва,
галерея “Проун”, 2009), ініціатором
та куратором якої він виступив. Через
два роки О. Парніс узяв безпосередню
участь в організації виставки “Василь
Єрмілов” (2011, “Мистецький Арсенал”,
Київ) та у присвяченій цьому митцеві
виставці 2012 р. (відкриття відбулося в
Московському будинку фотографії). Серед
останніх великих проектів – альбом-
дослідження “Василь Єрмілов” (Москва,
2012), на сторінках якого О. Парніс
опублікував унікальні документи про
життя і творчість харківського майстра
та його друзів, окрему частину книжки
присвятивши творчій співпраці художника
Василя Єрмілова та письменника
Валер’яна Поліщука.
Крім, власне, літератури, у науковий
ареал О . Парніса давно вв ійшли
образотворче мистецтво та фотографія,
перетворюючи його літературознавчі
студії на своєрідне інтермедіальне
Слово і Час. 2015 • №2122
поле. Науковий стиль цього автора
формує атмосферу безперервного
в ідкритого д іалогу між творцями
авангарду та його сучасниками. Його
дослідницькі реконструкції враховують
найрізноманітніші та максимально
достовірні джерела; водночас вони –
результат дуже особистого ставлення до
власних творчих проектів. Про особливе
ставлення О. Парніса до справи свого
життя – філології – найкраще розповів
Ніколай Котрельов у дружній передмові
на честь Ювіляра, хоча не менш гідні
і “приношення ” інших його друзів -
колег, зокрема – жвавий допис Дмитра
Горбачова, звідки дізнаємося про роль
М. Бажана у знайомстві українського
читача / глядача із представниками
українського авангарду. До першого
розділу книжки “Александр Ефимович
Парнис: Приношения” також увійшли
напрочуд колоритні спогади Віктора
Платонова про В. Єрмілова.
На обкладинці репрезентованого
видання – репроду кц і я к артини
харківсько-московської художниці Марії
Синякової “Закохані (Краснополянський
мотив)” (1910-і рр.), що можна трактувати
як данину експериментальному духові
авангарду, але від того – не менш
закоріненому у традиції фольклору.
Картина Марії Синякової мимоволі
нагадує, що кожний мистецький твір –
самодостатній, але воднораз він завжди
залишається текстом , повноцінне
розуміння якого вимагає літературного,
історичного та біографічного контексту.
Назва цієї картини , ї ї стильове й
тематичне забарвлення, непроста доля
її авторки, що свого часу була пов’язана
з харківськими лівими митцями , –
це окремий багаторівневий сюжет, у
котрому Образ і Слово єдині. Для творців
Авангарду, як показує збірник, така
єдність була надзвичайно характерною.
Ідучи від конкретики, від мікроаналізу
різних дискурсів (мемуарних, візуальних,
географічних, біографічних), автори
к нижки “Аван гард и ос тальное ”
виходять на ширші історико-літературні
п р о бл ем и ( п о ет и к а а в а н г а рд у,
авторські теорії та міфології, зв’язки та
конфлікти між класикою і авангардом),
з вертають с я до к омпаративни х
аспект ів ( і талійський і російський
футуризм ) , теоретичних проблем
(пограничні жанри, кіномедіальність),
а також – до історії творчих об’єднань
( “Бескровное убивство”) , журналів
і зб ірник ів ( “Стрелец ” , “Опыты ” ) ,
виставок (“Ослинный хвост”, “Мишень”),
маніфестів, галерей тощо.
Особлив ість видання “Авангард
и остальное” полягає в тому, що в
його евристичному дискурсі немає
головного і другорядного , ergo все
постає рівноцінним: кожний факт, кожна
побіжно згадана подія опиняються в
центрі прискіпливої уваги дослідників.
Науковий ентузіазм авторів книжки
зумовлений розумінням того, що кожний
творчий досвід унікальний та цінний, що
в наукових студіях немає несуттєвого.
Предметом розвідок стають поетичні та
прозові твори, фото, чернетки, путівники,
листи, видання книжок та організації
виставок, сплата гонорарів, знайомства,
поїздки, зустрічі тощо. У цьому сенсі зміст
збірника дуже точно відображає розшуки
самого О . Парніса , який уводить у
науковий обіг велику кількість невідомих
осіб, подій, візуальних “предметів”,
сприймаючи їх завжди в єдності.
Автори репрезентованого збірника
звертаються до десятків імен, так чи так
причетних до творення авангардної епохи
(Давид Бурлюк, Володимир Маяковський,
Олексій Кручених, Наталя Гончарова,
Михаїл Ларіонов, Бенедикт Лівшиць,
Казимир Малевич), включно з опонентами
авангардистів (як-от Костянтин Бальмонт
чи автор “Футуризма и безумия” Євген
Радін), колоритними представниками
богемного середовища (Ілля Зданевич,
Палада Старинкевич), загадковими
самогубствами (Іван Казанський / Ігнатьєв,
Іван Коневський / Ореус) та “фальшивими”
учасниками тогочасного мистецького
життя (Юрій Нольден-Меньшиков) .
Постать Велимира Хлєбникова винесена
в окремий другий розділ книжки (“Велимир
Хлєбников і авангард”). Саме з інтересу
до творчості цього поета, як дізнаємося
з опублікованого у книжці інтерв’ю з
О. Парнісом, розпочався (і триває) його
філологічний шлях.
Ще одна особливість збірника –
п у бл і к а ц і я ни з к и не в і д оми х ч и
маловідомих матеріалів , зокрема :
листування член ів й експонент ів
товариства художників “Союз молодежи”,
малюнок Кирила Зданевича (і ґрунтовний
анал і з цьо го малюнк а Тетяною
Горячевою), спогади Віри Гартевельд,
123Слово і Час. 2015 • №2
о с о б о в а с п р а в а с п і в р о б і т н и к а
Наркомпросу Бориса Пастернака ,
оповідання Юрія Олеші, листи Давида
Бурлюка, Олексія Кручених, Василія
Каменського . Цікава та ґрунтовна
публікація Олександра Шатських про
російського авангардного художника
й теоретика мистецтва Михаїла Ле-
Дантю , який 1912 р . , перебуваючи
на Кавказі , став одним із тих , хто
відкрив мистецтво Ніко Піросмані .
Крім цього , варто виокремити два
дослідження, що особливо впадають в
око українському читачеві. Перше – це
стаття Магнуса Юнггрена про словенця
Янко Лавріна, журналіста, перекладача,
друга футуристів та русофіла, який
у журналі “Славянский мир” (№ 4-5,
1911) окрему публікацію присвятив
Україні, зарекомендувавши себе як
людину анти імперських погляд ів .
Друга – стаття Тетяни Рогозовської про
киянку Софію Мотовилову, рідну тітку
Віктора Некрасова, котра в 1930-х рр.
працювала в бібліотеці Академії наук,
перекладала з різних мов, а ще свого часу
зустрічала Л. Толстого, Б. Пастернака,
К. Чуковського та багатьох інших відомих
діячів минулого (1963 р. в “Новом мире”
вона опублікувала свої, основані на
щоденникових записах, спомини).
“Авангард и остальное” засвідчує
важлив ість для тлумачення того
чи того культурного явища кожної
деталі, навчаючи поваги до творчого
спадку минулого й водночас уникаючи
надінтерпретацій . Це той випадок ,
коли знання про історичні та людські
обставини не лише збагачують наше
розуміння певної епохи, а й дають змогу
відчути те, що мистецька думка виростає
з конкретних реалій. Автори третього й
четвертого розділів збірника (відповідно –
“Культура Срібного Віку” та “Література
та культура ХХ століття”), так само, як і
дослідники першого та другого розділів,
не просто звертаються до конкретних
факт ів , а органічно переплітають
свої інтерпретації та спостереження
з інтересом до життя кожного героя й
кожного культурного артефакту. Після
таких студій літературний авангард
1910–1930-х рр. уже неможливо уявити
без сучасних дослідників, що стають
не лише “археологами” минулого, а й
співтворцями культурної спадщини.
Олеся Омельчук
Отримано 25 грудня 2014 р. м. Київ
|