Толерантність як основа культури самовизначення молоді в полікультурному суспільстві
В статье рассмотрены вопросы формирования толерантности у молодежи в поликультурном обществе в контексте ценностей образования. Автором предпринята попытка обобщить данные по вопросам толерантности молодежи из сфер философии образования, педагогики и психологии....
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15111 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Толерантність як основа культури самовизначення молоді в полікультурномусуспільстві / О.А. Грива // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 79. — С. 121-124. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-15111 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-151112011-01-12T12:03:17Z Толерантність як основа культури самовизначення молоді в полікультурному суспільстві Грива, О.А. Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ В статье рассмотрены вопросы формирования толерантности у молодежи в поликультурном обществе в контексте ценностей образования. Автором предпринята попытка обобщить данные по вопросам толерантности молодежи из сфер философии образования, педагогики и психологии. У статті розглянуті питання формування толерантності у молоді в полікультурному суспільстві в контексті цінностей освіти. Автором зроблено спробу узагальнити дані щодо толерантності молоді з філософії освіти, педагогіки та психології. In the article the questions of forming of tolerance of young people in policoulcharal society in the context of values of education are considered. By the author an attempt to generalize data in relation of tolerance of young people from philosophy of education, pedagogics and psychology is perceived. 2006 Article Толерантність як основа культури самовизначення молоді в полікультурномусуспільстві / О.А. Грива // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 79. — С. 121-124. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15111 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Грива, О.А. Толерантність як основа культури самовизначення молоді в полікультурному суспільстві |
| description |
В статье рассмотрены вопросы формирования толерантности у молодежи в поликультурном обществе в контексте ценностей образования. Автором
предпринята попытка обобщить данные по вопросам толерантности молодежи
из сфер философии образования, педагогики и психологии. |
| format |
Article |
| author |
Грива, О.А. |
| author_facet |
Грива, О.А. |
| author_sort |
Грива, О.А. |
| title |
Толерантність як основа культури самовизначення молоді в полікультурному суспільстві |
| title_short |
Толерантність як основа культури самовизначення молоді в полікультурному суспільстві |
| title_full |
Толерантність як основа культури самовизначення молоді в полікультурному суспільстві |
| title_fullStr |
Толерантність як основа культури самовизначення молоді в полікультурному суспільстві |
| title_full_unstemmed |
Толерантність як основа культури самовизначення молоді в полікультурному суспільстві |
| title_sort |
толерантність як основа культури самовизначення молоді в полікультурному суспільстві |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15111 |
| citation_txt |
Толерантність як основа культури самовизначення молоді в полікультурномусуспільстві / О.А. Грива // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 79. — С. 121-124. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT grivaoa tolerantnístʹâkosnovakulʹturisamoviznačennâmolodívpolíkulʹturnomususpílʹství |
| first_indexed |
2025-07-02T16:38:37Z |
| last_indexed |
2025-07-02T16:38:37Z |
| _version_ |
1836553934471168000 |
| fulltext |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ
121
обмен текстами, фатическую и нефатическую составляющие. Элементы ритуального дискурса имеются
почти в каждом из видов дискурса – и в бытовом (существуют семейные ритуалы), и в институциональном.
Проблематично, впрочем, выделение ритуальных текстов в рамках бытийного дискурса, тяжело, например,
довести ритуальность художественного или философского текста.
Одним из типов дискурса, выделяемых на прагматическом основании, является ритуальный дискурс,
обладающий высокой символической нагруженностью, содержательной рекурсивностью и твердой фор-
мальной фиксацией. Поскольку степень ритуальности религиозного дискурса высочайшая, анализ специ-
фики и функций ритуального религиозного дискурса оказывается одним из самых плодотворных направле-
ний исследования в рамках данного предметного поля. «Ритуал – это язык религии» [7, с. 76], особенно в
культуре народов, не имеющих письменности.
Ритуализация в разной степени присуща различным типам дискурса, выделяемым на социо-
лингвистическом основании, и специфично преломляется в конститутивных признаках типов институцио-
нального дискурса (цель, участники, хронотоп, ценности, стратегии, жанры, прецедентные тексты и дис-
курсивные формулы). Эта специфика выражается в виде особой коммуникативной тональности, суть кото-
рой – осознание сверхценности определенной ситуации. Эмоционально-оценочный знак такой ситуации
может быть как положительным (торжественное действо, награждение, сообщение), так и отрицательным
(траурная речь, официальное отлучение). По своей сути ритуал является инициацией, т.е. переходом одного
из его участников в новый статус (конфессиональный, брачный, иерархический и т.п.). Ритуальная тональ-
ность общения жестко закрепляет иерархию в коллективе и обосновывается сформированную в нем систе-
му ценностей.
Таким образом, религиозный дискурс представляется актуальным объектом исследования в рамках фи-
лософии религии, лингвистического религиоведения, нарратологии, культурологии а также широкого спек-
тра смежных дисциплин современной гуманитаристики. Анализ религиозных текстов с точки зрения со-
временной теории дискурса позволяет изучать их в широком социокультурном контексте, учитывая их кон-
кретное место в системе религиозного культа. Именно такой подход к анализу христианской письменной
традиции позволяет решать религиоведческие задачи, поскольку на первый план выдвигается именно рели-
гиозный дискурс, в рамках которого функционируют конкретные тексты, имеющие свою доктринальную и
жанрово-литературную специфику.
Источники и литература
1. Макаров М.Л. Основы теории дискурса. – М.: ИТДГК «Гнозис», 2003.
2. Усманова А.Р. Дискурсия, дискурс // Постмодернизм. Энциклопедия. – Минск: Интерпрессервис; Кни-
жный Дом, 2001. – С. 240.
3. Філософська думка. – 2000. – №2.
4. Фуко М. Археология знания. – К., 1996; Фуко М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуа-
льности. – М.,1996. – С.47-96; Foucault M. L'оrdrе du discourse. – Paris,1971.
5. Карасик В.И. Структура институционального дискурса // Проблемы речевой коммуникации. Саратов:
Изд-во Саратов. ун-та, 2000.
6. Карасик В.И. Ритуальный дискурс // Жанры речи 3. – Саратов: Колледж, 2002.
7. Gill S.D. Beyond «the primitive»: The religions of nonliterature peoples. – Prentice-Hall, 1982.
Грива О.А.
ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ОСНОВА КУЛЬТУРИ САМОВИЗНАЧЕННЯ МОЛОДІ
В ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Зміни в Україні, що відбулися в останнє десятиліття в галузі політики, економіки і соціальних відносин
інтенсифікували процеси, пов'язані з етнічним розмежуванням і національною самосвідомістю. Ці нові
умови наклали відбиток і на менталітет громадян України. Зазначимо великий вплив соціокультурної ситу-
ації не лише в Україні, а і в світі на особливості соціалізації сучасної молоді.
В галузі філософії освіти існує необхідність рішення кола проблем самовизначення підростаючого по-
коління в полікультурному суспільстві: соціальна (у тому числі етноконфесіональна та національно-
культурна) ідентифікація ; виховання толерантності у взаєминах; виховання патріотизму і громадянської
позиції. Виходячи з того, що культура життєвого самовизначення в сучасній психолого-педагогічній та фі-
лософській літературі розуміється як активне визначення людиною своєї позиції відносно суспільної систе-
ми цінностей, ми визначили толерантність як основу культури самовизначення молоді в умовах полікуль-
турного середовища, тому що саме полікультурне суспільство вимагає від людини толерантної свідомості
та поведінки.
Почнемо розглядати проблему толерантності з питання толерантності у міжособистісному спілкуванні.
Одним із трьох найважливіших планів спілкування (комунікативного, перцептивного, інтерактивного) є
міжособистісне сприйняття . У сприйнятті інших люди користуються деякими узагальненими образами,
складеними на підставі власного минулого досвіду, у засвоєнні досвіду найближчого оточення. Особистість
прагне мати визначене уявлення про оточуючих людей, що дозволяє певною мірою полегшити процес ко-
мунікацій. Даний механізм, за образним виразом М.А.Джелерієвської, забезпечує особистість “ключами“,
які полегшують процес міжособистісного сприймання [3, с.11].
Прагнення людини активно пристосовуватися до постійно змінюваних умов навколишнього середови-
ща формує в неї механізм створення визначеного “банку даних“ про людей і їхні вчинки, що дозволяє в ак-
туальних умовах ефективно вибудувати свою лінію комунікативної поведінки відповідно до умов середо-
вища. Такі утворення називають установками комунікативної поведінки, що визначають як готовність су-
б'єкта до актуалізації чітко спрямованої комунікативної діяльності [3, с.20]. Установки створюються протя-
Грива О.А.
ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ОСНОВА КУЛЬТУРИ САМОВИЗНАЧЕННЯ МОЛОДІ В ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ
СУСПІЛЬСТВІ
122
гом усього життя на основі досвіду спілкування і взаємодії з іншими людьми і є для людей тими орієнтира-
ми, що дозволяють “бути в повній готовності“ у визначених ситуаціях. Установка на основі соціальної
практики індивіда утворюється з урахуванням особливостей соціального оточення індивіда, соціально-
політичних громад, ситуацій, ідей, процесів, з якими він контактує. Формуються установки через контакти
в родині, соціальній групі, школі і т. і. Таким чином, установка є продуктом впливів, яким людина підлягає
із самого раннього дитинства, її особистого досвіду і взаємодії з іншими людьми. Тому вік дитинства і юно-
сті необхідно визначити як період найбільш активного формування установок, а відтак, як найбільш важли-
вий період для формування толерантності у взаєминах.
Позитивною стороною наявності установок є деякий спрощений процес сприймання, що дозволяє за-
ощаджувати “психологічні ресурси“ у взаємодії з іншими людьми. Наявність таких установок означає і реа-
льну готовність і уміння адекватно реагувати у конкретних ситуаціях. Але з іншої сторони деякі установки
обумовлені упередженнями щодо людей і явищ. Звичайне формування упереджень пов’язане з потребою
людини визначити своє положення як переважаюче стосовно інших людей, груп. Саме упередженнями по-
яснюється відношення деяких білих до негрів, молоді – до старих, старих до молоді, представників доміну-
ючої культури – до представників меншин. Більшість дослідників підкреслює, що стійкими є установки за
етнічними і конфесіональними ознаками (Баронін А.С., Джелерієвська М.А., Майєрс Д., тощо).
Зупинимося на позиції етнопсихології, оскільки найчастіше проблема толерантності розглядається са-
ме стосовно представників інших етнічних груп. Як правило, установки формуються під впливом соціаль-
ного середовища, тому цілком реальним уявляється те, що дитина в процесі виховання в одному етнічному
середовищі засвоює установки дорослих, свого найближчого оточення стосовно інших етнічних груп.
Визначимо етнічну установку як готовність особистості до сприймання тих чи інших явищ національ-
ного життя і міжетнічних відносин, а також відповідно до цього сприймання готовності діяти певним чином
у конкретній ситуації [2, с. 83].
Вважається (Баронін А.С., Джелерієвська М.А.), що кожній етнічній культурі властиві специфічні спо-
соби для сприймання зовнішності іншої людини та одночасної інтерпретації її як особистості. Вказані физі-
огномичні ключі забезпечують швидке сприймання окремих особливостей зовнішності іншої людини, і від-
повідно до них віднесення її до визначеної групи, що дозволить дати характеристику його як представника
даної етнічної групи, відповідно до якої будується подальший план комунікації з нею. Таким чином, озна-
чений механізм дозволяє швидко і практично автоматично адекватно сприймати інших. Але дослідження,
проведені Джелеріевською М.А. показали, що чим значніші зовнішні розходження між етносами, тим мен-
ше застосовуються дані ключі [3, с. 50]. Дане положення є наслідком різної оцінки етносами поводження,
жестикуляції, міміки, вчинків. Таким чином, физіогномичні ключі, релевантні в одній культурі, виявляють-
ся марними в умовах іншої, і тим більше, чим більше вони відрізняються.
Одним з елементарних психологічних утворень, що являє собою почуттєво зорієнтований соціальний
образ, який поєднує в собі соціальний і психологічний досвід спілкування і взаємини людей, є стереотип.
Для окремої людини стереотипи виконують важливу функцію спрощення і скорочення процесу сприймання
іншої людини і групи. Тому стереотипи мають широку сферу соціального застосування й активно викорис-
товуються при оцінці групової, національної чи професійної приналежності людини, тому що припускають
зв'язок між членством у групі та індивідуальних характеристик окремих людей. Як об'єкти стереотипізації
виступають узагальнені і спрощені образи соціальних груп.
Зупинимося на національних і етнічних стереотипах. В основі стереотипу може лежати якась типова
риса чи характер поведінки (мовчазність, жестикуляція, скнарість, стриманість).
У механізмі формування стереотипу бере участь “явище призми“ [2, с. 89], що полягає в тому, що в лю-
дини виникає установка стосовно представника іншої культурної спільності на основі його досвіду спілку-
вання, або вже існуючої в менталітеті установки до представника даної культури. Людина сприймає на
представників інших груп через призму наявних установок, ототожнюючи їх із членами групи, стосовно
якої склалися дані установки.
В спільнотах, де перебуває декілька етнокультурних груп стереотипи, як правило, мають велике поши-
рення. Самою простою класифікацією може бути розподіл стереотипів на позитивні та негативні. Стерео-
типи складаються під впливом усіх взаємодіючих соціальних та суб’єктивних факторів. Підкреслюють, що
існують заперечуючи один одному стереотипи, які склалися в одному середовищі в один і той же час. Але
взагалі стереотипи відображають загальні уявлення в середовищі про ту чи іншу етнокультурну групу.
Проведене нами дослідження стереотипів в середовищі студентської молоді, яка навчається в вузах Криму,
дозволяє навести приклади з полікультурного середовища Криму відносно найбільш поширених там етніч-
них груп.
На наш погляд, стереотипи, поширені серед дітей та молоді, відображають уявлення дорослих, їх гете-
рогенні стереотипи.
Стереотипи стосовно росіян
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ
123
Негативні
Ліниві
Недбайливі
Неакуратні
Непередбачливі
Не пунктуальні
Безвідповідальні
Дуже прості
Немоторні
Позитивні
Кмітливі
Винахідливі
Дружелюбні
Відкриті
Хлібосольні, щирі
Віддані
Сміливі
Романтичні.
Стереотипи стосовно українців
Негативні
Жадні, скупі
Немоторні
Пихаті
Некмітливі
Хитрі
Підступні
Позитивні
Працелюбні
Заощадливі
Надійні, вірні
Дружелюбні
Сміливі, мужні
Цінують дружбу
Щирі
Хлібосольні
Стереотипи стосовно кримських татар
Негативні
Ворожі
Хитрі, підступні
Нещирі, невідверті
Неосвічені
Намагаються обіймати керівні по-
сади
Позитивні
Працелюбні
Терплячі
Патріотичні
Вірні, віддані
Гарні господарі
Шанують родинні стосунки
Важливим є питання про джерела стереотипів. Так, Д. Майєрс [4], виділив три групи джерел стереоти-
пів:
1. Когнітивні, котрі пояснюють існування стереотипів як побічного явища процесу мислення, конкретно –
механізму категоризації й організації навколишнього світу шляхом угруповання об'єктів за визначени-
ми ознаками.
2. Емоційні, тому що стереотип – це, насамперед, емоційно зорієнтований образ, тому його виникнення
пов’язано з певними емоціями, часто з болем і фрустрацією, що викликається ворожістю, переадресо-
ваної і спрямованої на інші групи. Крім того, стереотипи забезпечують почуття соціальної переваги,
тому що для того, щоб сприймати себе як особистість, що має певний статус, необхідно, щоб хтось за-
ймав більш низьке положення.
3. Соціальні. Соціальні умови породжують і підтримують стереотипи різними шляхами. У першу чергу –
це нерівний статус, оскільки стереотип допомагає виправдовувати економічну і соціальну перевагу тих,
у кого в руках влада і багатство.
Не останню роль у формуванні стереотипів виграє самоідентичність людини. Потреба в захисті, ви-
знанні змушує людину шукати себе у певній соціальній групі, відносити себе до неї. Особливо це актуально
в період соціальної нестабільності, чи зміні ціннісних орієнтирів – у таких умовах людина шукає захисту і
стабільності, що знаходить у соціальній групі. Часто це етнічна чи конфесіональна групи, що допомагають
адаптуватися у світі суспільних відносин. Швидкому формуванню ознак, що впливають на усвідомлене
віднесення себе до певної етнічної групи сприяє однорідне етнічне середовище, іноді держава і релігійні
конфесії, що є традиційними для даної етнічної групи. У свою чергу середовище (суспільство, родина, релі-
гійна громада, товариство однолітків) впливає на формування стереотипів, тому що в результаті їхнього
впливу людиною здобуваються різні відомості про типи поведінки людей, їхній спосіб життя, особистісні
якості. Але, на жаль, негативні стереотипи є тим наріжним каменем, який заважає розвитку раціональних
зв’язків між представниками різних культур, різних етнічних груп. Ці явища лежать в руслі етноцентризму ,
який в вітчизняній психолого-педагогічній науці розглядається як викривлення етнічної і моральної само-
свідомості [5, с. 10].
Оскільки проблема самоідентифікації найбільш актуальна в дитячому і юнацькому віці, то одним з ва-
жливих завдань у процесі формування толерантності особистості є робота над адекватною самоідентифіка-
цією в дітей і молоді. А так як характерною рисою цього віку є значна залежність від групи, то слід відзна-
чити великий вплив групових цінностей на формування ідентичності в молодіжному середовищі.
Для групи властиво, впливаючи на індивіда, формувати в нього моделі поведінки, систему цінностей,
зразки діяльності, соціальні ролі, властиві групі, тим самим, формуючи в особистості аутостереотипи – за-
гальні уявлення про свою соціальну групу і гетеростереотипи – уявлення про інші групи.
Іншим важливим фактором є соціальні обставини. Так, наприклад, найбільш негативні прояви особис-
тості, такі як інтолерантність, підвищена конфліктність і навіть погроза іншим людям, характерні для часу
кризи: будь-то особистісні чи соціальні.
Явищем, зворотним толерантності, є нетерпимість. Прояв нетерпимості може бути розглянутий як одна
зі стадій розвитку конфлікту – передкризова, котра саме характеризується наростанням напруженості і не-
терпимості. Тому знати, виділяти, виявляти форми прояву нетерпимості в певній мірі важливо для запобі-
гання переходу конфлікту в наступну стадію – власне конфлікт.
Первинний прояв нетерпимості – це неприймання інших за те, що вони виглядають, думають і пово-
дяться інакше, ніж за стереотипами. Потім, у міру свого розвитку, нетерпимість може призвести до пану-
вання і знищення, відмовлення у праві на існування тому, хто дотримується інших поглядів. Часто нетер-
Грива О.А.
ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ОСНОВА КУЛЬТУРИ САМОВИЗНАЧЕННЯ МОЛОДІ В ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ
СУСПІЛЬСТВІ
124
пимість виправдує здійснення тяжких злочинів.
Нетерпимість може проявлятися в широкому діапазоні: від звичайної неввічливості, зневажливого ста-
влення до іншого та роздратування до етнічних чищень і геноциду, навмисного знищення цілих народів.
Ми, спираючись на дослідження в цьому напрямку, виділили найбільш розповсюджені прояви нетерпимос-
ті:
• глузування, вираження зневаги;
• ігнорування (відмовлення в спілкуванні, визнанні);
• образа;
• упередження, забобони;
• пошук ворога (перенос провини на інших);
• переслідування, залякування, погрози;
• дискримінація (позбавлення соціальних благ, заперечення прав людини, ізоляція в суспільстві);
• расизм;
• націоналізм і ксенофобія у формі етнофобій;
• експлуатація;
• опоганення релігійних чи культурних символів;
• релігійне переслідування;
• вигнання,
• репресії, знищення і геноцид.
Ми вважаємо за необхідне розглянути особливості, причини та умови профілактики проявів інтолеран-
тності перш за все у представників таких вікових категорій, для яких характерні підвищена конфліктність,
легка збудженість та існує загроза проявів інтолерантності у самих різких формах До цієї групи ми віднесли
підлітків та студентську молодь.
Молодь – 14-35 років - вікова група, яку пов'язують з віком вступу людини в громадське життя [1, с.
506]. Психологічний простір особистості в цей період дослідники, як правило, характеризують неоднорідні-
стю, нестабільністю, продовженням активної соціалізації (Ананьєв Б.Г., Божович Л.І., Дубровина І.В., Кон
І.С., Максименко С.Д., Мудрик А.В.). Цілісність “Я“ залишається гнучкою. Тому в юнацькому віці людина
потребує підтримки когось із близьких собі. Це диктує необхідність появи готовності до встановлення осо-
бливих відносин з іншими людьми. Це час, коли визначаються дійсні друзі й кохані.
У молодості існує потреба в інтегруванні різних проявів свого “Я“, тяга до цілісності ідентифікацій.
Людина визначається хто вона і з ким вона. Тому важливим моментом соціалізації особистості є її цілісна
соціальна ідентифікація. Новим, порівняно з попереднім підлітковим періодом, є – прийняття відповідаль-
ності за свій соціальний вибір, за свою соціальну роль.
На цей вік припадає формування двох найважливіших психологічних новоутворень: “Я“ - концепції і
концепції життя. Значення та особливості новоутворень були досліджені та описані значним колом дослід-
ників (Абульханова-Славська К.О., Бех І.Д., Бернс Р, Братусь Б.С., Візгін А.В., Виготський Л.С., Максимен-
ко С.Д., Столін Л.С., Кон І.С., Еріксон Е.). У цих новоутвореннях толерантність (чи інтолерантність) за-
ймають місце вже не просто якості чи принципу взаємин з людьми, а інтегрованого базису, що визначає
світогляд особистості, її місце і роль у житті.
У той же час, особистість продовжує своє формування, соціалізація продовжується і фізіологічний роз-
виток протікає ще інтенсивно, що сприяє імпульсивності і нестійкості. Тому молодь так часто стає “гармат-
ним м'ясом“ екстремізму, тероризму. Саме молодь у своїх проявах інтолерантності і може являти найбіль-
шу загрозу благополуччю інших людей, тому що серед таких проявів можливі не лише ворожість, образи,
дискримінація, але і фізичний вплив на супротивника аж до знищення. Не випадково історія полікультур-
них суспільств настільки багата негативними прикладами, типу хунвейбінів чи гітлерюгент.
Отже, для віку 14 – 35 років найбільш важлива увага до таких питань як:
- соціальна ідентифікація;
- відповідальний вибір;
- соціальна відповідальність.
У висновку відзначимо необхідність комплексного розв’язання блоку проблем формування толерант-
ності у молоді в полікультурному суспільстві.
Джерела та література
1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. – Екатеринбург: Деловая книга, 1999.
2. Баронин А.С. Этническая психология. / Учебное пособие. – К.: МАУП, 2000.
3. Джелериевская М.А. Установки коммуникативного поведения: диагностика и прогноз в конфликтных
ситуациях. – М.: Смысл, 2000.
4. Майерс Д. Социальная психология. / Пер. с англ. – СПб.: 1997.
5. Чорний Є.В. Психологічне дослідження етноцентризму і можливості його профілактики у молодших
підлітків.//Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. кан. псих. наук. – Одеса, 1997.
|