"Перло многоціннеє"
Рецензія на книгу: Лексикон античної словесності / За ред. М. Борецького і В. Зварича. – Дрогобич: Коло, 2014. – 688 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2015 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2015
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/151304 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | "Перло многоціннеє" / О. Баган // Слово і час. — 2015. — № 4. — С. 102-105. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-151304 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1513042019-05-03T01:25:37Z "Перло многоціннеє" Баган, О. Рецензії Рецензія на книгу: Лексикон античної словесності / За ред. М. Борецького і В. Зварича. – Дрогобич: Коло, 2014. – 688 с. 2015 Article "Перло многоціннеє" / О. Баган // Слово і час. — 2015. — № 4. — С. 102-105. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/151304 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Баган, О. "Перло многоціннеє" Слово і Час |
| description |
Рецензія на книгу: Лексикон античної словесності / За ред.
М. Борецького і В. Зварича. – Дрогобич:
Коло, 2014. – 688 с. |
| format |
Article |
| author |
Баган, О. |
| author_facet |
Баган, О. |
| author_sort |
Баган, О. |
| title |
"Перло многоціннеє" |
| title_short |
"Перло многоціннеє" |
| title_full |
"Перло многоціннеє" |
| title_fullStr |
"Перло многоціннеє" |
| title_full_unstemmed |
"Перло многоціннеє" |
| title_sort |
"перло многоціннеє" |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/151304 |
| citation_txt |
"Перло многоціннеє" / О. Баган // Слово і час. — 2015. — № 4. — С. 102-105. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT bagano perlomnogocínneê |
| first_indexed |
2025-07-13T01:13:27Z |
| last_indexed |
2025-07-13T01:13:27Z |
| _version_ |
1837492301663830016 |
| fulltext |
Слово і Час. 2015 • №4102
“ПЕРЛО МНОГОЦІННЕЄ”
Лексикон античної словесності / За ред.
М. Борецького і В. Зварича. – Дрогобич:
Коло, 2014. – 688 с.
Кожна національна культура отримує більшу естетичну
й духовну глибину, виразність і завершеність мірою того,
як вона занурюється в Античність. Це аксіома. Є щось
невловиме, осяйно-натхненне, пройняте генієм творчості,
органічно природне і зріле в античній культурі й мистецтві,
що завжди стимулювало народи до величних звершень і
творчих успіхів. У добу пізнього Середньовіччя і Ренесансу
саме нововідкрита Античність допомогла італійському
народові пройти століття блискучих художніх проривів.
Вона наче ввійшла у кров і дух цього пристрасного народу,
який зумів навіки створити для всього світу матричні форми
в усіх галузях мистецтва. Уведені італійцями, античні
художні архетипи і символи почали проймати від XV ст.
одну за одною національні культури: французьку, іспанську,
англійську, німецьку… Кожен народ пив і не міг напитися з
кастильських джерел античної любові до краси, мудрості
і шляхетності. І чим більше тих живодайних струменів
якийсь народ вбирав, тим міцнішою, багатобарвнішою,
піднесенішою ставала його національна культура. Саме
в культурах названих народів справа засвоєння античних
традицій була поставлена дуже високо, на рівень державних
інтересів, тому у Франції, Іспанії, Британії, Німеччині
постійно засновувалися спочатку корпорації монархів,
згодом інститути професійних науковців і перекладачів,
університетські кафедри, дослідницькі центри, котрі
наполегливо працювали на якнайповніше засвоєння
античної спадщини. Усі великі національні культури й ті, що
хотіли бути великими, ніби змагалися між собою в тому, аби
здійснити переклад і видання ще одного твору маловідомого
античного автора, описати якесь малознане явище античної
культури, протлумачити якийсь силогізм античного мудреця.
Зрозуміло, що культури бездержавних і
поруйнованих народів, до яких належить і
українська, не мали змоги так повноцінно
і широко засвоювати античну спадщину.
Це й було однією з малоусвідомлюваних
причин їхнього відставання. Водночас
кожен здобуток у сфері антикознавства
ставав для цих культур вагомим кроком,
коштовним каменем естетичного й
духовного зростання. Ставав тим “перлом
многоцінним”, як висловився давній
український автор, котре висвітлювало
нові культурні шляхи.
Сьогодні в Україні не кожен університет
може похвалитися добрим фахівцем-
професором з Античності, тобто знавцем
ецензіїР
103Слово і Час. 2015 • №4
грецької і латинської мов і літератур.
На жаль, не спромоглася наша нація
на спеціальний центр дослідження
античної культури, де б систематично
здійснювалися переклади й видання
античних пам’яток. У структурі Академії
наук України також нема окремого
відділу з вивчення античних мов і
літератур. Переважно всі поступові кроки
в цій сфері здійснюються науковцями-
ентузіастами, поодинокими майстрами
перекладу, закоханими у красу античного
слова…
Цьогоріч таким вагомим кроком у поступі
українського антикознавства стала
поява “Лексикону античної словесності”
за редакцією дрогобицьких філологів
Мирона Борецького і Василя Зварича.
Так Дрогобич засвітився на культурній
карті України як , хоч і невеличкий ,
але все-таки центр антикознавства.
У словнику зібрано за принципами
енциклопедії відомості про всіх відомих
давньогрецьких і давньоримських
письменників, про головних філософів,
істориків, богословів, про жанри і форми
античної літератури, її окремі знакові
твори тощо. Як твердять редактори,
у кра ї нсь кий “Лек си к он антично ї
словесності” вийшов більшим і повнішим,
аніж аналогічні російське й польське
видання . Цей аспект перетворює
дрогобицький словник на винятково
значущу под ію . Текст дов ідник а
доповнює масштабна і скрупульозна
бібліографія перекладів і переспівів
творів давньогрецьких і давньоримських
письменник ів українською мовою ,
яку уклав доцент кафедри світової
літератури Дрогобицького педагогічного
університету ім. І. Франка В. Зварич.
До того ж науковець залучив до своєї
б ібл іографі ї в ідомост і про перші
українські переклади класиків ще від
другої половини XIX ст. і дав завершену
картину цієї теми.
Відзначимо добре пол і графічне
виконання книжки, зручний і виразний
шрифт друку, ґрунтовну пропедевтичну
передмову професора М. Борецького,
який, на превеликий жаль, не дожив до
виходу у світ свого улюбленого дітища.
Задум створити український варіант
антикознавчого словника з ’явився у
дрогобицького науковця в останні роки
життя, які він проводив через хворобу
вже як пенсіонер-емерит. Мирон Іванович
запросив до співпраці над енциклопедією
відомих в Україні класичних філологів
і перекладачів із Києва та Львова :
В. Маслюка, Й. Кобіва, А. Содомору,
Ю. Цимбалюка, В. Литвинова, Марію
Кашубу, Дзвінку Коваль. Участь у проекті
взяли дрогобицькі науковці В. Зварич,
О. Петречко, Д. Кузик, Наталя Маршалок,
Л. Борецький, І. Набитович, І. Розлуцький,
І. Матковський, а також науковці з інших
університетів України. Відтак робота
над словником послужила до сплеску
активності антикознавства. Усього було
підготовлено майже 1000 статей-гасел до
лексикону. У підсумку українська культура
отримала продумане, різнобічне, фахово
підготовлене енциклопедичне видання
про античну словесність на рівні світових
наукових стандартів.
Тут варто сказати кілька слів про Мирона
Борецького – головного натхненика,
організатора й концептуаліста видання.
В і н уродженець села Дро говиж
Миколаївського району Львівської
області . Закінчив відділ класичної
філології у Львівському університеті.
Захистив кандидатську дисертацію
про байки римського поета Валерія
Бабрія у Тбілісі, де існувала одна із
чотирьох класичних наукових шкіл у
СРСР, інші були в Москві, Ленінграді
(Петербурзі) і Львові. Протягом 1964–
1983 рр. викладав зарубіжну літературу
у Черкаському педагогічному інституті.
Тоді почав перекладати й досліджувати
поезію давньоримських авторів – Авіана,
Бабрія, Федра, Катула, Горація, Вергілія,
Проперція, Марціала, друкуючись в
авторитетних наукових журналах. Від
1983 р. працював у Дрогобицькому
педагогічному університеті ім. І. Франка
на кафедрі світової літератури. Від
1993 р. очолив цю кафедру. Учений взявся
за активну організаторську й методичну
працю й невдовзі перетворив кафедру
світової літератури Дрогобицького
п ед а г о г і ч н о г о у н і в е р с и т ет у н а
продуктивний та авторитетний центр
у своїй галузі. Відомий усій Україні
М. Борецький підготував кілька читанок
і підручників для польськомовних шкіл,
був співавтором кількох всеукраїнських
програм курсу “Зарубіжна література”
Слово і Час. 2015 • №4104
і “Література народів світу”. У 1995 р.
уклав хрестоматію “Антична література”,
яка витримала кілька видань. Став
ч л е н о м Н а у к о в о - м е т о д и ч н о ї
комісії із зарубіжної літератури при
Міністерстві освіти і науки України,
віце-президентом Української асоціації
викладачів зарубіжної літератури; був
членом редколегії журналів “Всесвітня
література в середніх закладах України”
і “Тема. На допомогу вчителю зарубіжної
літератури” . Дослідник друкувався
у провідних українських методичних
журналах.
Під керівництвом М . Борецького
у Дрогобичі було організовано вісім
наукових конференцій про російську
літературу Срібного віку. Значною подією
для кафедри стала колективна робота
над підручником “Зарубіжна література
для 11 класу”, який був відзначений як
новаторський і був виданий російською
мовою для російськомовних шкіл ,
витримав к ілька видань . До цього
підручника М. Борецький написав розділи
про Драйзера, Рильке, Джойса, Кафку,
Тувіма, Орвела, Елюара, Сендберґа,
Мілоша . Паралельно в ін активно
перекладав із польської літератури
твори Міцкевича і Лободовського .
Дрогобицький науковець чи не першим
в Україні так масштабно висвітлив
творчість Юзефа Лободовського –
раніше маловідомого польського поета,
який дуже багато писав про Україну й
захоплювався українською культурою, –
у виданні його збірки поезій “Пісня
про Україну” (Львів, 1996). Робота над
перекладами середньовічних поетів-
вагантів була одним із найбільших
захоплень майстра. На жаль, за життя
він побачив ці переклади тільки в
журнальному варіанті, книжкою вони
вийшли після його смерті у львівському
видавництві “Світ” 2008 р.
У 1990-ті рр. М. Борецький почав
перекладати складні поезії німецького
автора Р.-М. Рильке, які ввійшли до
великого 2-томного видання творів
письменник а (Терноп і ль , 2 0 0 7 ) .
Продовжував перекладати з російської
літератури лірику О. Пушкіна, А. Бєлого,
В. Соловйова, Н. Гумільова, О. Блока,
Д . Мережковського , К . Бальмонта ,
Б. Пастернака, Б. Окуджави та ін. 2004 р.
побачила світ збірка “Античний роман”
у серії “Бібліотека античної літератури”
(Дрогобич, 2004), яку упорядкував і
написав передмову про давньогрецьких
авторів Лонга і Харитона М. Борецький.
Зазначимо, що переклади Мирона
Борецького виконані вельми сумлінно,
з відчуттям динаміки чужих мов , з
гарною лексичною і словотвірною
гамою передачі семантичних нюансів.
Безсумнівно , вони , як і методичні
ідеї вченого про викладання світової
літератури, зосібна античної літератури,
увійдуть до золотого фонду української
культури.
Насамк інець висловимо к і ль к а
критичних думок про видання з тим,
що , можливо , наші спостереження
й оцінки виявляться корисними при
цілком можливому перевиданні цього
надзвичайно цінного “Лексикону ” .
Передусім редактори мали б відважитися
на повернення до традиц і йно го
транскрибування іншомовних слів в
українській мові, яке було брутально
знищене у радянські часи. Це особливо
важливо зробити у словнику про
класичні літератури, бо вони, як ми
розуміємо, закладають основні матриці,
зокрема звукові, кожної національної
культури. Тобто варто було б писати
Еліян замість Еліан, Андріян замість
Андріан тощо. Чому? Бо таке графічне
позначення фонетичних особливостей
існує в більшості слов ’янських мов
і це відображає культурну традицію
сприйняття античних текстів, зберігає
евфонію, тобто милозвучність, плавність
української вимови. Згідно з “правилом
дев’ятки” у таких словах, як Коринф,
Атисфен, Цицерон пишеться саме “и”,
а не “і”: Корінф, Антісфен, Ціцерон.
Згідно із законами української вимови
при транскрипції іншомовних слів можна
уникати подвоєння приголосних, як це
відбувається, знову ж таки, у більшості
слов ’янських мов : Аристип , а не
Арістіпп; Месала, а не Мессала; Еній,
а не Енній і т. ін. Виняток, як вимагають
авторитетні мовознавці і перекладачі,
можна роби т и для збереження
подвоєння звуку “л”, що відображає
українську специфіку. Не треба боятися
цих “реконструкц ій ” , адже повне
повернення до традиційного правопису –
105Слово і Час. 2015 • №4
це об’єктивна закономірність, органічне
занурення української культури і мови у
свою природну ауру.
У гаслах про античних філософів
варто було б більший наголос зробити
на ї хньому вплив і на естетичне
мислення епохи. Водночас словник
можна б розширити більшою кількістю
культурологічних та естетичних понять
і термінів , поясненнями важливих
культурних об ’єктів і факторів , які
вплинули на розви то к антично ї
словесності. Скажімо, у “Лексиконі” нема
гасел про Александрійську бібліотеку,
Лікей, містерії і т. ін.
У кінці словника чи на початку мав би
бути поданий список усіх авторів гасел
до нього, з поданням кожного, бо інакше
незрозуміло, що за люди взяли участь
у проекті.
Слабкою виявилася і робота художнього
редактора (напевне, це Олександра
Гейдека, бо в самій книжці не зазначено
автора цієї частини): чомусь використано
як художню заставку до всіх 24-ох розділів
основного тексту два однакові колажі зі
зразків античної архітектури, що робить
стилістику книжки дещо монотонною
і блідою. Адже ж багатство античної
архітектури і скульптури сьогодні, при
всіх можливостях пошуку в Інтернеті
й комп’ютерної графіки, уможливлює
перетворити художнє оформлення такої
книжки у справжній феєрверк форм і
краси!
Попри висловлен і зауваження
дрогобицьке видання справляє вельми
позитивне враження своїм суворим
академ ізмом , охайн істю і як і стю
редакторської роботи та друкарською
досконалістю. Можна із приємністю
привітати творчий колектив проекту
як і всю культурну громаду України
із всенаціональним здобутком . Це
г ідний “пам ’ятник нерукотворний ”
сумлінному вченому і працівникові на
ниві національної культури Миронові
Борецькому – філологові, перекладачеві,
педагогові!
Олег Баган
Отримано 23 січня 2015 р. м. Дрогобич
|