Духовні верховини Володимира Качкана (до 75-річчя від дня народження)
Рецензія на книгу: Качкан Володимир. На гребені думки. Вибір праць у трьох томах. – Івано-Франківськ: Місто-НВ, 2015. – Т. 1. – 396 с.; Т. 2. – 416 с.; Т. 3. – 424 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2015 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2015
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/151913 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Духовні верховини Володимира Качкана (до 75-річчя від дня народження) / М. Дмитренко // Слово і час. — 2015. — № 10. — С. 106-108. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-151913 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1519132019-06-01T01:25:14Z Духовні верховини Володимира Качкана (до 75-річчя від дня народження) Дмитренко, М. Рецензії Рецензія на книгу: Качкан Володимир. На гребені думки. Вибір праць у трьох томах. – Івано-Франківськ: Місто-НВ, 2015. – Т. 1. – 396 с.; Т. 2. – 416 с.; Т. 3. – 424 с. 2015 Article Духовні верховини Володимира Качкана (до 75-річчя від дня народження) / М. Дмитренко // Слово і час. — 2015. — № 10. — С. 106-108. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/151913 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Дмитренко, М. Духовні верховини Володимира Качкана (до 75-річчя від дня народження) Слово і Час |
| description |
Рецензія на книгу: Качкан Володимир. На гребені думки. Вибір праць
у трьох томах. – Івано-Франківськ: Місто-НВ,
2015. – Т. 1. – 396 с.; Т. 2. – 416 с.; Т. 3. – 424 с. |
| format |
Article |
| author |
Дмитренко, М. |
| author_facet |
Дмитренко, М. |
| author_sort |
Дмитренко, М. |
| title |
Духовні верховини Володимира Качкана (до 75-річчя від дня народження) |
| title_short |
Духовні верховини Володимира Качкана (до 75-річчя від дня народження) |
| title_full |
Духовні верховини Володимира Качкана (до 75-річчя від дня народження) |
| title_fullStr |
Духовні верховини Володимира Качкана (до 75-річчя від дня народження) |
| title_full_unstemmed |
Духовні верховини Володимира Качкана (до 75-річчя від дня народження) |
| title_sort |
духовні верховини володимира качкана (до 75-річчя від дня народження) |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/151913 |
| citation_txt |
Духовні верховини Володимира Качкана (до 75-річчя від дня народження) / М. Дмитренко // Слово і час. — 2015. — № 10. — С. 106-108. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT dmitrenkom duhovníverhovinivolodimirakačkanado75ríččâvíddnânarodžennâ |
| first_indexed |
2025-07-13T01:50:22Z |
| last_indexed |
2025-07-13T01:50:22Z |
| _version_ |
1837494623927271424 |
| fulltext |
Слово і Час. 2015 • №10106
ДУХОВНІ ВЕРХОВИНИ
ВОЛОДИМИРА КАЧКАНА
(ДО 75-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)
Качкан Володимир. На гребені думки. Вибір праць
у трьох томах. – Івано-Франківськ: Місто-НВ,
2015. – Т. 1. – 396 с.; Т. 2. – 416 с.; Т. 3. – 424 с.
У кожного вченого, митця свої духовні верховини.
Із вагомим ужинком підійшов до власного ювілею
Володимир Качкан – талановита людина надзвичайної
працездатності в багатьох галузях гуманітаристики, що
засвідчують, зокрема, вибрані твори в трьох томах.
Володимир Качкан відомий як доктор філологічних наук,
професор, академік Академії наук вищої школи, член
Національних спілок письменників і журналістів, автор
понад вісімдесяти книжкових видань, що відіграли важливу
роль у науці й культурі України. Коло наукових зацікавлень
ювіляра – історія і теорія літератури; фольклористика;
історичне й літературне краєзнавство; пресологія. Варто
назвати бодай декілька праць: “Українське народознавство
в іменах” (1994–1995), “Хай святиться ім’я твоє: Історія
української культури та літератури в персоналіях ХV – ХХІ
ст.” (десять великих за обсягом томів, 1994–2008), “Журавлі
повертаються…: З епістолярної спадщини Богдана
Лепкого” (2001), “Віщі знаки думки, серця і руки: Антологія
українського автографа” (два томи, 2010, 2012), “Постаті”
(два томи, 2012, 2013). Крім того, вчений і письменник –
автор книг поезії і прози (особливо тут можна виокремити
двічі виданий любовний роман “Небесія”), історії рідного
села Рибне Тисменицького району Івано-Франківської
області (“Незнищенне село”).
Ще в молодості Володимир Качкан
з а д е к л а р у в а в о с н о в о п ол ож н и й
принцип документальної персонології,
взявши за основу вислів-настанову
Т. Шевченка: “Щоб знать людей, то треба
пожить з ними. А щоб їх списувать, то
треба самому стать чоловіком, а не
марнотрателем чорнила і паперу. Отойді
пишіть і друкуйте, і труд ваш буде трудом
чесним”. Після цих слів, наведених
в одній із перших своїх книжок “У
творчій лабораторії публіциста” (1977),
автор наголосив: “Справжній публіцист
завжди додержує заповіту Кобзаря”.
Відтоді В. Качкан на своєму унікальному
творчому досвіді переконливо довів
правильність обраного – заповітного –
шляху.
Рецензовані три томи вибраних праць
Володимира Качкана – своєрідний
підсумок і з вивчення талановитих
українських особистостей. Їх створено
на величезній фактологічній основі
(ори г і нальн і твори , еп і с толярна
ецензіїР
107Слово і Час. 2015 • №10
й мемуарна , рукописна спадщина ,
автографи творів, щоденникові записи,
арх івн і документи б іо графічного
характеру, спогади, світлини, раритетні
видання ) . Так , до першого тому
“Фольклористика, літературознавство”
ввійшли розвідки , нариси про такі
постаті, як В. Атаманюк, М. Бучинський,
К . Гриневичева , О . Дучимінська ,
Г . І л ь к е в и ч , Р. К у п ч и н с ь к и й ,
К. Малицька, О. Огоновський, У. Самчук,
А. Свидницький, Р. Федорів та ін.
Володимир Качкан не обминув своєю
увагою наших національних геніїв –
Тараса Шевченка та Івана Франка .
У нарисі про Т. Шевченка “За всіх сказав,
за всіх переболів…” логічний заклик:
“Українці! Зробімо так, аби повернулася у
наші помешкання прекрасна батьківська
традиція: під вишиваними рушниками
висять два портрети – Шевченко у
смушковій шапці, що під вусом тримає,
як діаманти, слова улюбленої пісні
“Забіліли сніги” – і поруч “весняний” у
вишиванці Франко, що ніби молиться до
нас рядками своїх же майових елегій:
“Весно, ти мучиш мене…”. Повернімо
новітній зміст цим портретам, як святим
образам апостолів нації” (389).
Кожен із двадцяти п ’яти нарисів
першого тому в ідкриває читачев і
огром фактів із життєписів, творчих
здобутків. Автор талановито пише про
оригінальність постатей та вагомість
їхнього внеску в духовний розвій України.
Назва кожного есею ніби подає певний
імпульс посутнього в характеристиці:
проста констатація, девіз, кредо, вислів-
цитата : “Стихло відлуння січовика”
(В. Атаманюк), “Орач” (Я. Гавучак),
“Я родився там, де Черемош і Сян”
(М. Кічура), “Засвітив “Червону Калину”
(Р. Купчинський), “Стремено сивого коня”
(Р. Федорів), “Як два крила: і праця, і
любов” (І. Франко), “Крона розкішного
саду” (І. Хланта).
Та к и й п і д х і д до з а гол о в к і в –
сформована ознака стилю вченого і
письменника В. Качкана, який відчуває
букву й дух творчості багатьох класиків,
митців -попередник ів і сучасник ів .
Літературознавство, фольклористика
завдяки цьому постають як енергійні
пла с т и е с тет и ч но го о с я г н ення ,
забарвлені людинолюбною і допитливою
натурою автора, який у багатьох випадках
бере на себе сміливість заперечити
усталені оцінки, традиційні погляди або
ж, навпаки, погодитись, бути суголосним
зі спостереженнями та узагальненнями,
що їх висловили, скажімо, авторитетні
дослідники С . Петлюра , І . Дзюба ,
Ф. Погребенник, О. Мишанич, Г. Клочек
чи молоді допитливці -дисертанти .
Фрагменти із періодики ХІХ–ХХ ст.,
положення й оцінки з кандидатських
і докторських дисертацій , власне
листування з багатьма митцями, та
найцінніше – фактологія з архівів ,
уперше оприлюднена ювіляром. Звідси й
особливість дослідження – спрямованість
на відкриття, новий погляд, додатковий
штрих до портрета, промінь перспективи
як запоруки уникнення догми, “останнього
слова” в науці. Провокуючи колег, читача
на дискусію, полеміку, автор, звичайно ж,
навів чимало вагомих аргументів, цікавих
коментарів. Прагнення якнайповніше
висвітлити тему – ознака ідеальна. Свого
часу О. Потебня заявив: “Існує багато
створених поезією образів, в яких не
можна нічого ні додати, ні відняти; але
нема і не може бути досконалих наукових
праць”.
Студії про персоналії різноманітні за
обсягом, дослідницьким інструментарієм,
щедро огранені думкою й чуттям
дослідника. Стиль його праць у змістовому
складнику, безперечно, належить до
наукового. Проте це специфічний, не
академічний, а вільний вияв світопізнання
й світовідтворення (йдеться про світ
фольклору, літератури), у якому важливе
все, та передусім – творча особистість,
людина-автор, народ-автор. Наукове,
науково-популярне письмо В. Качкана
емоційне, розколосисте, думки прозорі,
настрій енергійний, часом вибухово-
інвективний, спонукально-закличний,
переважно оптимістичний. До кожної постаті
він добирає свій ключик, намагається
висловитись то ніжніше, м ’якше, то
суворіше, та найважливіше – посутньо,
характерно. В есеї “Жбан покутянина”
про лауреата Шевченківської премії
Я. Гояна зазначено: “І коли перейдешся
сторінками Гоянових писань-книг, то
направду вловиш оком і відчуєш душею,
що його біографічна документалістика,
його літературознавча повістевість якби
Слово і Час. 2015 • №10108
сягає своєрідної тривимірності: найперше
логічний зміст, творений натрудженим
раціо, тримається не на гливкому перебігу-
переказі біографізму, а на по-своєму
потрактованих фактах, узятих в суцілості
тогочасного соціуму; кожний обзмемок
введений в коло загальнохудожньої
концепції; і, нарешті, весь “будівельний
матеріал” так окрилено-омузичений
почуттєвою гранню автора, так улюблено-
опісеннено котурнований висотою стилю,
що пересічний читач навряд чи повірить,
що це не чистої проби художня річ, плід
творчої уяви письменника” (76-77). Або
ще така коротка характеристика стилю:
“Я. Гоян не “порпається” під ковдрою, не
шукає отих, як кажуть, “смажених шкварків”;
він поволі, тихоплинно від засновку-
настрою розгортає ліричний текст, з якого,
наче з новенького гуцульського килима,
пахнуть свіжістю, приємно разять око
відтінками кольорової гами нитки, де не
знайдеш жодного гудзочка – усе гладеньке,
досконало-майстровите” (76).
Такого самого характеру матеріали
вм іщен і й у дру гом у ( “ І с т о р і я ,
філософія”) та третьому (“Пресологія,
публіцистика) томах. Герої наукових
есеїв В . Качкана – велика плеяда
істориків, філософів, публіцистів, тих
діячів науки і культури, хто здійснив
значний внесок в українознавство ,
розбудову Укра їнсько ї держави .
На відміну від матеріалів першого
тому, тут автор розлогіше розповідає
про заслуги видатних постатей –
П. Куліша, В. Антоновича, М. Павлика,
родину Барвінських, В. Навроцького,
А. Лотоцького, С. Петлюру, Ю. Липу,
Б. Бору та ін. Висвітлено й діяльність
представників української інтелігенції
ХХ – початку ХХІ ст. (М. Крушельницька,
Ю. Романчук, Ю. Шкрумеляк, М. Думка,
О. Гринів та ін.).
Структура кожного тому чітка: “Закличне
слово”, розвідки, есеї, нариси подані за
абетковим принципом, список умовних
скорочень та “Скрвавок про автора”.
Можна було б у межах томів згрупувати
матеріали за науковими напрямами
досліджень, застосувавши хронологічний
п ідх ід . Непросте завдання , адже
багатогранність талантів українських
діячів науки і культури спричинена
передусім історичними обставинами та
прагненням якнайповніше прислужитися
рідному народові в різних галузях
державотворення. Тому певний елемент
умовності як дослідницький компроміс
сприймаємо, адже, скажімо, про Івана
Франка можна розповісти як п р о
літературознавця, фольклориста (що
й зроблено в першому томі), а також
як про історика, філософа, публіциста,
журналіста, знавця преси (в другому
й третьому томах). Або, наприклад,
П. Куліш, М. Павлик потрапили до другого
тому. Чи переважають у їхній творчій
спадщині історичні та філософські праці?
На наш погляд, ці постаті доречніше було
б подати в першому томі. Воля автора
розпоряджатися матеріалом за власним
баченням.
Отже, до свого ювілею Володимир
Качкан підійшов із фундаментальними
трьома томами вибраних праць “На
гребен і думки ” , як і прислужаться
філологам, історикам, культурологам,
краєзнавцям – усім, хто пізнає Україну
в її найвищих інтелектуальних злетах
впродовж двох століть. У листі П. Куліша
від 15 квітня 1889 року до О. Огоновського
Володимир Качкан відшукав знаковий
вислів: “Не пишеться – не живеться”.
Тож нехай Вам, дорогий Володимире
Атаназійовичу, ще довго-довго пишеться
й живеться!
Микола Дмитренко
Отримано 16 липня 2015 р. м.Київ
***
Редакція журналу “Слово і Час” також щиро вітає зі славним 75-літтям
свого давнього автора, видатного діяча науки й культури України Володимира
Атаназійовича Качкана. З роси й води!
|