Поезія і проза науки
Рецензія на книгу: Ткаченко Р. “Телеологія знання. Художньо-інтерпретаційні моделі в українській прозі ХІХ – початку ХХІ ст. про науку: Монографія. – К.: Видавництво “Книга”, 2015. – 280 с....
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2015
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/151977 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Поезія і проза науки / М. Ткачук // Слово і час. — 2015. — № 11. — С. 116-118. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-151977 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1519772019-06-03T01:24:59Z Поезія і проза науки Ткачук, М. Рецензії Рецензія на книгу: Ткаченко Р. “Телеологія знання. Художньо-інтерпретаційні моделі в українській прозі ХІХ – початку ХХІ ст. про науку: Монографія. – К.: Видавництво “Книга”, 2015. – 280 с. 2015 Article Поезія і проза науки / М. Ткачук // Слово і час. — 2015. — № 11. — С. 116-118. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/151977 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Ткачук, М. Поезія і проза науки Слово і Час |
| description |
Рецензія на книгу: Ткаченко Р. “Телеологія знання. Художньо-інтерпретаційні моделі в українській прозі ХІХ
– початку ХХІ ст. про науку: Монографія. – К.:
Видавництво “Книга”, 2015. – 280 с. |
| format |
Article |
| author |
Ткачук, М. |
| author_facet |
Ткачук, М. |
| author_sort |
Ткачук, М. |
| title |
Поезія і проза науки |
| title_short |
Поезія і проза науки |
| title_full |
Поезія і проза науки |
| title_fullStr |
Поезія і проза науки |
| title_full_unstemmed |
Поезія і проза науки |
| title_sort |
поезія і проза науки |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/151977 |
| citation_txt |
Поезія і проза науки / М. Ткачук // Слово і час. — 2015. — № 11. — С. 116-118. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT tkačukm poezíâíprozanauki |
| first_indexed |
2025-07-13T01:58:53Z |
| last_indexed |
2025-07-13T01:58:53Z |
| _version_ |
1837495159330177024 |
| fulltext |
Слово і Час. 2015 • №11116
ПОЕЗІЯ І ПРОЗА НАУКИ
Ткаченко Р. “Телеологія знання. Художньо-
інтерпретаційні моделі в українській прозі ХІХ
– початку ХХІ ст. про науку: Монографія. – К.:
Видавництво “Книга”, 2015. – 280 с.
Тема , яку порушив автор монографі ї , тобто
художня інтерпретація науки як соціокультурного
феномену та науковця як персонажа, в українському
літературознавстві начебто не нова, однак системних
наукових праць, які охоплювали б кількасотлітній
літературний процес, справді досі не з’являлось, і,
треба додати, таких праць дотепер було небагато й
у зарубіжному літературознавстві, особливо щодо
типології персонажів-учених. Чи не першою англомовною
монографією у цьому плані стала книга професора з
Австралії Рослін Д. Хайнес “Від Фауста до Стрейнджлава:
репрезентац і ї науковця в зах ідн ій л ітератур і ”
(1994). Тому, безсумнівно , публікація монографії
Р. Ткаченка є актуальною та очікуваною.
У монографії описано мінливий образ
науки, який упродовж тисячолітньої
історії побутував в українській прозі.
Незважаючи на в к азан і в назв і
хронологічні рамки , автор тяжіє до
узагальнень, що виходять за їх межі,
і це свідчить як про перспективність
досліджень в обраному напрямку, так і
про системність аналізу. Слід визнати,
що запропонована в монографії картина
художніх уявлень про науку бідніша за ту,
яка, певно, є насправді. Утім, інакшою
вона й не могла бути, якщо врахувати ті
параметри художньо-інтерпретаційних
моделей , як і автор вважав для
себе важливими , а саме : ціннісна
парадигма, художній напрям, жанрово-
стильовий різновид, соціокультурний
тип персонажа-науковця. Ці категорії
формують абстраговану інваріантну
с х е м у л і т е р а т у р н о г о п р о ц е с у ,
не скасовуючи множини варіантів ,
суперечливих, перехідних ситуацій.
У монографії висвітлено літературний
процес в Україні протягом кількох століть
під кутом зору одного проблемно -
тематичного комплексу в рамках
жанрово-стильового розмаїття прози.
Системність і ціл існ ість – одна з
найважливіших позитивних рис цієї
117Слово і Час. 2015 • №11
наукової праці, адже не так і легко
вибудувати схему руху художньо -
інтерпретаційних моделей світу науки
на матеріалі різнорідних ідіостилів,
художніх напрямів, течій, шкіл, жанрових
утворень , філософсько-естетичних
в іянь , культурних взаємовплив ів ,
історико-соціальних зрушень тощо. Для
окреслення художньо-інтерпретаційної
моделі в кожному окремому випадку
автор бере за основу вдумливий аналіз
дискурсу науки в певному художньому
тексті , далі виходить у висновках
на типологію персонажа-науковця ,
котра вимальовується відповідно до
жанрово-стильових різновидів прози.
Останні, своєю чергою, відповідають
жанровим системам художніх напрямів
або так званих великих стилів. Натомість
художній напрям міститься у системі
культури завдяки приналежності до
однієї із фаз культурної свідомості чи
так званих гранднаративів. Таким чином,
накреслено ряд художніх моделей
науки як життя в істині, просвітництва,
“чистої науки”, виробництва , кризи
цілепокладання наукової діяльності.
З-поміж застосованих у дослідженні
методів вирізняється компаративний:
п о р і в н я л ь н и й а с п е к т а н а л і з у
та численні з іставлення зринають
у багатьох підрозділах монографії .
Щоправда , зіставлення стосуються
переважно українських письменників,
за винятком порівняльної студії романів
В. Домонтовича і В. Набокова. Тим-
часом європейські літератури багаті на
образи вчених, мислителів, як-от романи
О. Бальзака “Луї Ламбер” чи Г. Гессе
“Гра в бісер”, або прецікава новела
Макса Брода “Спокута Тіхо Браге”,
де прототипом одного з персонажів
демонічного плану був ніхто інший, як
А. Ейнштейн. Не може не викликати
зауваження поверхова обізнаність з
іноземною науковою літературою, яка
осмислювала інтерпретацію науки та
науковців у мистецтві слова та могла би
прислужитись дослідникові особливо в
теоретико-методологічному аспекті.
Н а п е в н о , н а й б і л ь ш в а г о м и й
здобуток автора цієї праці та найбільш
цікавий ї ї аспект – це низка нових
інтерпретацій класичних і призабутих
текст ів української прози завдяки
скрупульозному їх читанню, увазі до
деталі, умінню вибудовувати авторську
концепцію на основі багаторівневого
аналізу поетики твору, приміром, коли
йдеться про кіноповість О. Довженка
“Мічурін” і про постать її головного героя.
Маємо також прецедент трактування
образу вченого у відомому фільмі
І . Бергмана “Сунична галявина ” .
Цікавим є випадок із констатацією
ознак десталінізації, зростання довіри до
людини в досить радянському загалом
романі Н . Рибака “Час сподівань і
звершень”, що оприявнюються через
метафоричний зв ’язок із процесом
розщеплення атома тощо. Очевидною
видається перспектива дослідження
з поширенням її на лірику і драму,
зокрема п’єси І. Микитенка, О. Левади,
Ю. Щербака.
З нашого погляду, доскіпливий аналіз
текстів у цій монографії не зовсім
гармонійно перетікає у ті загальні висновки,
які пропонує автор. Репрезентована
типологія науковців, жанрово-стильових
різновидів , інваріантних художньо-
інтерпретаційних моделей могла би бути
різноманітнішою і гнучкішою. Проте й у
такому вигляді її можна розглядати як
перший продуктивний крок до подальшої
деталізації, уточнення, поглиблення.
Істотним у цій науков ій праці є
філософський аспект осмислення теми,
зокрема осмислення філософської
спадщини Г. Сковороди, Т. Адорно та
ін. Терміни “модерн”, “постмодерн” із
тим значенням, яке їм надає автор,
вживаються більше філософами й
істориками в сенсі фаз європейської
культурної свідомості, їх запровадження
до літературознавчого дискурсу є
позитивним з огляду на творення основи
для міждисциплінарних студій, осягнення
феномену науки в системі культури. Слід
відзначити глибоку обізнаність автора
монографії із філософськими ідеями
Г. Сковороди – зазвичай літературознавці
б ільше ц ік авляться Сковородою -
письменником , н іж Сковородою -
філософом. Однак зв’язок негативної
діалектики Т. Адорно з художніми
е к сперимен тами І . Кос тець к о го
розкрито, з нашого погляду, недостатньо.
Міркування Р. Ткаченка на цю тему
можна вважати задовільними, якщо
розглядати їх як начерк майбутнього
дослідження. Не загальновизнаною і
єдиною, проте продуктивною, є думка
про генезу європейської науки в контексті
Слово і Час. 2015 • №11118
християнства, що особливо актуально у
випадку з українською наукою, зокрема
зі специфікою української філософії.
Загалом інтелектуальний рівень
монографії слід оцінити позитивно, і
її публікація, безперечно, збагатить
уявлення про літературний процес
в У к р а ї н і . С п о д і в а є м о с я , що
монограф ія Р.Тк аченк а , завдяки
а к т у а л ь н о с т і , с в о є ч а с н о с т і т а
науков ій новизн і , стане вагомим
внеском у вивчення історії української
літератури.
Микола Ткачук
Отримано 1 жовтня 2015 р. м. Тернопіль
|