Запорожці-засланці на Прісногорьківській укріпленій лінії в Сибіру 1770 року
Gespeichert in:
| Datum: | 2006 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України
2006
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15258 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Запорожці-засланці на Прісногорьківській укріпленій лінії в Сибіру 1770 року / В. Мільчев // Український археографічний щорічник. — К., 2006. — Вип. 10/11. — С. 835-839. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-15258 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-152582013-02-13T02:47:39Z Запорожці-засланці на Прісногорьківській укріпленій лінії в Сибіру 1770 року Мільчев, В. Miscellanea 2006 Article Запорожці-засланці на Прісногорьківській укріпленій лінії в Сибіру 1770 року / В. Мільчев // Український археографічний щорічник. — К., 2006. — Вип. 10/11. — С. 835-839. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15258 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Miscellanea Miscellanea |
| spellingShingle |
Miscellanea Miscellanea Мільчев, В. Запорожці-засланці на Прісногорьківській укріпленій лінії в Сибіру 1770 року |
| format |
Article |
| author |
Мільчев, В. |
| author_facet |
Мільчев, В. |
| author_sort |
Мільчев, В. |
| title |
Запорожці-засланці на Прісногорьківській укріпленій лінії в Сибіру 1770 року |
| title_short |
Запорожці-засланці на Прісногорьківській укріпленій лінії в Сибіру 1770 року |
| title_full |
Запорожці-засланці на Прісногорьківській укріпленій лінії в Сибіру 1770 року |
| title_fullStr |
Запорожці-засланці на Прісногорьківській укріпленій лінії в Сибіру 1770 року |
| title_full_unstemmed |
Запорожці-засланці на Прісногорьківській укріпленій лінії в Сибіру 1770 року |
| title_sort |
запорожці-засланці на прісногорьківській укріпленій лінії в сибіру 1770 року |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Miscellanea |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15258 |
| citation_txt |
Запорожці-засланці на Прісногорьківській укріпленій лінії в Сибіру 1770 року / В. Мільчев // Український археографічний щорічник. — К., 2006. — Вип. 10/11. — С. 835-839. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT mílʹčevv zaporožcízaslancínaprísnogorʹkívsʹkíjukrípleníjlíníívsibíru1770roku |
| first_indexed |
2025-07-02T16:43:56Z |
| last_indexed |
2025-07-02T16:43:56Z |
| _version_ |
1836554269355933696 |
| fulltext |
835
ЗАПОРОЖЦІ-ЗАСЛАНЦІ НА ПРІСНОГОРЬКІВСЬКІЙ
УКРІПЛЕНІЙ ЛІНІЇ В СИБІРУ 1770 РОКУ
Роль та місце запорозького козацтва в колонізації Сибіру впродовж XVI–XVIII ст. все
ще залишаються не дослідженими повною мірою. Попри те, що більшість українських і
російських дослідників визнають роль запорожців у підкоренні Сибіру на початковому
етапі колонізації, за часів Єрмака, у подальші періоди Сибір розглядається ними майже
виключно як регіон, де російські монархи нищили окремих представників та цілі групи
непокірливих січовиків. Невизначеність джерельної бази, а відтак і слабкий рівень наукового
студіювання внеску запорожців у господарське освоєння та військове підкорення неосяж-
них сибірських просторів мимовільно слугують плідним підґрунтям для різноманітних
псевдонаукових спекуляцій. Особливо це стосується завершального етапу історичного
існування Запорозької Січі. Часто-густо не тільки в художній, а й у науково-популярній
літературі можна зустрітися з детальним описом долі запорожців-засланців у Сибіру, які
не тільки спромоглися втекти з-під пильного нагляду московської варти, але й, подолавши
тисячі кілометрів тайги та холодні води Берингової протоки, заснувати міфічну “Аляс-
кинську Січ”. Основними фігурантами подібних, майже майнрідівських, пригод при цьому,
як правило, стають або учасники Коліївщини, або січовики розгромленої Січі, у відповідні
роки заслані на довічну каторгу до Сибіру. Зрозуміло, що покласти край подібним “апо-
крифам” можна лише об’єктивно висвітливши проблему. Неабиякого значення при цьому
набуває елементарна архівна евристика.
У зібраннях Російського державного військово-історичного архіву, у фонді № 13
“Казачье повытье Военной коллегии”, поміж інших документів справи № 131 нами було
виявлено рапорт головного командира російського війська в Сибіру генерал-майора Івана
Шпрінгера до Військової колегії. З нього ми дізнаємося про обставини оселення на
Прісногорьківській укріпленій лінії 140 запорозьких козаків, учасників Коліївщини, засланих
після придушення повстання на довічне життя в Сибір. Відомості документа суттєво
змінюють поширені з часів української радянської та зарубіжної історіографій ХХ ст.
погляди на подальшу долю запорожців, засуджених російським урядом за участь у
Коліївщині. Мабуть, чи не найповніше їх висловив свого часу Петро Мірчук, який вважав:
“Всі учасники Коліївщини, захоплені москалями й заслані після катувань на Сибір, загинули
там на каторжних роботах”2. Як видно з документа, що публікується, таке твердження не
є справедливим стосовно всіх запорожців-засланців. Частині з них судилося на цілком
законних підставах влитися до складу сибірського козацтва (див. документ).
Найвірогідніше, що згадувані в документі 140 козаків походили з тих загонів, які під
керівництвом запорозьких отаманів Журби, Майбороди, Зайця, Губи та інших продов-
1 Российский государственный военно-исторический архив (далі – РГВИА). – Ф. 13. –
Оп. 1. – Д. 131: О Волгском, Запорожском и Малороссийском войсках. 1755–1770 гг. – Л. 1–
925.
2 Мірчук П. Коліївщина. Гайдамацьке повстання 1768 р. – Нью-Йорк, 1973. – С. 100.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
836
жували брати участь у Коліївщині наприкінці 1768 – на початку 1769 рр., фактично вже
після розбиття російським військом основних сил отаманів Залізняка, Гонти, Неживого та
Швачки. Достеменно відомо, що репресії російського уряду щодо своїх підданців запоро-
зьких козаків, які підтримали та значною мірою самі й ініціювали повстання надвірних
козаків Правобережної України (коліїв), відзначалися найбільшою жорстокістю до кінця
літа 1768 р. З осені цього ж року, коли стали цілком очевидними не тільки марність сподівань
на припинення конфлікту з барськими конфедератами, а й неминучість війни з Осман-
ською імперією, російські можновладці змінюють свій погляд на гайдамаків та коліїв як на
виключно деструктивний елемент, здатний лише привносити напруженість у стосунки із
сусідами, й намагаються, хоча й запізно, спрямувати їхній військовий потенціал проти
поляків і турків.
Змінюється й підхід у розгляді справ та мір покарання вже ув’язнених запорожців.
Безапеляційність вироків літа 1768 р. – биття батогами, виривання ніздрів, довічне заслання
на каторгу в Нерчинські заводи тощо – відходить у царину минулого та відтепер часто-
густо залишається дійсною лише на папері. На практиці ж місцеве військове начальство
приписує запорозьких засланців у Сибір до гарнізонів фортець укріплених ліній не тільки
без будь-якого утиску в правах, а й з матеріальною допомогою на обзаведення військовою
амуніцією та господарством (див. документ).
Історія Прісногорьківської укріпленої лінії, у фортецях якої було поселено згадуваних
козаків, варта того, щоб бодай побіжно ознайомити з нею читача. Це допоможе краще
осягнути ті історичні реалії, в яких відтепер (тобто з осені 1770 р.) мали існувати запорожці.
Так звані “козацькі лінії” або “козацькі кордони” Південно-Західного Сибіру
виникають у другій половині XVII ст., коли московський уряд засновує низку укріплень
(острогів) по ріках Ісеть і Тобол. Активне просування російських володінь на південь за
часів царювання Петра І вимагало влаштування нових укріплених ліній, які, в міру
колонізації, змінювали одна одну. Так, у 1716 р. було засновано Омську фортецю, яка
стала центральним укріпленням закладеної впродовж 1716–1720 рр. більш ніж
тисячокілометрової Іртиської лінії, що простягнулась правим берегом ріки Іртиш. Згодом
на сході до Іртиської лінії додалися Коливанська (1759) та Кузнецька (1764) укріплені лінії
(див. карту).
Прісногорьківську лінію, в поселеннях якої судилося жити засланим запорожцям та
їхнім нащадкам, було закладено на захід від Омської фортеці в 1752 р. Назву свою лінія
отримала від низки прісних та солоних озер, уздовж яких вона простяглася Ішимським
степом на 576 кілометрів. Лінію було побудовано впродовж 1752–1758 рр. силами козаків
та служилих людей (однодворців) Іртиської лінії. Після остаточного облаштування в
1758 р. лінія являла собою 16 фортець з 16 редутами. Центральною фортецею була Петро-
павлівська (Св. Петра), від неї на схід до Омської фортеці розташовувалися ще 4 фортеці
(Полуденна, Леб’яжа, Миколаївська та Покровська з 9 редутами між ними), а на захід ішли
6 фортець (Скопинська, Станова, Прісновська, Кабанья, Прісногорьківська та Звіриного-
ловська з 10 редутами). Біля ріки Тобол Прісногорьківська лінія з’єднувалася з Оренбур-
зькою лінією, яку захищали козаки однойменного війська (див. карту).
Вже впродовж перших років існування Прісногорьківської лінії стало зрозуміло, що
для її охорони недостатньо 3 тисяч козаків та однодворців, переведених з Іртиської лінії.
Тому вже з 1758 р. на цю лінію терміном на 2 роки стали відряджати тисячні команди
козаків Донського й Яїцького військ. Згодом до них додалися й команди башкирів та
мещеряків. У 1761 р. частину відряджених на лінію донців та яїкців, які побажали залишитися
в Сибіру, зарахували до складу Сибірського козацького лінійного війська. Охоче селилися
на лінії й представники вищезгаданих тюркомовних народів Поволжя й Уралу, які зазвичай
при цьому приймали православ’я. Однак недостатня кількість населення давалася взнаки
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
837
й у більш пізні часи. Як видно з опублікованого документа, саме з цим було пов’язано
поселення засланих запорожців у фортецях Прісногорьківської лінії.
Сибірські козаки, на відміну від материнських козацьких громад – донської, яїцької та
запорозької, не являли собою єдиної організованої спільноти, а були розпорошені неве-
ликими командами по численних фортецях, острогах і редутах. При цьому вони підпоряд-
ковувалися місцевим воєводам і бургомістрам, хоча й знаходилися під началом виборних
козацьких голів, десятників, п’ятдесятників і сотників. За таких особливостей сибірського
козацтва контроль місцевої адміністрації за нечисленними запорозькими засланцями, до
того ж і розподіленими по різних укріпленнях Прісногорьківської лінії, був справою
нескладною3.
Попри те, що зачислення згадуваних 140 запорожців до гарнізонів Прісногорьківської
лінії було кращою альтернативою каторжним роботам на Нерчинських заводах, їхнє
повсякденне життя в суворому сибірському степу мало нагадувало вільне козакування
на благословенному Запорожжі. До обов’язків лінійних козаків входили: охорона кордону
(караули та роз’їзди), кур’єрська, поштова та конвойна повинності, фортифікаційні та
будівельні роботи, заготівля лісу, вугілля, сіна, казенне землеробство, митна служба...
Сюди ж треба додати й постійну небезпеку з боку кочових сусідів. З 1760-х рр. для
козаків Прісногорьківської укріпленої лінії такими стають казахи (киргиз-кайсаки) Серед-
нього Жузу (орди), які від того часу зайняли територію кочування розбитих китайцями
джунгар (ойротів). Уже в перші роки своєї присутності у міжріччі Іртиша та Тоболу
казахи цієї орди настільки дошкулили поселенцям Прісногорьківської лінії, що виявилося
необхідним вжити додаткових заходів безпеки. У 1765 р. вздовж усієї лінії у 15 кілометрах
перед нею було влаштовано своєрідну “контрольно-слідову смугу” – бар’єр з повалених
дерев. Другу таку смугу утворювали “рогатки”, виставлені в проміжках між фортецями
та редутами по всій лінії. Вздовж бар’єра стояли при “маяках” козачі пікети, сновигали
туди-сюди козачі роз’їзди…4
Одним словом, обставини достатньою мірою нагадували запорозько-ногайське
прикордоння. Досвідчені прикордонні вартові, якими були запорожці, безперечно могли
сприяти розрядженню тривожної атмосфери на Прісногорьківській укріпленій лінії, чим
і скористалося місцеве військове командування.
ДОКУМЕНТ
1770 р., жовтня 19. – Рапорт командуючого російськими військами
у Сибіру генерал-поручика І. Шпрінгера до Військової колегії з повідомленням
про розміщення засланих запорожців у фортецях Прісногорьківської укріпленої лінії
№ 17096 получено декабря 5 дня 1770 году
Генерал порутчика
И ковалера Шпрингера
Рапорт
Августа 10го числа сего 770 году гсдин генерал маиор сибирской губернатор и
ковалер Чичерин присланным писмом меня уведомлял что в присылке в Таболск на
поселение есть до ста человек запорожских казаков сосланных за то что они под предво-
дителством их атаманов Железняка и Жвачки ворвались знатным корпусом в Полшу там
3 http://kazak.nsk.ru/content/view/54. 19.12.2005;
www.zaimka.ru/kazaki/sibvoisko.shtml. 19.12.2005.
4 http://www.patriot.kurgan.ru/prepod/savkol/book/p13.htm. 19.12.2005.
http://kazak.nsk.ru/content/view/54
http://www.zaimka.ru/kazaki/sibvoisko.shtml
http://www.patriot.kurgan.ru/prepod/savkol/book/p13.htm
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
838
причинили разорение обнадеживая при том что они весма нужны на линии и требовал
моего совету чтоб их определить на здешния линии в казаки, на кое писмо таковым же от
меня 14 числа тогож мсца соотвествовано ему гсдину губернатору было что я в отправ-
лении сюда тех запорожских казаков согласен и когда они в Омскую крепость отправятца
то я их по усмотрению когда годны как о них гсдин губернатор уверяет в крепостныя
однакож а не в городовыя казаки здесь определю на вечное житие. А 2го и 22го числ
сентября оной гсдин губернатор в присланных ко мне сообщениях написал что ис тех
запорожских казаков определено было им в военную службу в баталионы в салдаты
одиннатцать, в казаки шездесят один да тоболского ведомства при Кундунском Каштаке
на поселение пятдесят девять, а всего сто тритцать один человек, да сверх того еще таковых
же запорожцов девять, а всего сто сорок человек, однакож по требованию моему как они
мною и им губернатором на линии полезными быть признаны всех по выключке
служащих из службы а поселенных с поселения по посланному от него гсдина сибирского
губернатора в Сибирскую губернскую канцелярию предложению велено отправить сюда
в Омскую крепость со удоволствием их в Таболске всем потребным как поселщика
принадлежит, и притом просил он гсдин губернатор чтоб по прибытии их в Омскую
крепость, куда они надобны по линии распределить и ево гсдина губернатора уведомить,
а 4 числа сего // октября Сибирская губернская канцелярия присланною ко мне про-
мемориею обявила что в силу упомянутых предложениев оного гсдина губернатора
отправлено ис Таболска сюда в Омскую крепость на поселение бывших в военной службе
и в казаках також и на поселении ссылных запорожцов всего сто тритцать три человека за
препровождением Луцкого драгунского полку ротного квартермистра Городничева с
выдачею им казенного платья и обуви, да на путевой их до Омской крепости проход
считая их ходу сто верст в пять дней и того на тритцать дней каждому мужеску и женску
полу в день по одной копейке а всем сорок пять рублев шездесят копеек и з дачею ис тех
поселщиков дватцати пяти человеком для домостроителства и хлебопашества по одной
лошади, а пятидесят дву человеком по косе серпу, топору, и по одной паре сошников,
которому квартермистру по данному указу велено будучи в пути тех запорожцов кор-
мовыми денгами доволствовать каждого в день по одной копейке записывая в расход с
распискою в данную шнуровую книгу кою для щет а равно и оных запоросцов по при-
бытии сюда представить ко мне, и требовала реченная Сибирская губернская канцелярия
тою промемориею с приложением написанным запоросцам имянного списка чтоб от
него квартермистра Городничева тех запоросцов из женами с казенным на них платьем
и обувю и хлебопахотными инструментами приняв по данной оному Городничеву
шнуровой книге счесть а запоросцов поселить по разсмотрению моему с таким удовол-
ствием как и протчия поселщики снабдеваемы бывают, сверх же того на тех запоросцов
коим в Тоболску лошадей не дано чтоб искупить на каждого из них по одной лошади
ежели столко сыщется в здешних местах, а буде коликого числа и вовсе здесь не сыщетца,
в таком случае о покупке тех лошадей по способности предложить в Ышимскую управи-
телскую канцелярию, о чем и во оную управителскую канцелярию от той Сибирской
губернской канцелярии Указом предписано чтоб по требованию моему те лошади крепкия
и к работе прочныя ценою каждая не свыше пяти рублев и не старее осми лет в тамош-
них // слободах искуплены и сюда доставлены были, а сего мсца 14 числа написанной
ротной квартермистр Городничев прибыв сюда в Омскую крепость тех запоросцов при
рапорте и имянном списке всего сто тритцать восем человек ко мне представил кои по
свидетелству моему оказались не на поселении, а в действителных казаках быть способны
особливо в разсуждении малолюдства по здешним линиям военных, и для того посланным
от меня в Омскую коменданскую канцелярию предложением велено оных запоросцов
причислить в крепостныя казаки и распределить по новой линии где болше опасности от
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
839
киргиз-кайсак настоит и жалованье денежнае и хлебное производить им против протчих
казаков и тем кои в Таболску лошадей не получали оныя лошади в сходствие прописанной
из Сибирской губернской канцелярии промемории искупя каждую не свыше пяти рублев
и не старее осми лет им отдать, а денги на то употребить из поселщичей суммы, сверх же
того как по новой Таболной Ишимско и Тарской дистанциям болше от киргисцов шалости
происходят нежели где инде по здешним линиям то учинено мною о казаках росписание,
по коему оной же Омской коменданской канцелярии велено распределить по той новой
линии, а имянно в крепостях Свтаго Петра как шестиуголной и Пресногоровской яко в
обоих сих крепостях коменданты состоят по пятидесят, а в протчих крепостях по дватцать,
в редутах по четырнатцати человек, одних рядовых казаков а старшинам их казачьим
остатца постолкуж и при тех же местах как они прежде состояли, о чем Государственной
военной коллегии сим в покорности моей доношу.
Ч. 19го. Октября
1770 году
Сибирской губернии
Иртышской линии
крепость Омская Иван Шпрингер
Слушано 7 декабря 1770
Приказано обявить по Экспедициям
РГВИА. – Ф. 13. – Оп. 1. – Д. 131. – Л. 46, 46об., 47.
1. Лист “одного з чільніших українських писателів” у журналі “Народ”
Вважається, що за життя Грабовського було надруковано (цілком чи в уривках) три
його листи1 – заходами І. Франка2 та О. Маковея3. Насправді таких публікацій було більше.
Зокрема, досі не було зауважено, що в статті Маковея про Грабовського цитовано також
його лист до К. Паньківського від 4 квітня 1897 р. (без вказівки на адресата)4. Ще одна
відповідна публікація, яка не потрапляла досі в поле зору дослідників епістолярію Гра-
бовського, потребує докладнішого висвітлення, оскільки вона не містить безпосередньої
вказівки на авторство листа.
Влітку 1894 р. журнал Українсько-руської радикальної партії “Народ” видрукував
замітку М. Павлика “В справі наших непорозумінь з українцями”, де було наведено
Володимир Мільчев (Запоріжжя)
ДВІ НОТАТКИ ПРО ПАВЛА ГРАБОВСЬКОГО
1 Див.: Грабовський П. Зібр. тв.: У 3 т. – К., 1960. – Т. 3. – С. 360. (Далі посилаюся на це
видання в тексті, вказуючи том і сторінку.) У справі авторства коментарів до листів
Грабовського, які підготували О. Кисельов та М. Сиваченко, див.: Сиваченко М. Є. Тексто-
логія поетичних творів П. А. Грабовського. – К., 1988. – С. 3.
2 Див.: Журба П. [Грабовський П.] Із дневника невольника // Житє і слово. – 1895. –
Т. IV. – Кн. 6. – С. 313–323 (лист до І. Франка, травень 1895 р.; прим. І. Франка за підписом
Ред. на с. 313); Франко І. Сумна відомість // Там само. – 1897. – Т. VI. – Кн. 1. – С. 80–81
(лист до Франка від 17 грудня 1896 р.).
3 Маковей О. Павло Грабовський: (Дещо про його житє і діяльність) // Літературно-
науковий вістник. – 1899. – Т. VI. – Кн. 4. – С. 25 (фрагмент листа до Франка від 1 листопада
1894 р.).
4 Там само.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
|