Листування Михайла Грушевського: Видавничі позитиви і негативи
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України
2006
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15268 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Листування Михайла Грушевського: Видавничі позитиви і негативи / Г. Сварник // Український археографічний щорічник. — К., 2006. — Вип. 10/11. — С. 779-789. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-15268 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-152682011-01-14T12:03:50Z Листування Михайла Грушевського: Видавничі позитиви і негативи Сварник, Г. Рецензії, огляди 2006 Article Листування Михайла Грушевського: Видавничі позитиви і негативи / Г. Сварник // Український археографічний щорічник. — К., 2006. — Вип. 10/11. — С. 779-789. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15268 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії, огляди Рецензії, огляди |
| spellingShingle |
Рецензії, огляди Рецензії, огляди Сварник, Г. Листування Михайла Грушевського: Видавничі позитиви і негативи |
| format |
Article |
| author |
Сварник, Г. |
| author_facet |
Сварник, Г. |
| author_sort |
Сварник, Г. |
| title |
Листування Михайла Грушевського: Видавничі позитиви і негативи |
| title_short |
Листування Михайла Грушевського: Видавничі позитиви і негативи |
| title_full |
Листування Михайла Грушевського: Видавничі позитиви і негативи |
| title_fullStr |
Листування Михайла Грушевського: Видавничі позитиви і негативи |
| title_full_unstemmed |
Листування Михайла Грушевського: Видавничі позитиви і негативи |
| title_sort |
листування михайла грушевського: видавничі позитиви і негативи |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Рецензії, огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15268 |
| citation_txt |
Листування Михайла Грушевського: Видавничі позитиви і негативи / Г. Сварник // Український археографічний щорічник. — К., 2006. — Вип. 10/11. — С. 779-789. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT svarnikg listuvannâmihajlagruševsʹkogovidavničípozitiviínegativi |
| first_indexed |
2025-07-02T16:44:19Z |
| last_indexed |
2025-07-02T16:44:19Z |
| _version_ |
1836554293206843392 |
| fulltext |
779
Для наукового дослідження життя, діяльності та творчості кожної видатної
постаті історичні джерела відіграють визначальну роль. Ім’я Михайла Гру-
шевського назавжди вписане в історію Наукового товариства імені Шевченка,
Львівського університету, Львова, Галичини, всієї України. Зі Львовом і Галичи-
ною пов’язано понад 30 років його життя й один із найпродуктивніших періодів
творчості та ефективної організаційної праці над створенням української ака-
демічної науки.
Велике повернення історичній науці й загалові українського суспільства
Грушевського почалося для нас, львівських архівістів, від легендарного виступу
історика Ярослава Дашкевича1 в київському історичному клубі “Спадщина” у
грудні 1988 р., який відбувся напередодні І Всеукраїнської археографічної наради,
що зібрала археографів і джерелознавців з усієї України. Ми стали свідками
“великої битви” за Грушевського поміж представниками офіціозної історичної
науки (В. Сарбей, Р. Симоненко) та майбутніми керівниками Археографічної
комісії, а згодом Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Гру-
шевського (згаданим уже Я. Дашкевичем та П. Соханем, до яких приєднався
С. Білокінь). Потім у пресі ще з’явилося кілька статей проти Грушевського, проте
перелом уже відбувся. Історики й джерелознавці почали займатися спадщиною
найбільшого історика України – спершу обережно, але з ентузіазмом, а з ча-
сом – усе впевненіше, ґрунтовніше і... критичніше. За цей час устигла з’явитися
й низка перевидань творів Грушевського, серед них “Історія України-Руси” в
десяти томах та покажчик особових назв до цього твору, почало виходити ка-
пітальне 50-томне видання спадщини, видається серія епістолярію, вийшов том
недрукованої літературної спадщини, не кажучи вже про різноманітну “гру-
шевськіану”.
ЦДІА України у Львові, як одна з установ, де донедавна зберігалася частина
рукописної і документальної спадщини Грушевського, теж не залишався
Галина СВАРНИК (Львів)
ЛИСТУВАННЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО:
ВИДАВНИЧІ ПОЗИТИВИ ТА НЕГАТИВИ
1 Опубл.: Дашкевич Я. Про Михайла Грушевського. Доповідь львівського історика на
засіданні товариства “Спадщина” у Києві в грудні 1988 року // Зустрічі. – Варшава, 1989. –
Ч. 19 (1). – С. 188–197.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
780
осторонь. У великому збірнику листування професора Кирила Студинського2
ми вмістили також 8 листів М. Грушевського – одного з його багатолітніх
кореспондентів. Це стало поштовхом до підготовки окремого тому листів М.
Грушевського до К. Студинського3, який вмістив 310 листів за 1894–1932 рр.
Під оглядом публікації текстів це видання можна було б вважати зразковим,
якби через брак коштів не довелося скоротити обсяг видання і вмістити майже
третину листів у вигляді реґестів. Також через відсутність коментарів до текстів
видання вийшло неповним.
Ще частина матеріалів Грушевського з фондів ЦДІАЛ опублікована іншими
дослідниками: це листування4, щоденникові записи5, літературні твори6. Спо-
діваємося, незабаром побачить світ і сам каталог “Рукописів, документів і
матеріалів Михайла Грушевського у фондах Центрального державного істо-
ричного архіву України у Львові”, впорядкований Оксаною Мартиненко й підго-
тований нами до видання у співпраці з Науковим товариством ім. Шевченка у
Львові*.
Відомості про листування, що вийшло друком в Україні до 2000 р., зібрані
в довіднику Бориса Грановського “Михайло Грушевський – перший президент
України, академік”7. З усього переліку опублікованого листування всього 25
позицій – це відкриті листи, вміщені в часописах ще за життя вченого, а більші
збірки епістолярію увійшли до двох збірників: “Великий Українець”8 та “Листу-
вання Михайла Грушевського”, про яке мова нижче. До першого збірника уві-
йшли листи Грушевського до радянських партійних діячів В. С. Косіора, Х. Г. Ра-
ковського, О. І. Буценка, до канадських українців та до І. Франка, Т. Починка й
М. Возняка.
Натомість можемо говорити про київську археографічну школу, що від
1960-х рр. мала такого видатного археографа, як Іван Лукич Бутич, на досвіді
якого змогло навчатися не одне покоління українських архівістів та публікаторів.
2 У півстолітніх змаганнях. Вибрані листи до Кирила Студинського (1891–1941) / Упор.
О. Гайова, У. Єдлінська, Г. Сварник. – К., 1993. – 766 с.
3 Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського (1894–1932 рр.) / Упор.
Г. Сварник. – Львів; Нью-Йорк, 1998. – 266 с.
4 Кухар В. Листи М. Грушевського з фонду Ю. Романчука ЦДІА України у Львові //
Український історик. – Нью-Йорк; К.; Торонто; Париж, 2002. – №1–4 (152–155). – С. 463–
470.
5 Грушевський М. С. Щоденники (1883–1894) / Публ. та прим. Л. Зашкільняка // Київська
старовина. – К., 1993. – № 3, 4, 5; Грушевський М. С. Щоденник (1888–1894 рр.) / Підгот. до
вид., перед. сл., упор., комент. та післям. Л. Зашкільняка. – К., 1997. – С. 11–220.
6 Михайло Грушевський. Із літературної спадщини / Упоряд. Г. Бурлака і А. Шацька. –
Нью-Йорк; К., 2000. – 412 с.
* Каталог вийшов друком, див.: Рукописи, документи і матеріали Михайла Грушевського
у фондах Центрального державного історичного архіву у Львові: Каталог / Упор. О. Мар-
тиненко; ред. Г. Сварник; наук. ред. Я. Дашкевич. – Львів, 2005. – 220 с. (прим. ред.).
7 Михайло Грушевський – перший президент України, академік. Біобібліографія (1885–
2000 рр.) / Упоряд. Б. Грановський. – К., 2001. – 388 с.
8 Великий Українець: Матеріали з життя й діяльності М. С. Грушевського / Упоряд.
А. П. Демиденко. – К., 1992. – 542 с.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
781
Київські дослідники активно працюють над публікацією “Епістолярної
спадщини М. Грушевського” та “Епістолярної спадщини грушевськознавства”.
Це, в першу чергу, досвідчені археографи Галина Бурлака, Ігор Гирич, Раїса
Майборода та Всеволод Наулко. Два томи “Листування Михайла Грушевського”,
підготовані цими упорядниками у співпраці й за редакцією президента УІТ
Любомира Винара, вийшли в серії “Епістолярні джерела грушевськознавства”
у 1997 та 2001 рр. (Київ; Нью-Йорк; Париж; Львів; Торонто). Тут варто зазначити,
що саме Українське історичне товариство, очолюване найавторитетнішим гру-
шевськознавцем Любомиром Винарем, систематично займалося спадщиною Ми-
хайла Грушевського в еміґрації й публікацією доступного на Заході епістолярію
вченого у своєму періодичному органі “Український історик”, особливо активно –
після проголошення незалежності України, коли відкрилися українські архіви.
Тому капітальне багатотомне видання фактично поєднало багатолітній, напрацьо-
ваний в Америці досвід у цій ділянці з джерельним багатством українських
сховищ та ентузіазмом українських дослідників.
До першого тому, який впорядкувала завідувач Відділу рукописних фондів
і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ Галина Бурлака,
увійшло 387 листів Михайла Грушевського з різних сховищ до 21 особи та до
різних установ. Серед адресатів – Іван Нечуй-Левицький (21 лист), Олександр
Кониський (21 лист), Іван Франко (55 листів), Сергій Єфремов (93 листи), Ольга
Кобилянська (9 листів), Олександр Кандиба (О. Олесь) (76 листів), Їржі Полівка
(11), Василь Доманицький (22 листи), а решту осіб представлено лише 1–3
листами. Частина листів Грушевського, а саме до І. Франка9, О. Кониського та
І. Нечуя-Левицького перед тим уже публікувалися самим упорядником у збірни-
ках та наукових журналах. Викликає питання сам принцип відбору кореспон-
дентів, а тим більше – п’яти установ: товариства “Зоря”, редакції “ЛНВ”, друкарні
НТШ, Філологічної секції НТШ та канцелярії НТШ. З цих п’яти – лише перші
два листи варті уваги, а решта є звичайними робочими записками Грушевського,
які до кожної з цих “установ”, якщо можна так назвати секцію й канцелярію
НТШ, Грушевський писав десятками мало не щодня.
Листи розміщено за “авторським принципом (тобто добірками за адре-
сатами) у хронологічному порядку (за хронологією першого листа з добірки)”.
Застосування такого принципу має свої переваги й вади. Добре, що всі листи до
однієї особи зібрано в одному розділі – це допомагає виразніше окреслити їхню
проблематику. Натомість при цьому втрачається цілісне уявлення про час (можна
сказати, що замість багатоголосого обговорення окремих проблем чи подій за
хронологією маємо багато розрізнених діалогів – у виконанні лише одного голосу –
про те саме питання, до яких читач повертається по декілька разів). Зрештою,
хронологічний і анотований покажчики зводять багато тем докупи й допомагають
зрівноважити матеріал. Щоправда, це створює певні незручності для користувача
й вимагає від нього більше зусиль.
9 У збірн.: Великий Українець. Матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського. –
С. 224–260; в ін. виданнях.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
782
Що стосується самих текстів, вони подаються за автографами, без купюр і
стилістичного редагування. Як вказує упорядник, в основному збережено
правопис оригіналу. Непослідовне написання прізвищ самим Грушевським і,
слідом за автором, – передача їх упорядником, та не лише, як сказано у передмові,
“іншомовних” (Ібсен – Ібзен), а й українських (Залізняк – с. 224–227, Зелізняк –
с. 106, і Желізняк – с. 118) не викликає особливих запитань, проте, мабуть,
варто було б винести ці варіанти в анотований покажчик і прокоментувати. Не
зовсім послідовні й засади передачі мови автора (сьвітло → сьвітло, але розвитко-
ви → розвиткові – с. 105–106, Вас → вас – с. 219, інтеліґентського → інте-
лігентського – с. 214). Іншомовні назви й цитати передаються з багатьма помил-
ками і далеко не завжди перекладаються. Це, зокрема, зумовлене й віддаленістю
упорядника від галицької мовної стихії (наприклад, слово “діспозицій” відчитане,
як “діспорцій” – с. 219–220) тощо. Незалежно від зауважених огріхів видання
все ж підготовлене солідно й фахово.
Другий том з цієї серії викликає більше запитань. Він включає повне листу-
вання М. Грушевського з М. Біляшівським і Ф. Вовком, а також листи В. Доро-
шенка і В. Липинського до М. Грушевського, іншими словами на близько 100
листів самого Михайла Сергійовича припадає близько 250 листів до нього. Коли
двостороннє листування “лист – відповідь” можна лише вітати, оскільки така
засада дає змогу найповніше подати матеріал, який складає єдиний комплекс,
то в томі під заголовком “Листування Михайла Грушевського” подавати лише
листи осіб, хоча б і таких видатних, як Дорошенко та Липинський, до Грушев-
ського, видається недостатньо переконливим. По-перше, кореспонденція самого
Грушевського ще далеко не вичерпана й передусім, мабуть, варто публікувати
саме двостороннє листування (у випадку, коли воно доступне) та листи Михайла
Сергійовича, а вже тоді залучати кореспонденцію осіб з кола Грушевського. Схо-
же, упорядники просто використали вже підготований раніше матеріал, який
нашвидкуруч організували в одну книгу. Помітна відсутність єдиного редактора
тому, хоча й, як завжди, є передмова редактора серії “Епістолярних джерел”
Любомира Винара.
Навіть побіжний погляд на чотири розділи дозволяє зауважити різні архео-
графічні засади, застосовані упорядниками в підході до передачі текстів. Так,
Раїса Майборода, не зважаючи на задеклароване прагнення “максимального
збереження особливостей авторської лексики та синтаксису”, обґрунтовує основні
випадки змін правопису, вживаного у листах, аж у 19 пунктах. Хоча більшість
упроваджених змін видаються справді доречними, проте не з усіма можна
погодитися. Так, скажімо, виправляти назву “Літературно-наукового вістника”
на “вісник” видається сумнівним осучасненням. Адже знаємо, що історія україн-
ської преси знала цілий ряд і “вістників”, і “вісників”. Специфічною виноскою
в цьому розділі є часто повторюване: “На аркуші сліди від дироколу” та “На
аркуші сліди дироколу” (?).
Другий упорядник, Всеволод Наулко, не надає особливої ваги засадам пере-
дачі текстів. Дослідник декларує “збереження авторського написання, за винятком
окремих фонетичних норм” (“його” замість “ёго” в листах Вовка).
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
783
Автором передмови до листів Володимира Дорошенка є сам редактор серії,
який висуває аж три гіпотези про те, де можуть зберігатися листи Грушевського
до Дорошенка: 1) в матеріалах якогось архівного фонду Львівської наукової
бібліотеки ім. В. Стефаника НАНУ, або були втрачені, коли передавалися туди
після війни; 2) Дорошенко взяв із собою листи Грушевського на еміґрацію і мав
їх в Америці; на користь цієї гіпотези свідчить цитування Дорошенком листів
Грушевського у своїх еміґраційних статтях; 3) існує можливість, що листи
Дорошенка і Грушевського знаходяться в архіві ВУАН у Києві, але наразі їх не
віднайдено. Від себе зазначимо, що архів Володимира Дорошенка зберігається
в Літературному архіві-музеї чеської літератури в Празі (Старе Гради). Фонд
довго був неопрацьований, але, наскільки нам відомо, саме з листами Гру-
шевського працював останніми роками відомий чеський україніст Богдан
Зілинський. Про принципи передачі текстів листів Дорошенка не сказано нічого
ані автором передмови Любомиром Винаром, ані упорядником Галиною Бурла-
кою, хоча в цьому випадку можна припустити, що дослідниця працює за тими
самими правилами, що й у першому томі.
У коментарях до листів, уміщених наприкінці книжки, також застосовано
різні засади: лише другий і третій упорядники подають відомості до кожного
листа про те, чи лист публікується вперше за автографом, чи вже публікувався
раніше. Хоча з передмови до листів Липинського й видно, що частина їх уже
була друкована, на це у примітках нема жодних вказівок. Та й самі примітки до
всіх чотирьох розділів також не уніфіковано.
Треба сподіватися, що наступні заплановані томи:
1) листи-відповіді письменників, літераторів і співробітників М. Грушев-
ського (друга частина першого тому) – упорядник Галина Бурлака;
2) листування Михайла Грушевського з Мироном Кордубою – упорядник
Олег Купчинський;
3) листування Олександра і Михайла Грушевських – упорядник Ігор Гирич, –
та інші томи, які УІТ планувало видавати щорічно, уникнуть недоліків попередніх
і розвинуть їх досягнення.
Взятися за цей огляд мене спонукали два найновіших зразки львівської
археографічної школи. Йдеться про видання того самого комплексу епістолярію,
який готувався паралельно, хоч і незалежно одне від одного, й майже одночасно
з’явився у Львові. Це “Листи Михайла Грушевського до Михайла Мочульського
(1901–1933)”. Правду кажучи, цією назвою їхні спільні риси, здається, й вичер-
пуються. Перше видання Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника, упо-
рядник Роман Дзюбан10. Друге – Львівського національного університету
ім. Івана Франка спільно з Інститутом франкознавства, упорядник Наталія Ощипок11.
До позитивів першої книги слід віднести загальну культуру видання,
дотримання всіх елементів археографічного оформлення листів, включно зі
10 Листи Михайла Грушевського до Михайла Мочульського (1901–1933) / Упор. Р. Дзюбан;
відп. ред. серії Л. Головата. – Львів, 2004. – 153 с.; іл.
11 Листи Михайла Грушевського до Михайла Мочульського / Упоряд., передм. та комент.
Н. Ощипок; відп. ред. В. Корнійчук. – Львів, 2004. – 159 с.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
784
словничком рідковживаних та іншомовних слів, іменним та географічним по-
кажчиками та нечисленними, зате якісними ілюстраціями. Художнє оформлення,
здійснене знаним львівським митцем Юрком Кохом, вирізняє цю книжку серед
інших згаданих видань.
До позитивів другої належить передмова, яка містить досить докладну
біографічну розвідку про Михайла Мочульського на тлі історії містечка Мико-
лаєва над Дністром, звідки він походив, та літературознавчу характеристику
його творчості. На жаль, автор публікованих листів Михайло Грушевський зга-
дується в передмові лише побіжно, упорядник, здається, навіть не здогадується,
що родини Грушевських і Мочульських були споріднені між собою. У той же
час родині Коренців, з якої походила хресна мати М. Мочульського, присвячено
розлогий абзац. До кожного листа окремо подано коментарі. Хоча доречніше
було б, мабуть, умістити словничок малозрозумілих слів і виразів, вигаданих
самим упорядником.
Кількість опублікованих листів також відрізняється. Р. Дзюбан публікує 120
листів – усі датовані упорядником, принаймні в межах року. Скрізь зазначено,
на підставі чого здійснено датування. До кожного листа подано докладну легенду,
яка включає номер фонду, опису, справи, аркушів, вид поштового відправлення,
адресу, поштові штемпелі тощо.
Н. Ощипок вміщує лише 116 листів, з них 7 – недатованих, розміщених
упереміш з датованими (наприклад – № 107 (недатований, 1928?), № 108
(недатований, між 1928–1929 рр.), № 109 (лист від 18.09.1932), № 110 (неда-
тований, ?, в коментарі – “напевно, слід датувати 1914 р.”), № 111 (лист від
12.1933, без початку?), № 112 (недатований, в коментарі – “міг бути написаний
навесні 1917 р.”)) і т. д. Окрім зазначення в передмові, з якої справи взято листи,
більше жодної вказівки, які саме аркуші і в якому порядку публікує упорядник,
нема. Тому й датування стрибає від 1932 р. до 1914 і зворотньо. Але оскільки
тексти листів здебільшого вийшли безглузді, то відсутні додаткові підстави для
їх датування (поштових штемпелів упорядниця взагалі не розглядає). Існування
старого й нового стилів датування обмежується лише першим листом.
Щоб проілюструвати два тексти (один – написаний М. Грушевським й
опублікований Р. Дзюбаном, інший – здебільшого вигаданий Н. Ощипок),
наведемо кілька прикладів:
Р. Дзюбан
№ 1 14 січня (1 січня) 1901, Львів
Колись то прислали Ви копії грамот
м. Миколаєву; кілька разів збирався за
них Вам написати, аж тепер зібрався.
Документи сі не дуже інтересні, з біди
їх можна б надрукувати, але далеко б
було ліпше, якби до них додати витяги
з магістратських книг і документів
парохіяльних, про котрі Ви згадували.
Н. Ощипок
1. Лист від 1 (14).01.1901. Львів
Колись-то прислали Ви мені тих
грамот Миколаєву; кілька разів збирався
Вам за них написати, аж раз зібрався.
Документи сі не дуже інтересні, з біди
їх можна б надрукувати, але далеко б
було ліпше, якби до них додати виписки
з магістратурних книг і документів
парохіяльних, про котрі Ви згадували.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
785
Чи не мали б Ви спромоги й охоти з
книги засудів витягнути цікавійше,
н[а]пр[иклад]: процеси про чарівництво,
безбожність і образу релігії, спори на на-
циональнім підкладі, засуди на смерть –
такі процеси треба б виписати на осіб-
них картках, вповні – коли вони неве-
ликі, в скороченню – коли дуже великі.
З книги “Żalob” etc. можуть бути
інтересні устави цехів, інвентарі мі-
щанського майна (де є побутові річи –
убрання, книги, начиння), знов таки до-
кументи з национальною закраскою.
З актів парохіальних ті особливо,
що дотикають організациї брацтва,
книг, становища домів, церковних
доходів.
Коли робить трудність якась статя
про се, то можете обмежитися самими
копіями (з такими коментарами в карт-
ках які сьте подали).
Якби не могли взяти тепер, чи в
близькім часі того зробити, то б[удьте]
ласкаві коротенько мене сповістити.
Здоровлю Вас!
Щиро прихильний М. Груш[ев-
ський].
ЦДІА України у Львові. – Ф. 379. –
Оп. 1. – Спр. 14. – Арк. 1, лист на друкова-
ному бланку Наукового Товариства імені
Шевченка
№ 2 [1905, Львів]
Високоповажаний Пане!
Поставленнє питання польського
на основі етноґрафічній, як ставите Ви
її, говорячи про орґанізацію росийської
Польщі в границях сучасної етноґрафіч-
ної території * – уважаю одинокою спра-
ведливою і реальною, себто і можливою
до здійснення дорогою до розвязання
сього питання. Сей постулят автономії
Чи не мали б Ви спромоги найти з
книги засудів і витягти найцікавіше,
напр: процеси про чарівництво, безбож-
ність і образу релігії, стани на нацио-
нальнім підході, засуди на смерть – такі
процеси треба б відписати на осібних
картках, коли вповні великі, в стисне-
ні – коли дуже великі.
Книги церковні можуть бути по-
ділені на інвентарі церковних уділів,
інвентарі міщанського майна (де є по-
бут – убрання, книги, начиння), знов таки
документи з национальною закваскою.
Закрів парохіальних особливо, що
виражають документи братства, цер-
ковних доходів.
Коли робимо трудність якоїсь
сфери про се, то можете скористатися
іншими книжками (з даними комен-
тарями в картках які вже подали).
Якби не могли се зробити тепер, чи
в ближчім часі того зробити, то б лас-
каво коротенько мене сповістити.
Здоровлю Вас
Щиро прихильний
Мих. Грушевський.
112. Лист (недатований, писаний не
Грушевським, а тільки підписаний ним).
Датований за змістом: Весна, 1917 р.
Високоповажний пане!
Поставленнє питання польського
на основі етнографічній, як ставите Ви
її, говорячи про організацію російської
Польщі в границях сучасної етноґра-
фічної території – уважаю одинокою
справедливою і реальною, себто немож-
ливою здійснення дорогою до розв’я-
зання сего питання. Сей постулят авто-
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
786
номії на територіально-етноґрафічній
підставі в моїм переконанню оправда-
ється на натуральнім праві. Кождої
одиниці й суспільності на устрій най-
більше приладнаний до її потреб, а не
на основах історичних чи міжнародно-
правних.
Маю то переконання, що принцип
національної автономії на територіаль-
но-етнографічній основі має бути поло-
жений в основу переустрою цілої Росії,
як одна з першорядних умов її раціо-
нального устрою. Перестрій її в сім на-
прямку в федерацію автономних тіл, ор-
ганізованих на нац.-тер. основі (в етно-
графічних границях), з забезпеченням
прав меншості, не тілько розв’язав би
національне питання в ній, але незви-
чайно користно міг би плинути на на-
лагодженнє національних відносин в
певних державах сим принципам на-
ціональної автономії і на ослабленнє
міжнародного напруження і мілітарного
устрою. А чи буде звязь сих автономних
тіл в Російській федерації сильніша, чи
слабша, а буде залежати від тих будучих
відносин – внутр. (економічних, в
першій лінії) і межинародних, яких не
берусь представляти.
Подиктує то власні манери тих
поодиноких автономних тіл.
З глибокою повагою М. Груш.
115. Лист (недатований).
Дуже дякую, Високопов. Добродію
за прислане! Оповідання Турчака (особу
встановити не вдалося) просив би дати
ще комусь – може п. Гнатюку до перечи-
тання. Від всіх Вам привіт і поздоров-
лення зі святами, вже недалекими.
на територіально-етноґрафічній підставі
в моїм переконанню спирається на на-
туральнім праві кождої одиниці й су-
спільности на устрій найбільше прила-
джений до її потреб, а не на основах істо-
ричних чи міжнародно-правних.
Маю то переконаннє, що принціп
національної автономії на терито-
ріально-етноґрафічній основі ма[є] бути
положений в основу перестрою цілої
Росії, як одна з першорядних умов її ра-
ціонального устрою. Перестрій її в сім
напрямі в федерацію автономних тіл, ор-
ґанізованих на національно-територі-
альній основі (в етноґрафічних грани-
цях), з забезпеченнєм прав меншостей,
не тілько розвязав би національне пи-
таннє в ній, але незвичайно користно міг
би вплинути на відносини европейські,
на полагодженнє національних відно-
син в иньших державах сим принціпом
національної автономії і на ослабленнє
межинародного напруження і мілітар-
ного устрою. А чи буде звязь сих авто-
номних тіл в Росийській федерації силь-
нійша, чи слабша, се буде залежати від
тих будучих відносин – внутрішніх
(економічних, в першій лінії) і межина-
родних, яких не берусь предвиджувати.
Подиктує то власний інтерес тих поо-
диноких автономних тіл.
З глибокою повагою
М. Грушевський
Ф. 379. – Оп. 1. – Спр. 14. – Арк. 134–
134зв., лист. Дата встановлена за змістом.
№ 3. [Бл. 1907, Львів]
Дуже дякую, високоповажаний
Добродію за прислане! Оповідання Бир-
чака просив би дати ще комусь – може
п[анові] Гнатюку – до перечитання. Від
всіх Вам привіт і поздоровлення з свята-
ми – вже недалекими.
Ф. 379. – Оп. 1. – Спр. 14. – Арк. 136,
записка. Датується приблизно за змістом.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
787
№ 44. 15 березня (2 березня) 1916,
[Казань]
Остання картка від Вас, дорогий
М[ихайло] М[ихайлович], була з 21. II,
і разом з нею дістали ми і посилку Вашу
з 9.XI, про се я сповістив Вам тоді ж,
25. II.
Рецензії Ваші післав до Москви,
прoсячи частину дати до “Укр[аинской]
Ж[изни]”, частину до “Наук[ового] Збір-
ника”.
Відти несподівано дістав лист
Дмитра (розминувся з моїм), що приїхав
“в справах службових і літературних” на
якийсь час і сподівається довести до
виходу “Наук[ового] Зб[ірника]” II;
кляне моск[овські] друкарні – далі
хочуть друкувати в Київі.
Здається писав Вам про ляконічну
звістку: “Основа” закрита”?
В Петерб[урзі] ладять Рос[ійський]
збірник “Україн[ської] літератури” –
перекладів з вступ[ною] статею істор[ич-
ною] (моєю) і літературною (Єфр[емо-
ва]); вірші має перекладати, або Бунін,
або Брюсов!
Всі Вас витають!
М. Г.
Ф. 375. – Оп. 1. – Спр. 14. – Арк. 42–
42зв., поштівка, штемпель: КАЗАНЬ СУКОН.
СЛОБ. 3.3.16., адресовано: “Въ г. Буинскъ,
Симбирской губ[ернии], д[омъ] Евдоки-
мова. Е[го] В[ысокородию] Михаилу Ми-
хайловичу Мочульскому”.
№ 118. 26 грудня 1932, [Москва]
Дорога Ольдзуню. Дякую за лист і
новини.
“Le rouge et le noire” Мамуся вже
прочитала і тепер читаю я langsam u[nd]
bebächtig , по-перше, щоб на довго стало,
по-друге, що конкурує мені з тим устна
жебрацька література, яку я в міру мож-
ливостей підчитую, по-третє, тому що
39. Лист від 2.03.1916 (картка)
Остання картка від Вас дорогий
М. М., з 21.02, і разом з нею дістали ми
і посилку Вашу з 9.09, про се я сповістив
Вас раніш, 25.02.)
Недавно несподівано дістав лист
Дмитра (розминувся з моїм), що приїхав
“в справах службових і літературних”
“не лишиться” і сподівається довести
до виходу “Наук. Збірн.” II; кляне моск.
другий – далі хочуть друкувати в Київі.
Здається писав Вам про сенсаційну
звістку: Яслова (нерозбірливо – Н. О.)
закрита”?
А Петерб. радять Рос. збірник
“Україн. літературі” – перекладів з вступ.
статею істор. (мене) і літературною
(Єфр.); вірші має перекладати або Бунін,
або Брюсов!
116. Лист з 25.12.1933
Le range (нерозбірливо – Н. О.)
Мамуся вже прочитала і тепер читаю я
langsam u bedachtig, по-перше, щоб на
довго стало, по-друге, що конкурує мені
з тим кожна жебрацька література, яку
я в міру можливостей почитую, по-
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
788
сього вимагає скондензована манєра
автора.
Ті його маленькі розділики влас-
тиво великі глави, по кождій міняється
вид цілої ситуації, як і від яких небуть
великих капітелях В[альтера] Скота.
Властиво дуже модерний письмен-
ник, як се мені памятно і з його італій-
ських новел “L’аbesse de Castro” і
ін[ших], що я читала колись дуже давно.
Але коли він сам себе описує, то тим гір-
ше: його герой est un triste sire!
№ 76. 25 жовтня (12 жовтня)
[1916, Москва]
Яким чином міг Тр[етяк] писати
про гімназії в Городку, Коломиї – він
же за межею? чи ні?
№ 77. 31 жовтня (18 жовтня)
1916, [Москва]
На “Промінь” є вже дозвіл фор-
мальний.
третє, тому що свого вимагає сконцен-
труваня мого автора.
Ті його маленькі розділики власти-
во великі глави, по кождій липляться
від цілої ситазії, як і в яких небудь
великих (нерозбірливо – Н. О.) В. Скота.
Властиво дуже модерний письмен-
ник, як се мені памятно і з його італій-
ських новел L’еbesse de camo і ін., що я
читала колись дуже давно. Але коли він
сам себе описує, то тим гірше: його край
(нерозбірливо – Н. О.)
71. Лист від 12.10.1916
Яким чином міг Тр. (Тургенєв)
писати про (нерозбірливо – Н. О.) город,
Кол. – він ще за межею чи ні?
72. Лист від 18.10.1916 (картка)
На Проск. – (Проскурівну) є вже
дозвіл форм.
Поза сумнівом, заміна одних слів і прізвищ на інші може призводити до дуже
несподіваних ситуацій. Так, журнал “Основа” у пані Ощипок перетворюється на
Моріса Ястрова, журнал “Промінь” – на Проскурівну, Третяк – на Тургенєва,
Петрицький – на Перетца і відповідно до цього коментується. Наприклад, Прос-
курівна, на яку є “форм. дозвіл”, виявляється українською письменницею, матір’ю
М. В. Семенка, яка друкувала свої оповідання в “Рідному краї”.
Якщо таким чином виглядають українські тексти, то, мабуть, не варто
дивуватися тому, що з іншомовними висловами, які охоче вживав Грушевський,
відбуваються ще дивовижніші трансформації. Наведемо кілька прикладів:
“Le rouge et le noire” – “Червоне і
чорне”(франц.) – роман Фредеріка
Стендаля.
…langsam u[nd] bebächtig – Повіль-
но і думаючи (нім.).
...коли так вірно вгадала нашу swea-
ter not – Брак светрів (англ.).
...ausgenomen “unsere Dumen” – За
винятком “наших дум” (нім.).
…nach alt ländlichem Brauch – За
старим сільським звичаєм (нім.).
…(letzteres artig dazugedichtet) – Ос-
танній чемно до цього звіршований (нім.).
Le range (нерозбірливо – Н. О.) – в
розпорядженні (франц.).
…langsam und bedachtig – повільно
і обережно (нім.).
...коли так вірно вгадала нашу swen-
ter (нерозбірливо – Н. О. ).
…ausgenomen unsere Duft – “не-
зів’ялі пахощі” (нім.).
…nach alt ländlichem Brauch – В
старій землі пустотливий звичай (нім.).
…(letzteres artig dazugedichtet) – на-
останок гречно назавжди (нім.).
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
789
“L’abesse de Castro” – “Абатиса
замку” (франц.) – новела Вальте-
ра Скотта.
його герой est un triste sire! –
Бідолаха (франц.).
L’еbesse de camo – зсередини.
його край (нерозбірливо – Н. О.).
Як бачимо, деяким археографам особливо гарно вдаються іншомовні вирази.
Завдяки цьому тексти Грушевського часами набувають фантасмагоричного вигляду.
Невідомо лише, чи велика це втіха для “грушевськознавства”?
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
|