Турецька політика Б. Хмельницького (Матеріали)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Крип’якевич, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України 2006
Теми:	Пам’ятки історіографії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15283
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Турецька політика Б. Хмельницького (Матеріали) / І. Крип’якевич // Український археографічний щорічник. — К., 2006. — Вип. 10/11. — С. 111-160. — Бібліогр.: 181 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-15283
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-152832011-01-17T12:02:39Z Турецька політика Б. Хмельницького (Матеріали) Крип’якевич, І. Пам’ятки історіографії 2006 Article Турецька політика Б. Хмельницького (Матеріали) / І. Крип’якевич // Український археографічний щорічник. — К., 2006. — Вип. 10/11. — С. 111-160. — Бібліогр.: 181 назв. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15283 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Пам’ятки історіографії Пам’ятки історіографії
spellingShingle	Пам’ятки історіографії Пам’ятки історіографії Крип’якевич, І. Турецька політика Б. Хмельницького (Матеріали)
format	Article
author	Крип’якевич, І.
author_facet	Крип’якевич, І.
author_sort	Крип’якевич, І.
title	Турецька політика Б. Хмельницького (Матеріали)
title_short	Турецька політика Б. Хмельницького (Матеріали)
title_full	Турецька політика Б. Хмельницького (Матеріали)
title_fullStr	Турецька політика Б. Хмельницького (Матеріали)
title_full_unstemmed	Турецька політика Б. Хмельницького (Матеріали)
title_sort	турецька політика б. хмельницького (матеріали)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Пам’ятки історіографії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15283
citation_txt	Турецька політика Б. Хмельницького (Матеріали) / І. Крип’якевич // Український археографічний щорічник. — К., 2006. — Вип. 10/11. — С. 111-160. — Бібліогр.: 181 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT kripâkevičí turecʹkapolítikabhmelʹnicʹkogomateríali
first_indexed	2025-07-02T16:44:59Z
last_indexed	2025-07-02T16:44:59Z
_version_	1836554334852087808
fulltext	111 Вступ Родючі степові землі над Чорним і Азовським морем до кінця XVIII ст. творили “дикі поля” – незалюднену територію. З давних часів кочували тут різні азійські орди, в ХІІІ ст. прийшли сюди татари, а в XV ст. надморські міста попали під владу Туреччини. Татари і турки своїми озброєними ватагами контролювали степову смугу і не пропускали туди слов’янської колонізації, що з півночі пря- мувала на південь. Росія і Україна були відгороджені від моря, не мали доступу до південних країн, не могли свобідно розвинути своєї економіки і політичного життя. Тому справа відвоювання родючих степів і морського побережжя була одним з головних питань державної політики Росії і України <1>. Обидва братні народи, російський і український, що вийшли із спільної колиски Київської держави і мали дуже багато спільних рисів в економічному, соціальному і культурному розвитку, – єдналися до спільної боротьби проти іноземних загарбників, щоби спільними, дружними силами добути собі шлях до моря. Вагу цеї справи – відібрати з рук татар і турків шляхи до моря – народні маси зрозуміли раніше, аніж догадалися до них пануюч[і] феодальні класи. Вже у половині XVI ст. виникли дві народні військові організації у степовому просторі – Донське військо на Дону і Запорізьке військо на Дніпру. Вони ставили собі завдання – вести боротьбу з “бусурманами” і з рук татар і турків визволити азовсько-чор- номорські землі. Від суходолу вони організували походи на Крим та на турецькі приморські фортеці, – морем на своїх легких суднах-чайках виправлялися проти турецького флоту і руйнували надморські країни Отоманської імперії. Під натиском донських та запорізьких походів татарська орда була примушена освободити частину окупованих територій: на ці місця з півночі почали пряму- вати російські і українські поселенці, виникали нові хуторі і села, землеробство почало освоювати дикий степ. Завдяки героїчним змаганням селянських мас почала збільшуватися залюднена територія російського і українського народів. Але ця боротьба за південні землі не ішла без перешкод. І російське, і україн- ське селянство, що творило основну частину Донського і Запорізького війська, не могло використати всіх своїх сил у боротьбі з татарами і турками. Народні маси жили в ярмі феодалізму, під гнітом експлоатуючих класів. В Росії бояри, на Україні магнати і шляхта пригнічували селян і незаможних козаків, намагаючися Іван КРИП’ЯКЕВИЧ ТУРЕЦЬКА ПОЛІТИКА Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО (МАТЕРІАЛИ) http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 112 зробити їх своїми рабами. Свободолюбні російський і український народ не давали себе закабалити і вели завзяту боротьбу з своїми жорстокими панами. Ця боротьба коштувала багато крові і багато зусиль. Боротьба з панами не дозволяла скупчити всіх сил на оборону і наступ проти татар і турків. Російський і український народ мусіли вести боротьбу на два фронти – проти іноземних наїздників з одного боку, і проти власних панів з другого. Одна сторінка у героїчних змаганнях народних мас України – це визвольна війна проти шляхетської Польщі 1648–1654 р.р., що закінчилася приєднанням України до Росії. Герой українського народу, Богдан Хмельницький, що очолював селянсько-козацькі маси у цій війні, ставив собі як головну мету – приєднати Україну до Росії. Тільки тісний союз з братнім російським народом міг забезпе- чити наслідки селянсько-козацької революції та забезпечити Україну від зовніш- ніх ворогів. Головний фронт боротьби Хмельницький направив проти шляхет- ської Польщі. Гніт українських і польських магнатів та шляхти налягав на увесь український народ, і сам Хмельницький відчув його вагу, коли магнати відібрали йому його хутір, – тому він і очолив народне повстання проти панів <2>. Але Хмельницький, який все своє життя прожив на самому краю “диких піль”, знав добре, що існує і другий фронт боротьби – з татарами і турками, і він прагнув до того, щоб звести війну з “бусурманами”. Але він, людина з широким політичним світоглядом, розумів і те, що одночасно на два фронти воювати Україні не під силу. Перше треба було покінчити з шляхетською Польщею, а щойно тоді гото- витися до війни з турками і татарами. Тому важливим питанням зовнішної полі- тики України було покищо утримати мир з Туреччиною і Кримом, щоб вони не стали по боці Польщі і не виступили проти України, – навіть щоб вони своїми силами Україні допомагали. В цьому була вся суть турецької і татарської політики Богдана Хмельницького – утримати добрі відносини з Кримом і Туреччиною, аж до того часу, коли Польща буде цілком розбита і Україна приєднається до Росії. Розглянути політику Богдана Хмельницького супроти Туреччини у всьому її розвитку та оцінити її наслідки, – це мета нашої дисертації. Джерела до історії відносин між Україною і Туреччиною в середині XVII ст. – неповні, з великими прогалинами. З прямих зносин між Україною і Портою залишилися тільки фрагменти листування, разом ледви 20 документів <3>; вони публіковані нарізно у різних видавництвах: “Памятниках, изданных Киевской комиссией для разбора древних актов”, “Актах, относящихся к истории Южной и Западной России”, “Архиве Юго-Западной России”, у статті Костомарова “Богдан Хмельницкий данник Оттоманской Порты”, “Жерелах до історії України- Руси” т. ХІІ, у недоступних для нас чеських роботах Рипки, врешті в “Історії України-Руси” М. Грушевського, у перекладах, які потребують незвичайно обе- режного і критичного підходу <4>. Допоміжними джерелами служать звіти і донесення різних дипломатів і політичних агентів сусідніх країн. На першому місці треба поставити донесення російських посланників на Україну Унковського, Неронова, Матвеєва і Фоміна і ін., дуже широкі і інтересні, публіко- вані в “Актах, относящихся к истории Южной и Западной России”, “Донских Делах” і “Історії України в документах і матеріалах”, т. ІІІ. Польські реляції і http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 113 листування є у збірниках Міхаловського, Шайнохи, Грабовського та у “Памятниках, изданных Киевской комиссией для разбора древних актов”, “Архиве Юго-Западной России”, ч. ІІІ, т. IV. Дещо опубліковано з донесень західних дипломатів: австрійські звіти в “Жерелах до історії України-Руси”, т. ХІІ, донесення римських нунціїв там само, т. XVI, матеріали венецького посольства на Україну в “Записках Наукового Товариства ім. Шевченка”. З архівних матеріалів ми використали папку “Турецькі справи” у рукописному відділі Бібліотеки Академії Наук УРСР <5>. Література до нашої теми дуже скупа. Історики першої половини ХІХ ст. не дали ніяких основніших робіт про українсько-турецькі відносини. Першу спеціальну статтю присвятив їм М. Костомаров “Богдан Хмельницкий данник Оттоманской Порты” (“Вестник Европы”, 1876 р.). Потрапивши на невідомі до того часу турецькі листи до Хмельницького, в яких ішла мова про присягу на договір, Костомаров дав негативну характеристику Богдана Хмельницького, немов він – зраджував Росію. “Знаменитый козацкий вождь, которого мы считаем искренним слугою московского престола и одним из славнейших двигателей дела объединения русской державы, был на самом деле данником Оттоманской порты и не переставал считать себя таким и после переяславского договора, когда, казалось нам, ничто не дозволяло бы сомневаться в его верности России”1. Проти цих поглядів Костомарова виступив другий дослідник цього періоду, Г. Ф. Карпов в роботі “В защиту Богдана Хмельницкого”. У нашій праці ми даємо критичний аналіз цих турецьких листів, на яких Костомаров спирав свій несправедливий осуд політики Б. Хмельницького. Погляди Костомарова приймав також П. Н. Буцинский “О Богдане Хмельницком”. З польських істориків Л. Кубаля досить місця присвятив зв’язкам Хмельницького з Портою, але не дав їм ясного освітлення; Ф. Равіта-Гавронський ставився до Хмельницького з ненавистю, як до ворога шляхти, і також турецьку політику гетьмана змалював тенденційно. Зносини Б. Хмельницького з Туреччиною знайшли багато місця в “Історії України-Русі” М. Грушевського. Але цей буржуазно-націоналістичний історик всю діяльність Хмельницького намагався змалювати як ворожу Росії і з цього погляду оцінював також українсько-турецькі зв’язки <6>. Переяславську умову він уважав одною з нетривких політичних комбінацій Хмельницького, і нарочно прибільшував значення зв’язків гетьмана з Туреччиною, щоб врешті виступити з “теорією”, що Б. Хмельницький “хитався між музульманською і антимузуль- манською орієнтацією” і готов був увійти до “отоманської системи” (т. ІХ, с. 1495). Ця фальсифікаторська “теорія” не знаходить ніякого грунту в першо- джерелах і треба її рішуче відкинути. І Після здобуття Константинополя (1453 р.) і опановання Балканського півострова турецька імперія підняла плани агресії на задунайські країни – 1 [Костомаров Н. И. Богдан Хмельницкий данник Оттоманской Порты // Косто- маров Н. И. Собр. соч. – СПб., 1905. – Кн. XV. – Т. XIV. – С. 605 (прим. ред.).]. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 114 Австрію, Угорщину, Валахію, Трансильванію, Молдавію та на Україну. Напрямок завоювань назначив вже перший султан, що царював в європейській Туреччині, Могамед ІІ. “Поки ми не здобудемо Білгорода сербського, а також Білгорода чорноморського і Кілії – поти боротьба з христіянами не матиме справжніх успіхів”. Крок за кроком виконували турки цей заповіт свойого султана, з одного боку наступаючи на Австрію і Угорщину, з другого оточуючи Україну. Під турецьким натиском падали один за одним найважливіші оборонні пункти у чорноморських землях. В 1456 р. молдавський воєвода Петро Арон піддався під зверхність султана і з’обовязався платити гарач. В 1475 р. була добута турками генуезька колонія Кафа (Феодосія) на Криму і місто стало осідком турецького паші. В 1475 р. кримський хан Менглі Гірей визнав над собою владу султана – кримські татари стали підданцями Порти. Султан Баєзид ІІ в 1484 р. здобув Кілію при гирлі Дунаю та Білгород (Акерман) при гирлі Дністра. Баєзид називав Кілію ключем і воротами до всеї землі молдавської, угорської і наддунайської, а Білгород ключем і воротами до Русі, Польщі і горішнього побережжя Чорного моря. Ці землі були включені прямо до турецької імперії. Під владу султана піддалися також буджацькі або білгородські татари, що кочували у степах над долішнім Дністром і Дунаєм. В Кілії, Білгороді, а також в Очакові при дніпровому лимані поставлено замки і осаджено в них турецькі застави, під командуванням турецьких санджаків. Це мали бути бази для дальшого наступу на українські землі. Турки оточували Україну, держачи у своїх руках гирла великих чорноморських рік та замки, що їх замикали. Також степова смуга, від Дністра до Дніпра, на 150–200 км широка, рахувалася до турецьких земель. Кордон між Великим князівством Литовським або Польщею (після 1569 р.) та Туреччиною не був точно означений; останні, південні українські оселі були Рашків над Дністром, Умань, Чигирин – на південь від цеї лінії протягалися безлюдні “дикі поля”, де кочували татари, і ці землі Туреччина уважала за свою власність. Знову ж по лівому боці Дніпра була країна кримських і ногайських татар; так Україна на всьому південному кордоні була оточена турецькими і татарськими володіннями. Турки здобули також [1475] р.1. Азов при гирлі Дону, взяли під свою владу азовських татар, разом з ними вели боротьбу проти донських козаків і з допомогою Криму готовилися до наступу на Російську державу. Росія і Україна мали тих самих ворогів; російський і український нарід спільними силами відбивалися від турецько-татарської агресії. Наступ турків на Україну проходив на протязі довгого часу, від другої половини XV ст. аж до ХІХ ст. Турецька агресія розвивалася в різних часах з різною силою, залежно від внутрішніх і зовнішніх відносин, в яких перебувала турецька імперія. Туреччина мала роки внутрішнього підйому, коли її еконо- мічний розвиток стояв високо, підіймалася промисловість і торгівля, та в руках турецьких феодалів і купців громадилися більші фінансові засоби; тоді також активнішою ставала турецька зовнішня політика і приготовлялися нові плани завойовань, під керівництвом талановитих султанів і візирів. Такий агресивний імперіалізм Туреччини проявлявся особливо в часи Солімана І (1520–1566), Османа ІІ (1618–1622), Могамеда IV (1648–1687) – тоді і проти України турки http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 115 виступали більш активно. Але турецький наступ на Україну ослабав нераз через те, що Туреччина мала війну з Австрією, Іспанією чи Венецією; воєнні події на заході мали свій вплив на турецько-українські відносини. Перші турецькі походи на українські землі почалися тоді, коли турки вже твердо засіли над Чорним морем і притягнули під свою владу Молдавію і Волощину. В 1497 р. польський король Ян Ольбрахт, бажаючи добути для Польщі Молдавію і Білгород, пішов походом на Буковину, але молдавани разом з турками його військо розбили. Султан Баєзид ІІ рішив пімститися за цей наступ і вислав 1498 р. під командуванням силістрійського паші 40000 війська на Поділля і Гали- чину. Турки здобули кілька замків на західному Поділлі, підійшли під Львів і спалили його передмістя, спустошили Перемишль і сусідні міста та з великим полоном, який раховано на 100000 людей, і всякою здобиччю вернулися на Молдаву. У пізнішому часі турки нападали на Україну вже не самі, а спільно з татарами. В 1523 р. 5000 турків і білгородських татар попустошили Поділля і Галичину. Літом 1524 р. турки виступили новим походом з 13000 війська. В 1551 р. турки разом з татарами облягли Браслав; турецька артилерія обстрілювала замок і місто мусіло піддатися, і турки його знищили і попустошили та забрали багато полону. Велику активність проявили турки у другому десятиріччі XVII ст. Це був час великого розвитку походів запорізького козацтва на Чорне море: турки, розлючені ними, рішили опанувати південну Україну і знищити центри козацького “розбійництва”. В 1614 р. намісник Румелії, Агмед паша, з великим військом прийшов до Білгороду, звідси вислав турецький флот до Очакова, щоб там перехопити козаків запорожців, що верталися з морського походу, а сам рушив суходолом у тому ж напрямі. Він мав доручене від султана побудувати замки на головних українських ріках; почав будувати один замок при гирлі Буга, другий шість миль вище, при усті Чичаклею до Буга; мали бути відновлені також колишні татарські замки на долішньому Дніпрі, в Тегінці і Аслангородку; але прийшла осіння негода, турки знеохотилися і вернулися на Дунай. Але в 1615 р. прийшли нові турецькі полки і побудували замки у Тегінці і Аслангородку (Іслам-Кермен). В 1616 р. турецький воєнний флот, під командуванням Ібрагіма паші ходив Дніпром на Січ, де в тому часі не було війська, поруйнував укріплення на Запоріжжі, забрав кільканадцять запорізьких човнів і кілька гармат і з цими “трофеями” вернувся до Константинополя. В 1617 р. Туреччина продовжувала агресивні кроки. Руме- лійський намісник Іскандер паша з турецькою армією перейшов Молдавію і став на українському кордоні, на Дністрі, під Яругою. Але поляки, що не були готові до війни, почали переговори і з’обовязалися стримати запорізькі походи на море. Турецький полководець осягнув тільки одне, що зруйнував прикордонний Рашків і поляки обіцяли знищити Бершадь. В 1619 р. Іскандер паша знову прийшов на кордон; поляки склали з ним перемир’я, але на недовгий час. В 1620 р. турки погромили польське військо під Цецорою. В 1621 р. султан Осман з великою турецькою армією та з допоміжним татарським військом прийшов під Хотин; боєздатного війська мало бути 150000, з усякою службою 300000. Полякам на http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 116 допомогу прийшли запорізькі козаки під командуванням Петра Конашевича Сагайдачного. Турки вели головні приступи на козацький табір, а запорожці по- геройськи відбивали атаки і раз у раз робили вилазки на султанський табір. Боротьба тривала місяць, врешті султан знеохотився і пристав на мир. Більш десяти років турки не висилали своїх військ на Україну. В 1627 р. на султанській раді вирішено побудувати нові турецькі замки на долішньому Дніпрі, але цього рішення не повелося виконати, бо запорожці зруйнували один із старих татарсько-турецьких замків, Іслам-Кермен <7>. В 1633 р. турецький полководець Абаза паша рушив з турецьким військом і допоміжними частинами молдав- ськими, валаськими і татарськими, разом 55000, під Кам’янець, але поляки разом з запорожцями відбили його приступ. [...]2 ІІ В 1648 р. розпочалася визвольна війна українського народу проти шляхетської Польщі. Гніт укр[аїнських] і поль[ських]3* магнатів і шляхти, жорстока експлуатація трудових мас спричинили всенародне повстання проти Польщі. Головну роль у боротьбі мало селянство і незаможне міщанство, на яких найважче лежав шляхетський режім; але до повстання пристало також середне міщанство, духівництво, дрібна шляхта – всі групи населення України, для яких нестерпний став соціальний, культурний і політичний гніт панів-магнатів. Організацію боротьби провело запорізьке військо, яке очолював народний герой, гетьман Богдан Хмельницький. Прагненням українського народу було визволитися від шляхетсько-поль- ського панування і з’єднати Україну з братним російським народом. Спільна православна віра, спільні культурні традиції, близькі торгові зв’язки, спільна боротьба з татарами і турками – все те єднало Україну з Росією і викликало бажання з’єднатися в одній державі. Богдан Хмельницький від самого початку війни закликав царя Олексія Михайловича прийти з допомогою Україні та висилав посольство за посольством до Москви, переконуючи російський уряд про користі приєднання України до Росії. Але російські бояри не довіряли силам українського повстання, не знаючи, чи воно буде мати тривкі наслідки, і не зважувалися зривати миру з Польщею; Росія допомагала Україні хлібом, але військової допомоги не дала і відкладала на дальший час справу приєднання України. У цих відносинах Богдан Хмельницький був примушений шукати союзників для України в інших країнах. Починаючи війну, він склав союз з Кримом. Це було важке і трудне рішення, бо український народ уважав татар найгіршим ворогом, який щорічними набігами руйнував і нищив Україну. Але цей союз був необхідний, бо забезпечував запорізькому війську свобідний тил на час війни з Польщею, а до того татари могли дати і деяку військову допомогу. Але Богдан Хмельницький не довіряв татарам, особливо, коли виявилося, що хан веде переговори з Польщею і готов дати себе перекупити польським панам. Це був союз, необхідний на деякий час, але небезпечний для України. Увійшовши у близькі зв’язки з Кримом, Хмельницький був примушений розпочати дипломатичні переговори також з Туреччиною, бо кримський хан http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 117 був вазалем турецького султана. Турки були таким самим ворогом України, як татари, але політичні відносини склалися так, що і з ними треба було по- розумітися. Богдан Хмельницький був добрим знавцем турецьких справ. У битві під Цецорою 1620 р. він попав у турецький полон, і перебував в ньому два роки, у Константинополі, як невільник одного з старшин султанського флоту. Там він мав змогу придивитися побутові і звичаям турків, та спостерігати військові сили Туреччини; можливо, що він вивчив дещо турецьку мову і познайомився з деякими видатними турками: пізніше один з султанських дорадників, Бектеш- ага, підтримував особливо близькі зв’язки з гетьманом, може здавна був з ним знайомий4. Хмельницький, як невольник, пізнав добре турецьку неволю, а також, крім бранців з України, зустрічав5 певно і балканських слов’ян, що страждали у турецькому ярмі. Ця особиста знайомість Туреччини мала пізніше велике значення для його тур[ецької] політики6. Вернувшися на Україну, викуплений запорожцями, він пристав до запорізького війська, ходив у походи на татар і мабуть нераз зустрічався у бою також з турецькими яничарами. В 1646 р. Хмель- ницький, разом з іншою запорізькою старшиною, був викликаний у Варшаву на двір польського короля Володислава IV для переговорів над планом турецької війни. Тут він познайомився з планом союзу христіянських держав проти Туреччини, який проєктувала Венеція: у війні мала взяти участь, крім Венеції, Австрії, Польщі, також Росія і балканські слов’яни, а запорізьке військо мало іти великим морським походом на Константинополь. Увесь план війни обго- ворено детально з представниками Запоріжжя, король дав козакам дозвіл по- більшити удвоє реєстрове військо і дав грошеву допомогу на будову човнів. Але польський сейм не погодився на війну з Туреччиною і всі плани розбили2. Богдан Хмельницький був сином українського народу, глибоко відчував народні прагнення, з ненавистю ставився до турків і мріяв про те, щоб Туреччину розгромити, забезпечити Україну тривко від турецько-татарських наїздів, а також подати допоміжну руку братям слов’янам на Балканах. Невдача планів турецької війни 1646 р. була для нього дуже болюча, але він не губив надії, що в майбут- ньому поведеться йому ще проти турків рушити. План такої війни він розгорнув перед російським послом Гр. Нероновим у листопаді 1649 р. – про це буде мова далі. Хмельницький вороже ставився до Туреччини, як і до Криму, і безперечно важко приходилося йому розпочинати переговори з султаном – але політична ситуація присилувала його до цих зв’язків. ІІІ Чутки про наміри запорізького війська вести переговори з Туреччиною появилися вже після перших перемог над поляками на Жовтих Водах і під Корсунем. Післанець воєводи Адама Кисіля, чернець Петроній Ласко, що був у 2 Czermak Wiktor. Plany wojenne Władysława IV. – Kraków, 1895; Грушевський М. Історія України-Руси. – К.; Відень, 1922. – Т. VIII. – Ч. ІІ. – С. 18–22, 142–143. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 118 Чигирині у другій половині червня 1648 р.7, привіз такі вісті: “Такий спосіб подає хан: якщо не хотіли б воювати з Польщею, то обіцює їм добру плату від турецького царя, щоб вибралися з Запоріжжя на море, скільки їх може бути, хочби і сто тисяч їхало, щоб помогли воювати венеціян. Це з їх уст чув той отець (Ласко), але вони не йдуть на те, бояться зради”. Але далі із слів Ласка виходить, що між старшиною була партія, що готова була іти на переговори з турками: “Друга думка, особливо старшини, така: якщо не прийде замирення (з Польщею), піти на Запоріжжя з усіми засобами і звідтам переговорювати з Польщею і з турками; всюди говорять, що бути нам цього літа на морі, або воювати турків, або на турецькій службі”3. У цих звістках інтересне це, що між старшиною говорилося вже про переговори з Туреччиною, та що до такого рішення підмовляв запорожців татарський хан. В липні 1648 р. стало ясним, що миру з Польщею не буде. Хмельницький вислав до Варшави посольство з умовами замирення; поміркована партія, яку очолював коронний канцлер Оссолінський, прихилялася до переговорів, але магнати з України, під проводом Єремії Вишневецького зірвали мир і розпочали наново війну. Хмельницький був примушений відновити союз з Кримом і закликати татар на допомогу проти Польщі. Мабуть тоді також, послухавши поради хана, розпочав переговори з Туреччиною. Початок цих переговорів8* нам відомий тільки з оповідання, записаного у книзі польського мемуариста, Голінського <8>. За його словами Хмельницький звернувся до султана Ібрагіма, обіцюючи йому піддати під владу всю Русь, подавав надію на завоювання Польщі, а собі в нагороду просив волоське (тобто молдавське) господарство. Але “султан не схотів зв’язуватися з таким мало- значним чоловіком, що зломив віру свому володареві, до того ще в такий час – безкоролівний. Тому Хмельницький звернувся до яничарів – їм поновив свої обіцянки, виясняючи всі вигоди даного моменту для війни; в тім же напрямі, мовляв, повела аґітацію й Венеція, бажаючи відвернути від себе на Польщу енерґію й сили турецькі. Яничари зробили революцію й скинули Ібрагима, а нове правительство хоч теж не хотіло помагати козакам безпосередно, “яко голоті і гультяйській своєвільній купі”, але пообіцяло післати в поміч татар, щоб Хмельницький з ними здобув Камінець і передав туркам разом з усею Русю: в такім разі дістане нову поміч і буде настановлений господарем волоським”4. Яничарський виступ, в якому був убитий Ібрагім, а настановлений султаном малолітний Могамед IV, відбувся 9 серпня 1648 р. – отже в тому9* часі могли мати місце10* перші спроби11* Хмельницького зв’язатися з Портою12. Оповідання Голінського не знайшло дотепер потвердження в інших джерелах, але все таки нема причини його цілком відкидати; дальший розвиток подій вказує, що вже в середині 1648 р. ці переговори могли розпочатися. Але приходиться сумніватися, 3 Szajnocha Karol. Dwa lata z dziejów naszych 1646, 1648. Opowiadania i źródła. – Lwów, 1869. – T. II. – S. 362–363. 4 Повний текст оповідання Голінського не опублікований <9>: зміст в – Грушевський М. Історія України-Руси. – К.; Відень, 1922. – Т. VIII. – Ч. ІІІ. – С. 59. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 119 чи Хмельницький мав такий рішальний вплив на цей заговір, як це оповідає Голінський <10>: роль запорізького посольства могла бути тут тільки побічна. Одне можна ствердити, що новий турецький уряд, який перетривав до 1651 р., справді прихильно ставився до Хмельницького. У цьому уряді видатну роль відігравав Бектеш-ага, “названий батько” молодого султана5: цей турецький вельможа13, як каже один з сучасників, “прийняв за сина” Хмельницького6, тобто взяв його під свій протекторат, і утримував з гетьманом сердечні зв’язки. Вище ми висловили здогад, що це був давний знайомий Хмельницького, з часів його неволі у Константинополі 1620–1622 р. Треба здогадуватися, що Хмельницький добув собі вплив у дивані своїми дарунками, перекупством, як це була звичайна річ в Порті. Неімовірною треба уважати вістку, немов то Хмельницький вимагав для себе14* молдавського воєводства; такі чутки появлялися і в інших джерелах7, але такі плани для того часу неможливі: літом 1648 р. Хмельницький мав перед собою інше завдання – розгромити польську шляхту, і про Молдаву не міг і думати. Хмельницький, очевидно, не вимагав від Порти більш нічого, тільки, щоб вона дозволила Кримові та іншим татарам допомагати запорізькому війську15. Така акція була бажана для самого хана, проти якого гостро виступала в Константинополі польська дипломатія, закидаючи йому, що зрадливо напав [на] Польщу. Переговори Хмельницького з Портою продовжувалися після осіннього походу 1648 р., коли поляки були розбиті під Пилявцями і українські війська пройшли шлях на Львів і Замостя. Про цей похід хан Іслам Гірей повідомив султана, що “Хмельницький з татарами пів Корони взяв”, що відновлено татарсько-український союз та що вважає неправдоподібним, щоб козаки коли-небудь могли поєднатися з поляками8. Хан, очевидно, підтримував зв’язки України з Туреччиною. Чи ці зв’язки були тривкі, не знаєм16. У деяких польських збірках зберігся лист Хмельницького до султана з датою 14 жовтня 1648 р. Після вступних міркувань про божу справедливість, у листі писано так: “Не хотів господь бог терпіти кривди убогого, покарав гордість без- божних ляхів, так що більш від страху, як від зброї полягло їх на різних місцях до сто тисяч, мало що їх випущено за ріку Вислу. А нам г[осподь] бог в нагороду наших кривд, більшу половину польського королівства, Україну, Білу Русь, Волинь, Поділля з усею Руссю, аж по Вислу дозволив відібрати на власність. Після такого успіху вся релігія грецька задумала шукати собі не іншої мети, тільки 5 Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России (далі – Акты ЮЗР). – СПб., 1875. – Т. VIII. – С. 353. 6 Jakóba Michałowskiego księga pamiętnicza / Wyd. A. Helcel. – Kraków, 1864. – S. 648. 7 “Оповідають, що Хмельницький, козацький старший, одержав надання на воєводство Валахії від турка, з обов’язком віддавати його державі всі вазальні прибутки, які добуде в цій країні” (папський нунцій Торрес, 10. Х. 1648: Жерела до історії України-Руси. – Львів, 1919. – Т. XVI. – С. 26). 8 Лист В. Бєчинського з Константинополя, 30. І. 1649: Jakóba Michałowskiego księga pamiętnicza. – S. 362. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 120 вічного володаря, прийняти за пана і оборонця, вашу цісарську милість, пана мойого милостивого, як того, якого сили ніяка держава не стримає задля численності рицарських людей у державі в. ц. милості, – до яких і наше запорізьке військо бажає приєднатися і залишатися вічними вазалями, обіцюючи всяку прихильність і охоту та готовість ставати у триста тисяч за найменшим наказом в. ц. м. На це послушенство, віру і підданство, дозволь в. ц. м. вислати пограничних пашів, силістрійського і білгородського, при яких ми потвердили б це присягою, подавши їм під владу цю державу, добуту шаблею. Якщо накажеш в. ц. м. і останок Королівства і Литву відібрати, не приводячи багато свойого війська, я цими ж моїми людьми в короткому часі доконаю того. Про це тільки прошу покірно в. ц. м., щоб дозволив з прихильністю прийняти цей наш добрий афект і дарунок, і дав вільне ухо як моїм послам, так і святому константинопольському патріархові нашої грецької релігії, до якого самі наші старші через духовних17* з уповноваженням своїх послів виправили, щоб в. ц. м. вже вічно схотів взяти під своє щасливе панування, – приєднавши цю державу до волоської і мультанської землі. А мені, підніжкові своєму як вже перше я просив, так і тепер повторюю моє прохання, – волоське господарство конферував; теперішній є зрадником в. ц. м., мойого милостивого пана”. Слідує закінчення, дата і підпис: “Найнижчий підніжок в. ц. м., Богдан Хмельницький, гетьман запорізького війська і всієї Русі”9. В історичній літературі автентичність цього листа уважається сумнівною10. У загальному змісті лист відповідає тогочасній ситуації: справді запорізьке військо завоювало “половину Королівства” – такого вислову уживав і кримський хан; можна допустити і чванливі обітниці зібрати 300000 війська і завоювати решту Польщі і Литву; можлива є звістка про посольство до царгородського патріарха. Але мало правдоподібне є те, щоб Хмельницький вже осінню 1648 р. заявляв охоту піддатися під владу султана, бажав скласти присягу вірності, хотів, щоб Україну приєднано до Молдавії і Валахії, та щоб султан надав йому молдавське воєводство. Все те було можливе щойно у пізнішому часі, у перего- ворах 1649–1651 рр., як про це буде мова далі. Лист треба вважати підробкою якоїсь людини, що хотіла скомпромітувати Хмельницького, як прихильника турецького підданства <11>. Але можна припускати, що осінню 1648 р. Хмельницький вів якісь переговори з Портою і чутки про них використано, як основу для підроблення цього листа18. IV Певніші відомості про українсько-турецькі переговори маємо з 1649 р. Спроб зв’язатися з Константинополем Хмельницький робив декілька. Польський післанець, що був у Чигирині в липні 1650 р., приводить слова Хмельницького, що він нарікав на молдавського воєводу, Василя Лупула: “[...] підчас війни з ляхами 9 Barącz Sadok. Pamiętnik zakonu ww. oo. bernardynów w Polsce. – Lwów, 1874. – S. 136–137 [ДБХ. – С. 626–627; з датою 18 (28) листопада 1648 р. (прим. ред.)]. 10 Грушевський М. Історія України-Руси. – К.; Відень, 1922. – Т. VIII. – Ч. ІІІ. – С. 135. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 121 писав я декілька разів до цісаря його милості, а він листи переймав і ляхам відсилав [...]”11. Одне з цих посольств дійшло до Константинополя; подав про нього відомість з Варшави кам’янецький каштелян: “добув вістку з Порти, з Константинополя, що Хмельницький там робив заходи добути перемогу, обіцюючи, що всі міста і країна, в якій зможе запанувати, прийме магометанську віру; та що прохання козацького гетьмана прийняли тут і вислухали з великим вдоволенням і зовнішними обітницями”12. Це посольство могло бути в Константинополі весною 1649 р. Мабуть про те саме посольство писав Адам Кисіль полковникам запорізького війська: “Така є відомість, що пан гетьман турецькому цісареві своїм секретним листом мав піддатися, обіцюючи бісурманській державі землю всім нам рідну, христіянську, щоб турецький цісар орді і силістрійському паші наказав нас воювати”13. Вістка Кисіля про те, немов Хмельницький заявив бажання піддатися султанові, є, очевидно, видумкою самого Кисіля; в інших джерелах з того часу про це нема ніяких згадок. Так само безсоромно19 видумане і те, що гетьман обіцював поширювати магометанську віру, – пізніше також поляки поширювали такі брехні, щоб компромітувати Хмельницького. Мета весняного посольства до Порти була мабуть тільки в тому, щоб добути турецьку допомогу проти Польщі. Про це є декілька вісток. Кам’янецький каштелян 1 травня 1649 р., оповідаючи про приготовлення Хмельницького до війни з поляками, додає, що “туркам, що коло Буджаків і Дунаю живуть, на ту ж услугу наказано”14. В іншому листі, з 5 травня, той сам кореспондент висловлюється так: “Силістрійський паша з турками добрудзькими, білгородськими і всіма поближчими до Дунаю, багато має помагати козакам, бо йому це наказано від Порти”15. Також король Ян Казимир в універсалі з липня 1649 р. повідомлював, що “[...] Хмельницький порушив на нас турків поближче Дунаю [...]”16. Але не маємо ніяких вісток про те, чи справді турецька допомога була надіслана. З інших джерел довідуємося, що Хмельницький у свойому листуванні з Портою заступався також за хана Іслам Гірея. Військовий писар Іван Виговський таке оповідав російському послові Гр. Неронову, в листопаді 1649 р.: “[...] коли кримський хан пішов з війни у свою землю, [гетьман] вислав від себе своїх послів до турецького царя, щоб турецький цар кримського царя не переміняв і 11 Архив Юго-Западной России (далі – АЮЗР). – К., 1914. – Ч. ІІІ. – Т. IV. – С. 497. В іншому варіанті сказано, що Хмельницький здавна хотів піддатися Порті, “але волоський господар, як цісарський зрадник, затримував їх і переймав, а до Польщі відсилав” (Jakóba Michałowskiego księga pamiętnicza. – S. 554). 12 Звіт Торреса, 29. V. 1649 р.: Жерела до історії України-Руси. – Т. XVI. – С. 43. 13 Grabowski Ambrozy. Ojczyste spominki. – Kraków, 1845. – T. II. – S. 26. 14 Ibidem. – S. 17. 15 Ibidem. – S. 19. 16 АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. IV. – С. 286. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 122 ніякого утиску йому не чинив [...]”17. Мова йде про посольство після зборівського походу, отже осінню 1649 р. Папський нунцій у Варшаві, Торрес, у грудні 1649 р. мав вістку про ще одне посольство Хмельницького до Порти: “Кажуть, що вислав три посольства – одно до турка, друге до татарського хана і третє до Трансильванії; жадає допомоги і обіцює їм допомагати в якій-небудь потребі з 40000 козаків”18. Як з огляду українсько-турецьких зносин 1648–1649 рр. видно, вони не довели до тісніших зв’язків між обидвома країнами. Ініціатором їх був кримський хан, і Хмельницький своїми посольствами в першу чергу укріплював становище хана в Порті. Для себе Хмельницький вимагав, щоб султан не заборонював ханові давати і далі допомогу Україні. Можливо просив також, щоб султан прислав допомогу і турецьким військом. Це були справжні прагнення Хмельницького. Зате треба відкинути вістки, що Хмельницький заявив охоту піддатися під владу султана – навіть у пізнішому листуванні (1650 р.) український гетьман таких заяв не складав. Відношення Хмельницького до Порти можна схарактеризувати, як дуже стримане20. Хоча він вислав ряд посольств до Константинополя і утримував добрі зв’язки, то не брав на себе ніяких політичних з’обовязань супроти султана. Це ішло по лінії загальної політики Хмельницького. Ведучи війну з шляхетською Польщею, він шукав для України тривкого союзника і таким союзником він уважав Росію. У найближчий час після перемог на Жовтих Водах і під Корсунем, 8 червня 1648 р., Хмельницький вислав листа до царя Олексія, з заявою: “бажали б ми собі самодержця господаря такого, як ваша царська вель- можність, православний христіянський цар”. Такі самі прагнення він висказував у листах до прикордонних російських воєвод, та через послів запорізького війська, висиланих до Москви. Таке бажання він висловив через свого посла, полковника Силуяна Мужилівського на початку 1649 р., через царського післанця В. Михайлова, в лютому 1649 р., через полковника Федора Вешняка, у перего- ворах з царським післанцем Унковським у квітні 1649 р. та з Гр. Нероновим в листопаді 1649 р.19. Це був постійний твердий напрямок політики Хмельниць- кого: він не минав ніякої нагоди, щоб роз’яснювати російському урядові вагу українсько-російського союзу, який уважав основою майбутнього України. Одночасно Хмельницький вів переговори з іншими сусідами – з Польщею, Молдавією, Валахією, Трансильванією, але все те були тільки побічні, допоміжні заходи. Так само вступив він у зв’язки з Туреччиною, але не ангажувався силь- ніше, не з’обовязувався до ніякого тривкого союзу. 17 Акты ЮЗР. – Т. VIII. – С. 316. 18 Жерела до історії України-Руси. – Т. XVI. – С. 63. 19 Петровський М. Н. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648–1654 рр.) [= Нариси з історії України, вип. 4]. – К., 1940. – С. 51–59; Акты ЮЗР. – Т. VIII. – С. 311. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 123 V В тому часі Хмельницький не тільки не в’язався тіснішою приязню з султа- ном, але навіть готов був вести війну з Туреччиною. Після успішного закінчення походу на Польщу літом 1649 р. зв’язки з Тур[еччиною] для Укр[аїни] вже не були такі важливі, як давніше. Зборів[ський] мир поклав осно[ву] миру із Польщ[ею], і спершу здавало[ся], що цей мир буде тривкий. Отже для Б. Хм[ельницького] не були потрібні допомоги Туречч[ини]. Як мало цінив Хм[ельницький] Порту видно з того, що він готов був навіть [...]21. Туреччина від [1645 р.]22* перебувала у війні з Венеці[єю] [...]23. Ці невдачі могутньої турецької імперії зробили велике враження в Європі. Всі давні вороги Туреччини – Австрія, Іспанія, папський Рим, Польща – уважно стежили за цими подіями, маючи надію використати для себе ослаблення турків. Венецькі посли і агенти пильно підтримували ці настрої, прагнучи з’організувати європейську протитурецьку лігу, як це плановано 1645–1646 рр. До цих планів приєдналися також балканські слов’яни, які чекали визволення з турецького ярма, та деякі турецькі вазальні держави. Найпершим протектором визвольного руху став воєвода Валахії Матвій Басараб: в його столиці Терговиште під кінець 1649 р. відбувся таємний слов’янський з’їзд під проводом католицького болгарського епископа, Деодата. Зі з’їзду вислано до Польщі окремого висланника Петра Пар- чевича20. Трансильванський посол в Конст[антинополі] говорив про спіль[ний] виступ Ав[стрії], Поль[щі], Тран[сильванії], Мол[давії] та Вал[ахії] проти Тур[еччини]21.24 Розійшлися також чутки, що проти султана готов повстати кримський хан, Іслам Гірей. Хан ніби-то не міг наладити відносин з урядом нового султана Могамеда IV. Він висловлював обурення, що убито султана Ібрагіма, що був спокревнений з ним, не хотів визнати султаном малолітнього Могамеда, заявляв власні претензії до султанського престолу. З другого боку, турецький уряд робив закиди ханові, що він без дозволу Порти напав на Польщу, без її відома склав мир, не прислав до Константинополя видатних бранців та звільняє їх по своїй волі22. Відомості про напружені турецько-кримські відносини мав також Хмель- ницький і навіть раніше, чим вони появилися на заході. У розмові з російським послом Унковським у квітні 1649 р. Хмельницький говорив: “Коли за божою допомогою цю війну (з Польщею) закінчимо в доброму щасті, цар (хан) з усім Кримом також хоче визволитися з неволі турецького султана і закликає мене і все запорізьке військо у поміч собі і передає нам турецький полон і здобичу, так, 20 Кордуба М. Венецьке посольство до Хмельницького // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка (далі – ЗНТШ). – Львів, 1907. – Т. 78. – С. 55. 21 С. Ренігер, авс[трійський] резид[ент] при Порті, 17. Х. 49: Жерела до історії України- Руси. – Львів, 1911. – Т. ХІІ. – С. 121. 22 Польські звідомлення: Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1928. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 33–34; звіт Торреса з 5. ІІІ. 1650: Жерела до історії України-Руси. – Т. XVI. – С. 74– 75; звіт Ренігера: Там само. – Т. ХІІ. – С. 121. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 124 як і ми передали йому польський полон і здобичу – і ми за божою допомогою будемо йому помагати. Надіємося, що бог дозволить кримському ханові визво- литися з турецької неволі, бо тепер турецький цар дізнав від німців великої шкоди, німці побили у нього багато людей і на Білому (Середземному) морі шлях до Єгипту при них”23. Пізніше, у листопаді 1649 р., Хмельницький знову говорив Гр. Неронову, що хан хоче піддатися під владу російського царя. Неронов заявив, що це не- правдоподібне, бо хан залежить від султана і той може його усунути. Але Хмельницький відповів: “Давніше турецький цар часто переміняв кримських ханів і вони його боялися, а тепер турецький цар сам боїться кримського хана і великого запорізького війська, і ніякої влади турецький цар над кримським ханом не має; кримський хан не слухає його наказів і надіється кримський хан на геть- мана; і запорізьке військо ніколи кримського хана не зрадить і далі кримський хан не буде слухати ніяких наказів турецького царя”24. Опозиційне становище кримського хана до султана мало очевидний вплив на Хмельницького, який вже давніше ставився недовірчиво до Туреччини, а тепер був добре поінформований про внутрішну слабість турецької імперії. Відомості про повстанчі рухи балканських слов’ян доходили до нього безпосе- редно від слов’янських емігрантів і висланників та інших невдоволених підданців султана, що приходили на Україну <12>. “Кримський цар і волохи, і серби, і мунтяни, і білгородські князі до нього безнастанно присилають з тим, щоб запорізьке військо ішло війною на турецького султана”, – оповідав Хмельницький Неронову25. Деякі з слов’янських виходців відомі нам по іменам. Так, сербин Василь Данилович приїхав з Сербії на Україну в 1648 р., вступив до запорізького війська і став на роботу у військовій канцелярії26. Другий сербин Микола Маркович працював також при військовому писарі, який посилав його до Константинополя на розвідку27. У пізнішому часі приїхав на Україну з Мунтянії (Валахії) капітан Іван Юрієвич Сербин, “роду великого і доброго – потрібний і розсудний до війська на побіду на невірних іноплемінників, що переслідують нас і віру нашу православну”28. Війна Венеції з Туреччиною, визвольний рух балканських народів, опозиційні виступи кримського хана, зазиви з боку пригнічених слов’ян – все те укріплювало Хмельницького у його протитурецьких настроях. Він почав захоплюватися планами війни з Туреччиною. Поль[ський] агент у Відні Вісконті оповідав, що Хм[ельницький] писав до Яна Каз[имира], намовляючи підняти війну з Тур[еччиною] – переконуючи його різ[ними] доказами та впевняючи про успіх29.25* 23 Історія України в документах і матеріалах. – К., 1941. – Т. ІІІ. – С. 169. 24 Акты ЮЗР. – Т. VIII. – С. 313. 25 Там само. 26 Там само. – Т. ІІІ. – С. 453–455. 27 Там само. – Т. Х. – С. 580. 28 Там само. – Т. XIV. – С. 61–62. 29 Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – Док. 94. – С. 124; пор. лист Яна Каз[имира] 12. ХІІ. 49: Там само. – Док. 96. – С. 124; Ф. Лізоля 20. ІІ. 50, 30. ІХ. 50: Там само. – С. 128, 137. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 125 У розмовах з російським послом Нероновим у листопаді 1649 р. Хмель- ницький так з’ясував свої плани: “Якщо ляхи з ним і військом запорізьким мирові договорні статті на сеймі звершать і закріплять по правді, нехай буде відомо государю, й. цар. величеству, що прохаючи у Бога милості, договорившися з кримським царем та з волохами, сербами і мунтянами, хоче промишляти над турецьким царем; а кримський цар та волохи, серби, мунтяни і білгородські князі до нього безнастанно присилають з тим, щоб запорізьке військо ішло війною на турецького царя. І нині у нього виготовлено на Дніпрі під Кодаком триста човнів, а він наказав тепер ще на додаток виробити двісті човнів на те, щоб йому в цих човнах посилати на війну на турецького царя запорізьких козаків водяним шляхом, а сам гетьман з запорізькими козаками, зібравши велике військо, піде суходолом на Білгород. І в турецькій землі гетьману і запорізькому війську є де добути здобичу. І про те він знає певно, що турецькому цареві проти нього не буде ким стати, тому що багато його війська побили венеційські німці”30. Плани турецької війни не були приховані в тайні, про них говорено широко, як це Неронов чув “від багатьох людей”: “[...] помирившися з ляхами, гетьман і все запорізьке військо буде помагати кримському цареві. Кримський цар також хоче висвободитися з неволі турецького царя, щоб турецький цар не мав над ним ніякої влади; у гетьмана і всього запорізького війська думка одна і хочуть помагати кримському цареві. Як довершиться між ляхами і запорізьким військом сейм і мирові договорні статті закріплять, гетьман і запорізьке військо зараз рушаться на допомогу кримському цареві проти турецького царя; а полон і вся добича запорізькому війську так, як і вони (татари. – І. К.) польську землю воювали і ляцький полон і добичу брали – а кримський цар до нічого не має мішатися. Вони мають надію, що турецькому цареві проти них і кримського царя не буде кого поставити, тому що і так турецькому цареві військо побили венеційські німці і стали сильніші від нього. А як військо запорізьке піде війною проти турецького царя, і греки допоможуть козакам, а греків, православних христіян, багато. І турецька земля не запустіє без бусурман, а православні христіяни будуть жити по давному, як колись була благочестива віра при цареві Константині. А як Бог поможе і православна христіянська віра добуде над бусурманами побіду і перемогу, всі бусурмани будуть боятися православних христіян”31. VI Вістки про приготовлення Хмельницького до турецької війни доходили також до західних країн. Венеційський амбасадор при австрійському дворі при кінці листопада 1649 р. писав папському нунцієві у Варшаві, що Венеція вже перед кількома тижнями мала вісті про те, “що козаки готовляться з великим числом чайок до походу на Чорне море”32. Нунцій Торрес у лютому 1650 р. 30 Акты ЮЗР. – Т. VIII. – С. 313. 31 Там само. – С. 314–315. 32 Кордуба М. Венецьке посольство до Хмельницького. – С. 18 [ЗНТШ. – Т. 78. – С. 68. – Док. 3 (Сагредо до сенату, Відень, 27 листопада 1649 р.). І. Крип’якевич користувався відбиткою статті М. Кордуби, де є інша нумерація – від першої сторінки (прим. ред.)]. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 126 занотував вістку, що Хмельницький приготовив тисячу чайок до морського походу33; у березні він мав відомість, що Хмельницький з великим військом перейшов Дніпро, щоб з’єднатися з татарами до походу проти турків34. Чутками про плани Хмельницького цікавилася також Польща. Для польського уряду було б дуже вигідно пустити козаків на море, щоб відвернути їх від самої Польщі. Коронний канцлер Оссолінський, який провадив в 1646 р. переговори з запорізькою старшиною про турецьку війну, тепер заохочував Хмельницького вислати на море “непослушних”35, тобто невдоволених зборів- ським миром26. Особливу увагу на плани Хмельницького звернула Венеція. Венеційська республіка перебувала у війні з Туреччиною і для неї було незвичайно важливе добути “диверсію” проти турків зі сторони Чорного моря. Венеція знала добре сили Запоріжжя з переговорів в 1646 р.; тоді через руки короля Володислава передано запорожцям навіть венеційську допомогу на будову човнів. Тепер, коли Польща, ослаблена козацькою війною, не була в силі думати про війну з турками, Венеція рішила зв’язатися прямо з Хмельницьким, який добув славу великого полководця. Вже в листопаді 1649 р. венеційський посол у Відні, Сагредо, дістав від свойого уряду наказ увійти27 [у] зносини з Хмельницьким36. Він збирав інформації про Україну і про самого Хмельницького та приготовляв посольство до запорізького війська. Справа поступала поволі через те, що не можна було знайти людини, що піднялась би їхати в далеку сторону. Врешті за допомогою папського нунція знайдено відповідного посла в особі Альберта Віміни, вене- ційського підданого, що знав слов’янські мови. Він мав їхати на Україну від імені Сагреда, який і дав йому інструкцію. Посол мав передусім дізнатися, чи можна сподіватися виступу хана з допомогою козаків проти Туреччини, запевнити Хмельницького, що Венеція готова допомогти цим планам і затримати турецькі сили на морі і суходолі, а також дати грошеву допомогу. Повинен був дізнатися, чи козаки не хотіли б увійти у порозуміння з Молдавією і Валахією та як ставились би до допомоги Польщі. Якщо татари і запорізьке військо не думають про війну з Туреччиною, повинен старатися приєднати Хмельницького, з’ясувати, яке ім’я він має у Венеції, промовляти до його христіянських почувань і благородності серця, вказати на величність планів. Звернути увагу на могутність венеційського флоту, який на протязі 22 місяців блокував Дарданелі, не про- пускаючи і найменшого човна. Якщо б великий козацький флот появився на Чорному морі і перепинив транспорт харчів до Константинополя, у султанській столиці прийдуть народні розрухи і внаслідок цього розвалиться вся держава. Тепер великі венеційські кораблі оточують Дарданелі, і прийде ще ескадра галер. Посол мав перевірити, як приймає Хмельницький ці плани і переконатися, чи 33 Жерела до історії України-Руси. – Т. XVI. – С. 74. 34 Там само. – С. 75. 35 Кордуба М. Венецьке посольство до Хмельницького. – С. 28 [ЗНТШ. – Т. 78. – С. 78. – Док. 21 (Альберто Віміна до Сагреда, Варшава, 7 травня 1650 р.)]. 36 Там само. – С. 17 [ЗНТШ. – Т. 78. – С. 67. – Док. 1 (Сагредо до сенату, Відень, 13 листопада 1649 р.)]. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 127 Венеція може на нього рахувати; дізнатися, якої він вимагає допомоги і грошей, коли і з якими силами рушить. Дізнатися, які є внутрішні відносини між козаками, чи селяни, виключені з реєстру, що підіймали бунт, вже приведені до послуху37. Сагредо передав Віміні також вірчу28* грамоту, адресовану до Хмельниць- кого, що починалася такими словами: “Ім’я вашої ексцеленції відоме з незвичайної мудрості і особливої слави у всьому христіянстві, залишається також у мене у такому високому ступні пошани, на яку безперечно заслуговує. Тому я бажав, щоб була дана мені честь поцілувати руку вашої ексцеленції, і прохаю подати мені вашу прихильність, за яку подбаю віддячити справжними службами, якщо щастя дозволить мені їх подати”. Він просив дати віру всьому, що перекаже Віміна. “Я повинен поздоровити вас з великими надіями, які все христіянство покладає на вас і з нагодою, яка дозволить зробити безсмертним ваше ім’я, при- єднуючи до перемог і великих діл заслугу перед богом”; це особливо важливе для Венеції, яка це потвердить “пошаною і всяким іншим способом”. Передаючи слово Віміні, який має виконати його доручення, закінчує словами: “цілую руку вашої ексцеленції”38. Віміна добув авдієнцію у Хмельницького в Чигирині 3 червня 1650 р. Він передав своє посольство на основі інструкції, при чому підкреслював особливо те, що виступ козаків разом з татарами матиме великий успіх, бо Венеція зв’яже турецькі сили на морі і суходолі: прийде розгром Туреччини і буде визволений патріарх і нещасні христіяни, що перебувають під турецьким ярмом. Хмельницький дякував за присилку посольства і заявив, що вже давніше знав про воєнні успіхи Венеції та про ворохобню в Константинополі. Він охоче пішов би на цю імпрезу, якщо мав би упорядковані внутрішні справи і якби міг довіряти Польщі: між поляками є багато таких, що погрожують і шукають пімсти. Що до хана, то хоча він союзник, гетьман не може довіряти йому настільки, щоб залишити країну не забезпечену від татарських нападів. Він не залишить цього плану і передасть його раді; думає, що Венеція також буде підтримувати зв’язок. На заяву посла, що Венеція готова дати грошеву допомогу, не дав від- повіді. Питався, чи посол має польський паспорт і сказав, що згода короля необхідна. Згадав про турецькі плани короля Володислава, бо був послом від козаків; знає добре неохоту поляків до таких підприємств. Якщо кримський хан рішився б виступити проти турків, Хмельницький готов також до війни; радив Венеції вислати посла до хана і приєднати його, бо від його участі залежить успіх планів. Розпитувався, чому Венеція не порозумілася з Молдавією, Валахією і Трансильванією. Віміна відчував, що Хмельницький боїться порозуміння Криму з Польщею і рад би привести хана до війни з Туреччиною, тоді і сам рахував би на успіхи на Чорному морі. Військовий писар Виговський розпитував посла, чому не вислано посольства від венеційського сенату, а тільки від Сагреда. Пізні- ше Віміна дізнався, що Хмельницький мав нараду про пропозиції Венеції і всі 37 Там само. – С. 23–24 [ЗНТШ. – Т. 78. – С. 74–76. – Док. 16 (Інструкція для Альберто Віміни, квітень 1650 р.)]. 38 Там само. – С. 22–23 [ЗНТШ. – Т. 78. – С. 73–74. – Док. 15 (Сагредо до Б. Хмель- ницького через Альберто Віміну, квітень 1650 р.)]. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 128 учасники погодилися на морський похід, але Хмельницький не дав своєї згоди, поки не буде певний хана39. На посольство Хмельницький відповів Сагредові 3 червня 1650 р., листом латинською мовою. Він дякував за прихильність Венеції і заявляв, що в даному часі не може виконати її пропозицій. Король Володислав IV підготовляв війну проти турків і дав запорізькому війську гроші на човни – ці човни ще залишилися на Дніпрі, – але магнати не дозволили на війну; військо мусіло скласти союз з ханом; венеційська республіка повинна вислати посла до хана, – як він пого- диться, також запорожці готові дати допомогу Венеції, за згодою короля40. Про венеційське посольство Хмельницький так оповідав російському послові Унковському: “А із венеційської землі посол приходив до мене, щоб я їм дав допомогу на турецького царя морем; а у них з турецьким царем велика війна. І я венеційських послів відправив з тим: якщо кримський хан піде вам на допомогу, то я вам буду помагати; а якщо кримський хан вам на поміч не піде, то і я не можу дати вам допомоги, тому що кримський хан і орда зі мною у приязні, а вони під рукою турецького царя”41. Отже Хмельницький не відкидав у принципі плану турецької війни і допомоги Венеції; нові протитурецькі плани він брав, як продовження планів 1645–1646 рр. Але участь запорізького війська у війні він робив залежною передусім від участі кримського хана та від тривкого перемир’я з Польщею. Як зустрів венеційський сенат відповідь Хмельницького, цього точно не знаємо. Все-таки Венеція рішилася продовжувати переговори з запорізьким військом. У вересні 1650 р. до Варшави приїхав венеційський посол Кавацца і розпочав переговори з польським урядом про турецьку війну. Він також мав нараду з Віміною; обговорено справу нового посольства до Хмельницького, а також до хана. Але похід Хмельницького на Молдаву перебив ці плани; венеційська дипломатія рішила чекати на “сприятливіші умови”42.29* VІI30* Хоча Хмельницький був гарячим прихильником боротьби з Туреччиною, то все-таки не бачив в даному моменті можливості починати війну. Кримський хан, який спочатку ставився негативно до уряду Могамеда IV, пізніше все-таки погодився з Портою; в січні 1650 р. він вислав султанові листа, в якому заявляв готовість вислати на кожну потребу 100000 татар і 20000 козаків43. Отже надії, які мав Хмельницький на участь хана у війні проти Туреччини, виявились непевні. Також мир з Польщею, який був необхідний для протитурецьких планів, 39 Там само. – С. 32–39 [ЗНТШ. – Т. 78. – С. 82–89. – Док. 27–29 (листи Альберто Віміни до Сагреда, усі три зі Львова, 28 червня 1650 р.)]. 40 Там само. – С. 30–31 [ЗНТШ. – Т. 78. – С. 80–81. – Док. 25 (Б. Хмельницький до Сагреда, Чигирин, 3 (13) червня 1650 р.)]. 41 [Акты ЮЗР. – Т. VIII. – С. 350; Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 117 (прим. ред.).] 42 [Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 53, 141–142 (прим. ред.).] 43 Австрійський посол Ренігер. Константинополь, 29. І. 1650 р.: Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 127. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 129 показався нетривкий; в серпні 1650 р. умер коронний канцлер Оссолінський, який очолював мирову партію, а до більшого впливу прийшов великий гетьман Микола Потоцький, що вернувся з татарського полону. Ясне було, що магнати почнуть нову війну, щоб знову добути владу на Україні. Після довших суперечок і непорозумінь в червні31* 1650 р. відновлено договір між Польщею і Росією; Україна не могла рахувати на явну допомогу російського уряду. Це були причини, що Хмельницький не тільки не міг планувати війни з Туреччиною, але ще й мусів пильно дбати про те, щоб утримати приязні відносини з Кримом, що в тому часі був єдиним активним союзником. Тоді також Хмельницький увійшов у ближчі відносини з Туреччиною. На посилки і листування Хмельницького в 1648 і 1649 р. Порта не відповіла, мабуть, ніяким посольством від себе – принаймні про це не маємо ніяких даних. Є тільки чутка про це, ніби в січні [1650 р.] їхав до Чигирина турецький посол, – цю вістку подали донські козаки44, але потвердження цеї вістки немає <13>. Щойно 19 липня н. с. 1650 р. приїхав до Чигирина турецький посол, султанський “старший покойовий”, Осман32, якого проводив татарин Ойташ Одабаш, висланник очаківського бея33 Ромадана. Хмельницький перебував тоді на Лівобережжі і послові прийшлося чекати на нього 10 днів. Гетьман приймав його уперше 30 липня, а відправив 2 серпня. Посла приймали “з тріумфом”, з музикою, вислано за ним білого арабського коня, прибраного пишно гусарською зброєю, підчас авдієнції били з гармат. Посол не привіз ніяких офіційних дарів від султана, а тільки передав малі подарунки, мабуть від себе, – міхи фиг, ізюму, мікдалів, шапрану. Осман-ага привіз Хмельницькому листи двох султанських достойників, Бектеш-аги і Мурад-паші. Перший з них, “названий батько” султана, про якого ми вже згадували, хвалив гетьмана за те, що живе у згоді з ханом, і доручав далі утримувати приязнь. “Ми про це повідомили цісаря і цісар й. м. дуже з того тішився і обіцяв, якщо які неприятелі наступили б на вас, я вам помішником буду”. Турки готові дати допомогу, але під умовою, щоб запорожці “ані морем, ані полем” не робили шкоди турецьким землям, та щоб давали знати про наміри ворогів. З вдоволенням прийнято вістку, що Хмельницький готов вислати своїх послів (треба розуміт[и] як “вел[иких] послів”)34: “цісар й. м. дуже втішився і мовив: дай боже, щоб тільки прийшли, буду їх добре шанувати”. Як прийдуть посли, тоді буде присланий лист від султана і дарунки. Мурад-паша писав, що листи “з руського письма на турецьке перекладено” і потвердив, що Бектеш-ага писав з відома султана. Прислав листа також очаківський бей Мурад: від себе заохочував Хмельницького вислати послів до Порти, повідомлював, що у всьому допомагає Бектеш-ага і син його візир; поручав також Османа-агу, як впливову людину. Мурад-бей заперечував ворожій клеветі, немов він вимагає від Хмельницького 40000 таларів; закликав “ясневельможного цісаря з правої руки не пускати, а царя кримського з лівої”45. 44 Донские Дела [= Русская историческая библиотека, т. ХХІХ]. – СПб., 1913. – Кн. IV. – С. 363. 45 Акты ЮЗР. – Т. VIII. – С. 352–354 [Воссоединение Украины с Россией: В 3 т. – М., 1954. – Т. ІІ. – Док. 181. – С. 436–437 (прим. ред.)]. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 130 У старому турецькому копіарії знайшовся лист султана Могамеда до Хмельницького з35 датою 10 серпня 1650 р.; орієнталіст Рипка висловив погляд, що цей лист36* був виготовлений для цього посольства, але не був висланий з Османом. Хмельницького титуловано словами: “Пихо володарів народу Месії, вибраний з могутніх між Назареями, гетьмане війська запорізького”. Султан потверджував, що одержав листа Хмельницького, присланого “через одного з визначних ваших людей”, та висловлює похвалу за дружбу з ханом і [за] те, що стримано набіги запорожців на турецькі землі. “[...] повідомили ви нас, що ви вірно і щиро прагнете бути підданцем нашого могутнього двору і належати до числа слуг, обнятих нашою ласкою. А що наші височайші двері і блаженний цісарський поріг отворені для ворога і для приятеля, коли вони заявляють ба- жання вірно і щиро служити, то і це ваше прохання вислухано, і ми вас у під- данство прийняли, а посол ваш, що потерся лицем до нашого височайшого стремені, відзначений кафтаном”46. Зміст листу цілком інший, як листів Бектеш- аги і Мурад-паші: в тамтих листах згадується тільки, що Хмельницький готов вислати послів, а тут йде вже мова про посольство “одного з визначних людей”; там нема ніякого натяку, що Хмельницький заявляв охоту піддатися султанові, а тут вже султан приймає гетьмана у підданство. Отже проект листа походить з пізнішого часу і до посольства з липня 1650 р. не належить. На турецьке посольство Хмельницький відповів листом, якого дата не збереглася – коло 2 серпня н. с. 1650 р.37. До султана звертається словами: “Наясніший, милостивий цисарю турецький, пан наш велце милостивий”. Висловлює радість з листа, одержаного від Бектеш-аги, просить, щоб султан “на нас, слуг своїх, бил ласкав”, запевняє про приязнь з ханом, “жесми готови всегда до услуг вашей цесарской велможности”, заборонив козакам нападати на турецькі землі. Дотепер не висилав послів: “тераз обачивши милостивой ласки вашей цесарской милости, послов наших до вашей цесарской милости з вірним поклоном посилаєм от всего войска запорожского”; буде повідомлювати про наміри ворогів, також московського царя47. Польський висланник Колонтай, що перебував тоді в Чигирині, передає чутку, що Хмельницький просив допомоги проти поляків і жадав, щоб султан усунув молдавського воєводу (Лупула), що переймав його листи до Порти і відсилав полякам48. 46 Rypka Jan. Z korespondence Vysoké Porty s Bohdanem Chmelnickým [= Aus der Korres- pondenz der Hohen Pforte mit Bohdan Chmelnicki] // Sborník věnovaný Jaroslavu Bidlovi. – Praha, 1928; переклад: Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1931. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1539–1540. 47 Акты ЮЗР. – Т. VIII. – С. 354. 48 Про турецьке посольство звіт Колонтая, післанця краківського воєводи Д. Заслав- ського: АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. IV. – С. 497–500 і другий текст, с. 500–501; інший текст: Jakóba Michałowskiego księga pamiętnicza. – S. 554–555; Rawita-Gawroński Franciszek. Sprawy i rzeczy ukraińskie. Materiały do dziejów kozaczyzny i hajdamaczyzny. – Lwów, 1914. – S. 127– 131; короткі звістки – Піноччі: Grabowski Ambrozy. Ojczyste spominki. – T. II. – S. 107; Торрес: Жерела до історії України-Руси. – Т. XVI. – С. 88–89. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 131 Разом з Осман-агою Хмельницький вислав до Порти послів запорізького війська: це були Антін Жданович, київський полковник, Павло Яненко Хмельницький, братанич гетьмана, білоцерківський сотник та товмач Павло49.38 Хмельницький так оповідав російському послові Унковському про посоль- ство: “Посли з турецької землі до мене були прислані для доброї справи, хотять зі мною і з військом запорізьким бути у вічному мирі”; він вислав і своїх послів “з тим, що ми хочемо бути з ними у добрій згоді”50. Перед польським вислан- ником Хмельницький висловився так: “Маю царя турецького, пана мойого ми- лостивого, помішником певним”51. Вістки про турецьке посольство зробили велике враження в Польщі; Ян Казимир в інструкції на сеймики писав: “Подався він під протекцію турецького цісаря, з його вдоволенням, прийняв при наших послах послів від Порти, своїх резидентів виправив до Порти з підданством, і там для повідомлювання про плани тримає своїх резидентів”52. Докладні відомості про посольство вислав також варшавський нунцій Торрес до Риму53 і австр[ійський] посол у Варшаві Лізоля до Відня54.39* Хмельницький уважав своє становище в Порті, завдяки посольству Османа- аги, настільки певним, що рішився, не чекаючи дозволу султана, порахуватися з молдавським воєводою Василем Лупулом, що був польським союзником. З по- чатком вересня 1650 р., разом з ханом, несподіваним, блискавичним походом напав на Молдавію і присилував Лупула приняти важкі умови, між іншим погодитися на шлюб його доньки Розанди з гетьманським сином, Тимошем. На Україні було переконання, що Хмельницький мав на те згоду Порти. Чиги- ринський козак Іван Болеваченко, що був послом до Молдавії, говорив: “[...] ми за наказом турецького царя волоську землю повоювали за їх неправду”55. Таку саму чутку повторював у Відні польський агент, Вісконті56.40* На заході була навіть чутка, що Хмельницький дістав назначення на молдавське господарство57. Але на основі прямих вісток з Константинополя, які мав австрійський посол, можна ствердити, що турецького дозволу не було і молдавський похід зробив в Порті немиле враження58. 49 [Примітка дописана і закреслена рукою І. Крип’якевича:] Імена послів у реляції Колонтая: АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. IV. – С. 500; в листі патріарха Парфенія: Буцинский П. И. О Богдане Хмельницком. – Харьков, 1882. – С. 90; і у звіті В. Унковського: Акты ЮЗР. – Т. VIII. – С. 350. 50 Акты ЮЗР. – Т. VIII. – С. 350. 51 Jakóba Michałowskiego księga pamiętnicza. – S. 554. 52 Ibidem. – S. 581. 53 Жерела до історії України-Руси. – Т. XVI. – С. 88–89. 54 Там само. – Т. ХІІ. – С. 134. 55 Акты ЮЗР. – Т. VIII. – С. 341. 56 Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 143. 57 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 88. 58 Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 139. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 132 VIII Посольство Хмельницького, яке очолював полковник Жданович, було прийняте в Порті дуже прихильно. Це стверджують різні вістки. Австрійський посол Ренігер писав з Константинополя 10 жовтня 1650 р.: “Великий візир на прощання дав їм авдієнцію і надягнув на них не тільки кафтани, але крім цього гарні шати”59.41* Козак Грицько Канівець, якого брат їздив з посольством, оповідав, що “гетьмановим послам у турецького султана честь і жалування було велике”60. Адам Кисіль мав відомість, що Ждановича прийнято “більш ніж ласкаво”61. Також Микола Потоцький передавав звістку, що султан “дуже ласкаво послів прийняв і допустив до поцілування краю шати своєї, обдарував”62.42* Також російський духовник Арсеній Суханов, що бував у Чигирині, дізнався, що султан прийняв гетьманського посла з великою почестю, дарував його так, як ніякого посла ще не приймали63. Післанці Радзєйовського, що також їздили до Чигирина, дізналися, що Жданович дістав від султана сім пар шат золотоголових і коня з турецьким сідлом64. Тільки одне джерело подає вістку, немов запорізьких послів прийнято неласкаво – це післанець Радивила, Мисловський, що мав це чути від учасника посольства, білоцерківського хоружого Івана: ніби султан мав назвати козаків свавільниками, що побраталися з такими ж свавільниками, татарами, і сплюндрували Молдавію; ніби казав їх постинати і тільки польський посол спас їм життя65. Може, в цьому є відгомін про ці труднощі, які зустріло посольство, коли до Константинополя прийшли вісті про молдавський похід Хмельницького; інше джерело, австрійський посол, оповідав, що українські посли не вміли вияснити цих подій66. Але якщо були якісь труднощі, то видно посли їх перебороли, коли добилися такого пишного прийому, про який говорять інші свідки43. Але яких справ торкалися переговори і які політичні успіхи добуло посольство, про це не знаємо нічого певного, тільки різнородні чутки. Микола Потоцький передавав вістки, що Хмельницький піддався Туреччині і погодився на гарач, а за те дістав корогву на адміністрацію завойованих воєводств67. Кисіль ніби дізнався від перекуплених ним козаків, що Хмельницький дістав від султана титул “сторожа Отоманської Порти”68; на основі листа Кисіля Торрес подавав також до Риму відомість, що Хмельницький склав присягу вірності султанові69. 59 Там само. 60 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 131–132. 61 Там само. – С. 132. 62 Там само. – С. 109; Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 142. 63 Белокуров С. Материалы для истории русской церкви. “Статейный список” и “Прения с греками о вере” Троицкого Сергиева Богоявленского монастыря строителя – старца Арсения Суханова // Христианское Чтение. – 1883. – Кн. ХІ–ХІІ. – С. 693. 64 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 156. 65 Там само. – С. 214. 66 Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 139. 67 Там само. – С. 142; Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 109. 68 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 132. 69 Жерела до історії України-Руси. – Т. XVI. – С. 95. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 133 Польський агент Вісконті поширював в Австрії чутку, що Хмельницький обіцював Порті не тільки Польщу, але всю Західну Європу з самим Римом70.44 Але пізніше всі ті вісті виявилися неправдиві. “Нема вже сумніву, – писав Торрес 26 листопада45* 1650 р., – що він не склав ще присяги вірності туркові, що не одержав від нього корогви та що не обіцював йому знову підняти зброю проти польського королівства, воювати також інші країни і зробити їх підданими отоманської держави”71. Інші джерела оповідають про не такі широкі, але більш правдоподібні здобутки українського посольства. Альбрехт Радивил подає звістку, що Порта пробачила козакам і татарам спустошення Молдавії72. Кисіль між своїми фантастичними відомостями мав і одну правдоподібну, що посольство дякувало султанові за дозвіл, даний ханові, помагати запорізькому війську і просило, щоб новим наказом це потверджено; султан дав такий наказ ханові, а також наказав, щоб війська румелійські, мунтянські і волоські (молдавські) були готові, на допомогу козакам, коли цього буде потреба73. Кореспондент з Бакова на Молдаві46* повідомлював також про такі накази, між іншими, і трансильванському князеві74. Пізніше (1651 р.) із сл[ів] одного з коз[ацького] посольства Антона Жд[ановича], Івашка Колодієва, рос[ійський] пос[ол] дізнався вістей, немов-то султан за допомогу жадав Кам’янця75.47* Посольство добуло також важливий привілей для України – утримувати свойого резидента та постійного посланника в Константинополі. Це була цінна позиція, бо Константинополь був тоді одним із центрів міжнародної політики. Для українського резидента Порта визначила окремий двір76. Полковник Жданович, що очолював посольство, вернувся на Україну, але один з його товари- шів, не знаємо, котрий саме, залишився в Константинополі77. Разом з Ждановичем приїхав знову Осман-чауш: в Чигирині був 6 листопада с. с. 1650 р. Привіз він дарунки для Хмельницького – два турецькі коні, оправну шаблю і бердиш78. Посол привіз також листи від султана та турецьких достойників. Зміст “височайшого листа” Могамеда IV, пересланого Османом, знаємо з пізнішого листа візира Агмеда, що “[...] його величність... зволив вас за нашим проханням і рекомендацією прийняти в підданство”79.48* Про інші листи Хмельницький згадує коротко у своєму листі яничарському азі49: “вырозумевши из листа цесаря е. м. и из ыных листов от их милости до нас присланых, что в милости своей сохраняти изволяєте […]”80.50 70 Там само. – Т. ХІІ. – С. 144. 71 Там само. – Т. XVI. – С. 96. 72 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 132 (Гурмузакі). 73 Там само. 74 Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 147. 75 Акты ЮЗР. – Т. ІІІ. – С. 474 (звіт Гр. Богдан[ова]). 76 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 132. 77 Белокуров С. Материалы для истории русской церкви. – С. 683. 78 Оповідання Суханова: Там само. – С. [683,] 693. 79 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1541. 80 Там само. – Ч. І. – С. 133 [ДБХ. – С. 204–205 (прим. ред.)]. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 134 Осман залишився в Чигирині майже місяць, від’їхав після 1 грудня с. с. 1650 р. – це звернуло увагу, бо дипломатичні турецькі звичаї вимагали, щоб султанських послів відправляти, як можна, скоро: “Чауш турецький, що тепер приїхав, зістанеться в Чигирині якийсь час – чи то з наказу візира, щоб роз- відатись, що тут між нами буде діятись, – чи з волі гетьмана запорізького”81. Як-небудь воно було – в Чигирині підготовлялися тоді важливі рішення. На жаль, про сам хід переговорів не дійшли до нас ніякі ближчі відомості – переговори велися в тайні. Про вислід їх знаємо із листів Хмельницького до Порти. У повному тексті зберігся згаданий вже лист до яничарського аги з 1 грудня с. с. 1650 р. Хмельницький писав, що повідомив військо про листи турецьких панів51* та про прихильний прийом запорізького посольства, а далі просив допомоги у таких справах52: щоб султан наказав ханові давати допомогу, якщо буде наступати який неприятель; щоб не гнівалися, що гетьман не посилає по- сольства, але наперед мусить дізнатися, що вирішать поляки на сеймі, тоді вишле з певними відомостями; що вислав послів до Москви, щоб морем, ні полем не вривалися у турецьку державу; що закріпив приязнь з молдавським воєводою і просить, щоб написати воєводі, щоб додержував приязні і не сприяв ляхам; щоб не вірено неприятелям, що оклеветують запорізьке військо перед султаном; щоб в разі, коли б неприятель в скорому часі напав, Ромадан-бей дав допомогу військом82. Нема ніяких висловів про підданство53. Лист Хм[ельницького]54* до султана не зберігся, але згадує про нього Могамед IV у своїй відповіді гетьманові; Хмельницький просив там військової допомоги проти ворогів (“писали ви про ваше військо і ваших ворогів”), і немов- то висловлював заяви підданства55* (“я переконався, що ви віддані серцем і душею моїй великій імперії, і що ви тверді і постійні у вашому підданстві і послусі”)83. Зміст листа Хмельницького до великого візира Агмеда знаємо також тільки з відповіді того ж Агмеда: “Ви висловили в них (листах. – І. К.) вашу покору, – пишете, що далі з усім військом запорізьким (Сари-камиш) пробуваєте в непо- хитнім підданстві падишахові і тішитеся, що його величність – як свідчить пересланий з тим Осман-чаушем височайший лист і наше приятельське писання, зволив вас за нашим проханням і рекомендацією прийняти в підданство. Далі висловлювали ви прохання, щоб ми (в[еликий] візир) і далі вставлялися за вами (перед султаном), як буде до того нагода”. Гетьман просив ще у листі, щоб на- казано ханові давати йому допомогу, та щоб не вірено наклепам польських послів; вияснював також, що відбувається польський сейм і на ньому є присутний ко- зацький делегат84. 81 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 132. 82 Там само. – С. 132. 83 Памятники, изданные Киевской комиссией для разбора древних актов (далі – Памятники). – 2-е изд., доп. – К., 1897. – Т. ІІ. – Отд. ІІІ: Материалы для истории Малороссии. – С. 585–587. 84 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1541–1543. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 135 В листі до Бектеш-аги Хмельницький писав також про допомогу хана56, про молдавського воєводу і причини, чому не висилає послів85. Як видно із листів, Хмельницький домагався допомоги Порти у таких справах: 1. Щоб хан давав допомогу запорізькому війську – цю справу Хмельницький підіймав уже і в давніших переговорах, і Порта дала ханові накази, але, очевидно, хан не цілком ішов по бажанням Хмельницького, і треба було наново цю справу нагадувати. 2. Вплинути на молдавського воєводу, щоб утримував приязнь з Україною. 3. Дати допомогу турецьким військом через очаківського бея. 4. Не давати віри польським наклепам. З свойого боку Хмельницький обіцював вплинути на Росію, щоб не піднімала ворожих кроків проти Туреччини. Є деякі натяки, що в Чигирині обговорювалися ще інші справи, що не знайшли відгуку в листах. Так, правдоподібно, порушено справу шлюбу Тимоша Хмельницького з Розандою. Як дізнаємося з австрійських вісток з Константино- поля, Туреччина ставилася до цеї справи недовірчиво і довго її розглядала. Так, н[а]пр[иклад], цісарський посланник Ренігер 8 грудня 1650 р. писав, що Порта спочатку не погоджувалася на цей шлюб, але пізніше дала згоду, щоб не зне- охочувати козаків та Хмельницького86. Але ця вістка виявилася передчасною – можливо, що про цю важливу для планів Хмельницького справу говорено з сул- танським посланником в Чигирині. Підчас переговорів не залишилася, певно, без обговорення справа, як мав би виглядати договір між Україною і Туреччиною. З відповіді султана від березня 1651 р. видно, що Хмельницький – як не у листах, то усно – домагався умови такої, як мають інші христіянські володарі87. Що Осман-чауш дістав від Хмельницького усні доручення, це видно із відповіді султана і візира88. Треба звернути увагу на те, що в турецьких листах невірно, тенденційно передаються слова Хмельницького. У листі до яничар-аги, що зберігся у повному тексті, Хмельницький ні словом не говорить [про] підданство султанові, а тільки зазначує вдоволення, “что в милости своей сохраняти изволяете”89. Те саме було, мабуть, і в листі до султана, – звичайні слова дипломатичної чемності. Тимчасом і султан, і візир Агмед, відповідаючи гетьманові, хвалять його, що він “постійний у підданстві і послусі”, говорять про його “непохитне підданство”. Порта, якій залежало на тому, щоб приєднати собі Хмельницького, намагалася присилувати його до заяви підданства, – вмовити в нього, ніби він вже таку 85 Там само. – Ч. І. – С. 136–137. 86 Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 149. 87 Памятники. – 2-е изд., доп. – Т. ІІ. – Отд. ІІІ. – С. 587; Грушевський М. Історія України- Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1542–1543. 88 Памятники. – 2-е изд., доп. – Т. ІІ. – Отд. ІІІ. – С. 585; Грушевський М. Історія України- Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1542 і ін. 89 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 133 [ДБХ. – С. 204 (прим. ред.)]. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 136 заяву висказав. Але Хмельницький не давав ніякої відповіді на ці пропозиції. Він мав іншу мету, найважливішою справою для нього була оборона від наступу Польщі і для неї він намагався притягнути всіх можливих союзників – між іншими і Туреччину. Тому у переговорах з Портою він підіймає на перше місце реальні військові справи – допомоги хана, допомоги турецьких військ, становища Молдавії тощо. Замітне те, що на пишне султанське посольство Хмельницький не відповів зараз же своїм посольством, – а відмовився тим, що наперед повинен дістати вісті з польського сейму. Очевидно він не вважав для себе дуже пильним зв’язуватися з Туреччиною. Своїх зносин з Туреччиною Хмельницький не ховав, а повідомив про них Польщу, а саме: гетьмана Миколу Потоцького, причому приїзд турецького посланника він змалював як маловажну справу90. ІХ Пропозиції Хмельницького переглядалися уважно в Константинополі. Чутки про те дійшли до австрійського посланника при султані, Шмідта, який мав завдання перешкоджати українсько-турецьким зв’язкам – і він у своєму звіті так з’ясовував справу: “Це коштувало його (Шмідта) багато журби і заходів, що Хмельницький не тільки з’єднався з татарами, але також шукав захисту і допо- моги у турків і піддавався Порті на певних умовах. Козаки бажали бути сво[бід]ні від гарачу, а з рештою у всьому бути у послуху і службі Порти, вазалі. Турки спочатку боялися вибуялої сили козаків, але пізніше вирішили не тільки забезпечити свої кордони від Польщі та Чорного моря, але при пригожій нагоді також поширити свою державу. Тепер справа з козаками мала б прийти вже так далеко, що турецький султан – поруч з великими привілеями і обітницями – назначує гетьмана Хмельницького князем, з такою свободою, що він не повинен платити ніякого гарачу, але має обов’язок свої війська повернути туди, куди сам султан забажає, і має також Чорне море забезпечити від усяких нападів; для оформлення вже складеної капітуляції з боку козаків має бути і висланий до Порти великий посол; згідно зі складеною умовою його повинні шанувати і трактувати, як інших христіянських посланників, і майже рівно з королівськими. З цією метою 3 березня було вислано до Хмельницького турчина, на ім’я Османа- чауша, з величавим кафтаном, та другого знатного агу з шаблею і кафтаном; також ханові вислано наказ помагати козакам проти Польщі. Шлюб між донькою князя Лупула та сином Хмельницького покищо не вирішений; Порті цей шлюб противний, і вона стримує Хмельницького від нього (як це також робить і хан), боячися, що князь Лупул після складення шлюбу може притягнути до себе за багато козаків і в Молдавії зробити себе абсолютним володарем”91. Не знати, чи інформації, які дав австрійський посланник, були точні і повні, але в кожному разі вони допомагають нам з’ясувати політику Туреччини. Порта дивилася на зріст України з острахом – лякалася, козацькі сили можуть по- 90 Звіт Торреса, 14. І. 1651 р.: Жерела до історії України-Руси. – Т. XVI. – С. 103. 91 Там само. – Т. ХІІ. – С. 164–165. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 137 вернутися проти неї. Особливо ж неприємні для неї були молдавські плани Богдана Хмельницького. Але все-таки воліла мати у Хмельницькім приятеля як ворога, і всіма засобами намагалася притягнути його у ряди султанських вазалів, – таких, як були воєводи молдавський і валаський або трансильванський князь. Бачучи стриманість Хмельницького, намагалися змалювати йому майбутній вазалітет у найкращому вигляді. Хмельницькому пропоновано особливі умови: він має дістати титул князя, не повинен був платити султанові ніякого трибуту (хоча Молдавія і Валахія гарач платили), а тільки давати військові контингенти. Султан мав також забезпечити Україні допомогу кримського хана. Але що до шлюбу Тимоша з Розандою, то Порта вагалася дати свою згоду. Врешті турки думали вплинути на гетьмана посилкою парадних “кафтанів” – князівських одягів. Звіт австрійського посланника, здається, в головному передає вірно наміри турецької дипломатії. Неправдивим виявляється тільки одне – немов то вже складена була капітуляція – вступна умова – між українським та турецьким урядами; з інших джерел дізнаємося, що велися щойно перші переговори і ще далеко було до якого-небудь оформлення обосторонніх з’обовязань. Звіт австрійського посланника можемо перевірити деякими автентичними документами. Дійшли до нас листи, які вислано з Константинополя у відповідь на листи Хмельницького, – а саме листи султана Могамеда, великого візира Агмеда та Бектеш-аги. Лист султана з ребіу-ль-евеля 1061 р. гіджри, тобто з кінця лютого і початку березня57 1651 р., зберігся в оригіналі; він попав, мабуть, під Берестечком разом з іншими документами в руки поляків і пізніше переховувався у польському королівському архіві; факсиміле його було опубліковано у [ІІІ]58* томі першого видання “Памятников, изданных Временной комиссией для разбора древних актов”92.59* <14> Султанський лист починається словами: “Славі князів христіянського народу, вибраному між вельможами Месії, гетьманові козацькому Богданові Хмельницькому, якого кінець нехай буде щасливий”. Султан повідомляє, що Осман-чауш привіз листа Хмельницького, візир переклав його і подав султанові. “Ваші слова, повні підданості і приязні, і все, що ви написали про ваше військо і ваших неприятелів, було сприйняте нашою мудрістю, що обіймає увесь світ. 92 Листа опубліковано у двох перекладах, одним з XVIII [ст.], другим турколога Гаммера; дата неточна – грудень 1650 р. Копію з геттінгенського архіву дає Рипка, німецьке видання, с. 262–283 [див.: Памятники, изданные Временною комиссиею для разбора древних актов. – К., 1852. – Т. ІІІ. – Отд. III: Материалы для истории Малороссии. – С. 436–440; Памятники. – 2-е изд., доп. – Т. ІІ. – Отд. ІІІ: Материалы для истории Малороссии. – С. 585– 590. У примітці до документа упорядниками другого видання (с. 585–586) додано такий коментар: “Оригинал этой грамоты, писанный на турецком языке, с золоченным шифром султана, вместе с старинным польским ея переводом, был доставлен в Комиссию почетным ея членом, князем М. А. Оболенским, бывшим управляющим Московским Архивом Иностр. дел. Французский же перевод сделан был, по просьбе Комиссии, известным ориенталистом бароном Иосифом фон-Гаммер-Пургшталем, под руководством которого исполнен был в Вене точный литографированный снимок с подлинной грамоты, приложенный к III тому “Памятников” в первом издании”; Rypka Jan. Weitere Beiträge zur Korrespondenz der Hohen Pforte mit Bohdan Chmelnyckyj // Archiv Orientálni. – 1930. – Bd. 2. – S. 262–283 (прим. ред.)]. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 138 Знайте, що моя велика і могутня Порта постійно відкрита для приятелів і ворогів, та все готова прийняти тих, що прибігають до нашої добродійності і благород- ності. Моя мудрість зрозуміла, що ви серцем і душею прив’язалися до моєї великої держави, що триватиме вічно, та що ви тверді і постійні у вашій під- даності і послусі. Згаданий Осман-чауш дав нам звіт про все, що ви йому доручили. Так, від нашого славного боку вислано імператорський наказ крим- ському ханові Іслам Гіреєві, щоб він мав усе очі і вуха відкриті від сторони Польщі – якщо котра з ваших добре забезпечених країн або їх провінцій була б у небезпеці, він повинен її відвернути своїм татарським військом, що біжить швидше вітру і жене ворогів перед собою... якщо ви будете постійні на шляху підданості і щирості, і оскільки будете у добрих відносинах зі згаданим ханом, що бажає добра нашій великій Порті, – є певне, що залишитеся під тінню мойого володарського захисту. Знайте, що у службі цій великій державі є джерело щастя для всіх та скоро посилайте ваших послів і подайте докладний звіт про стан цих країн. Моя ласка володарська і щедрість імператорська вівають над вами: я даю вам у дарі парадний одяг із оксамиту, що буде переданий вам посланником разом з цим ласкавим листом. Як він приїде, зустрічайте цей парадний одяг, візьміть його і одягніть. Прив’язуючися, як ви пишете, до цеї високої Порти, що є гніздом щастя, і тримаючи непохитно ногу у службі, ви домагалися трактату такого, який є даний іншим христіянським королям. Відомо, що ви непохитні у вашій підданості і щирості, – тому пришліть листа про становище ваше і сусідних країн через певних і шановних людей, що приїдуть на наш двір, що рівняється з небом. Імператорський трактат, такий, який дано іншим христіянським королям, буде з вами складений подрібно, в пунктах і умовах. Старайтеся виявитися гідними нашої володарської ласки і відзначитися почесно між рівними і подібними вам”93. Великий візир Агмед адресував свойого листа “приятелеві нашому, геть- манові війська запорізького (Жовтого Комишу – Сари-камиш) Богданові Хм[ельницькому], славі князів християнських (народу Месії), вибраному серед володарів Ісусових, правителеві державних справ громади назарейської, від- значеному повагою і гідністю”. Він повідомлював, що дістав листи гетьмана. “Ви висловили в них вашу покору – пишете, що далі з усім військом запорізьким (Сари-камиш) пробуваєте в непохитнім підданстві падишахові і тішитеся, що його величність – як свідчить пересланий з тим Осман-чаушем височайший лист і наше приятельське писання, зволив вас за нашим проханням і рекомен- дацією прийняти в підданство”. Далі візир повідомлював, що татарському ханові вислано від султана і візира наказ, щоб пильнував Польщі і, якщо буде потреба, 93 Інший текст цього самого листа подає Буцинський (с. 123–124) на основі копії Архіву закордонних справ; між іншим, є тут такий уступ: “Касательно же того, что вы просили наияснейшую Порту, что вы готовы давать дань, как иные наши христианские данники дают, то мы, будучи сердечно расположены к вам и узнавши ваши добродетель и верность, будем этим довольны. Затем просим, чтобы вы прислали сюда на резиденцию послов своих из людей достойных” (с. 124). Супроти того, що розпоряджаємо оригіналом листа, який у цих уступах має цілком відмінний зміст, – треба ці фрази копії уважати просто неточним перекладом <15>. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 139 приходив з допомогою. Такі ж листи вислано старшинам в Аккермані і інших містах “[...] і в них дано їм до відома, що виданий буде височайший наказ, аби вони були готові з усім своїм військом, щоб у потребі, за попереднім наказом поспішити всім у поміч вам”. Запевняв, що у Порті не будуть слухати польських наклепів. Далі ішла мова про присилку вістей з польського сейму, про парадний одяг, висланий Хмельницькому, про відіслання турецьких послів. “А вам – як і іншим християнським володарям, дано буде докладне договірне письмо від високого султанства з ясно виложеними обов’язками і умовами”. У приписці додано, що візир вислав напімнення молдавському воєводі94. Третій лист був від Бектеш-аги. Він називав Хмельницького “милим сином”, писав, що вислано листа ханові, щоб не вагався дати допомогу, та що наказано очаківському беєві Ромаданові, “[...] аби ні трохи не затримуючися з усею силою вам на послугу рушив”, і також білгородським багатир-беям. Запевняв, що в Порті не будуть вірити “неприятелям”. Осман-чауш дістав усні доручення. Мол- давському воєводі напишуть наказ95. Коли порівняти листи султана і турецьких вельмож з вістками Шмідта, видно, що в листах немає багато з цього, про що повідомлював Шмідт, – нема і слова про те, що Хмельницький дістане титул князя, що буде звільнений з трибуту, що має давати султанові військову допомогу. Інформації Шмідта виглядають на достовірні – отже треба думати, що турецький уряд вважав передчасним подавати ці умови Хмельницькому, або – і це більш правдоподіб- не, – ці справи доручено до усних переговорів турецькому посланникові Османові, що знову мав їхати на Україну. Бектеш-ага у своєму листі писав: “Бо тих всіх речей, що ми йому доручили, явно виписати не можна [...]”96. Що все- таки підготовлявся матеріал до майбутнього договору, видно із згадки про подрібні “пункти і умови”. Покищо відкрито говорено тільки про те, що Хмельницького султан відзначував парадним одягом. Зате виконано актуальні бажання Хмельницького про допомогу татарського хана, очаківського бея і білгородських татар. Зберігся лист до хана з ребіу-ль-евеля [1061] року (165[1])59a, в якому написано: “А коли б вони (поляки. – І. К.) мали вирушити проти сих козаків, що заявили себе підданими нашої високої держави, всяко постарайтеся, щоб побідні татарські дружини, як вітер швидкі, покарали їх більше, ніж коли-небудь”97. Х В тому часі, коли Порта знову висилала Османа-чауша на Україну, дуже змінилася політична ситуація. Українсько-польські відносини увійшли у стан 94 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1541–1543 (на основі перекладу Рипки); дещо відмінний текст, з іменем Меліт Агмеда: Буцинский П. И. О Богдане Хмельницком. – С. 125–126. 95 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 136–137; Буцинский П. И. О Богдане Хмельницком. – С. 125–126. 96 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 136–137. 97 Там само. – Ч. ІІ. – С. 1543–1544. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 140 кризи. Як вище було згадано, Хмельницький у грудні 1650 р. не вислав своїх послів до Порти, бажаючи спершу вияснити становище Польщі до України. На грудневий сейм у Варшаві не вислано формального посольства, а тільки післанця з листом до короля і сенату – Хмельницький не вірив уже у можливість миру. І справді, польський сейм, хоча і назначив комісію для розгляду козацьких справ, то одночасно доручив мобілізувати “посполите рушення”, коли він вважатиме потрібним98. Передбачуючи в скорому часі розрив з Польщею, Хмельницький з початком січня 1651 р. вислав нове посольство до Москви, Михайла Суличича з товари- шами; хоча60 про зміст посольства не маємо певних звісток, то загально знаємо, що гетьман знову61* порушив справу протекторату царя над Україною та допомоги у війні з Польщею99.62* Російський уряд поставився прихильно до цих бажань українського народу. Дня 19 лютого 1651 р. в Москві зібрався російський собор, який вирішив розірвати мир з Польщею і прийняти запорізьке військо до союзу з Росією100. Це було історичне рішення, що відкривало перед Україною нову епоху розвитку. Але покищо ця справа не була практично здійснена і Україна не могла ще дістати військової допомоги від братнього російського народу <16>. У тому ж часі, коли збирався московський собор, вже почалася війна з Польщею. У цій ситуації Хмельницький не міг легковажити допомоги Криму і Туреччини. З татарським ханом він відновив союз101, а з Туреччиною повів дальші переговори. Осман-чауш, що знову був назначений послом на Україну, виїхав з Констан- тинополя 3 березня102, в Яссах був 2 квітня н. с.103, а Хмельницького зустрів уже в часі походу на поляків, в Животові, 28 березня с. с. (7 квітня н. с.)104. З Животова поїхав з гетьманом до Браслава105. Разом з Османом приїхав другий чауш106, а також грек Іван Петрович Тафралі107. Турецьке посольство перебувало на Україні довго, цілий місяць, бо виїхало щойно коло 26 квітня с. с.108. Про саме посольство і переговори з ним збереглося небагато відомостей. Богдан Хмельницький у пізнішому часі, в листі до Тетері і С. Богдановича від 21 березня 1654 р., так висловився про нього: “[...] не завадить і це пригадати, з якою приязню послів своїх цісар турецький до Браслава, хоча й бусурман, до нас 98 Там само. – Ч. І. – С. 154–155, 164–165. 99 Там само. – С. 154, 207. 100 Петровський М. Н. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі... – С. [155.] 101 Звіт Торреса з 4 лютого 1651 р.: Жерела до історії України-Руси. – Т. XVI. – С. 105. 102 Там само. – Т. ХІІ. – С. 164. 103 Торрес, 15. IV. 1651 р., з листа Лупула: Там само. – Т. XVI. – С. 113. 104 Лист старця Павла: Акты ЮЗР. – Т. ІІІ. – С. 451. 105 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 836. 106 Акты ЮЗР. – Т. ІІІ. – С. [455.] 107 Лист коринфського митрополита Іоасафа з 16. V. 1651 р.: Акты ЮЗР. – Т. ІІІ. – С. 447, 450. 108 Осман від’їхав 20 днів перед 16. V с. с.: Там само. – С. 447. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 141 присилав, і при ласці своїй не тільки наші вольності потвердити, але і ще більшими наділити обіцював, і на всі статті наші, і права, і віру, і вольності дозволяв і ніякої дані від нас не жадав, тільки щоб ми були готові на війну. Але ми йому не піддалися, але воліли піддатися православному цареві, і знаємо, що православний цар нас ще краще наділить”109. <17> У сучасних листах знаходимо декілька вісток про посольство. Посол приїхав з “великими дарами”, – у дарунку привіз, між іншим, “два аргамака”110. Посол запевняв, “[...] якщо гетьманові потрібно буде війська, султан пришле йому, скільки треба; а пришле від мунтянського князя Матвія десять тисяч, а від молдавського воєводи Василя також десять тисяч і з ними трьох пашів. І гетьман відповів: «Є у мене багато і свойого війська, а за його султанову любов чолом б’ю і дякую [...]»”111. Австрійський посланник в Константинополі Ренігер мав інформації про відповідь Хмельницького на турецьке посольство: “Хмельниць- кий дякує в листі за обіцяну поміч, каже, що на разі єї не потрібує, але коли би програв битву, тоді зверне ся до Порти о підмогу; жалує ся на Лупула, що зносить ся з поляками і посилає їм амуніцію”112. З цих різних вісток видно, що весняне турецьке посольство 1651 р. не дало ніяких позитивних результатів для Порти. Посли приїхали вже підчас війни з Польщею і Хмельницький, зайнятий військовими справами, очевидно, не мав часу присвятити йому багато уваги. Військова допомога, яку пропонував ту- рецький уряд військами молдавського і валаського воєвод, не могла задовольнити гетьмана, бо ці воєводи не ставилися прихильно до України і їх допомозі не можна було довіряти. Хмельницький чемно подякував за те султанові. Інтересне, що сам Хмельницький згадує про якісь “статті”, на які Порта погоджувалася, – але це був тільки проект, і нема ніяких вісток про те, щоб український уряд дав на нього свою згоду. Справу у напруженій воєнній ситуації відкладено, очевидно, на пізніше. Через те, що Хмельницький не дав рішучої відповіді на турецькі пропозиції, і тому, що польсько-українська війна не була закінчена, Порта почала ставитися холодніше до союзу з Україною, який перше турецькі політики так швидко ба- жали заключити. Разом з Османом, при кінці квітня 1651 р., до Константинополя поїхало українське посольство, під проводом Павла Колодинського113. В Порті, як опові- дає австрійський посланник, цих послів не прийняли вже так ввічливо, як давніших, і вони залишилися в Константинополі аж до липня. Австрійський посланник писав: “Козацьких послів ще затримують, аж до вістей, як воно піде в 109 Там само. – Т. Х. – С. 554 [ДБХ. – С. 334 (прим. ред.)]. 110 Акты ЮЗР. – Т. ІІІ. – С. 447, 455. 111 Там само. – С. 451; порівн. с. 455. 112 Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 168 [цитата реґеста документа М. Кордуби (прим. ред.)]. 113 Акты ЮЗР. – Т. ІІІ. – С. 455. З послами їхав також Іван Петрович Тафралі: Там само. – С. 451. Буцинський (с. 126) подає вістку, без джерел, що весною 1651 р. послом до Туреччини був полковник Джалалий, але це невірне, бо Джалалий брав участь у боях під Берестечком. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 142 Польщі; якщо поляки переможуть, тоді турки складуть інший план про козаків; зрештою говорять, що коли з цими послами від’їде до Хмельницького посол Отоманської Порти, то звідтам також має приїхати великий посол і тоді буде складена капітуляція”114. Дня 22 серпня 1651 р. у Константинополі стався державний замах: молодий султан Могамед скинув великого візира і інших дотеперішних дорадників, між іншими яничарського агу і Бектеш-агу, яких називано приятелями Хмельни- цького115. Поляки поширювали чутку, що новий великий візир неприхильно поставився до українських послів – “з ганьбою відправив їх”116. Але це вістка неправдива, бо насправді Порта знову вислала посольство на Україну. Українські посли вернулися з Туреччини, мабуть, у вересні 1651 р., підчас героїчних боїв за оборону Білої Церкви проти наступаючих польських військ. З послами знову приїхав Осман-чауш і привіз якісь листи, яких змісту ми не знаємо. Про це посольство дізнаємося тільки з відповіді Хмельницького султанові з кінця вересня 1651 р. Гетьман писав так: “Ваше царське величество обіцяли нам поміч кримського хана і інші війська з добрудзької землі, але ми не бажали бути бездільними, з допомогою найвищого бога мали страшну битву з ляхами, про що ваше величество повідомить Осман-чауш, який був присутний у всіх боях і бачив все, що там діялося; але через те, що поміч з Криму і добрудзької землі спізнилася, то прийшлось нам скласти мир з поляками. Однак ми постійно і непорушно залишаємося у давній дружбі з кримським ханом і бажаємо зберегти цю дружбу до кінця життя нашого. Так само бажаємо бути вірними підданими вашого величества. […] І хоч ми уклали мир з ляхами, однак тримаємо їх у руках і при нагоді підкоримо їх усіх владі в. ц. м. Тому унижено просимо вашу царську величність написати ханові, щоб він зберігав дружбу, яку ми з ним заключили [...]”117. У цьому листі відбивається важке становище, в якому перебувала Україна після катастрофи під Берестечком. Хмельницький був примушений скласти мир з поляками під Білою Церквою, на дуже важких умовах, відступаючи польській шляхті воєводства браславське і чернігівське – територія запорізького війська мала обмежуватися до самого київського воєводства. Як з листа видно, Хмель- ницький не зарікався дальшої боротьби з шляхетською Польщею, але для май- бутньої війни були потрібні союзники. Хмельницький за основу своїх планів брав Росію, яка вже на московському соборі вирішила прийняти Україну до братнього союзу: у розмовах з російським посланцем Гр. Богдановим в липні 1651 р. він підкреслив це особливо виразно118. Але російський уряд ще не був 114 Звіти Ренігера з 9 і 27. VII: Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 168, 169. 115 Лист Лупула, коло 18. Х. 1651 р.: Jakóba Michałowskiego księga pamiętnicza. – S. 648–649. 116 Лист Андрія Потоцького, 13. Х. 1651 р.: Ibidem. – S. 648. 117 Буцинский П. И. О Богдане Хмельницком. – С. 126–127; у скороченому тексті: Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 386. Грушевський вважав цей лист сумнівним, але, на нашу думку, лист нічим не суперечить тогочасній політиці Хмельниць- кого [ДБХ. – С. 225–226 (прим. ред.)]. 118 Акты ЮЗР. – Т. ІІІ. – С. 461–465. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 143 готов виступити проти Польщі і Хмельницький мусів власними засобами забезпечувати Україну. Тому він відновив союз з Кримом, хоч не мав довір’я до хана, який зрадив Україну під Берестечком, – тому також не розірвав зв’язків з Туреччиною, а намагався їх деякий час утримати. Цим важким становищем можна оправдати цього листа до султана. Російський вістун Іван Юденков, що у другій половині вересня був в українському таборі під Білою Церквою, записав таке оповідання: “[...] приходив до гетьмана турецький посол “Асман-чеуш” – щоб гетьман пристав в підданство у турецького (султана) і дав йому поміч на венеціян. І писар Іван Виговський сказав йому, Іванові, що гетьман того ту- рецького посланника хоче відправити з тим, що він у нього (себто султана. – М. Г.) в підданстві бути не хоче і людей йому на поміч не дасть; він сподівається царської ласки – що цар його пожалує і прийме з усім запорізьким військом під свою руку; коли ж його царської ласки не буде, то вже прийдеться йому робити як краще”119.63* Хмельницький у переговорах з поляками не скривав того, що відмовно ставиться до турецьких пропозицій; в листі до Миколи Потоцького з 29 вересня [ст. ст.] 1651 р. він писав: “[...] коли навіть посол цісаря отоманського приїхав до нас з різними погрозами, аби, шукаючи його помочі, ми (в усім) з ним порозумівалися і тільки против Річипосполитої справу вели, ми тільки політикою (чемністю. – І. К.) його збували, і так я його з нічим відправив”120. Поляки не довіряли запевненням Хмельницького: у королівській інструкції на сеймики з 4 грудня 1651 р. писано: “Турки не вірять, щоб цей мир був тривкий – підбурюють козаків через різні особи, щоб його не дотримували”121.64* Не вважаючи на те, що політичне становище України після берестецької невдачі і некорисного білоцерківського миру стало непевне, Хмельницький не втратив значення у Порти. Дивувалися цьому європейські дипломати. Польський агент, італієць Джірардіні, писав: “[...] Хмельницький і тепер у давній шанобі у турків; Отоманська Порта так вірить у його могутність, що не можна їй цього розтолкувати навіть найкращими аргументами; Порта переконана в цьому, що Хмельницький і тепер тріумфує [...]”122.65* Хмельницький не втратив також значення і у другому таборі – ворогів Туреччини. В тому часі відновлюються знову спроби з боку Венеції використати запорізьке військо до війни проти турків, з’організувати козацькі походи на Чорне море. Посередником була знову Польща. Для польського уряду дуже принадна була думка пустити козаків на море і тим способом відвернути від Речіпосполитої небезпеку нової війни з Україною. На цю справу перший повернув увагу сам Хмельницький, підчас біло- церківських переговорів. Козацькі посли у розмові з Потоцьким 26 жовтня 1651 р. висловили погляд, що поляки не повинні їм “боронити моря” і Потоцький визнав 119 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 317. 120 Там само. – С. 377. 121 Oswięcim Stanisław. Stanisława Oswięcima Dyaryusz 1643–1651 / Wyd. W. Czermak [= Scriptores rerum polonicarum. – Vol. XIX]. – Kraków, 1907. – S. 379. 122 Лист від 31 грудня 1651 р.: Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 171–172. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 144 цю думку справедливою і написав про те до гетьмана123. Тоді Хмельницький у листі до Потоцького від 9 жовтня [н. ст.] відписав: “Про морські човни зволиш в. м. допоминатися: як тільки дасть бог заспокоїти нам це (мир. – І. К.), почнемо домовлятися про це з в. м., бо є ще і старі, недороблені човни”124. Справою морського походу зараз зацікавилася Венеція. Венецький посол у Варшаві, Кавацца, подав польському урядові заяву, що готов дати 100 тисяч флоренів, щоб підняти козаків на море125. Ян Казимир дуже радо взявся посередничити в цьому, бо мав надію і для порожного польського скарбу добути дещо грошей з цього джерела. У Варшаві чекали нетерпляче вирішення Хмель- ницького, але він довго не давав відповіді, як здогадувалися, чекаючи на за- твердження білоцерківського миру сеймом. Врешті при кінці квітня 1652 р. прийшов лист Хмельницького, але зміст його нам невідомий126. У квітні появи- лися також чутки, що на морі були вже козацькі чайки127. Але насправді з цих планів нічого не вийшло. Хмельницький не думав серіозно про те, щоб разом з поляками іти проти турків. Якщо він і підіймав цю справу, то тільки з політичних розрахунків, щоб приспати увагу польського уряду і могти добути більшу свободу рухів. Невдовзі польний гетьман Калиновський дізнався, що про плани чорноморського походу Хмельницький повідомив кримського хана128. ХІ З 1652 р. не дійшли до нас ніякі звістки про українсько-турецькі зносини. Але треба припускати, що ці зносини не перервалися, а продовжувалися далі, з огляду на політичні справи, що були важливі для обидвох сторін <18>. Літом 1652 р. Хмельницький зірвав перемир’я з Польщею і під Батогом 2 червня розбив польське військо гетьмана Калиновського. Ця перемога підняла значення України у міжнародних відносинах – український народ скинув із себе важкі умови білоцерківського миру і знову став повним господарем на своїй землі. Зараз після цеї перемоги Хмельницький з військом пішов походом на Молдавію і присилував молдавського воєводу Василя Лупула виконати давну умову про шлюб Тимоша з Розандою. Шлюб відбувся 30 серпня 1652 р.129. Як було вище з’ясовано, Порта неприхильно ставилася до близьких зв’язків між Україною та Молдавією – боялася, що молдавський воєвода занадто зросте у силу – отже треба було цю справу в Константинополі вияснити. Що якісь українсько-турецькі переговори були в тому часі, видно із слів польського агента Джірардіні66, що Хмельницький є головним ініціатором союзу турків, татар, молдаван і козаків, та що все більш зв’язується з Туреччиною130. 123 Grabowski Ambrozy. Starożytności historyczne polskie, czyli pisma i pamiętniki do dziejów dawnej Polski. – Kraków, 1840. – T. I. – S. 318. 124 Jakóba Michałowskiego księga pamiętnicza. – S. 646; Жерела до історії України-Руси. – Т. XVI. – С. 137 [ДБХ. – С. 227 (прим. ред.)]. 125 Торрес, 24 лютого 1652 р.: Жерела до історії України-Руси. – Т. XVI. – С. 139. 126 Звіти Торреса від лютого, березня і квітня 1652 р.: Там само. – С. 139. 127 Там само. – Т. ХІІ. – С. 173. 128 Торрес, 22. V. 1652 р.: Там само. – Т. XVI. – С. 142. 129 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 444 і далі, 479 і далі. 130 Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 183. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 145 Нові відомості про турецько-українські зв’язки маємо щойно з початку 1653 р. В лютому у Константинополь прийшла звістка, що через Силістрію переїздив посол від Хмельницького до Порти <19>, і справді українське посольство при- їхало до Константинополя – у складі чотирьох осіб, але хто саме, не знати131. Посли домагалися допомоги проти Польщі, і дістали обітницю, що буде прислане військо з Силістрії, – за іншою звісткою тільки охотники, бо регулярних військ султан не хотів висилати132. Папський нунцій Відоні, що перебував у Варшаві, писав, що турки цінять Хмельницького тому, що він має велике військо та що затримує польські сили, що могли б повернутися проти Туреччини133 . Як Порта поставилася до шлюбу Тимоша з донькою Лупула, не знаємо. Мабуть, визнала фактичний стан, проти якого не могла нічого вдіяти. Але внедовзі ситуація в Молдавії стала ще більше складна. Частина молдавських бояр, невдоволена політикою Лупула, підняла проти нього повстання і вигнала його з країни і на молдавському князівстві посадила Стефана Георгіцу. Прогнаний Лупул повернувся за допомогою до Хмельницького. За наказом батька Тиміш Хмельницький з сильним військом пішов на допомогу своєму тестеві, при кінці квітня 1653 р. прогнав Георгіцу з Яссів і знову посадив Лупула у Молдавії. У війні проти Лупула брав участь валаський (мунтянський) воєвода Матвій Басараб: щоб пімститися на ньому Тиміш пішов проти нього у Валахії, але в битві під Терговиштем 27 травня 1653 р. був розбитий134. Якраз в тому часі, підчас походу Тимоша на Молдавію і Валахію, до Константинополя приїхало нове українське посольство. Під безпосереднім враженням молдавської усобиці, посольство зустріло в Порті неприхильну зустріч. Проти всяких міжнародних звичаїв, султан наказав послів ув’язнити. Про це оповідав сам Богдан Хмельницький російському посланникові Фоміну: “Був мій гетьманський козак Іляш у турецького султана посланником, і турецький султан пімстився на гетьмані за неприязнь, що син його Тиміш Хмельницький воював волоську землю – той його посланник в турецькій землі був ув’язнений”135. В іншій звістці ці посли, що їх султан “засадив і до гетьмана не відпустив”, звуться Самійло і Жегун136. Мабуть, про те саме посольство писав грек Фома Іванів з Константинополя 1 серпня с. с. 1653 р.: “Візир сказав козакам: Пощо приходили вони на Мультанську і Молдавську землю і поруйнували султанові краї? І ті відповіли, що винуваті ті, що прийшли на воєводу Василя (Лупула. – І. К.) і його прогнали, коли він не був відставлений султаном. Візир сказав їм, щоб вони більше туди не ходили, але ті “безстрашно” говорили, що за тих братів своїх, що пропали в тій війні, вони просять за одного по сто”137. З цих недокладно поданих відомостей 131 Звіти Ренігера з 21 лютого і 9 квітня 1653 р.: Там само. – С. 192, 194–195; Грушевсь- кий М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 521. 132 Ренігер, як вище. 133 25 квітня 1653 р.: Жерела до історії України-Руси. – Т. XVI. – С. 169. 134 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 515, 526, 538. 135 Акты ЮЗР. – Т. III. – С. 506. 136 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 534. 137 Там само. – С. 535. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 146 виходить, що між українським посольством і турецьким урядом прийшло до гострого непорозуміння – та що українські посланники рішуче поставилися до турецьких закидів. Точніші відомості маємо про українське посольство, що було в Констан- тинополі у червні 1653 р. Австрійський посланник Ренігер записав 12 червня, що прибули козацькі посли і привезли з собою закованого польського шляхтича, як дарунок для султана. Їх бажання торкаються двох справ: щоб турки вислали до Польщі посла з заявою, що вони підданці султана, щоб Польща не нарушувала їх, бо Туреччина виступить в їх обороні; і друге, щоб султан заборонив ханові руйнувати українські землі, як вертається з походу138. У звіті з 19 червня Ренігер писав, що посли не були ще на авдієнції. Привезений посольством бранець – це видатний польський сенатор і радник; привезли з такою метою, щоб він власними устами виявив у Порті міри, секрети і плани Польщі, яка склала союз з Тран- сильванією і Валахією проти козаків і татар, а якщо переможе їх, думає з’органі- зувати “конфедерацію” проти Порти. Ренігер здогадувався, що бранця підставив молдавський воєвода Лупул, щоб підбурити Порту проти Трансильванії і Валахії139. Врешті у дальшому звіті Ренігер повідомлював, що козацькі посли мали авдієнцію у великого візира, 19 червня. Їх прийняли погано і тільки при відправі дали їм “кафтани”. Кажуть, що шляхтич, якого вони привезли, – це звичайний слуга і не знає ніяких політичних секретів. Порта вимагає від козаків данини, вони на те не погоджуються і на тому розбиваються переговори140. Про українсько-турецькі зв’язки того часу оповідає дещо також грек Фома Іванів в листі з Константинополя 1 серпня с. с. 1653 р.: “З часта приїздять сюди козацькі посли від гетьмана Хмельницького, і тут турки цих послів дуже шанують і обдаровують, бо мають перед ними страх і просять їх приязні. Також і турки посилають до гетьмана послів, і тепер знову післали посла з тим, щоб (козаки. – М. Г.) взяли Камінець і віддали султанові. Також добиваються від нього, щоб він давав постійну данину, а гетьман їм відповів: Я города дати не можу, ані якої данини, бо не маю богатої держави, як інші: угорський або мунтянський, – тільки воєнний люд, і коли султанові знадобиться, вони будуть готові йому в службу, а на Чорнім Морі ніякої шкоди робити не будуть”141. Із звіту австрійського посланника у Туреччині дізнаємося, що послом на Україну, про якого згадує Хома Іванов, був знову Осман-чауш, він вернувся до Константинополя 8 липня 1653 р.142. Про листи турецького уряду до Хмель- ницького, про відповідь гетьмана і взагалі про хід переговорів не знаємо нічого точнішого. Але з дальших вісток виходить, що головним предметом дискусій був план українсько-турецького договору. Разом з Османом приїхало до Константинополя українське посольство у складі 16 осіб. Австрійський посланник подає свої інформації. Порта впевнила 138 Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 229. 139 Там само. – С. 232. 140 Там само. – С. 230. 141 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 468, 535. 142 Звіт з 12. VII. 1653 р.: Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 238. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 147 послів, що ханові дано наказ помагати Україні, а в Силістрії дозволено охотникам іти до козаків, але війську не дозволено іти з турецькими прапорами, бо це привело б до розриву з Польщею. У справі данини український уряд вже не заперечує і обіцює давати 40000 таларів в рік, але аж після війни – але турки не довіряють. Хан розсварився з козаками і Порта має між ними посередничати143. Як видно із вище приведених звісток, зв’язки між Україною і Туреччиною у 1653 р. були доволі жваві. Безперестанно ішов обмін посольствами. Смілива політика, яку Хмельницький повів був у Молдаві, викликала невдоволення Порти, але одночасно підняла значення України. Турки бачили силу Хмельни- цького, лякалися його і тому його шанували. Він далі жадав допомоги татарських і турецьких військ, і Порта забезпечувала Україні – принаймні формально – цю допомогу. Одночасно турецькі політики проводили далі свій план – притягти Україну під владу султана. Але Хмельницький не поспішав, і велися безконечні переговори, на яких умовах має бути складений українсько-турецький договір. Яким способом зліквідовано остаточно українсько-турецьке непорозуміння у молдавській справі, це вияснюють листи візира Азем-Могамеда і румелійського паші Сіяуша з червня 1653 р. Азем-Могамед повідомлював, що зміст листа Хмельницького передав султанові “[...] і все про вашу щиру діяльність володаря свойого повідомлювати не вмовкаємо”. Висказував задоволення частими посольствами з України: “А від вас, друга нашого, посли приходять і відходять”. Головний зміст листа торкався молдавської війни. Візир з доганою висловлю- вався про участь у ній Тимоша Хмельницького: “Ця справа спричинила гнів нашого володаря, що син твій з військом [увійшов] у ці держави, коли вони перечаться з собою”, та що “[...] син твій у Валахії деяких непристойних діл накоїв [...]”. “А ти, певний друже наш, [...] знаєш, що наш великий самодержавний володар – грізний володар; всі піддані його мають над собою страх і перебувають під його наказами і послусі до останньої людини; про це вам відомо. А без його, великого володаря, наказу ніхто не може увійти в його володареву отчину [...]. І ти повинен цього листа зрозуміти, бо ви увійшли у підданство такого великого володаря і повинні володарську честь оберігати і... виконувати володареві накази... І якщо підете цим шляхом і будете мати над собою блаженний страх, вам день за днем буде побільшуватися честь перед іншими нашими підданими. [...] І ви повинні своє військо держати кріпко і наказати не входити у держави нашого володаря [...]”. Далі візир повідомлював, що війську у Добруджі і татарам “з тої сторони” (на північ від гирла Дунаю) наказано дати Хмельницькому допомогу. Також ханові наказано “не один раз” допомагати. “А ви повинні про те знати і свойого сина забрати до себе [...]”144. Отже, тон листа був чемний, візир ставився до Хмельницького, як до друга Порти. Турецький уряд рішився не загострювати справи. Румелійський паша Сіяуш у свойому листі повідомлював гетьмана, що мав наказ іти на підмогу на кордон (у Бабатаг), але перешкодила йому молдавська 143 Там само. 144 Акты ЮЗР. – Т. ІІІ. – С. 493–494. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 148 війна – а тепер ще не дістав доручень, що йому далі робити; просив давати інформації145. Турецьке посольство, що привезло Хмельницькому ці листи, очолював Мег- мет-ага-чауш146. Він приїхав на початку червня 1653 р. – Хмельницький був тоді у поході проти поляків і приймав посла, мабуть, в Барі, а далі відіслав його до Умані. Про це посольство військовий писар Іван Виговський так оповідав путивль- ському вісникові Яцині: “У гетьмана був посол від турецького царя і дари великі від царя привіз, і гетьман дари прийняв [...], а я дарів не брав і сказав послові: “мені за такі великі дари такому великому цареві не відслужити”. І пише цар, і посол в посольстві говорив, щоб гетьман з військом запорізьким був під його рукою і служив йому, турецькому цареві; і гетьман того турецького посла від- провадив до Умані, тому що чекає ласки від праведного государя, а турецькому цареві манить”147. Дещо пізніше Виговський інформував про те саме російських послів Матве- єва і Фоміна: “Прислав султан до гетьмана свого посла Магмет-агу чауша з грамотою і з великими дарунками; в грамоті написано, щоб гетьман був його підданим – тоді він учинить його великим (знатным) чоловіком. Прислав корону, шаблю, булаву, бунчук і кафтан. У всім обіцяв поміч гетьманові і війську Запорізькому: буде в братстві, не так, як кримський хан, ніякої тісноти не буде чинити”. Далі Виговський доповів ще <20>, що султан присилав з тим, “[...] чи не потрібно йому турецького війська на короля і панів-раду? Коли потрібно, то султан звелить силістрійському баші, щоб післав на сей бік Дунаю сто тисяч війська”148. Густинський намісник Євфимій у Путивлі так передав зміст посольства: “[...] щоб гетьман дав султанові Камінець і був під його рукою, а він за те шле йому в поміч 10 тисяч яничар з силістрійським башею [...]”149. Польські роз- відчики добули відомості, що Порта жадала “[...] піддання тих країв, котрі стільки разів цісарові обіцяв, і нагадуючи про харач”150. Люблінський намісник передавав російському послові Репніну ширші інформації: “Прислав турецький султан до Хмельницького чауша про те, щоб він, коли вже обіцяв бути у султана в підданстві, то нехай на то зложить присягу; 145 Там само. – С. 493. 146 Про це посольство збереглися різнородні відомості: 1) Звіт путивльського вістуна Яцини з 3. VI. 1653 р.: Акты Московского государства (далі – АМГ). – СПб., 1894. – Т. ІІ. – С. 325–327; 2) Звіт Матвеєва і Хомина з 13–29. VI: Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 536–537; 3) Польські авізи з червня і липня: Там само. – С. 551; 4) Оповідання сєвського архімандрита з 26. VI: Там само. – С. 535; 5) Оповідання козаків в Торі 14. VI: АМГ. – Т. ІІ. – С. 328; 6) Оповідання густинського ігумена в Путивлі: Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 535; 7) Звіт Доні з 7. VII: Там само. – С. 556; 8) Оповідання люблінського ігумена С. Попеля з 12. VI: Там само. – С. 558–559. 147 АМГ. – Т. ІІ. – С. 325. 148 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 536. 149 Там само. – С. 535. 150 Там само. – С. 551. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 149 і об’явив йому статті, як султан держатиме Хмельницького з військом. Насам- перед має він, як обіцяв – здобути і віддати султанові Камінець Подільський. А на себе наложити дань, дати на то письмо, і нинішнього року зібрати й прислати дань за перший рік. Дани тої положив султан на Хмельницького, за попередньою умовою, на рік 10 тис. зол. червоних, тисячу волів і 10 тис. овець. А султан пришле йому в поміч на поляків і на Литву кримського хана з усіма людьми і своє турецьке велике військо”151. З цих різних вісток, які маємо про посольство Мегмет-аги, виходить, що турецька дипломатія далі уперто намагалася наклонити Хмельницького піддатися владі султана – для цеї мети Порта не жалувала ні багатих дарів, ні обітниць, щоб гетьманові змалювати це видатне становище, яке він мав добути як турецький вазаль. У переговорах мала бути вирішена справа гарачу: уперше стрічаємо конкретну вістку, якої саме данини вимагали турки. Але мало правдоподібне виглядає те, немов Порта жадала для себе Кам’янця. Турецькі пропозиції були передані під наради старшини запорізького війська. Де і коли відбулася ця рада, певно не знаємо, може в Білій Церкві, коли Хмельницький вертався з фронту. У розмовах з Матвієвим і Фоміним Виговський дав такі інформації: “Була у гетьмана рада з усіма полковниками, щоб піддатися турецькому султанові, і всі полковники висловилися за те, щоб піддатися – окрім тільки київського полковника Антона Ждановича. А я гетьманові й полковникам сказав: “Нехай хто хоче, піддається туркові, а ми поїдемо служити государеві християнському, і всім козакам вашу раду скажемо, як ви забули Бога, що таке робите”. Гетьман за те мене хотів скарати на смерть. А я, побачивши, що мені загрожує, повідомив своїх приятелів, щоб вони все військо про се оповістили, а військо, довідавшися, почало говорити: “Всі помремо за Виговського! Окрім нього ніхто не сміє нічого сказати татарам”. Тоді гетьман, довідавшися про се, прислав по мене і почав говорити: “Чому не піддатися турку?” А я сказав: “Ти мене ось що спитай: як бісурмени запанували над греками, вони їм дали всяку волю, і в їх богацтві ніяких насильств не чинили, поки вони наповнилися бісурменами; а як наповнилися – бачиш, яке гоненіє християнам?” І гетьман, вислухавши мене, став знову до мене добрий, а київського полковника Антона Ждановича післав до короля і панів-рад”152. Про ці наради поляки добули такі відомості: Хмельницький “зложив нара- ду – що далі робити, а то з тої причини, що прийшли до нього посли від Порти, жадаючи піддання тих країв, котрі стільки разів цісарові обіцяв, і нагадуючи про харач. Чернь почала на то кричати і домагатися загальної ради в тій справі (брати цю пропозицію до спільної наради з собою. – І. К.). Тому, хоч сам (Хмельницький. – М. Г.) з Джелалиєм і з іншою присутною старшиною приставав на те, щоб і присягу турецькому цісареві зложити, і краї віддати, і харач заплатити, але що чернь почала тому всьому противитись, бажаючи краще зверхність давнішого панства, аніж поганську неволю, мусів Хмельницький черні попустити 151 Там само. – С. 558–559. 152 Там само. – С. 555–556. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 150 і згодився на те, щоб вислати до короля посла – просити милосердя. [...] а турецьких послів чи то затримано до пізнішої деклярації, чи то їх Хмельницький відправив – мабуть, щоб чернь їх з ним разом не порубала”153. Секретар польського короля Доні передавав такі відомості: “Хмельницький в порозумінню з найбільш довіреними полковниками зробив турецькому султанові пропозицію, що він піддається йому з усім, всі зложать йому присягу і даватимуть дань. Не скликавши за весь час повстання генеральної ради, а правлячи своєю головою або за радою тісного гуртка, – а масі козацькій пред- ставляючи справи так, щоб утримати її в розпочатім повстанню, – в сій справі був він змушений оповістити про свої переговори з Отоманською Портою за- гальним зборам (властиво: загал нації, всенародні збори. – М. Г.). Але тут стрів таку опозицію (властиво: труднощі в здійсненню. – М. Г.), що був змушений з своєю партією покоритися більшості і замість піддатися в послух і волю султана, післати свого посла до й. вел. (короля. – М. Г.) – просити пробачення”154. Далекий відгомін оповідань про цю раду знаходимо у козацьких промисловців на Тору у Слобідщині: турецький цар прислав посла до гетьмана, закликаючи його з усім військом піддатися під його руку, але гетьман того йому відмовив. Він збирав козаків на раду (“круг”) і питався, котрої землі цареві або королеві поклонитися, щоб прийняв їх “у своє царство”. І полковники на раді сказали, що вони хочуть піддатися православному государеві, а невірним царям, ні королям служити не хочуть155. Всі приведені вище оповідання про раду у турецькій справі виявляються неповні і тенденційні. Про хід нарад дійшли до нас тільки фрагментарні відо- мості. Турецькі пропозиції обговорювалися дуже основно. Це був важкий момент в житті України, коли народ останніми силами захищався від польської агресії і треба було вирішити остаточно питання, де шукати допомоги, з котрим із сусідів зв’язатися. З оповідань видно, що між старшиною були три партії: одна при- хильна союзові з Туреччиною, очолена полковником Джалалиєм, друга, що ба- жала переговорів з Польщею – під проводом полковника Ждановича, і третя – найсильніша, що всю надію покладала на Росію. Між партіями ішла боротьба, котра з них переможе. Цей факт, що на раді рішено вислати посла до польського короля, поляки розуміли так, ніби то Україна знову хоче піддатися під польську владу. Але насправді це був тільки дипломатичний хід, щоб затримати наступ польських військ на Україну. Не могло бути й мови про те, щоб народ погодився на польську окупацію. Народні маси – рядове козацтво і селянство – мали єдину орієнтацію – на “православного государя” – на Росію. З цими настроями повинна була рахуватися старшина. За російською орієнтацією ішов також і Хмельницький. Виговський невірно і тенденційно змалював перед російськими послами справу так, немов би Хмель- ницький був беззастережним прихильником союзу з Туреччиною, і щойно він, Виговський, переконав гетьмана про шкідливість цих зв’язків <21>. Насправді 153 Там само. – C. 551. 154 Там само. – С. 556. 155 АМГ. – Т. ІІ. – С. 328. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 151 Хмельницький залишився вірний своїм поглядам, з якими виступав ще з 1648 р., – що Україна повинна приєднатися до Росії. І тільки в такому випадку, коли б Росія не захотіла дати допомоги Україні, – він прихилявся до союзу з Туреччиною, уважаючи його крайним злом для України. Ці справжні погляди Хмельницького знав добре і Виговський і говорив про них путивльському вістунові Яцинові: “[...] гетьман того турецького посла відправив до Умані, бо чекає змилування правдивого царя, а турецькому цареві манить. Жде гетьман своїх післанців: чи не принесуть вони правдиву і повну государеву милость, чи не скаже нам, війську запорізькому бути під своєю високою рукою. Коли ж повна государева ласка до нас з нашими посланцями не прийде, прийдеться нам бути слугами і підданцями турецького царя. Буде це за гріхи наші і по неволі, а нам не обійтися без царя”156. Те саме говорив і сам Хмельницький Яцинові: “[...] чекають до себе і до всього запорізького війська царської ласки, ждуть своїх післанців157 – та бачу я те, що царської ласки я до себе не діждуся, що не вийти мені з рук бісурманських невірних. За гріхи мої це діється, доводить мене Бог бути під владою і слугою невірного царя”158. Ці слова гетьмана Яцин переказав до Москви159. Ці слова вияснюють справжнє становище Хмельницького, якого не знали ані поляки, які думали, що він прихиляється під владу польського короля, ані інші сучасники, які вважали його щирим прихильником Порти. Насправді ж вся увага Хмельницького була звернута до одної мети: привести до союзу України з Росією. Цей союз ішов по лінії прагнень українського народу та виходив із глибоких переконань самого Хмельницького. Виходячи із цієї основної платформи своєї політики, Хмельницький укладав також і свої відносини до Туреччини. Турецький посол Мегмет-ага, як вище згадано, був відісланий до Умані і перебував там майже місяць. І його вже не закликали на авдієнцію до гетьмана. В цьому часі вернулися з Москви посли запорізького війська Бурлій і Му- жиловський, що їздили переговорювати про приєднання України під царську руку. Вони не добули ще формальної згоди російського уряду на це приєднання, але привезли певні відомості, що ця справа вирішена корисно для України. Одночасно приїхали і російські посли, Матвеєв і Фомін, і також дали запевнення гетьманові, що готовиться розрив з Польщею і приєднання України. Ці вісті остаточно розв’язали Хмельницькому руки. Він уже не потребував оглядатися на Туреччину, бо мав запевнену підмогу Росії. Тоді вирішено і турецьке посольство відправити. Хмельницький рішився не говорити більше з Мегмет-агою. До Умані поїхав сам Виговський і відправив посла160. Це була дипломатична зневага, що посла не допущено на прощальну авдієнцію до гетьмана. Хмельницький зробив це, мабуть, тому, щоб віддячити султанові за те, що українських послів приймав неприхильно і один з них був навіть арештований. 156 Там само. – С. 325–326. 157 Послами до Москви були Бурлій і Мужиловський. 158 АМГ. – Т. ІІ. – С. 325. 159 Акты ЮЗР. – Т. Х. – Док. 1. – С. 1–4. 160 Оповідання Виговського Матвеєву і Фоміну: Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. І. – С. 536–537. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 152 ХІІ В січні 1654 р. була складена у Переяславі умова про приєднання України до Росії. Це була подія історичної ваги, що вирішила майбутнє України. Український уряд для боротьби з Польщею мав уже певного союзника, що міг підпомагати його і військовими силами, і у міжнародних відносинах. Переяславська умова мала також великий вплив на відносини України до Туреччини. Оскільки перше у дипломатичних комбінаціях Порта могла стояти на важливому місці, як союзник України проти Польщі, то тепер вже роль її ставала далеко менша. Маючи запевнену допомогу Росії, український уряд не потребував уже рахуватися з Портою. Тому природним наслідком переяславської умови було те, що відносини між Україною і Туреччиною стали рідші і холодніші. Вістки про приєднання України до Росії зробили велике враження в Константинополі. Турецькі політики спершу не вірили цим чуткам. Довгий час чекали на нових послів від Хмельницького. Грек Іван Миколаїв писав у травні 1654 р.: “У них була чутка, що іде до султана післанець Хмельницького і вони чекали його з радістю, – може той посол прийде з тим, щоб султан прийняв козаків у своє підданство, – і це виявилося брехнею”161. Агент Виговського 11. ХІ. 1654 р. доносив, що султан наказав ханові “[...] присягнути, щоб доставив йому Х[мельницьк]ого живого разом з усіми людьми”162.67 Приєднання України до Росії підняло надії поневолених балканських народів на визволення з турецького ярма. “А греки за те бога молять, щоб бог з’єднав христіянство в одне і щоб їм бути блаженним христіянським государем і того чекають: як государеві ратні [...]”. [...]68* Сіяуш повідомив також, що давніший великий візир неприхильно ставився до бажань козаків, але новий візир буде іти за порадами його, Сіяуша, і можна сподіватися, що бажання гетьмана сповняться163. І справді сам візир, Азем, прислав листа Хмельницькому – але він не зберігся. Послом від Порти був69* Шагин-ага. Хмельницький про це посольство пові- домив російського воєводу Бутурліна: “24 березня [ст. ст. 1655 р.] приходив до нас великий посол Шагін-ага з обітницями своїми поганськими, вимовлявся, що татари без їх відома приходили в допомогу ляхам і нас воювали; але ми їх обітницям не віримо”164. Цим посольством Туреччина обновила свої зв’язки з Україною. Богдан Хмельницький вирішив утримувати добросусідські відносини з Портою, головно, щоб через Константинополь впливати на нового кримського хана Мегмет Гірея, що увійшов у союз з Польщею і висилав татар нападати на українські землі. У квітні приїхали до Туреччини нові українські посли Роман Жданович і Яків Челебей70. Посли чогось то не поступили по дорозі до Сіяуша, і він дуже жалувався на те у листі до Хмельницького165. <22> 161 Акты ЮЗР. – Т. VIII. – С. 380. 162 Буцинский П. И. О Богдане Хмельницком. – С. 189. 163 Акты ЮЗР. – Т. XIV. – С. 562–564. 164 Там само. – С. 561. 165 Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 317–318. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 153 У листі до султана Хмельницький жалувався на кримських і ногайських татар <23>, що вони, забувши про давню приязнь, увійшли у союз з поляками і воюють Україну, міста палять, пустошать і руйнують; нехай султан велить їх стримати, бо як не стримає, то нехай не жалується на козаків, що вони свої кривди татарам віддячать166. Порта була дуже вдоволена тим, що український уряд знову почав переговори, і послів прийнято з великими почестями, куди краще, як польське посольство167. Все повторювалися чутки про те, що козацькі чайки готовляться на Чорне море168, і турки намагалися утримати добрі відносини з Україною. Головне бажання Хмельницького – вплинути на хана, щоб він не ставився вороже до козаків, – зараз було виконане: до Криму вислано спеціального чауша з султанською грамотою Мегмед Гіреєві169. Українські посли також заступалися за Лупула, що тоді сидів ув’язнений у Константинополі, і вимагали, щоб султан повернув йому молдавське воєводство, а принайменше визволив з тюрми. Ці заходи мали деякий успіх і великий візир почав ставитися краще до Лупула170. Хмельницький доручив також послам продовжити переговори про складення договору про дальші сусідські зв’язки між Туреччиною та Україною. На жаль, цих доручень не знаємо в достовірній формі, а тільки з листа візира171 і з відповіді султана на листа Хмельницького71. Цей лист із датою вересня 1655 р. зберігся в архіві колишнього міністерства закордонних справ у Москві у польському перекладі, а з нього свій переклад дав М. Костомаров у статті “Богдан Хмельницкий данник Оттоманской Порты”. Зміст листа такий72: “Посли ваші, Роман і Яків, принесли нам поклін і віддали листи ваші, які дбайливо перекладені, високим моїм візиром віддані мені і прочитані при всім моїм сенаті і при мені. В листі73 ви повідомляєте, що Мегмет Гірей хан з’єднався з ляхами і, крім того, з різними людьми нашої землі, з волохами і уграми і воював проти вас, нарушивши свою присягу, а також повідомляли, [що] ви, бачучи довкола себе стільки ворогів74, були примушені визвати до себе Москву у поміч. Все-таки ви прибігли до нас, щоб ми вас під руку нашу і під оборону прийняли, згідно з давним листом (вашим). Ми вас, як вірних і прихильних слуг наших, під оборону нашу беремо і обіцюємо помагати вам проти кожного вашого неприятеля. Перше мій візир75 не відчиняв до мене дверей послам вашим, але тепер вирозумівши (достовірно) з листа вашого76, післали ми в усі наші землі, щоб всі про те знали і, не подаючи в. милості77 ніякої причини до незгоди, жили з вами у дружбі, і рук проти вас не підіймали. По всім моїм землям ми оповістили, 166 Кримські справи 1655 р.: Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1064–1065. 167 Звіти Ренігера з 18. V і 3. VI 1655 р.: Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 313–314, 349. 168 Акты ЮЗР. – Т. VIII. – С. 380; Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 346. 169 Кримські справи 1655 р.; Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1065. 170 Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 314, 349. 171 Буцинский П. И. О Богдане Хмельницком. – С. 190–191. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 154 що запорізьке військо перебуває під нашою рукою, визнаючи вас перед усіма найбіль[ше] вірними78* і прихильними слугами моїми”. Далі султан закликає Хмельницького, щоб тримав твердою рукою свої війська, щоб вони ні морем, ні суходолом не входили у султанські землі; щоб подбав, щоб московські козаки не нападали на турецьку державу, а як хто хотів би воювати, “ви були готові з військом іти на нього”. З свойого боку султан обіцював допомогу проти ворогів України. “Для більшої віри і достовірності ви зажадали від нас присяги, і присяга наша є така: насамперед клянемося79* тим, хто створив з нічого80* землю і небо, і нас усіх, під рукою якого ми всі живемо – клянемося81* і всіма пророками, яких визнаємо як ми, так і ви; хай вони на тому світі стануть свідками на те, що я з усею моєю державою хочу зберегти мою присягу. Ви також, гетьман Богдан Хмельницький з усім військом запорізьким, присягу свою принесли нам на те, що будете нам вірними і прихильними слугами, – як і ми присягу свою вам принесли, що будемо вас мати вірними і прихильними своїми слугами; і так, ви нам вірте, що ми вас за вірних слуг своїх маємо, а ми будемо вірити, що ви бажаєте бути нашими вірними слугами”. Далі султан закликає гетьмана, щоб жив у згоді з ханом, з молдаванами, волохами і уграми. Разом з українськими послами султан посилає свойого Шагин-агу і через нього передає Хмельниць- кому шість кафтанів, “які прийміть прихильно і не забувайте нас”. “Бо як ми читаємо ці чотири книги, Мойсеєм нам подані, на яких і присягу нашу принесли, то ваше посольство сьогодня закінчилося, і раз присягнувши, треба багато літ жити у дружній згоді”172. Султанський лист своїм змістом викликає зачудовання. Султан виразно заявляє, що з обидвох сторін був заприсяжений договір: “Ви також, гетьман Богдан Хмельницький з усім військом запорізьким, присягу свою принесли нам на те, що будете нам вірними і прихильними слугами, – як і ми присягу свою вам принесли, що будемо вас мати вірними і прихильними своїми слугами [...]”. Отже, Богдан Хмельницький з запорізьким військом вступив у вазальні відносини супроти турецького султана... Як же цю подію погодити з усею тогочасною політикою Хмельницького: він же довгі роки підготовляв союз України з Росією, у переяславській умові в січні 1654 року осягнув своє прагнення, виявляв з усім українським народом задоволення цим фактом, добре розумів, що приєднання України до Росії рятує Україну від поневолення Туреччиною – і несподівано в 1655 р. погодився стати турецьким вазалем. Це таке протиріччя, що ніяк його не можна прийняти. Треба критично роз[і]брати джерело, з якого дізнаємося про цю неймовірну подію – султанський лист з вересня 1655 р. <24> Як вище згадано, цей лист зберігся у старому польському перекладі, яким користувався Костомаров. Давні переклади бували дуже неточні: старі пере- 172 Костомаров Н. И. Богдан Хмельницкий данник Оттоманской Порты // Вестник Европы. – 1878. – Т. 6. – Кн. 12. – С. 806–817; його ж. Собр. соч. – Кн. V. – T. XIV. – С. 611– 612. Дещо відмінний, неповний переклад: Буцинский П. И. О Богдане Хмельницком. – С. 192–193. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 155 кладчики не мали філологічної освіти і перекладали малозрозумілі орієнтальні документи навздогад, не дуже пильнуючи того, щоб всі слова і фрази перекласти вірно. Які помилки мали давні переклади, вистарчить порівнати старий переклад з XVIII ст. листа султана Могамеда з березня 1651 р. з новочасним науковим перекладом – обидва друковані в “Памятниках...” т. І–ІІ173. Так само можна думати, що і переклад султанського листа з 1655 р. може бути помилковий, що зміст його не у всьому вірно переданий. Далі треба взяти під увагу стилістику турецьких листів – взагалі орієнталь- ний спосіб вислову. Орієнтальна мова незвичайно квітчаста, витієвата, повна незвичайних фраз, висловів і порівнянь. Прості і звичайні думки в орієнтальних листах висловлюються якось незвичайно круто і незрозуміло. Тому навіть добро- совісний перекладчик не все умів справитися з перекладом і передавав деякі місця оригіналу невірно. Врешті треба нагадати і “правдомовність” турецьких листів, на що ми звернули увагу вже давніше: що турки невірно, тенденційно передавали вислови чужих листів – вкладали в них те, що їм було бажано. Виходячи з таких міркувань, треба критично поставитися і до султанського листа 1655 р. – до тексту, в якому він до нас дійшов. Переклад листа, який мав у руках Костомаров, був невірний: він передає не те, що було справді в листі82. В листі ішла мова про проект присяги на договір, а перекладчик передає так, немов то присяга вже була складена. Це видно ясно із першої фрази листа, де згадується присяга: “Для більшої віри і достовірності ви зажадали від нас присяги, і присяга наша є така: насамперед клянемося тим, хто створив з нічого землю і небо [...]” і т. д. – Тут цілком очевидне, що султан інформує гетьмана, як буде виглядати текст музульманської присяги. Що це справді так, то виходить із дальшої фрази: “свідчимося і всіма пророками, яких визнаємо як ми, так ви” – тут ще більш яскраво виходить, що це для інформації гетьмана, щоб він не лякався, що прийдеться йому присягати на пророків, яких і він визнає. Коли так взяти справу, то вже видно, що в дальшому тексті є помилка перекладчика. Він перекладав: “Ви також, гетьман Богдан Хмельницький з усім військом запорі- зьким, присягу свою принесли нам [...]” – а в листі, мабуть, стояло: “присягу свою принесіть”, або щось інше в тому ж змислі. Так само і на кінці листа, мабуть, невірно передана фраза про Мойсеєві книги, “на яких і присягу нашу принесли”. Отже, аналіз листа виявляє, що польський переклад його був неточний, – що просто перекрутив дійсний зміст. Що наш здогад про те, що у султанському листі йшла мова тільки про проект присяги на договір, не про заприсяження договору, вірний, на це доказом може послужити те, що в ніяких інших [джерелах] нема найменшої згадки про складення українсько-турецького договору. Якщо такий договір був би скла- дений, це певно звернуло б увагу дипломатів у Константинополі і вістка про договір знайшлась би у звітах європейських посланників, хоча б у звіті авст- 173 [Див. прим. 92 (прим. ред.).] http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 156 рійського посланника, що все посилав своєму урядові дуже докладні відомості про українські посольства до Порти. Так само знали б про те польські шляхетські політики, які шукали пильно всього, що могло б скомпромітувати зненавидже- ного ними Хмельницького. Тим часом ніде ніякої звістки про таку сензаційну для дипломатії подію – немає. Навпаки, можемо ствердити, що Богдан Хмельницький у тому часі не тільки не думав про який-небудь тісний союз з Туреччиною, але навіть передбачував можливість війни проти Туреччини. В жовтні 1655 р., тобто в часі, з якого походить султанський лист, Хмельни- цький, разом з союзним російським військом перебував під Львовом. Звідси він вислав свойого посла, грека Данила, у посольстві до шведського короля Карла Х, і для цього посла складено інструкцію, які справи він має з шведським королем обговорити. В цій інструкції читаємо таке: “Козаки не можуть існувати без війни, і після закінчення цеї війни з Польщею, просять вашу королівську величність іти проти турків, визволити силу христіян від цеї неволі; треба скласти ясні умови як з Москвою, так з іншими державами, що приєднаються, щоб кожний був забезпечений що до своєї участі у цій справі. Коли це буде зроблено, рушимо нашими суднами, а ваша кор[олівська] вел[ич- ність] суходолом, і таким способом виникне недовга і легка, ще невидана війна. Вже з давного часу бажали ми підняти цю війну, ще під впливом намов венеціян, але перешкоджувала війна з Польщею, бо ми не довіряли королеві Казимирові, що нераз нарушува[в] обіцяний мир”174. Ця інструкція свідчить ясно, що Хмельницький залишився вірний своїм давним переконанням – що треба звести війну з Туреччиною <25>. Довгі роки всю силу і енергію забирала йому війна з шляхетською Польщею: але як тільки ця війна закінчилася і польські війська залишили Україну, Хмельницький зараз вернувся до давних своїх планів – з’організувати великий союз європейських народів проти музульманського світу. В інструкції згадано про участь Росії у цій війні – Хмельницький розумів гаразд, що тільки з допомогою російського народу Україна зможе перемогти ненависних “бусурмен”. До Туреччини, певно, доходили чутки про ці плани Хмельницького. Туреч- чина не довіряла Україні і почала прихилятися до Польщі. На початку 1656 р. до Польщі приїхав турецький посол175. Але зрештою зв’язки між Туреччиною і Україною не перепинилися. Для обидвох сторін потрібні були добросусідські відносини: для Порти, щоб зберегтися від козацьких походів на Чорне море, – для України, щоб за допомогою Туреччини забезпечитися від нападів кримських татар. Час до часу турецькі посли приїздили на Україну, а українські посольства відвідували Константинополь. Так, в січні 1656 р. був у Чигирині турецький посол – згадує про нього київський митрополит Косів176; але в яких справах приїздив посол, не знаємо. 174 АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. VI. – С. 91. 175 Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 369, 392. 176 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1164. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 157 На початку 1657 р. до Чигирина двічі приїздили турецькі посланники – оповідає про них австрійський агент Маріанович у своїх записках177. У березні 1657 р. був висланий до Туреччини як посол чигиринський отаман Лаврин Капуста. Він приїхав до Константинополя 29 квітня, але авдієнції у султана добився щойно 22 травня. Зберігся висланий з ним лист до помічника начальника яничарів, якого прошено, щоб допоміг послові у султанському дворі178. Між іншими справами він інформував султана про австрійське і польське посольство, що приїздило до Чигирина. Дня 5 червня Капуста дістав прощальну авдієнцію. Знаємо зміст листа, який вислано від Порти до Хмельницького: турецькі політики вітали порозуміння запорізького війська з ханом, обіцювали, що вишлють листа до хана, щоб перебував у добрих зв’язках з Україною, просили, щоб козаки не висилали чайок на море179. Отже, листування велося про ті самі, все актуальні справи забезпечення миру між сусідами. Але про складення тривкого договору між обидвома країнами вже звісток немає. Одна справа непокоїла Туреччину – близькі зв’язки Хмельницького з трансильванським князем Юрієм Ракоцієм. Порта боялася ускладнень для себе і вимагала, щоб Хмельницький розірвав союз з Трансильванією180. Коли ж гетьман не виявив охоти послухати цеї поради, султан вислав на кордон, на Дунай, військо під проводом силістрійського паші. Богдан Хмельницький пере- глянув турецькі плани і в листах до царя Олексія Михайловича, і в переговорах з російським посланником Бутурліним декілька разів остерігав, що з цього може вийти небезпека для України181, [...]83 <26> 177 Там само. – С. 1345. 178 АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. VI. – С. 216–217 [ДБХ. – Док. 439 (прим. ред.)]. 179 Звіти Ренігера: Жерела до історії України-Руси. – Т. ХІІ. – С. 479, 480, 482. 180 Звіт Ренігера: Там само. – С. 489. 181 Акты ЮЗР. – Т. ІІІ. – С. 565, 578, 586; Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1376. 1* У машинописі пропущене місце для року. 2* У машинописі на цьому місці завершується арк. 4; арк. 5–6 відсутні; розділ ІІ починається з арк. 7. 3* “укр. і поль” дописано над рядком від руки. 4* “підтримував особливо близькі зв’язки з гетьманом, може здавна був з ним знайомий” дописано від руки над закресленим “звали “названим батьком” Хмельницького”. 5* Дописано над закресленим “бачив”. 6* Речення дописане над рядком від руки. 7* Рік дописано над рядком від руки. 8* Над рядком дописано рукою І. Крип’якевича: “Лист Мясковськ[ого], Х 1648, Пам[ятники] І 3 с. 306; посли в Порті – посол Джалалий – Буцин[ский] с. 114”. 9* “отже в тому” дописано над закресленим “це орієнтаційна дата, в якому”. 10* Дописано над закресленим “вестися”. 11* Дописано над закресленим “переговори”. ТЕКСТОЛОГІЧНІ ПРИМІТКИ http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 158 12* “зв’язатися з Портою” дописано над закресленим “з Туреччиною”. 13* Дописано над закресленим “достойник”. 14* Над рядком закреслено надпис від руки “волоського тобто”. 15* Над рядком дописано: “Переговори (далі закреслено: “торкалися”) ішли м[а]б[уть] про те, щоб Порта”. 16* Далі дописано один рукописний рядок, нерозб. 17* “через духовних” дописано над рядком від руки. 18* Далі нотатки рукою І. Крип’якевича: “Тур[ецький] посол в Переяславі (ІІ, 1649 ?) – шабля, кор[угва], булава – неправдоподібне: Крат[кое] повеств[ование] о М[алой] Р[оссии], 1878, с. 223 [див.: Краткое описание Малороссии // Летопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложением трех малороссийских хроник: Хмельницкой, “Краткого описания Малороссии” и “Собрания исторического” / Изд. О. Левицкий. – К., 1878. – С. 224 (прим. ред.)]”. 19* Слово дописане над рядком від руки. 20* “дуже стримане” дописано над “коректне, але здержливе”. 21* Цілий абзац дописано І. Крип’якевичем від руки; бракує закінчення. 22* У машинописі пропущене місце. 23* Фраза незавершена. 24* Ціле речення дописане І. Крип’якевичем від руки. 25* Останнє речення дописане від руки. 26* Далі рукою І. Крип’якевича дописано: “с. 19. Хм[ельницький] до Яна Каз[имира]”. 27* Дописано над “нав’язати”. 28* Дописано над закресленим “довірну”. 29* Перед номером примітки викреслено початковий варіант закінчення речення: “– і пізніше вже переговорів з Україною не відновлено”. 30* Машинописний аркуш (арк. 25) закінчується рукописним текстом І. Крип’якевича, що є варіантом початку розділу VII: “Переговори Хм[ельницького] з венець[ким] послом не залиш[илися] в тайні перед Порт[ою]. На Укр[аїні] бувало багато купців з Тур[еччини], які, певне, дали (закреслено: “знати про”) вивідатися. Зрештою, Хм[ельницький] ворожнечі не ховав і про неї [далі два слова нерозб.]. Такі пляни, очевидно, занепок[оїли] Порту. В памя[ті] турків бу[ли] ще [далі нерозб. слово] походи зап[орожців], які нераз у 300–400 чо[внів] являлись під Конст[антинополем], загрожуючи султ[анській] столиці. В інтер[есах] Тур[еччини] було (закреслено: “не дати”) такі походи [далі нерозб. слово]. Це було прич[иною], що Порта рішила сама навяз[ати] звязки”. 31* Далі у тексті стоїть знак питання. 32* Дописано над рядком. 33* Далі закреслено: “Мурада або”. 34* Фраза в дужках дописана від руки. 35* Далі закреслено: “Непевною”. 36* Фраза “орієнталіст Рипка висловив погляд, що цей лист” дописана над закресленим “який мабуть”. 37* Рік дописано над рядком. 38* “та товмач Павло” дописано від руки. 39* “і австрійський посол у Варшаві Лізоля до Відня” дописано від руки. 40* Речення і примітка до нього дописані від руки. 41* Речення дописане від руки. 42* Далі закреслено: “В Константинополі призначено двір, де мав жити резидент, тобто постійний представник України” (примітка: “«Христианское Чтение», с. 683”). Цю фразу І. Крип’якевич переніс нижче за текстом (див. його прим. 77). 43* Над рядком дописано: “очевидці”. 44* Речення дописане від руки. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 159 45* Дописано над закресленим: “травня”. 46* Далі поставлено знак питання. 47* Речення дописане від руки на полях. 48* Речення дописане на полях машинопису. 49* Дописано від руки над викресленим текстом машинопису: “[...] між іншим, від яничарського аги; згадку про них маємо у відповіді Хмельницького тому ж азі, але про зміст їх гетьман висловлюється дуже лаконічно: [...]”. 50* Між машинописними рядками дописано і викреслено рукописні тексти І. Крип’я- кевича: “Чи справді Хм[ельницький] дістав листа від султана – це сумнівне, гетьман не проминув би його такою короткою згадкою. Мабуть, тут якась помилка”; “Висловлено сумнів, чи був лист султана. Хмельницький вислав [далі нерозб. слово]”; “Грушевський висловив сумнів, чи справді Хмельницький одержав листа від султана; але про цей “височайший лист”, присланий Османом, згадує виразно візир Агмед (Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1541, 1543). Султан висловлював там згоду прийняти (далі закреслено: “запорізьке”) Хмельницького у підданство”. 51* Дописано над закресленим: “цісаря і інших панів”. 52* На полях дописано: “Дати текст! (чи “підданство”)”. 53* Речення дописане від руки. 54* “Хм” дописано над рядком. 55* “і немов-то висловлював заяви підданства” дописано від руки над закресленим машинописом: “[...] і загально висловлювався про свою прихильність [...]”. 56* Збережено дві копії цього машинописного аркуша, у яких далі дописано: “і Ромадан- бея”; однак на одній із копій цю фразу викреслено. 57* Дописано над: “травня”. 58* У тексті І. Крип’якевича пропущене місце. 59* На полях дописано: “Інш[ий] текст Буцин[ського], с. 123–124”. 59a* У машинописі двічі пропущено місце. 60* Дописано над закресленим “але на жаль”. 61* “певних звісток, то загально знаємо, що гетьман знову” дописано над “інших вісток і тільки можемо здогадуватися, що і тепер – так як давніше, гетьман знову”. 62* Далі закреслено: “Російський уряд невдовзі вирішив розірвати мир з Польщею. 19 лютого в Москві зібрався собор історичного значення, собор, який мав вирішити цю справу. На нараді порушено також справу України”. Після цього йде машинописна вставка: “«А запорізький гетьман Богдан Хмельницький б’є чолом государю, щоб государ пожалував його для православної христіянської віри, зволив би його, гетьмана, з усім військом запорізьким, прийняти під свою государеву високу руку і держати в своїй ласці; коли ж государ милості йому не покаже, то поневолі прийдеться їм учинитися в підданстві турецького султана з кримським ханом разом» [див.: Латкин В. Материалы для истории Земских соборов XVII столетия: (1619–20, 1648–49 и 1651 годов). – СПб., 1884. – С. 86 (прим. ред.)], – небезпеку, що Хмельницький, не маючи іншого виходу [...]”. 63* Далі дописка І. Крип’якевича: “Буц[инський], с. 127 – опозиція Гладкого і Гуляницького проти союзу з Тур[еччиною] – (“Летопис[ное] повеств[ование о Малой России...], с. 93)” [див.: Рігельман О. І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі. – К., 1994. – С. 211 (прим. ред.)]. 64* Далі закреслено машинописний текст: “Оскільки Хмельницький з свого боку не спішився підписувати союз з Туреччиною, то навпаки турецький уряд далі робив заходи, щоб приєднати Україну під владу султана. Очевидно, турецькі політики уявляли собі, що Хмельницький після берестецької невдачі і некорисного білоцерківського миру, не маючи ніяких певних союзників, буде примушений прийняти султанський протекторат”. 65* Далі дописано від руки: “ХІІ. 1651 султан повідом[ив] Яна Каз[имира] про прийняття в підданство Хм[ельницького]. – Буцин[ский], с. 128”. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 160 66* Дописано над “Джустініані”. 67* Речення дописане від руки. 68* Текст переривається; у машинописі бракує одного аркуша (арк. 71). 69* Далі закреслено: “Шагал чи”. 70* Спочатку було написано: “нові українські посли, яких знаємо самі імена, Роман і Яків, без прізвищ”. 71* Фразу “з листа візира” дописано на полях; далі конспективно дописано вставку для доопрацювання матеріалу: “Лист візира (Буц[инський], с. 190–1) – дати пов[ний] текст: а) посли Жд[анович] і Чел[ебі] були у султ[ана] і “учинились у поддан[стві]” (Хм[ельницький] “об’явив про холопств[о]”); б) поміч хана; в) долуч[ив:] не будуть мор[ем] і суход[олом]; г) вислані тур[ецькі] посли; д) не пускати на море; е) бути в підданстві – [одне слово нерозб.]; є) не буде війни з Кр[имом], Білг[ородом], Добр[уджею]”. 72* Дописка І. Крип’якевича на полях: “NB переклад Буцин[ського] с. 192 в дечому повніш[ий]”. 73* “листи ваші, які дбайливо перекладені, високим моїм візиром віддані мені і прочитані при всім моїм сенаті і при мені. В листі” дописано над “віддали грамоту, в якій ви повідомляєте”. 74* Замість “а також повідомляли, [що] ви, бачучи довкола себе стільки ворогів” спочатку було написано “і ви, бачучи довкола себе ворогів”. 75* Над рядком дописано: “мої везир”. 76* Над рядком дописано: “ваш лист”. 77* “в. милості” дописано над “вам”. 78* Замість “ми оповістили, що запорізьке військо перебуває під нашою рукою, ви- знаючи вас перед усіма найбіль[ше] вірними” спочатку було написано “я оповістив, що запорізьке військо перебуває під моєю рукою, визнаючи вас більш за всіх інших – вірними”. 79* Дописано над “свідчимося”. 80* “з нічого” дописано над рядком. 81* Дописано над “свідчимося”. 82* Далі закреслено: “Це видно із першої фрази уступу про присягу: «Для більшої віри і достовірності ви жадали від нас присяги, і в [...]»”. 83* На цьому текст обривається; завершує працю список використаних джерел і літе- ратури, укладений на двох аркушах. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com

Турецька політика Б. Хмельницького (Матеріали)

Репозитарії

Схожі ресурси