Аль-Фарабі та його «Книга релігії». Переклад з арабської, передмова та коментарі
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15334 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Аль-Фарабі та його «Книга релігії». Переклад з арабської, передмова та коментарі / М. Якубович // Українське релігієзнавство. — 2008. — № 47. — С. 232-235. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-15334 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-153342013-02-13T02:45:35Z Аль-Фарабі та його «Книга релігії». Переклад з арабської, передмова та коментарі Якубович, М. На допомогу викладачу релігієзнавства 2008 Article Аль-Фарабі та його «Книга релігії». Переклад з арабської, передмова та коментарі / М. Якубович // Українське релігієзнавство. — 2008. — № 47. — С. 232-235. — укр. XXXX-0032 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15334 uk Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
На допомогу викладачу релігієзнавства На допомогу викладачу релігієзнавства |
| spellingShingle |
На допомогу викладачу релігієзнавства На допомогу викладачу релігієзнавства Якубович, М. Аль-Фарабі та його «Книга релігії». Переклад з арабської, передмова та коментарі |
| format |
Article |
| author |
Якубович, М. |
| author_facet |
Якубович, М. |
| author_sort |
Якубович, М. |
| title |
Аль-Фарабі та його «Книга релігії». Переклад з арабської, передмова та коментарі |
| title_short |
Аль-Фарабі та його «Книга релігії». Переклад з арабської, передмова та коментарі |
| title_full |
Аль-Фарабі та його «Книга релігії». Переклад з арабської, передмова та коментарі |
| title_fullStr |
Аль-Фарабі та його «Книга релігії». Переклад з арабської, передмова та коментарі |
| title_full_unstemmed |
Аль-Фарабі та його «Книга релігії». Переклад з арабської, передмова та коментарі |
| title_sort |
аль-фарабі та його «книга релігії». переклад з арабської, передмова та коментарі |
| publisher |
Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
На допомогу викладачу релігієзнавства |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15334 |
| citation_txt |
Аль-Фарабі та його «Книга релігії». Переклад з арабської, передмова та коментарі / М. Якубович // Українське релігієзнавство. — 2008. — № 47. — С. 232-235. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT âkubovičm alʹfarabítajogoknigarelígííperekladzarabsʹkoíperedmovatakomentarí |
| first_indexed |
2025-07-02T16:47:09Z |
| last_indexed |
2025-07-02T16:47:09Z |
| _version_ |
1836554471039041536 |
| fulltext |
232
__________________________________________________________________________________________
í НА ДОПОМОГУ
ВИКЛАДАЧУ РЕЛІГІЄЗНАВСТВА
М. Якубович * (м. Остріг)
АЛЬ-ФАРАБІ ТА ЙОГО «КНИГА РЕЛІГІЇ».
ПЕРЕКЛАД З АРАБСЬКОЇ, ПЕРЕДМОВА ТА КОМЕНТАРІ
Загальновідомим є той факт, що середньовічна філософська думка
ісламського світу («мусульманська», «ісламська», «арабо-мусульманська»
філософія) характеризувалася значним рівнем осмислення феномену релігії.
Це було пов’язано не лише з релігійним забарвленням самої традиції чи
суто релігійним світоглядом, а й з розумінням важливості тієї ролі, яку
релігія відігравала та продовжує відігравати в мусульманських суспільствах.
Одним із виявів цього феномену є тривалий розвиток історичних,
доксографічно-апологетичних та власне філософських поглядів на явище
релігії, його зміст, функції та роль. Релігія виступала в якості вихідного
пункту цілої системи суспільних, культурних, економічних та політичних
зв’язків, а тому однією з нагальних проблем середньовічної ісламської
релігієзнавчої думки (так ми позначаємо традицію осмислення феномену
релігії) була проблема категорій та дефініцій, пов’язаних зі змінними
уявленнями про релігію взагалі111. Значне розширення смислових
горизонтів проблеми релігії було характерною рисою арабомовного
перипатетизму, відомого на території ісламського світу як фальсафа. Саме
цей напрям філософської думки ісламського світу, розвиваючи
арістотелістичні та неоплатоністичні уявлення, першим почав розглядати
монотеїстичну релігію в контексті соціальних, етичних, епістемологічних і
метафізичних поглядів античних та елліністичних мислителів.
Одним із найголовніших представників арабомовного перипатетизму
та неоплатонізму вважається «Другий вчитель»112 Абу Наср Мухаммад бін
* Якубович М.М. – магістрант релігізнавства, викладач-стажист кафедри
релігієзнавства Національного університету «Острозька академія».
111 В одній з перших арабомовних доксографічних праць, присвяченій, в першу
чергу, раціоналістичній теології (калям) ісламського світу VIII-IX cтоліть, значна
роль відведена дискусіям навколо питань «віра» (’іман), «невір’я» (куфр), «послух
Богу» (та’а), «непослух» (му’асіййя) «поклоніння» (’ібада) та ін. Див.: [Аль-
’Аш’арі, Абу ль-Хасан. Макалят аль-ісляміїн уа іхтіляф аль-мусаллін. – Аль-Кагіра:
Мактаба ан-нагда аль-місріййя, 1369/1950. – Т. 1, 2].
112 «Першим вчителем» в арабському світі вважався Арістотель.
233
Тархан аль-Фарабі (871/872 – 950 рр.), перший мислитель ісламського світу,
який спробував охопити філософську традицію тогочасної ойкумени в усій
її цілісності, надавши філософії характеру історичної єдності113. Нова
парадигма побудови філософських проблем перетиналася в працях аль-
Фарабі як із особливостями арабського мислення (релігійно-правового та
філософського), так і з характерними рисами ісламу та інших
монотеїстичних релігій. Погляди «Другого вчителя» на релігію
демонструють характерну для арабомовного перипатетизму авторефлексію
в межах самої релігійної традиції, тобто намагання осягнути знання в усій
своїй цілісності, незалежно від його природи – чи раціональної (’аклі), чи
сприйнятої в релігійному одкровенні (сама’і). Неабияке зацікавлення такий
спосіб вирішення епістемологічних проблем викликав у предстаників
західної сходознавчої та історико-філософської науки. Тривалий час
погляди аль-Фарабі на релігію розглядалися (і продовжують розглядатися) в
контексті співвідношення «філософія» – «релігія»114, яке, варто зауважити,
було лише частково характерне для філософської думки ісламського світу,
перебуваючи в межах більш загальних дихотомій ’акль-накль («розум» –
«релігійна традиція»)115 та ’ільм-’амаль («знання» – «дія»)116. Значний
внесок у дослідження поглядів аль-Фарабі на феномен релігії належить
цілій школі американських науковців, зокрема редактору багатьох праць
«Другого вчителя» Мухсіну Магді117, а також його колегам та учням
Чарльзу Буттерворту118 і Джошуа Паренсу119. Європейська історико-
філософська наука також звертала особливу увагу на релігієзнавчі погляди
аль-Фарабі, що знайшло відображення в працях Ніколаса Решера, Анрі
113 Madkour, Ibrahim. Al-Farabi // A History of Muslim Philosophy. – Wiesbaden: Otto
Harrassowitz, 1963. – Vol. 1. – P. 456-457.
114 Див. бібліографію першого періоду вивчення філософського спадку аль-Фарабі
у: [Rescher, Nicolas. Al-Farabi. An Annotated Bibliography. – Pittsburgh: University of
Pittsburgh Press, 1962].
115 Прикладом одного з найґрунтовніших досліджень цього співвідношення є праця
традиціоналіста Абу ль-’Аббаса Ахмада бін ’Абд аль-Халіма ібн Таймійї (1263-
1328 рр.) «Усунення протиріччя між розумом і традицією» [Ібн Таймійя, Ахмад
Абу аль-’Аббас. Дар’у т-таруд аль-’акль уа н-накль. – Ар-Рійад: Джамі’а Мухаммад
бін Са’уд аль-Ісляміййя, 1411/1991. – Т. 1-11].
116 В арабському перипатетизмі сутність цієї дихотомії висловлював вже аль-Кінді
(801-873 рр.): «метою знань філософа є досягнення істини, тоді як метою його
вчинків (’амаль) є відповідність цих вчинків істині» [Аль-Кінді, Абу Йусуф.
Фальсафа аль-Ауваля // Тахкік Мухаммад ’Абд аль-Гаді Абу Ріда. – Аль-Кагіра:
Дар аль-фікр аль-’азмі, 1369/1950. – Т.1. – С. 97].
117 Див., напр., його працю: [Mahdi, Muhsin. Alfarabi and the Foundation of Islamic
Political Philosophy. Chicago: Chicago Univeristy Press, 2001].
118 Αlfarabi the Political Writings: Selected Aphorisms and Other Texts / Tr. by Ch. E.
Butterworth. – NY: Cornel Univeristy Press, 2001.
119 Parens, Joshua. An Islamic Philosophy of Virtuous Religions: introducing al-Farabi. –
NY: State University of New York Press, 2006.
234
Корбіна120, Массімо Кампаніні121. Достатньо ґрунтовно – можливо, навіть
ґрунтовніше, ніж на Заході – погляди аль-Фарабі на релігію вивчені
арабськими істориками філософії, серед яких варто відзначити Ібрагіма
Мадкура122, ’Алі Бумельхама123, Заїда Са’їда124, Ібрагіма ’Атти125, які
наголошували на «конформізмі» (тауфікіййя)126 філософської думки
«Другого вчителя». Варто відзначити, що більшість авторів – як західних
так і східних – продовжують розглядати релігієзнавчі надбання аль-Фарабі в
контексті співвідношення філософії та релігії або «розуму» і «традиції»,
досить часто ігноруючи ширший зміст проблеми, оминаючи релігію як
самобутній, цілісний та надзвичайно цінний феномен, тобто позицію, яку
займав сам «Другий вчитель».
Створивши першу в історії філософської думки мусульманського
світу теорію ідеальної держави127, аль-Фарабі вбачав у завданні мешканців
цього суспільства (мадіна – «місто», відповідник грецького πολις)
досягнення щастя, тоді як це «справжнє щастя» (ас-са’ада фі ль-хакіка)
«неможливе в цьому житті, але є можливим у наступному житті, яке прийде
після цього життя»128. Саме по собі щастя – «мета, до якої прагне кожна
людина»129 – реалізується в особистому та колективному бутті через
емотивно-діяльнісну та пізнавальну практику, зміст якої вираженій у
трискладовій структурі – «моральних вчинках» (аль-аф’аль аль-фаділя),
«належних станах душі» (’ауварід ан-нафс ’аля ма йанбагі) і «здатності до
120 Corbin, Henry. Histoire de la Philosophie Islamique. – Paris: Gallimard, 1964.
121 Al-Farabi, Abu Nasr. La citta virtuosa / Introduzione, traduzione e note a Massimo
Campanini. – Milano: Rizzoli, 1996.
122 Див., наприклад, вже цитовану вище статтю в англомовному двотомнику,
присвяченому мусульманській філософії («Α Muslim Philosophy»): [Madkour,
Ibrahim. Al-Farabi // A History of Muslim Philosophy. – Wiesbaden: Otto Harrassowitz,
1963. – Vol. 1. – P. 450-469], а також фундаментальну працю «Ісламська філософія:
метод та відповідність йому»: [Мадкур, Ібрагім. Фі ль-фальсафа аль-ісляміййя:
мінгадж уа татбіка-гу. – Аль-Кагіра: Дар аль-Ма’руф, [б. д.]. – Т.1-2.
123 Редактор багатьох арабомовних видань та перевидань праць аль-Фарабі. Досить
велику роль поглядам «Другого вчителя» на релігію Алі Бумельхам присвятив у
своїй монографії «Арабська філософія: проблеми та вирішення»: [Бумельхам, ’Алі.
Аль-Фальсафа аль-’арабіййя: мушкілят уа ль-хулуль. – Бейрут: Му’асаса ’Із ад-Дін,
1414/1994].
124 Заїд, Са’їд. Аль-Фарабі. – Аль-Кагіра: Дар аль-Ма’руф, [б.м.].
125 ’Атта, Ібрагім. Аль-Інсан фі ль-фальсафа аль-ісляміййя (намузадж аль-Фарабі). –
Аль-Кагіра: Аль-Гійя аль-Місріййя аль-’амма лі ль-кітаб, 1993.
126 Мадкур, Ібрагім. Фі ль-фальсафа аль-іслямійя… . – Т. 2. – С. 154-160.
127 Концептуально вона мала платонівський зміст, хоча в дійсності поєднала в собі
цілий спектр автохтонних ісламських уявлень про політику та соціум.
128 Аль-Фарабі, Абу Наср. Іхса’ аль-’Улум. – Бейрут: Дар уа Мактаба аль-Гіляль,
1996. – С. 79, 80.
129 Аль-Фарабі, Абу Наср. Рісала ат-танбіг ’аля сабіл ас-са’ада. – ’Амман: Джамі’а
ль-Урдуніййя, 1987. – С. 178.
235
розрізнення» (джауда ат-таміййз) між істиною та хибою130. Якщо остання
характеристика індивіда спрямована на розвиток логічного мислення та
побудови раціоналізованої картини світу, то дві перших особливості
«досконалої людини» (аль-інсан аль-каміль)131 яскраво корелюють з
відповідними релігійними уявленнями, що й зумовлює їхню важливість у
«доброчесному місті». Осмислюючи релігію в контексті епістемологічної та
праксеологічної проблематики, тобто намагаючись встановити її
пізнавальну та практичну цінність, аль-Фарабі створює своєрідну
класифікацію релігійних вчень («оманлива релігія», «нерозумна релігія»,
«доброчесна релігія»). Окрім того, він виокремлює в структурі самої релігії
два функціональних компоненти, до яких належить калям, тобто
апологетика, а також фікг – релігійне право, спрямоване на екзегетико-
герменевтичне витлумачення текстів. Свої погляди на релігію «Другий
вчитель» викладає у багатьох працях, проте найповнішим (хоча й
найкоротшим) викладом цих ідей є Кітаб аль-Мілля – «Книга релігії». В
цьому невеликому (25 ст. у виданні Мухсіна Магді132) трактаті аль-Фарабі
розглядає проблему встановлення дефініції феномену релігії, його
історичний розвиток, зв’язок із політикою, змістовно-смислове наповнення,
пізнавальний та діяльнісний виміри. Текст «Книги релігії» відкриває значні
перспективи не лише для реконструкції концептуальних особливостей
арабомовного перипатетизму та інших напрямів філософії ісламського
світу, а й для інтерпретацій сучасних феноменів мусульманського
соціокультурного дискурсу, в якому релігія продовжує відігравати
визначальну роль.
Україномовний переклад Кітаб аль-Мілля – перша праця аль-Фарабі,
перекладена українською мовою з арабського оригіналу – виконана нами за
виданням Мухсіна Магді [Аль-Фарабі, Абу Наср. Кітаб аль-Мілля / Тахкік
Мухсін Магді. Таба’ ас-санійя. – Бейрут: Дар аль-Машрік, 1991. – С. 41-66].
Окремі поняття та категорії, які аль-Фарабі застосовує в «Книзі релігії»,
автор презентованого перекладу обговорював з професором Мерілендського
університету (Μaryland, USA) Чарльзом Буттервортом, перу якого належить
англомовний переклад цієї праці [ΝY: Cornel Univeristy Press, 2001].
130 Там само. – С. 178-185.
131 На думку видатного арабського мислителя ХХ ст. ’Абд ар-Рахмана аль-Бадавві,
ідея про досконалу людину (яка відповідала гностичним уявленням доби еллінізму
про τελειος ανθρωπος – «Божественну людину») в культурно-релігійному дискурсі
арабського середньовіччя грала роль смислової основи мусульманського гуманізму.
Див.: [Аль-Бадавві, ’Абд ар-Рахман. Аль-Інсаніййя уа ль-вуджудіййя фі ль-фікр
аль-’арабі. – Аль-Кувейт-Бейрут: Уакалля аль-Матбу’ат, Дар аль-Калям, 1403/1982.
– С. 11-109].
132 Кітаб аль-Мілля уа нусус ухра. – Бейрут: Дар аль-Машрік, 1991.
|