Характеристика підколінного і пахвинного лімфатичних вузлів після денервації кінцівки щура
В експериментах було використано 154 нелінійних білих щури масою 120–200 г. Операцію з невротомії сідничого нерва здійснювали на рівні верхньої третини стегна правої кінцівки. Всі операції проводили під тіопенталовим наркозом. У процесі регенерації сідничого нерва реакція лімфатичної системи проявля...
Gespeichert in:
| Datum: | 1996 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
1996
|
| Schriftenreihe: | Биополимеры и клетка |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/154169 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Характеристика підколінного і пахвинного лімфатичних вузлів після денервації кінцівки щура / Н.О. Мельник // Биополимеры и клетка. — 1996. — Т. 12, № 5. — С. 56-65. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-154169 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1541692019-06-16T01:29:29Z Характеристика підколінного і пахвинного лімфатичних вузлів після денервації кінцівки щура Мельник, Н.О. В експериментах було використано 154 нелінійних білих щури масою 120–200 г. Операцію з невротомії сідничого нерва здійснювали на рівні верхньої третини стегна правої кінцівки. Всі операції проводили під тіопенталовим наркозом. У процесі регенерації сідничого нерва реакція лімфатичної системи проявляється у комплексі морфофункціональних змін. У ранні строки визначено гіпоплазію лімфоїдної тканини за рахунок підвищеної концентрації інгібіторів лімфоцитопоезу– кортикостероїдних гормонів. Реакція деаферентованого підколінного лімфатичного вузла в ранні строки (1–3-я доба) характеризується збільшенням розмірів вузла за рахунок поширеної інфільтрації еритроцитами і деструктивно зміненими нейтрофілами. На 5-ту та 10-ту добу досліду спостерігалися відновлювальні процеси в складі паренхіми вузла. Інтенсивний розвиток імунної реакції відбувається на 10-ту добу після денервації. У більш пізні строки (21-ша доба) помічено збільшення кількості тканинних базофілів та зменшення чисельності лімфоїдних вузликів у кірковій речовині, що може свідчити про початкові процеси реінерваціїта послаблення імунної відповіді на денервацію кінцівки. Після невротомії у паренхімі пахвинних лімфатичних вузлів помічено зростання чисельності лімфоїдних вузликів зі світлим центром, потовщення капсули і підвищення кількості клітин плазмоцитарного ряду. Такі морфологічні зміни характерні для регіонарних лімфатичних вузлів після їх антигенної стимуляції. Це є підтвердженням проходження аутоімунної реакції на пошкодження периферійного нерва. В экспериментах использованы 154 нелинейные белые крысы массой 120–200 г. Операцию по невротомии седалищного нерва проводили на уровне верхней трети бедра правой конечности. Все операции осуществляли под тиопенталовым наркозом. В процессе регенерации седалищного нерва реакция лимфатической системы определяется комплексом морфофункциональних изменений. В раннем периоде изменения проявляется в уменьшении площади большинства структурных компонентов регионарных лимфоузлов, гипоплазии лимфоидной ткани. Как считается, эти процессы являются результатом избыточного содержания в организме кортикостероидов, тормозящих лимфоцитопоэз. Реакция деафферентированного подколенного лимфатического узла в ранние сроки (1–3-й сут) проявляется в увеличении размеров узла за счет усиленной инфильтрации эритроцитами и деструктивно измененными нейтрофилами. На 5-е и 10-е сут опыта отмечались восстановительные процессы в составе паренхимы узла. Интенсивное развитие иммунной реакции, вероятно, осуществляется на 10-е сут после денервации. В более поздние сроки (21-е сут) наблюдалось увеличение количества тканевых базофилов и уменьшение лимфоидных узелков в корковом веществе, что, возможно, является свидетельством начальных процессов реиннервации и снижения иммунного ответа на денервацию конечности. После невротомии на ранних этапах исследования в паренхиме паховых лимфатических узлов возникают деструктивные изменения под влиянием кортикостероидов. На 5–10-е сут в паренхиме этих узлов наблюдается увеличение количества лимфоидных узелков со светлым центром, утолщение капсулы и повышение количества клеток пяазмоцитарного ряда. Подобные морфологические изменения характерны для регионарных лимфатических узлов после их антигенной стимуляции. Это является подтверждением существования аутоиммунной реакции на повреждение периферического нерва. The right sciatic neurotomy was carried out on white rats (120–200 g) under thiopental anesthesia. The lymphatic system responded by a number of morphofunctional changes at sciatic nerve regeneration. The analysis of the results obtained proved, that in the early period, the size of regional lymph nodes reduced and the lymphoid tissue hypoplasia occured. These changes resulted from the excessive content of cor-ticosteroids inhibiting tymphocytopoesis. Popliteal lymphatic nodes were denervated. This led to the increase of the nodes size, due to the intensive infiltration by the erythrocytes and neutrophils. A strong immune reaction was observed 10 days after the neurotomy. Inguinal lymphatic nodes reacted to the denervation by morphological changes which are characteristic of stimulation by an antigen, possibly mielin. Later the size of the majority of the nodes structural components increased, reaching the control level. 1996 Article Характеристика підколінного і пахвинного лімфатичних вузлів після денервації кінцівки щура / Н.О. Мельник // Биополимеры и клетка. — 1996. — Т. 12, № 5. — С. 56-65. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0233-7657 DOI: http://dx.doi.org/10.7124/bc.00044A http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/154169 616.428-018:616.833.58-003.93 uk Биополимеры и клетка Інститут молекулярної біології і генетики НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
В експериментах було використано 154 нелінійних білих щури масою 120–200 г. Операцію з невротомії сідничого нерва здійснювали на рівні верхньої третини стегна правої кінцівки. Всі операції проводили під тіопенталовим наркозом. У процесі регенерації сідничого нерва реакція лімфатичної системи проявляється у комплексі морфофункціональних змін. У ранні строки визначено гіпоплазію лімфоїдної тканини за рахунок підвищеної концентрації інгібіторів лімфоцитопоезу– кортикостероїдних гормонів. Реакція деаферентованого підколінного лімфатичного вузла в ранні строки (1–3-я доба) характеризується збільшенням розмірів вузла за рахунок поширеної інфільтрації еритроцитами і деструктивно зміненими нейтрофілами. На 5-ту та 10-ту добу досліду спостерігалися відновлювальні процеси в складі паренхіми вузла. Інтенсивний розвиток імунної реакції відбувається на 10-ту добу після денервації. У більш пізні строки (21-ша доба) помічено збільшення кількості тканинних базофілів та зменшення чисельності лімфоїдних вузликів у кірковій речовині, що може свідчити про початкові процеси реінерваціїта послаблення імунної відповіді на денервацію кінцівки. Після невротомії у паренхімі пахвинних лімфатичних вузлів помічено зростання чисельності лімфоїдних вузликів зі світлим центром, потовщення капсули і підвищення кількості клітин плазмоцитарного ряду. Такі морфологічні зміни характерні для регіонарних лімфатичних вузлів після їх антигенної стимуляції. Це є підтвердженням проходження аутоімунної реакції на пошкодження периферійного нерва. |
| format |
Article |
| author |
Мельник, Н.О. |
| spellingShingle |
Мельник, Н.О. Характеристика підколінного і пахвинного лімфатичних вузлів після денервації кінцівки щура Биополимеры и клетка |
| author_facet |
Мельник, Н.О. |
| author_sort |
Мельник, Н.О. |
| title |
Характеристика підколінного і пахвинного лімфатичних вузлів після денервації кінцівки щура |
| title_short |
Характеристика підколінного і пахвинного лімфатичних вузлів після денервації кінцівки щура |
| title_full |
Характеристика підколінного і пахвинного лімфатичних вузлів після денервації кінцівки щура |
| title_fullStr |
Характеристика підколінного і пахвинного лімфатичних вузлів після денервації кінцівки щура |
| title_full_unstemmed |
Характеристика підколінного і пахвинного лімфатичних вузлів після денервації кінцівки щура |
| title_sort |
характеристика підколінного і пахвинного лімфатичних вузлів після денервації кінцівки щура |
| publisher |
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України |
| publishDate |
1996 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/154169 |
| citation_txt |
Характеристика підколінного і пахвинного лімфатичних вузлів після денервації кінцівки щура / Н.О. Мельник // Биополимеры и клетка. — 1996. — Т. 12, № 5. — С. 56-65. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| series |
Биополимеры и клетка |
| work_keys_str_mv |
AT melʹnikno harakteristikapídkolínnogoípahvinnogolímfatičnihvuzlívpíslâdenervacííkíncívkiŝura |
| first_indexed |
2025-07-14T05:48:17Z |
| last_indexed |
2025-07-14T05:48:17Z |
| _version_ |
1837600182198337536 |
| fulltext |
ISSN 0233-7657. Биополимеры и клетка. 1996. Т. 12. № 5
Характеристика підколінного і пахвинного лімфатичних
вузлів після денервації кінцівки щура
Н. О. Мельник
Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця
252057, Київ, Проспект Перемоги, 34
В експериментах було використано 154 нелінійних білих щури масою 120—200 г.
Операцію з невротомії сідничого нерва здійснювали на рівні верхньої третини
стегна правої кінцівки. Всі операції проводили під тіопенталовим наркозом. У
процесі регенерації сідничого нерва реакція лімфатичної системи проявляється у
комплексі морфофункціональних змін. У ранні строки визначено гіпоплазію лім-
фоїдної тканини за рахунок підвищеної концентрації інгібіторів лімфоцитопо-
езу— кортикостероїдних гормонів. Реакція деаферентованого підколінного лім-
фатичного вузла в ранні строки (1-3-я доба) характеризується збільшенням
розмірів вузла за рахунок поширеної інфільтрації еритроцитами і деструктивно
зміненими нейтрофілами. На 5-ту та 10-ту добу досліду спостерігалися віднов-
лювальні процеси в складі паренхіми вузла. Інтенсивний розвиток імунної реакції
відбувається на 10-ту добу після денервації. У більш пізні строки (21-иіа доба)
помічено збільшення кількості тканинних базофілів та зменшення чисельності
лімфоїдних вузликів у кірковій речовині, що може свідчити про початкові процеси
реінерваціїта послаблення імунної відповіді на денервацію кінцівки. Після невро-
томії у паренхімі пахвинних лімфатичних вузлів помічено зростання чисельно-
сті лімфоїдних вузликів зі світлим центром, потовщення капсули і підвищення
кількості клітин плазмоцитарного ряду. Такі морфологічні зміни характерні для
регіонарних лімфатичних вузлів після їх антигенної стимуляції. Це є підтверд-
женням проходження аутоімунної реакції на пошкодження периферійного нерва.
Вступ. У науковій літературі приділяється багато уваги реакції регіонарних
лімфатичних вузлів на пошкодження периферійного нерва. Така увага
пояснюється важливістю досліджень периферійних імунних органів під час
порушення їх інервації. Але до останнього часу не було зроблено певних
висновків щодо виникнення і наслідків аутоімунної реакції в організмі після
денервації.
Завдяки дослідженням [1 ] були визначені зміни, які відбуваються у
складі периферійних імунних органів після нанесення операційної травми.
Вони проявляються у збільшенні кількості бластів, макрофагів і плазматич-
них клітин у паренхімі лімфатичного вузла, а також у розвитку інволютив-
них змін [1]. Останні характеризуються посиленням процесів розпаду
лімфоцитів, мобілізацією малих лімфоцитів з кіркової речовини в мозкову
і далі — в лімфатичні шляхи. У визначенні центральних механізмів впливу
оперативного втручання на лімфатичні вузли важлива роль належить
гормонам, які можуть регулювати судинну проникність, міграцію, розпад,
проліферацію і диференціювання лімфоцитів [1, 2].
Периферійні нерви відносяться до так званих «фізіологічно ізольова-
них» органів [3], білкові субстанції яких обмежені «бар'єрами» від контакту
© МЕЛЬНИК Н. О., 1996
56
ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ ПІСЛЯ ДЕНЕРВАЦІЇ
з імунокомпетентними клітинами і відповідно не потрапляють у кров'яне
русло. По відношенню до білкових компонентів «фізіологічно ізольованих»
органів (мозок, яєчко, периферійні нерви та інше) в організмі не виникає
стану природньої імунологічної толерантності тому, що їх кінцеве антигенне
диференціювання відбувається вже в період завершення розвитку системи
імуногенезу [3]. Порушення в результаті оперативної дії цього бар'єра
призводить до стимуляції імунокомпетентних клітин, в результаті чого
утворюються специфічні аутоантитіла проти антигенів «фізіологічно
ізольованих» органів [4].
Встановлено певну закономірність у змінах співвідношення структурних
компонентів лімфатичних вузлів під час порушення їх інервації: деаферен-
тація призводить до зменшення кірково-мозкового індексу і підвищення
площі мозкових синусів вузла; симпатектомія викликає збільшення кірково-
мозкового індексу вузла і площі мозкових тяжів; змішана денервація
викликає гіпертрофію вузла, не змінюючи співвідношення кіркового і
мозкового відділів [5].
В умовах деаферентації кінцівки спостерігали збільшення розмірів
лімфатичних вузлів внаслідок набряку [б ]. Детальніше вплив денервації на
структуру лімфатичного вузла було визначено при деаферентації: пошкод-
женими виявилися всі структури вузла. Протягом 1—2-ї доби з розширених
кровоносних судин вузла виходять нейтрофільні лейкоцити, багато з яких в
стані деструкції. Виявити їх можна в крайовому синусі, трабекулах,
проміжних синусах і навіть у лімфоїдних вузликах [7 ]. Відбувається зміна
органної структури деаферентованої ділянки і дедиференціювання
клітинних елементів тканин. У цей час зникають лімфобласти і лімфоцити.
Причиною прогресуючого дедиференціювання вважається деаферентація і
пов'язана з нею втрата можливості адекватного регулювання процесів у
нечутливих ділянках. Відсутність такого регулювання призводить до того,
що високоспеціалізовані частинц деаферентованих органів (тканини і
клітини) поводять себе так, ніби вони знаходяться поза організмом. Автор
вважає, що по відношенню до цілісного організму ці ділянки виступають у
ролі факторів, що мають властивості чужорідних тіл (подразнюють інтактні
сусідні ділянки, діють продуктами незвичайного тканинного і клітинного
метаболізму і т. д.). В результаті такої дії вони викликають загальну
реакцію — нейтрофільну інфільтрацію, яка, на думку автора [8 ], направле-
на на їх відторгнення. У цій реакції проглядається певна біологічна
доцільність, яка полягає у тому, що саме дедиференційовані елементи
можуть при реінервації відновлювати структури органів [8 ].
У деаферентованому лімфатичному вузлі собаки через 1—3 тижні
спостерігалося збільшення кількості тканинних базофілів, головним чином,
у мозковій речовині, а в подальшому (протягом 6 місяців) їх постійне
зменшення [9]. У цій же роботі виявлено пряму залежність між порушен-
нями інервації лімфатичного вузла, включаючи різну ступінь деаферен-
тації, і відносною густиною вмісту в ньому тканинних базофілів. На думку
автора, одним з головних факторів виникнення нейродистрофічного процесу
є накопичення в тканинах гістаміна, в метаболізмі якого важлива роль
належить тканинним базофілам. В експерименті на восьми собаках встанов-
лено динаміку змін в кірковій та мозковій речовині лімфатичних вузлів при
загальній денервації і десимпатизації [10].
При виключенні і чутливих, і рухових нервових провідників [11]
домінують ті зміні, які пов'язані з деаферентацією вузла: різко розширені
кровоносні судини, з русла в тканину надходить велика кількість нейт-
рофільних лейкоцитів, затримується дозрівання лімфоїдних елементів.
Таким чином, у регіонарних лімфатичних вузлах після денервації
можуть виникати зміни, що супроводжуються: 1) реакцією організму на
57
оперативне втручання (стресова реакція організму [1, 2]); 2) аутоімунним
процесом [3]; 3) відповідними змінами в результаті порушення інервації
лімфатичного вузла [7, 8 ].
Матеріали і методи. В експериментах було використано 154 нелінійних
білих щури обох статей масою 120—200 г. Операцію з невротомії сідничого
нерва проводили на рівні верхньої третини стегна правої кінцівки.
Всі операції проходили під тіопенталовим наркозом (концентрація
5 мг/мл, доза 1 мл на 100 г щура). Було використано також 9 інтактних
безпородних щурів обох статей для визначення морфології і клітинного
складу лімфатичних вузлів у нормі.
Евтаназію піддослідних тварин проводили під ефірним контролем.
Підколінні та пахвинні лімфатичні вузли правої кінцівки щурів брали
на 1, 3, 5, 10, 21-ту добу після операції і фіксували в 10 % — нейтральному
формаліні і заливали в парафін згідно загальноприйнятих гістологічних
методик [19]. Строки дослідження розраховували за допомогою формул
геометричної прогрессії [13].
Парафінові зрізи товщиною 7 мкм, які проходили через ворота лімфа-
тичного вузла, зафарбовували азурИ-еозином, метиловим зеленим-
піроніном за Унна-Папенгеймом та імпрегнували сріблом за Гоморі [12].
Морфологічні виміри розмірів лімфатичних вузлів і товщини сполуч-
нотканинної капсули здійснювали, використовуючи окуляр-мікрометр. Ста-
тистичну обробку проводили за допомогою формул [14].
Результати та обговорення. За норми в підколінних лімфатичних
вузлах відмічали невелику кількість лімфоїдних вузликів у складі кіркової
речовини (табл. 1, рис. 1). Всі вони були невеликих розмірів з темним
центром. Відзначалися слабкий розвиток кіркової речовини, невисока
проліферативна активність лімфоцитів, низький вміст фагоцитуючих мак-
рофагів і дуже велика кількість тканинних базофілів. Тканинні базофіли
розташовувалися переважно в кірковій речовині та сполучнотканинній
капсулі вузла, яка мала розміри 13,284 ± 0,24 мкм. Дані щодо кількості
тканинних базофілів на площині зрізу підколінного лімфатичного вузла
щура через його ворота у нормі і після денервації кінцівки наведено нижче:
Строк дослідження, доба Кількість тканинних базофілів
Контроль 423±50,678
1-ша 211±46,981
3-я 193±48,981
5-та 111±38,505
10-та 42± 11,468
21-ша 206±39,205
58
МЕЛЬНИК Н. О.
Таблиця 1
Кількість лімфоїдних вузликів у складі кіркової речовини підколінних лімфатичних вузлів
щурів у нормі і після денервації
Рис. 1. Підколінний лімфа-
тичний вузол інтактного щу-
ра. Забарвлення азурИ і
еозином, об. 4 х ок. 8
Рис. 2. Підколінний лімфа-
тичний вузол щура на 3-ю
добу після операції.
Збільшення кількості лімфо-
цитів, заселення кіркової ре-
човини і паракортикальної
зони еритроцитами. Забарв-
лення азурИ і еозином, об.
10 х ок. 8
Паракортикальна зона містила посткапілярні венули, а щільність
клітин у цій зоні була значно нижчою за таку в кірковій речовині.
Після денервації на 1-шу добу розміри підколінного лімфатичного вузла
дещо збільшувалися. Товщина капсули вузла не змінювалася, але число
тканинних базофілів у її складі зменшувалося. Кіркова речовина містила
лімфоїдні вузлики з темним центром. Щільність клітинних елементів
лімфоїдного ряду була зменшена. Тканинні базофіли переважно розташову-
валися в складі паракортикальної зони, а в кірковій речовині їх кількість
зменшувалась. Площа паракортикальної зони була збільшеною, але
щільність клітинних елементів лімфощного ряду знижена. Відмічали розши-
рення судин і наявність у їх просвіті клітин крові. Площа мозкової речовини
і чисельність плазмоцитів на 1-шу добу після операції збільшувалися.
На 3-ю добу після проведення денервації правої кінцівки щура були
помічені чіткі зміни в морфології підколінних лімфатичних вузлів (рис. 2).
Ці зміни полягали в значному збільшенні розмірів самого вузла, яке
відбувалося за рахунок розширення паракортикальної зони та мозкових
тяжів. У кірковій речовині спостерігали значне зростання кількості вуз-
ликів, серед яких майже повністю були відсутні вузлики зі світлим центром
(7,1 % вузликів зі світлим центром з-поміж загальної кількості всіх
лімфоїдних вузликів в одному препараті). В паракортикальній зоні визна-
чено збільшення діаметра венул з високим ендотелієм та проникнення через
ці судини великої кількості еритроцитів, нейтрофілів, у яких відбулися
деструктивні зміни. Еритроцити та нейтрофіли інфільтрують кіркове плато
вузлів, і невелику їх кількість помічено в центрі лімфюїдних вузликів. У
складі паракортикальної зони виявили багато тканинних базофілів, які
59
зазнали дегрануляції. Площа мозкових тяжів на 3-ю добу після денервації
була збільшеною. Виявлялися розширені синуси та мозкові тяжі, в яких
часто зустрічались плазмоцити.
Через 5 діб після перерізки сідничого нерва в кірковій речовині
підколінних лімфатичних вузлів виявляли збільшення площі за рахунок
зростання числа вузликів і більшої густини лімфоїдних клітин. Відмічали
початкові стадії утворення лімфоїдних вузликів зі світлим центром (див.
табл. 1). Серед клітин кіркового плато помічено майже повну відсутність
еритроцитів і нейтрофілів на фоні збільшення чисельності лімфоїдних
клітин. У паракортикальній зоні також зменшувалася кількість еритроцитів,
нейтрофілів і звужувалися просвіти венул з високим ендотелієм. Кількість
тканинних базофілів в складі паракортикальної зони та мозкової речовини
майже не змінювалася. Тканинні базофіли розташовувалися, в основному,
в паракортикальній зоні, серед них переважали ті, що дегранулюють.
Площа мозкової речовини і кількість плазмоцитів зменшувалися.
На 10-ту добу з моменту проведення операції вдвічі (29,34 ± 0,27 мкм)
збільшувалася товщина капсули вузла, в якій визначали досить високий
вміст тканинних базофілів (81 % загальної кількості тканинних базофілів
на зрізі). У складі кіркової речовини і паракортикальної зони відмічено
зростання кількості вузликів зі світлим центром (див. табл. 1). Діаметр
вузликів був втричі більшим порівняно з діаметром лімфоїдного вузлика з
темним центром у підколінних вузлах інтактних щурів (рис. 3). У світлих
центрах лімфоїдних вузликів було помічено фігури мітозу бластних форм
лімфоцитів. Розміри паракортикальної зони перевищували такі підколінних
лімфатичних вузлів за норми, але однак були значно меншими в порівнянні
з ранніми строками дослідження. У мозковій речовині відмічено зменшення
площі порівняно з її розмірами на 3-ю та 5-ту добу після денервації. У
складі мозкової речовини було визначено зростання кількості плазмоцитів,
макрофагів.
На 21-шу добу в кірковій речовині було виявлено падіння чисельності
лімфоїдних вузликів, серед яких з'являються вузлики з темним центром, де
розміщувалися переважно малі та середні лімфоцити. У паракортикальній
зоні відмічалось зменшення кількості малих лімфоцитів порівняно з
підколінними лімфатичними вузлами на 10-ту добу після проведення
денервації правої кінцівки. Чисельність тканинних базофілів значно
підвищувалася, але деякі з них залишалися дегранульованими. У мозковій
речовині зменшувалася кількість плазмоцитів, макрофагів, тобто помічені
відновлювальні процеси в паренхімі лімфатичних вузлів.
На відміну від підколінних лімфатичних вузлів у пахвинних лімфа-
тичних вузлах розміри кіркової речовини значно більші від розмірів
60
МЕЛЬНИК Н. О.
Рис. 3. Підколінний лімфа-
тичний вузол щура на 10-ту
добу після операції. Велика
кількість добре розвинених
лімфоїдних вузликів у скла-
ді кіркової речовини, змен-
шення чисельності тканин-
них базофілів. Забарвлення
азурІІ і еозином, об. 10 *
х ок. 8
мозкової речовини. У складі кіркової речовини розрізняли лімфоїдні вузли-
ки, кількість яких перевищувала кількість лімфоїдних вузликів у кірковій
речовині підколінних лімфатичних вузлів (табл. 2). Пахвинні лімфатичні
вузли за норми мали велику клітинну щільність у кірковому плато і
паракортикальній зоні. У мозковій речовині розрізняли слаборозвинені
синуси і відповідно меншу площу мозкової речовини. Серед клітин
лімфоїдного ряду вирізняли тканинні базофіли. їх кількість на площині
зрізу пахвинного лімфатичного вузла щура через його ворота була значно
меншою порівняно з підколінними лімфатичними вузлами:
Строк дослідження, доба Кількість тканинних базофілів
Контроль 91 ±8,15
1-ша 102 ±5,303
3-я 44± 13,27
5-та 5± 1,526
10-та 0
21-ша 18±4,320
На 1-шу добу після операції морфологічна структура пахвинного
лімфатичного вузла мало чим відрізнялася від такої цього органа за норми.
Розміри майже не змінювалися, у складі кіркової речовини помічено велику
кількість лімфоїдних вузликів з темним центром, але зменшену чисельність
лімфоїдних вузликів зі світлим центром. Кількість тканинних базофілів
майже не змінювалася.
На 3-ю добу значно зростають розміри цих лімфатичних вузлів, у
паренхімі пахвинних лімфатичних вузлів спостерігаються розрідження се-
ред клітинних елементів, деструктивні процеси в складі вузликів,
збільшення площі мозкової речовини порівняно з нормою. Визначено
зникнення лімфоїдних вузликів зі світлим центром. В паракортикальній
зоні виявлено зменшення кількості числа лімфоцитів, а в мозковій речовині
— збільшення кількості плазмоцитів. Було помічено суттєве падіння чи-
сельності тканинних базофілів, більша частина яких розташовувалася у
кірковій речовині або в складі сполучнотканинної капсули.
Через 5 діб після здійснення денервації правої кінцівки в пахвинних
лімфатичних вузлах відмічено збільшення кількості малих та середніх
лімфоцитів у складі кіркової речовини та сильний розвиток лімфоїдних
вузликів зі світлим центром, що, можливо, є свідченням наявності
інтенсивних імунних процесів. Паракортикальна зона ставала ще ширшою,
площа мозкової речовини трохи зменшувалася. Різко знижувалася кількість
61
МЕЛЬНИК Н. О.
тканинних базофілів. Ці клітини майже повністю зникали з кіркової
речовини і залишалися у складі сполучнотканинної капсули.
Збільшення кількості лімфоїдних вузликів у складі кіркової речовини
спостерігали на 10-ту добу після перерізки сідничого нерва. Паракортикаль-
на зона і мозкова речовина мають набагато більшу клітинну щільність, ніж
ці ж структури за норми. Щільність розташування клітин лімфоїдного ряду
настільки велика, що важко помітити наявність мозкових синусів у складі
мозкової речовини.
Щодо тканинних базофілів, то наші спостереження виявили різке
зниження їх кількості у складі кіркової речовини, в паракортикальній зоні
та капсулі вузла.
На 21-шу добу помічено зменшення кількості вузликів у кірковій
речовині, деякі з них ще мали світлий центр. Паракортикальна зона ставала
щільнішою, з'являлися тканинні базофіли у її складі. Відмічено збільшення
чисельності цих клітин порівняно* з 10-тою добою після денервації. Тка-
нинні базофіли розташовуються і в складі мозкової речовини, яка стала
помітнішою з розширеними мозковими синусами.
Отримані результати підтверджують дані з вивчення впливу денервації
на лімфатичний вузол. Відмічалося розширення кровоносних судин на 1-шу
добу дослідження, яке пов'язане зі змінами в структурі органа в наступні
строки. Разом з тим зменшення кількості клітин лімфоїдного ряду обумов-
лене двома процесами: реакцією на оперативне втручання, опосередковане
дією кортикостероїдів [15], та початком процесів деградації, які виявлені у
випадку деаферентації [7]. На 3-ю добу після перерізки нерва ще більше
зростає чисельність деструктивних форм лімфоцитів. У складі паракорти-
кальної зони виявлено інфільтрацію великою кількістю еритроцитів і трохи
меншою — нейтрофілів. Ці результати не зовсім збігаються з літературними
даними, бо наявність нейтрофілів спостерігали в роботах [7, 8], але
інфільтрацію паракортикальної зони еритроцитами в літературі раніше не
відмічали. До речі, саме в цій зоні розташовується найбільша кількість
тканинних базофілів, що дегранулюють.
Як стверджує рад авторів, посилена дегрануляція тканинних базофілів
внаслідок антигенної стимуляції призводить до того, що підвищується
проникність судин і міграція клітин. Це відбувається за рахунок біологічно
активних речовин — гістаміну, серотоніну та ін. [16]. Можливо, це є однією
з причин інфільтрації клітинами крові паракортикальної зони підколінного
лімфатичного вузла.
У віддалені терміни дослідження спостерігали процеси відновлення
паренхіми лімфатичних вузлів та збільшення кількості лімфоїдних клітин.
Такі зміни схожі на початок формування відповідної імунної реакції на
порушення бар'єра, що оберігає білкові субстанції периферійного нерва від
контакту з імунокомпетентними клітинами. Піком імунної відповіді можна
вважати 10-ту добу після невротомії. Це підтверджується наявністю великої
кількості добре розвинутих лімфоїдних вузликів [17] і значною товщиною
капсули лімфатичного вузла. За даними [18 ], під час антигенної стимуляції
ширина капсули збільшується вдвічі. Як вважають автори, таке збільшення
товщини капсули є відображенням посилення моторної функції лімфа-
тичних вузлів у процесі імунної відповіді і підкреслює значення лімфо-
відтоку в організмі. Посилений розвиток лімфоїдних вузликів, згідно з
даним [10], свідчить про активні проліферативні реакції у їх складі і
утворення великої кількості В-лімфоцитів, які перетворюються в плазмоци-
ти, рухаючись у бік мозкових тяжів. На 21-шу добу кількість лімфоїдних
вузликів зменшується і зростає кількість тканинних базофілів, Що може
бути наслідком початкових процесів реінервації та послаблення імунної
відповіді на денервацію кінцівки.
62
ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ ПІСЛЯ ДЕНЕРВАЦІЇ
Зміни в кількісному складі тканинних базофілів у процесі регенерації
сідничого нерва протирічать результатам підрахунків цих клітин у па-
ренхімі підколінних лімфатичних вузлів собак [9]. Але в роботах [1, 18]
визначено зменшення кількості тканинних базофілів у підколінних
лімфатичних вузлах щурів під час регіонарної антигенної стимуляції.
Можливо, це пов'язано з їх виходом до сполучної тканини місця перерізки
сідничого нерва [19], оскільки багато їх виявлено у складі капсули
лімфатичного вузла. Крім того, велика їх кількість дегранулює на ранніх
етапах імунної реакції на денервацію.
Згідно з літературними даними, відновлення об'єму тканинних ба-
зофілів до вихідних розмірів відбувається протягом одного місяця після
дегрануляції [20 ]. Таким чином, зменшення кількості тканинних базофілів
може бути пов'язано з їх активною дегрануляцією на 3—10-ту добу, а
збільшення, пов'язане з процесами відновлення, — на 21-шу добу після
операції.
Щодо пахвинних лімфатичних вузлів, то вони реагують на зразок їх
реакції на антигенну стимуляцію [1, 10]. Це проявляється в наявності добре
розвинених лімфоїдних вузликів зі світлим центром та в збільшенні їх
кількості на 5—10-ту добу після операції. Отримані результати пояснюють-
ся присутністю антигенів — білків мієліну, які з'являються після пошкод-
ження цілості периферійних нервів [3]. Ще одним свідченням антигенної
стимуляції пахвинних лімфатичних вузлів є збільшення товщини сполуч-
нотканинної капсули та підвищення чисельності плазмоцитів у мозковій
речовині [18]. Зменшення кількості тканинних базофілів у пік відповіді на
антигенну стимуляцію (5—10-та доба після операції) також, скоріш за все,
пов'язано з виходом їх у сполучну тканину [19], а саме: в місце нанесення
травми.
Таким чином, проаналізувавши результати дослідження, можна зроби-
ти наступні висновки.
1. За норми в підколінних лімфатичних вузлах знаходиться небагато
лімфоїдних вузликів з темним центром у слаборозвиненій кірковій речовині.
Відмічено невисоку проліферативну активність лімфоцитів, низький вміст
фагоцитуючих макрофагів і дуже велику кількість тканинних базофілів.
2. У ранні строки дослідження (1—3-я доба) після денервації визнача-
ються дегенеративні процеси, гіпоплазія лімфоїдної тканини. Ці зміни,
можливо, пов'язані із збільшенням у крові кортикостероїдних гормонів, які
є імунодепресантами.
3. Реакція деаферентованого підколінного лімфатичного вузла в ранні
строки (1—3-я доба) характеризується збільшенням розмірів вузла за
рахунок поширеної інфільтрації еритроцитами і деструктивно зміненими
нейтрофілами, незважаючи на зменшення кількості клітин лімфоїдного
ряду.
4. На 5-ту та 10-ту добу досліду визначено відновлювальні процеси в
складі паренхіми вузла. Інтенсивний розвиток імунної реакції відбувається
на 10-ту добу після денервації.
5. У пізніші строки (21-ша доба) помічено збільшення кількості
тканинних базофілів та зменшення чисельності лімфоїдних вузликів у
кірковій речовині, що може бути свідчецням початку процесів реінервації
та послаблення імунної відповіді на денервацію кінцівки.
6. Після невротомії морфологічні зміни в паренхімі пахвинних
лімфатичних вузлів схожі на зміни після антигенної стимуляції і проявля-
ються в збільшенні чисельності лімфоїдних вузликів зі світлим центром,
потовщенні капсули і підвищенні кількості клітин плазмоцитарного ряду.
63
МЕЛЬНИК Н. О.
Н. А. Мельник
Характеристика подколенного и пахового лимфатического узла после денервации конечности
крысы
Резюме
В экспериментах использованы 154 нелинейные белые крысы массой 120—200 г. Операцию по нев-
ротомии седалищного нерва проводили на уровне верхней трети бедра правой конечности. Все
операции осуществляли под тиопенталовым наркозом. В процессе регенерации седалищного нер-
ва реакция лимфатической системы определяется комплексом морфофункциональних измене-
ний. В раннем периоде изменения проявляется в уменьшении площади большинства струк-
турных компонентов регионарных лимфоузлов, гипоплазии лимфоидной ткани. Как считается,
эти процессы являются результатом избыточного содержания в организме кортикостероидов,
тормозящих лимфоцитопоэз. Реакция деафферентированного подколенного лимфатического
узла в ранние сроки (1—3-й сут) проявляется в увеличении размеров узла за счет усиленной
инфильтрации эритроцитами и деструктивно измененными нейтрофилами. На 5-е и 10-е сут
опыта отмечались восстановительные процессы в составе паренхимы узла. Интенсивное разви-
тие иммунной реакции, вероятно, осуществляется на 10-е сут после денервации. В более поздние
сроки (21-е сут) наблюдалось увеличение количества тканевых базофилов и уменьшение лимфо-
идных узелков в корковом веществе, что, возможно, является свидетельством начальных про-
цессов реиннервации и снижения иммунного ответа на денервацию конечности. После неврото-
мии на ранних этапах исследования в паренхиме паховых лимфатических узлов возникают
деструктивные изменения под влиянием кортикостероидов. На 5—10-е сут в паренхиме этих
узлов наблюдается увеличение количества лимфоидных узелков со светлым центром, уто-
лщение капсулы и повышение количества клеток пяазмоцитарного ряда. Подобные морфологи-
ческие изменения характерны для регионарных лимфатических узлов после их антигенной сти-
муляции. Это является подтверждением существования аутоиммунной реакции на поврежде-
ние периферического нерва.
N. A. Melnik
The characteristics of popliteal and inguinal lymphatic nodes after rat's leg denervation
Summary
The right sciatic neurotomy was carried out on white rats (120—200 g) under thiopental anesthesia. The
lymphatic system responded by a number of morphofunctional changes at sciatic nerve regeneration. The
analysis of the results obtained proved, that in the early period, the size of regional lymph nodes reduced and
the lymphoid tissue hypoplasia occured. These changes resulted from the excessive content of cor-
ticosteroids inhibiting lymphocytopoesis. Popliteal lymphatic nodes were denervated. This led to the in-
crease of the nodes size, due to the intensive infiltration by the erythrocytes and neutrophils. A strong
immune reaction was observed 10 days after the neurotomy. Inguinal lymphatic nodes reacted to the dener-
vation by morphological changes which are characteristic of stimulation by an antigen, possibly mielin.
Later the size of the majority of the nodes structural components increased, reaching the control level
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Бадриева Э. А. Общие закономерности и регионарные особенности морфологических
перестроек лимфатических узлов при действии стрессовых и антигенных факторов
(морфометрическое и электронно-микроскопическое исследования): Автореф. дис. ...
канд. мед. наук.—М., 1979.—28 с.
2. Сапин М. Р. Материалы конгресса ассоциации морфологов / / Морфология.—1993.—105,
№ 9—10.—С. 146.
3. Лямперт И. М., Белецкая Д. В., Грызнова б. Н. Аутоиммунные реакции / / Актуальные
вопр. иммунологии.—М., 1964.—203 с.
4. Бабаева А. Г. Иммунологические механизмы реіуляции восстановительных процессов.—
М.: Медицина, 1972.—26 с.
5. Чевагина Н. Н. Морфофункциональные изменения в лимфатических узлах при повреж-
дении различных отделов рефлекторной дуги: Автореф. дис. ... д-ра биол. наук.—
Новосибирск: Изд-во Мед. ин-та, 1986.—33 с.
6. Тетерина Р. Н. Лимфатические пути тазовых конечностей собак в условиях нарушения
чувствительной и двигательной иннервации / / Арх. анатомии, гистологии и эмбриоло-
гии.—1969.—57, № 7.—С. 80—88.
7. Григорьева Т. А. Лимфоидная ткань в восстановительных и защитных процессах.— М.:
Наука, 1966.—С. 105—123
64
ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ ПІСЛЯ ДЕНЕРВАЦІЇ
8. Григорьева 7. А. Роль иннервационных механизмов в поддержании структурной целост-
ности организма и адекватной дифференцированности его частей / / Тр. VI Всесоюз.
съезда анатомов, гистологов и эмбриологов.—Харьков, 1961.—Т. 1.—С. 44—50.
9. Склянова Н. А. Материалы к морфологии лимфатического узла при деафферентации и
ламинэктомии. Морфология, гистохимия, морфометрия: Автореф. дис. ... канд. мед.
наук. —Новосибирск: Изд-во Мед. ин-та, 1978.—24 с.
10. Бородин Ю. #., Сапин М. Р., Этинген Л. Е. и др. Функциональная анатомия
лимфатического узла.— Новосибирск: Наука, 1992.—257 с.
11. Егорова Г. Г. Реакция лимфоузла на денервацию: Автореф. дис. ... канд. мед. наук.—
М., 1969.—16 с.
12. Меркулов Г. А. Курс патологогистологической техники.— Л.: Медицина, 1969.—414 с.
13. Добровольский Г. А. Планирование медико-морфологического эксперимента.—Саратов:
Изд-во Саратов, ун-та, 1984.—128 с.
14. Автандилов Г. Г. Медицинская морфометрия. Руководство.—М.: Медицина, 1990.—
384 с.
15. Юрина Н. А. Антиген-независимые морфологические изменения в лимфоидных органах
в условиях стресса и изменений гормонального фона / / Функциональная морфология
иммунной системы.— Новосибирск: Наука, 1987.—С. 95—109.
16. Месогі У. A., Zeidan Z. Mast cells in nonallergic immune responses in vivo 11 Isr. J. Med.
Sci.—1990.—26, N 6.—P. 337—341.
17. Жарикова H. А. Периферические органы системы иммунитета: развитие, строение,
функция.— Минск: Беларусь, 1979.—С. 109—111.
18. Морозова Е. ВТоропкова У. В. Влияние антигенной стимуляции и малых иммунодеп-
рессантов на структуру лимфатических узлов / / Арх. анатомии, гистологии и эмбриоло-
гии.—1987.—3, № 4.—С. 78—80.
19. Gruber В. L., Schwartz L. В. The mast cell as an effector of connective tissue degradation: A
study of matrix susceptibility to human mast cells / / Biochem. and Biophys. Res. Communs.—
1990.—171, N 3.—P. 1272—1278.
20. Hammel I., Lagunoff D., Kruger P.-G. Recovery of rat mast cells after secretion: a
morphometric study / / Exp. Cell. Res.—1989.—184, N 2.—P. 518—523.
21. Юрина H. A.t Радостина А. И., Румянцева Л. С., Бадриева Э. А. Участие тучных клеток
в реакциях на антиген и стрессорные воздействия / / Физиология иммунного гомеостаза:
Тез. 2-го Всесоюз. симпоз.—Ростов-на-Дону, 1977.—С. 88—89.
удк 616.428-018:616.833.58-003.93 Надійшла до редакції 25.10.95
65
|