Взаємодія ціанінових барвників з нуклеїновими кислотами. 12. Нові монометинові ціаніни на основі 5,6-метилендіоксибензотіазолу та спектрально-люмінесцентні властивості їхніх комплексів з нуклеїновими кислотами
На основі ядра 5,6-метилендіоксибензотіазолу синтезовано сім нових монометинових ціанінових барвників з гетероциклічними залишками різної геометрії та електронодонорності. Досліджено їхні оптичні властивості в присутності ДНК, РНК та білка. Деякі з синтезованих барвників є перспективними об'єкт...
Gespeichert in:
| Datum: | 2000 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
2000
|
| Schriftenreihe: | Биополимеры и клетка |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/154221 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Взаємодія ціанінових барвників з нуклеїновими кислотами. 12. Нові монометинові ціаніни на основі 5,6-метилендіоксибензотіазолу та спектрально-люмінесцентні властивості їхніх комплексів з нуклеїновими кислотами / С.С. Лукашов, М.Ю. Лосицький, С.М. Ярмолюк, Ю.Л. Сломінський // Биополимеры и клетка. — 2000. — Т. 16, № 6. — С. 562-572. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-154221 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1542212019-07-05T19:42:52Z Взаємодія ціанінових барвників з нуклеїновими кислотами. 12. Нові монометинові ціаніни на основі 5,6-метилендіоксибензотіазолу та спектрально-люмінесцентні властивості їхніх комплексів з нуклеїновими кислотами Лукашов, С.С. Лосицький, М.Ю. Ярмолюк, С.М. Сломінський, Ю.Л. Методы На основі ядра 5,6-метилендіоксибензотіазолу синтезовано сім нових монометинових ціанінових барвників з гетероциклічними залишками різної геометрії та електронодонорності. Досліджено їхні оптичні властивості в присутності ДНК, РНК та білка. Деякі з синтезованих барвників є перспективними об'єктами для подальших досліджень та застосування в аналізі нуклеїнових кислот Порівняння флюоресиентних властивостей синтезованих барвників та їхніх аналогів з незаміщеним гетерозалишком бензотіазолу в присутності нуклеїнових кислот дозволило зробити деякі уточнення до моделі напівінтеркаляції монометинових ціанінів у ДНК На основе ядра 5,6-метилендиоксибензотиазола синтезирован ряд новых монометинових цианиновых красителей с гетероциклическими остатками разной геометрии и электронодонорности. Исследованы их оптические свойства в присутcтвии двухцепочечной ДНК, РНК и белка. Некоторые из синтезированных красителей оказались перспективными объектами для дальнейших исследований и применения в анализе нуклеиновых кислот (НК). Сравнение флюоресцентных свойств синтезированных красителей и их аналогов с незамещенным гетероостатком бензотиазола в присутствии НК позволило сделать некоторые уточнения модели полуинтеркаляции монометинових цианинов в ДНК Seven novel monomethyne cyanine dyes with the 5,6-methylene-dioxy-benzothiazole ring fused with the heterocycles of different geometry and basisity were synthesised. Their optical properties in presence of dsDNA, UNA and protein were studied. Some of synthesised dyes are perspective objects for further investigations and applying in the NA analysis. The comparison of fluorescent properties of studied dyes and their analogues with unsubstituted benzothiazole ring in presence of nucleic acids allowed us to confirm the hypothesis of «half-intercalation» of monomethyne cyanines into dsDNA. 2000 Article Взаємодія ціанінових барвників з нуклеїновими кислотами. 12. Нові монометинові ціаніни на основі 5,6-метилендіоксибензотіазолу та спектрально-люмінесцентні властивості їхніх комплексів з нуклеїновими кислотами / С.С. Лукашов, М.Ю. Лосицький, С.М. Ярмолюк, Ю.Л. Сломінський // Биополимеры и клетка. — 2000. — Т. 16, № 6. — С. 562-572. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0233-7657 DOI:http://dx.doi.org/10.7124/bc.000598 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/154221 547.97 uk Биополимеры и клетка Інститут молекулярної біології і генетики НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Методы Методы |
| spellingShingle |
Методы Методы Лукашов, С.С. Лосицький, М.Ю. Ярмолюк, С.М. Сломінський, Ю.Л. Взаємодія ціанінових барвників з нуклеїновими кислотами. 12. Нові монометинові ціаніни на основі 5,6-метилендіоксибензотіазолу та спектрально-люмінесцентні властивості їхніх комплексів з нуклеїновими кислотами Биополимеры и клетка |
| description |
На основі ядра 5,6-метилендіоксибензотіазолу синтезовано сім нових монометинових ціанінових барвників з гетероциклічними залишками різної геометрії та електронодонорності. Досліджено їхні оптичні властивості в присутності ДНК, РНК та білка. Деякі з синтезованих барвників є перспективними об'єктами для подальших досліджень та застосування в аналізі нуклеїнових кислот Порівняння флюоресиентних властивостей синтезованих барвників та їхніх аналогів з незаміщеним гетерозалишком бензотіазолу в присутності нуклеїнових кислот дозволило зробити деякі уточнення до моделі напівінтеркаляції монометинових ціанінів у ДНК |
| format |
Article |
| author |
Лукашов, С.С. Лосицький, М.Ю. Ярмолюк, С.М. Сломінський, Ю.Л. |
| author_facet |
Лукашов, С.С. Лосицький, М.Ю. Ярмолюк, С.М. Сломінський, Ю.Л. |
| author_sort |
Лукашов, С.С. |
| title |
Взаємодія ціанінових барвників з нуклеїновими кислотами. 12. Нові монометинові ціаніни на основі 5,6-метилендіоксибензотіазолу та спектрально-люмінесцентні властивості їхніх комплексів з нуклеїновими кислотами |
| title_short |
Взаємодія ціанінових барвників з нуклеїновими кислотами. 12. Нові монометинові ціаніни на основі 5,6-метилендіоксибензотіазолу та спектрально-люмінесцентні властивості їхніх комплексів з нуклеїновими кислотами |
| title_full |
Взаємодія ціанінових барвників з нуклеїновими кислотами. 12. Нові монометинові ціаніни на основі 5,6-метилендіоксибензотіазолу та спектрально-люмінесцентні властивості їхніх комплексів з нуклеїновими кислотами |
| title_fullStr |
Взаємодія ціанінових барвників з нуклеїновими кислотами. 12. Нові монометинові ціаніни на основі 5,6-метилендіоксибензотіазолу та спектрально-люмінесцентні властивості їхніх комплексів з нуклеїновими кислотами |
| title_full_unstemmed |
Взаємодія ціанінових барвників з нуклеїновими кислотами. 12. Нові монометинові ціаніни на основі 5,6-метилендіоксибензотіазолу та спектрально-люмінесцентні властивості їхніх комплексів з нуклеїновими кислотами |
| title_sort |
взаємодія ціанінових барвників з нуклеїновими кислотами. 12. нові монометинові ціаніни на основі 5,6-метилендіоксибензотіазолу та спектрально-люмінесцентні властивості їхніх комплексів з нуклеїновими кислотами |
| publisher |
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України |
| publishDate |
2000 |
| topic_facet |
Методы |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/154221 |
| citation_txt |
Взаємодія ціанінових барвників з нуклеїновими кислотами. 12. Нові монометинові ціаніни на основі 5,6-метилендіоксибензотіазолу та спектрально-люмінесцентні властивості їхніх комплексів з нуклеїновими кислотами / С.С. Лукашов, М.Ю. Лосицький, С.М. Ярмолюк, Ю.Л. Сломінський // Биополимеры и клетка. — 2000. — Т. 16, № 6. — С. 562-572. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| series |
Биополимеры и клетка |
| work_keys_str_mv |
AT lukašovss vzaêmodíâcíanínovihbarvnikívznukleínovimikislotami12novímonometinovícíaníninaosnoví56metilendíoksibenzotíazolutaspektralʹnolûmínescentnívlastivostííhníhkompleksívznukleínovimikislotami AT losicʹkijmû vzaêmodíâcíanínovihbarvnikívznukleínovimikislotami12novímonometinovícíaníninaosnoví56metilendíoksibenzotíazolutaspektralʹnolûmínescentnívlastivostííhníhkompleksívznukleínovimikislotami AT ârmolûksm vzaêmodíâcíanínovihbarvnikívznukleínovimikislotami12novímonometinovícíaníninaosnoví56metilendíoksibenzotíazolutaspektralʹnolûmínescentnívlastivostííhníhkompleksívznukleínovimikislotami AT slomínsʹkijûl vzaêmodíâcíanínovihbarvnikívznukleínovimikislotami12novímonometinovícíaníninaosnoví56metilendíoksibenzotíazolutaspektralʹnolûmínescentnívlastivostííhníhkompleksívznukleínovimikislotami |
| first_indexed |
2025-07-14T05:53:15Z |
| last_indexed |
2025-07-14T05:53:15Z |
| _version_ |
1837600495142699008 |
| fulltext |
ISSN 0233-7657. Биополимеры и клетка. 2000. Т. 16. № 6
МЕТОДЫ
Взаємодія ціанінових барвників з нуклеїновими
кислотами. 12. Нові монометинові ціаніни на
основі 5,6-метилендіоксибензотіазолу та
спектрально-люмінесцентні властивості їхніх
комплексів з нуклеїновими кислотами
С. С. Лукашов, M. Ю. Лосицький, С. M. Ярмолюк, Ю. Л. Сломінський1
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
Вул. Академіка Заболотного, 150, Київ, 03143, Україна
Інститут органічної хімії НАН України
Вул. Мурманська, 5, Київ, 02094, Україна
На основі ядра 5,6-метилендіоксибензотіазолу синтезовано сім нових монометинових ціанінових
барвників з гетероциклічними залишками різної геометрії та електронодонорності. Досліджено
їхні оптичні властивості в присутності ДНК, РНК та білка. Деякі з синтезованих барвників є
перспективними об'єктами для подальших досліджень та застосування в аналізі нуклеїнових
кислот Порівняння флюоресиентних властивостей синтезованих барвників та їхніх аналогів з
незаміщеним гетерозалишком бензотіазолу в присутності нуклеїнових кислот дозволило зробити
деякі уточнення до моделі напівінтеркаляції монометинових ціанінів у ДНК
Вступ. Протягом останнього десятиріччя флюорес-
центні зонди широко використовуються для де
текції нуклеїнових кислот (НК) у різних галузях
біології та медицини [1 ]. Простота апаратури,
можливість одночасної багатоканальної детекції,
безпека, тривалий термін зберігання — ці та інші
переваги флюоресцентних методів аналізу НК над
традиційними радіоізотопними ведуть до поступо
вого витіснення останніх.
Несиметричні монометинові ціанінові барвни
ки вперше було застосовано для детекції НК у 1986
р. [2 ]. За час, що минув, на основі таких барвників
створено сучасні високочутливі зонди та мітки
різних типів (мономерні, гомодимерні барвники та
гетеродимерні з переносом енергії, кон'югати з
олігонуклеотидами, білками тощо), а також чис
ленні методики аналізу біомолекул, що за чут
ливістю не поступаються радіоізотопним [3—9 ].
Монометинові ціаніни мають високі молярні
© С. С ЛУКАШОВ, м. Ю. ЛОСИЦЬКИЙ, С. М. ЯРМОЛЮК,
Ю. Л. СЛОМІНСЬКИЙ, 2000
коефіцієнти екстинкції ( є > 50000 М^см 1), серед
ню фотостійкість і серед інших барвників виріз
няються найбільшим підвищенням квантового ви
ходу флюоресценції (у 10 2—10 3 рази) при взаємодії
з НК. Такі властивості ціанінів дозволяють досяга
ти в детекції НК високих значень співвідношення
сигнал/шум і використовувати їх у гомогенних
системах НК-аналізу [6, 11].
Останні 10 років відзначаються активним по
шуком серед ціанових барвників нових люміно
форів для флюоресцентно! детекції НК [10]. Рані
ше нами з цією метою було запропоновано ряд
нових перспективних барвників на основі гетеро
циклічного ядра 5,6-метилендіоксибензотіазолу
[12]. В продовження цієї роботи синтезовано серію
нових монометинових ціанінів, у яких це ядро
конденсоване з різноманітними гетероциклічними
залишками, і досліджено оптичні властивості отри
маних барвників у присутності ДНК та РНК.
Матеріали і методи. Матеріали. 5,6-метилен-
діоксибензотіазол ( Т ^ 118 °С) люб'язно наданий
562
ВЗАЄМОДІЯ ЦІАНІНОВИХ БАРВНИКІВ З НУКЛЕЇНОВИМИ КИСЛОТАМИ
А. Боголюбським. Його метилметосульфат (Т т о п л
263 °С) отримували нагріванням з 1 екв. диметил-
сульфату в діоксані. Метилметосульфати 2-метил-
меркаптобензотіазолу (Т т о п л 161 °С), 2-метилмер-
каптобензооксазолу ( Т ^ 98 °С) та 4-метилмер-
каптохіноліну (Т т о п л 218 °С) синтезували алкілю-
ванням відповідно 2-меркаптобензотіазолу, 2-мер-
каптобензооксазолу [13] та 4-хінолінтіону [14]
спочатку 1 екв. йодистого метилу над поташом в
ацетоні і потім 1 екв. диметилсульфату при 30-хв
кип'ятінні в діоксані. 1М-метил-2-піридин- та N-ме-
тил-2-хінолінсульфобетаїни (Т т о п л 260 та 276 °С
(розкл.)) отримали з відповідних N-метилгетарил-
2-онів [15] хлоруванням оксалілхлоридом у бен
золі і заміщенням галогену на сульфогрупу в над
лишку водного NaHS0 3 . 2,6-диметил-4-пірон — де-
карбоксилюванням дегідрацетової кислоти («Ald-
drich», США) у 20 %-му розчині соляної кислоти
[16]. К-метил-4-піридинсульфобетаїн (Т т о п л 334 °С
(розкл.)) з 4-піридин-сульфокислоти [17] одержа
ли алкілюванням 1 екв. диметилсульфату в ДМФА.
Метилметосульфат 6-метилмеркаптоакридину ви
користовували без виділення після алкілювання
N-метил-акридин-б-тіону (Т т о п л 243 °) [18] 1 екв.
диметил- сульфату в ДМФА.
Для всіх спектральних досліджень використо
вували ДНК з тимусу бика, сумарну дріжджову
РНК та альбумін з сироватки бика, отримані від
«Sigma» (США).
Тонкошарову хроматографію виконували на
пластинках SILUFOL UV-254 (Чехія) у системах
А —хлороформ:метанол (9:1) та Б — бутанол.оц
това кислота.вода (4:1:1).
Для всіх спектральних досліджень у водних
розчинах використовували 0,05 М трис-НСІ-буфер,
рН 7,5.
Схема 1. Для S-02, S-03 і S-05 X - S 0 3 " \ для S-01, S-06 і S-07
X -SMe, H e t - S-01 — 2-[^метнл-бензотіазолій], S-02 — 2-
[N-метил-піридиній], S-03 — 4- [N-метил-піридиній], S-05 —
2- [N-метил-хіноліній], S-06 — 4- [N-метил-хіноліній], S-07 —
9- [N-метил-акридиній]
Синтез барвників. Барвники S-01—S-03 та
S-05—S-07 було синтезовано за стандартними ме
тодиками (схема 1) [19] з середніми та високими
виходами. Хімічну будову та чистоту сполук під
тверджено спектрами ЯМР Н 1 . (Застосовані скоро
чення: с — синглет; м — нерозділений мультиплет;
д — дуплет; дд — дуплет дуплетів; шс — уширений
синглет.)
7-метил-б- (З-метил-2,3-дигідро-1,3-бензокса-
зол-2-іліденметил) [1,3 Ідіоксоло[4',5':4,5 ]бензо[d ]-
[1,3]тіазолій метилметосульфат (S-01). Вихід
48 %. Т г о п л 363 °С (розкл.) (ЕЮН). ПМР: с 3,40
(ЗН), с 3,90 (ЗН), с 3,92 (ЗН), с 6,15 (2Н), с 6,51
(1Н), с 7,12 (2Н), м 7,35—7,80 (5Н), м 8,10 (1Н).
І-метил-2-(7-метил-6,7-дигідро [1,3 ]діоксоло-
[4\5':4,5 Ібензоfd 1 f 1,3 ]тіазол-6-іліденметил) піри-
диній метилметосульфат (S-02). Вихід 78 %. Т т о п л
333 °С (АсОН). ПМР: с 3,37 (ЗН), с 3,39 (ЗН), с
3,94 (ЗН), с 5,69 (1Н), с 6,13 (2Н), дд 7,1 (1Н,
7 Гц, 7 Гц), с 7,38 (1Н), с 7,49 (1H), д 7,71 (1H,
9 Гц), дд 8,07 (1Н, 7 Гц, 9 Гц), д 8,4 (1Н, 7 Гц).
1 -метил-4- (7-метил-6,7-дигідро [1,3 ]діоксоло-
[4',5':4,5 ]бензо [d ] [1,3 ]тіазол-6-іліденметил) піри-
диній метилметосульфат (S-03). Вихід 87 %. Rf**
- 0,05 (Б). Т т о п л 330 °С (АсОН). ПМР: с 3,39 (ЗН),
с 3,67 (ЗН), с 3,93 (ЗН), с 6,11 (1Н), с 6,12 (2Н),
д 7,24 (2Н, 7 Гц), с 7,33 (1Н), с 7,48 (1Н), д 8,14
(2Н, 7 Гц).
1 -метил-2- (7-метил-6,7-дигідро [1,3 ]діоксоло-
[4',5 ,:4,5]6eH3o[d][1,3]тіазол-6-іліденметил) хіно-
ліній метилметосульфат (S-05). Вихід 78 %. Т т о п л
346 °С (ЕЮН). ПМР: с 3,38 (ЗН), с 3,90 (ЗН), с
4,02 (ЗН), с 6,03 (1Н), с 6,18 (2Н), м 7,5—7,6
(ЗН), м 7,8—7,9 (ЗН), дд 8,0 (1Н, 1,5 Гц, 10 Гц),
дд 8,27 (1Н, 1 Гц, 10 Гц).
1 -метил-4- (7-метил-6,7-дигідро [1,3 ]діоксоло-
[4',5':4,5]бензо[d ][ 1,3 ]тіазол-6-іліденметил) хіно-
ліній метилметосульфат (S-06). Вихід 72 %. Т т о п л
345 °С (ЕЮН). ПМР: с 3,41 (ЗН), с 3,87 (ЗН), с
4,0 (ЗН), с 6,14 (2Н), с 6,63 (1Н), м 6,92 (1Н), с
7,32 (1Н), с 7,43 (1Н), дд 7,65 (1Н, 6 Гц, 8 Гц), м
7,86 (2Н), д 8,31 (1Н, 8 Гц), д 8,53 (1Н, 8 Гц).
Ю-метил-9- (7-метил-6,7-дигідро [1,3 ]діоксоло-
[4',5':4,5]бензо№ ][1,3 ]тіазол-6-іліденметил) акри-
диній перхлорат (S-07). Вихід 64 %. Rf = 0J (Б).
Т т о п л 170 °С (моносольват ДМФА) (ДМФА/МеОН).
ПМР: с 2,74 (ЗН), с 2,89 (ЗН), с 3,89 (ЗН), с 4,19
(ЗН), с 6,24 (2Н), с 7,07 (1Н), м 7,31 (2Н), с 7,60
(1Н), шс 7,75 (4Н), с 7,95 (1Н), д 8,27 (2Н, 8 Гц).
7-метил-б- (З-метил-2,3-дигідро-1,3-бензотіа-
зол-2-іліденметил) [1,3 Ідіоксоло [4',5':4,5 ]бензо[d ]-
[1,3]тіазолій метилметосульфат (Cyan 13). Вихід
39 %. Д г = 0,35 (Б). Т г о п л 355 °С (розкл.) (ЕЮН)..
ПМР: с 3,38 (ЗН), с 3,78 (ЗН), с 3,92 (ЗН), с 6,14
563
ЛУКАШОВ С. С ТА IH.
<1Н), с 6,18 (2Н), дд 7,4 (1Н, 6 Гц, 8 Гц), м
7,45—7,55 <2Н), м 7,63 (2Н), д 7,25 ( Ш , 8 Гц).
1,2,6-триметил-4- (7-метил-6,7-дигідро [1,3 Іді
оксоло [4\5':4,5 ]бензо[<1 ][1,3 ]тіазол-6-іліденметил)
піридиній перхлорат (S-04) отримали через від
повідну пірилієву сіль [20] (схема 2). Вихід 56 %.
Т т о п л 360 °С (розкл.) (АсОН). ПМР: с 2,60 (6Н), с
3,78 (ЗН), с 3,75 (ЗН), с 5,94 (1Н), с 6,31 (2Н), с
7,12 (2Н), с 7,37 (1Н), с 7,49 (1Н).
Барвники BO, Cyan 40, Cyan 45 та Cyan 47
були синтезовані аналогічно до відповідних мети-
лендіоксибензотіазолових барвників, згідно з [19].
Приготування стокових розчинів нуклеїнових
кислот та барвників. Для приготування стокових
розчинів барвників концентрації 2-10~3 М їх розчи
няли в ДМСО і зберігали при -10 °С Стокові
розчини НК готували в буфері з концентрацією
6-Ю"3 моль пар основ/л для ДНК і 1,2-10~2 моль
основ/л для РНК.
Приготування робочих розчинів. В усіх робо
чих розчинах концентрація барвника становила
10~5 моль/л. Розчини готували безпосередньо перед
вимірюваннями.
Робочі розчини вільних барвників одержували
розведенням їхніх стокових розчинів буфером або
ацетонітрилом.
Для приготування робочих розчинів комплек
сів барвників з НК стокові розчини відповідних НК
розводили в буфері до концентрацій 6-Ю"5 моль
пар основ/л для ДНК та 1,2-10"4 моль основ/л для
РНК і до отриманих розчинів додавали стокові
розчини барвників. Співвідношення барвник:НК у
комплексах становило 1 молекула барвника на 12
основ РНК або на 6 пар основ ДНК.
Для дослідження оптичних властивостей барв
ників у присутності білка стокові розчини барв
ників змішували зі щойно приготованим розчином
білка концентрації 1 мг/мл.
Спектроскопічні виміри. Спектри поглинання
робочих розчинів записували за допомогою спект
рофотометра Specord М-40 (Німеччина).
Для реєстрації спектрів флюоресценції викори
стовували флюоресцентний спектрофотометр Hi
tachi Model 850 (Японія). Для збудження флюорес
ценції застосовували випромінювання ксенонової
лампи (150 Вт). Флюоресцентне випромінювання
збуджували на довжинах хвиль максимумів погли
нання мономерів барвника (табл. 1).
Всі оптичні виміри проводили в кварцових
кюветах розміром 1 x 1 см.
Спектри Н 1 ЯМР отримували на приладі «Va-
гіап» (300 МГц) в flMCO-d6 з внутрішнім стандар
том ТМС
Титрування. Для здійснення титрування ДНК
барвником S-06 при дослідженні поглинання та
барвником S-01 при вимірюванні інтенсивності
флюоресценції безпосередньо перед вимірюваннями
готували допоміжні розчини барвників у ДМСО з
концентраціями 2-10~4 та 2-10" М. Під час титру
вання до робочого розчину ДНК з концентрацією
6-Ю"5 моль пар основ/л послідовно додавали стоко
вий чи допоміжні розчини барвника. Для одержан
ня робочих розчинів з концентраціями барвників
<3,2-10~7 М використовували 2-Ю" 5 М допоміжні
розчини барвників, для розчинів з концентраціями
від 6,4-10~7 до 4-Ю" 6 М —допоміжні розчини з
концентрацією 2-Ю"4 М, решту розчинів готували
додаванням стокових розчинів барвників.
Для титрування барвника S-01 ДНК до 10~5 М
робочого розчину барвника в буфері поступово
додавали стоковий розчин ДНК.
Результати. Характеристики спектрів погли
нання барвників у вільному стані та в присутності
НК і білка подано в табл. 1.
Вільні барвники. Розчини барвників в аце-
тонітрилі характеризуються високими значеннями
коефіцієнта молярної екстинкції (£ а и н = (1,77—
8,54) • 104 М" !см" !). Спектри поглинання цих роз
чинів містять у видимій області лише один чітко
виділений максимум (рис. 1, а—в, криві / ) , довжи
на хвилі якого (Я п о г л
а ц н) для різних барвників знахо
диться в інтервалі від 416 до 564 нм (табл. 1, рис
2). Оскільки в межах дослідних концентрацій агре
гація барвників в ацетонітрилі відсутня [21 ], цей
564
ВЗАЄМОДІЯ ЦІАНІНОВИХ БАРВНИКІВ З НУКЛЕЇНОВИМИ КИСЛОТАМИ
Таблиця 1
Характеристики спектрів поглинання барвників
*пл — проявляється у формі плеча.
максимум відповідає поглинанню неагрегованих Збільшення нуклеофільності середовища при
молекул барвника. Значення Я п о г л
а ц н використовува- переході від ацетонітрилу до буфера спричиняє для
ли для збудження флюоресценції барвників. всіх барвників гіпсохромний зсув (до 12 нм) макси-
565
Л У К А Ш О В С. С. Т А IH.
муму молекулярної смуги поглинання (А^* 6) та
зменшення коефіцієнта молярної екстинкції (е86)
порівняно з £ а ц н в 1—2 рази (рис. 1, а—в, криві 3).
У спектрах поглинання барвників S-01, S-06, Cyan
13 та ТО спостерігаються смуги агрегатів, зсунуті
на 20—40 нм у короткохвильовий бік відносно
молекулярного максимуму (рис 2). Агрегатна сму
га барвника S-06 набагато інтенсивніша за моно-
мерну і містить два максимуми при 470 та 488 нм.
Смуга поглинання мономерних молекул цього бар
вника (516 нм) проявляється лише у вигляді плеча
на довгохвильовому краї агрегатної смуги. Барвни
ки S-01, ТО та Cyan 13 мають лише одну агрегатну
смугу. Спектри поглинання водних розчинів решти
барвників не містять чітко виділених агрегатних
смуг (рис 2).
Поглинання комплексів барвників з нуклеїно
вими кислотами. Порівняно зі спектрами вільних
барвників у буфері в присутності нуклеїнових кис
лот майже для всіх барвників спостерігається не
значний (не більше 12 нм) зсув молекулярного
максимуму (А п о г л
р н к у випадку РНК та А п о г л
д н для
ДНК) у довгохвильову область (крім S-01 у при
сутності ДНК та S-04 і S-05 у присутності РНК)
єІО'5,
Рис. 2. Спектри поглинання вільних барвників S-01 (7), S-03
(2), S-06 (5) та S-07 (4) в буфері
(рис. 1, а—в, криві 4, 5), а також падіння значення
Є Р Н К т а ^днк н а 1 0 _ 3 0 о / о П О р і в н я н о з е * (крім ТО
в присутності ДНК). У спектрах S-01, Cyan 13 та
ТО спостерігається також перерозподіл інтенсив-
566
ВЗАЄМОДІЯ ЦІАНІНОВИХ БАРВНИКІВ З НУКЛЕЇНОВИМИ КИСЛОТАМИ
ності між молекулярними та агрегаційними макси
мумами, так що для всіх трьох барвників відносний
внесок агрегатного поглинання зменшується в при
сутності ДНК, але зростає в суміші з РНК.
У спектрі S-06 у присутності ДНК спосте
рігається значне падіння інтенсивності агрегатної
смуги та чіткіше розділення двох її складових
(інтервал між максимумами цих складових змі
нюється з 18 нм для вільного барвника до 41 нм
для барвника в присутності ДНК). Максимум по
глинання мономера, який для вільного барвника
мав форму плеча, в присутності ДНК зростає та
набуває чітко розділеної форми. Було проведено
титрування 3-Ю"5 моль пар основ/л ДНК барвни
ком S-06 (рис 3). З'ясувалося, що при концент
рації S-06, рівній 6.4 10~7 М, спектр (крива Л
складається з мономерної смуги (А = 529 нм) та
плеча на місці першої (більш довгохвильової) агре
гатної смуги (А « 498 нм). Вже при 5-Ю"*6 М (крива
2) ця смуга зрівнюється з мономерною, а при 10~5
М (крива 3), тобто при співвідношенні « 1 молеку
ла барвника на 3 пари основ ДНК, з'являється
чітко виділена друга (більш короткохвильова) агре
гатна смуга (Я = 457 нм). При подальшому збіль
шенні концентрації барвника до 3-10~5 М (крива 4)
інтенсивність саме цієї смуги стрімко зростає.
Спектри поглинання барвників у присутності
білка. Спектри поглинання досліджуваних барв-
Рис 3. Спектри поглинання S-06 у присутності 3 * 10" моль/л
ДНК. Концентрації барвника (моль/л): / — 6,4-10"7 (1 мо
лекула барвника:47 пар'основ (п. о.) ДНК); 2 —5,4-Ю" 6 (1
молекула барвника:6 п. о. ДНЮ; 3 — 10~5 (1 молекула барвни
ка^ п. о. ДНЮ; 4 — 3-Ю"5 (1 молекула барвника:! п. о. ДНЮ
ників у присутності білка за формою та положен
ням ідентичні спектрам вільного барвника (за ви
нятком зсуву максимумів поглинання S-05 та S-07
на 2—4 нм), відрізняються від них лише невелики
ми змінами £ Б С А (як у бік збільшення, так і змен
шення) (рис. 1, а—в, криві 2).
Флюоресцентні характеристики барвників у ві
льному стані і в присутності нуклеїнових кислот і
білка зібрано в табл. 2.
Власна флюоресценція барвників. Для всіх
барвників характерні невисокі значення інтенсив
ності власної флюоресценції (70 = 0,011—0,116 від
носної одиниці (в. о.)). Виняток становлять S-01 та
Cyan 13 (відповідно 2,795 і 0,575 в. о.). Значення
довжин хвиль максимумів випромінювання (Л^)
лежать у межах від 465 нм до 545 нм. Значення
стоксового зсуву (AS*6) для розчинів усіх барв
ників, крім S-05 та S-07, знаходяться в інтервалі
44—111 нм. Барвники S-05 та S-07 не мають
чіткого максимуму випромінювання.
Комплекси барвників з нуклеїновими кислота
ми. Для характеристики зростання інтенсивності
флюоресценції барвника в присутності ДНК, РНК
та білка (відповідно / д н к , Ґнк та У50*) відносно / 0
використано відношення цих інтенсивностей (від
повідно / д н к / / 0 , fHK/I0 та fCk/I0). Значення / д н к / / 0
та ҐИК/І0 у всіх барвників суттєво більші за одини
цю (від 11 до 609), за винятком S-07, у якого
значення Ґнк/І0 становить 1,5, а / д н к / / 0 є рівним
1,0. Причому для барвників S-02, S-06 та ТО
відношення / / / 0 є більшим, ніж / Р Н І С / / 0 (в 1,5—2
рази), тоді як для S-03, S-04 та S-05 значення
/ д н к / 0 є меншим, ніж fHK/I0 (вдвічі для S-03, у 4
рази для S-04 і втричі для S-05). Інтенсивність
флюоресценції комплексів барвників S-01 та Cyan
13 з ДНК є приблизно такою ж, як і в їхніх
комплексів з РНК.
Значення стоксових зсувів S-02 у присутності
НК ( Л 5 Д Н К та Л5 Р Н К ) приблизно в 1,5 разу більші,
ніж AS 8 6 . У той же час для барвників ТО, Cyan 13
та S-06 А 5 Д Н К та А 5 Р Н К зменшуються порівняно з
AS 8 6 (для S-06 більше ніж удвічі, для ТО та Cyan
13 приблизно в 1,5 разу), для решти барвників
вони майже не змінюються. Слід зазначити, що в
спектрах флюоресценції сумішей S-05 з ДНК та з
РНК, а також S-07 з РНК з'являється чіткий
максимум випромінювання, якого в спектрах віль
них барвників не було.
Флюоресцентне титрування. Досліджували
залежність інтенсивності флюоресценції комплексів
S-01 з ДНК від концентрації барвника при сталій
концентрації ДНК (титрування ДНК барвником), а
також від концентрації ДНК при сталій концент
рації барвника (титрування барвника ДНК).
567
ЛУКАШОВ С. С. ТА Ш.
Таблиця 2
Характеристика спектрів флюоресценції барвників
*в. о. — відносні одиниці флюоресценції.
З результатів титрування барвника S-01 ДНК
(рис. 4, а) бачимо, що при співвідношеннях кіль
кості пар основ ДНК до числа молекул барвника
S-01 (п. о.гбарвник) від 0,6 до 4,8 інтенсивність
зростає лінійно, при більших співвідношеннях зро
стання стає повільнішим і при співвідношенні бар-
вник/п. о. - 32 воно припиняється.
Результати титрування ДНК барвником S-01
(рис. 5, б) вказують на те, що максимальна інтен
сивність флюоресценції комплексів S-01 з ДНК
досягається при співвідношенні кількості молекул
барвника до числа пар основ ДНК (барвник/п. о.)
близько 0,14, після чого інтенсивність зменшує
ться. Звернемо увагу на те, що область зростання
інтенсивності можна поділити на дві ділянки, на
кожній з яких інтенсивність зростає лінійно. При
чому перша ділянка залежності (при значеннях
барвник/п. о. від 3,3 10~4 до 2,5-10"2) є більш
крутою, ніж друга (від 2,5-10~2 до 0,13).
Спектри випромінювання сумішей барвників з
білком. Для розчинів барвників у присутності білка
величина f А / / 0 лежить у межах від 1,6 до 6,3,
тобто зростання інтенсивності флюоресценції не є
значним. У спектрах S-01, S-03, S-04 та ТО спо
стерігається зсув максимуму смуги випроміню
вання (Я ф л
Б С А ) на 2—5 нм у короткохвильовий бік
відносно максимуму флюоресценції розчину віль
них барвників. Для S-02 положення смуги в при
сутності білка не змінюється, а для S-06 та ТО
короткохвильовий зсув є досить значним (відпо
відно 35 та 15 нм).
Обговорення результатів. З моменту відкриття
568
ВЗАЄМОДІЯ ЦІАНІНОВИХ БАРВНИКІВ З НУКЛЕЇНОВИМИ КИСЛОТАМИ
Рис. 4. Титрування барвника S-01 ДНК (а) та ДНК — барвником S-01 (б). По осі ординат — інтенсивність флюоресценції
у 1986 р. зростання на три порядки інтенсивності
люмінесценції тіазолового оранжевого (ТО) в при
сутності ДНК [2 ] монометинові ціанінові барвники
широко застосовуються для флюоресцентної детек
ції НК. Незважаючи на різноманіття монометино-
вих ціанінів, в аналізі НК використовується лише
невелика їхня група, структурно подібних до ТО
або до оксазолового жовтого YO [1, 11 ].
Раніше нами як потенційні люмінофори для
флюоресцентної детекції НК досліджено ряд нових
монометинових ціанінів [12]. Серед них найкра
щими оптичними властивостями відзначаються
барвники, що містять гетерозалишок 5,6-метилен-
диоксибензотіазолу. Для отримання перспективних
люмінофорів для детекції НК ми синтезували серію
нових монометинових ціанінів, у яких ядро 5,6-ме-
тилендіоксибензотіазолу конденсоване з рядом різ
них гетерозалишків.
Синтезовані барвники мають флюоресцентні
властивості, які дозволяють сподіватися на застосу
вання їх у детекції НК. Так, за інтенсивністю
випромінювання S-01 переважає ТО в присутності
длДНК в 6, а в присутності РНК — у 10 разів
(табл. 2). Для S-04 значення / р н к значно переви
щує величини / д н к , що може бути використано в
детекції РНК.
Для монометинових ціанінів структуру комп
лексів з нуклеїновими кислотами вивчено недо
статньо. Розуміння механізму зв'язування дало б
можливість цілеспрямованого пошуку барвників,
що мали б високу інтенсивність флюоресценції в
присутності НК і виявляли специфіку до типу НК
та послідовності основ.
Ларссон та ін. [22] на прикладі барвника
YO-PRO-1 показали, що при взаємодії мономети
нових ціанінів з ДНК реалізуються два типи зв'я
зування. При співвідношенні барвник.пари основ
ДНК, менших ніж 1:8, він зв'язується за рахунок
інтеркаляції, а при збільшенні цього співвідно
шення починає додаватися зовнішнє зв'язування
під дією гідрофобних і диполь-дипольних взаємодій
та водневих зв'язків до малої чи великої борозенки.
Другий тип зв'язування дає комплекси, в яких
барвник фіксується недостатньо жорстко і не пока
зує суттєвого збільшення квантового виходу флюо
ресценції.
Детальне вивчення просторової будови комп
лексів монометинових ціанінів з дволанцюговими
олігодезоксирибонуклеотидами у водному розчині
за допомогою спектроскопії ЯМР Н 1 було проведе
не Якобсеном та ін. для гомодимерного барвника
ТОТО [23 ]. Визначена структура комплексу відпо
відає моделі повної інтеркаляції Лермана [24].
Встановлено, що люмінофори ТОТО майже пов
ністю розташовуються в порожнинах між парами
основ НК, і залишок бензотіазолу знаходиться між
піримідинами, а хіноліну — між пуринами.
Як показали Рай та ін. [25], ТОТО здатний
зв'язуватися з НК не тільки шляхом повної інтер
каляції. Рівень флюоресценції його комплексу з
569
ЛУКАШОВ С С. ТА IH.
Таблиця 3
Інтенсивність флюоресценції длДНК-комплексів метилендіоксибензотіазольних барвників та їхніх незаміщених аналогів
одноланцюговою ДНК занадто високий, щоб бути
обумовленим лише взаємодією барвника з можли
вими дволанцюговими ділянками. Автори викори
стали для пояснення цього явища модель «частко
вої» інтеркаляції Прітчарда [26 ]. Хромофори ТО з
гнучким метиновим ланцюгом у центральній час
тині можуть бути зафіксовані основами одного
ланцюга ДНК під дією кулонівської взаємодії їхніх
позитивних зарядів з фосфатними іономи та сте-
кінгу.
Раніше нами було запропоновано гіпотезу на-
півінтеркаляції монометинових ціанінів у дволан-
цюгову ДНК [27 ]. Згідно з нею, менш електороно-
донорний гетероциклічний залишок вбудовується
між парами основ, а більш електоронодонорний —
зміщується в бік борозенки завдяки електроста
тичній взаємодії диполю барвника з фосфатним
іоном.
Інтенсивність випромінювання всіх синтезова
них нами барвників (окрім S-07) у присутності і
ДНК, і РНК на один—два порядки перевищує
інтенсивність їхнього випромінювання в присут
ності білка. Зв'язування з білком здійснюється за
рахунок гідрофобного налипання та електростатич
ної взаємодії і, очевидно, є подібним до борозенко-
вого зв'язування з НК. Форми смуг поглинання у
спектрах S-01, Cyan 13, S-06 та ТО в присутності
ДНК та РНК істотно змінюються, тоді як у присут
ності білка вони практично ідентичні формам смуг
у спектрах вільних барвників. Це свідчить на
користь саме інтеркаляційного характеру взаємодії
розглянутих барвників (за винятком S-07) з ДНК
та РНК у межах досліджуваних концентрацій.
При порівнянні оптичних властивостей комп
лексів серії синтезованих барвників з дволанцюго-
вою ДНК з властивостями комплексів, утворених
570
ВЗАЄМОДІЯ ЦІАНІНОВИХ БАРВНИКІВ З НУКЛЕЇНОВИМИ КИСЛОТАМИ
аналогами цих барвників з незаміщеним залишком
бензотіазолу, спостерігаються деякі закономірності.
Обмежимося розглядом лише стеричних перешкод
для інтеркаляції у НК, що виникають при введенні
метилендіокси-групи до бензотіазолового залишку
молекул барвників (табл. 3).
Додаткові просторові ускладнення для інтер
каляції, спричинені метилендіокси-групою, введе
ною до бензотіазолового залишку ТО, призводять
до більш ніж триразового зменшення відношення
Ітк/І0 для отриманого S-06 (табл. 3). Подібне
зменшення / д н к / / 0 спостерігається також у випад
ках S-04, для якого це відношення в 3 рази менше,
ніж у метилендіоксинезаміщеного Cyan 40, та S-03,
для якого / д н к / / 0 в 2,5 разу менше, ніж для ВО. В
усіх трьох випадках бензотіазоловий залишок, до
якого введено метилендіокси-групу, є менш елект-
ронодонорним.
Коли ж замісники, що створюють додаткові
просторові ускладнення, введено до більш електро-
нодонорного гетерозалишку — значного зменшення
Ітк/І0 не спостерігається, що ми бачимо на при
кладах пар S-03—S-04 та BO—Cyan 40 при вве
денні двох метальних груп, а також пари Cyan
47—S-01 при введенні метилендіокси-групи (табл.
3). Введення метилендіокси-групи до бензотіазо
лового залишку симетричного Cyan 45 [12], після
чого цей залишок стає більш електронодонорним,
також значно не зменшує відношення / д н к / / 0 для
отриманого Cyan 13.
Отже, збільшення геометричних розмірів менш
електоронодонорного гетерозалишку негативно по
значається на інтеркаляції барвників у ДНК (пари
ТО—S-06, Cyan 40—S-04 та В—S-03 у табл. 3),
тоді як наявність подібних просторових перешкод у
більш електоронодонорному залишку (Cyan 47—S-
01, S-03—S-04 та Cyan 45—Cyan 13) не призводить
до значного погіршення інтеркаляції таких барв
ників.
У випадку повної інтеркаляції, згідно з модел
лю Лермана, поява просторових перешкод у будь-
якому гетерозалишку негативно позначилася б на
інтенсивності флюоресценції. За моделлю Пріт-
чарда, згідно з якою основами НК перекривається
лише центральна частина молекули барвника, за
місники на кінцях молекули значно не впливали б
на інтеркаляцію, а відтак і інтенсивність флюорес
ценції комплексу значно не зменшувалася б. Ана
ліз експериментальних даних показує, що взає
модію досліджених барвників з ДНК найкраще
описує запропонована нами модель напівінтерка-
ляції монометинових ціанінів [27 ].
Автори висловлюють щиру подяку В. І. Толма
чову та М. А. Кудиновій за цінні поради щодо
синтезу пірилієвих та піридинієвих монометин-
ціанінів.
С С. Лукаиюв, М. Ю. Лосицкий, С. Н. Ярмолюк,
Ю. Л. Сломинский
Взаимодействие цианиновых красителей с нуклеиновыми
кислотами. 12. Новые монометиновые цианины на основе
5,6-метилендиоксибензотиазола и спектрально-люминесцентные
свойства их комплексов с нуклеиновыми кислотами
Резюме
На основе ядра 5,6-метилендиоксибензотиазола синтезирован
ряд новых монометинових цианиновых красителей с гетеро
циклическими остатками разной геометрии и электронодо-
норности. Исследованы их оптические свойства в присутст
вии двухцепочечной ДНК, РНК и белка. Некоторые из синте
зированных красителей оказались перспективными объектами
для дальнейших исследований и применения в анализе нуклеи
новых кислот (НК). Сравнение флюоресцентных свойств син
тезированных красителей и их аналогов с незамещенным
гетероостатком бензотиазола в присутствии НК позволило
сделать некоторые уточнения модели полуинтеркаляции мо
нометинових цианинов в ДНК
S. S. Lukashov, М. Yu. Losytskii, S. М. Yarmoluk, Y. L Slominskii
The interaction of cyanine dyes with nucleic acids. 12. Novel
monomethyne cyanines based on the 5,6-methylenedioxy-
benzothiazole and spectral-luminescent properties of thier complexes
with nucleic acids
Summary
Seven novel monomethyne cyanine dyes with the 5,6-methylene-
dioxy-benzothiazole ring fused with the heterocycles of different
geometry and basisity were synthesised. Their optical properties in
presence of dsDNA, RNA and protein were studied. Some of
synthesised dyes are perspective objects for further investigations
and applying in the NA analysis. The comparison of fluorescent
properties of studied dyes and their analogues with unsubstituted
benzothiazole ring in presence of nucleic acids allowed us to confirm
the hypothesis of «half-intercalation» of monomethyne cyanines into
dsDNA.
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ
1. Haugland R. P. Handbook of fluorescent probes and research
chemicals.—Eugene: OR., 1996.—P. 144—178.
2. Lee L. G., Chen Cfi-H., Chiu L. A. Thiazole Orange: A new
dye for reticulocyte analysis / / Cytometry.—1986.—7.—
P. 508—517.
3. Rye H. S.t Yue S., Wemmer D. E., Quesada M. A., Haugland
R. P., Mathies R. A., Glazer A. N. Stable fluorescent
complexes of double-stranded DNA with bis-intercalating asy
mmetric cyanine dyes: properties and applications / / Nucl.
Acids Res.—1992.—20, N 11.—P. 2803—2812.
4. Zhu Z., Chao J., Yu H., Waggoner A. S. Directly labeled DNA
probes using fluorescent nuclotides with different lenght linkers
/ / Nucl. Acids Res.—1994.—22, N 16.—P. 3418—3422.
5. Yu H., Chao /., Patek D.t Mujumdar R., Waggoner A. S.
Cyanine dye dUTP analogs for enzymatic labeling of DNA
probes / / Nucl. Acids Res.—1994.—22, N 15.—P. 3226—
3232.
6. Glazer A. N.p Mathies R. A. Energy-transfer fluorescent
reagents for DNA analyses / / Current Opin. Biotechnol.—
1997.—8, N 1.—P. 94—102.
571
ЛУКАШОВ С. С. ТА IH.
7. Rye Я. S., Drees В. L., Nelson Я. С. М., Glazer А. N. Stable
fluorescent dye-DNA complexes in high sensitivity detection of
protein-DNA interactions / / J. Biol. Chem.—1993.—268,
N 33.—P. 25229—25238.
8. Yu H, Ernst JL, Wagner M., Waggoner A. Sensitive detection
of RNAs in single cells by flow cytometry / / Nucl. Acids
Res.—1992.—20, N 1.—P. 83—88.
9. Mujumdar R. В., Ernst L. A., Mujumdar S. R., Lewis C. J.,
Waggoner A. S. Cyanine dye labeling reagents: sulfoin-
docyanine succinimidyl esters / / Bioconjugate Chem.—
1993.—4, N 2.—P. 105—111.
10. Deligeorgiev T. G. Molecular probes based on cyanine dyes for
nucleic acid research / / Near-infrared dyes for high technol
ogy applications / Eds S. Daehne, U. Resch-Genger, O. S.
Wolfbeis.—Dordrecht etc.: Kluwer Acad. Publ., 1998.—P.
125-139.
11. Rye Я. S., Dabora J. M., Quesada M. A., Mathies R. A,
Glazer A. N. Fluorometric assay using dimeric dyes for double-
and single-stranded DNA and RNA with picogram sensitivity / /
Anal. Biochem.—1993.—208, N 1.—P. 144—150.
12. Yarmoluk S. M., Kovalska V. В., Smirnova Т. V., Shandura
M. P., Kovtun U. P., Matsuka G. Kh. Interaction of cyanine
dyes with nucleic acids. 2. Spectroscopic properties of methy-
leneoxy analogues of Thiazole Orange / / Биополимеры и
клетка.—1996.—12, № 12.—P. 74—81.
13. Синтезы органических препаратов / Под. ред. Б. А.
Казанского. Пер. с англ. А. Ф. Плате.—M.: Изд.-во иностр.
лит., 1953.—660 с.
14. Riegel В., Lappin G. R., Adelson В. Н., Jackson R. J.,
Albisetti Ch. J., Dodson Jr. R. M., Baker R. H. The synthesis
of some 4-quinolinols and 4-chloroquinolinols by the etho-
xymethylenemalonic ester method / / J. Amer. Chem. Soc.—
1946.—68.—P. 1264—1266.
15. Синтезы органических препаратов / Под. ред. Б. А.
Казанского. Пер. с англ. А. Ф. Плате.—M.: Изд.-во иностр.
лит., 1949.—656 с.
16. Arndt F., Eistert В., Sholzimd Я , Aron E. Zur Synthese der
Dehydracetsaure aus Acetessigester / / Ber.—1936.—69, N 10,
Abt. В.—S. 2373—2380.
17. Organic Synthesis.—New York etc.: J. Willey, 1973.—1236 p.
18. Glen K, Scharschmidt R. N-substituierte Thio- und Seleno-
acridone / / Ber.—1939.-72, N 6, Abt. B . - S . 1245-1256.
19. Hamer F. M. The chemistry of heterocyclic compounds, XVIII,
The cyanine dyes and related compounds.—New York; Lon
don: Willey, 1964.—790 p.
20. Kelemen J., Wizinger R. Uber alkylsubstituierte Pyrylo- und
Pyridino-cyanine 1. 2,6-Dimethylpyrylo- und 2,6-Dimethyl-
pyridino-cyanine aus 2,6-Dimethyl-y-pyron / / Helv. Chim.
Acta.—1962.—5.—S. 1908—1917.
21. Ищенко А. А. Строение и спектрально-люминесцентные
свойства полиметиновых красителей.—Киев: Наук, думка,
1994.—232 с.
22. Larsson A., Carlsson С, Jonsson М., Albinsson В. Charac
terisation of the binding of the fluorescent dyes YO and YOYO
to DNA by polarized spectroscopy / / J . Amer. Chem. Soc.—
1994.-116, N 19.—P. 8459—8465.
23. Jacobsen J. P., Pedersen J. В., Hansen L. F., Wemmer D. E.
Site selective bis-intercalation of a homodimeric Thiazole
Orange dye in DNA oligonucleotides /7 Nucl. Acids Kes.—
1995. -23 , N 5.—P. 753—760.
24. Lerman L. S. The structure of the DNA-acridine complex / /
Biochemistry.—1963.—49.—P. 94—102.
25. Rye H. S., Glazer A. N. Interaction of dimeric intercalating
dyes with single-stranded DNA / / Nucl. Acids Res.—1995.—
23, N 7.—P. 1215—1222.
26. Pritchard N. J., Blake A., Peacocke A. R. Modified intercala
tion model for the interaction of amino acridines and DNA / /
Nature.—1966.—212.—P. 1360—1361.
27. Yarmoluk S. M., Kovalska V. В., Kovtun Y. P. Interaction of
cyanine dyes with nucleic acids. 5. Towards model of half-in
tercalation of monomethyne cyanine dyes into double-stranded
nucleic acids / / Биополимеры и клетка—1999.—15, № 1.—
P. 75—82.
УДК 547.97
Надійшла до редакції 21.11.98
572
|